Постанова

від 23.10.2024 по справі 918/419/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року Справа № 918/419/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Миханюк М.В. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача 1 - Непийвода І.А. (в залі суду)

відповідача 2 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Паралеле.Піпед"

на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 01.07.2024, у справі № 918/419/24

за позовом Приватного підприємства "Паралеле.Піпед" (вул. Стефенсона, 26, м. Харків, 61064, код ЄДРПОУ 34467217)

до відповідача 1: Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 44070166)

до відповідача 2: Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. С. Петлюри, 13, код ЄДРПОУ 38012494)

про відшкодування збитків в сумі 122 571,60 грн

В квітні 2024 року Приватне підприємство "Паралеле.Піпед" звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, в якому просить стягнути з Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Приватного підприємства "Паралеле.Піпед" матеріальну шкоду у розмірі 42 571,60 грн та моральну шкоду у розмірі 80 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 Приватному підприємству "Паралеле.Піпед" у задоволенні позову відмовлено /т. 2 а.с. 211-221/.

Позивач Приватне підприємство "Паралеле.Піпед", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в електронній формі, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 у справі № 918/419/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Приватного підприємства "Паралеле.Піпед" матеріальну шкоду у розмірі 42 571,60 грн та моральну шкоду у розмірі 80 000,00 грн.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає:

- судом першої інстанції встановлена обставина, що 30.08.2022 сторонами договорів поставки підписані додаткова угода № 1 до договору поставки № 14 від 13.08.2022 та додаткова угода № 1 до договору поставки № 15 від 13.08.2022, якими пункти 4.1 договорів доповнені наступними умовами: "Якщо податкова накладна на партію товару не була зареєстрована, зареєстрована з порушенням або неналежним чином з вини постачальника, покупець проводить оплату за поставлений відповідний товар згідно виставленого постачальником рахунку за винятком суми, що дорівнює ПДВ. Сума, що дорівнює ПДВ, сплачується покупцем протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту реєстрації постачальником податкових накладних в ЄРПН. У разі не здійснення постачальником реєстрації в ЄРПН податкових накладних протягом 365 днів з моменту поставки ТМЦ, сума, що дорівнює ПДВ, - сплаті не підлягає";

- аналізуючи доповнення пунктів 4.1 договорів другим, третім та четвертим абзацами, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаними додатковими угодами сторони договорів поставки фактично у договірному порядку змінили порядок нарахування та сплати ПДВ при постачанні товарів/послуг, що порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства, і, відповідно, такі додаткові угоди є нікчемними;

- податок на додану вартість (ПДВ) це - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового Кодексу (п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України);

- тобто порядок нарахування та сплати ПДВ регламентується податковим законодавством, а саме розділом V ПК України, який так й іменується "Податок на додану вартість", але не додатковими угодами до договорів;

- у даному випадку сторони договорів укладали додаткові угоди до договорів у процесі здійснення між собою господарської діяльності по поставці товару (п. 1.1 договорів) у відповідності до вимог ГК України, але не у сфері справляння податків і зборів у розумінні ПК України;

- пунктами 3.2 договорів визначено, що "сума договору може бути змінена згідно чинного законодавства за погодженням сторін, що повинно бути погоджено шляхом підписання додаткових угод, які є невід`ємною частиною договору", пунктами 4.4 договорів визначено, що умови оплати можуть бути змінені за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до даного договору";

- отже сторони ще спочатку у договорах обумовили своє право на зміну суми договорів та умов оплати;

- тобто саме у визначений договорами спосіб сторони і здійснили шляхом підписання додаткових угод зміну умов оплати сум договорів, тобто умов оплати вираженого у грошовій формі розміру плати за поставлені товари;

- при цьому мова про податки, зокрема ПДВ, і тим більше про порядок його нарахування і сплати, у додаткових угодах не йде;

- сторони керувалися господарським законодавством, оскільки саме ГК України регламентований Порядок зміни та розірвання господарських договорів (ст. 188); норми ПК України при цьому знову таки не містять порядку зміни господарських договорів;

