Рішення

від 17.10.2024 по справі 922/360/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року м. ХарківСправа № 922/360/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Колесніченко О.В.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро", Харківська область, Лозівський р-н, село Веселе до Фермерського господарства "Подолівське", Харківська область, місто Барвінкове 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос", Харківська область, Близнюківський район, смт Близнюки про стягнення 884735,90 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - Наталії ОРІЩЕНКО (адвокат),

відповідача - Катерини СЕРГІЄНКО (адвокат),

третьої особи - Катерини СЕРГІЄНКО (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фермерського господарства "Подолівське" про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками у сумі 884735,90 грн, судового збору у розмірі 13271,04 грн та витрат на правничу допомогу.

На підставі рішення від 18.06.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фермерського господарства "Подолівське" (64701, Харківська обл., Барвінківський р-н, місто Барвінкове, вулиця Скрипника, буд. 6; ЄДРПОУ 38072134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" (64650, Харківська обл., Лозівський р-н, село Веселе, вул. Центральна, буд. 1; ЄДРПОУ 34174009) неустойку у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками у сумі 884735,90 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 13271,04 грн.

25.06.2024 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі, в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №922/360/24, яким стягнути з Фермерського господарства "Подолівське" (код 38072134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" (код 34174009) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60000,00 грн.

22.07.2024 від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення по справі щодо покладення на відповідача адвокатських витрат позивача.

На підставі ухвали від 25.06.2024 призначено заяву представника позивача від 25.06.2024 про ухвалення додаткового рішення до розгляду у судовому засіданні на "23" липня 2024 р. о 12:00 год.

Ухвалою суду від 23.07.2024 зупинено розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення по справі №922/360/24 до розгляду Східним апеляційним судом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2024.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 апеляційну скаргу представника Фермерського господарства "Подолівське"- адвоката Сергієнко К.С. залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2024 року у справі № 922/360/24 залишено без змін.

Ухвалою суду від 14.10.2024 поновлено розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення по справі №922/360/24, призначено заяву представника позивача від 25.06.2024 про ухвалення додаткового рішення до розгляду у судовому засіданні на "17" жовтня 2024 р. о 13:30 год.

Представник позивача (заявник) в судовому засіданні 17.10.2024 підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.10.2024 проти заяви позивача про ухвалення додаткового рішення заперечував. Свої заперечення обґрунтовував наступним.

Під час розгляду справи позивачем неодноразово зверталась увага на аналогічність обставин поточної справи обставинам справи №922/4278/21 та закликалось суд взяти до уваги за поточною справою висновки апеляційного та касаційного суду, ухвалені за вказаною справою. В своєму рішенні судом першої інстанції взято до уваги посилання позивача на справу №922/4278/21, а своє рішення обґрунтовано на підставі договору № 03/01/17- ПО, договору № 1-БР, вимоги від 19 травня 2021 року, довідки ТОВ "КОЛОС" тощо. Розглядаючи справу, що виникла з тих самих підстав, але щодо інших земельних ділянок за договором 03/01/17-ПО, Східний апеляційний господарський суд в своїй постанові від 22 січня 2024 року, відмовив в розподілі судових витрат в повному обсязі та застосував частину 9 ст. 129 ГПК України, зокрема, в п. 62.2 зазначив про таке:

