Постанова

від 23.10.2024 по справі 923/1263/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. ОдесаСправа № 923/1263/21м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Колоколова С.І.,

секретар судового засідання - Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від ОСОБА_2.: не з`явився;

від ФГ «Валентина»: не з`явився;

від ОСОБА_1 : не з`явився;

від ФГ «Рисовод»: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області

від 06 лютого 2024 року (повний текст складено 16.02.2024)

у справі № 923/1263/21

за позовом: ОСОБА_2

до відповідачів:

1. Фермерського господарства "Валентина"

2. ОСОБА_1

3. Фермерського господарства "Рисовод"

про стягнення 1 869 702,46 грн., -

суддя суду першої інстанції: Погребна К.Ф.,

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 23.10.2024 відповідно відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України підписано вступну та резолютивну частину постанови без її проголошення.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2 , позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою до: Фермерського господарства "Валентина" (далі також - ФГ «Валентина», відповідач-1), ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , відповідач-2) та Фермерського господарства "Рисовод" (далі також - ФГ «Рисовод», відповідач-3), якою просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь борг у розмірі 1 869 702,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 послався на те, що він був одним з майнових поручителів за зобов`язаннями ФГ «Валентина» (боржник) по Кредитному договору від 06.04.2019 №238/2018/ХОД-МСБ із встановленим лімітом в розмірі 5 345 000,00 грн. У зв`язку з неналежним виконанням боржником свої зобов`язань за вказаним договором, на вимогу кредитора - ПАТ АБ «Укргазбанк» ОСОБА_2 як поручитель протягом 2020-2021 погасив відповідні грошові зобов`язання перед Банком на загальну суму 1 869 702,46 грн. З посиланням на п. 4.1 договору поруки та положення ст. 556 Цивільного кодексу України, позивач наполягає на тому, що він набув право зворотної вимоги на суму виконаного грошового зобов`язання перед Банком.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 у справі №923/1263/21 (суддя Погребна К.Ф.) позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Фермерського господарства "Валентина", ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Рисовод" на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1 869 702,46 грн., судовий збір в розмірі 28 045,54 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт внесення ОСОБА_2 як поручителем 1 869 702,46 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Тому, посилаючись на положення ст.ст. 512, 556 Цивільного кодексу України та правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.08.2018 у справі №910/20898/17, суд дійшов висновку, що перехід до поручителя прав кредитора у зобов`язанні після виконання ним обов`язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 у справі №923/1263/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд надав помилкову юридичну оцінку обставинам справи, припустився невідповідності викладених у рішенні висновків фактичним обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач-2 зазначає, що судом першої інстанції безпідставно зазначено, що всі платежі ОСОБА_2 , у тому числі здійснені 04.09.2020 у розмірі 696 159,60 грн. (тобто до існування простроченої заборгованості) здійснені позивачем на виконання своїх зобов`язань за договором поруки № 238/2018/ХОД-МСБ-П2 від 06.04.2018.

За твердженням апелянта, вказані висновки суду не відповідають дійсним обставинам прави, адже: прострочена заборгованість боржника перед Банком не існувала; Банком не висувалося вимог у 2020 році щодо сплати простроченої заборгованості боржником; від позивача жодного повідомлення ОСОБА_1 про пред`явлення до нього вимоги Банку у 2020 році не надходило. У матеріалах справи відсутні докази існування такої вимоги Банку у 2020 році. Наявність простроченої заборгованості боржника судом не досліджувалася і не з`ясовувалася; боржник не надавав повноважень позивачу на здійснення чергових (та будь-яких інших) платежів по Кредитному договору.

Провадження у справі №923/876/21 за позовом ПАТ АТ «Укргазбанк» до ФГ «Валентина», ФГ «Рисовод», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення кредитної заборгованості (на яке посилається позивач у даній справі) відкрито судом 06.08.2021, тобто майже через рік з моменту здійснення позивачем платежу 04.09.2020 у розмірі 696 159,60 грн., а тому також не може слугувати підставою для здійснення ОСОБА_2 платежу 04.09.2020 саме в рамках виконання обов`язків поручителя за договором поруки та Кредитним договором.

Крім того, згідно квитанції від 04.09.2020 про сплату грошових коштів у розмірі 696 159,60 грн., отримувачем платежу вказано ФГ «Валентина» (позичальник за Кредитним договором), а не Банк, що не було враховано судом першої інстанції.

Таким чином, на переконання ОСОБА_1 , сплата позивачем грошових коштів 04.09.2020 у розмірі 696 159,60 грн. відбулась поза межами порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, внаслідок чого позивач не набув права зворотної вимоги до позичальника та інших поручителів щодо стягнення 696 159,60 грн. в порядку ст. 556 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, апелянт заперечує проти висновків суду першої інстанції про те, що 1 869 702,46 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 було сплачено після відкриття провадження у справі №923/876/21, про що постановлено відповідну ухвалу суду 07.09.2021.

Так, відповідач-2 зауважує, що самим судом першої інстанції було встановлено, що сплата грошових коштів у розмірі 696 159,60 грн. (як складової частини суми позовних вимог позивача у розмірі 1 869 702,46 грн.) відбулась 04.09.2020. Тобто - до відкриття провадження по справі №923/876/21.

