Постанова від 17.07.2025 по справі 904/6536/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/6536/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),

суддів: Чус О.В., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 (суддя Євстигнеєва Н.М.)

у справі № 904/6536/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія"

про стягнення 710 400,00грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія" неустойки у сумі 710 400,00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" неустойку у сумі 497 280,00 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 8 524,80 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 у справі № 904/6536/23 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, зменшити розмір неустойки на 90%.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що Відповідачем визнавався пропуск строків поставки, у відповіді на претензію вказано, що прострочення відбулось неумисно та не з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань, а у зв`язку із затримкою поставок деяких комплектуючих обладнання. Визначаючи розмір неустойки, що підлягає стягненню на користь позивача, суд має керуватись нормативними приписами ст.3 Цивільного кодексу України, відповідно до якого одним із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Судом повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Апелянт вважає що при винесенні рішення судом не було в повній мірі враховано та взято до уваги, всі обставини справи. Відповідачем було виконано взяті на себе зобов`язання, відповідно до умов Договору в повній мірі, зауважень та заперечень до кінцевого результату поставки обладнання у Позивача не було. Затримка здійснення поставки, відбулась, з підстав які не залежали від Відповідача. Відповідачем приймались всі міри для врегулювання даного питання, а Позивач був попереджений про виниклі проблеми із постачанням обладнання внаслідок затримки поставки комплектуючих іншими контрагентами. До того ж варто зауважити, що Позивачем не надано жодного доказу понесених витрат та збитків які були завдані внаслідок прострочення виконання зобов`язання Відповідачем, що є підставою для зменшення неустойки на 90%.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 у справі № 904/6536/23 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у сумі 10 229, 76 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 у справі № 904/6536/23.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що судом першої інстанції належним чином досліджено факт, що Відповідач не виконав належним чином умови договору, що спричинило порушення строків постачання визначених Договором та Специфікацією. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковий для виконання сторонами. Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідач не виконав умови договору, належного обґрунтування яке звільнило б останнього від відповідальності не надав, сертифікат ТПП відсутній, отже суд у своєму рішенні дійшов правильного висновку про стягнення штрафних санкцій з останнього.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2025 розгляд справи № 904/6536/23 призначено на 17.07.2025 о 11 год. 30 хв.

В судовому засіданні 17.07.2025 приймав участь представник позивача в режимі відеоконференцзв`язку.

Інший учасник справи не з`явився в судове засідання, був належним чином повідомлений про час розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі №11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17 зазначав, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Таким чином відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.

Враховуючи те, що суд визнав необов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом 11.03.2019 між Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія" (постачальник) було укладено Договір №2148-08 (далі за текстом - Договір), згідно якого (п.1.1.) Постачальник зобов`язався передати, а Покупець прийняти та оплатити обладнання (далі Обладнання) на умовах передбачених даним Договором.

Кількість, номенклатура Обладнання зазначаються в специфікаціях до даного Договору, які являються невід`ємною частиною договору (п.2.1. договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору якість, упаковка та маркування Обладнання повинні відповідати нормам, визначеними сертифікатами виробника, діючими стандартами (ТУ, ГОСТ) для даного виду Ресурсу, а також спеціальним технічним умовам, якщо такі визначені домовленістю Сторін, зазначених в Специфікаціях. Допустимі відхилення показників якості Обладнання від вищезазначених норм можуть бути визначені за допомогою Сторін, зазначеною в Специфікації.

Відповідно до умов Специфікації №5 від 29.04.2021 до Договору Постачальник зобов`язався здійснити поставку лебідки підйому (к. 3536.22.00.000-01), в кількості однієї одиниці, та лебідки напору (к. 3536.08.00.000 кількості однієї штуки (далі - Обладнання).

Загальна вартість Обладнання, що передбачено Специфікацією, становить 8 880 000 грн. (з урахуванням ПДВ).

Протоколом розбіжностей від 17.06.2021 до вказаної Специфікації сторони узгодили строк поставки законтрактованого Обладнання, протягом 150 календарних днів від дати підписання цього протоколу.

Строк дії Договору №2148-08 від 11.03.2019, згідно з п. 10.5 Договору до 07.03.2021. Закінчення строку дії договору не звільняє його сторони від виконання взятих на себе зобов`язань за таким договором.

Відповідно до п. 10.6 Договору за всіма видами зобов`язань за Договором №2148-08 від 11.03.2019, сторони встановили трирічний строк позовної даності, за виключенням строку, який за законом перевищує такий строк.

Додатковою угодою № 2 від 05.03.2021 сторони домовились продовжити строк дії договору до 07.03.2023 включно.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія" поставило Приватному акціонерному товариству "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" товар на загальну суму 8 880 000,00 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 16.12.2021, від 28.12.2021 та видатковими накладними:

№ PH-0000046 від 16.12.2021 на суму 4 680 000,00 грн;

№ РН-0000048 від 21.12.2021 на суму 4 200 000,00 грн.

