Постанова

від 15.10.2024 по справі 910/2286/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2024 р. Справа№ 910/2286/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Отрюха Б.В.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Макухи А.О.,

представника позивача адвоката Кім Г.В. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача-1 адвоката Грунського В.О.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкап трейдинг" про ухвалення додаткового судового рішення

за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкап трейдинг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреско імпорт"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 07.12.2023 (повний текст складено 18.12.2023, суддя Щербаков С.О.)

у справі №910/2286/23

за позовом компанії Лакме Косметікс СЛ (LAKME COSMETICS S.L. (SOCIEDAD UNIPERSONAL), Королівство Іспанія)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкап трейдинг",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреско імпорт",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мідуей",

про припинення дій, які порушують право інтелектуальної власності,

ВСТАНОВИВ:

Компанія Лакме Косметікс СЛ (LAKME COSMETICS S.L. (SOCIEDAD UNIPERSONAL), Королівство Іспанія) (далі - позивач, Компанія) звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкап трейдинг" (далі - відповідач-1, ТОВ "Мейкап трейдинг") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреско імпорт" (далі - відповідач-2, ТОВ "Фреско імпорт") про:

- визнання використання ТОВ "Мейкап трейдинг" торговельної марки LAKME, що належить Компанії протиправним та таким, що порушує право інтелектуальної власності Компанії на торговельну марку LAKME;

- припинення дій, що порушують інтелектуальні права Компанії шляхом заборони ТОВ "Мейкап трейдинг" здійснювати реалізацію (продаж) на території України в будь-який спосіб споживачам, зберігання з метою пропонування для продажу, пропонування для продажу будь-якої продукції, в тому числі, але не обмежуючись асортименту засобів по догляду за волоссям, з нанесеними на їх етикетку торговельної марки LAKME;

- визнання використання ТОВ "Фреско імпорт" торговельної марки LAKME, що належить Компанії протиправним та таким, що порушує право інтелектуальної власності Компанії на торговельну марку LAKME;

- припинення дій, що порушують інтелектуальні права Компанії шляхом заборони ТОВ "Фреско імпорт", здійснювати реалізацію (продаж) на території України в будь-який спосіб споживачам, зберігання з метою пропонування для продажу, пропонування для продажу будь-якої продукції, в тому числі, але не обмежуючись асортименту засобів по догляду за волоссям, з нанесеними на їх етикетку торговельної марки LAKME.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 позовні вимоги задоволено частково.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Мейкап трейдинг" припинити дії, що порушують право інтелектуальної власності компанії Лакме Косметікс СЛ на торговельну марку LAKME, шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Мейкап трейдинг" здійснювати реалізацію (продаж) на території України в будь-який спосіб споживачам, зберігання з метою пропонування для продажу, пропонування для продажу продукції з нанесеними на їх етикетку знаками для товарів та послуг: торговельної марки LAKME свідоцтво №009848061, строк дії до 29.03.2031, торговельної марки LAKME свідоцтво № 673676, строк дії до 21.03.2027.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фреско імпорт" припинити дії, що порушують право інтелектуальної власності компанії Лакме Косметікс СЛ на торговельну марку LAKME, шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Фреско імпорт" здійснювати реалізацію (продаж) на території України в будь-який спосіб споживачам, зберігання з метою пропонування для продажу, пропонування для продажу продукції з нанесеними на їх етикетку знаками для товарів та послуг: торговельної марки LAKME свідоцтво №009848061, строк дії до 29.03.2031, торговельної марки LAKME свідоцтво № 673676, строк дії до 21.03.2027.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкап трейдинг" на користь компанії Лакме Косметікс СЛ 2684 грн судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреско імпорт" на користь компанії Лакме Косметікс СЛ 2684 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ТОВ "Мейкап трейдинг" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Стягнути з позивача на користь відповідача-1 понесені останнім судові витрати.

Також, ТОВ "Фреско імпорт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Стягнути з позивача на користь відповідача-2 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 16104 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 частково задоволено апеляційні скарги, рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі № 910/2286/23 скасовано в частині задоволених позовних вимог, прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог компанії Лакме Косметікс СЛ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкап трейдинг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреско імпорт" про зобов`язання припинити дії, що порушують право інтелектуальної власності на торговельну марку LAKME, в решті рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 залишено без змін.

09.09.2024 відповідач ТОВ "Мейкап трейдинг" подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення та просив здійснити перерозподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 призначено судове засідання для вирішення питання про ухвалення додаткової постанови у справі № 910/2286/23 на 15.10.2024.

Розглянувши заяву відповідача та матеріали справи, колегія судів дійшла висновку про її часткове задоволення та необхідність прийняти додаткову постанову з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У частині 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Сукупний аналіз пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України дає можливість дійти висновку, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).

Згідно з частиною 5 статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Верховний Суд, застосовуючи частину 6 статті 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Як було встановлено вище, постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі № 910/2286/23 скасовано в частині задоволених позовних вимог, прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог компанії Лакме Косметікс СЛ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкап трейдинг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреско імпорт".

Судові витрати в суді першої інстанції та суді апеляційної інстанції складаються із витрат на професійну правничу допомогу, які за правилами ч. 4 ст. 129 ГПК України належить покласти на позивача, у зв`язку з відмовою у позові.

Так, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач-1 подав заяву №1633-010 від 15.11.2023 про розподіл судових витрат у справі, у якій просив здійснити розподіл судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 791 706 грн.

Вказана заява подана відповідачем-1 разом із доказами їх понесення до закінчення судових дебатів, а відтак підлягає розгляду судом.

Так, відповідач-1 на підтвердження сплати (понесення) витрат на професійну правничу (правову) допомогу подав суду Договір про надання правової допомоги від 24.01.2022 із Адвокатським об`єднанням "Аксон партнерз", акт надання послуг № 112 від 14.11.2023, платіжну інструкцію № 8038 від 30.05.2023 на суму 196986 грн.