- крім того доповнені у пункті 4.1 договорів другі, треті та четверті абзаці є складовими розділів 4 договорів, які іменуються "Порядок розрахунків" і фактично регламентують саме порядок розрахунків за договорами, але не порядок нарахування та сплати ПДВ;

- отже ані у договорах, ані у додаткових угодах до них мови про порядок оплати податку, зокрема ПДВ, не йде, висновок суду першої інстанції, що сторонами договорів змінено порядок нарахування та сплати ПДВ, невірний, у зв`язку з чим невірним є висновок суду, що додаткова угода № 1 до договору поставки № 14 від 13.08.2022 та додаткова угода № 1 до договору поставки № 15 від 13.08.2022 порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства, і, відповідно, є нікчемними;

- додатково слід зазначити, що дійсність або нікчемність додаткових угод сторонами судового процесу не ставилася під сумнів, а судом не визначене, у чому саме додаткові угоди порушують публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства, що також свідчить про необґрунтованість цього твердження суду;

- у разі, якщо думку апелянта щодо правомірності і дійсності додаткових угод суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованою, є підстави вважати обґрунтованим і інші твердження позивача, які є наслідком дійсності додаткових угод, зокрема, твердження щодо наявності матеріальної і моральної шкоди позивача внаслідок протиправних Рішення № 19354 від 28.07.2022 і рішення № 20314 від 07.09.2022 відповідача 1 і справедливості заявленого позивачем їх розміру;

- при цьому процесуальним законом обставині щодо протиправності рішень відповідача 1 надається преюдиціальне значення в силу її встановлення судовим рішенням, яке набрало законної сили.

За наведених обставин скаржник вважає, що викладені в оскаржуваному рішенні висновки не відповідають встановленим обставинам справи.

Автоматизованою системою документообігу суду, протокол від 12.07.2024, для розгляду справи № 918/419/24 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Грязнов В.В., Юрчук М.І.

Листом № 918/419/24/4733/24 від 12.07.2024 матеріали справи було витребувано з Господарського суду Рівненської області.

17.07.2024 до суду надійшли матеріали справи № 918/419/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Паралеле.Піпед" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 у справі № 918/419/24 - залишено без руху. Зобов`язано апелянта усунути встановлені недоліки апеляційної скарги та подати до суду докази сплати 3 633,60 грн судового збору /т. 2 а.с. 14/.

22.07.2024 (вх.№ 6444/24) від Приватного підприємства "Паралеле.Піпед" надійшли докази сплати 3 633,60 грн судового збору за платіжною інструкцією № 1656 від 20.07.2024.

У зв`язку з відпусткою судді-члена колегії Грязнова В.В. у період з 22.07.2024 по 23.08.2024 здійснено його заміну у справі № 918/419/24, протокол від 22.07.2024, яким для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Миханюк М.В., Юрчук М.І.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Паралеле.Піпед" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 у справі № 918/419/24; розгляд призначено на 04.09.2024 о 10:00 год. /т. 2 а.с. 25/.

21.08.2024 (вх. № 7509/24) від Приватного підприємства "Паралеле.Піпед" надійшли додаткові пояснення у справі /т. 2 а.с. 28-29/.

23.08.2024 (вх. № 7582/24) від Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 у справі № 918/419/24 залишити без змін, справу слухати за відсутності його представника /т. 2 а.с. 32-33/.

02.09.2024 (вх. № 7831/24) від Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника /т. 2 а.с. 43/.

04.09.2024 (вх. № 7928/24) від Приватного підприємства "Паралеле.Піпед" надійшло клопотання, в якому просить вирішити справу за наявними матеріалами без розгляду відзиву на апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області /т. 2 а.с. 45/.

Ухвалою суду від 04.09.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено на "23" жовтня 2024 р. об 11:00 год. /т. 2 а.с. 49/.

13.09.2024 (вх. № 8233/24) від Головного управління ДПС у Рівненській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - залишити без змін /т. 2 а.с. 55/.

