Постанова
від 07.10.2024 по справі 908/476/24
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024 року м.Дніпро Справа № 908/476/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Карпенко А.С.

Представники сторін:

від скаржника: Щербак Роман Іванович (поза межами приміщення суду) - від ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" - адвокат, ордер серія АІ №1374561 від 01.08.2018

від скаржника: Охрименко Микола Ігорович (в залі суду) - від ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» - адвокат, ордер серія АЕ №1322850 від 18.12.2023

прокурор: Дидюк Наталія Олександрівна (в залі суду) - від Василівської окружної прокуратури Запорізької області - прокурор відділу № 069922 від 01.03.2023

від позивача: Федорова Олександра Володимирівна (поза межами приміщення суду) - від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України - самопредставництво витяг з ЄДР

від відповідача:

від третьої особи: Сербулов Олександр Володимирович (поза межами приміщення суду) - від ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ" - витяг з ЄДР від 03.11.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.06.2024 у справі №908/476/24 (суддя Проскуряков К.В., повний текст рішення складено 01.07.2024)

За позовом: Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області (адреса для листування: вул. Космічна, буд. 118-А, м. Запоріжжя, 69050; код ЄДРПОУ 02909973; електронна пошта: vzop@zap.gp.gov.ua) в інтересах держави в особі:

Позивача: Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (пр. Берестейський, буд. 14, м. Київ, 01135; код ЄДРПОУ 37472062; електронна пошта: press@mtu.gov.ua)

До відповідача: Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (вул. Електриків, буд. 8, м. Київ, 04071; код ЄДРПОУ 00017733)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" (вул. Електриків, буд. 14, м. Київ, 04071; код ЄДРПОУ 33404067; електронна пошта: office_kyiv@arport.com.ua)

про витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

26.02.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі позивача: Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" про витребування майна.

Рішенням Господарського суду Господарського суду Запорізької області від 21.06.2024, у даній справі, позов задоволено повістю.

Витребувано з володіння Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (адреса реєстрації: вул. Електриків, буд. 8, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ: 00017733) на користь держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (адреса реєстрації: проспект Берестейський, 14 м. Київ, 01135 код ЄДРПОУ: 37472062) складові об`єкта нерухомого майна - пристань, а саме: відвідний канал № 9 та хвилезахисну дамбу № 6 площею 215 кв. м, за адресою вул. Червонофлотська, буд. 73 у м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області (номер запису про право власності: 4415337, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 277044023209).

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що Василівською окружною прокуратурою при здійсненні своїх повноважень щодо представництва інтересів держави проаналізовано інформацію з Державного реєстру речових прав щодо нерухомого майна (далі - Державний реєстр речових прав) та встановлено, що 23.01.2014 в Державному реєстрі речових прав за Публічним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (далі - ПАТ «Укррічфлот») зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований по вул. Червонофлотська, буд. 73, м. Дніпрорудне, Василівський район, Запорізька область (номер відомостей про речове право: 4415337, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 277044023209), а саме на пристань, яка складається з 11-ти об`єктів:

- будівлі блоку вантажного причалу «А» загальною площею 270,1 кв. м;

- гаражу «Б» загальною площею 40,4 кв. м.;

- навісу «В»;

- вбиральні «Г»;

- огорожі № 1,2;

- трансформаторної підстанції № 3;

- підкранової колії №4;

- відкритого складського майданчику № 5;

- хвилезахисної дамби № 6;

- берегоукріплення № 7;

- відвідного каналу № 9.

Вказана реєстрація права власності проведена Державним реєстратором Василівського районного управління юстиції Таран Ю.А. на підставі свідоцтва про право власності ЯЯЯ № 176011, виданого 21.04.2005 Дніпрорудненською міською радою.

Місцевим господарським судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради від 19.04.2005 № 106, на підставі якого видано свідоцтво про право власності ЯЯЯ № 176011, хвилезахисна дамба № 6 та відвідний канал № 9 у колективну власність ДП «Укррічфлот», як складові частини вказаної вище пристані, не передавались. Відповідно, свідоцтво про право власності від 21.04.2005 ЯЯЯ № 176011, на підставі якого 23.01.2014 зареєстровано право власності на пристань за ПАТ «Укррічфлот», не посвідчує та не встановлює право власності на хвилезахисну дамбу № 6, берегоукріплення № 7 та відвідний канал № 9, як складової частини пристані знаходяться у м. Дніпрорудне по вул. Червонофлотська, 73, є державним майном, а тому Відповідач безпідставно здійснив 23.01.2014 реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за собою права власності на вказані складові спірної пристані: хвилезахисна дамба № 6 та відвідний канал № 9, які є предметом спору у цій справі. Перелік нерухомого державного майна, що передавалося у власність відкритому акціонерному товариству «Акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот», підписаного 21.08.2000, не містить інформації про передачу до статутного фонду ВАТ «АСК «Укррічфлот» об`єктів нерухомого майна, розташованого у м. Дніпрорудне, зокрема хвилезахисної дамби № 6, берегоукріплення № 7 та відвідного каналу № 9.

Крім того, місцевий господарський суд вказав про відсутність доказів, які б свідчили про оскарження зацікавленими особами прийнятого органом приватизації рішення щодо змісту Переліку нерухомого майна, що передається у власність відкритому акціонерному товариству «Акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот», підписаного 21.08.2000, та доказів його скасування, визнання не чинним або внесення змін до нього. На земельній ділянці, відведеній Відповідачу на праві оренди було розміщено саме спірне державне майно - гідротехнічні споруди, зокрема, «водозахисна дамба» та «водовідвід», які і є саме тими об`єктами, про які зазначено у відзиві на позов, на які Відповідач посилається як на об`єкти які є «власністю Відповідача». В результаті приватизації, Відповідач міг бути власником виключно того майна, яке передано його засновником. Доказів зворотного Відповідачем суду не надано, в тому числі і правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності Відповідача на спірне це майно, його придбання або будівництво. Також Відповідачем не надано суду доказів того, в який саме спосіб і на підставі якого документу підтверджується передача засновником до статутного фонду Відповідача спірних об`єктів нерухомого майна, а також не зазначено до якого саме переліку, затвердженому ФДМУ було включено спірне нерухоме майно, як таке, що передано Відповідачу до статутного фонду, як і не надано вказаного переліку в якості доказу.

З огляду на викладене, господарський суд погодився з доводами прокурора, позивача та третьої особи відносно того, що спірне майно - хвилезахисна дамба № 6 та відвідний канал № 9, в силу норм ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 р. № 2163-XII та ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII органом приватизації - Фондом державного майна України не передавалося у власність, а отже не внесено до статутного фонду ВАТ «АСК «Укррічфлот» (наразі - ПрАТ «АСК «Укррічфлот»), створеного у процесі приватизації шляхом перетворення державного підприємства, а відтак і не було приватизовано, а тому власником такого майна залишається Держава Україна.

Господарським судом виснувано, що свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ № 176011 від 21.04.2005, на підставі якого у 2014 році зареєстровано право власності на пристань за ПАТ «СК «Укррічфлот», не посвідчує та не встановлює право власності на хвилезахисну дамбу № 6 та відвідний канал № 9, як складові частини пристані, розташованої по вул. Червонофлотській, 73 у м. Дніпрорудне.

Господарський суд встановив, що жодних належних та допустимих доказів, а саме правовстановлюючих документів на підтвердження права власності на нерухоме майно ПАТ «СК «Укррічфлот» державному реєстратору не надавало.

З наведеного місцевий господарський суд дійшов висновку, що державним реєстратором Василівського районного управління юстиції Запорізької області Таран Ю.А. при проведенні державної реєстрації права колективної власності на пристань за ПАТ «Укррічфлот» порушено вимоги законодавства та без відповідних правовстановлюючих документів проведено державну реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот» на спірні складові пристані розташованої по вул. Червонофлотській, 73 у м. Дніпрорудне Запорізької області: хвилезахисна дамба № 6, відвідний канал № 9, яке є державною власністю та належать до сфери управління Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, наданих Фондом державного майна України окружній прокуратурі 16.08.2023 (лист № 10-15-20737) судом першої інстанції встановлено наступне:

- водозахисна дамба (інв. номер 0275), залишковою вартістю 175,7 тис.грн. (станом на 01.12.2021), державне майно, яке належить до сфери управління Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - Міністерство), перебуває на балансі ДП «Адміністрація річкових портів» та розташоване у м. Дніпрорудне по вул. Червонофлотська;

- водовідвід (інв. номер 0279), залишковою вартістю 32,1 тис. грн. (станом на 01.12.2021), державне майно, яке належить до сфери управління Міністерства, перебуває на балансі ДП «Адміністрація річкових портів» та розташоване у м. Дніпрорудне по вул. Портова;

- причальна стінка (інв. номер 0277), залишковою вартістю 118,3 тис. грн. (станом на 01.12.2021), державне майно, яке належить до сфери управління Міністерства, перебуває на балансі ДП «Адміністрація річкових портів» та розташоване у м. Дніпрорудне по вул. Червонофлотська, 73;

- берегоукріплення № 3 (інв. Номер 0276), залишковою вартістю 247,2 тис. грн. (станом на 01.12.2021), державне майно, яке належить до сфери управління Міністерства, перебуває на балансі ДП «Адміністрація річкових портів» та розташоване у м. Дніпрорудне по вул. Червонофлотська, 73.

Господарським судом вказано, що наведеного можна дійти висновку, що державне майно під інвентарними номерами 0275, 0279, 0277, 0276, яке не увійшло до статутного фонду ДП «Запорізький річковий порт» АСК «Укррічфлот» та передане до сфери управління Міністерства, розташоване у Запорізькій області у м. Дніпрорудне.

З огляду на стандарт вірогідності доказів, суд першої інстанції дійшов до висновку, що подані прокурором, позивачем та третьою особою докази на підтвердження ідентичності спірного державного нерухомого майна, стосовно якого Відповідачем проведено державну реєстрацію права власності, є більш вірогідними ніж подані Відповідачем докази на їх спростування.