Також, відповідач-1 подав Договір про надання правової допомоги № 01-1633/23 від 07.03.2023, укладений із Адвокатським об`єднанням "Саєнко Харенко", із додатковою угодою № 1 від 29.06.2023, Додаток № 2 від 27.06.2023, рахунок-фактуру № 01-010-1633/23 від 29.06.2023, платіжну інструкцію № 9286 від 03.07.2023 на суму 594720 грн.

Таким чином, фактичний розмір витрат на правничу допомогу відповідача-1 у суді першої інстанції склав 791706 грн.

У заяві відповідач-1 навів детальний опис наданих послуг, який підтверджується складанням заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, участю адвоката в судових засіданнях.

Одночасно, згідно з умовами укладених договорів, розмір гонорару адвоката Адвокатського об`єднання "Аксон партнерз" узгоджений сторонами в розмірі 5 тис. євро, а Адвокатського об`єднання "Саєнко Харенко" - 12 тис. євро.

Позивач подав до суду першої інстанції клопотання про зменшення заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу до нуля гривень та залишення таких витрат за відповідачем-1.

Позивач посилається на те, що заявлені до стягнення судові витрати не є співмірними зі складністю справи, не відповідають обсягу та складності виконаних адвокатом робіт, затраченого часу, ціною позову, а обставини щодо розміру цих витрат не є доведеними належними і допустимими доказами.

При цьому, позивач вважає, що відповідач-1, залучивши нових представників, фактично двічі здійснив оплату тих самих послуг, що не може вважатись неминучими та обґрунтованими витратами.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як зазначає Верховний Суд у численних судових рішеннях, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Колегія суддів також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись зазначеними приписами статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Як було встановлено вище, відповідач-1 фактично поніс витрати на правничу допомогу в сумі 791706 грн, що відповідає розміру гонорару адвокатів в укладених між клієнтом та адвокатським об`єднанням договорах та додатках до них, а обсяг послуг правничої допомоги підтверджений належними та достатніми доказами.

Під час розгляду справи у порядку господарського судочинства, враховуючи принцип змагальності та обов`язок доказування у справі з огляду на приписи статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши умови Договорів, додатків до них, акт приймання-передачі правової допомоги, інші надані відповідачем-1 докази, установивши своєчасність подання заявником відповідних доказів витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши обґрунтованість поданого розрахунку витрат, клопотання про зменшення розміру витрат та керуючись статтями 126, 129 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви.

Колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача-1 були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем-1 на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, через призму критеріїв, про які йшлося у цій додатковій постанові вище, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем-1 у суді першої інстанції, у розмірі 250000 грн, частково погоджуючись з доводами позивача про завищення понесених судових витрат та їх неминучість з огляду на обставини оплати гонорару двох адвокатських об`єднань протягом розгляду справи у фіксованому розмірі без урахування досягнутого результату розгляду справи судом та прийнятого у справі рішення, а також безпідставного включення до переліку наданих послуг як судових витрат у даній справі таких послуг як формування стратегії захисту прав клієнта у справі та її обговорення з клієнтом, обговорення аналізу доводів позовної заяви з клієнтом, обговорення відповіді на відзив та узгодження подальшої юридичної стратегії з клієнтом, збір доказів, підготовка та подання до суду заяви про розподіл судових витрат у справі, підготовка аргументів та правових позицій до судових засідань, систематичне надання письмових звітів клієнту щодо статусу справи тощо, які, на переконання суду, є звичайною адвокатською діяльністю і не підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони у справі.

Щодо понесених судових витрат у суді апеляційної інстанції.

Так, в підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, відповідач-1 посилається на Договір про надання правової допомоги № 01-1633/23 від 07.03.2023, Додаток № 2 від 27.06.2023 до Договору про надання правової допомоги № 01-1633/23 від 07.03.2023, Додаткову угоду № 1 від 29.06.2023 до Додатку № 2 від 27.06.2023 до Договору про надання правової допомоги № 01-1633/23 від 07.03.2023, додаткову угоду № 2 від 22.02.2024 до Додатку № 2, рахунок-фактуру № 03-010-1633/24 від 18.06.2024 на суму 265800 грн та платіжну інструкцію № 379262 від 21.06.2024 на цю ж суму.

Дослідивши подані докази, колегія суддів вважає, що вони не підтверджують надання відповідних послуг в суді апеляційної інстанції в сумі 265800 грн, позаяк рахунок-фактура на цю суму складений за надання послуг відповідно до п. 1.3 п. 2 Додатку № 2 до договору, тобто в суді касаційної інстанції. В той же час, у відповідності п. 1.2., п. 2. Додатку № 2 (в редакції Додаткової угоди № 2), вартість правової допомоги за представництво інтересів Клієнта у справі у суді апеляційної інстанції складає гривневий еквівалент 3 000 євро, що нараховують додатково, згідно з готівковим курсом продажу євро у АТ "Ощадбанк" на дату рахунку.

Відповідач-1 не надав суду рахунок на оплату послуг в суді апеляційної інстанції, що унеможливлює обчислити фактичну вартість заявлених до відшкодування витрат.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення вимог про розподіл судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції як недоведених.

Керуючись ст. ст. 129, 244, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкап трейдинг" задовольнити частково.

2. Стягнути з компанії Лакме Косметікс СЛ (LAKME COSMETICS S.L. (SOCIEDAD UNIPERSONAL), Королівство Іспанія) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкап трейдинг" (код 43221188) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн.

3. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. В решті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкап трейдинг" відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.10.2024.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді Б.В. Отрюх

О.М. Остапенко