Крім того, апелянт наголошує на тому, що ухвалою Господарського суду Херсонської області від 07.09.2021 у справі №923/876/21 задоволено заяву ПАТ АБ "Укргазбанк" про зменшення розміру позовних вимог та повернення частини сплаченого судового збору у справі №923/876/21. Тобто, Господарський суд Херсонської області не встановлював факту погашення заборгованості ОСОБА_2 по Кредитному договору, а лише розглядав заяву Банку про зменшення розміру позовних вимог. При цьому, платежі, здійснені ОСОБА_2 , взагалі не були предметом судового розгляду справи №923/876/21, і у вказаній справі суд не встановлював в рамках яких відносин зменшувалася заборгованість.

Також апелянт не погоджується з твердженням місцевого господарського суду про те, що факт погашення заборгованості мав також відображення в Постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 у справі №923/876/21, оскільки у вказаній постанові судовою колегією було встановлено, що Банком не було надано до матеріалів справи належних доказів отримання ОСОБА_2 вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до поручителя, а тому апеляційний суд дійшов висновку про те, що «подання Банком позовної заяви в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат з поручителів та заставодавця було передчасної дією та не відповідає ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Банк не направив належним чином вимоги до поручителя та заставодавця за кредитним договором, що унеможливлює встановити строк, з якого починається перебіг нарахувань 3% річних та інфляційних втрат.»

Водночас, вищенаведена постанова не містить висновків щодо характеру здійснених ОСОБА_2 платежів, а стосується виключно правомірності стягнення з поручителів відповідальності у вигляді сплати процентів річних та інфляційних втрат, які не передбачені умовами договорів поруки.

З огляду на викладене, апелянт переконаний у тому, що судом першої інстанції неправомірно застосовано норми ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а висновки останнього щодо сплати ОСОБА_2 1 869 702,46 грн. Саме після відкриття провадження у справі №923/876/21 в рамках виконання обов`язку поручителя за договором поруки є необґрунтованим та не спирається на норми права.

Поміж іншого, ОСОБА_1 зауважує, що судом першої інстанції не надано оцінки та нез`ясовані правові підстави звернення позивача за стягненням в порядку зворотної вимоги, оскільки виходячи з аналізу ст. 512, ст. 556 Цивільного кодексу України, слід дійти висновку про те, що наслідки, передбачені в даних нормах, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов`язання. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15.

Крім того, пунктом 4.1.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 24.11.2014 №1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» зазначено, що господарським судам слід виходити з того, що з урахуванням ч. 2 ст. 556 та п. 3 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, наслідком виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, є заміна кредитора у зобов`язанні.

Однак, відповідач-2 зазначає, що у даних спірних правовідносинах заміна кредитора за Кредитним договором не здійснювалася, оскільки позивачем не здійснювалось погашення зобов`язань за Кредитним договором у повному обсязі.

Відтак, виходячи з обставин даної справи, наслідки, передбачені ст. 556 Цивільного кодексу України та умовами договорів поруки, у вигляді переходу всіх прав кредитора до поручителя не настали, а тому у позивача як поручителя не виникло право на пред`явлення зворотної вимоги, що свідчить про хибність висновку суду першої інстанції щодо переходу до ОСОБА_2 всіх прав кредитора та правомірності стягнення заборгованості в порядку зворотної вимоги з відповідача-2.

Також, апелянт переконаний у тому, що висновки місцевого господарського суду щодо обов`язку відповідача-2 як поручителя нести солідарну відповідальність перед позивачем як поручителем, не відповідають обставинам справи та свідчать про неправильне застосування норм матеріального права, оскільки договори поруки, укладені між Банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не містять умов щодо солідарної відповідальності поручителів один перед одним.

На підтвердження своєї правової позиції апелянт посилається на п. 4.1.4. Постанови Пленуму ВГСУ від 24.11.2014 №1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів», в якому зазначено, що: «Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 3 ст. 554 Цивільного кодексу України). Ця норма не може бути застосована до правовідносин, що виникли з декількох договорів поруки, оскільки поручителі не несуть солідарної відповідальності один перед одним, якщо інше не передбачено договором, і таку поруку не можна вважати їхньою спільною. Таким чином, порука кількох осіб може бути визначена як спільна у разі укладення договору поруки декількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов`язання. Лише у такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).»

Детальніше доводи ОСОБА_1 викладені в її апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 року у справі №923/1263/21 та призначено її розгляд на 15.05.2024 о 10:30 год. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та заяв чи клопотань процесуального характеру.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді-члена колегії Колоколова С.І. з 13.05.2024 по 24.05.2024 у відпустці, судове засідання, призначене на 15.05.2024 у справі №923/1263/21 не відбулось, про що складено відповідну довідку судового засідання.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 27.05.2024 продовжено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на розумний строк та повідомлено учасників справи №923/1263/21, що її розгляд відбудеться 12.06.2024 о 12:00 год.

Іншою ухвалою суду від 27.05.2024 задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Данченко Юлії Михайлівни про надання їй можливості брати участь у справі №923/1263/21 поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв`язку "EasyCon". Вирішено здійснювати розгляд даної справи в режимі відеоконференції.

12.06.2024, у зв`язку із неявкою у судове засідання жодного учасника справи або їх представників, з урахуванням клопотання представника апелянта від 08.06.2024 про відкладення розгляду справи №923/1263/21 на іншу дату, судове засідання у даній справі було відкладено на 03.07.2024 о 12:30 год., про що винесено відповідну ухвалу суду від 12.06.2024.

