Постанова

від 28.01.2025 по справі 914/1127/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2025 р. Справа №914/1127/24

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Матущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького б/н від 14.11.2024 (вх. №ЗАГС 01-05/3258/24 від 15.11.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2024 (повний текст рішення виготовлено 28.10.2024, суддя Крупник Р.В.)

у справі № 914/1127/24

за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (надалі АТ КБ "Приватбанк" ) , м. Київ

до відповідача-1: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (надалі СГ ТзОВ імені Данила Галицького), Львівська обл., с. Віжомля

до відповідача-2: ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 ), Львівська обл., м.Новояворівськ

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерства фінансів України (надалі Мінфін України), м. Київ

про: солідарне стягнення кредитної заборгованості,

за участі представників:

від позивача (в режимі відеоконференції): Жарський І.Р.;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького та до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка виникла з кредитного договору № 03763282-КД-3 від 12.10.2022 в сумі 485 437,77 грн. за тілом кредиту, 88 540,57 грн. по процентах та за сплаченою гарантією у розмірі 208 044,76 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 12.10.2022 між позивачем (кредитодавець) та відповідачем-1 (позичальник) укладено в електронній формі кредитний договір №03763282-КД-3, згідно з яким відповідачу-1 надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 1 085 507,46 грн. із базовою процентною ставкою 17,1% річних (змінювана) та із терміном повернення до 01.10.2025. Згідно з умовами договору кредит надавався банком для здійснення позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця: ТОВ «Нео Агро». Зазначає, що зобов`язання за даним кредитним договором забезпечено: договором поруки №03763282-ДП-3/1 від 12.10.2022, укладеним між позивачем та відповідачем-2 в електронній формі; гарантією Міністерства фінансів України. Позивач вважає, що свої зобов`язання за цим договором він виконав належним чином та здійснив перерахунок обумовленої суми грошових коштів. Однак, відповідач-1 припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені погодженим сторонами графіком, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість. Оскільки у встановлений банком термін, а саме до 03.02.2024 відповідачі добровільно не погасили прострочений борг, строк виконання кредитного зобов`язання є таким, що настав 03.02.2024. АТ КБ «Приватбанк» направило на адресу Міністерства фінансів України вимогу про сплату за гарантією, яка була задоволена шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 208 044,76 грн. Таким чином, позивач стверджує, що у відповідачів існує заборгованість у розмірі 782 023,10 грн., з яких: 485 437,77 грн. борг за тілом кредиту, 88 540,57 грн. борг за процентами, 208 044,76 грн. борг за державною гарантією.

В обґрунтування даних вимог позивач покликається на положення ст. ст. 526, 530, 554, 610,1054 ЦК України

