Рішення

від 22.10.2024 по справі 903/762/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 жовтня 2024 року Справа № 903/762/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Галпол

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агробуд Стиль

про стягнення 942180,00 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Гошовський І. М., керівник, витяг з ЄДРПОУ;

відповідач: н/з.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: 03.09.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Галпол до Товариства з обмеженою відповідальністю Агробуд Стиль про стягнення 942180,00 грн за поставлений товар.

При обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання умов договору поставки № 08/08/2024 від 08.08.2024 з специфікацією №1 від 08.08.2024 в частині повного та своєчасного розрахунку за одержаний товар на підставі видаткових накладних №20 від 09.08.2024, №21 від 12.08.2024.

Ухвалою суду від 04.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02.10.2024, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь, позивачу відповідь на відзив.

Відповідач в судове засідання 02.10.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600286126356.

У судовому засіданні 02.10.2024 представник позивача вказав, що станом на 02.10.2024 відзиву від відповідача не отримував, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Суд, у судовому засіданні 02.10.2024, на виконання вимог ст. 195 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 22.10.2024.

Ухвалою суду від 02.10.2024 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 22.10.2024.

16.10.2024 позивач через систему «Електронний суд» подав клопотання про долучення доказів, яке у судовому засіданні 22.10.2024 суд, на підставі ст. 118 ГПК України, на місці ухвалив залишити без розгляду, оскільки право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд зазначає, що строк на подання доказів встановлений ч.2 ст. 80 ГПК України, відповідно до якої особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч.8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідач в судове засідання 22.10.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600292023798.

У судовому засіданні 22.10.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю. Додатково повідомив, що позивач повністю виконав свої зобов`язання за договором (поставлено товар згідно специфікації № 1 від 08.08.2024 та зареєстровано податкові накладні на поставлений товар 13.08.2024).

Відповідно до ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012 (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

08.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю Галпол (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агробуд Стиль (покупець) укладено договір № 08/08/24 (далі договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити (передати) у власність покупця олійні та зернові культури врожаю 2023 року (далі - товар), вказаний в специфікаціях, що є невід`ємними додатками до цього договору, а покупець зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату (а.с.3-5).

Відповідно до пункту 1.3 договору найменування, асортимент, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначаються специфікацією, що є додатком до цього договору.

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що поставка товару здійснюється на умовах відповідно до вимог міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), обумовлених сторонами в специфікаціях до даного договору. Місце поставки товару визначається: відповідно до специфікації на кожну партію товару (п.2.2 договору).

Згідно з п. 3.2 договору поставка партії товару здійснюється в строки, обумовлені в специфікаціях до даного договору. Право власності на товар від постачальника до покупця переходить за цим договором з моменту завантаження товару в автотранспорт покупця та підписання видаткової накладної. Перевезення товару здійснюється автомобільним транспортом покупця, якщо інше не погоджено специфікацією та окремою письмовою домовленістю сторін (п.3.3, 3.4 договору).

Відповідно до п.3.5 договору датою поставки товару є дата, що вказана у видатковій накладній.

Згідно з п. 5.1 договору ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожну партію поставки встановлюється сторонами у специфікації, що є невід`ємним додатком до цього договору.

Пунктом 5.2 договору визначено, що у специфікації за кожною окремою позицією асортименту товару, вказується: найменування товару, одиниця виміру товару, кількість товару по кожній позиції, ціна за одиницю товару з ПДВ в грн, загальна сума партії поставленного товару з урахуванням ПДВ в грн.

Відповідно до п. 5.4 договору оплата товару здійснюється по факту завантаження автотранспорту покупця в обсязі 86%; 14% вартості оплачується після надання оригіналів документів по загрузці та реєстрації податку на додану вартість, протягом двох банківських днів, якщо інше не обумовлене в специфікації до договору.

Згідно з п. 9.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2024.

Даний договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками без будь яких зауважень.

08.08.2024 між сторонами по справі підписано специфікацію № 1 до договору за умовами якої постачальник зобов`язався поставити покупцеві ріпак не ГМО в кількості 50 тон вартістю 1070000,00 грн у т.ч. ПДВ 14% - 131403,51 грн.

Згідно із п. 5 специфікації, строк поставки товару до 10.08.2024.

Пунктом 6 специфікації визначено умови оплати, а саме: оплата товару здійснюється 86 % вартості товару після прийому товару за показниками та вагою протягом трьох банківських днів та 14 % після реєстрації податкових накладних на всю партію товару та передачі всіх супроводжуючих документів згідно п.2.3 договору в оригіналах на товар від постачальника до покупця.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 1042180,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 20 від 09.08.2024 на суму 513600,00 грн та № 21 від 12.08.2024 на суму 528580,00 грн (а.с.7-7 зворотна сторона), які підписані сторонами та скріплена їх печатками без будь яких зауважень по кількості та якості товару.

Відповідачем частково здійснено оплату поставленого товару на суму 100000,00 грн, що не заперечується сторонами.

Крім того гарантійним листом № 22/08 від 22.08.2024 (а.с.9) відповідач визнав факт наявності заборгованості в сумі 942180,00 грн та гарантував її оплату до 31.08.2024, однак станом на 03.09.2024 так і не виконав свого зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 179, 180 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Пунктом 6 специфікації визначено умови оплати, а саме: оплата товару здійснюється 86 % вартості товару після прийому товару за показниками та вагою протягом трьох банківських днів та 14 % після реєстрації податкових накладних на всю партію товару та передачі всіх супроводжуючих документів згідно п.2.3 договору в оригіналах на товар від постачальника до покупця.

Матеріалами справи підтверджена заборгованість в сумі 942180,00 грн, доказів, які б спростовували дану заборгованість або доказів її оплати, відповідач суду не надав, тому дана сума підлягає стягненню з відповідача.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 942180,00 грн основного боргу.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 11306,16 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агробуд Стиль (вул.Шопена,22А, м.Луцьк, Волинська область, 43005, код ЄДРПОУ 45370639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Галпол (вул.Стрільців Січових,45а, смт.Рожнятів, Калуський район, Івано-Франківська область, 77600, код ЄДРПОУ 40913446) 942180,00 грн (дев`ятсот сорок дві тисячі сто вісімдесят гривень 00 коп.) основного боргу, а також 11306,16 грн (одинадцять тисяч триста шість гривень 16 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення 28.10.2024.

СуддяА. С. Вороняк