Постанова

від 17.10.2024 по справі 925/215/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2024 р. м.Київ Справа№ 925/215/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Яковлєва М.Л.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Зінченко А.С.

за участю учасників справи згідно протоколу судового засідання від 17.10.2024:

від позивача: Шкварко В.В. ( в режимі відео конференції );

від відповідача: не з`явився.;

від третьої особи: Заболотний В.М. ( в режимі відео конференції );

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Маньківської селищної ради

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 16.05.202 ( повний текст складено та підписано 17.05.2024)

у справі № 925/215/24 (суддя Г.М. Скиба)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мошниагроплюс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Маньківська селищна рада

про визнання договору суборенди недійсним, визнання права

суборенди на земельні ділянки відсутнім

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" звернулось до Господарського суду Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мошниагроплюс" з вимогами:

- визнати недійсним договір суборенди від 15.02.2023 №2-23, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мошниагроплюс";

- визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мошниагроплюс" речового права суборенди, зареєстрованого на підставі договору суборенди від 15.02.2023 №2-23 на земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів на території Паланоцької сільської ради Маньківського району Черкаської області: з кадастровим номером 7123186300:02:001:0257 загальною площею 12,3058 га (запис про інше речове право 49381929), з кадастровим номером 7123186300:02:001:0258 загальною площею 7,9582 га (запис про інше речове право 49381396), з кадастровим номером 7123186300:02:001:0259 загальною площею 11,5651 га (запис про інше речове право 49381787), з кадастровим номером 7123186300:02:001:0260 загальною площею 9,2236 га (запис про інше речове право 49381625), з кадастровим номером 7123186300:02:002:0113 загальною площею 14,3496 га (запис про інше речове право 49383264), з кадастровим номером 7123186300:02:002:0077 загальною площею 51,7358 га (запис про інше речове право 49383428), з кадастровим номером 7123186300:02:002:0076 загальною площею 12,9713 га (запис про інше речове право 49382377).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу у серпні 2023 року стало відомо, що у Господарському суді Черкаської області перебуває справа №925/833/23 за позовом Маньківської селищної ради до позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мошиагроплюс» про розірвання договорів оренди земельних ділянок, при цьому позивач не укладав та не підписував з відповідачем договору суборенди та не передавав останньому чи будь-яким іншим третім особам належні йому на праві користування спірні земельні ділянки.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та просить в позові відмовити. Вказує на неналежний спосіб захисту права, обраний позивачем. Оригіналів документів не подано. Заперечив укладання договору суборенди з позивачем.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.15.2024 у справі №925/215/24 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мошниагроплюс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні позивача Маньківська селищна рада про визнання договору суборенди землі №2-23 від 15.02.2023 недійсним, визнання права суборенди на земельні ділянки - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- уповноважена особа орендаря Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" договір суборенди землі за №2-23 у м.Києві 15.02.2023 на відповідних умовах не підписувала і подальше схвалення самим товариством (орендарем) цього правочину не відбулося.

Отже, договір суборенди землі №2-23 від 15.02.2023 (а.с.60-62) є неукладеним правочином і він не набув юридичної сили в порядку ст.241 Цивільного кодексу України.

Підстав для набуття відповідачем права суборенди судом не встановлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Маньківська селищна рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.15.2024 у справі № 925/215/24, в якій скаржник просить змінити рішення Господарського суду Черкаської області від 16.05.2024 у справі №925/215/24 виклавши мотивувальну частину рішення з урахуванням мотивів апеляційної скарги.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині через нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, зважаючи на наступне.

Мотиви, з яких виходив суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі № 925/215/24, а саме: щодо неукладення спірного договору суборенди від 15.02.2023 та невстановлення судом підстав для набуття відповідачем права суборенди, може створити преюдицію щодо відсутності відносин суборенди відповідно до договору від 15.02.2023 та врахування цієї обставини при розгляді справи № 925/833/23 Північним апеляційним господарським судом.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити із підстав наявності між позивачем та відповідачем відносин суборенди та реальності укладення договору суборенди.