"62.2. Однак, враховуючи, що результати апеляційного перегляду основного рішення у будь-якому разі унеможливлюють збереження чинності додаткового рішення безвідносно до оцінки ступеня обґрунтованості визначених позивачем підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідача, а також оцінку дій/бездіяльності та позиції сторін як до порушення провадження у справі, так і у її перебігу, колегія дійшла висновку про можливість застосування спеціального правилу розподілу, визначеного ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України: - суперечлива поведінка позивача - орендаря як щодо визначеності і послідовності матеріально-правових аспектів спірних суборендних правовідносин, неналежний стан обліку орендованих земельних ділянок і правовідносин щодо передачі речових прав суборенди різним контрагентом одночасно та розрахункові помилки, неналежна та взаємовиключна правова кваліфікація одночасно заявлених вимог з метою невиправданого завищення стягуваних сум відмічається колегією суддів як істотний чинник виникнення саме такого формату спору і його надмірного ускладнення. Відповідно до зазначеного, апеляційний суд зазначив, що «враховуючи означені «внески» учасників справи та їх представників (ненадання своєчасно ще під час первісного розгляду справи усього потрібного для правильної оцінки усіх значущих аспектів спірних правовідносин доказів та пояснень), апеляційний суд, керуючись принципом пропорційності (ст.14 Господарського процесуального кодексу України) дійшов висновку, що справедливий розподіл судових витрат (як зі сплати судових зборів у перебігу усього провадження у справі, так і з оплати професійної правничої допомоги) вимагає віднесення на кожну сторону усього обсягу понесених (або тих, що мають бути оплачені на користь залучених адвокатів) нею судових витрат".

Водночас, представник відповідача (боржника) посилається на пункти 67 та 68 постанови Верховного Суду від 17 квітня 2024 року, ухваленої в порядку касаційного перегляду вищевказаної постанови апеляційного суду, та звертає увагу суду на таке:

"67. У даному випадку суд апеляційної інстанції навів переконливе та детальне обґрунтування обставин справи та дій сторін, з урахуванням яких із застосуванням процесуальних повноважень, регламентованих частиною 9 статті 129 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність покладення усіх понесених учасниками справи судових витрат на них самих. Відповідні мотиви апеляційного суду детально наведені в пункті 27 цієї Постанови. Такі висновки апеляційного суду та здійснене ним застосування вказаної процесуальної норми не суперечать правовим висновкам Верховного Суду у справі № 910/12876/19.

68. З огляду на викладене та враховуючи, що норма частини 9 статті 129 ГПК України передбачає саме дискреційне повноваження суду, тобто його право здійснити розподіл судових витрат у визначений спосіб за наслідками власної оцінки обставин конкретної справи, колегія суддів вважає відсутніми правові підстави для скасування оскаржуваної постанови з наведених скаржниками підстав, які за своїм змістом зводяться до вимог про переоцінку встановлених апеляційним судом обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції".

Так, з огляду на вищенаведене, відповідач звертає увагу суду на те, що поточна справа виникла за тими самими обставинами, що і справа № 922/4278/21, а саме, в силу договірних відносин між сторонами по справі за договором суборенди № 03/01/17-ПО та в силу тих самих спірних питань повернення/неповернення земельних ділянок після закінчення строку дії договору. Також, боржник наполягає, що доказами по даній справі були ті ж самі докази, а саме договір № 03/01/- ПО, додаткові угоди, вимога від 19 травня 2021 року тощо.

На переконання ФГ "Подолівське" в даному випадку необхідно застосувати ч. 4 ст. 75 ГПК України, а саме, представник вважає, що, в даному випадку, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач наполягає, що ч. 2 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідач звертає увагу на правову думку Верховного Суду, що викладена в постанові від 15 серпня 2023 року по справі № 922/2993/21 щодо аналогічності правовідносин за справою, за якою ухвалено певний правовий висновок, будь-якій поточній справі.

Відповідно до викладеного, відповідач наголошує на тому, що за обставинами поточної справи до питання щодо розподілу судових витрат має застосовуватись ч. 9 ст. 129 ГПК України, адже на її застосуванні, за тих самих обставин, звернув увагу САГС у № 922/4278/21 та, така сама думка була висловлена Верховним Судом (що є обов`язковим до врахування) за тими самими (навіть не за подібними, а за тими самими) обставинами.

Крім того, відповідач (боржник) просить суд звернути увагу на те, що в договорі № 22/12-1 про надання правової допомоги від 22.12.2021 вказана погодинна оплата послуг, а додатковою угодою № 5 змінено розрахунок послуг на фіксовану ставку гонорару в розмірі 60000,00 грн. На думку ФГ "Подолівське", - це не є правильним та просить суд врахувати при винесенні додаткового рішення таку зміну обрахунку адвокатських послуг.