В подальшому, розгляд апеляційної скарги декілька разів переносився і ухвалою суду від 10.10.2024 учасників справи повідомлено про те, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської від 06.02.2024 у справі №923/1263/21 відбудеться 23.10.2024 о 10:00 год. в режимі відеоконференції, за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Судова колегія вказує, що з огляду на те, що усі учасники даної справи мають зареєстровані офіційні адреси у Скадовському районі Херсонської області (смт. Каланчак, с. Олександрівка), який наразі у повному обсязі відноситься до окупованої території, згідно з переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (у редакціях від 15.03.2024 по 02.10.2024), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, усі ухвали суду апеляційної інстанції направлялись на електронні пошти: позивача (ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відповідача-1 (ІНФОРМАЦІЯ_2 ), які були відомі суду; в електронний кабінет представника апелянта (відповідача-2), а також, на виконання ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" №1207-VII від 15.04.2014 (в редакції Закону №2217-ІХ від 21.04.2022), були розміщені на веб-сайті Південно-західного апеляційного господарського суду.

Крім того, усі ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду у справі №923/1263/21 були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Проте, позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

23.10.2024 до початку судового засідання від представника апелянта - адвоката Данченко Ю.М. до суду надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 без участі її представника. Вказане клопотання було враховано судовою колегією.

У судове засідання 23.10.2024 жодний представник зі сторін не з`явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги учасники даної справи повідомлені належним чином.

Водночас, згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія зазначає, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання розумних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлялись про судовий розгляд справи.

В судовому засіданні 23.10.2024 відповідно до ч.ч. 4. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України підписано вступну та резолютивну частину постанови без її проголошення.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

З огляду на матеріали справи вбачається, що 06.04.2018 між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "УКРГАЗБАНК" (Кредитор) та Фермерським господарством "Валентина" (Боржник, Позичальник) було укладено Кредитний договір №238/2018/ХОД-МСБ (надалі - Кредитний договір), за яким Банк відкрив Позичальнику відкличну кредитну лінію з лімітом кредитної лінії в сумі 5 345 000,00 грн. (надалі - Кредит), а Позичальник зобов`язався сплачувати комісії та проценти за користування кредитними коштами та повернути Кредит у порядку та на умовах, визначених цим Договором (п.1.1 Кредитного договору).

Надання Кредиту здійснюється з 06.04.2018 по 15.02.2021 (включно) (п. 1.3.1 Договору).

Згідно п. 1.3.2 Договору, Кредит сплачується у строки, визначені в Графіку зменшення Ліміту кредитної лінії (Додаток 1 Кредитного договору) за цим Договором та у будь - якому випадку повернути Кредит у повному обсязі в термін по 15.02.2021(включно).

На виконання зазначеного Кредитного договору, Банк надав ФГ «Валентина» кредитні кошти у розмірі 5 345 000,00 грн., що підтверджується Банківськими виписками по рахунку Позичальника - № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за період з 06.04.2018 по 25.06.2021 та не оспорюється учасниками справи.

15.01.2019 та 26.07.2019 між Банком та ФГ «Валентина» було укладено Додаткову угоду №1 та Додаткову угоду №2 (відповідно) до Кредитного договору, якими узгоджено внесення змін до Графіка зменшення ліміту відновлювальної кредитної лінії та зміни до розміру плати за користування кредитними коштами.

Також, матеріали справи свідчать, що виконання зобов`язань за Кредитним договором було забезпечено:

- порукою ОСОБА_1 (Поручитель-1), згідно Договору поруки №238/2018/ХОД-МСБ-П1 від 06.04.2018 (надалі - Договір поруки 1), укладеного між Банком, ФГ «Валентина» та Поручителем-1;

- порукою ОСОБА_2 (Поручитель-2), згідно Договору поруки №238/2018/ХОД-МСБ-П2 від 06.04.2018 (надалі - Договір поруки 2), укладеного між Банком, Поручителем-2 та ФГ «Валентина»;

- порукою Фермерського господарства «Рисовод» (Поручитель-3), згідно Договору поруки №238/2018/ХОД-МСБ-ПЗ від 06.04.2018 (надалі - Договір поруки 3), укладеного між Банком, Поручителем 3 та ФГ «Валентина».

Пунктом 1.1. Договорів поруки 1, 2, 3 (які є ідентичними) визначено, що Поручителі (1, 2 та 3, відповідно) зобов`язуються перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником зобов`язань по Кредитному договору шляхом повернення кредиту в розмірі 5 345 000,00 грн., сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати комісії та неустойки, а також, відшкодування усіх збитків, понесених Банком внаслідок невиконання Позичальником умов Кредитного договору.

Відповідно до п. 1.2. Договорів поруки, Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Кредитором за виконання зобов`язань по Кредитному договору.

Поручитель відповідає за повернення заборгованості за Кредитним договором в тому ж обсязі, що і Позичальник (п. 1.3 Договорів поруки).

Згідно з п. 2.1. Договорів поруки, у випадку невиконання Позичальником зобов`язань по Кредитному договору Банк звертається з письмовою вимогою про виконання зобов`язань по Кредитному договору до Позичальника та Поручителя (1, 2, 3, відповідно).