Щодо ненадання на вимогу суду першої інстанції, як відповідачем так і позивачем, оригіналу договору суборенди від 15.02.2023, скаржник зазначав, що неподання оригіналу такого договору сторонами - є умисною дією, яка містить ознаки недобросовісної поведінки, та спрямована на відмову в задоволенні позовних вимог саме з мотивів неукладення договору суборенди та невстановлення судом підстав для набуття відповідачем права суборенди.

Тобто, подання позову позивачем у даній справі не спрямовано на реальне відновлення його порушеного права, а для впливу на розгляд Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги у справі № 925/833/23.

Короткий зміст відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест К» проти доводів апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції

Через підсистему «Електронний суд» 07.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест К» надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, позивач посилався на те, що факт укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест К» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мошниагроплюс» договору суборенди спірних земельних ділянок, не підтверджуються належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами, а ґрунтуються виключно на припущеннях третьої особи.

Посилання третьої особи, як на доказ укладення між позивачем і відповідачем договору суборенди від 15.02.2023, на отриману інформацію з матеріалів кримінального провадження №42023252100000068 від 13.09.2023 про здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Мошниагроплюс» оплат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укроагроінвест К» за користування спірними земельними ділянками на підставі договору суборенди від 15.02.2023 - є необгрунтованим, оскільки в призначенні даних платежів вказано «оплата згідно договору суборенди землі без ПДВ», тобто таке призначення не містить посилання про здійснення оплати саме за договором суборенди від 15.02.2023 року та саме за користування спірними земельними ділянками. Також, усі отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мошниагроплюс» грошові кошти, які були сплачені останнім на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест К» з призначенням «оплата згідно договору суборенди землі без ПДВ» в подальшому були повернуті Товариству з обмеженою відповідальністю «Мошниагроплюс», як помилково зараховані кошти, на підтвердження чого ТОВ «Украгроінвест К» додано до засвідчені належним чином копії відповідних платіжних інструкцій.

Суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку, що уповноважена особа орендаря ТОВ «Украгроінвест К» договір суборенди землі за №2-23 у м. Києві 15 лютого 2023 року на відповідних умовах не підписувала, і подальше схвалення самим товариством (орендарем) цього правочину - не відбулося.

В такому разі, Господарським судом Черкаської області у Рішенні від 16.05.2024 року було правильно встановлено, що спірний договір суборенди землі №2-23 від 15 лютого 2023 року є неукладеним правочином і він не набув юридичної сили в порядку статті 241 ЦК України.

Короткий зміст відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мошниагроплюс» проти доводів апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції

На адресу Північного апеляційного господарського суду 08.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мошниагроплюс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу третьої особи залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач посилався на те, що однією з підстав звернення з вказаним позовом до суду було укладення між сторонами договору суборенди спірних земельних ділянок без згоди власника, тобто третьої особи. Проте, Маньківська селищна рада згоду на передачу земельних ділянок не надавала. Крім того, договір суборенди земля №2-23 від 15.02.2023 ніколи не укладався також і відповідачем. Отже, суд першої інстанції надав належну правову оцінку ообставинам справи і дійшов висновку, що договір суборенди землі не укладався, а тому права та обов?язки за такими правочином у сторін не набувались, а правовідносини за ним не виникали.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2024, апеляційну скаргу Маньківської селищної ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.05.2024 у справі № 925/215/24, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Яковлєв М.Л, Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2024 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/215/24.

17.06.2024 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 925/215/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 925/215/24; повідомлено учасників справи, що справа № 925/215/24 розглядатиметься у судовому засіданні 11.07.2024 об 11 год 45 хв. у приміщенні Північного апеляційного господарського суду (м. Київ, вул. Шолуденка, 1А, зал судових засідань № 16).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К» про виправлення описки в описовій та резолютивній частинах ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 у справі № 925/215/24 та встановленн строку на подання відзиву на апеляційну скаргу - задоволено;

- виправлено допущену описку в описовій та резолютивній частинах ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 у справі №925/215/24, зазначено по тексту вірним найменуванням скаржника (особою, яка подала апеляційну скаргу) Маньківську селищну раду;

- викладено пункти 1 та 7 резолютивної частини ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 у справі № 925/215/24 в наступній редакції.