Враховуючи вимоги ст. 267 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки Відповідачем подано відповідну заяву про застосування позовної давності 16.06.2024р., тобто під час розгляду цієї справи судом і до прийняття рішення у справі, прокурором та позивачем обґрунтовано та доведено, що про порушення майнових прав держави уповноважений державний орган дізнався у січні 2021 року і прокурором не пропущено трирічний строк позовної давності, на підставі чого господарський суд відмовив в задоволенні клопотання Відповідача про відмову у позові внаслідок пропуску строку позовної давності.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 21.06.2024 у справі №908/476/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 21.06.2024 у справі №908/476/24.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апелянт зазначає, що станом на час створення АСК «Укррічфлот», а ні норми Закону №2163-XII, а ні норми Постанови №88/95-ВР, не містили будь-яких заборон на включення гідротехнічних споруд до статутних фондів акціонерних товариств, або заборон на приватизацію таких гідротехнічних споруд в якості окремих об`єктів приватизації. Створивши АСК «Укррічфлот» Держава Україна, в особі Фонду державного майна України, передала до статутного фонду компанії певне майно, перелік якого наведений у відповідних документах (переліках), що затверджувалися Фондом державного майна України.

Скаржник стверджує, що при розгляді справи судом першої інстанції не було враховано, та не було застосовано норми закону, які підлягали застосуванню, що стало наслідком ухвалення незаконного рішення.

За доводаими скарждника, справа № 910/13850/13 та справа №908/476/24 мають різний предмет та розглядались відносно абсолютного різного майна та різних правовідносин. Враховуючи зазначене, посилання суду на рішення по справі № 910/13850/13, як на преюдиціальне для справи №908/476/24 являється безпідставним, оскільки вказані справи мають різний предмет та розглядались абсолютно щодо різних правовідносин і майна.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції було фактично проігноровано наявність суттєвих розбіжностей щодо місця знаходженння майна. Згідно інформації, наданої Фондом державного майна України майно за інвентарними номерами 0275 та 0279 знаходяться в місті Запоріжжя, в свою чергу спірне майно знаходиться в місті Дніпрорудне.

Також, апелянт зауважив, що судом не було взято до уваги розбіжності та невідповідності щодо адрес розташування об`єктів нерухомого майна, оскільки згідно даних ФДМУ об`єкти нерухомого майна : «Водозахисна дамба» інв. №0275 і «Водовідводу» інв. №0279, можуть знаходитись: в м. Запоріжжя; в місті Дніпрорудне по вул. Червонофлотська, при цьому номер вулиці являється невідомим.

Скаржник зазначає, що листи та графічні матеріали, надані ДП АРП, так само як і висновки прокуратури про ідентичність об`єктів не можуть являтись належними та допустимими доказамиЮ які б могли слугувати підтвердженям ідентичності майна відповідача з майном відносно якого заявлено позов.

Також, апелянт зазначив, що ні позивачем, ні прокурором не було надано жодного доказу на підтвердження наявності в діях державного реєстратора, який здійснював реєстрацію права власності, порушень закону. Також, в матеріалах відсутні докази, які ю підтверджували факт притягнення державного реєстратора, який здійснював за відповідачем реєстрацію права власності на «Хвилезахисну дамбу №6» та «Відвідний канал №9» до дисциплінарної, цивільно-правової або кримінальної відповідальності.

Апелянт зауважує, що для з`ясування обставин, які входять до предмету доказування, зокрема для встановлення того, чи являється нерухоме майно відносно якого поданий позов та нерухоме майно, яке належить на праві власності АСК «Укррічфлот» одним і тим же майном необхідним було проведення уповноваженими суб`єктами судово-експертної діяльності відповідної експертизивідповідної експертизи. Проте, місцевим господарським судом в задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи відмовлено.

На думку відповідача, позивачем та прокурором не подано доказів на підтвердження наявності в діях державного реєстратора, що здійснював реєстрацію права власності, порушень закону. Також, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт притягнення державного реєстратора, який здійснював за відповідачем реєстрацію права власності на «Хвилезахисну дамбу №6» та «Відвідний канал №9» до дисциплінарної, цивільно-правової або кримінальної відповідальності.

Також, скаржник посилається на те, що з урахуванням фактичних обставин справи, у Відповідача наявні підстави стверджувати, що Третя особа та Позивач об`єктивно могли дізнатися про порушення їх права та про особу, яка його порушила починаючи з 2006 року, а тому висновки суду про те, що Третя особа дізналась про порушення свого права в січні 2021, а Позивач у липні 2023 року являються власне згодою з твердженнями Позивача, які фактично являються нез`ясованими.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

20.09.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив Васильківської окружної прокуратури, за змістом якого зазначено, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини даної справи та надано оцінку всім аргументам учасників справи, зокрема і доводам відповідача щодо порядку набуття ним права власності на складові об`єкта нерухомого майна - «пристань», а саме: відвідний канал №9 та хвилезахисну дамбу №6 за адресою: вул. Червонофлотська, буд. 73 у м. Дніпрорудне Васильківського району Запорізької області. Прокурор просить суд залишити рішення Господарського суду Запорізької області від 21.06.2024 у справі №908/476/24 без змін, а скаргу Приватного акціонерного товраиства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» - без задоволення.

30.09.2024 скаржником подано до Центрального апеляційного господарського суду відповідь на відзив Васильківської окружної прокуратури Запорізької області, ідентичного змісту з доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

Також, 04.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив Міністерства розвитку громад та територій України, яким позивач зазначає, що твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі є необгрунтованими та безпідставними. Просить апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Укррічфлот» на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.06.2024 у справі №908/476/24 залишити без задоволення, а рішення, відповідно, залишити без змін.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.07.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Дармін М.О. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.08.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №908/476/24. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/476/24.

09.08.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2024 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 21.06.2024 у справі №908/476/24. Поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.06.2024 у справі №908/476/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 07.10.2024 об 11:00 годин.

07.10.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Василівською окружною прокуратурою при здійсненні своїх повноважень щодо представництва інтересів держави проаналізовано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр речових прав) та встановлено, що 23.01.2014 в Державному реєстрі речових прав за Публічним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (далі - ПАТ «Укррічфлот») зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого по вул. Червонофлотська, буд. 73, м. Дніпрорудне, Василівський район, Запорізька область (номер відомостей про речове право: 4415337, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 277044023209), а саме на пристань, яка складається з 11-ти об`єктів:

- будівлі блоку вантажного причалу «А» загальною площею 270,1 кв. м;

- гаражу «Б» загальною площею 40,4 кв. м.;

- навісу «В»;

- вбиральні «Г»;

- огорожі № 1,2;

- трансформаторної підстанції № 3;

- підкранової колії №4;

- відкритого складського майданчику № 5;

- хвилезахисної дамби № 6;

- берегоукріплення № 7;

- відвідного каналу № 9.

З наявного у матеріалах справи рішення виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради від 19.04.2005 № 106 «Про оформлення права власності на пристань за адресою: м. Дніпрорудне, вул. Червонофлотська вбачається, що 73 за ДП «Запорізький річковий порт» АСК «Укррічфлот» (далі - ДП «Укррічфлот») вбачається, що розглянувши лист начальника вказаного дочірнього підприємства, акт приймання - передавання вантажного причалу в м. Дніпрорудне з балансу Запорізького залізорудного комбінату на баланс Запорізького річкового порту від 14.06.1978, матеріали землекористування та РКП «Василівське бюро технічної інвентаризації», інші необхідні з даного питання матеріали, на підставі ст.40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконком Дніпрорудненської міської ради вирішив оформити за ДП «Укррічфлот» право колективної власності на пристань, яка знаходиться у м. Дніпрорудне по вул. Червонофлотська, 73 та складається з 9-ти об`єктів:

- А1 будівлі блоку вантажного причалу, загальною площею 327,7 кв. м;

- а-1 прибудови, площею 17,3 кв. м;

- Б-1 гаражу, площею 51,7 кв. м;

- В-1 навісу, площею 114,7 кв. м;

- Г-туалету;

- огорожі № 1,2;

- трансформаторної підстанції № 3;

- підкранові колії № 4;

- відкритого складського майданчика № 5.

08.05.1992, відповідно до спільного протоколу Фонду державного майна України та Міністерства України у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва, затверджено Концепцію перетворення Українського міжгалузевого державного об`єднання річкового флоту «Укррічфлот» в процесі приватизації.

У відповідності до затвердженої концепції, наказом з наказом Фонду державного майна України від 10.11.1992 № «Про перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного об`єднання річкового флоту «Укррічфлот» в акціонерні товариства» на базі державного майна транзитного (магістрального) флоту, головного підприємства, 20 підприємств та структурних одиниць «Укррічфлот» було утворено Державну акціонерну судноплавну компанію «Укррічфлот», до складу якої увійшов Запорізький річковий порт (п. 19 Додатку № 1), а також створено на базі інших підприємств окремі акціонерні товариства (додаток № 2)

Перелік нерухомого державного майна, що передавалося у власність відкритому акціонерному товариству «Акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот», підписаний 21.08.2000 заступником Голови Фонду державного майна України В. Васильєвим, у якому визначено, що згідно з наказом «Про перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного об`єднання річкового флоту «Укррічфлот» в акціонерне товариство» від 10.11.1992 № 477 Фонд державного майна України передав ВАТ «АСК «Укррічфлот» об`єкти нерухомості, визначені у вказаному Переліку. Вказаний Перелік нерухомого майна не містить інформації про передачу до статутного фонду ВАТ «АСК «Укррічфлот» об`єктів нерухомого майна, розташованого у м. Дніпрорудне, зокрема хвилезахисної дамби № 6, берегоукріплення № 7 та відвідного каналу № 9.

Земельна ділянка площею 1,5157 га, яка розташована на землях Балківської сільської ради, розділена на дві ділянки площею 0,4846 га та 1,0311 га землями Дніпрорудненської ради.

На земельній ділянці площею 0,4846 га розташовано берегоукріплення, водозахисна дамба, водовідвідної канал - державне майно, яке не увійшло до статутного фонду і знаходиться на відповідальному зберіганні ДП "Запорізький річковий порт" АСК «Укррічфлот», згідно договору схову №85 від 01.02.2001 та додаткової угоди №7 від 27.02.2006 року до договору схову.