Приписами п. 2.2. Договорів поруки встановлено, що Поручитель (1, 2, 3) зобов`язаний не пізніше 2-х банківських днів з дати отримання письмової вимоги Кредитора, перерахувати суму заборгованості Позичальника за кредитним договором на рахунок(ки), номер(а) якого(их) зазначається(ються) в письмовій вимозі Кредитора.

За п. 2.3. Договорів поруки, у разі невиконання Поручителем (1, 2, 3) пункту 2.2. цього Договору, Кредитор має право відшкодувати заборгованість по Кредитному договору, шляхом звернення стягнення на майно, належне Поручителю (1. 2. 3), у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Положеннями п. 4.1. Договорів поруки передбачено, що у разі виконання зобов`язання перед Кредитором, Поручитель набуває право зворотної вимоги до Позичальника в розмірі виконаного зобов`язання.

Згідно п. 5.2. Договорів поруки, порука за ними припиняється, зокрема у разі: припинення забезпеченого нею зобов`язання за Кредитним договором; якщо після настання строку виконання зобов`язання Кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване Позичальником або Поручителем.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що виконання зобов`язань за Кредитним договором також було забезпечено договорами застави, зокрема майном: ФГ «Валентина» (Екскаватор марки Борекс-2206, реєстраційний номер НОМЕР_3 , заводський № НОМЕР_4 , 2017 року випуску, що належить на праві власності заставодавцю - відповідачу-1) на підставі договору застави від 06.04.2018 №238/2018/ХОД-МСБ-36 (т. 1 а.с. 140-144).

Як свідчать матеріали справи, 04.09.2020 ОСОБА_2 здійснено сплату грошових коштів на користь ФГ «Валентина» (отримувач платежу) у розмірі 696 159,60 грн., про що свідчить квитанція ПАТ АБ «Укргазбанк» від 04.09.2020 із зазначенням призначення платежу: погашення боргу від ОСОБА_2 згідно Договору поруки №238/218/ХОД-МСБ-П2 від 06.04.2018 (т. 1 а.с. 66).

У матеріалах справи міститься Розрахунок суми боргу (з 06.04.2018) по Кредитному договору від 06.04.2018 №238/2018/ХОД-МСБ, укладеному між ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" та ФГ «Валентина», з якого вбачається що станом на 25.06.2021 Позичальник мав прострочену заборгованість по кредиту у розмірі 2 054 844,23 грн., по нарахованим, але несплаченим процентам за користування кредитними коштами за період з 06.04.2018 по 15.02.2021 включно у розмірі 124 304,49 грн. Крім того, пені за період з 16.06.2019 по 24.06.2019 складали 804,64 грн., інфляційні втрати по основному боргу за березень-червень 2021 - 998,78 грн., інфляційні втрати по простроченим процентам за користування кредитом за лютий-червень 2021 - 7 187,87 грн.; 3% річних за прострочення погашення кредиту - 22 124,76 грн., 3% річних за прострочення сплати процентів - 1 343,09 грн. (т. 1 а.с. 31).

Тобто, матеріали справи свідчать, що станом на 25.06.2021 Позичальник мав заборгованість по Кредитному договору у загальному розмірі 2 287 527,13 грн.

Також у матеріалах даної справи наявні:

- лист-вимога Банку від 25.01.2021 №172/2226/2021, адресована ФГ «Валентина», в якій вказано, що станом на 21.01.2021 Позичальник має заборгованість по Кредитному договору у розмірі 2 156 804,53 грн., яка складається з: 1 336 250,00 грн. строкової заборгованості за кредитом (розрахований за період з 19.09.2020 по 20.01.2021 включно), 718 594,23 грн. простроченої заборгованості за кредитом (розраховано з 10.12.2020 по 20.01.2021 включно), 79 040,80 грн. простроченої заборгованості по процентам (з 01.12.2020 по 31.12.2020 включно), 11 401,18 грн. строкової заборгованості по процентам (01.01.2021 по 14.01.2021 включно), 3 503,20 грн строкової заборгованості по процентам (з 15.01.2021 по 20.01.2021 включно), 6 131,21 грн. простроченої заборгованості по процентам (з 01.01.2021 по 14.01.2021 включно), 1 883,91 грн. простроченої заборгованості по процентам (з 15.01.2021 по 20.01.2021 включно) (т. 1 а.с. 51-52).

На підтвердження направлення Банком цієї вимоги ФГ «Валентина» у матеріалах справи наявний Список №2 листів рекомендованих (ф. 103)(т. 1 а.с. 53), з якого неможливо встановити зміст поштового відправлення, оскільки належним доказом поштового повідомлення є лише опис вкладення, проте в матеріалах справи відсутні описи вкладення у цінні листи на підтвердження відправки саме листа-вимоги боржнику.

Крім того, в графі №35 "ФГ «Валентина» вказано номер поштового відправлення №0100188472987, яке не є доказом отримання боржником зазначеного вище листа-вимоги, тобто, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази отримання ФГ «Валентина» листа - вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" від 25.01.2021.

Також, у матеріалах справи не міститься доказів щодо направлення, та, як відповідно і отримання відповідного листа-вимоги на адреси жодного з Поручителів. У списку №2 листів рекомендованих взагалі відсутня інформація щодо направлення останнім будь-яких листів.