08.06.2022 Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія вих. № 09/40, з вимогою про сплату штрафних санкцій у розмірі 710 400 грн.00 коп.

04.07.2022 Відповідачем було направлено відповідь на претензію вих № 211, згідно якої визнав пропуск строків поставки, але звернув увагу на те, що дане прострочення відбулось не умисно та не з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань, а у зв`язку із об`єктивними обставинами а саме: у зв`язку із затримкою поставок деяких комплектуючих обладнання.

Несплата відповідачем суми нарахованих штрафних санкцій у розмірі 710 400,00 грн. і стала причиною виникнення спору та звернення позивача до суду з вимогою про їх стягнення.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.

Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статей 662, 692 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а покупець зобов`язаний оплатити товар.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п.5.2 Договору оплата за поставлене обладнання здійснюється протягом строку зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту поставки обладнання.

Протоколом розбіжностей від 17.06.2021 до Специфікації сторони узгодили строк поставки законтрактованого Обладнання, протягом 150 календарних днів від дати підписання цього протоколу.

Господарським судом було встановлено, що з урахуванням наведених умов, відповідач мав поставити Обладнання до 15.11.2021 включно.

Видатковими накладними № PH-0000046 від 16.12.2021 на суму 4 680 000,00 грн та № РН-0000048 від 21.12.2021 на суму 4 200 000,00 грн підтверджується, що поставка обладнання відбулася з порушенням установленого строку.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами Договору передбачено, що за порушення строків чи об`ємів поставки Обладнання Постачальник сплачує Покупцю неустойку у розмірі 8% від вартості не поставленого в строк Обладнання (п.7.3.).

Загальна вартість Обладнання, що передбачено Специфікацією, становить 8 880 000 грн. (з урахуванням ПДВ).

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми, господарський суд визнав розрахунок правильним та дійшов висновку про правомірність заявлення до стягнення суми неустойки.

Відповідач просив суд зменшити неустойку на 90%, зазначаючи, що: обсяг відповідальності не є розумним з огляду на непропорційність наслідків порушення умов договору; зобов`язання було виконано в повному обсязі, умислу від ухилення виконання не було.

Господарський суд, врахувавши, наведені відповідачем доводи та інтереси сторін зменшив неустойку на 30% та стягнув з відповідача 497 280,00 грн.

Колегія погоджується з висновком господарського суду, вважає його правильним та обґрунтованим.

Щодо доводів апеляційної скарги колегія зазначає наступне.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За положеннями частини 1 статті 216, частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки; довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання; неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення; закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення; чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи; обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодексу України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.

Правові висновки щодо застосування вказаних норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України викладено Верховним Судом у постановах від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського процесуального кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №914/1517/18).

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми неустойки господарським судом було враховано, що прострочення поставки товару тривало 43 дні; основне зобов`язання відповідачем виконано повністю; відсутні докази на підтвердження будь-яких негативних наслідків порушенням зобов`язання; позивач не подав докази понесення ним додаткових втрат; листом від 09.11.2021 за вих. 551 відповідач просив збільшити строк поставки, мотивуючи тим, що для виготовлення замовленого позивачем обладнання використовує не лише свої комплектуючі, але й інших виробників, дійшов висновків про наявність підстав для зменшення неустойки на 30% та стягнення з відповідача 497280,00 грн.

Суд також звернув увагу, про неможливість більшого зменшення розміру неустойки. Порушення строків поставки обладнання мало місце. Відповідач не довів допустимими доказами наявності обставин, які б суттєво перешкоджали виконати зобов`язання у визначений договором строк. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій може привести до втрати неустойкою своїх функцій, що є недопустимим.

Отже господарським судом було враховано доводи та докази надані на підтвердження позицій сторін. При цьому апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду про зменшення неустойки на 30%, оскільки зменшення неустойки у більшому розмірі, як просив відповідач, то при такому зменшенні взагалі буде знівельоване саме значення неустойки та недотримано баланс інтересів сторін.

Колегія звертає увагу, що зменшення розміру пені є правом суду. Господарський суд, оцінивши обставини справи у їх сукупності, надані сторонами докази за правилами ст. 86 ГПК України, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

З огляду на викладене, колегія зазначає, що порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.

Враховуючи сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення суми неустойки у розмірі 497 280,00 грн.

Доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 у справі № 904/6536/23.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 у справі № 904/6536/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 у справі № 904/6536/23 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська гірнича компанія".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 24.07.2025

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя О.В.Чус

Суддя А.Є. Чередко