Слід звернути увагу на те, що відповідач (боржник) в судовому засіданні 17.10.2024 наполягає на застосуванні ч.9 ст.129 ГПК України, оскільки вважає, що позивач (стягувач) зловживає своїми процесуальними правами. Так, боржник наполягає, що зловживання процесуальними правами позивачем виражається у тому, що замість заявлення до суду усіх вимог по усім земельним ділянкам одночасно у одній позовній заяві, позивач (стягувач) подав до суду два окремих позови, тобто звернувся до суду два рази вимогами про стягнення неустойки, хоча міг би звернутися один раз.

Так, на думку відповідача (боржника) позивач вчинив зловживання своїми процесуальними правами, стягуючи заборгованість частинами, а саме, заявивши до стягнення неустойку за певну частину земельних ділянок в першому позові, а потім подав інший позов про стягнення неустойки за іншу частину земельних ділянок, відтак, позивач спричинив ще один судовий процес, що, на думку відповідача (боржника), є зловживанням своїми процесуальними правами. На підставі вищенаведеного, відповідач (боржник) просить суд відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу повністю.

Крім того, відповідач (боржник) також вказує, що в даному випадку існують неправильні дії позивача, що встановлені при розгляді іншої справи, а саме при розгляді справи № 922/4278/21, тому на переконання відповідача (боржника) слід відмовити в задоволенні витрат на правову допомогу повністю.

Натомість, позивач (стягувач) в судовому засіданні 17.10.2024 просить суд задовольнити заяву про стягнення витрат на правову допомогу у повному обсязі, зауважує, що відповідач (боржник) не просить суд зменшити розмір витрат на правову допомогу, не вказує про неспівмірність заявлених витрат, не зазначає про порушення принципів пропорційності, справедливості, не вказує про порушення критерію розумності розміру заявлених до стягнення адвокатських витрат, тобто відповідач не зауважує про те, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, втім, просить суд застосувати ч.9 ст.129 ГПК України та відмовити повністю в задоволенні заяви позивача (стягувача), посилаючись на наявність зловживань своїми правами з боку позивача (стягувача) та наявність неправомірних дій з боку позивача (стягувача), які були встановлені судом у іншій справі, а саме у справі № 922/4278/21.

Позивач (стягувач) заперечує в судовому засіданні 17.10.2024 про можливість застосування ч.9 ст.129 ГПК України, та про те, що в даному випадку суд має право покласти на позивача судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Розглянувши заяву ТОВ "Краєвид Агро" про ухвалення додаткового рішення, суд виходить з наступного.

Представництво інтересів ТОВ "Краєвид Агро" по справі №922/360/24 у Господарському суді Харківської області здійснювала адвокат Адвокатського Бюро "ОРІЩЕНКО" Оріщенко Наталія на підставі договору про консультування та надання правової допомоги №22/12-1 від 22.12.2021 року та сформованого за цим договором ордеру на надання правничої (правової) допомоги.

Так, за умовами укладеного договору про надання правової допомоги, клієнт доручив, а Адвокатське бюро прийняло доручення щодо надання клієнту усіх видів правової допомоги, передбаченої Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Додатковою угодою № 4 від 29.01.2024 року сторонами було погоджено, що в рамках договору про консультування та надання правової допомоги №22/12-1 від 22.12.2021 року, після розгляду справ №922/4278/21 Адвокатське бюро "ОРІЩЕНКО" також надасть послуги зі складання, підготовки та подання позовної заяви ТОВ "Краєвид Агро" до ФГ "Подолівське" щодо стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками, щодо яких позовні вимоги не були заявлені по справі № 922/4278/21.