13.09.2024 (вх. № 4457/24) від Головного управління ДПС у Рівненській області надійшла заява про поновлення процесуального строку, в якому просить поновити процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та долучити відзив на апеляційну скаргу до матеріалів справи /т. 2 а.с. 58-60/.

16.09.2024 (вх. № 8255/24) від Приватного підприємства "Паралеле.Піпед" надійшло клопотання про залишення заяви Головного управління ДПС у Рівненській області про поновлення процесуального строку без задоволення, також просить вирішити справу за наявними матеріалами без розгляду відзиву Головного управління ДПС у Рівненській області від 26.07.2024 /т. 2 а.с. 67-68/.

16.09.2024 (вх. № 8256/24) від Приватного підприємства "Паралеле.Піпед" надійшла заява про розгляд справи без участі його представника, зазначає, що викладені в апеляційній скарзі вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити /т. 2 а.с. 70/.

03.10.2024 (вх. № 8772/24) від Головного управління ДПС у Рівненській області надійшли додаткові пояснення у справі /т. 2 а.с. 72-74/.

В судовому засіданні 23.10.2024 представник Головного управління ДПС у Рівненській області надав заперечення на апеляційну скаргу з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника Головного управління ДПС у Рівненській області, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством Паралеле.Піпед, як постачальником, і Державним підприємством Харківський бронетанковий завод, як покупцем, укладені два договори поставки № 14 від 13.08.2022 та № 15 від 13.08.2022 (далі - договори). На виконання договорів постачальником здійснено поставку двох наступних партій товару:

- згідно з видатковою накладною № 22 від 23.08.2022 на суму без ПДВ 89 718,00 грн, ПДВ 20% - 17 943,60 грн, всього з ПДВ - 107 661,60 грн,

- згідно з видатковою накладною № 23 від 23.08.2022 на суму без ПДВ 123 140,00 грн, ПДВ 20% - 24 628,00 грн, всього з ПДВ - 147 768,00 грн.

Договорами передбачена оплата після отримання партій товару, а саме розрахунок до 14 робочих днів після отримання партій товару (пункти 4.1 договорів).

У підпунктах 7.3.3, 7.3.4 пунктів 7.3 договорів сторони, зокрема, передбачили наступні зобов`язання постачальника: у відповідності до норм податкового законодавства України постачальник зобов`язується надавати покупцеві належним чином оформлені податкові накладні в електронному вигляді відразу після реєстрації в ЄРПН, при виконанні своїх зобов`язань керуватися даними договорами та вимогами чинного законодавства України.

Порядок оформлення (складання) податкових накладних регламентований Податковим кодексом України, відповідно до п. 201.1 ст. 201 якого в редакції на момент складання податкових накладних 13.08.2022, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

У даному випадку на виконання зазначених підпунктами 7.3.3, 7.3.4 пунктів 7.3 договорів своїх зобов`язань позивач, керуючись вимогами чинного законодавства України, а саме п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, склав в електронній формі наступні податкові накладні (далі - Податкові накладні: податкову накладну № 22 від 23.08.2022 на суму без ПДВ 89 718,00 грн, ПДВ 20% - 17 943,60 грн, всього з ПДВ - 107 661,60 грн; податкову накладну № 23 від 23.08.2022 на суму без ПДВ 123 140,00 грн, ПДВ 20% - 24 628,00 грн, всього з ПДВ - 147 768,00 грн, та подав їх на реєстрацію в ЄРПН у встановлений ПК України термін.

Факт складання і подачі на реєстрацію в ЄРПН податкових накладних підтверджується квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9184650374 від 15.09.2022 та № 9184653870 від 15.09.2022, відповідно (далі - квитанції), які містять результати їх обробки: доставлені до ДПС України, прийняті.