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.05.2024 прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; залучено до участі у справі Міністерство фінансів України (т-2, а.с.1-3).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.10.2024 у справі №914/1127/24 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з СГ ТзОВ імені Данила Галицького та Брух Світлани Іванівни на користь АТ КБ «Приватбанк» 450 437,77 грн. боргу за тілом кредиту, 88 540,57 грн. боргу за процентами за користування кредитом, 193 044,76 грн. боргу за зворотною вимогою за сплаченою гарантією та 8 784,28 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Закрито провадження у справі № 914/1127/24 в частині вимоги АТ КБ «Приватбанк» про солідарне стягнення із СГ ТзОВ імені Данила Галицького та ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 35 000,00 грн. та заборгованості за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 15 000,00 грн., у зв`язку із відсутністю предмета спору. У задоволенні клопотання СГ ТзОВ імені Данила Галицького про розстрочення виконання рішення суду - відмовлено.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем-1 укладено в електронній формі кредитний договір №03763282-КД-3, згідно з умовами якого відповідачу-1 надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії у розмірі 1 085 507,46 грн. із базовою процентною ставкою 17,1% річних (змінювана) та із терміном повернення до 01.10.2025. Виконання зобов`язань за цим договором забезпечено договором поруки №03763282-ДП-3/1 від 12.10.2022, укладеного позивачем та відповідачем 2 в електронній формі та гарантією Міністерства фінансів України. Відповідач-1 належним чином не виконував свої зобов`язання за договором та допустив прострочення по сплаті платежів, передбачених у графіку, що підтверджується виписками на банківському рахунку, що й не заперечується відповідачем-1. Позивач, скориставшись положеннями п.2.3.2 договору, надіслав на адресу відповідачів повідомлення від 03.01.2024, в якому вимагав достроково, а саме у термін до 03.02.2024 повернути заборгованість за тілом кредиту і відсотками за його користування через неналежне виконання відповідачем 1 кредитного зобов`язання. В подальшому, судом встановлено, що відповідач-1 не дотримався обов`язку щодо повернення грошових коштів у визначений повідомленням термін, що свідчить про прострочення ним виконання договірних зобов`язань. Відтак, судом визнано обґрунтованими суми: 450437,77 грн. боргу за тілом кредиту, 88 540,57 грн. боргу за процентами за користування кредитом, 193 044,76 грн. боргу за зворотною вимогою за сплаченою гарантією. Щодо клопотання відповідача 1 про розстрочення виконання рішення, то судом встановлено, що таке є документально необґрунтованим.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, СГ ТзОВ імені Данила Галицького звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2024 у справі №914/1127/24, в якій просить змінити таке в частині зарахувань сплаченої суми коштів та визначити сплачену суму коштів в розмірі 50 000,00 як таку, що сплачена в погашення заборгованості яка виникла з кредитного договору №03763282-КД-3 від 12.10.2022 по тілу кредиту. Зокрема, скаржник зазначає, що на момент винесення рішення, відповідачем-1 в погашення заборгованості за кредитним договором №03763282-КД-3 було сплачено 50 000,00 грн. в підтвердження чого посилається на платіжні доручення № 835 від 30.04.2024 та №1191 від 12.07.2024. Відтак, зазначає, що він не погоджується із розподілом коштів сплаченої заборгованості, оскільки така була сплачена в погашення заборгованості тіла кредиту, а позивачем зараховано 35 000,00 грн. у погашення заборгованості за тілом кредиту, а решту 15 000,00 грн. в рахунок погашення боргу за державною гарантією. Вважає, що судом першої інстанції не враховано того, що черговість задоволення вимог за кредитом, за яким гарантом здійснена плата на користь банку в рамках наданої гарантії, встановлюється наступним чином, грошові кошти отримані від звернення стягнення на предмет забезпечення, в першу чергу направляються в рахунок відшкодування витрат банку з звернення стягнення, потім (в порядку регресу) сплаченої гарантом суми частини заборгованості позичальника перед банком за кредитом у співвідношенні, визначеному договором гарантії , та нарахованої пені за прострочення заборгованості перед бюджетом до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту такої сплаченої ним суми нарахованої пені, потім відповідно до умов договору.

Щодо відмови в задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення, то скаржник вважає, що ним наведені достатні доводи для задоволення такого з посиланням на зниження реалізації продукції підприємства, зниження цін на таку продукцію, вказує, що з початку 2024 практично усі кошти підприємства були вкладені на проведення повноцінної посівної кампанії, в підтвердження чого посилається на укладення договорів між СТзОВ імені Данила Галицького та ТОВ «Агросем» № 01.11.23-41/2 від 01.11.2023 та ТОВ «ВІТАГРО ПАРТНЕР» №В23-12/24ЛВ від 28.12.2023. Скаржник вважає, що скрутне фінансове становище обумовлене фактом невиконання зобов`язань перед іншими кредиторами: гарантійне покриття по кредиту АБ «Укргазбанк» № 483/2022/ЛвОД-МСБ від 18.04.2022 заборгованість 9 655590,26 грн.; кредитний договір АТ КБ «Приватбанк» № 03763282-КД-2 від 08.09.2022, заборгованість 1 644 428 87 грн.; кредитний договір АТ КБ «Приватбанк» № 03763282-кд-3 від 12.10.2022, заборгованість 732 023,1 грн.; кредитний договір з ПАТ АБ «Укргазбанк» № 483/2022/ЛвОд-СБ від 18.04.2022, заборгованість - 4 197 296,5 грн.; кредитний договір з АТ «Ощадбанк» №ДК2063-1571 від 19.10.2022, заборгованість 1 122 195,72 грн. Також, вказує, що дане підтверджується даними з бухгалтерського обліку за період з 01.09.2024 по 09.09.2024.

Представник АТ КБ «Приватбанк» в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апеляційної скарги, вказуючи на те, що жодної вимоги про зміну (встановлення) порядку зарахування коштів, отриманих від відповідача-1 банком не заявлялось, судом першої інстанції не розглядалось та з відповідним зустрічним позовом апелянт в суд першої інстанції не звертався. Зазначає, що скаржник не враховує, що відповідно до ч.9 ст. 17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб`єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб`єктів господарювання банком - кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою. Відтак, зазначає, що здійснені відповідачем-1 часткові оплати на загальну суму 50 000,00 грн. розподілені з врахуванням ч. 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України.

Щодо розстрочення виконання рішення, то позивач зазначає, що заперечує таке з посиланням на ч. 13 ст. 17 Бюджетного кодексу України та ст. 129 Конституції України. При цьому, зазначає, що скаржником у даній справі не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість або утруднення виконання рішення суду у даній справі, також не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та обумовлюють доцільність і необхідність розстрочення його виконання на строк, про який просить в клопотанні. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2024 у справі №914/1127/24 без змін.

Третя особа - Міністерство фінансів України у відзиві заперечує проти доводів апеляційної скарги, звертаючи увагу на те, що питання державної гарантії регулюється укладеним 05.04.2022 Мінфіном та АТ КБ «Приватбанк» договором про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55. Вказує, що скаржник, звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, вимогами якої є зміна в частині зарахувань сплаченої суми коштів у розмірі 50 000,00 грн. виходить за межі предмету спору. Щодо розстрочення виконання рішення, то звертає увагу на положення ст. 17 Бюджетного кодексу України і констатує, що обставини, які зумовлюють надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення, повинні бути об`єктивними, непереборними, тобто, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2024 у справі №914/1127/24 - без змін. Розгляд апеляційної скарги просить здійснювати без участі представника Міністерства фінансів України.

27.01.2025 від СГ ТзОВ імені Данила Галицького через підсистему «Електронний суд» поступило клопотання про відкладення розгляду справи від 27.01.2025 (вх. № ЗАГС 01-04/749/25 від 27.01.2025), у зв`язку із зайнятістю адвоката Харченюка І.С. в іншому судовому процесі. Доказів вказаного до клопотання не долучено.

Відповідач 2 - Брух С.ІІ., участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом надіслання ухвали суду на адресу Брух С.І. ( АДРЕСА_1 ), однак така повернута без вручення із зазначенням відділення Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».

Третя особа - Міністерство фінансів України у відзиві на апеляційну скаргу просило розглядати справу без їх участі.

Представникм позивача в судовому засіданні 28.01.2025 заперечив проти відкладення розгляду справи та надано пояснення щодо доводів апеляційної скарги.

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи, суд, порадившись на місці, ухвалив відмовити в його задоволенні, оскільки аналогічне клопотання скаржником вже подавалось до апеляційного суду, і розгляд справи 17.12.2024 було відкладено в судове засідання на 28.01.2025.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

12.10.2022 між АТ КБ «Приватбанк» (банк) та СГ ТзОВ імені Данила Галицького (позичальник) укладено кредитний договір №03763282-КД-3 (Т-1, а.с.37-51), згідно із пунктом 1.1. якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно із пунктом А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у пункті А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці пункту 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Такий підписано представниками сторін із використанням кваліфікованих електронних підписів та скріплено їх електронними печатками, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого підпису від 25.04.2024 (Т-1, а.с.50-51).

Розділом А договору сторони погодили його істотні умови кредитування, а саме відповідно до пункту А.1 вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Надається у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в формі одноразового надання повної суми кредитного ліміту. Згідно із пунктом 1.1 договору невідновлювальна кредитна лінія надається банком для здійснення позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок продавця: ТОВ «Нео Агро», код ЄДРПОУ 40102948 за такими реквізитами: IBAN - № НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ 40102948.

Відповідно до пункту А.2 договору ліміт цього договору становить 1 085 507,46 грн. на наступні цілі: придбання основних засобів.

Абзацом 2 пункту 2.1.2 договору визначено, що зобов`язання з видачі цільового кредитного ліміту або його частини згідно з умовами цього договору виникають у банку після підписання сторонами цього договору з урахуваннями 5-денного строку, зазначеного у пункті 1.1 договору.

У пункті А. 4 договору сторони погодили рахунок для обслуговування кредиту, а саме НОМЕР_2 (у гривні), отримувач: АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 03763282 (IBAN- НОМЕР_3 ).

На виконання умов договору позивач перерахував на обумовлений сторонами рахунок суму кредиту у розмірі 1'085'507,46 грн., що підтверджується випискою по рахунку за період з 12.10.2022 по 23.04.2024 (Т-1, а.с.127-129).

Обставинами справи встановлено, що сторони спочатку погодили відповідні питання у пунктах А.6, А.8 договору, вказавши, що процентна ставка є фіксованою, становить 17,1% річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом, а нарахування процентів та їх сплата здійснюються щомісячно. Періодичність платежів передбачена додатком №1 «Графік платежів» до договору, який також підписаний представниками сторін із використанням кваліфікованих електронних підписів та застосуванням електронних печаток (Т-1, а.с.48-49).

12.10.2022 позивач та відповідач-1 підписали за допомогою кваліфікованих електронних підписів додаткову угоду №1 (Т-1, а.с.52-57), згідно з п. 2.1. якої за користування кредитом на умовах та в порядку визначених додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку за кредитом, яка є змінюваною та становить на дату укладення додаткової угоди - 17,1% річних.

Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 6%, але не більше Індекс UIRD (3 місяці) + 7% (обмеження встановлюються на дату укладення додаткової угоди), де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України. Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі Інтернет на офіційному сайті Національного Банку України. Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки банк повідомляє протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка, позичальника/поручителя/заставодавця та інших зобов`язаних за договором осіб, на свій вибір у один зі способів передбачених додатковою угодою.

Згідно з п.2.4. додаткової угоди позичальник щомісяця 1 числа місяця, що слідує за звітним місяцем, здійснює сплату процентів за користування кредитом у розмірі, з урахуванням вимог, що зазначені у пунктах 2.1-2.3 додаткової угоди.

Пунктом 2.2 додаткової угоди визначено, що у випадку прострочення позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і /або процентів в розмірі, зазначеному у пункті 2.3 додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: - в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення від суми простроченої заборгованості за кредитом та в розмірі компенсаційної процентної ставки від суми непростроченої заборгованості за кредитом; - в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно з пунктом 2.1 додаткової угоди + 5% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом та в розмірі базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно з пунктом 2.1 додаткової угоди від суми непростроченої заборгованості за кредитом; - в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Відповідно до пунктів 4.9, 4.10 договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму первісної суми цільового кредитного ліміту. Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів. При цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік.

У відповідності до пункту А.3 договору кінцевий термін повернення кредиту 01.10.2025 (включно).

Обставинами справи встановлено, що відповідач-1 належним чином не виконав зобов`язання за договором в частині погашення заборгованості за кредитом та відсотками за його користування у строки, погоджені сторонами у графіку платежів, що не заперечується і самим відповідачем-1, та вбачається зі змісту наявних у матеріалах справи виписок по банківському рахунку (Т-1, а.с.123-126, 127-129, 130-180).

Згідно з пунктом 2.3.2 договору при порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, порушенні заставодавцями/іпотекодавцями зобов`язань за договорами застави/іпотеки, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань за цим договором, банк на свій розсуд має право змінити умови договору - зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, терміни/строки виконання яких не наступили, терміни/строки вважаються такими, що наступили у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором.

Позивач надсилав на адресу відповідача-1 повідомлення вих. №21011LFL6S0IM від 03.01.2024, у якому вимагав достроково, а саме у термін до 03.02.2024, повернути заборгованість за тілом кредиту і відсотками за його користування через неналежне виконання останнім кредитного зобов`язання (т-1, а.с.95-100), яка останнім не сплачена.

Із розрахунку позивача, проведеного станом на 23.04.2024 (Т-1; а.с.181-182) та виписками по особовому рахунку, розмір заборгованості відповідача-1 становить 573 978,34 грн., з яких: 485 437,77 грн. борг за тілом кредиту, 88 540,57 грн. борг за процентами. При цьому нарахування процентів за користування кредитом припинено позивачем 03.02.2024, а процентна ставка зазнавала змін, а саме: - у період з 14.10.2022 по 29.12.2022 - 17,1%; - у період з 01.01.2023 по 02.03.2023 - 17,15%; - у період з 01.04.2023 по 08.06.2023 - 18%; - у період з 01.07.2023 по 15.09.2023 - 19,5%; - у період з 01.10.2023 по 21.12.2023 - 20,48%; - у період з 01.01.2024 по 03.02.2024 - 19,65%.

Відповідачем-1 в процесі розгляду справи перераховано на рахунок позивача 50 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №835 від 30.04.2024 на суму 30 000,00 грн., №1191 від 12.07.2024 на суму 20 000,00 грн. (Т-3, а.с.21-22) та виписками по рахунку за період з 12.10.2022 по 17.09.2024 (Т-3, а.с.27-33).

В забезпечення виконання зобов`язань за вище вказаним кредитним договором, 12.10.2022 ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» укладено договір поруки №03763282-ДП-3/1 (Т-1, а.с.58-64), згідно з п.1.1. якого надання поруки відповідачем-2 (поручитель) перед позивачем (кредитор) за виконання зобов`язань відповідачем-1 (боржник) зобов`язань за договором з розділу А «Істотні умови кредитування» Договору, а також зі сплати винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодовування збитків у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі. Вказаний договір підписано представником позивача, відповідачем-2 та її чоловіком - ОСОБА_2 , із використанням кваліфікованих електронних підписів та скріплено електронною печаткою позивача, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого підпису від 25.04.2024 (Т-1, а.с.65-66). Чоловік відповідача-2 надав згоду на укладення цього договору (Т-1, а.с.63).

Згідно з пунктом 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно з цим пунктом поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Сторони погодили, що якщо під час виконання кредитного договору зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за кредитним договором (в тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов`язань за кредитним договором) в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення, повідомлення поручителя та укладення окремої угоди з поручителем не потрібне (пункт 1.1 договору поруки).

Відповідно до пунктів 1.3, 1.5 договору поруки поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений. У випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного зобов`язання, у разі невиконання боржником будь-якого зобов`язання, передбаченого пунктом 1.1 договору. Не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора права звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги (пункт 2.2.1 договору поруки).

Обставинами справи встановлено, що позивач надсилав на адресу відповідача-2 повідомлення вих. №21011LFL6S0IM від 03.01.2024, у якому вимагав достроково, а саме у термін до 03.02.2024, повернути заборгованість за тілом кредиту і відсотками за його користування через неналежне виконання відповідачем-1 кредитного зобов`язання (Т-1, а.с.95-99, 101).

Також обставинами справи встановлено, що зобов`язання відповідача - 1 за договором також забезпечено державною гарантією, про що сторони домовились в уже згаданій вище додатковій угоді №1 від 12.10.2022.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди позичальник обізнаний про умови фінансової державної підтримки згідно із порядком, які йому повністю зрозумілі й зобов`язується дотримуватися умов порядку та нести відповідальність, передбачену умовами порядку та договором. Позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов`язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до порядку. При цьому позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього.

05.04.2022 між Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (гарант), та АТ «КБ «Приватбанк» (банк-кредитор) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 з подальшими змінами і доповненнями (Т-1, а.с.67-94).

Для забезпечення співпраці сторін вказаного договору, пов`язаної з наданням державної підтримки суб`єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва як державних гарантій на портфельній основі на підставі статті 17 Бюджетного кодексу України, Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 723 від 14.07.2021, сторони домовились, що гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов`язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля (пункт 6).

Згідно з п.12 договору №13110-05/55 у разі настання гарантійного випадку, а саме нездійснення позичальником планового платежу за основним боргом згідно з графіком платежів за будь-яким кредитом, включеним до портфеля і несплата такого платежу протягом 90 календарних днів, гарант зобов`язаний сплатити на користь банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу «Сплата за гарантією» цього договору.

Пунктом 31 договору №13110-05/55 встановлено, що у разі настання гарантійного випадку банк-кредитор надсилає гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

Банк кредитор зобов`язаний протягом двох банківських днів з дати надсилання відповідної вимоги гаранту письмово повідомити позичальникам за кредитами, включеними до вимоги, про надіслання відповідної вимоги (пункт 33 Договору №13110-05/55).

Обставинами справи встановлено, що позивач направив третій особі вимоги №21011LFL6S0IM від 07.02.2024 (Т-1, а.с.102-105), №21011LFL6S0IM-1 від 07.03.2024 та електронне повідомлення №000900257550 від 07.03.2024 (Т-1, а.с.106-110) про сплату за гарантією у розмірі 208'044,76 грн. через настання гарантійного випадку (невиконання відповідачем-1 умов договору).

Міністерство фінансів України перерахувало на користь позивача суму гарантії у розмірі 208 044,76 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по банківському рахунку (Т-1, а.с.123-129; Т-3, а.с.27-33), яка була спрямована на погашення заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до цього, позивач звернувся до суду із позовною вимогою про стягнення з відповідачів і суми державної гарантії.

Отже, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в розмірі 573 978,34 грн., з яких: 485 437,77 грн. заборгованості за тілом кредиту, 88 540,57 грн. заборгованості по процентам та 208 044,76 грн. гарантії.

Як зазначалося вище, відповідачем-1 в процесі розгляду справи сплачено на користь позивача 50 000,00 грн., з яких 35 000,00 грн. позивачем зараховано у погашення заборгованості за тілом кредиту, 15 000,00 грн. у погашення боргу за сплаченою гарантією, що підтверджується платіжними інструкціями (Т-3, а.с.23,25), а також виписками по рахунку за період з 12.10.2022 по 17.09.2024 (Т-3, а.с.27-33).

Відтак, оскаржуваним рішенням позов задоволено частково; стягнуто солідарно з СГ ТзОВ імені Данила Галицького та Брух Світлани Іванівни на користь АТ КБ «Приватбанк» 450 437,77 грн. боргу за тілом кредиту, 88 540,57 грн. боргу за процентами за користування кредитом, 193 44,76 грн. боргу за зворотною вимогою за сплаченою гарантією та 8 784,28 грн. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; закрито провадження у справі № 914/1127/24 в частині вимоги АТ КБ «Приватбанк» про солідарне стягнення із СГ ТзОВ імені Данила Галицького та Брух С.І. заборгованості за тілом кредиту у розмірі 35 000,00 грн. та заборгованості за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 15 000,00 грн., у зв`язку із відсутністю предмета спору; у задоволенні клопотання СГ ТзОВ імені Данила Галицького про розстрочення виконання рішення суду - відмовлено.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення оскаржується в частині зарахувань сплаченої суми коштів (50 000,00 грн) та апелянт просить змінити зарахування такої шляхом визначення сплати суми коштів в розмірі 50 000,00 грн. як таку, що сплачена в погашення заборгованості, яка виникла з кредитного договору №03763282-КД-3 від 12.10.2022 по тілу кредиту. Також з тексту апеляційної скарги вбачається, що скаржник не погоджується з відмовою в клопотанні про розстрочення виконання рішення.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків , зокрема є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (ч.ч.1-2 ст. 509 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що АТ КБ «Приватбанк» та СГ ТзОВ ім. Данила Галицького укладено кредитний договір № 03763282-КД-3 від 12.10.2022.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, що кореспондується положенням ст. 193 ГК України, - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як вбачається з обставин справи, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором та перерахував на обумовлений сторонами рахунок кредитні кошти у розмірі 1 085 507,46 грн., що сторонами не заперечується.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики , якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Сторони досягли домовленості про те, що процента ставка за договором є змінюваною та становить 17,1% річних. При цьому розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 6%, але не більше Індекс UIRD (3 місяці) + 7%, та може бути переглядатися банком щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу у порядку визначеному пунктом 2.1 додаткової угоди до договору. Розмір процентів за користування кредитом також може змінюватися у випадку прострочення позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту згідно із пунктом 2.2 додаткової угоди до договору.

У відповідності до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом А.3 договору встановлено, що кінцевий термін повернення кредиту 01.10.2025 (включно). Аналогічна дата відображена і у Графіку платежів до договору, який також врегульовує сплати і розміри щомісячних сум, які повинен вносити відповідач 1 для погашення кредитної заборгованості.

Стаття 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наявних в матеріалах виписок по банківському рахунку вбачається, що відповідач 1 допустив прострочення по сплаті платежів, передбачених у графіку платежів, що не заперечується останнім.

Відтак, позивач направлено на адресу позичальника (відповідача 1) повідомлення вих. №21011LFL6S0IM від 03.01.2024, у якому вимагав достроково погасити усю кредитну заборгованість.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Дана вимога встановлена п.2.3.2 договору.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що пред`явленням кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку ч.2 ст. 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав.

У разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України право кредитора нараховувати, передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі №916/4693/15).

Пунктом 2.3.2 договору сторони встановили, що при пред`явленні банком вимоги про дострокове повернення боргу у повному обсязі, терміни/строки зобов`язання вважаються такими, що наступили у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за Договором.

Повідомленням вих. №21011LFL6S0IM від 03.01.2024 позивач встановив термін для дострокового повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами та інших платежів за договором до 03.02.2024.

Відповідач 1 не дотримався обов`язку щодо повернення грошових коштів у визначений повідомленням термін, а отже ним прострочено виконання договірних зобов`язань.

Як зазначалося вище, кредитне зобов`язання відповідача 1 забезпечене договором поруки, який укладено між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , згідно з п.1.5. якого у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Позивач звертався також і до ОСОБА_1 з повідомлення №21011LFL6S0IM від 03.01.2024 про дострокове погашення заборгованості за договором до 03.02.2024, яке також залишено без реагування.

Згідно з ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії (ч.ч. 1-2 ст. 563 ЦК України).

Обставинами справи встановлено, що Міністерство фінансів України, як гарант виконання його зобов`язань за договором, у зв`язку з простроченням відповідачем 1 умов кредитного зобов`язання, перерахувало на користь позивача суму гарантії у розмірі 208 044,76 грн., виконавши умови договору №13110-05/55. Наведеного сторонами не заперечується.

Частиною 1 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми , сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що право АТ КБ «Приватбанк» на пред`явлення позову до відповідачів про стягнення 208 044,76 грн. виплаченої державної гарантії забезпечене пунктами 39, 40 договору №13110-05/55, а також п.2.13 додаткової угоди до договору, а отже у позивача наявними є повноваження для пред`явлення позову про стягнення боргу за державною гарантією.

Як вже було встановлено судом, оскільки відповідач 1 сплатив на користь позивача 50 000,00 грн, обґрунтованою є сума позовних вимог у розмірі 450 437,77 грн. (485437,77-35000,00 грн.=450437,77) за тілом кредиту, 88 540,57 грн. за відсотками та за державною гарантією в розмірі 193 044,76 грн. (208044,76-15000,00=193044,76), які правомірно задоволенні до стягнення з відповідачів. Дані суми сторонами також не заперечуються.

Пунктом 2 ч.1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі , якщо відсутній предмет спору

Предмет спору щодо стягнення 35 000,00 грн. за тілом кредиту та 15 000,00 грн. за державною гарантією існував на момент подання до суду позову, однак припинив своє існування під час розгляду справи, а відтак, судом першої інстанції правомірно у цій частині закрито провадження у справі (щодо суми 50 000,00 грн.), у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржник в апеляційній скарзі не погоджується із розподілом коштів сплаченої заборгованості, оскільки помилково вважає, що зазначені вище суми були ним сплачені в погашення заборгованості тіла кредиту, посилаючись на п.п.2.14 та 2.15 додаткової угоди до кредитного договору, відповідно до якої грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляється, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до п.2.11. цієї додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією до нарахованої пені.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що черговість задоволення вимог за кредитом, за яким гарантом здійснена сплата на користь банку в рамках наданої гарантії, встановлюється наступним чином: грошові кошти, отримані від звернення стягнення на предмет забезпечення, в першу чергу направляється в рахунок погашення витрат банку з звернення стягнення, потім (в порядку регресу) сплаченої гарантом суми частини заборгованості позичальника перед банком за кредитом у співвідношенні, визначеному договором гарантії, та нарахованої пені за прострочення заборгованості перед бюджетом до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту такої сплаченої ним суми та нарахованої пені, потім відповідно до умов договору.

Пункти 2.14 та 2.15 додаткової угоди встановлюють черговість задоволення вимог кредитора від звернення стягнення щодо предмету забезпечення, а не добровільного погашення заборгованості.

Згідно з ч.9 ст. 17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб`єктів господарювання перед державою та перед банком - кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб`єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.

Порядок надання державних гарантій на портфельній основі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №723.

Пунктом 43 договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 від 05.04.2022 встановлено, що робота зі стягнення з позичальника простроченої заборгованості перед державою проводиться банком-кредитором на підставі порядку, ст. 17 Бюджетного кодексу України та цього договору відповідно до внутрішніх правил та процедур банку-кредитора.

Відповідно до п.2.13 додаткової угоди від 15.04.2022 до кредитного договору №03889244-КД-1 від 15.04.2022 позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до п.2.11. цієї додаткової угоди).

Грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості , направляється, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до пункту 2.11. цієї додаткової угоди), до моменту повного погашення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

Отже, сторони врегулювали правовідносини щодо стягнення з позичальника на користь держави грошових коштів, що були сплачені за державною гарантією у зв`язку з порушенням зобов`язання з повернення кредиту.

З платіжних інструкцій від 30.04.2024 №835 на суму 30 000,00 грн. та від 12.07.2024 №1191 на суму 20 000,00 грн. вбачається, що такі погашення здійснені після подання банком позову, що наголошувалось вже раніше.

Відтак, позивачем обґрунтовано здійснено розподіл сплачених відповідачем 1 проплат на суму 50 000,00 грн. з врахуванням ч. 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України, а саме: шляхом зарахування 15 000,00 грн. на погашення заборгованості, яка виникла з кредитного договору №03763282-КД-3 від 12.10.2022 перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією та 35 000, 00 на погашення заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк».

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що з аналізу обставин справи вбачається, що жодної вимоги про зміну (встановлення) порядку зарахування коштів отриманих від відповідача 1 банком не заявлялось, судом першої інстанції не розглядалось та з відповідним зустрічним позовом відповідача 1 в суд першої інстанції не звертався.

Поряд з цим, відповідач 1 (скаржник) в апеляційній скарзі вказує на те, що відмова в задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення є необґрунтованою, в обґрунтування чого посилається на те, що ним наведені достатні доводи, для задоволення такого з посиланням на зниження реалізації продукції підприємства, зниження цін на таку продукцію та на те, що з початку 2024 практично усі кошти підприємства були вкладені на проведення повноцінної посівної кампанії, в підтвердження чого посилається на ряд укладених договорів.

В спростування наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Обставинами справи встановлено, що відповідачем-1 подано до суду першої інстанції заяву вх. №3436/24 від 13.09.2024 (Т-2, а.с.167-243), у якій він просив розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців зі щомісячною сплатою суми у розмірі 61 001,92 грн., з посиланням на скрутне матеріальне становище через сезонний характер своєї діяльності (вирощування зернових, бобових культур і насіння олійних культур), зниження реалізації продукції підприємства та зниження ціни на таку продукцію. Зазначає, що різниця в цінах 2022 року та 2023 року за одну тонну продукції становить приблизно 13%. З початку 2024 року усі грошові кошти товариства були вкладені у проведення посівної компанії, а саме у розмірі 37 635 473,91 грн. Крім цього, у відповідача-1 наявна заборгованість перед іншими кредиторами. Погасити борг відповідач зможе, починаючи з кінця вересня, адже саме тоді почнеться збір соняшнику та його реалізація на ринку.

Згідно з частиною 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду щодо сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно з з ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Згідно з ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо скрутного матеріального становища заявника, яке обумовлене сезонним характером своєї діяльності (вирощування зернових, бобових культур і насіння олійних культур), зниженням реалізації продукції підприємства та зниженням ціни на таку продукцію, то суд апеляційної інстанції зазначає, що ним не надано доказів зменшення реалізації продукції підприємства. Надані ним статистичні відомості щодо середньої ціни на сільськогосподарську продукцію у 2022 та 2023 роках із веб-сайту Державної служби статистики України (Т-2, а.с.182-183) судом першої інстанції правомірно не взяті до уваги, оскільки такі відображають лише загальну ситуацію із цінами по країні і такі прямо не стосуються дійсних цін, за якими відповідач-1 здійснює реалізацію своєї продукції.

Щодо доводів заявника про те, що з початку 2024 року усі грошові кошти товариства були вкладені у проведення посівної компанії, а саме у розмірі 37 635 473,91 грн., судом першої інстанції правомірно відхилено, з огляду на те, що такі не підтверджені належними доказами. Договори поставки №В23-12/24ЛВ від 28.12.2023 та №01.11.23-41/2 від 01.11.2024 (Т-2, а.с.232-242), а також відповідні специфікації (Т-2, а.с.190-221, 224-231) не підтверджують факту понесення витрат зі сплати вартості продукції, що постачається. Щодо заборгованості перед іншими кредиторами, то належних доказів даного в матеріалах справи немає, а відомостей з бухгалтерського обліку за період з 01.09.2024 по 09.09.2024 не можуть слугувати доказом реальності існування заборгованості.

Отже, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні клопотання СГ ТзОВ імені Данила Галицького про розстрочення виконання рішення суду.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні правових норм та не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Львівської області від 18.10.2024 року у справі №914/1127/24.

Колегія суддів вважає підставним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог про стягнення солідарно з СГ ТзОВ імені Данила Галицького та Брух С.І. кредитної заборгованості в розмірі 450437,77 грн. боргу за тілом кредиту, 88540,57 грн. боргу за процентами за користування кредитом, 193 044,76 грн. боргу за зворотною вимогою.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2024 року у справі №914/1127/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

Судді О.І. Матущак

О.С. Скрипчук