Додатковою угодою № 5 від 08.02.2024 року сторонами було погоджено, що в рамках договору про консультування та надання правової допомоги №22/12-1 від 22.12.2021 року Адвокатське бюро "ОРІЩЕНКО" також надаватимуся юридичні послуги, пов`язані з розглядом Господарським судом Харківської області справи №922/360/24 за позовом ТОВ "Краєвид Агро" до ФГ "Подолівське" про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками у сумі 884735,90 грн, судового збору у розмірі 13271,04 грн та витрат на правничу допомогу в усіх можливих інстанціях розгляду справи.

Відповідно до п.4.1. договору, за надання юридичних послуг клієнт зобов`язується виплачувати Адвокатському бюро винагороду. Пункт 4.2. визначає вартість юридичних послуг за цим договором, яка розраховується з урахуванням погодинних ставок Адвокатського бюро. Погодинні ставки Адвокатського бюро наступні - безпосередній виконавець послуг (посада) та ставка, гривень/годину: адвокат - засновник Адвокатського бюро - 3675,00 грн/год; адвокат - 2500,00 грн; помічник адвоката (юрист) - 1450,00 грн.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що оплата юридичних послуг, наданих Адвокатським бюро, здійснюється на підставі актів надання послуг та рахунків. Розрахунок вартості наданих юридичних послуг здійснюється на підставі вартості погодинних ставок.

Положеннями додаткової угоди №5 від 08.02.2024 було передбачено фіксовану ставку вартості юридичних послуг у справі №922/360/24 (незалежно від кількості годин витраченого робочого часу Адвокатським бюро на надання тієї чи іншої послуги та не залежно від результату розгляду справи).

Відповідно до Опису наданих послуг Адвокатським бюро "ОРІЩЕНКО" на користь ТОВ "Краєвид Агро" за договором №22/12-1 про консультування та надання правової допомоги від 22.12.2021 року, додатковою угодою №4 та додатковою угодою №5 до договору, клієнту були надані наступні послуги:

- складання, підготовка та подання позовної заяви від ТОВ "Краєвид Агро" до ФГ "Подолівське" про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування земельними ділянками у сумі 884735,90 грн, судового збору у розмірі 13271,04 грн та витрат на правничу допомогу;

- складання та подання відповіді на відзив ФГ "Подолівське" на позовну заяву ТОВ "Краєвид Агро" від 05.02.2024;

- захист інтересів клієнта (участь у судових засіданнях 07.03.2024, 04.04.2024, 25.04.2024, 16.05.2024, 30.05.2024, 11.06.2024, 18.06.2024) у Господарському суді Харківської області по справі №922/360/24.

Фіксований розмір вартості таких послуг, незалежно від можливої кількості годин, витраченої Адвокатським бюро на виконання наданого доручення, встановлено у розмірі 60000,00 грн.

Відповідно до ч.1,3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, ТОВ "Краєвид Агро" надано до суду копію договору про консультування та надання правової допомоги № 22/12-1 від 22.12.2021, копію додаткової угоди № 4 від 29.01.2024 до договору №22/12-1 про консультування та надання правової допомоги від 22.12.2021, копію додаткової угоди № 5 від 08.02.2024 до договору №22/12-1 про консультування та надання правової допомоги від 22.12.2021, копію опису наданих послуг АБ "ОРІЩЕНКО" на користь ТОВ "Краєвид Агро" за договором №22/12-1 по справі N922/360/24, копію рахунку на оплату № 37 від 18.06.2024 за договором №22/12-1 про консультування та надання правової допомоги, копію акту надання послуг № 35 від 18.06.2024 за договором № 22/12-1 про консультування та надання правової допомоги від 22.12.2021, копію виписки АТ "Райффайзен Банк" від 24.06.2024 на суму 60000,00 грн.

Дослідивши зазначені докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту надання адвокатом професійної правничої допомоги.

Згідно до ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Згідно з ч. 1,2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Суд враховує також те, що для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Подані до суду ТОВ "Краєвид Агро" документи досліджені судом та визнаються належними та достатніми доказами понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60000,00 грн.

Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи рішення у справі №922/360/24, суд визнав правомірними вимоги позивача у повному обсязі та позов задовольнив.