Разом з тим, як вбачається з квитанцій, реєстрація податкових накладних зупинена на підставі висновку податкового органу про відповідність ПП Паралеле.Піпед пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Рішенням комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Рівненській області № 19354 від 28.07.2022 (далі - рішення № 19354) встановлена відповідність Приватного підприємства Паралеле.Піпед - платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку /т. 1 а.с. 24/.

30.08.2022 сторонами підписані додаткова угода № 1 до договору поставки № 14 від 13.08.2022 та додаткова угода № 1 до договору поставки № 15 від 13.08.2022 (далі - додаткові угоди), якими пункти 4.1 договорів доповнені наступними умовами:

Якщо податкова накладна на партію товару не була зареєстрована, зареєстрована з порушенням або неналежним чином з вини постачальника, покупець проводить оплату за поставлений відповідний товар згідно виставленого постачальником рахунку за винятком суми, що дорівнює ПДВ. Сума, що дорівнює ПДВ, сплачується покупцем протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту реєстрації постачальником податкових накладних в ЄРПН. У разі не здійснення постачальником реєстрації в ЄРПН податкових накладних протягом 365 днів з моменту поставки ТМЦ, сума, що дорівнює ПДВ, - сплаті не підлягає /т. 1 а.с. 14/.

ПП Паралеле.Піпед надало до Головного управління ДПС у Рівненській області передбачену діючим законодавством необхідну інформацію і копії документів, за підсумками розгляду яких комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Рівненській області повторно прийнято рішення № 20314 від 07.09.2022 про відповідність Приватного підприємства Паралеле.Піпед платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податків (далі - рішення № 20314) /т. 1 а.с. 25/.

25.11.2022 ПП Паралеле.Піпед оскаржило Рішення № 19354 та Рішення № 20314 у Харківському окружному адміністративному суді, рішенням якого від 06.09.2023 у справі № 520/10460/22 (далі - рішення суду) адміністративний позов задоволено, зазначені рішення визнані протиправними та скасовані. Суд вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав Головне управління ДПС у Рівненській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, виключити Приватне підприємство Паралеле.Піпед з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості. Рішення суду набрало законної сили 04.12.2023 /т. 1 а.с. 26-29/.

З огляду на вищезазначене позивач вважає, що прийняті службовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області рішення № 19354 і рішення № 20314 є протиправними.

У даному випадку поставка партій товару (ТМЦ) здійснена, як зазначено вище, 23.08.2022, 365 днів з моменту поставки ТМЦ закінчились 22.08.2023, Рішення № 19354 та Рішення № 20314 оскаржені у Харківському окружному адміністративному суді 25.11.2022, рішення якого про визнання їх протиправними та скасування внаслідок апеляційного оскарження відповідачем 1 набрало законної сили лише 04.12.2023.

Позивач вважає, що встановлений додатковими угодами у якості умови для оплати суми, що дорівнює ПДВ, 365-денний строк для реєстрації податкових накладних пропущений з вини відповідача 1. При цьому зазначає, що вини позивача у пропущенні 365-денного строку немає, оскільки він належним чином виконував встановлені договорами і чинним законодавством України свої зобов`язання по оформленню (складанню) та реєстрації в ЄРПН Податкових накладних.

Позивач стверджує, що сума ПДВ складає 17 943,60 грн + 24 628,00 грн = 42 571,60 грн, покупцем за договорами позивачу не сплачена, тому є збитками внаслідок протиправних рішень відповідача і підлягає стягненню з відповідача 1 за рахунок коштів державного бюджету.

Крім вимог про стягнення майнової шкоди позивач вважає, що протиправні рішення відповідача 1 призвели до втрат ПП Паралеле.Піпед немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням ділової репутації, зниженні престижу і підрив довіри до діяльності підприємства. Ці втрати немайнового характеру ПП Паралеле.Піпед вважає моральною шкодою, яку оцінює у сумі 80 000,00 грн. (вісімдесят тисяч грн 00 коп.).