- " 1. Відкрити апеляційне провадження у справі № 925/215/24 за апеляційною скаргою Маньківської селищної ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.05.2024.

7. Призначити до розгляду справу № 925/215/24 за апеляційною скаргою Маньківської селищної ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2024".

4. Продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К» строк на подачу до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі, встановивши строк протягом 15 ( п`ятнадцяти) днів з дня вручення даної ухали.

5. Дану ухвалу вважати невід`ємною частиною ухвали Північного апеляційного господарського суду м. Києва від 17.06.2024 у справі № 925/215/24.

Через підсистему «Електронний суд» 09.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест К» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №925/215/24, розгляд якої призначено на 11.07.2024.

Через підсистему «Електронний суд» 09.07.2024 від Маньківської селищної ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №925/215/24, розгляд якої призначено на 11.07.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2024 розгляд апеляційної скарги Маньківської селищної ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.05.2024 відкладено на 19.09.2024 об 11 год. 50 хв.

Через підсистему «Електронний суд» 18.09.2024 від Маньківської селищної ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №925/215/24, розгляд якої призначено на 19.09.2024, обґрунтовуючи участю у судовому засіданні у Черкаському апеляційному суді у справі №705/1614/24.

19.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" надійшла заява, в якій заявник просив дозволити участь представника в судовому засіданні, призначеного на 19.09.2024 о 11 год. 50 хв., та в усіх наступних судових засіданнях режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 вищезазначену заяву позивача - задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" про участь у всіх наступних судових засіданнях у справі №925/215/24 в режимі відеоконференції - задоволено; розгляд справи апеляційної скарги Маньківської селищної ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.05.2024 відкладено на 17.10.2024 о 11:40; визнано явку представника Маньківської селищної ради - в судове засідання 17.10.2024 - обов?язковою.

15.10.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Маньківської селищної ради надійшла заява, в якій заявник просив дозволити участь представника в судовому засіданні, призначеного на 17.10.2024 о 11 год. 40 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 заяву Маньківської селищної ради про участь у судовому засіданні, яке призначено на 17.10.2024 о 11 год. 40 хв. у справі №925/215/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 17.10.2024 з`явились представники: Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" (в режимі відеоконференції) та Маньківської селищної ради (в режимі відеоконференції).

В судовому засіданні 17.10.2024 представник Маньківської селищної ради (скаржник) надав свої пояснення по суті спору та просив апеляційну скаргу задовольнити, просив змінити рішення Господарського суду Черкаської області від 16.05.2024 у справі №925/215/24, виклавши мотивувальну частину рішення з урахуванням мотивів апеляційної скарги.

В судовому засіданні 17.10.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" надав свої пояснення по суті спору та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду Черкаської області від 16.05.2024 - залишити без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мошниагроплюс» до суду своїх представників не направив, про час і дату судового засідання повідомлявся належним чином., крім того учасником було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому висловив сіої заперення та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мошниагроплюс», про розгляд справи повідомлено належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка відповідача, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи і що перевірено судом апеляційної інстанції, 04.05.2018 між Державним підприємством "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" (учасник) було укладено угоди про умови участі у земельних торгах у формі аукціону за №№264, 265, 266, 267, 268, 269, 270.

Предметом цих угод є умови участі в земельних торгах у формі аукціону з продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

За результатами проведених аукціонів (протоколи №№6,7,8,9,10,11,12) переможцем торгів було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К".

- 11.05.2018 на підставі протоколу №6 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку між Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123186300:02:001:0258 загальною площею 7,9582 га, що розташована за межами населених пунктів на території Паланоцької сільської ради Маньківського району (наразі Уманський район) Черкаської області.

Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14.05.2018, номер запису про інше речове право 26129852;

- 11.05.2018 між тими ж сторонами на підставі протоколу №7 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123186300:02:001:0260 загальною площею 9,2236 га, що розташована за межами населених пунктів на території Паланоцької сільської ради Маньківського району (наразі Уманський район) Черкаської області.

Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14.05.2018, номер запису про інше речове право 26129515;

- 11.05.2018 між тими ж сторонами на підставі протоколу №8 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123186300:02:001:0259 загальною площею 11,5651 га, що розташована за межами населених пунктів на території Паланоцької сільської ради Маньківського району (наразі Уманський район) Черкаської області;

- 11.05.2018 на підставі протоколу №9 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку між Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123186300:02:001:0257 загальною площею 12,3058 га, що розташована за межами населених пунктів на території Паланоцької сільської ради Маньківського району (наразі Уманський район) Черкаської області.

Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14.05.2018, номер запису про інше речове право 26130037.

Відповідно до п.8 вказаного договору строк його дії складає 7 років.

Додатковою угодою від 19.08.2019 до договору від 11.05.2018 внесено зміни, відповідно до яких термін дії договору продовжено до 11.05.2032.

Додатковою угодою від 06.09.2019, укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К", до договору від 11.05.2018 внесено зміни, відповідно до яких термін дії договору продовжено до 11.05.2039.

Додатковою угодою від 08.04.2019, укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К", до договору від 11.05.2018 внесено зміни, відповідно до яких термін дії договору продовжено до 31.12.2066;

- 11.05.2018 на підставі протоколу №10 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку між тими ж сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123186300:02:002:0076 загальною площею 12,9713 га, що розташована за межами населених пунктів на території Паланоцької сільської ради Маньківського району (на теперішній час Уманського району) Черкаської області.

Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14.05.2018, номер запису про інше речове право 26126993;

- 11.05.2018 на підставі протоколу №11 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку між тими ж сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123186300:02:002:0113 загальною площею 14,3496 га, що розташована за межами населених пунктів на території Паланоцької сільської ради Маньківського району (наразі Уманський район) Черкаської області.

Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14.05.2018, номер запису про інше речове право 26128598;

- 11.05.2018 на підставі протоколу №12 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку між тими ж сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123186300:02:002:0077 загальною площею 51,7358 га, що розташована за межами населених пунктів на території Паланоцької сільської ради Маньківського району (наразі Уманський район) Черкаської області.

Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14.05.2018, номер запису про інше речове право 26128090.

До вищевказаних договорів оренди сторонами вносилися аналогічні зміни щодо строку їх дії.

Тобто, 11.05.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" було укладено сім договорів оренди землі щодо оренди семи земельних ділянок в адміністративних межах Паланоцької сільської ради Маньківського району (наразі Уманський район) загальною площею 120,1094 га, строк дії яких продовжено до 31.12.2066.

В подальшому, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області №31-ОТГ від 03.12.2020 та рішення Маньківської селищної ради №3-99/VІІІ від 23.12.2020 земельні ділянки з кадастровими номерами: 7123186300:02:002:0076 площею 12,9713 га, 7123186300:02:002:0077 площею 51,7358 га, 7123186300:02:002:0113 площею 14,3496 га, 7123186300:02:001:0260 площею 9,2236 га, 7123186300:02:001:0259 площею 11,5651 га, 7123186300:02:001:0257 площею 12,3058 га, 7123186300:02:001:0258 площею 7,9582 га передані у комунальну власність об`єднаної територіальної громади в особі Маньківської селищної ради, про що внесено відповідні записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Позивач у позові вказував, що на законних підставах набув право строкового оплатного користування спірними земельними ділянками на умовах договору. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення безперервно та відкрито використовуються виключено позивачем в своїй господарській діяльності за цільовим призначенням.

Позивач зазначав, що із матеріалів господарської справи №925/833/23 Господарського суду Черкаської області за позовом Маньківської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мошниагроплюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" про розірвання вищевказаних семи договорів оренди земельних ділянок йому стало відомо про реєстрацію державним реєстратором виконкому Лисянської селищної ради Черкаської області Бобровською Вікторією Альбертівною за відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Мошниагроплюс" права суборенди спірних земельних ділянок. Номери записів в Державному реєстрі речових прав: 49381929, 49381396, 49381787, 49384625, 49383264, 49383428, 49382377.

Речове право суборенди було зареєстровано на підставі ніби укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мошниагроплюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" договору суборенди землі №2-23 від 15.02.2023.