На земельній ділянці площею 1,0311 га розташована причальна стінка - державне майно, яке передано в управлінні ДП "Запорізький річковий порт" згідно договору управління майном за № 63/01-01 від 01.01.2007p.

Найменування об`єктів нерухомого майна, які співпадають з назвами об`єктів в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності та їх розміщення за адресою, на яку посилається Відповідач, задекларовано начальником ДП «Запорізький річковий порт» Ігнатенко С.В. у «Листі-замовленні» від 09. 08.2009, «Завданні» від 09.08.2009 № 9, «Технічному завданні».

Також, у складі Проекту наявний договір схову від 01.02.2001 №85 укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі- Орган управління майном) та Дочірнім підприємством "Запорізький річковий управління майном» передає, а «Охоронець» приймає на відповідальне зберігання державне майно, яке не увійшло до статутного фонду і знаходиться на балансі «Охоронця», серед іншого, гідротехнічні споруди: Берегоукріплення водосховища (інв. номер 0258), Берегоукріплення- 2 (інв. номер 0271), Мол (інв. номер 0262), Берегоукріплення- 3 (інв. номер 0276), Водозахисна дамба (інв. номер 0275), Водовідвід від каналу (інв. номер 0279), Берегоукріплення СРМ (інв. номер 104), Причал «Розумівка» (інв. номер 0304), 2 причал (інв. номер 0265), Огороджувальна дамба (інв. номер 100), Причал «Іванівка» (інв.номер 897), Причал «Благовещенка» (інв. номер 113), Причал «Ененргодар» (інв. номер 1070).

Відповідно до п. 1.2. Договору схову, «Охоронець» не вправі користуватись і розпоряджатись переданим на схов майном.

Договір схову від імені «Охоронця» підписано начальником ДП «Запорізький річковий порт» АСК «Укррічфлот» І.П. Зіскун та скріплено печаткою.

27.02.2006 строк дії Договору схову було продовжено на п`ять років до 01.02.2011.

Відповідно до Висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 19.08.2008, за адресою 71630, с. Балки Василівського району Запорізької області, вул. Червонофлотська, 73, цільове призначення: для розміщення та обслуговування пристані, причальної вертикальної стінки, берегоукріплення, водозахисної дамби (1.14.5. УКЦВЗ).

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.01.2006 № 29-р «Про передачу державного майна, яке не увійшло до статутних фондів річкових портів і акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», до сфери управління Мінтрансзв`язку» зі сфери управління Фонду державного майна України до сфери управління Міністерства транспорту та зв`язку України передано об`єкти нерухомого майна в м. Дніпрорудне Запорізької області: причальна стінка, інв. номер 0277; берегоукріплення - 3, інв. номер 0276; водозахисна дамба, інв. номер 0275; водовідвід, інв. номер 0279.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 31.01.2006 № 86 «Про впорядкування управління державним майном» створено комісію з передачі вказаного майна до сфери управління Міністерства. Крім того, вищевказане державне майно закріплене на праві господарського відання за Державним підприємством «Адміністрація річкових портів».

У подальшому, актом приймання-передачі державного майна від 23.03.2006 до сфери управління Міністерства транспорту та зв`язку України передано державне майно, яке не увійшло до статутного фонду дочірнього підприємства «Запорізький річковий порт» АСК «Укррічфлот» згідно додатку № 1 до цього акту, у перелік якого входять об`єкти нерухомого майна в м. Дніпрорудне Запорізької області: пункт 33 переліку - причальна стінка (інв. номер 0277), пункт 34 переліку - берегоукріплення-3 (інв. номер 0276), пункт 35 переліку - водозахисна дамба (інв. номер 0275), пункт 36 переліку - водовідвід (інв. номер 0279) .

20.04.2011 позачерговими загальними зборами акціонерів Державної акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» прийнято рішення про припинення юридичної особи шляхом приєднання до ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» дочірніх підприємств компанії, а саме - Дочірнього підприємства «Дніпропетровський річковий порт» АСК «Укррічфлот», Дочірнього підприємства «Запорізький річковий порт» АСК «Укррічфлот», Дочірнього підприємства «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот», Дочірнього підприємства «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот».

Надалі, постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2022 № 1343 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство інфраструктури перейменоване на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

У Переліку державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ДП «Запорізький річковий порт» АСК «Укррічфлот» та передано до сфери управління Міністерства транспорту та зв`язку України (додаток до вищевказаного акту приймання-передачі майна) не зазначено адресу розташування вказаного державного майна, а тільки інвентарні номери, що ускладнило ідентифікацію таких об`єктів на місцевості, а також відносно чого заперечує Відповідач, вказуючи на відсутність тотожності належних йому об`єктів нерухомості з тими, які є предметом цього спору.

Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» листом від 03.02.2023 № 01/01-114 до окружної прокуратури надіслано графічні матеріали з відображенням розташування об`єктів нерухомого майна під інвентарними номерами 0275, 0276, 0277, 0279, та перебувають на балансі підприємства. Водночас, користуючись указаною схемою, яка долучена до позовної заяви, не можливо прив`язати до місцевості зазначені об`єкти, не зрозуміло де саме у Запорізькій області вони розташовані.

Водночас, відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, наданих Фондом державного майна України окружній прокуратурі 16.08.2023 (лист № 10-15-20737) судом встановлено наступне:

Також в матеріалах справи наявний подана прокуратурою копія технічного паспорту на пристань (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 277044023209), розташовану по вул. Червонофлотській, 73 у м. Дніпрорудне (далі - Технічний паспорт), який складено 16.01.2014 фізичною особою-підприємцем Кондратєвим С.М. ПАТ «СК «Укррічфлот».

На запит прокуратури від 17.07.2023 за № 51-2158вих/23 ДП «Адміністрація річкових портів» листом від 10.08.2023 № 01/05-893 повідомила про наступне:

- «хвилезахисна дамба № 6», на яку у 2014 році проведено державну реєстрацію права власності за ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот», є державним нерухомим майном під інвентарним номером 0275, під назвою «водозахисна дамба»;

- «відвідний канал № 9», на який також проведено державну реєстрацію права власності за ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот», є державним нерухомим майном під інвентарним номером 0279, під назвою «водовідвід».

У наданому Відповідачем листі Фонду державного майна № 10-62-13136 від 14.05.2024р. , в якому на лист представника відповідача - адвоката Р. Щербака від 07.05.2023р. № 43/24 - Фонд надав за встановленою формою інформацію про нерухоме державне майно,я ке перебуває на балансі ДП "Адміністрація річкових портів", згідно якої на балансі перебувають:

- за інвентарним № 0279 - Водовідвід - 300 пог.м. - м. Дніпрорудне. вул. Портова,

- за інвентарним № 0275 - Водозахисна дамба - 300 пог.м. - м. Дніпрорудне. вул. Червонофлотська.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем в частині витребування майна з володіння Приватного акціонерного товариства «Укррічфлот» на користь держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, колегія суддів здійснює перегляд рішення саме в цій частині, не надаючи оцінку наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави.

08.05.1992 відповідно до спільного протоколу Фонду державного майна України та Міністерств України у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва затверджено Концепцію перетворення Українського міжгалузевого державного об`єднання річкового флоту «Укррічфлот» в процесі приватизації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 04 березня 1992 року (у редакції від 18.09.1992, чинній на дату приватизації державних підприємств і організацій «Укррічфлот», далі - Закон про приватизацію), приватизація майна державних підприємств України (надалі приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Частинами 1, 2 ст. 18 цього Закону продаж часток (акцій, паїв), що належать державі в майні господарських товариств, здійснюється шляхом перетворення державних підприємств у акціонерні товариства. При перетворенні його засновником виступає відповідний орган приватизації, який діє в межах повноважень, передбачених для засновників акціонерного товариства законодавством.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 цього Закону визначено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно територіальних одиниць. Фонд державного майна України та його регіональні відділення представництва на місцях діють на підставі цього Закону та Положення про Фонд державного майна України, що затверджується Верховною Радою України.

Фонд державного майна України у процесі приватизації здійснює такі основні повноваження: змінює організаційно-правову форму підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності шляхом перетворення їх у господарські товариства чи виступає орендодавцем майна, що перебуває у загальнодержавній власності; продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об`єктів незавершеного будівництва; створює комісії по приватизації; затверджує плани приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності; укладає угоди щодо розробки планів приватизації та оцінки вартості майна об`єктів приватизації; видає ліцензії посередникам; розробляє і подає Кабінету Міністрів України проект державних програм приватизації, організує та контролює їх виконання; здійснює зв`язок з місцевими органами приватизації.

Відповідно до затвердженої концепції, наказом Фонду державного майна України від 10.11.1992 № «Про перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного об`єднання річкового флоту «Укррічфлот» в акціонерні товариства» на базі державного майна транзитного (магістрального) флоту, головного підприємства, 20 підприємств та структурних одиниць «Укррічфлот» утворено Державну акціонерну судноплавну компанію «Укррічфлот», до складу якої увійшов Запорізький річковий порт (п. 19 Додатку № 1), а також створено на базі інших підприємств окремі акціонерні товариства (Додаток № 2).

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що вказаний Перелік нерухомого майна не містить інформації про передачу до статутного фонду ВАТ «АСК «Укррічфлот» об`єктів нерухомого майна, розташованого у м. Дніпрорудне, зокрема хвилезахисної дамби № 6, берегоукріплення № 7 та відвідного каналу № 9.

Колегія суддів констатує відсутність в матеріалах справи доказів того, що прийняте органом приватизації рішення щодо змісту Переліку нерухомого майна, що передається у власність відкритому акціонерному товариству «Акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот» оскаржувалося та скасовувалося у передбаченому Законом порядку, зміни до нього не вносилися.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.01.2006 № 29-р «Про передачу державного майна, яке не увійшло до статутних фондів річкових портів і акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», до сфери управління Мінтрансзв`язку» зі сфери управління Фонду державного майна України до сфери управління Міністерства транспорту та зв`язку України передано об`єкти нерухомого майна у місті Дніпрорудне Запорізької області:

- причальна стінка, інв. номер 0277;

- берегоукріплення - 3, інв. номер 0276;

- водозахисна дамба, інв. номер 0275;

- водовідвід, інв. номер 0279.