Вважаючи, що протиправні рішення відповідача 1 призвели до втрат ПП Паралеле.Піпед майнового характеру, яка покупцем за договорами позивачу не сплачена та немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням ділової репутації, зниженні престижу і підрив довіри до діяльності підприємства, позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області із цим позовом.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, відповідно до положень статей 76, 77, 78 ГПК України, наявність усіх елементів складу правопорушення для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди, у тому числі і моральної, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій справі не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статті 1173, 1174 ЦК України передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є необхідними для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України. Зокрема вказаний Кодекс визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на таких принципах як загальність оподаткування - кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу; рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

За приписами пункту 6.1. статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (п. 8.1 ст. 8 ПК України).

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (п. 8.2 ст. 8 ПК України).

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (п. 8.1. ст.8 ПК України).

Статтею 9 ПК України, зокрема, встановлено, що податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків.

Відповідно до підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом Реєстр) відбувається в автоматизованому режимі за правилами Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних, затверджено постановою КМУ від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок ведення Реєстру № 1246), а також Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 (далі - Порядок № 569).

За правилами п. 12 Порядку ведення Реєстру № 1246 контролюючим органом в автоматичному режимі (тобто без фізичної участі конкретного працівника, а виключно за раніше створеними налаштуваннями продукту програмного забезпечення - інформаційно телекомунікаційної системи) вчиняється управлінське волевиявлення першого рівня процедури моніторингу податкових накладних з приводу прийняття податкової накладної до Реєстру або з приводу відмови у прийнятті податкової накладної до Реєстру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі -Порядок зупинення реєстрації № 1165), а наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок прийняття рішень № 520).

Пунктом 6 Порядку зупинення реєстрації № 1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Тобто з наведених положень законодавства вбачається, що прийняття контролюючим органом рішення про присвоєння особі ознаки ризикового платника податків (у спосіб прийняття рішення про визнання відповідності платника податків критеріям ризиковості платника податків) змінює правовий режим моніторингу реєстрації податкових накладних в Реєстрі, призводить до зупинення реєстрації будь-якої складеної цією особою податкової накладної в Реєстрі.

В той же час продавець у господарських правовідносинах має скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов`язується виникнення у покупця права віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту. Факт прийняття податковим органом рішення з приводу відповідності заявника критеріям ризиковості платника податків фактично призводить до відмови органами ДФС у реєстрації податкової накладної, що унеможливлює отримання позивачем податкового кредиту відповідно до ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розд.V цього Кодексу.

За змістом пп."а" п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Як вже зазначалося вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 1 січня 2015 року ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН.

Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, вже зверталась увага на те, що належним способом захисту для покупця (у даному випадку - ДП "Харківський бронетанковий завод") може бути звернення до постачальника (Приватного підприємства "Паралеле.Піпед") з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (також постанова об`єднаної палати КГС ВС від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

Враховуючи викладене, Велика Палата дійшла висновку, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов`язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів/послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу п. 201.10 ст. 201 ПК України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.

Як наслідок такий покупець також не може вимагати від держави відшкодування збитків, спричинених невиконанням контролюючим органом обов`язку з проведення перевірки, оскільки цей обов`язок контролюючий орган має не перед покупцем і його невиконання не вважається таким, що порушує якесь конкретне право платника податків.

Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема, в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом.

Також Велика Палата в постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 звернула увагу на те, що у ст. 114 ПК України, яка регулює особливості відносин з відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, підпункт 114.3.2 пункту 114.2 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, може включати, зокрема, додаткові витрати, понесені платником податку внаслідок протиправних рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (зокрема, штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку).

Отже законодавець установив механізм, за яким платник податків має право вимагати відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, зокрема якщо це потягло притягнення його до відповідальності контрагентом.

Разом з тим нормами Податкового кодексу України не надано сторонам операцій з постачання товарів/послуг права в договірному порядку зменшувати ціну товарів (робіт, послуг) на суму податку на додану вартість, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка чи розстрочувати/ відстрочувати сплату ПДВ з вказаних операцій та/або встановлювати строки сплати ПДВ інші ніж передбачено Податковим кодексом України.