Водночас, позивачем надано до позовної заяви листи-вимоги Банку №б/н та без дати (лише зазначено, що місяцем складення листів є травень 2021) (т. 1 а.с.54-59), адресовані: ФГ «Рисовод», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (тобто - Поручителям). У даних листах-вимогах наведено, зокрема, інформацію щодо існування у ФГ «Валентина» станом на 21.01.2021 заборгованості за Кредитним договором у розмірі 2 156 804,53 грн. та висунуто вимогу про погашення боргу, обумовлену обов`язком Поручителів згідно з відповідними Договорами поруки, укладеним в забезпечення Кредитного договору.

Разом з цим, жодного доказу щодо направлення цих вимог на поштові адреси Поручителів у матеріалах даної справи не міститься. Як і не міститься будь-якого доказу, наданого позивачем, на підтвердження отримання ним хоча б одного листа-вимоги Банку

Однак, судовою колегією з`ясовано, що в межах розгляду справи №923/876/21 (на яку посилаються, у тому числі, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у даній справі) господарським судом встановлено, що ОСОБА_2 (за твердженням останнього у справі №923/876/21) отримано вимогу Банку як Поручителем за Кредитним договором 02.06.2021.

Докази щодо погашення заборгованості за Кредитним договором з боку позичальника - ФГ «Валентина», а також Поручителів: ОСОБА_1 та ФГ "Рисовод" у матеріалах справи відсутні.

Проте, за твердженням позивача, ОСОБА_2 як поручитель, сплатив на користь Банку прострочену заборгованість з кредиту на загальну суму 1 869 702,46 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи (т. 1, а.с. 66-67 зворотн. стор.):

- квитанцією ПАТ АБ «Укргазбанк» від 04.09.2020 на суму 696 159,60 грн. (погашення боргу згідно Договору поруки від 06.04.2018 №238/2018/ХОД-МСБ-П2);

- квитанцією ПАТ АБ «Укргазбанк» від 02.09.2021 №13876_22 на суму 31 424,90 грн. (погашення відсотків по Кредитному договору від 06.04.2018, згідно Договору поруки від 06.04.2018 №238/2018/ХОД-МСБ-П2);

- квитанцією ПАТ АБ «Укргазбанк» від 02.09.2021 №13876_23 на суму 1 142 118,00 грн. (погашення кредитної заборгованості по Кредитному договору від 06.04.2018, згідно Договору поруки від 06.04.2018 №238/2018/ХОД-МСБ-П2).

Також, на підтвердження відповідних сплат, до матеріалів справи долучено лист ПАТ АТ «Укргазбанк» від 29.09.2021 вих №516/665/2021, в якому вказано про перерахування вищенаведених сум ОСОБА_2 на виконання взятих ним зобов`язань за Договором поруки від 06.04.2018 №238/2018/ХОД-МСБ-П2 (т. 1 а.с. 94).

Водночас у вказаному листі Банком зазначено, що станом на 24.09.2021 загальний залишок заборгованості по Кредитному договору від 06.04.2018 №238/2018/ХОД-МСБ складає 125 669,28 грн.

За твердженням позивача, він набув право зворотної вимоги до Позичальником на суму виконаного грошового зобов`язання перед Банком - на суму 1 869 702,46 грн., що встановлено п. 4.1 Договору поруки-2.

Тому, з урахуванням положень ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України, 03.09.2021 ОСОБА_2 направив на адреси ФГ «Валентина», ФГ «Рисовод» та ОСОБА_1 листи-вимоги про сплату 1 869 702,46 грн. (т. 1 а.с. 68-70).

Оскільки зазначені вимоги були залишені відповідачами без задоволення, ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Водночас, апеляційною колегіє встановлено наступне:

- протягом 2021 Боржником здійснювалось часткове погашення грошових зобов`язань за Кредитним договором шляхом реалізації заставного майна ОСОБА_4 - Поручителя (т. 1 а.с. 119-123, 137-139);

- ухвалою Господарського суду Херсонської області від 06.08.2021 відкрито провадження у справі №923/876/21 за позовом ПАТ АТ «Укргазбанк» до: ФГ «Валентина», ФГ «Рисовод», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення кредитної заборгованості у розмірі 2 287 527,13 грн.

- в процесі розгляду справи Банком було подано заяву про зменшення позовних вимог до 125 669,28 грн., у зв`язку із частковим погашенням боргу за тілом кредиту та процентів за користування кредитними коштами, згідно з даними виписок по рахункам станом на 06.09.2021 (тобто після подання позовної заяви у справі №923/876/21). Вказана заява була задоволена ухвалою суду від 07.09.2021;

- заборгованість у розмірі 125 669,28 грн. складалась з: пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом (кредитною лінією) у розмірі 804,64 грн; 3% річних, нарахованих за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, у сумі 32 208,14 грн; 3% річних, нарахованих за прострочення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, у сумі 1 770,37 грн; інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту (кредитної лінії), у сумі 83 317,60 грн; інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне погашення заборгованості по нарахованим, але несплаченим процентам за користування кредитом, у сумі 7 568,53 грн.