Позивач вказував що керівник позивача не підписував даного договору і нікого не уповноважував на підписання даного договору, а в період з 05.02.2023 по 28.02.2023 директор Коваленко О.І. перебував за межами України, що підтверджено довідкою Державної прикордонної служби України та фізично не міг підписати спірний договір суборенди землі. Крім того, спірні ділянки не передавались у користування третім особам та не вибували з титульного користування позивача в інший спосіб. Акти приймання-передачі спірних ділянок до суборендаря теж не укладались.

Порушення права позивача на користування спірними земельними ділянками сільськогосподарського призначення стали причиною звернення позивача в Господарський суд Черкаської області з позовом за захистом права та визнання спірного договору суборенди землі №2-23 від 15.02.2023 - недійсним, саме для відновлення порушеного права.

Відповідач вказував на неналежний спосіб захисту права, обраний позивачем. Оригіналів документів не подано. Заперечив укладання договору суборенди землі №2-23 з позивачем.

Третя особа просила в позові відмовити з мотивів ненадання згоди орендареві на передачу спірних ділянок в суборенду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного оскарження, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Сторони за договором є суб`єктами господарювання на ринку послуг товарного сільськогосподарського виробництва на території України, самостійними юридичними особами з присвоєнням ідентифікаційного коду, визначенням видів діяльності, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ, що узгоджується з приписами ст.93 Цивільного кодексу України.

Позивач звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом про визнання недійсним договору суборенди землі від 15.02.2023 №2-23.

Відповідно до положень ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до Цивільного кодексу України:

п.1 ч.2 ст.11. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини;

ч.1, 2 ст.509. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;

ст.525. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

ст.526. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

ст.629. Договір є обов`язковим для виконання сторонами;

Згідно із Господарським кодексом України:

ст.193. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

ч.1 ст.265. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст, правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позивач вказував, що йому стало відомо про укладення 15.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мошниагроплюс" (суборендар) договору суборенди землі за №2-23.

Предметом договору є передача орендарем суборендарю в строкове платне володіння і користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а саме: земельних ділянок з кадастровими номерами:

- 7123186300:02:001:0258 площею 7,9582 га;

- 7123186300:02:001:0260 площею 9,2236 га;

- 7123186300:02:001:0259 площею 11,5651 га;

- 7123186300:02:001:0257 площею 12,3058 га;

- 7123186300:02:002:0076 площею 12,9713 га;

- 7123186300:02:002:0113 площею 14,3496 га;

- 7123186300:02:002:0077 площею 51,7358 га.

За доводами позивача, спірний договір не підписувався повноважною особою позивача, а передача в суборенду вищевказаних земельних ділянок відбулась без письмової згоди орендодавця (Маньківської селищної ради), що є порушенням умов чинних договорів оренди землі.

При зверненні до суду першої інстанції позивачем було додано до позовної заяви незасвідчену копію договору суборенди (а.с.60-62).

Факт укладення договору суборенди землі і орендар і суборендар заперечували як в суді першої інстанції, такі в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.02.2024 було витребувано у позивача оригінал договору суборенди від 15.02.2023 за №2-23, що укладений між позивачем та відповідачем для огляду в судовому засіданні. Витребуваний оригінал письмового доказу було зобов`язано надати суду першої інстанції до 01.04.2024.

Оригіналу витребуваного договору №2-23 від 15.02.2023 - ні позивачем, ні відповідачем суду першої інстанції надано не було.

У своїх письмових поясненнях позивач вказав, що оригінал договору суборенди №2-23 у нього відсутній, оскільки про нього дізнався в ході розгляду справи №925/833/23.

Відповідно до ч.4 ст.164 Господарського процесуального кодексу України, до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

Клопотань про витребування судом першої інстанції оригіналу договору суборенди від відповідача - позивач не заявляв.

Відповідно до ч.6 ст.91 Господарського процесуального кодексу України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, оскільки позивачем на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 21.02.2024 не надано оригіналу письмового доказу, то з урахуванням вищенаведених приписів процесуального закону такий доказ (копія договору суборенди №2-23) обгрунтовано не взято судом першої інстанції до уваги.

Ст.13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.14 Закону України "Про оренду землі" (у редакції Закону чинної на момент укладення договорів оренди), договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про оренду землі" (у редакції Закону чинного станом на 15.02.2023), орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1). Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2). У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ч.3).

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами (п.1).

Згідно положень ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч.2). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3).

Згідно ст.218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (ч.1). Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним (ч.2).

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2).

Відповідно до ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1). Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.2). Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ч.3). Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (ч.4).

Згідно зі ст.640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч.1). Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.2). Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ч.3).

Відповідно до ст.641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч.1). Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях (ч.2). Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ч.3).

Статтею 642 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1). Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч.2). Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (ч.3).

Законодавець передбачив, що договори між юридичними особами повинні вчинятись у письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами, уповноваженими на це їх установчими документами.

Відповідно до ст.241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Верховний Суд у постанові від 18.01.2023 у справі №752/22077/16 зробив висновок, що вказана норма презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма Цивільного кодексу України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а, отже, не могла їх перевищити.

Непідписаний однією із сторін правочин набуває юридичної сили укладеного, тобто за ним виникають права і обов`язки і він може досліджуватись на предмет його недійсності у випадку, якщо відбулось його подальше схвалення цією особою, що є таким способом волевиявлення особи до вчинення правочину, що вбачається із норм ст.241 Цивільного кодексу України.

Настання передбачених ст.241 Цивільного кодексу України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин саме особою, яка мала, однак не підписала спірний правочин, а не будь-якою іншою особою, та чи було такою особою вчинено юридично значимі дій спрямовані на його виконання (п.43 - 44 постанови Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №908/2130/20, яку було ухвалено після подання касаційної скарги у цій справі).

Як підтверджується наявними матеріалами справи, і вірно встановлено судом першої інстанції, станом на 15.02.2023 директором товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" був ОСОБА_1 .

З копії договору суборенди від 15.02.2023 за №2-23 (а.с.60-62) вбачається, що цей договір ніби-то було укладено між сторонами в м.Києві і з боку позивача він підписаний ОСОБА_1 .

Проте, з довідки Державної прикордонної служби України від 12.09.2023 вбачається, що 05.02.2023 громадянин України ОСОБА_1 перетинав державний кордон України (напрям - виїзд) та 28.02.2023 в`їхав на територію України (а.с.63).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мошниагроплюс", в свою чергу, нголошувавло у своїх правових позиціях по суті спору, що ним в особі заступника директора ОСОБА_2 не підписувало жодного договору суборенди за реквізитами №2-23 від 15.02.2023 та не подавало його на реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Також, відповідач зазначав, що ОСОБА_2 перебувала за межами України з 05.02.2023 по 17.04.2023.

З урахуванням моменту виникнення прав і обов`язків у сторін, договір оренди (суборенди) відноситься до реальних правочинів, а не консенсуальних.

Під час розгляду даного спору позивач підтвердив, що орендовані ним земельні ділянки перебувають на даний час у фактичному користуванні позивача і з користування не вибували.

Щодо державної реєстрації за відповідачем права суборенди судом апеляційної інстанції враховано наступне.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття, зокрема, права оренди (суборенди) землі, а вважається лише засвідченням державою вже набутого особою цього права, що унеможливлює ототожнення факту набуття права оренди (суборенди) з фактом його державної реєстрації.

Досліджуючи обставини існування в особи права оренди (суборенди), суд має передусім встановлювати підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права оренди (суборенди).

Також, навіть дотримання законодавства суб`єктом державної реєстрації прав під час внесення запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою не виключає можливості задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси відповідної особи.

Відповідну правову позицію викладено в постанові КГС ВС від 11.02.2020 у справі №915/572/17.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що уповноважена особа орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" договір суборенди землі за №2-23 у м.Києві 15.02.2023 на відповідних умовах не підписувала і подальше схвалення самим товариством (орендарем) цього правочину не відбулося, а тому договір суборенди землі №2-23 від 15.02.2023 (а.с.60-62) - є неукладеним правочином і він не набув юридичної сили в порядку ст.241 Цивільного кодексу України.