Натомість відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

При цьому дата виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг не залежить від реєстрації продавцем податкової накладної у ЄРПН (крім випадків, встановлених податковим законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи (пункт 201.11 статті 201 ПК України). Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних є для отримувача товарів/послуг лише підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вже зазначалося вище, 30.08.2022 сторонами договорів поставки підписані додаткова угода № 1 до договору поставки № 14 від 13.08.2022 та додаткова угода № 1 до Договору поставки № 15 від 13.08.2022, якими пункти 4.1 договорів доповнені наступними умовами:

Якщо податкова накладна на партію товару не була зареєстрована, зареєстрована з порушенням або неналежним чином з вини постачальника, покупець проводить оплату за поставлений відповідний товар згідно виставленого постачальником рахунку за винятком суми, що дорівнює ПДВ. Сума, що дорівнює ПДВ, сплачується покупцем протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту реєстрації постачальником податкових накладних в ЄРПН. У разі не здійснення постачальником реєстрації в ЄРПН податкових накладних протягом 365 днів з моменту поставки ТМЦ, сума, що дорівнює ПДВ, - сплаті не підлягає.

Вказаними додатковими угодами сторони договорів поставки фактично у договірному порядку змінили порядок нарахування та сплати ПДВ при постачанні товарів/послуг.

При цьому статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, є нікчемним.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що додаткова угода № 1 до договору поставки № 14 від 13.08.2022 та додаткова угода № 1 до договору поставки № 15 від 13.08.2022, якими змінено порядок нарахування та сплати ПДВ при постачанні товарів/послуг, порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства, і, відповідно, є нікчемними.

Відповідно до ч. 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Крім того слід зазначити, що податок на додану вартість, який включено в ціну товарів (робіт, послуг) продавцем не є доходом продавця (позивача) при оплаті вартості товарів (робіт, послуг) покупцем, так як, ПДВ це непрямий обов`язковий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).

Тобто отримавши суму ПДВ від покупця товару позивач (продавець), як податковий агент, зобов`язаний здійснити її облік та перерахування до державного бюджету, а не зараховувати його собі в дохід.

Враховуючи те, що сума ПДВ, яку позивач не отримав від покупця товарів за договором поставки № 14 від 13.08.2022 та договором поставки № 15 від 13.08.2022, не могла бути включена як дохід позивача, то, відповідно, її неотримання не може вважатися збитками позивача, як продавця товарів (робіт, послуг), у зв`язку з тим, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (постанова Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

Оскільки не отримання продавцем товарів (робіт, послуг) суми ПДВ, включеної в ціну товару, від покупця не є збитками продавця, тому за відсутності самих збитків (шкоди) відсутній і будь-який причинний зв`язок між неправомірними діями ГУ ДПС і неіснуючою шкодою.

У контексті спірних правовідносин причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягав у тому, що внаслідок протиправних дій ГУ ДПС з блокування реєстрації в ЄРПН податкової накладної ДП ХБТЗ втратив би можливість включити до складу податкового кредиту 42 571, 60 грн, що становило суму ПДВ за операцією поставки за договорами.

В той же час позивач не стверджує, що він зазнав інших втрат унаслідок протиправного рішення контролюючого органу.

Рішенням суду в адміністративній справі вирішено питання про існування підстав для зобов`язання контролюючого органу зареєструвати податкову накладну, а його виконанням фактично усунуто єдину перешкоду, спричинену незаконним рішенням контролюючого органу, для реалізації ДП "Харківський бронетанковий завод" майнового інтересу в одержанні права на податковий кредит з ПДВ.

Про існування інших перешкод, спричинених незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючого органу позивач не зазначає.

Тобто в даному випадку відсутні всі три умови, які є необхідними підставами для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди (збитків).

Крім того з огляду на норми статей 185, 188 ПК України, включення суми ПДВ в ціну товару при його реалізації продавцем та його сплата покупцем є обов`язком вказаних осіб і не залежить від їх волі.