Актом приймання-передачі від 23.03.2006 передано до сфери управління Міністерства транспорту та зв`язку України державне майно, яке не увійшло до статутного фонду дочірнього підприємства «Запорізький річковий порт» АСК «Укррічфлот», у тому числі, об`єкти нерухомого майна у м. Дніпрорудне Запорізької області: причальна стінка (інв. номер 0277), берегоукріплення - 3 (інв. номер 0276), водозахисна дамба (інв. номер 0275), водовідвід (інв. номер 0279).

Проте, у Переліку державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ДП «Запорізький річковий порт» АСК «Укррічфлот» та передано до сфери управління Міністерства транспорту та зв`язку України (додаток до вищевказаного акту приймання-передачі майна) не зазначено адресу розташування вказаного державного майна, лише інвентарні номери, що у свою чергу, ускладнює ідентифікацію таких об`єктів на місцевості.

З інформації, наявної у витягах з Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, наданих 16.08.2023 Фондом державного майна України окружній прокуратурі (лист № 10-15-20737) встановлено наступне:

- водозахисна дамба (інв. номер 0275), залишковою вартістю 175,7 тис. грн. (станом на 01.12.2021), державне майно, яке належить до сфери управління Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - Міністерство), перебуває на балансі ДП «Адміністрація річкових портів» та розташоване у місті Дніпрорудне по вулиці Червонофлотська;

- водовідвід (інв. номер 0279), залишковою вартістю 32,1 тис. грн. (станом на 01.12.2021), державне майно, яке належить до сфери управління Міністерства, перебуває на балансі ДП «Адміністрація річкових портів» та розташоване у місті Дніпрорудне по вулиці Портова;

- причальна стінка (інв. номер 0277), залишковою вартістю 118,3 тис. грн. (станом на 01.12.2021), державне майно, яке належить до сфери управління Міністерства, перебуває на балансі ДП «Адміністрація річкових портів» та розташоване у місті Дніпрорудне по вулиці Червонофлотська, 73;

- берегоукріплення № 3 (інв. номер 0276), залишковою вартістю 247,2 тис. грн. (станом на 01.12.2021), державне майно, яке належить до сфери управління Міністерства, перебуває на балансі ДП «Адміністрація річкових портів» та розташоване у місті Дніпрорудне по вулиці Червонофлотська, 73.

Також, з наданих Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» документів вбачається, що земельна ділянка площею 1,5157 га, яка розташована на землях Балківської сільської ради, розділена на дві ділянки площею 0,4846 га та 1,0311 га є землями територіальної громади в особі Дніпрорудненської міської ради.

На земельній ділянці площею 0,4846 га з кадастровим номером 2320981101:08:005:0073 розташовано берегоукріплення, водозахисна дамба, водовідвідний канал - державне майно, яке не увійшло до статутного фонду і знаходиться на відповідальному зберіганні ДП «Запорізький річковий порт» АСК «Укррічфлот», згідно з договором схову № 85 від 01.02.2001 та додаткової угоди № 7 від 27.02.2006 до договору схову.

На земельній ділянці площею 1,0311 га з кадастровим номером 2320981101:08:005:0075 розташована причальна стінка - державне майно, яке передано управлінні ДП «Запорізький річковий порт» згідно з договором управління майном за № 63/01-01 від 01.01.2007.

Найменування об`єктів нерухомого майна співпадають з назвами об`єктів в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності, адреса їх розташування задекларована начальником ДП «Запорізький річковий порт» Ігнатенко С.В. у «Листі-замовленні» від 09. 08.2009, «Завданні» від 09.08.2009 № 9, «Технічному завданні».

У складі Проекту наявний договір схову від 01.02.2001 № 85, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі - Орган управління майном) та Дочірнім підприємством «Запорізький річковий порт», відповідно до якого «Орган управління майном» передає, а «Охоронець» приймає на відповідальне зберігання державне майно, яке не увійшло до статутного фонду і знаходиться на балансі «Охоронця», серед іншого, гідротехнічні споруди: Берегоукріплення водосховища (інв. номер 0258), Берегоукріплення- 2 (інв. номер 0271), Мол (інв. номер 0262), Берегоукріплення- 3 (інв. номер 0276) Водозахисна дамба (інв. номер 0275), Водовідвід від каналу (інв. номер 0279), Берегоукріплення СРМ (інв. номер 104), Причал «Розумівка» (інв. номер 0304), причал (інв. номер 0265), Огороджувальн дамба (інв. номер 100), Причал «Іванівка» (інв.номер 897), Причал «Благовещенка» (інв. номер 113), Причал «Енергодар» (інв. номер 1070). Відповідно до п. 1.2. Договору схову, «Охоронець» не вправі користуватись і розпоряджатись переданим на схов майном. Договір схову від імені «Охоронця» підписано начальником ДП «Запорізький річковий порт» АСК «Укррічфлот» Зіскун І.П. та скріплено печаткою. Строк дії Договору схову 27.02.2006 продовжено на п`ять років до 01.02.2011.

Згідно Висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 19.08.2008 за адресою: вул. Червонофлотська 73, с. Балки Василівського району Запорізької області цільове призначення: для розміщення та обслуговування пристані, причальної вертикальної стінки берегоукріплення, водозахисної дамби (1.14.5. УКЦВЗ).

Таким чином, на підставі наданих прокурором, позивачем та третьою особою доказів, судом першої інстанції вірно встановлено, що хвилезахисна дамба № 6 та відвідний канал № 9 повністю ідентичні водозахисній дамбі (інв. номер 0275) та водовідводу (інв. номер 0279) відповідно та є державним майном, яке знаходиться в управлінні Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

23.01.2014 в Державному реєстрі речових прав за Публічним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (далі - ПАТ «Укррічфлот») зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого по вул. Червонофлотська, буд. 73, м. Дніпрорудне, Василівський район, Запорізька область (номер відомостей про речове право: 4415337, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 277044023209), а саме на пристань, яка складається з 11-ти об`єктів:

- будівлі блоку вантажного причалу «А» загальною площею 270,1 кв. м;

- гаражу «Б» загальною площею 40,4 кв. м.;

- навісу «В»;

- вбиральні «Г»;

- огорожі № 1,2;

- трансформаторної підстанції № 3;

- підкранової колії №4;

- відкритого складського майданчику № 5;

- хвилезахисної дамби № 6;

- берегоукріплення № 7;

- відвідного каналу № 9.

Вищенаведена реєстрація права власності проведена Державним реєстратором Василівського районного управління юстиції Таран Ю.А. на підставі свідоцтва про право власності ЯЯЯ № 176011, виданого 21.04.2005 Дніпрорудненською міською радою.

За змістом вказаного свідоцтва вбачається, що пристань, яка знаходиться за адресою: м. Дніпрорудне, вул. Червонофлотська, 73 належить на праві колективної власності Дочірньому підприємству «Запорізькій річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот». Об`єкти, з яких складається вказана пристань у свідоцтві не перелічені. Водночас у ньому зазначено, що свідоцтво видано на підставі рішення виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради від 19.04.2005 № 106.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав та вивчивши реєстраційну справу вказаного об`єкту нерухомого майна окружною прокуратурою встановлено, що для реєстрації права власності на вказану пристань у 2014 році державному реєстратору було надано тільки свідоцтво про право власності, без рішення виконавчого комітету, на підставі якого воно було видане.

З копії наявного у матеріалах справи рішення виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради від 19.04.2005 № 106 «Про оформлення права власності на пристань за адресою: м. Дніпрорудне, вул. Червонофлотська, 73 за ДП «Запорізький річковий порт» АСК «Укррічфлот» (далі - ДП «Укррічфлот») вбачається, що розглянувши лист начальника вказаного дочірнього підприємства, акт приймання - передавання вантажного причалу в м. Дніпрорудне з балансу Запорізького залізорудного комбінату на баланс Запорізького річкового порту від 14.06.1978, матеріали землекористування та РКП «Василівське бюро технічної інвентаризації», інші необхідні з даного питання матеріали, на підставі ст.40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконком Дніпрорудненської міської ради вирішив оформити за ДП «Укррічфлот» право колективної власності на пристань, яка знаходиться у м. Дніпрорудне по вул. Червонофлотська, 73 та складається з 9-ти об`єктів:

- А1 будівлі блоку вантажного причалу, загальною площею 327,7 кв. м;

- а-1 прибудови, площею 17,3 кв. м;

- Б-1 гаражу, площею 51,7 кв. м;

- В-1 навісу, площею 114,7 кв. м;

- Г-туалету;

- огорожі № 1,2;

- трансформаторної підстанції № 3;

- підкранові колії № 4;

- відкритого складського майданчика № 5.

Враховуючи викладене вище, судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради від 19.04.2005 № 106, на підставі якого видано свідоцтво про право власності ЯЯЯ № 176011, хвилезахисна дамба № 6 та відвідний канал № 9 у колективну власність ДП «Укррічфлот», як складові частини вказаної вище пристані, не передавались.

Таким чином, свідоцтво про право власності ЯЯЯ № 176011, видане 21.04.2005 Дніпрорудненською міською радою, на підставі якого державний реєстратор здійснив реєстраційні дії, не посвідчує право власності ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» на складові частини об`єкта нерухомості «пристань», а саме: хвилезахисну дамбу № 6; берегоукріплення № 7 та відвідний канал № 9.

Жодних правовстановлюючих документів на спірні об`єкти нерухомості, їх придбання або будівництво Відповідачем до суду не надано.

Окрім того, Відповідачем не надано суду доказів того, в який саме спосіб і на підставі якого документу підтверджується передача засновником до статутного фонду Відповідача спірних об`єктів нерухомого майна, а також не зазначено до якого саме переліку, затвердженому Фондом державного майна України було включено спірне нерухоме майно, як таке, що передано Відповідачу до статутного фонду, як і не надано вказаного переліку в якості доказу.