- 13.10.2021 року ОСОБА_3 була погашена пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 804,64 грн.;

- рішенням Господарського суду Херсонської області від 04.11.2021 у справі №923/876/21 позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено повністю; стягнуто солідарно:

1) з ФГ "Валентина" та ФГ "Рисовод" на користь Банку заборгованість за Кредитним договором №238/2018/ХОД-МСБ від 06.04.2018 та Договором поруки №238/2018/ХОД-МСБ-ПЗ від 06.04.2018 124 864,64 грн., з яких: 32 208,14 грн 3% річних, нарахованих за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 1770 грн 3% річних, нарахованих за прострочення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, 83 317,60 грн втрат від інфляції нарахованих за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 7568,53 грн втрат від інфляції нарахованих за прострочення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами;

2) з ФГ "Валентина" та ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за Кредитним договором №238/2018/ХОД-МСБ від 06.04.2018 та Договором поруки №238/2018/ХОД-МСБ-П1 від 06.04.2018 124 864,64 грн, з яких: 32 208,14 грн 3% річних, нарахованих за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 1770 грн 3% річних, нарахованих за прострочення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, 83 317,60 грн втрат від інфляції нарахованих за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 7568,53 грн втрат від інфляції нарахованих за прострочення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами;

3) з ФГ "Валентина" та ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за Кредитним договором №238/2018/ХОД-МСБ від 06.04.2018 та Договором поруки № 238/2018/ХОД-МСБ-П2 від 06.04.2018 124 864,64 грн, з яких: 32 208,14 грн 3% річних, нарахованих за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 1770 грн 3% річних, нарахованих за прострочення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, 83 317,60 грн втрат від інфляції нарахованих за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 7568,53 грн втрат від інфляції нарахованих за прострочення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами;

4) з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за Кредитним договром №238/2018/ХОД-МСБ від 06.04.2018 та Договором застави №238/2018/ХОД-МСБ-31 (транспортного засобу) від 06.04.2018 124 864,64 грн, з яких: 32 208,14 грн 3% річних, нарахованих за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 1770 грн 3% річних, нарахованих за прострочення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, 83 317,60 грн втрат від інфляції нарахованих за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 7568,53 грн втрат від інфляції нарахованих за прострочення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме - комбайна зернозбирального марки NEW HOLLAND ТС5080 в комплекті з жниваркою зерновою 20GHNP через продаж предмета застави на публічних торгах з початковою ціною предмету застави, визначеною суб`єктом оціночної діяльності в рамках виконавчого провадження;

5) з Фермерського господарства "Валентина", Фермерського господарства "Рисовод", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "УКРГАЗБАНК" понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

- Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 у справі №923/876/21, задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; рішення Господарського Херсонської області від 04.11.2021 у справі №923/876/21 скасовано частково; резолютивну частину вказаного рішення викладено у новій редакції, якою:

Позов ПАТ АБ "Укргазбанк" задоволено частково;

Стягнуто з ФГ "Валентина" на користь Банку заборгованість за Кредитним договором №238/2018/ХОД-МСБ від 06.04.2018 у розмірі 124 864,64 грн, з яких: 32 208,14 грн 3% річних, нарахованих за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 1770 грн 3% річних, нарахованих за прострочення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, 83 317,60 грн втрат від інфляції нарахованих за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 7568,53 грн втрат від інфляції нарахованих за прострочення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами.

В решті позовних вимог відмовлено.

Проаналізувавши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини другої вказаної статті зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Положеннями статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивіль7ного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судова колегія звертає увагу на те, що кредитні правовідносини за своєю правової природою є договірними цивільними відносинами; на них повною мірою поширюються вимоги цивільного законодавства, зокрема приписи про принципи свободи договору, судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості, добросовісності та розумності, які передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України. Зазначені приписи вимагають від учасників правовідносин діяти не тільки відповідно до законодавства, а й при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускати дії з наміром завдати шкоди іншій особі, а також дій, що є зловживанням правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства тощо (стаття 13 Цивільного кодексу України). Водночас особа не може бути примушена до дій, що не є обов`язковими для неї, або дій, що знаходяться поза межами актів цивільного законодавства або договору.

Так, за приписами статті 14 Цивільного Кодексу України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частинами першою, другою статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Умовами укладеного між Банком, Боржником та ОСОБА_2 . Договору поруки №238/2018/ХОД-МСБ-П2 від 06.04.2018 було чітко погоджено та визначено права та обов`язки кожної із сторін, які застосовуються сторонами та підлягають виконанню з урахуванням його умов та положень чинного законодавства.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України порука створює права для кредитора та обов`язки для поручителя.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Вищезазначені Договори поруки 1, 2, 3 (однотипові) також встановлюють певний порядок дій, прав та обов`язків поручителів, згідно з якими у випадку невиконання Позичальником зобов`язань по Кредитному договору Банк звертається з письмовою вимогою про виконання зобов`язань по Кредитному договору до Позичальника та Поручителя 1, 2, 3 (відповідно) і Поручителі зобов`язані не пізніше 2-х банківських днів з дати отримання письмової вимоги Банку, перерахувати суму заборгованості Позичальника за Кредитним договором Кредитору. При цьому, у разі несплати Поручителями вказаної Банком суми заборгованості, останній має право відшкодувати заборгованість по Кредитному договору, шляхом звернення стягнення на майно, належне Поручителям, у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Таким чином, за умовами Договорів поруки, сплата грошових коштів Поручителем буде вважатися такою, що здійснена на виконання обов`язків Поручителя за відповідним Договором поруки лише з моменту направлення Банком письмової вимоги Поручителю та отримання цієї вимоги останнім.