Підстав для набуття відповідачем права суборенди - судом апеляційної інстанції також не встановлено.

Посилання третьої особи, як на доказ укладення між позивачем і відповідачем договору суборенди від 15.02.2023, на отриману інформацію з матеріалів кримінального провадження №42023252100000068 від 13.09.2023 про здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Мошниагроплюс» оплат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укроагроінвест К» за користування спірними земельними ділянками на підставі договору суборенди від 15.02.2023 - визнаються судом апеляційної інстанції необгрунтованими, оскільки в призначенні даних платежів вказано «оплата згідно договору суборенди землі без ПДВ», тобто таке призначення не містить посилання про здійснення оплати саме за договором суборенди від 15.02.2023 та саме за користування спірними земельними ділянками.

Крім того, на стадії апеляційного розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Укроагроінвест К» повідомило, що усі отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мошниагроплюс» грошові кошти, які були сплачені останнім на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест К» з призначенням «оплата згідно договору суборенди землі без ПДВ» в подальшому були повернуті Товариству з обмеженою відповідальністю «Мошниагроплюс», як помилково зараховані кошти, на підтвердження чого ТОВ «Украгроінвест К» додано до засвідчені належним чином копії відповідних платіжних інструкцій, які позивач просив прийняти в якості доказів на стадії апеляційного розгляду справи.

Проте, суд апеляційної інстанції не приймає вказані докази з огляду на приписи ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не наведено поважності причин щодо неподання таких доказів суду першої інстанції, а також не наведено поважності причин пропуску строку на їх подання.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом ч.3 ст.509 цього Кодексу. Закріпивши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип законодавець установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Відповідно до ст.ст.74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

З урахуванням наведеного вище, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідності до приписів ч.1 ст.74, ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції для ознайомлення оригіналу спірного договору суборенди землі №2-23 від 15.02.2023 та не доведено його укладення в належний спосіб в належному порядку. Позивач та відповідач також заперечували підписання цього договору, а отже, спірний договір є неукладеним і він не набув юридичної сили в порядку ст.241 Цивільного кодексу України. Неукладений договір не може бути визнаний недійсним, в томі числі за рішенням суду.

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем використано неналежний спосіб захисту свого порушеного права, передбачений приписами ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України та позивач не довів порушення свого права відповідачем, тому в задоволенні позову належить відмовити повністю. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Доводи скаржника про те, що мотиви, з яких виходив суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі № 925/215/24, а саме: щодо неукладення спірного договору суборенди від 15.02.2023 та невстановлення судом підстав для набуття відповідачем права суборенди, може створити преюдицію щодо відсутності відносин суборенди відповідно до договору від 15.02.2023 та врахування цієї обставини при розгляді справи № 925/833/23 Північним апеляційним господарським судом - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки розгляд справи № 925/833/23 Північним апеляційним господарським судом здійснюється у відповідності до вимог процесуального закону, і учасник справи не позбавлений права доводити свої вимоги та обгрунтування в межах відповідного спору на підставі ст. ст. 75, 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи скаржника про те, що ненадання на вимогу суду першої інстанції, як відповідачем так і позивачем, оригіналу договору суборенди від 15.02.2023, - є умисною дією, яка містить ознаки недобросовісної поведінки, та спрямована на відмову в задоволенні позовних вимог саме з мотивів неукладення договору суборенди та невстановлення судом підстав для набуття відповідачем права суборенди - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вказані доводи не підтверджуються жодними доказами у справі, які свідчили саме про умисність дій сторін, навпаки, учасники спору надали свої пояснення та обгрунтування стосовно неможливості подачі відповідного доказу, посилаючись на відповідні обставини та докази.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни мотивувальної частини оскаржуваного рішення Господарського суду Черкаської області від 16.05.2024 у справі № 925/215/24, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Маньківської селищної ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.05.2024 у справі №925/215/24 про зміну мотивувальної частини рішення- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 16.05.2024 у справі №925/215/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи №925/215/24 повернути Господарському суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання постанови: 21.10.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді М.Л. Яковлєв

С.А. Гончаров