З вищевказаного вбачається, що Відповідачу було достеменно відомо про те, що спірні об`єкти нерухомості є державною власністю, не увійшли до його статутного фонду, та, відповідно, не могли бути приватизовані.

Посилання скаржника на правову позицію, викладену в постанові Вищого Господарського суду України від 01.07.2015 року у справі №904/1355/13, згідно якої «... статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідна правова позиція наведена в постанові Вищого господарського України від 13.07.2014 у справі № 910/1354/13 та постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі №21-8во07. Абзацом 22 вказаної вище постанови Верховного суду України від 14.03.2007 у справі №21-8во07 "Про аспекти розгляду справ про приватизацію майна" визначено, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов і порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизаційного майна державі, порушуючи право власності покупця, якщо вони не допущені в наслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.» є помилковим, оскільки спірне майно, а саме складові частини об`єкта нерухомості «пристань»: хвилезахисна дамба № 6; берегоукріплення № 7 та відвідний канал № 9 не було приватизовано відповідачем. Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що органами публічної влади було допущено порушення при визначенні умов і порядку приватизації.

При цьому, судом першої інстанції вірно враховано позицію Вищого господарського суду України у постанові від 02.04.2014 у справі № 910/13850/13 за позовом ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот до Мінінфраструктури, Фонду державного майна України, ДП "Адміністрація річкових портів" та ДП "Херсонський морський торговельний порт" про встановлення сервітуту, якою встановлено наступне:

«Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 08.05.1992 р. відповідно до спільного протоколу Фонду державного майна України та Міністерства України у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва було затверджено Концепцію перетворення Українського міжгалузевого державного об`єднання річкового флоту "Укррічфлот" в процесі приватизації У відповідності до затвердженої концепції наказом Фонду державного майна України від 10.11.1992 р. № 477 "Про перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного об`єднання річкового флоту "Укррічфлот" в акціонерні товариства" на базі державного майна транзитного (магістрального) флоту, головного підприємства, 20 підприємств та структурних одиниць "Укррічфлот" було утворено Державну акціонерну судноплавну компанію "Укррічфлот", до складу якої увійшов Запорізький річковий порт, а також створено на базі інших підприємств окремі акціонерні товариства, а саме - Відкрите акціонерне товариство "Херсонський річковий порт", Відкрите акціонерне товариство "Миколаївський річковий порт", Відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровський річковий порт".

Згідно із пунктом г) частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент створення ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" приватизації не підлягають об`єкти що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об`єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарі (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення, зокрема, акваторії портів причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові систем інженерної інфраструктури та споруди зв`язку, енерговодопостачання та водовідведення, автомобільні дороги та залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій

Таким чином,на момент створення Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" гідротехнічні споруди (причали) належали д об`єктів державної власності, приватизація яких згідно приписам Закону України "Про приватизацію державного майна" заборонена, та знаходилися в управлінні Мінтрансзв`язку згідно розпорядженням Кабінету Міністрів України №29-р від 25.01.2006 р.

Колегія суддів зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2023 у справі №910/13850/13 вирішено питання відносно встановлення сервітуту щодо причальної стінки у м. Дніпрорудне, яка є складовою частиною пристані у м. Дніпрорудне, складові частини якої є предметом спору у справі 908/476/24.

Отже, судами у справі №910/13850/13 досліджувалися обставини щодо можливості приватизації ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» гідроспоруд, зокрема і пристані у м. Дніпрорудне, та встановлено, що вказані об`єкти не підлягали приватизації згідно з приписами чинного на той час законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що обставини, встановлені рішенням суду у справі № 910/13850/13, з огляду на суб`єктний склад її учасників є преюдиціальними для справи №908/476/24 і полягають в тому, що Відповідач не міг набути гідротехнічні споруди внаслідок приватизації та включити їх до статутного фонду акціонерного товариства під час приватизації.

З огляду на викладене вище, в результаті приватизації, Відповідач міг бути власником виключно того майна, яке передано його засновником.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі в частині того, що «…З наведеного висновку Вищого господарського суду України, викладеного в постанові від 02.04.2014 у справі № 910/13850/13 наявні підстави стверджувати, що вказаний висновок не встановлює обставини, а міститься висновок щодо аналізу положень нормативно-правових, які регулюють певну сферу правовідносин. Тобто вказаний висновок суду по справі №910/13850/13 не встановлює обставини в розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України, а являється висновком щодо проведеного аналізу норм законодавства та їх застосування, тобто правовим обґрунтуванням. Враховуючи зазначене, висновки суду про те, що рішення по справі № 910/13850/13 є преюдиціальними для справи №908/476/24 не відповідають дійсності, оскільки рішення по справі № 910/13850/13 не містять встановлених обставин, які мають значення для справи №908/476/24. Окрім того, рішення в справі № 910/13850/13 стосується абсолютно інших правовідносин щодо встановлення сервітуту на певне державне майно.

Так, предметом справи № 910/13850/13 було питання щодо встановлення сервітуту на 39 об`єктів нерухомого майна, які знаходяться в Миколаївській області, Дніпропетровській області, Запорізькій області та в Херсонській області. Так, зокрема, питання щодо встановлення сервітуту у Запорізькій області розглядалось відносно майна, яке знаходиться в місті Запоріжжя та в місті Нікополь. В свою чергу предметом розгляду справи №908/476/24 являється питання витребування майна та щодо майна, яке знаходиться в місті Дніпрорудне. З вказаного слідує, що нерухоме майно відносно якого розглядається справа №908/476/24 немає жодного відношення до майна про яке йде мова по справі № 910/13850/13.

З урахуванням всього зазначеного наявні та достатні підстави стверджувати, що справа № 910/13850/13 та справа №908/476/24 мають різний предмет та розглядались відносно абсолютного різного майна та різних правовідносин. Враховуючи зазначене, посилання суду на рішення по справі № 910/13850/13, як на преюдиціальне для справи №908/476/24 являється безпідставним, оскільки вказані справи мають різний предмет та розглядались абсолютно щодо різних правовідносин і майна…» відхиляються колегією суду з огляду на викладене вище.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 р. № 1952-IV (в редакції від 01.01.2014, чинній на момент проведення реєстраційних дій (23.01.2014).

Згідно з пунктом 1 ч. 1 ст. 2 цього Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 19 цього Закону встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом (пункт 1); свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону (пункт 2); свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді (пункт 3); державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом (пункт 4); рішень судів, що набрали законної сили (пункт 5); інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою (пункт 6).

Частиною 13 ст. 15 Закону визначено, що порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

У пункті 52 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (в редакції діючої станом на дату проведення реєстрації прав) зазначено, що для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва у зв`язку з передачею нерухомого майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна (абзац перший). У разі коли така передача здійснюється іншою юридичною особою, заявник, крім документа, що зазначений в абзаці першому цього пункту, подає рішення органу або особи, уповноважених установчими документами такої юридичної особи або законом. У разі коли така передача здійснюється щодо об`єкта нерухомого майна, яке перебуває у спільній власності, заявник, крім документа, що зазначений в абзаці першому цього пункту, подає письмову згоду всіх співвласників, засвідчену відповідно до Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону встановлено, що підставою для відмови в державній реєстрації прав є те, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі наведеного вище можна дійти висновку, що державна реєстрація не є підставою набуття права власності чи права постійного користування, а є засвідченням державою вже набутого особою речового права, тому не можна ототожнювати факт набуття права власності або постійного користування з фактом його державної реєстрації. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності чи права постійного користування, оскільки такої підстави закон не передбачає (схожий за змістом висновок викладено у пункті 23 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17).

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

Реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності (висновки Верховного Суду викладені у постановах від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19, від 20.05.2020 у справі № 911/1902/19, від 28.05.2020 у справі № 910/5902/18).

Таким чином, державна реєстрація не є способом набуття права власності, а є лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення права власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Жодних належних та допустимих доказів, а саме правовстановлюючих документів на підтвердження права власності на нерухоме майно ПАТ «СК «Укррічфлот» державному реєстратору не надавало.

Колегія суддів, враховуючи положення чинного на момент проведення реєстраційних дій законодавства, погоджується зі зробленими місцевим господарським судом висновками, що державним реєстратором Василівського районного управління юстиції Запорізької області Таран Ю.А. при проведенні державної реєстрації права колективної власності на пристань за ПАТ «Укррічфлот» порушено вимоги вищевказаного законодавства та без відповідних правовстановлюючих документів проведено державну реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот» на спірні складові пристані розташованої по вул. Червонофлотській, 73 у м. Дніпрорудне Запорізької області: хвилезахисна дамба № 6, відвідний канал № 9, яке є державною власністю та належать до сфери управління Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.01.2006 № 29-р «Про передачу державного майна, яке не увійшло до статутних фондів річкових портів і акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», до сфери управління Мінтрансзв`язку» зі сфери управління Фонду державного майна України до сфери управління Міністерства транспорту та зв`язку України передано об`єкти нерухомого майна в м. Дніпрорудне Запорізької області: причальна стінка, інв. номер 0277; берегоукріплення - 3, інв. номер 0276; водозахисна дамба, інв. номер 0275; водовідвід, інв. номер 0279.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 31.01.2006 № 86 «Про впорядкування управління державним майном» створено комісію з передачі вказаного майна до сфери управління Міністерства. Крім того, вищевказане державне майно закріплене на праві господарського відання за Державним підприємством «Адміністрація річкових портів».

Таким чином, органом державної влади, уповноваженим здійснювати управління об`єктами державної власності, які не ввійшли до статутного фонду дочірнього підприємства «Запорізький річковий порт» АСК «Укррічфлот» стало Міністерство транспорту і зв`язку України.

Указом Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 Міністерство транспорту та зв`язку України реорганізоване в Міністерство інфраструктури України, яке визначено правонаступником реорганізованого Міністерства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2022 № 1343 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство інфраструктури перейменоване на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Таким чином, ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» мала право набути у власність лише те майно, яке перебувало у власності Дочірнього підприємства «Запорізький річковий порт» АСК «Укррічфлот» на дату приєднання.