Як зазначалось вище, у матеріалах справи наявний лист Банку, адресований ОСОБА_2 , з вимогою погашення боргу за Кредитним договором у сумі 2 156 804,53 грн. При цьому, зі вказаного листа неможливо встановити дату останнього та коли він був направлений Поручителю, оскільки у матеріалах справи не міститься доказів поштової відправки такої вимоги на адреси Поручителів.

Таким чином, судова колегія зазначає, що матеріали даної справи не містять будь-яких належних доказів на підтвердження пред`явлення Банком майнових вимог до ОСОБА_2 як Поручителя, як і не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності порушеного зобов`язання Боржника та його обсягу станом на момент сплати (04.09.2020) ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 696 159,60 грн.

Водночас судовою колегією з`ясовано, що питання отримання ОСОБА_2 вимоги Банку досліджувався в межах розгляду справи №923/876/21, рішення у якої набрало законної сили.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У справі №923/876/21 судом було зазначено наступне: «…в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази отримання 02.06.2021 ОСОБА_2 листа - вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» б/д та б\н. Так, в графі №37 « ОСОБА_2 » (a.c. 37 т.1) вказано номер поштового відправлення №0100188491716, яке не є доказом отримання 02.06.2021 ОСОБА_2 зазначеного вище листа-вимоги. Інші докази, які би слугували щодо отримання саме даного поштового відправлення ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні. Більш того, позивачем не надано доказів того, що у вказаному поштовому відправленні містився саме лист - вимога від травня 2021 б\н до поручителів, а не інший документ, що не стосується даної справи, оскільки належним доказом поштового повідомлення є лише опис вкладення з фіскальним чеком, проте в матеріалах справи відсутні описи вкладення у цінні листи на підтвердження відправки саме листа-вимоги поручителям. Додатково колегія суддів звертає увагу на відсутність у матеріалах справи доказів щодо направлення, та, як відповідно і отримання листа-вимоги ОСОБА_3 . У списку №3 листів рекомендованих взагалі відсутня інформація щодо направлення останній будь-яких листів. Отже, подання банком позовної заяви в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат з поручителів та заставодавця було передчасної дією та не відповідає ст.4 ГПК України, оскільки банк не направив належним чином вимоги до поручителя та заставодавця за кредитним договором, що унеможливлює встановити строк, з якого починається перебіг нарахувань 3% річних та інфляційних втрат.»

Тому, судова колегія вважає слушними аргументи апелянта стосовно того, що Банком не висувалось вимог до 2021 року щодо сплати Поручителями простроченої заборгованості Боржника.

Враховуючи, що пунктом 1.3.1 Кредитного договору встановлено строк його дії - з 06.04.2018 по 15.02.2021, а у матеріалах даної справи також не міститься належних доказів направлення Банком Позичальнику вимоги на погашення боргу достроково, судова колегія зазначає, що здійснений ОСОБА_2 04.09.2020 року платіж у розмірі 696 159,60 грн. слід вважати добровільною сплатою коштів в межах виконання Кредитних платежів, однак, на здійснення якої Позичальник повноважень цьому Поручителю не надавав.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, що сплата ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 1 869 702,46 грн. відбулась в рамках виконання обов`язку Поручителя за Договором поруки є помилковим

Разом з тим, крім платежу на суму 696 159,60 грн., ОСОБА_2 як Поручитель, сплатив на користь Банку вже прострочену заборгованість з кредиту у сумі 1 142 118,00 грн. та погасив відсотки по Кредитному договору у сумі 31 424,90 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями ПАТ АБ «Укргазбанк» від 02.09.2021, а також знайшло відображення у листі Банку від 29.09.2021 вих №516/665/2021.

Також, у вказаному листі зазначено, що станом 24.09.2021 залишок боргу за Кредитним договором дорівнював сумі 125 669,28 грн.

Оскільки до складу заборгованості у розмірі 125 669,28 грн. входила сума пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом (кредитною лінією) у розмірі 804,64 грн., яка в свою чергу була погашена 13.10.2021 року ОСОБА_3 , то розмір позовних вимог Банку у справі №923/876/21 про солідарне стягнення заборгованості з ФГ «Валентина» та Поручителів за Кредитним договором, дорівнював 124 864,64 грн.

За результатом розгляду справи №923/876/21 (з урахуванням її апеляційного перегляду), вказана заборгованість у розмірі 124 864,64 грн. була стягнута на користь Банку судовим рішенням з Позичальника - з ФГ "Валентина".

Отже, виходячи з вищевикладеного, оскільки Банк задовольнив свої вимоги у погашенні заборгованості за Кредитним договором (у тому числі, шляхом реалізації заставного майна ОСОБА_1 , судового стягнення, сплати коштів Поручителями тощо), ОСОБА_2 вважає, що він набув право зворотної вимоги (регресу) до на суму виконаного грошового зобов`язання перед Банком - на суму 1 869 702,46 грн., що встановлено п. 4.1 Договору поруки-2.

Так, відповідно до п. 4.1. Договору поруки у разі виконання зобов`язання перед Кредитором Поручитель набуває право зворотної вимоги до Позичальника в розмірі виконаного зобов`язання.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов`язанні, у тому числі й ті, які забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, що підтверджують це зобов`язання боржника.