В той же час сторони договорів поставки, всупереч наведеним нормам ПК України, в договірному порядку встановили порядок нарахування та сплати ПДВ в залежності від реєстрації податкових накладних в ЄРПН, в результаті чого сума ПДВ не була сплачена покупцем при оплаті вартості товарів.

За наведених обставин саме сторони договорів поставки є відповідальними за наслідки, спричинені укладенням додаткових угод до договорів поставки в частині строків сплати ПДВ в ціні товарів.

Оскільки позивачем не доведено, зокрема, причинно-наслідкового зв`язку між протиправними рішеннями Головного управління ДПС у Рівненській області та збитками, які поніс позивач, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність складу цивільного правопорушення як підстави для їх стягнення.

Доводи скаржника про наявність повного складу цивільного правопорушення (трьох його складових у спорі про застосування деліктної відповідальності органу державної влади) спростовуються вищевстановленими фактичними обставинами справи та зазначеними вище законодавчими приписами.

Щодо вимог про стягнення 80 000,00 грн моральної шкоди.

Позивач вважає, що протиправні рішення відповідача 1 призвели до втрат ПП Паралеле.Піпед немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням ділової репутації, зниженні престижу і підрив довіри до діяльності підприємства. Ці втрати немайнового характеру позивч вважає моральною шкодою, яку оцінює у сумі 80 000,00 грн, та просить стягнути її з ГУ ДПС у Рівненській області.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: …..4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною першою статті 91, статтею 201 ЦК України передбачено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до пункту 26 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ділова репутація є сукупністю документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства.

Тож під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, також вчинення дій спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно низки факторів, як-то: характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди позивачеві необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині другій зазначеної статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Предмет доказування під час розгляду справи складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.

Згідно із частинами першою-третьою статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом частини четвертої статті 23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про відшкодування шкоди.

Визначивши характер спірних правовідносин та застосовуючи до них приписи статей 1167, 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити, зокрема: кому завдана шкода (фізичній чи юридичній особі); чим підтверджується заподіяння позивачеві втрат немайнового характеру та в чому конкретно вони полягали/проявились (наприклад: у приниженні ділової репутації юридичної особи, у посяганні на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, або у вчиненні дій спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності), за яких обставин та якими конкретно рішеннями, діями, бездіяльністю вони заподіяні; невідповідність цих рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади ….чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; факт заподіяння цими рішеннями, діями чи бездіяльністю шкоди саме юридичній особі та її розмір; причино-наслідковий зв`язок між незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду на підставі цих статей саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Разом із тим, виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди юридичній особі, завданої органами державної влади саме позивач має довести на підставі належних і допустимих доказів, які втрати немайнового характеру настали у юридичної особи; якими конкретно рішеннями, діями, бездіяльністю вони заподіяні; невідповідність цих рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади …. вимогам закону чи іншого нормативного акта; факт заподіяння цими рішеннями, діями чи бездіяльністю шкоди саме юридичній особі та її розмір; причино-наслідковий зв`язок між незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю та шкодою.

При цьому за змістом частини четвертої статті 23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на те, що розумність і справедливість є оціночними поняттями, суди, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Як уже було зазначено вище, вирішуючи спір про відшкодування шкоди у цій справі обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою полягає в тому, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Чинне законодавство не містить визначення поняття ділової репутації юридичної особи, оскільки воно є морально-етичною категорією й одночасно особистим немайновим благом, якому закон надає значення самостійного об`єкта судового захисту (стаття 201 ЦК України).

Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Ділова репутація має свою вартість (гудвіл) та є однією з складових ринкової вартості юридичної особи. Відповідно до пункту 14.1.40 Податкового кодексу України гудвіл визначено як нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між ринковою ціною та балансовою вартістю активів підприємства як цілісного майнового комплексу, що виникає в результаті використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, послуг, нових технологій тощо. При цьому поняття гудвілу та ділової репутації не є тотожними. Гудвіл, на відміну від ділової репутації, є активом, який має вартісне вираження та використовується у бухгалтерському і податковому обліку.

Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації. Способами захисту ділової репутації може бути вимога про відшкодування збитків та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної такими порушеннями юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються відповідно до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди (стаття 94 ЦК України).

Позивач вказує, що завдана йому моральна шкода полягає в тому, що внаслідок прийняття відповідачем 1 рішень № 19354 від 28.07.2022 та № 20314 від 07.09.2022 постраждала його ділова репутація, в великій мірі зниження престижу і підрив довіри з боку всіх покупців.

Разом із цим, позивачем належними та допустимими доказами не доведено завдання шкоди його діловій репутації саме унаслідок винесення відповідачем 1 рішень № 19354 від 28.07.2022 та № 20314 від 07.09.2022.

Так позивач стверджує, що починаючи з 15.09.2022 і по набрання 04.12.2023 законної сили рішенням суду про скасування рішень відповідача по справі № 520/10460/22 ПП Паралеле.Піпед було вимушене взагалі призупинити підприємницьку діяльність, оскільки фактично позбавилось права на реєстрацію податкових накладних і на надання податкового кредиту своїм покупцям, а тому в період з 15.09.2022 по 04.12.2023 фінансово-господарська діяльність ПП Паралеле.Піпед була фактично зупинена, оборотів не було.

Колегія суддів зазначає, що наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12.12.2019 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (пункт 1 Порядку № 520).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування (абзац перший пункту 6 Порядку № 520).

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня (пункт 9 Порядку № 520).

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку (пункт 10 Порядку № 520).

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства (пункт 11 Порядку № 520).

Тобто згідно з наведеними вище положеннями Порядку № 520 платник податку має час та можливість, не чекаючи рішення суду, змінити обставини щодо зупинення реєстрації податкової накладної шляхом подання уточнюючої інформації та у разі її відповідності вимогам закону та, після перевірки такої інформації контролюючим органом, уникнути прийняття рішення про відмову у реєстрації та, відповідно, негативних наслідків пов`язаних із прийняттям такого рішення.

Крім того з долучених позивачем до матеріалів справи доказів (Аналіз субконто "Контрагенти" за 15.09.2022-19.04.2024, Аналіз субконто "Контрагенти: ХБТЗ" за 01.01.19-15.09.22, виписки АТ КБ "Приватбанк" за період з 15.09.2022 по 19.04.2024 та довідку АТ КБ "Приватбанк" про обіги та сальдо за період з 01.01.19 по 19.04.2024) неможливо встановити, що саме унаслідок винесення відповідачем 1 рішень № 19354 від 28.07.2022 та № 20314 від 07.09.2022 погіршилася підприємницька діяльність позивача, постраждала його ділова репутація та знизився престиж і довіра з боку всіх покупців.

Також позивачем не доведено, що він, як продавець товарів, звертався до потенційних покупців з пропозицією укласти договір і що останні відмовили у її прийнятті (акцепті), зокрема і з посиланням на наявність рішень ГУ ДПС у Рівненській області № 19354 від 28.07.2022 та № 20314 від 07.09.2022.

Разом з тим, в силу статті 42 Господарського кодексу України підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання самостійно на власний ризик і майнові втрати від такої діяльності, обумовлені договірними зобов`язаннями сторін, не можуть покладатися на державу за самим лише фактом їх понесення в будь-якому разі.

Аналогічний за змістом висновок у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

При цьому виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди юридичній особі, завданої органами державної влади саме позивач має довести на підставі належних і допустимих доказів, які втрати немайнового характеру настали у юридичної особи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 910/11621/16.

Враховуючи, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, наявність усіх елементів складу правопорушення для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди, у тому числі і моральної шкоди, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п. 1 част. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 у справі № 918/419/24 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Паралеле.Піпед" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 01 липня 2024 року у справі № 918/419/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 918/419/24 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "25" жовтня 2024 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Юрчук М.І.