Ухвала

від 28.11.2024 по справі 908/476/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 908/476/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

розглядаючи матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"

на постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024 і рішення Господарського суду Запорізької області від 21.06.2024 у справі

за позовом першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"

про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області (далі - "Прокурор") в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - "Позивач") звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (далі - "Відповідач") про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Господарський суд Запорізької області рішенням від 21.06.2024 позовні вимоги Прокурора у цій справі задовольнив. Витребував з володіння Відповідача на користь держави в особі Позивача складові об`єкта нерухомого майна - пристань, а саме: відвідний канал № 9 та хвилезахисну дамбу № 6 площею 215 кв. м, за адресою вул. Червонофлотська, буд. 73 у м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області (номер запису про право власності: 4415337, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 277044023209).

Після цього, до місцевого господарського суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" (далі - "Третя особа") надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив суд стягнути з Відповідача 14 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши подану заяву, господарський суд першої інстанції прийняв додаткове рішення від 10.07.2024, яким відмовив у її задоволенні.

Прийняті місцевим судом рішення від 21.06.2024 і додаткове рішення від 10.07.2024, Відповідач і Третя особа, відповідно, оскаржили до суду апеляційної інстанції.

За наслідкам здійснення апеляційного провадження Центральний апеляційний господарський суд прийняв дві постанови від 07.10.2024. Однією - залишив без змін рішення господарського суду першої інстанції по суті спору, іншою - скасував додаткове рішення цього ж суду про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та прийняв нове, яким заяву Третьої особи задовольнив та стягнув з Відповідача 14 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із постановами апеляційного господарського суду і рішенням місцевого господарського суду, Відповідач (в інтересах якого діє адвокат Щербак Роман Іванович) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та направити цю справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 908/476/24 визначено колегію суддів у складі: Міщенко І. С. - головуючий, Берднік І. С., Зуєв В. А.

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття / відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги у контексті оскаржуваних судових рішень у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у наведеному складі дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Так, пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, що передбачені законом.

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України унормовано, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно ж до приписів пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становить 3 028 гривні. Звідси сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 302 800 грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 163 ГПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Предметом позову у цій справі є вимога про витребування складової об`єкта нерухомого майна з чужого незаконного володіння, тому ця вимога є вимогою майнового характеру.

При цьому, як слідує з позовної заяви вартість майна, яку Прокурор просив витребувати становить 207 800 грн. Відповідач жодних зауважень до вартості спірного майна не заявляв та більше того, у тексті касаційної скарги (стор. 33) цю вартість також підтвердив.

Таким чином, ціна заявленого у цій справі позову становить 207 800 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2024 - 302 800, 00 грн), а тому справа № 908/476/24 є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України. Малозначність справи самостійно визнав і скаржник у тексті касаційної скарги (стор. 33).

Виходячи з наведеного, звертаючись до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у малозначній справі № 908/476/24 Відповідач повинен був належним чином обґрунтувати наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, які давали б касаційному суду можливість здійснити касаційний перегляд прийнятих у ній (оскаржуваних) рішень.

Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник жодним чином не обґрунтовує необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі (з урахуванням її малозначності), не доводить та не обґрунтовує наявність передбачених підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України підстав, хоча процесуальним Законом тягар доказування наявності згаданих підстав покладається саме на нього.

Звідси, оскільки касаційна скарга Відповідача не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що в частині оскарження рішень судів попередніх інстанцій по суті спору (постанова від 07.10.2024 і рішення від 21.06.2024) скаржником не дотримано умову допуску цієї справи до касаційного провадження.

Щодо ж касаційної скарги в частині оскарження Відповідачем постанови апеляційного господарського суду від 07.10.2024, якою було скасовано додаткове рішення господарського суду першої інстанції від 10.07.2024 Верховний Суд зазначає таке.

Частина перша статті 255 ГПК України містить вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення.

Згідно з вказаною нормою окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз`яснення чи відмову у роз`ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання; 25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця; 26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання; 28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; 32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; 34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.

Водночас за змістом частини першої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадку, передбаченому пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

За приписами пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Отже, ухвали суду першої інстанції, переглянуті в апеляційному порядку, не зазначені в пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України, касаційному оскарженню не підлягають.

Як вже зазначалося, розглянувши заяву Третьої особи про прийняття додаткового рішення про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд прийняв додаткове рішення від 10.07.2024, яким у задоволенні поданої заяви відмовив.

Водночас зі змісту статті 244 ГПК України вбачається, що рішення суду про відмову ухвалити додаткове рішення, зокрема, про розподіл судових витрат, приймається у формі ухвали, а не додаткового рішення. Той факт, що місцевий господарський суд назвав таку ухвалу додатковим рішенням правової природи цього процесуального документу не змінює.

У світлі наведеного Верховний Суд констатує, що ухвала місцевого суду, якою відмовлено у прийнятті додаткового рішення відсутня у переліку, наведеному у статті 255 ГПК України, а тому після перегляду в апеляційному порядку така ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

З урахуванням наведеного, розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у цій справі, адже рішення, які оскаржив Відповідач - касаційному оскарженню не підлягають.

Звідси керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 244, 255, 287, 293, 304, 314 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024 і рішення Господарського суду Запорізької області від 21.06.2024 у справі № 908/476/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.