Судова колегія звертає увагу на те, що у матеріалах даної справи відсутні докази на підтвердження передачі Банком ОСОБА_2 документів на підтвердження зобов`язань боржника.

Разом з тим, правовий аналіз частини 2 статті 556 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов`язання. Цей висновок узгоджується з положенням частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, яка передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов`язанні внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №907/759/17, від 07.08.2018 у справі №910/22259/17, від 14.08.2018 у справі №910/22454/17, від 28.08.2018 у справі №910/20809/17, від 19.02.2019 у справі №910/4427/18 та від 03.12.2019 у справі №910/5001/19, від 22.01.2020 у справі №910/4997/19.

Таким чином, положення статті 556 Цивільного кодексу України застосовуються лише у випадку повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов`язання.

Часткове виконання поручителем зобов`язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Водночас, як зазначалось вище, ОСОБА_2 не доведено того, що ним було повністю виконано зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування ними. Зокрема, сплата позивачем грошових коштів 04.09.2020 року у розмірі 696 159,60 грн. відбулась поза межами порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, внаслідок чого Поручитель не набув права зворотної вимоги до Позичальника щодо стягнення 696 159,60 грн. в порядку ст. 556 Цивільного кодексу України.

У даному висновку апеляційна колегія враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 07.08.2018 у справі №910/22259/17, від 03.12.2019 у справі №910/5001/19, від 24.12.2019 у справі №910/5016/19, від 16.01.2020 у справі №910/5000/19, від 22.01.2020 у справі №910/4997/19 та від 18.02.2020 у справі №910/7715/19.

В контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне також зазначити, що необхідно розрізняти виконання майновим поручителем обов`язку позичальника за основним (кредитним) зобов`язанням та виконанням майновим поручителем свого обов`язку за договором поруки.

Основним обов`язком позичальника за кредитним договором є своєчасна та повна сплата заборгованості за кредитним договором. З огляду на положення п. 3 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, перехід до майнового поручителя прав кредитора за основним зобов`язанням відбувається у випадку виключно повного виконання обов`язку боржника і не відбувається у разі сплати лише частини заборгованості, оскільки у разі часткового виконання обов`язку боржника не наставатиме належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором.

Щодо пред`явлення позовних вимог у даній справі до інших поручителів кредитного зобов`язання ФГ «Валкентина» - ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Рисовод".

За своєю юридичною природою порука є договірним зобов`язанням, адже виникає на підставі договору.

Відповідно до частини 1 статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що в разі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання одного зобов`язання, виникає кілька самостійних зобов`язань, сторони яких (поручителі) перебувають у правовідносинах з одним боржником, проте не пов`язані правовідносинами між собою. У такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі та відповідно до умов договору поруки, стороною якого він є. Порука кількох осіб може визначатися як спільна в разі укладення договору поруки кількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов`язання. Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).

Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов`язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 01.03.2017 у справі №6-923цс16, у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №905/2475/15, від 24.01.2018 у справі №907/425/16.

Апеляційний суд зауважує, що наведене також встановлено пунктом 4.1.4. Постанови Пленуму ВГСУ від 24.11.2014 № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів», яким зазначено, що: «Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 3 статті 554 Цивільного кодексу України). Ця норма не може бути застосована до правовідносин, що виникли з декількох договорів поруки, оскільки поручителі не несуть солідарної відповідальності один перед одним, якщо інше не передбачено договором, і таку поруку не можна вважати їхньою спільною. Таким чином, порука кількох осіб може бути визначена як спільна у разі укладення договору поруки декількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов`язання. Лише у такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).»

Як зазначалось вище, виконання зобов`язань за Кредитним договором було забезпечено декількома договорами поруки від 06.04.2018: порукою ОСОБА_1 , згідно Договору поруки №238/2018/ХОД-МСБ-П1, порукою ОСОБА_2 , згідно Договору поруки №238/2018/ХОД-МСБ-П2, порукою ФГ «Рисовод», згідно Договору поруки №238/2018/ХОД-МСБ-ПЗ.

Вказані Договори поруки не містять умов щодо солідарної відповідальності поручителів один перед одним.

Відтак, висновки суду першої інстанції щодо солідарної відповідальності Поручителів один перед одним та, відповідно, про обов`язок відповідача-2 та відповідача-3 як Поручителів, нести солідарну відповідальність перед позивачем, як поручителем, свідчать про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права.

Таким чином, з огляду на усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Фермерського господарства "Валентина", ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Рисовод" про стягнення 1 869 702,46 грн. не підлягають задоволенню судом, у зв`язку з їх не відповідністю фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, що безпідставно не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 п. 2 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що рішення господарського суду про задоволення позовних вимог прийнято при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає про скасування рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 у справі №923/1263/21, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються позивача - ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 у справі №923/1263/21 скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Фермерського господарства "Валентина", ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Рисовод" про стягнення 1 869 702,46 грн. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 42 069,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області на виконання даної постанови видати відповідний наказ із зазначенням повних реквізитів сторін.

Матеріали справи №923/1263/21 повернути до Господарського суду Одеської області.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 28.10.2024.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Колоколов С.І.