Рішення

від 28.10.2024 по справі 904/6536/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2024м. ДніпроСправа № 904/6536/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 710 400,00грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.

Представники:

Від позивача: Хоменко О.О., адвокат, довіреність №14/5152 від 22.12.2023

Від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до господарського суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія" неустойку у розмірі 710 400,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №2148-08 від 11 березня 2019 року в частині своєчасної поставки товару.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд з зменшити розмір штрафних санкцій та витрат на правничу допомогу, яка надається позивачу на 90%.

До відзиву на позовну заяву долучена заява про розгляд справи за наявними матеріалами, без участі представника відповідача (а.с.165 том 2).

У відповіді на відзив позивач не погоджується із твердженнями відповідача та заперечує проти клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2023 справу №904/6536/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 05.01.2024 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія" про стягнення 710 400,00грн (вх. №6158/23 від 15.12.2023) повернуто без розгляду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2024 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2024 у справі №904/6536/23 скасовано; справу №904/6536/23 направлено до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

26 червня 2024 року матеріали справи повернулись до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 19.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.09.2024.

Позивач та відповідач у підготовче засідання не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Ухвалу суду від 19.08.2024 в електронному вигляді доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача 20.08.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 103, 104).

Ухвалою суду від 16.09.2024 закрито підготовче провадження у справі; призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 14.10.2024.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалу суду від 16.09.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду направлено на адресу учасників 18.09.2024 о 19:40, що підтверджується довідками про доставку електронних листів в електронний кабінет відповідача.

Згідно частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п.2).

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

У судовому засіданні 14.10.2024 оголошено перерву до 28.10.2024.

25.10.2024 позивач надав письмові пояснення щодо клопотання відповідача про зменшення пені на 90%.

28.10.2024 відповідач надіслав до суду через систему "Електронний суд" клопотання про розгляд справи за наявними в ній матеріалами та за відсутності його представника.

Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази.

У судовому засіданні 28.10.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши доводи представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2019 року Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія" (постачальник) укладено Договір №2148-08 (далі за текстом - Договір), згідно якого (п.1.1.) Постачальник зобов`язався передати, а Покупець прийняти та оплатити обладнання (далі Обладнання) на умовах передбачених даним Договором.

Кількість, номенклатура Обладнання зазначаються в специфікаціях до даного Договору, які являються невід`ємною частиною договору (п.2.1. договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору якість, упаковка та маркування Обладнання повинні відповідати нормам, визначеними сертифікатами виробника, діючими стандартами (ТУ, ГОСТ) для даного виду Ресурсу, а також спеціальним технічним умовам, якщо такі визначені домовленістю Сторін, зазначених в Специфікаціях. Допустимі відхилення показників якості Обладнання від вищезазначених норм можуть бути визначені за допомогою Сторін, зазначеною в Специфікації.

Відповідно до умов Специфікації №5 від 29.04.2021 до Договору Постачальник зобов`язався здійснити поставку лебідки підйому (к. 3536.22.00.000-01), в кількості однієї одиниці, та лебідки напору (к. 3536.08.00.000 кількості однієї штуки (далі - Обладнання) (а.с.11 том 1).

Загальна вартість Обладнання, що передбачено Специфікацією, становить 8 880 000 грн. (з урахуванням ПДВ).

Протоколом розбіжностей від 17.06.2021 до вказаної Специфікації сторони узгодили строк поставки законтрактованого Обладнання, протягом 150 календарних днів від дати підписання цього протоколу.

Строк дії Договору №2148-08 від 11.03.2019, згідно з п. 10.5 Договору до 07.03.2021.

У той же час, строк закінчення дії договору не звільняє його сторони від виконання взятих на себе зобов`язань за таким договором. За всіма видами зобов`язань за Договором №2148-08 від 11.03.2019, сторони встановили трирічний строк позовної даності, за виключенням строку, який за законом перевищує такий строк (п. 10.6 Договору).

Додатковою угодою № 2 від 05.03.2021 сторони домовились продовжити строк дії договору до 07.03.2023 включно.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія" поставило Приватному акціонерному товариству "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" товар на загальну суму 8880000,00грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 16.12.2021, від 28.12.2021 та видатковими накладними:

№ PH-0000046 від 16.12.2021 на суму 4 680 000,00грн (а.с.13 том 1);

№ РН-0000048 від 21.12.2021 на суму 4 200 000,00грн (а.с.16 том 1).