Водночас, у Переліку державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ДП «Запорізький річковий порт» АСК «Укррічфлот» та передано до сфери управління Міністерства транспорту та зв`язку України (додаток до вищевказаного акту приймання-передачі майна) не зазначено адресу розташування вказаного державного майна, а тільки інвентарні номери, що ускладнило ідентифікацію таких об`єктів на місцевості, а також відносно чого заперечує Відповідач, вказуючи на відсутність тотожності належних йому об`єктів нерухомості з тими, які є предметом цього спору.

З матеріалів справи вбачається, що Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» листом від 03.02.2023 № 01/01-114 до окружної прокуратури надіслано графічні матеріали з відображенням розташування об`єктів нерухомого майна під інвентарними номерами 0275, 0276, 0277, 0279, та перебувають на балансі підприємства.

Користуючись указаною схемою, яка долучена до позовної заяви, не можливо прив`язати до місцевості зазначені об`єкти, не зрозуміло де саме у Запорізькій області вони розташовані.

Таким чином, з наведеного можна дійти висновку, що державне майно під інвентарними номерами 0275, 0279, 0277, 0276, яке не увійшло до статутного фонду ДП «Запорізький річковий порт» АСК «Укррічфлот» та передане до сфери управління Міністерства, розташоване у Запорізькій області у м. Дніпрорудне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 р. № 467 затверджено Положення про Єдиний реєстр об`єктів державної власності (далі - Положення № 467). Покладено на Фонд державного майна методичне та програмне забезпечення робіт, пов`язаних з веденням Реєстру та організацією захисту інформації. Положенням № 467 визначено, що Єдиний реєстр об`єктів державної власності (далі - Реєстр) є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду, лізинг, концесію або заставу державних підприємств, їх об`єднань, установ та організацій (далі - підприємства), а також корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації (далі - балансоутримувачі).

Реєстр формується Фондом державного майна за участю Держкомстату, Державної податкової адміністрації, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Держпідприємництва, Держкомзему, Антимонопольного комітету та інших органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, шляхом об`єднання на єдиних Методологічних засадах інформаційних систем з метою: ведення обліку об`єктів державної власності; створення умов для оптимізації кількості підприємств державного секторуекономіки, використання об`єктів державної власності; проведення моніторингу структурних змін у державному секторі економіки; здійснення контролю за ефективним використанням об`єктів державної власності; забезпечення реалізації управлінських рішень, відкритості та прозорості інформування у державному секторі економіки.

Розпорядником Реєстру є Фонд державного майна. Дані Реєстру є державною власністю. Користувачами Реєстру є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни. До Реєстру вносяться відомості на підставі бухгалтерської та статистичної звітності підприємств, господарських товариств, у статутних фондах яких акції (частки, паї) належать державі, та балансоутримувачів.

З метою виконання постанов Кабінету Міністрів України від 30.11.2005 № 1121 «Про затвердження Методики проведення інвентаризації об`єктів державної власності», від 14.04.204 № 467 «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр об`єктів державної власності» (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2004 №142) щодо упорядкування обліку юридичних осіб, проведення інвентаризації державного майна та за їх результатами формування, ведення і надання відомостей до Єдиного реєстру об`єктів державної власності Фондом державного майна України, впроваджено АС «Юридичні особи», яку розміщено у мережі Інтернет на веб-сайті ФДМУ (http://www.spfu.gov.ua/ua об`єкти держвласності/ створення Реєстру).

Вказане та наведені вище документи наявні в матеріалах справи, зокрема Витяги з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна до листа Фонду державного майна України від 16.08.2023 № 10-15-20737, який містить інформацію, що об`єкти нерухомого майна причальна стінка (інв. номер 0277), берегоукріплення № 3 (інв. номер 0276), водозахисна дамба (інв. Номер 0275), водовідвід (інв. номер 0279) розташовані у м. Дніпрорудне Запорізької області є державним майном, органом управляння якого є Мінінфраструктури, балансоутримувачем є державне підприємство «Адміністрація річкових портів».

Згідно абзацу другого пункту 51 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 у разі проведення державної реєстрації права державної власності на об`єкт нерухомого майна заявник, крім документа, що зазначений в абзаці першому цього пункту, подає витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта.

Інформація щодо вищезазначеного нерухомого майна, наявна у Єдиному реєстрі об`єктів державної власності, яка не оскаржена та із нього не виключена, є згідно норм Положення № 467 офіційною та такою, що має використовуватись як достовірна.

Отже, вказане також свідчить про те, що спірне майно, на яке здійснено державну реєстрацію права приватної власності за ПАТ «СК «Укррічфлот», є державною власністю, віднесено до сфери управління Мінінфраструктури, а право господарського відання належить ДП «АРП».

Колегією суддів також враховано, що накопичення, аналіз, поповнення, зберігання і захист даних Реєстру та контроль за достовірністю і доступом до них здійснюється Фондом державного майна. Дані про об`єкти державної власності, внесені до Реєстру, поновлюються щокварталу Фондом державного майна за участю органів, зазначених у пункті 2 цього Положення (пункт 8 Положення № 467).

Отже, витяги Фонду державного майна України з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, додані до позовної заяви Прокуратури, датовані 2023 роком, містять більш актуальну інформацію, а також, відповідають формі затвердженій наказом Фонду державного майна України від 23.03.2005 № 622 (у редакції наказу Фонду державного майна України 06.08.2013 № 1535), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 квітня 2005 р. за № 400/10680, та підписані уповноваженою посадовою особою, скріплені печаткою органу та у розумінні норм статті 77 ГПК є належним, допустимим та достовірним доказом перебування спірного майна у державній власності.

Крім того, в матеріалах справи наявна подана прокуратурою копія технічного паспорту на пристань (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 277044023209), розташовану по вул. Червонофлотській, 73 у м. Дніпрорудне (далі - Технічний паспорт), який складено 16.01.2014 фізичною особою-підприємцем Кондратєвим С.М. ПАТ «СК «Укррічфлот».

Прокурор стверджує, що на підставі інформації з Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності, та порівнянням схематичного плану пристані, розміщеного у Технічному паспорті, із графічними матеріалами, наданими ДП «Адміністрація річкових портів» як додаток до листа від 03.02.2023 № 01/01-14, прокурором встановлено, що хвилезахисна дамба № 6 та відвідний канал № 9 повністю ідентичні водозахисній дамбі (інв. номер 0275) та водовідводу (інв. номер 0279), відповідно.

Проте, у зв`язку з воєнною агресією російської федерації проти України, м. Дніпрорудне, Василівського району, Запорізькою області з початку березня 2022 року знаходиться під окупацією країни-агресора, у прокуратури відсутня можливість безпосередньо на місці самостійно перевірити відповідність вищевказаних складових частин пристані з об`єктами державного майна.

ДП «Адміністрація річкових портів» на запит прокуратури від 17.07.2023 за № 51-2158вих/23 листом від 10.08.2023 № 01/05-893 повідомила про наступне:

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про господарські товариства», у редакції чинній на момент реєстрації спірних об`єктів пристані за Відповідачем, товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу; продукції виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів та іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Отже, акціонерне товариство, створене у процесі приватизації шляхом перетворення державного підприємства, набуло у власність лише те державне майно, яке передане йому як внесок до статутного фонду. У свою чергу, майно, яке не передавалося до статутного фонду такого товариства належить державі незалежно від того, на балансі якого підприємства воно обліковується.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 № 467 затверджено Положення про Єдиний реєстр об`єктів державної власності.

У вказаному Положенні закріплено, що Єдиний реєстр об`єктів державної власності є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі, передане в оренду, лізинг, концесію або заставу державних підприємств, їх об`єднань, установ та організацій, а також корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації.

Реєстр формується Фондом державного майна за участю Держкомстату, Державної податкової адміністрації, НКЦПФР, Держпідприємництва, Держгеокадастру, Антимонопольного комітету та інших органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, шляхом об`єднання на єдиних методологічних засадах інформаційних систем з метою: ведення обліку об`єктів державної власності; створення умов для оптимізації кількості підприємств державного сектору економіки, використання об`єктів державної власності; проведення моніторингу структурних змін у державному секторі економіки; здійснення контролю за ефективним використанням об`єктів державної власності; забезпечення реалізації управлінських рішень, відкритості та прозорості інформування у державному секторі економіки.

Накопичення, аналіз, поповнення, зберігання і захист даних Реєстру та контроль за достовірністю і доступом до них здійснюється Фондом державного майна.

Дані про об`єкти державної власності, внесені до Реєстру, поновлюються щокварталу Фондом державного майна України за участю органів, зазначених у пункті 2 цього Положення.

Наказом Фонду державного майна України від 23.03.2005 № 622 затверджено Порядок та умови користування Єдиним реєстром об`єктів державної власності який визначає вимоги щодо надання інформації (відомостей та/або витягу) з Єдиного реєстру об`єктів державної власності. Вказаний нормативно-правовий акт регулює підстави, умови та форму надання інформації.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції відносно того, що саме витяги Фонду державного майна з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, додані до позовної заяви прокурором, є належним доказом в розумінні ст. 77 ГПК України.

Витяги Фонду державного майна з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, додані до позовної заяви прокурором, датовані 2023 роком, тобто містять актуальну інформацію а також відповідають формі, затвердженій Наказом Фонду державного майна України від 23.03.2005 № 622, підписані уповноваженою посадовою особою - директором Департаменту Веронікою Мудрою, скріплені печаткою органу.

Таким чином, єдиний орган у сфері управління об`єктами державної власності - Фонд державного майна України не може мати різні відомості щодо одного об`єкта нерухомого майна, адже вся інформація наразі уніфікована та міститься в Єдиному Державному реєстрі.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що «… Враховуючі зазначене, висновки суду про те, що саме витяги Фонду державного майна з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, додані до позовної заяви прокурором, нібито є належним доказом в розумінні ст. 77 ГПК України, а інформація надана Фондом державного майна України на адвокатський запит є нібито неналежним доказом не відповідають дійсності та фактично є наданням переваги доказам Позивача виключно з огляду на те, що Фонд державного майна України надав відповідь на адвокатський запит у формі exel-файлу, як додаток до листа від 21.05.2022 № 10-24-5834. Інформація щодо переліків державного майна, яке у процесі приватизації не увійшло до статутних капіталів АСК «Укррічфлот» та господарських товариств, створених на базі річкових портів була надана органом державної влади - Фондом державного майна України на адвокатський запит, а тому являється офіційною та достовірною.

Щодо змісту інформації (переліків майна) наданої Фондом в листі від 21.05.2022 № 10 24-5834, з відповідними додатками до нього, необхідно зазначити, що суд проігнорував та не врахував ту обставину, що в додатку з назвою: « 17733 АКЦІОНЕРНА СУДНОПЛАВНА КОМПАНІЯ "УКРРІЧФЛОТ" Державне майно, яке не увійшло до статутного капіталу господарського товариства» в розділі «Реалізовані об`єкти» відносно майна:

- за інвентарним № 0275 міститься наступний запис: « 2152.5 - Дамби, греблі, загати та інші водозахисні насипні споруди 17733.4.ААБААА090 водозахистна дамба № з/п 28 інв. № 0275», адреса: м. Запоріжжя.

- за інвентарним № 0279 міститься наступний запис: « 2151.9 - Портові та судноплавні споруди інші 17733.4.ААБААА093 водовідвід № з/п 31 інв. № 0279», адреса: м. Запоріжжя.

Судом було фактично проігноровано ту обставину, щодо наявні суттєві розбіжності, щодо місця знаходження майна. Згідно інформації наданої Фондом державного майна України майно за інвентарними номера 0275 та 0279 знаходиться в місті Запоріжжя, в свою чергу спірне майно знаходиться в місті Дніпрорудне.

Відповідно до Витягів з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна (додаток до листа ФДМУ від 18.08.2023 № 10-15-20737):

- Місцезнаходженням «Водозахисної дамби» інв.№ 0275 вказано адресу: Запорізька обл., м. Дніпрорудне, вул. Червонофлотська.

- Місцезнаходженням «Водовідводу» інв.№ 0279 вказано адресу: Запорізька обл., м. Дніпрорудне, вул. Портова.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 362467274 від 19.01.2024, що долучений в якості додатку до позову та згідно даних бухгалтерського обліку АСК «Укррічфлот» Хвилезахисна дамба №6 та Відвідний канал №9 мають адресою свого розташування: Запорізька обл, Василівський р-он, м. Дніпрорудне, вул. Червонофлотська, 73.

Тож, судом не було взято до уваги розбіжності та невідповідності щодо адрес розташування об`єктів нерухомого майна, оскільки згідно даних ФДМУ об`єкти нерухомого майна: «Водозахисна дамба» інв.№ 0275 і «Водовідводу» інв.№ 0279, можуть знаходитись: в м. Запоріжжя; в місті Дніпрорудне по вул. Червонофлотська, при цьому номер вулиці являється невідомим; в місті Дніпрорудне по вул. Портова, при цьому номер вулиці також являється невідомим…» відхиляються колегією суддів враховуючи наведене вище.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що рішення суду першої інстанції було прийнято за відсутності належних та допустимих доказів, а саме «… В судових засіданнях Відповідачем неодноразово відзначалось, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували ідентичність майна Відповідача та державного майна про яке зазначається в позові. Враховуючи зазначене Відповідачем було заявлено клопотання про призначення експертизи від 14.03.2024 за вих. №21/24. За наслідком розгляду вказаного клопотання суд ухвалою від 17.04.2024 відмовив в його задоволенні …

… Під час розгляду справи № 908/476/24 між сторонами виник спір щодо права власності на нерухоме майно. Для з`ясування обставин, які входять до предмету доказування, зокрема для встановлення того чи являється нерухоме майно відносно якого поданий позов та нерухоме майно, яке належить на праві власності АСК «Укррічфлот» одним і тим же майном необхідним було проведення уповноваженими суб`єктами судово-експертної діяльності відповідної експертизи.

Незважаючи на відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували ідентичність майна, суд на підставі листів, графічних матеріалів та тверджень Прокурора і Третьої особи доходить висновку, що майно є ідентичним.

При цьому суд цілком і повністю проігнорував доводи Відповідача про те, що керівник Третьої особи, який власне підписував відповідні листи на які посилається суд, не являється а ні атестованим судовим експертом, а ні експертом в сфері проведення експертиз у будівництві. Окрім того, відповідно до статуту юридичної особи Державного підприємства «Адміністрація річкових портів», воно являється державним унітарним транспортним підприємством. Основні напрямки діяльності ДП АРП містяться в п. 2.2 Статуту та не передбачають такого напрямку діяльності, як проведення судових та/або будівельних експертиз з подальшим наданням відповідних висновків. Аналогічне можна відзначити і щодо Позивача.

З вказаного наявні підстави стверджувати, що листи та графічні матеріали надані ДП АРП, так само як і висновки Прокуратури про нібито ідентичність об`єктів не можуть являтись належними та допустимими доказами, які б могли слугувати підтвердженням ідентичності майна Відповідача з майном відносно якого заявлено позов.

Враховуючи зазначене, наявні підстави стверджувати, що суд фактично не з`ясував обставин, що мають істотне значення для справи та визнав обслини встановленими за відсутності належних та допустимих доказів…» відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 908/1879/17 наголосив на тому, що стандарти доказування не передбачають обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вирогідним, ніж протилежний.

Верховний Суд зазначає, що згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену у процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У зв`язку із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального кодексу України, його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Водночас статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Колегія суддів зауважує, що твердження Відповідача відносно того, що судом ухвалено рішення за відсутності належних та допустимих доказів, лише на тій підставі, що не було проведено експертизу, є хибним.

В контексті даного питання колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. У той же час, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відмовляючи Відповідачу в задоволенні його клопотання про призначення експертизи від 14.03.2024 за вих. №21/24, в ухвалі від 17.04.2024 по даній справі господарський суд зазначив, що питання відносно визначення географічних координат, адреси розташування спірного нерухомого майна, технічних характеристик об`єкту для встановлення ідентичності державного нерухомого майна не відноситься до предмету доказування у цій справі, оскільки за адресою вул. Червонофлотська, 73, м. Дніпрорудне, Василівський район, Запорізька область, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав знаходиться тільки оспорювана пристань. Крім того, спірний об`єкт знаходяться у місті Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, яке на даний час є тимчасово окупованою РФ територією, у зв`язку з чим неможливо забезпечити судовому експерту безперешкодний доступ до об`єкту дослідження, а отже в цілому задоволення вказаного клопотання призведе до безпідставного затягування розгляду цієї справи.

На переконання колегії апеляційного господарського суду, з огляду на вказаний вище стандарт вірогідності доказів, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що подані прокурором, позивачем та третьою особою докази на підтвердження ідентичності спірного державного нерухомого майна, стосовно якого Відповідачем проведено державну реєстрацію права власності, є більш вірогідними ніж подані Відповідачем докази на їх спростування.

Доводи скаржника в частині того, що «… З вказаних норм Закону № 1952-IV можна дійти висновку, що на момент проведення реєстрації за Відповідачем права власності на нерухоме майно: «Хвилезахисну дамбу №6» та «Відвідний канал №9» саме на державних реєстраторів було покладено повноваження щодо визначення відповідності наданих документів вимогам Закону та прийняття рішення про реєстрацію або про відмову в реєстрації прав.

В свою чергу за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав державні реєстратори несли дисциплінарну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.

Ні Позивачем, ні Прокурором не було надано жодного доказу, який би підтверджував наявність в діях державного реєстратора, який здійснював реєстрацію права власності, порушень закону. Також в матеріалах відсутні докази, які б підтверджували факт притягнення державного реєстратора, який здійснював за Відповідачем реєстрацію права власності на «Хвилезахисну дамбу №6» та «Відвідний канал №9» до дисциплінарної, цивільно-правової або кримінальної відповідальності.

Враховуючі зазначене, наявні та достатні підстави стверджувати, що висновки суду не ґрунтуються на належних і допустимих доказах. В свою чергу, з урахуванням приписів ст. 3 Закону № 1952-IV, у Відповідача наявні правові підстави стверджувати, що власне сам юридичний факт державної реєстрації за АСК «Укррічфлот» права власності на «Хвилезахисну дамбу №6» та «Відвідний канал №9» являється належним підтвердженням правомірності набуття права власності, а зареєстроване право власності являється таким, що гарантоване державою…» відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовну презумпцію права такої особи (пункт 6.13. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07,2022 у справі №199/8324/19).

Аналогічний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи № 359/3373/16-ц у постанові від 23.11.2021 з приводу ефективного способу захисту прав власника об`єктів нерухомості. У пунктах 109, 146, 147, 148 та 154 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.

Враховуючи викладене, для розгляду цієї справи та поновлення порушеного права власності позивача на спірні об`єкти нерухомості не має значення факт притягнення реєстратора до відповідальності.

Доводи апеляційної скарги в частині порушення позивачем строків позовної давності, а саме «… 16.06.2024 Відповідачем через систему «Електронний суд» було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Вказана заява була обґрунтована тим, що АСК «Укррічфлот» з 1993 року відкрито, мирно та правомірно володіє майном, що було передано Державою Україною в особі Фонду державного майна України до статутного фонду компанії. Право власності за Відповідачем було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.01.2014.

З 1993 і до моменту подання позову по справі №908/476/24 Держава України в особі компетентний органів жодного разу не оспорювала право власності АСК «Укррічфлот» на «Хвилезахисну дамбу №6» та «Відвідний канал №9», що знаходиться за адресою: Запорізька обл, Василівський р-он, м. Дніпрорудне, вул. Червонофлотська, 73.

Пункт 5 «Методики проведення інвентаризації об`єктів державної власності», що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2005 р. № 1121 передбачено, що інвентаризація державного майна проводиться один раз на рік

(станом на 31 грудня) або позапланово у процесі:

- приватизації (корпоратизації) державних підприємств;

- передачі майна державних підприємств та організацій в оренду, повернення такого майна після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання;

- передачі державного майна в концесію та його повернення з концесії відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України Порядку повернення концесієдавцю об`єкта концесії після припинення дії концесійного договору;

- повернення у державну власність об`єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу;

- передачі державного майна до сфери управління іншого органу державної влади.

З вказаних норм Методики слідує, що інвентаризація державного майна проводиться один раз на рік або позапланово у визначених Методикою випадках.

З дати передачі на баланс Третьої особи об`єктів нерухомого майна, що належать державі та передачі до сфери управління Позивача, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.01.2006 № 29-р, представники Третьої особи, як балансоутримувача майна, мали здійснювати інвентаризацію майна. Тобто починаючи з 2006 року представники Третьої особи щорічно мали проводити інвентаризацію майна, а Відповідач з 1993 р. відкрито, мирно та правомірно володіє своїм майном, тобто відноситься до майна, як до свої власності та вчиняє відповідні дії, зокрема, Відповідачем проведено реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.

З урахуванням вказаних норм та фактичних обставин справи, у Відповідача наявні підстави стверджувати, що Третя особа та Позивач об`єктивно могли дізнатися про порушення їх права та про особу, яка його порушила починаючи з 2006 року, а тому висновки суду про те, що Третя особа дізналась про порушення свого права в січні 2021, а Позивач у липні 2023 року являються власне згодою з твердженнями Позивача, які фактично являються нез`ясованими…» відхиляються колегією суддів як такі, що не спростовують вірних висновків суду першої інстанції враховуючи наступне.

Підстави та порядок проведення інвентаризації державного майна регулюються Законом України «Про управління об`єктами державної власності», Положенням про Єдиний реєстр об`єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 № 467 Методиками проведення інвентаризації об`єктів державної власності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2005 № 1121, наказом Фонду державного майна України від 03.02.2006 № 197 «Про затвердження форм надання відомостей про об`єкти державної власності», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2006 за № 380/12254.

Жоден з чинних нормативно-правових актів не передбачає обов`язку уповноваженого суб`єкта при проведенні інвентаризації отримувати інформацію про об`єкт інвентаризації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєструвати право власності та/або користування за собою.

Законодавча вимога щодо реєстрації об`єктів державної власності- водозахисна дамба (інв. номер 0275) та водовідвод (інв. номер 0279) в Єдиному державному реєстрі об`єктів державної власності була виконана уповноваженими органами, що підтверджується відповідними витягами, доданими до позовної заяви.

Листом від 10.08.2023 № 01/05-893, адресованому Василівській окружній прокуратурі, ДП «Адміністрація річкових портів» (доданий до позовної заяви) зазначає, що при проведенні щорічних інвентаризацій ПАТ «СК «Укррічфлот» жодного разу не заявило про реєстрацію ними права власності на гідротехнічні споруди «водозахисна дамба» та «водовідвід».

Про незаконність державної реєстрації права власності на вказані об`єкти Підприємство дізналося у 2021 році у зв`язку з підготовкою заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» із 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно наказу Мінреінтеграції від 22.12.2022 № 309, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією з березня 2022 року в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) перебувають 11 із 11 територіальних громад Василівського району Запорізької області.

Василівська окружна прокуратура Запорізької області розпочала свою роботу у місті Запоріжжі з 23.05.2022 на підставі наказу керівника Запорізької обласної прокуратури від 23.05.2022 № 35 «Про забезпечення робочими місцями керівництва та працівників Бердянської, Василівської, Мелітопольської та Пологівської окружних прокуратур Запорізької області».

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Міністерство також не зверталося до державних реєстраторів для реєстрації жодних правочинів відносно хвилезахисної дамби № 6 та відвідного каналу № 9 за адресою вул. Червонофлотська 73 у м. Дніпрорудне.

Дії державного реєстратора з проведення державної реєстрації права власності за ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» на оспорювану пристань з безпідставним включенням до її складу майна, яке перебуває у державній власності, залишалися невідомими власнику в особі уповноваженого Міністерства до липня 2023 року, що підтверджується листом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Василівської окружної прокуратури від 22.08.2023 № 13858/16/10-23, яке додано до позовної заяви.

Оскільки позовна заява від 23.02.2024р. керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Мінінфраструктури, надійшла до Господарського суду Запорізької області 26.02.2024, вказане свідчить що прокурором не пропущено трирічний строк позовної давності.

Щодо недотримання позивачем вимог частини 2 статті 91 та пункту 1 частини 1 статті 164 ГПК України при поданні позову апелянт вказав наступне «… Позовна заява від 23.02.2024 № 51-470ВИХ-24 була направлена Прокурором в паперовій формі на поштову адресу Відповідача (вхідний Відповідача від 29.02.24 № АСК-230/гос). Жодний із паперових додатків до позовної заяви не містив відмітки про засвідчення копії документа, як то передбачено абзацом 2 ч. 8 ст. 42 ГПК України та ДСТУ 4163-2003. На жодному із додатків не було проставлено ані власноручного підпису представника Прокуратури, ані відбитка печатки юридичної особи/державної організації (установи, закладу) - Запорізької обласної прокуратури, ані відбитка печатки структурного підрозділу юридичної особи/державної організації (установи, закладу) - Василівської окружної прокуратури Запорізької області.

В підтвердження вказаних обставин Відповідачем через систему «Електронний суд» було надано до суду скан-копії паперової позовної заяви та доданих до неї матеріалів, які надійшли на поштову адресу Відповідача від Прокурора.

Відповідно до ч. 11 ст. 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Не зважаючи на вказані обставини та в порушення приписів ч. 11 ст. 176 ГПК України, суд вказані обставини та доводи Відповідача проігнорував та жодної оцінки їм не надав, що являється черговим порушенням судом норм процесуального законодавства…».

Доводи апелянта в цій частині відхиляються колегією суддів враховуючи наступне.

Згідно з частиною 20 пункту 1 статті 1 Закону України «Про стандартизацію» від 05.06.2014 визначено, що стандарт - нормативний документ, а не нормативно правовий акт.

Частинами 1, 2 ст. 23 Закону України «Про стандартизацію» національні стандарти застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах.

Національні стандарти застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов`язковість їх застосування встановлена нормативно правовими актами.

Враховуючи наведене, для того, щоб законно вимагати від учасника справи дотримання положень ДСТУ 4163-2003 при оформлені копій документів, що подаються до суду, у відповідних статтях процесуального кодексу (ч.ч. 2, 4, 5 ст. 91 ГПК України) має бути пряме посилання на них.

Колегія суддів зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не містить посилання на необхідність застосування ДСТУ 4163-2003 при засвідченні документів.

Крім того, ч.6 ст. 91 ГПК України передбачено, що у разі сумніву у відповідності поданої копії оригіналу документу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Таким чином, оскільки не було порушень вимог, викладених у ст. 162, 164, 172 ГПК України, слід констатувати відсутність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до ч. 11 ст.176 ГПК України.

Обгрунтування скаржника щодо відводу судді першої інстанції від розгляду справи №908/476/24 зводяться до незгоди відповідача з процесуальними діями судді, а саме з відмовою у задоволенні судом клопотання про витребування доказів та призначення експертизи у справі.

З огляду на положення частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу, якою встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу, та враховуючи те, що доводи апеляційної скарги в цій частині не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів відхиляються наступні аргументи скаржника «… При розгляді заявленого АСК "Укррічфлот" клопотання про призначення судової експертизи (враховуючи відсутність оригіналів правовстановлюючих документів у жодної з Сторін і повне не співпадіння в копіях документів ані ідентичних адрес, ані інших ідентичних кількісно-якісних одиниць вимірів об`єктів нерухомого майна) направленого на дослідження Нерухомого майна на місцевості та визначення його розташування на місцевості і встановлення відповідних характеристик, - суддя Проскуряков К.В., висловився, що він не хоче затягувати розгляд справи, і суду достатньо документів наданих прокурором, щоб визначити тотожність обєктів.

Вказані обставини викликали у Відповідача впевненість в необ`єктивності і упередженості судді Проскурякова К.В., оскільки він очевидно порушував принцип змагальності сторін, і відкрито під запис судового засідання на стадії підготовчого провадження надав повну і безапеляційну перевагу виключно доказам (копіям документів), наданих Прокурором.

Більше того, така поведінка судді свідчила про його намагання не прийняти законне та обґрунтоване судове рішення, а формально якнайшвидше розглянути справу за позовом прокурора і особливо неважливо які докази ним надані, і що суд не забезпечив можливість реалізації процесуальних прав АСК "Укррічфлот", а також перевірки належності та допустимості копій документів долучених з боку прокурора.

Незважаючи на всі вказані обставини, які підтверджуються власне і змістом оскаржуваного рішення, суд ухвалою від 20.06.2024 визнав заяву Відповідача від 20.06.2024 вх. № 12804/08-08/24 про відвід судді Проскурякова К.В. у справі № 908/476/24 необґрунтованою та відмовив у її задоволенні.

Враховуючи, що під час розгляду справи в суді першої інстанції судом було порушено принцип змагальності сторін, а процесуальні дії суду щодо розгляду клопотань Відповідача та дослідження доказів свідчать про необ`єктивність і упередженість судді, Відповідач, на підставі та керуючись п. 2 ч. 3 ст. 277 ГПК України вважає, що наявні обґрунтовані підстави для відводу головуючого судді першої інстанції…».

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції здійснено належну оцінку доказам по справі та, відповідно, винесено законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

В даній справі колегія суддів дійшла висновку, що Позивачу надану вичерпну відповідь на всі істотні питання, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 21.06.2024 у справі №908/476/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4675,50 грн покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.06.2024 у справі №908/476/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.06.2024 у справі №908/476/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4675,50 грн покласти на Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.10.2024.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.В. Чус


Суд	Центральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	07.10.2024
Оприлюднено	29.10.2024
Номер документу	122592760
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про державну власність щодо усунення перешкод у користуванні майном

Дармін Михайло Олександрович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 07.10.2024 по справі 908/476/24ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —908/476/24

Постанова від 07.10.2024

Постанова
від 07.10.2024 по справі 908/476/24
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД