Рішення

від 18.10.2024 по справі 914/1127/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2024 Справа № 914/1127/24

За позовом:Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м. Київдо відповідача-1:Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького, Львівська обл., с. Віжомлядо відповідача-2:ОСОБА_1 , Львівська обл., м. Новояворівськза участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерства фінансів України, м. Київпро:солідарне стягнення кредитної заборгованості

Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.Представники учасників справи:від позивача:не з`явився;від відповідача-1:не з`явився;від відповідача-2:не з`явився;від третьої особи:не з`явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» (надалі - Позивач, АТ «КБ «Приватбанк») звернулось до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (надалі Відповідач-1) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач-2, ОСОБА_1 ) про солідарне стягнення кредитної заборгованості.

Ухвалою від 01.05.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 27.05.2024, залучив до участі у справі Міністерство фінансів України (надалі - Третя особа, Міністерство) у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою від 03.05.2024 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою від 27.05.2024 підготовче засідання у справі відкладено на 13.06.2024.

У підготовчому засіданні 13.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Ухвалою від 13.06.2024 відкладено підготовче засідання на 15.07.2024.

Ухвалою від 15.07.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 16.09.2024.

Ухвалою від 16.09.2024 судове засідання у справі відкладено на 07.10.2024.

Ухвалою від 07.10.2024 суд відклав судове засідання у справі на 18.10.2024.

У судове засідання 18.10.2024 представники учасників справи не забезпечили явку повноважних представників, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Так, ухвала від 07.10.2024 доставлена до електронного кабінету позивача і його представника, а також третьої особи 08.10.2024, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронного листа (Т.3; а.с. 54-44). У свою чергу, факт належного повідомлення представника відповідачів підтверджується його підписом на розписці про відкладення розгляду справи у судовому засіданні від 07.10.2024 (Т.3; а.с. 50).

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Станом на 18.10.2024 залишається невирішеним заява позивача вх. №2675/24 від 15.07.2024, згідно із якою АТ «КБ «Приватбанк» просить:

- зменшити розмір позовних вимог до 752' 023,10 грн., з яких 464' 437,77 грн. борг за тілом кредиту, 88' 540,57 грн. борг за відсотками, 199`044,76 грн. борг за державною гарантією, враховуючи проведену відповідачем-1 часткову оплату;

- повернути йому у зв`язку із цим судовий збір у розмірі 360,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 46 ГПК України позивач вправі зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

Частиною 2 статті 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на те, що заява про зменшення розміру позовних вимог надійшла до суду уже після закриття підготовчого провадження у підготовчому засіданні 15.07.2024, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення без розгляду заяви вх. №2675/24 від 15.07.2024.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що 12.10.2022 між позивачем (кредитодавець) та відповідачем-1 (позичальник) укладено в електронній формі кредитний договір №03763282-КД-3, згідно із яким відповідачу-1 надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 1`085`507,46 грн. із базовою процентною ставкою 17,1% річних (змінювана) та із терміном повернення до 01.10.2025. Згідно із умовами договору кредит надавався банком для здійснення позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця: ТОВ «Нео Агро».

Виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечено:

- договором поруки №03763282-ДП-3/1 від 12.10.2022, укладеним між позивачем та відповідачем-2 в електронній формі;

- гарантією Міністерства фінансів України.

Як стверджує позивач, свої зобов`язання за договором він виконав належним чином та здійснив перерахунок обумовленої суми грошових коштів. Однак, відповідач-1 припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені погодженим сторонами графіком, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість. Оскільки у встановлений банком термін (до 03.02.2024) відповідачі добровільно не погасили прострочений борг, строк виконання кредитного зобов`язання є таким, що настав 03.02.2024.

Зважаючи на це, АТ «Приватбанк» направило на адресу Міністерства фінансів України вимогу про сплату за гарантією, яка була задоволена шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 208`044,76 грн.

Таким чином, позивач переконаний, що у відповідачів існує заборгованість у розмірі 782`023,10 грн., з яких 485`437,77 грн. борг за тілом кредиту, 88`540,57 грн. борг за процентами, 208`044,76 грн. борг за державною гарантією.

Аргументи відповідача-1.

Відповідач-1 визнав позовні вимоги у заяві вх. №3436/24 від 13.09.2024. При цьому у ході розгляду справи він посилався на те, що:

1) Відповідачем частково сплачено заборгованість перед позивачем у розмірі 50' 000,00 грн.

2) Відповідач не виплачував грошові кошти у відповідності до графіку, однак все ж виконував свої договірні зобов`язання. Затримки з оплатою пов`язані з сезонним характером його діяльності, негативним ціноутворенням на ринку, забороною Європейського Союзу на експорт української агропродукції, протестами на митниці Республіки Польща. Відповідач не відмовляється від виконання кредитного договору, однак усі зобов`язання перед позивачем будуть виконанні після реалізації зібраного врожаю.

3) Відповідач просить врахувати, що він сплачує податки, виплачує заробітну плату, займається волонтерською діяльністю, допомагає Збройним Силам України, що підтверджує його реальність як суб`єкта господарювання та відсутність ознак фіктивності його діяльності. До того ж, товариству доведено мобілізаційне завдання згідно із Договором №6 від 14.03.2022, укладеному з Яворівською міською радою Львівської області.

Аргументи відповідача-2

Відповідач-2 своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим статтею 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), не скористалася та не подала до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву.

У заяві вх. №3436/24 від 13.09.2024 вказано, що ОСОБА_1 визнає позовні вимоги.

Аргументи третьої особи.

Третя особа подала пояснення щодо позову, у яких підтримала позовні вимоги банку та просила задовольнити їх у повному обсязі (Т.2; а.с. 25-41). Міністерство вказало, що у додатковій угоді №1 від 12.10.2022 до кредитного договору сторони погодили право відповідача-1 на отримання фінансової державної підтримки. Порядок надання такої підтримки передбачено у Договорі про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 від 05.04.2022, який укладено між позивачем та третьою особою. Оскільки відповідач-1 порушив умови кредитного договору, Міністерство на виконання умов гарантійного забезпечення перерахувало за вимогою банку державну гарантію у розмірі 208' 044,36 грн. Відтак, заборгованість відповідача-1 перед Державним бюджетом України становить вказану суму грошових коштів. При цьому право АТ «КБ «Приватбанк» на стягнення відповідного боргу передбачене пунктом 39 Договору №13110-05/55.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

1. Щодо кредитного зобов`язання.

12.10.2022 між позивачем (банк) та відповідачем-1 (позичальник) укладено Кредитний договір №03763282-КД-3 (надалі - Договір), згідно із пунктом 1.1. якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно із пунктом А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у пункті А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці пункту 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Судом встановлено, що Договір підписано представниками сторін із використанням кваліфікованих електронних підписів та скріплено їх електронними печатками, що підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого підпису від 25.04.2024 (Т.1; а.с. 50-51).

У розділі А Договору сторони погодили його істотні умови кредитування. Так, відповідно до пункту А.1 вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Надається у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в формі одноразового надання повної суми кредитного ліміту. При цьому згідно із пунктом 1.1 Договору невідновлювальна кредитна лінія надається банком для здійснення позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок продавця: ТОВ «Нео Агро», код ЄДРПОУ 40102948 за такими реквізитами: IBAN - № НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ 40102948.

Відповідно до пункту А.2 Договору ліміт цього договору становить 1' 085' 507,46 грн. на наступні цілі: придбання основних засобів.

Абзацом 2 пункту 2.1.2 Договору визначено, що зобов`язання з видачі цільового кредитного ліміту або його частини згідно з умовами цього договору виникають у банку після підписання сторонами цього договору з урахуваннями 5-денного строку, зазначеного у пункті 1.1 договору.

У пункті А.4 Договору сторони погодили рахунок для обслуговування кредиту, а саме НОМЕР_3 (у гривні), отримувач: АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 03763282 (IBAN - НОМЕР_4).

На виконання умов Договору позивач перерахував на обумовлений сторонами рахунок суму кредиту у розмірі 1'085' 507,46 грн., що підтверджується випискою по рахунку за період з 12.10.2022 по 23.04.2024 (Т.1; а.с. 127-129).

Досліджуючи питання розміру, порядку нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, суд зазначає, що сторони спочатку погодили відповідні питання у пунктах А.6, А.8 Договору, вказавши, що процентна ставка є фіксованою, становить 17,1% річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом, а нарахування процентів та їх сплата здійснюються щомісячно. Періодичність платежів передбачена додатком №1 «Графік платежів» до Договору, який також підписаний представниками сторін із використанням кваліфікованих електронних підписів та застосуванням електронних печаток (Т.1; а.с. 48-49).

Разом з цим, 12.10.2022 позивач та відповідач-1 підписали за допомогою кваліфікованих електронних підписів Додаткову угоду №1 (Т.1; а.с. 52-57), якою внесли зміни до Договору, які полягають у такому.

Згідно із пунктом 2.1 Додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку за кредитом, яка є змінюваною та становить на дату укладення додаткової угоди - 17,1% річних.

Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 6%, але не більше Індекс UIRD (3 місяці) + 7% (обмеження встановлюються на дату укладення додаткової угоди), де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України. Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі Інтернет на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки банк повідомляє протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка, позичальника/поручителя/заставодавця та інших зобов`язаних за договором осіб, на свій вибір у один зі способів передбачених додатковою угодою.

Відповідно до пункту 2.4 Додаткової угоди позичальник щомісяця 1 числа місяця, що слідує за звітним місяцем, здійснює сплату процентів за користування кредитом у розмірі, з урахуванням вимог, що зазначені у пунктах 2.1-2.3 додаткової угоди.

Пунктом 2.2 Додаткової угоди визначено, що у випадку прострочення позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і /або процентів в розмірі, зазначеному у пункті 2.3 додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення від суми простроченої заборгованості за кредитом та в розмірі компенсаційної процентної ставки від суми непростроченої заборгованості за кредитом;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно з пунктом 2.1 додаткової угоди + 5% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом та в розмірі базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно з пунктом 2.1 додаткової угоди від суми непростроченої заборгованості за кредитом;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Відповідно до пунктів 4.9, 4.10 Договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму первісної суми цільового кредитного ліміту. Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів. При цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік.

Згідно із пунктом А.3 Договору кінцевий термін повернення кредиту 01.10.2025 (перше жовтня дві тисячі двадцять п`ятого року) (включно).

Судом встановлено, що відповідач-1 належним чином не виконував зобов`язання за Договором в частині погашення заборгованості за кредитом та відсотків за його користування у строки погоджені сторонами у Графіку платежів. Вказана обставина не заперечується відповідачем-1 та простежується зі змісту наявних у матеріалах справи виписок по банківському рахунку (Т.1; а.с. 123-126, 127-129, 130-180).

Зважаючи на це, позивач скористався своїм правом вимагати дострокового погашення кредиту. Так, відповідно до пункту 2.3.2 Договору при порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, порушенні заставодавцями/іпотекодавцями зобов`язань за договорами застави/іпотеки, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань за цим договором, банк на свій розсуд має право змінити умови договору - зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, терміни/строки виконання яких не наступили, терміни/строки вважаються такими, що наступили у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором.

Порядок надсилання повідомлень сторони погодили у пунктах А.11, А. 12 Договору. Так, відповідно до пункту А.11 Договору для будь-яких повідомлень, що повинні бути здійснені банком згідно із цим договором, банк може здійснювати повідомлення позичальника у письмовій формі.

У свою чергу, абзацом 2 пункту А.12 Договору передбачено, що відповідна сторона вважається такою, що отримала відповідну кореспонденцію та буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, який містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені, та якщо минуло шість робочих днів з дня, наступного за днем надсилання відповідною стороною відповідного повідомлення на поштову адресу одержувача (згідно з датою поштового штемпеля відділення зв`язку відправника).

Судом встановлено, що позивач надсилав на адресу відповідача-1 повідомлення вих. №21011LFL6S0IM від 03.01.2024, у якому вимагав достроково, а саме у термін до 03.02.2024, повернути заборгованість за тілом кредиту і відсотками за його користування через неналежне виконання останнім кредитного зобов`язання (Т.1; а.с. 95-100).

Разом з цим, відповідач-1 не здійснив погашення існуючої заборгованості, що стало підставою для звернення до суду із позовом.

Згідно із розрахунками позивача проведеними станом на 23.04.2024 (Т.1; а.с. 181-182) та уже згаданими вище виписками по особовому рахунку, розмір заборгованості відповідача-1 становить 573' 978,34 грн., з яких 485`437,77 грн. борг за тілом кредиту, 88`540,57 грн. борг за процентами. При цьому нарахування процентів за користування кредитом припинено позивачем 03.02.2024, а процентна ставка зазнавала змін, а саме:

- у період з 14.10.2022 по 29.12.2022 - 17,1%;

- у період з 01.01.2023 по 02.03.2023 - 17,15%;

- у період з 01.04.2023 по 08.06.2023 - 18%;

- у період з 01.07.2023 по 15.09.2023 - 19,5%;

- у період з 01.10.2023 по 21.12.2023 - 20,48%;

- у період з 01.01.2024 по 03.02.2024 - 19,65%.

Після подання позовної заяви, відповідачем-1 перераховано на рахунок позивача 50' 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №835 від 30.04.2024 на суму 30'000,00 грн., №1191 від 12.07.2024 на суму 20' 000,00 грн. (Т.3; а.с. 21-22) та виписками по рахунку за період з 12.10.2022 по 17.09.2024 (Т.3; а.с. 27-33).

2. Щодо забезпечення виконання кредитного зобов`язання.

2.1. Застава та порука.

У пункті А.5 Договору сторони погодили, що зобов`язання позичальника забезпечуються:

- договором застави сільськогосподарської техніки. Наявним у справі витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №90805520 від 03.05.2024 підтверджується, що виконання кредитного зобов`язання забезпечено заставою Жатки для збирання соняшника DOMINONI FREE SUN GFS1150 згідно із Договором застави №03763282-ДЗ-3/1 від 12.10.2022 (Т.2; а.с. 14-15);

- договором поруки, укладеного з ОСОБА_1 .

У матеріалах справи наявний Договір поруки №03763282-ДП-3/1 від 12.10.2022 (Т.1; а.с. 58-64), предметом якого є надання поруки відповідачем-2 (поручитель) перед позивачем (кредитор) за виконання зобов`язань відповідачем-1 (боржник) зобов`язань за Договором з розділу А «Істотні умови кредитування» Договору, а також зі сплати винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодовування збитків у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі.

Вказаний договір підписано представником позивача, відповідачем-2 та її чоловіком - ОСОБА_2 , із використанням кваліфікованих електронних підписів та скріплено електронною печаткою позивача, що підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого підпису від 25.04.2024 (Т.1; а.с. 65-66). Чоловік відповідача-2 надав згоду на укладення цього договору (Т.1; а.с. 63).

Відповідно до пункту 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно із цим пунктом поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Сторони погодили, що якщо під час виконання кредитного договору зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за кредитним договором (в тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов`язань за кредитним договором) в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення, повідомлення поручителя та укладення окремої угоди з поручителем не потрібне (пункт 1.1 Договору поруки).

Відповідно до пунктів 1.3, 1.5 Договору поруки поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений. У випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного зобов`язання, у разі невиконання боржником будь-якого зобов`язання, передбаченого пунктом 1.1 договору. Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора права звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги (пункт 2.2.1 Договору поруки).

Судом встановлено, що позивач надсилав на адресу відповідача-2 повідомлення вих. №21011LFL6S0IM від 03.01.2024, у якому вимагав достроково, а саме у термін до 03.02.2024, повернути заборгованість за тілом кредиту і відсотками за його користування через неналежне виконання відповідачем-1 кредитного зобов`язання (Т.1; а.с. 95-99, 101).

Разом з цим, відповідна вимога була проігнорована ОСОБА_1 .

Вказане стало підставою для звернення АТ «КБ «Приватбанк» до суду із позовом про солідарне стягнення із відповідачів кредитної заборгованості.

2.2. Державна гарантія.

Судом встановлено, що зобов`язання відповідача-1 за Договором також забезпечено державною гарантією, про що сторони домовились в уже згаданій вище Додатковій угоді №1 від 12.10.2022.

Так, у цій угоді сторони передбачили, що протягом строку кредиту, зазначеного у пункті А.3 Договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затв. постановою КМУ №723 від 14.07.2021, Програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємництва та умов додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди позичальник обізнаний про умови фінансової державної підтримки згідно із Порядком, які йому повністю зрозумілі й зобов`язується дотримуватися умов Порядку та нести відповідальність, передбачену умовами Порядку та договором. Позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов`язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку. При цьому позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього.

Важливо зазначити, що 05.04.2022 між Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (гарант), та АТ «КБ «Приватбанк» (банк-кредитор) укладено Договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 з подальшими змінами і доповненнями (Т.1; а.с. 67-94).

Для забезпечення співпраці сторін вказаного договору, пов`язаної з наданням державної підтримки суб`єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва як державних гарантій на портфельній основі на підставі статті 17 Бюджетного кодексу України, Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 723 від 14.07.2021, сторони домовились, що гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов`язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля (пункт 6).

Пунктом 12 Договору №13110-05/55 передбачено, що у разі настання гарантійного випадку, а саме нездійснення позичальником планового платежу за основним боргом згідно з графіком платежів за будь-яким кредитом, включеним до портфеля і несплата такого платежу протягом 90 календарних днів, гарант зобов`язаний сплатити на користь банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу «Сплата за гарантією» цього договору.

Згідно з пунктом 31 Договору №13110-05/55 у разі настання гарантійного випадку банк-кредитор надсилає гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

Банк кредитор зобов`язаний протягом двох банківських днів з дати надсилання відповідної вимоги гаранту письмово повідомити позичальникам за кредитами, включеними до вимоги, про надіслання відповідної вимоги (пункт 33 Договору №13110-05/55).

Судом встановлено, що позивач направляв третій особі вимоги №21011LFL6S0IM від 07.02.2024 (Т.1; а.с. 102-105), №21011LFL6S0IM-1 від 07.03.2024 та електронне повідомлення №000900257550 від 07.03.2024 (Т.1; а.с. 106-110) про сплату за гарантією у розмірі 208' 044,76 грн. через настання гарантійного випадку (невиконання відповідачем-1 умов Договору).

Про надсилання відповідних вимог позивач повідомив відповідачів за допомогою засобів поштового зв`язку листами №21011LFL6S0IM від 08.02.2024 та №21011LFL6S0IM-1 від 07.03.2024 (Т.1; а.с. 111-122).

Пунктом 35 Договору №13110-05/55 передбачено, що гарант на підставі вимог, отриманих від банку-кредитора, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць за умови одночасного дотримання встановлених договором вимог.

Судом встановлено, що Міністерство перерахувало на користь позивача суму гарантії у розмірі 208' 044,76 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по банківському рахунку (Т.1; а.с. 123-129; Т.3; а.с. 27-33). Вказана сума грошових коштів була спрямована на погашення заборгованості за тілом кредиту.

Зважаючи на це, позивач звернувся до суду із позовною вимогою про стягнення з відповідачів суми державної гарантії. Як на підставу наявності у нього повноважень зі стягнення відповідної суми грошових коштів він посилається на такі договірні положення:

1) Пункт 39 Договору №13110-05/55, відповідно до якого з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України і вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього договору, банк-кредитор, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов`язується:

- застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору, за таким проблемним кредитом;

- здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах.

2) Пункт 40 Договору №13110-05/55, відповідно до якого кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом та зараховуються гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим банк-кредитор робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість позичальника перед державним бюджетом.

3) Пункт 2.13 Додаткової угоди, яким передбачено, що позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено статтею 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між позивачем (банк) та відповідачем-1 (позичальник) укладено Кредитний договір №03763282-КД-3 від 12.10.2022.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором та перерахував на обумовлений сторонами рахунок кредитні кошти у розмірі 1' 085' 507,46 грн.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із частинами 1, 3 статті 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Сторони досягли домовленості про те, що процента ставка за Договором є змінюваною та становить 17,1% річних. При цьому розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 6%, але не більше Індекс UIRD (3 місяці) + 7%, та може бути переглядатися банком щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу у порядку визначеному пунктом 2.1 Додаткової угоди до Договору. Розмір процентів за користування кредитом також може змінюватися у випадку прострочення позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту згідно із пунктом 2.2 Додаткової угоди до Договору.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із пунктом А.3 Договору кінцевий термін повернення кредиту 01.10.2025 (включно). Аналогічна дата відображена і у Графіку платежів до Договору, який також врегульовує строки сплати і розміри щомісячних сум, які повинен виносити відповідач-1 для погашення кредитної заборгованості.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач-1 належним чином не виконав свої обов`язки за Договором та допустив прострочення по сплаті платежів, передбачених у Графіку платежів.

Вказана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по банківському рахунку та не заперечується відповдіачем-1.

У зв`язку із цим, позивач направив на адресу позичальника повідомлення вих. №21011LFL6S0IM від 03.01.2024, у якому вимагав достроково погасити усю кредитну заборгованість.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Слід зауважити, що сторони у Договорі також передбачили право позивача вимагати дострокового повернення кредиту, процентів за його користування та інших платежів у разі порушення відповідачем-1 своїх зобов`язань.

Суд зазначає, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав.

При цьому, у разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі №916/4693/15).

У пункті 2.3.2 Договору сторони передбачили, що при пред`явленні банком вимоги про дострокове повернення боргу у повному обсязі, терміни/строки зобов`язання вважаються такими, що наступили у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за Договором.

У згаданому вище повідомленні, позивач встановив термін до 03.02.2024 для дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та інших платежів за Договором.

Такими діями позивач змінив строк виконання кредитного зобов`язання.

Зважаючи на викладене вище, відповідач-1 повинен був виконати зобов`язання за Договором у повному обсязі у термін до 03.02.2024 включно.

Судом встановлено, що відповідач-1 не дотримався обов`язку щодо повернення грошових коштів у визначений повідомленням термін, що свідчить про прострочення ним виконання договірних зобов`язань.

Станом на дату подання позову, розмір заборгованості відповідача-1 за тілом кредиту становив 485`437,77 грн., а за відсотками 88`540,57 грн.

Разом з цим, після подання позовної заяви та у ході розгляду справи №914/1127/24, відповідач-1 сплатив на користь позивача 50'000,00 грн., з яких 35' 000,00 грн. позивачем зараховано у погашення заборгованості за тілом кредиту. Вказане підтверджується платіжними інструкціями №07AZ від 30.04.2024 та №00WQ від 12.07.2024 (Т.3; а.с. 23, 25), а також виписками по рахунку за період з 12.10.2022 по 17.09.2024 (Т.3; а.с. 27-33).

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи ту обставину, що предмет спору щодо стягнення 35`000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту за Договором існував на момент подання до суду позову та припинив своє існування, суд доходить висновку, що провадження у цій частині підлягає закриттю.

Суд роз`яснює сторонам, що у відповідності до частини 3 статті 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Таким чином, внаслідок порушення відповідачем-1 кредитного зобов`язання, у нього на момент ухвалення рішення у даній справі залишається неоплачена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 450' 437,77 грн. (485`437,77 - 35' 000,00) та за відсотками у розмірі 88`540,57 грн.

Варто зазначити, що відповідно до частин 1, 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Кредитне зобов`язання відповідача-1 забезпечене Договором поруки, який укладено між АТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 . Згідно із пунктом 1.5 цього договору, у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Приписами частини 1 статті 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Зважаючи на вказані вище положення, суд доходить висновку, що відповідачі несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, що виникають із Договору.

Судом встановлено, що позивач звертався до ОСОБА_1 із повідомленням №21011LFL6S0IM від 03.01.2024 про дострокове погашення заборгованості за Договором у термін до 03.02.2024, однак така залишена останнім без належного реагування.

Зважаючи на це, а також враховуючи, що доказів повного або часткового погашення вказаної вище суми заборгованості за тілом кредиту і відсотками відповідачами до суду подано не було, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог АТ «КБ «Приватбанк» про солідарне стягнення із відповідачів кредитної заборгованості у загальному розмірі 538' 978,34 грн. (450' 437,77 + 88`540,57).

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідачів 208`044,76 грн. боргу за державною гарантією, то суд зазначає таке.

Статтею 560 ЦК України встановлено, що за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до частин 1, 2 статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що через порушення відповідачем-1 умов кредитного зобов`язання, Міністерство, як гарант виконання його зобов`язань за Договором, перерахувало на користь позивача суму гарантії у розмірі 208' 044,76 грн., виконавши тим самим умови Договору №13110-05/55.

Як передбачено частиною 1 статті 569 ЦК України, гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

У даній праві регресна вимога реалізована позивачем, а не третьою особою, яка є гарантом. Право АТ «КБ «Приватбанк» на пред`явлення позову до відповідачів про стягнення 208' 044,76 грн. виплаченої державної гарантії забезпечене пунктами 39, 40 Договору №13110-05/55, а також пунктом 2.13 Додаткової угоди до Договору. Відтак, суд вважає, що у позивача наявні повноваження для пред`явлення позову про стягнення боргу за державною гарантією.

Як уже зазначалось вище, після подання позовної заяви та у ході розгляду справи, відповідач-1 сплатив на користь позивача 50' 000,00 грн., з яких 35' 000,00 грн. позивачем зараховано у погашення заборгованості за тілом кредиту. Суд зазначає, що решта суми у розмірі 15`000,00 грн. зараховано в рахунок погашення боргу за державною гарантією. Відповідна обставина підтверджується платіжними інструкціями №HS020B07АW від 30.04.2024 та №HS022B00WN від 12.07.2024 (Т.3; а.с. 24, 26), а також виписками по рахунку за період з 12.10.2022 по 17.09.2024 (Т.3; а.с. 27-33).

Зважаючи на це, суд доходить висновку, що провадження у справі №914/1127/24 в частині вимоги про стягнення державної гарантії у розмірі 15`000,00 грн. підлягає закриттю, у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Що стосується решти суми державної гарантії у розмірі 193`044,76 грн. (208' 044,76 - 15`000,00), то відповідачами не надано доказів її повної або часткової оплати. Відтак, відповідна сума підлягає солідарному стягненню із відповідачів на користь позивача.

ЩОДО РОЗСТРОЧЕННЯ ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ.

Відповідачем-1 подано до суду заяву вх. №3436/24 від 13.09.2024, у якій він просить розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців зі щомісячною сплатою суми у розмірі 61`001,92 грн. Відповідач-1 посилається на те, що перебуває у скрутному матеріальному становищі через сезонний характер своєї діяльності (вирощування зернових, бобових культур і насіння олійних культур), зниженням реалізації продукції підприємства та зниженням ціни на таку продукцію. Зокрема, різниця в цінах 2022 року та 2023 року за одну тонну продукції становить приблизно 13%. З початку 2024 року усі грошові кошти товариства були вкладені у проведення посівної компанії, а саме у розмірі 37`635`473,91 грн. Крім цього, у відповідача-1 наявна заборгованість перед іншими кредиторами. Погасити борг відповідач зможе, починаючи з кінця вересня, адже саме тоді почнеться збір соняшнику та його реалізація на ринку.

На думку відповідача-1, стягнення одразу всієї суми боргу призведе до виникнення боргу зі сплати заробітної плати, зі сплати податків і зборів, зупинення діяльності товариства та порушення домовленостей з іншими контрагентами, у т.ч. і за договором на виконання мобілізаційного завдання.

Позивач заперечив проти задоволення відповідної заяви, подавши до суду пояснення вх. №22854/24 від 19.09.2024. Він вказує, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б унеможливлювали або утруднювали виконання рішення суду, не доведено наявності виняткових обставин, які утруднюють виконання рішення та обумовлюють доцільність розстрочення його виконання. Також, відповідач не надав доказів того, що рішення суду буде виконане у майбутньому.

Проаналізувавши доводи і заперечення сторін та надавши оцінку поданим відповідачем-1 доказам, суд зазначає таке.

Згідно із частиною 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду щодо сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю.

Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Так, відповідач-1 посилається на скрутне матеріальне становище обумовлене сезонним характером своєї діяльності (вирощування зернових, бобових культур і насіння олійних культур), зниженням реалізації продукції підприємства та зниженням ціни на таку продукцію.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем-1 не надано доказів зменшення реалізації продукції підприємства. Надані ним статистичні відомості щодо середньої ціни на сільськогосподарську продукцію у 2022 та 2023 роках із веб-сайту Державної служби статистики України (Т.2; а.с. 182-183) не беруться до уваги, адже такі відображають лише загальну ситуацію із цінами по країні. Вони прямо не стосуються дійсних цін, за якими відповідач-1 здійснює реалізацію своєї продукції.

Доводи відповідача-1 про те, що з початку 2024 року усі грошові кошти товариства були вкладені у проведення посівної компанії, а саме у розмірі 37`635`473,91 грн., суд відхиляє, адже такі не підтверджені належними доказами. Так, дійсно, товариство надає суду Договори поставки №В23-12/24ЛВ від 28.12.2023 та №01.11.23-41/2 від 01.11.2024 (Т.2; а.с. 232-242), а також відповідні специфікації (Т.2; а.с. 190-221, 224-231). Разом з цим, ці документи не підтверджують факту понесення витрат зі сплати вартості продукції, що постачається. Належними доказами у цій частині є відповідні платіжні документи, які відповідач не надав.

Викладення у тексті заяви інформації про статті витрат підприємства не може слугувати доказом реальності понесення таких витрат.

Відповідач-1 також посилається на те, що у нього наявна заборгованість перед іншими кредиторами. Проте, оскільки належних та допустимих доказів цих обставин ним до суду не подано, то такі посилання визнаються судом безпідставними. Сам факт викладення у тексті заяви відомостей з бухгалтерського обліку за період з 01.09.2024 по 09.09.2024 не може слугувати доказом реальності існування заборгованості.

Будь-яких інших доказів, які б вказували на неможливість або утруднення виконання рішення про стягнення усього боргу, відповідачем-1 до суду подано не було.

Враховуючи все викладене вище, суд доходить висновку, що підстави для задоволення заяви відповідача-1 про розстрочення виконання рішення відсутні.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, у разі задоволення позову на відповідача.

Звертаючись до суду із позовом, АТ «КБ «Приватбанк» сплатило судовий збір у розмірі 9' 384,28 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №ВOJ66B3YK0 від 26.04.2024 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (Т.1; а.с. 14, 195).

Таким чином, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 8`784,28 грн.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи вказане вище, зважаючи на закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору в частині вимог про стягнення 50' 000,00 грн., суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 600,00 грн., сплачений згідно із платіжною інструкцією №BOJ66B3YK0 від 26.04.2024, підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 42, 46, 73, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 222, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (81067, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Віжомля; код ЄДРПОУ 03763282) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) 450`437,77 грн. боргу за тілом кредиту, 88`540,57 грн. боргу за процентами за користування кредитом, 193`044,76 грн. боргу за зворотною вимогою за сплаченою гарантією та 8`784,28 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Закрити провадження у справі №914/1127/24 в частині вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про солідарне стягнення із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького та ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 35`000,00 грн. та заборгованості за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 15`000,00 грн., у зв`язку із відсутністю предмета спору.

5. У задоволенні клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького про розстрочення виконання рішення суду - відмовити.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.

7. Повернути Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) з Державного бюджету України 600,00 грн. судового збору, сплаченого згідно із платіжною інструкцією №BOJ66B3YK0 від 26.04.2024.

8. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2024.

Суддя Крупник Р.В.