08.06.2022 Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія (вих. № 09/40), з вимогою про сплату штрафних санкцій у розмірі 710 400 грн.00 коп (а.с.19-20 том 1).

04.07.2022 Відповідачем було направлено відповідь на претензію (вих. № 211). У відповіді на претензію Відповідач визнав пропуск строків поставки, але звернув увагу на те, що дане прострочення відбулось не умисно та не з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань, а у зв`язку із об`єктивними обставинами а саме: у зв`язку із затримкою поставок деяких комплектуючих обладнання.

Позивач стверджує, що поставка товару за договором відбулася з порушенням строків поставки, що й стало підставою для нарахування неустойки відповідно до п.7.3. договору у розмірі 8% від вартості не поставленого в строк Обладнання в сумі 710 400 грн.00 коп.

Відповідно до статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, також регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, статтею 629 ЦК України закріплено фундаментальний принцип обов`язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (схожий за змістом висновок міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17).

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У силу приписів статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи, відповідач мав поставити Обладнання до 14.11.2021 (неділя) включно, однак здійснив поставку обладнання 16.12.2021 та 28.12.2021, тобто з порушенням установленого строку.

Відповідно до частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки 14.11.2021 є вихідним днем (неділя), граничним строком поставки обладнання є 15.11.2021.

Стаття 610 Цивільного кодексу України встановлює, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК України. Так, за ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Умовами Договору передбачено, що за порушення строків чи об`ємів постав Обладнання Постачальник сплачує Покупцю неустойку у розмірі 8% від вартості не поставленого в строк Обладнання (п.7.3.).

Загальна вартість Обладнання, що передбачено Специфікацією, становить 8 880 000 грн. (з урахуванням ПДВ).

Протоколом розбіжностей від 17.06.2021 до вказаної Специфікації сторони узгодили строк поставки законтрактованого Обладнання, протягом 150 календарних днів від дати підписання цього протоколу.

З урахуванням наведених умов, відповідач мав поставити Обладнання до 15.11.2021 включно.

Згідно видаткових накладних № PH-0000046 від 16.12.2021 на суму 4 680 000,00грн та

№ РН-0000048 від 21.12.2021 на суму 4 200 000,00грн поставка обладнання відбулася з порушенням установленого строку.

Позивачем нараховано штрафних санкцій у розмірі 710 400 грн.00 коп (8 880 000,00грн х8%)

Господарський суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій, при цьому помилок не виявлено.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 710400,00грн заявлена правомірно.

Відповідач просить зменшити неустойку на 90%, зазначаючи, що: обсяг відповідальності не є розумним з огляду на непропорційність наслідків порушення умов договору; зобов`язання було виконано в повному обсязі, умислу від ухилення виконання не було.

Вирішуючи питання стягнення неустойки суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Водночас, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зі змісту наведених норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17. Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора, як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п. 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 убачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Наведене узгоджується правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Визначаючи розмір неустойки, що підлягає стягненню на користь позивача, суд також керується нормативними приписами статті 3 Цивільного кодексу України, згідно з якою одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

У даній справі, вирішуючи питання зменшення неустойки, суд, врахувавши інтереси усіх сторін, виходить з того, що: прострочення поставки товару тривало 43 дні; основне зобов`язання відповідачем виконано повністю; відсутні докази на підтвердження будь-яких негативних наслідків порушенням зобов`язання; позивач не подав докази понесення ним додаткових втрат; листом від 09.11.2021 за вих. 551 відповідач просив збільшити строк поставки, мотивуючи тим, що для виготовлення замовленого позивачем обладнання використовує не лише свої комплектуючі, але й інших виробників.

Враховуючи викладене, суд вбачає підстави для зменшення неустойки на 30% та стягнути з відповідача 497280,00грн.

Суд зазначає про неможливість більшого зменшення розміру неустойки. Порушення строків поставки обладнання має місце. Відповідач не довів допустимими доказами наявності обставин, які б суттєво перешкоджали виконати зобов`язання у визначений договором строк. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою своїх функцій, що є недопустимим.

Згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 8524,8грн (710400,00грн х1,5%х0,8). Зменшення розміру неустойки не впливає на розподіл витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія" про стягнення 710 400,00грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія" (ідентифікаційний код 41171368; вул. Січеславська, будинок 13, приміщення 56, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50014) на користь Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 00190905; вул. Рудна,47, м. Кривий Ріг, 50064) неустойку в розмірі 497280,00грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 8524,8грн, видати наказ.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.10.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва