Рішення

від 22.10.2024 по справі 923/1804/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 923/1804/14(916/3106/24)

Господарський суд Одеської області у складі судді Найфлейш В.Д.,

При секретарі судового засідання Дурович А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №923/1804/14 (916/3106/24)

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" (73011, м. Херсон, вул. Адмірала Макарова, 203, код ЄДРПОУ 32702078)

про стягнення

Представники сторін у судове засідання не з`явилися

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" про стягнення.

Ухвалою суду від 16.07.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в межах справи №923/1804/14 про банкрутство Акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» та присвоєно справі №923/1804/14(916/3106/24); засідання по справі призначено на "10" вересня 2024 р. о 12:00; запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду, тощо.

Ухвалою суду від 10.09.2024р. у зв`язку з технічним збоєм у роботі мережевого обладнання суду, розгляд справи відкладено на 22.10.2024р. о 15:00год.

Представники сторін повідомлені про дату та час судового засідання належним чином.

Позивач у судове засідання, призначене на 22.10.2024р., не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання також не з`явився, причини неявки суду невідомі.

Суд зазначає, що ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою"

Суд зауважує, що згідно ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду від 16.07.2024, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали позовної заяви, дослідивши всі наявній в ній докази, суд встановив:

ОСОБА_1 з 2016 року працював у Акціонерному товаристві «Таврійська будівельна компанія» (в подальшому Акціонерному товаристві «Таврійська будівельна компанія») та 01.04.2020р. його було звільнено із займаної посади відповідно до ст.38 Кодексу України законів про працю.

Рішенням Господарського суду Херсонської області по справі №923/1804/14 (923/126/20) від 18.06.2020р. з Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" було стягнуто на користь позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з травня 2019 року по листопад 2019 року та з лютого 2020 року по квітень 2020 року в сумі 67 703 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2021 року по справі №923/1804/14 (923/727/20), залишеного без змін Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2021р. з Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" було стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в сумі 24 141 грн. 97 коп., вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 24 339,86 грн., а також компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 1 759,53грн. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн. У даній справі середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні стягнуто за період з 02.04.2020р. по 02.07.2020р.

Позивач зазначає, що фактично остаточний розрахунок при звільненні (сплата вихідної допомоги та компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати) проведено відповідачем 07.06.2021 року.

Оскільки середній заробіток, який заявлявся до стягнення у справі №923/1804/14 (923/727/20) охоплював періоди (наступні) 03.07.2020 та 07.06.2021р. (в день проведення фактичного остаточного розрахунку при звільненні) та в добровільному порядку відповідачем сплачений не був, він підлягав стягненню в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Херсонської області по справі №923/1804/14 (923/1051/21) від 05.10.2021р. з Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" було стягнуто на користь позивача середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 03.07.2020 року по 06.06.2021 року в сумі 107 865,06 грн. без відрахування з цієї суми податків, зборів та обов`язкових платежів, понесені витрати на професійну допомогу в розмірі 5000,00 грн., понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн.

16.12.2021 року постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу АТ "Таврійська будівельна компанія" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області по справі №923/1804/14 (923/1051/21) від 05.10.2021р. залишено без змін.

20.12.2021р. АТ "Таврійська будівельна компанія" було надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просив скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2021р. та рішення Господарського суду Херсонської області по справі №923/1804/14 (923/1051/21) від 05.10.2021р., ухвалити нове рішення, яким стягнути з АТ "Таврійська будівельна компанія" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 03.07.2020 року по 06.06.2021 року в сумі 7 871,45 грн. Водночас, скаржником було заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 05.10.2021р. та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2021р. у справі №923/1804/14 (923/1051/21).

10.02.2022р. постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №923/1804/14(923/1051/21) касаційну скаргу АТ "Таврійська будівельна компанія" залишено без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2021р. та рішення Господарського суду Херсонської області від 05.10.2021р. у справі №923/1804/14(923/1051/21) залишено без змін. У даній справі середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні стягнуто за період з 03.07.2020р. по 06.06.2021р.

Позивач звертає увагу на тому, що на його банківський рахунок надійшли гроші від відповідача лише в сумі 17 953,42 грн. Більше жодних коштів на рахунок позивача не надходило, що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача. Тобто, позивач зазначає, що відповідач, будучи обізнаним рішеннями судів усіх інстанцій, грубо ігнорує їх, задовольнивши вимоги позивача лише частково.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У ч. 3 ст. 15 Закону України «Про охорону праці» закріплено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Враховуючи викладене, позивач зазначає, що здійснивши лише часткове задоволення вимог, відповідач продовжує порушувати законодавство України, конституційні права та завдавати позивачеві матеріальну та моральну шкоду.

Позивач зауважує на тому, що, оскільки середній заробіток, який заявлявся до стягнення у справі №916/1804/14(923/1051/21) та охоплював період з 03.07.2020 по 07.06.2021р. ні в добровільному, ні в примусовому порядку до сих пір в повному обсязі сплачений не був (що також підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №68167880 за наказом №923/1804/14, виданий Господарським судом Херсонської області), та середній заробіток за наступний період з 08.06.2021 по 19.06.2024 відповідачем в частині його сплати в добровільному порядку також не виконаний, ОСОБА_1 вимушений звернутися з відповідним позовом до суду для захисту своїх прав.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

Позивач вказує, що середньоденний заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні узгоджений ГСХО по справі №923/1804/14(923/1051/21), розрахунок був наведений ОСОБА_1 у позовній заяві та складає 395,77 грн.

Обчислення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку провадилося шляхом множення середньоденного заробітку на число днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком, як встановлено абз.1 п.8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженою Постановою Кабінету міністрів України №100 від 08.02.1995р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд виходить з наступного обчислення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні:

395,77 грн. (середньоденна заробітна плата) * 1106 (кількість днів за період затримки остаточного розрахунку з 08.06.2021р. по 19.06.2024р., які мають бути оплачені середнім заробітком) = 437 721 грн. 62 коп. (сума середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку без вирахування з цієї суми ПДФО та військового збору).

Розрахунок суми середнього заробітку до сплати після утримання ПДФО та військового збору проведено наступним чином:

437 721 грн. 62 коп. (нарахована сума середнього заробітку) * 18% (ставка ПДФО згідно п.167.1 ст. 167 ПК України) = 78 789 грн. 89 коп. (сума ПДФО, що підлягає утриманню з працівника).

437 721 грн. 62 коп. (нарахована сума середнього заробітку) * 1.5% (ставка військового збору згідно п.п. 1.2, 1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ від 02.12.2010 року №2755-VI) = 6565 грн. 82 коп. (сума військового збору, що підлягає утриманню з працівника).

437 721 грн. 62 коп. (нарахована сума середнього заробітку) - 78 789 грн. 89 коп. (сума ПДФО, що підлягає утриманню з працівника) - 6565 грн. 82 коп. (сума військового збору, що підлягає утриманню з працівника) = 352 365 грн. 91 коп. (середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 08.06.2021 по 19.06.2024р. після відрахування ПДФО та військового збору).

Таким чином, наведений позивачем розрахунок середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні є вірним та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення компенсації моральної шкоди судом встановлено наступне.

Позивач є людиною похилого віку та інвалідом 3 групи з дитинства, про що свідчить надана до матеріалів справи довідка до акта огляду МСЕК. ОСОБА_1 зазначає, що потребує повторного протезування тазостегнового суглоба та про те, що має скорочення ноги на 8 сантиметрів, що значно ускладнює його пересування. У зв`язку з тривалим очікуванням коштів від відповідача позивач не може забезпечити собі належне обстеження, лікування через скрутне матеріальне становище, його стан здоров`я тільки погіршується, що призвело до глибоких моральних страждань та його перебуванням у критичному стані.

Тому, у зв`язку з викладеним, посилаючись на засади розумності та справедливості, позивач просить стягнути з відповідача завдану йому моральну шкоду в сумі 80 000 грн.

З урахуванням вказаного, проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд зазначає, що вимоги позивача щодо стягнення 352 365,91 грн., що є середнім заробітком за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 08.06.2021 по 19.06.2024р., а також моральної шкоди у сумі 80 000 грн, є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" (73011, м. Херсон, вул. Адмірала Макарова, 203, код ЄДРПОУ 32702078) про стягнення - задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" (73011, м.Херсон, вул. Адмірала Макарова, 203, код ЄДРПОУ 32702078) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість в сумі 432 365 грн. (чотириста тридцять дві тисячі триста шістдесят п`ять гривень) 91 коп., з яких: середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 08.06.2021 по 19.06.2024р. в сумі 352 365 (триста п`ятдесят дві тисячі триста шістдесят п`ять) грн. 91 коп.; відшкодування моральної шкоди в сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" (73011, м.Херсон, вул. Адмірала Макарова, 203, код ЄДРПОУ 32702078) на користь Державного бюджету України (рахунок № UA908999980313111256000026001 в ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ отримувача - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у сумі 6485 (шість тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн. 49 коп.

Накази видати.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання його повного тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2024р.

Суддя В.Д. Найфлейш