ТОВ "Краєвид Агро" просить суд стягнути 60000,00 грн., з урахуванням вимог п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

В даному випадку, при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує категорію справи, предмет спору, заявлену до стягнення суму, складність справи, здійсненні адвокатом позивача дії та складені документи у даній справі.

Представник ФГ "Подолівське" в судовому засіданні 17.10.2024 звертав увагу суду на те, що в пункті 4.2. договору №22/12-1 про консультування та надання правової допомоги від 22.12.21р вказанана погодинна оплата юридичних послуг, зокрема, зазначений розмір погодинних ставок Адвокатського бюро "Оріщенко", втім, пунктом 2 додаткової угоди №5 від 08.02.24р до вищевказаного договору (аркуш справи № 68 том 3) сторони змінили обрахунок послуг та встановили фіксований розмір вартості юридичних послуг.

Суд приймає посилання ТОВ "Краєвид Агро", що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України, тому зміна умов договору в частині обрахунку витрат на правову допомогу не суперечить ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" де встановлений порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата).

Відтак, зміна обрахунку розміру гонорару з погодинної оплати на фіксований його розмір не свідчить про незаконність або неправильність дій заявника та не суперечить нормам діючого законодавства.

Враховуючи, що відповідач просить відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу на підставі частини 9 статті 129 ГПК України, яка передбачає дискреційне повноваження суду, тобто його право здійснити розподіл судових витрат у визначений спосіб за наслідками власної оцінки обставин конкретної справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування вищезазначеної норми у даній справі, з огляду на те, що при розгляді даної справи судом не визнавалися дії представника ТОВ "Краєвид Агро" неправомірними, а також не було визнано саме в даній справі зловживання сторонами своїми процесуальними правами.

Суд не приймає посилання відповідача, викладені в заяві про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Краєвид Агро" про стягнення з ФГ "Подолівське" судових витрат на професійну допомогу в порядку ч.9 ст.129 ГПК України, оскільки відповідачем (боржником) не доведено зловживання стороною ТОВ "Краєвид Агро" або/та її представником своїми процесуальними правами або/та виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони ТОВ "Краєвид Агро" саме у даній справі № 922/360/24.

Судом встановлено, що дана справа і справа № 922/4278/21 дійсно виникли з аналогічних правовідносин, втім, розподіл судових витрат не може бути аналогічним в даних справах, оскільки вони відрізняються характером надання юридичних послуг, процесуальними аспектами, кількістю заявлених і обгрунтованих посилань та доводів представників сторін і заперечень проти них, кількістю письмових доказів та інше.

Отже, посилання представника ФГ "Подолівське" на те, що в даній справі має застосовуватись ч. 9 ст. 129 ГПК України, внаслідок того, що дана норма була застосована, у іншій справі, а саме у справі № 922/4278/21, - судом не приймаються з огляду на вищевикладене.

Суд враховує висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в яких наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, тому суд, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду у таких справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.

Також, у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони. Відтак, суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Судом встановлено, що матеріали даної заяви про винесення додаткового рішення не містять клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, не містять посилань ФГ "Подолівське" про неспівмірність та/або посилання на завищений розмір гонорару, який був визначений стороною та його адвокатом, також, суд враховує те, що, заперечуючи проти стягнення витрат на правову допомогу, ФГ "Подолівське" не вказує про наявність недійсності, необґрунтованості, нерозумності, нереальності, непропорційності заявлених до стягнення адвокатських витрат. Крім того, суд звертає увагу, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій ст. 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом встановлено, що відповідач (боржник) не посилається на порушення принципів співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, не заявляє до суду клопотання про зменшення заявлених витрат, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача 60000,00 грн відповідних витрат позивача на професійну правничу допомогу у даній справі, оскільки заявлені витрати на правову допомогу підтверджені належними доказами.

Відтак, заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60000,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, тому їх слід покласти на відповідача, згідно зі ст. 129 ГПК України у зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232-235, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву про ухвалення додаткового рішення - задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства "Подолівське" (64701, Харківська обл., Барвінківський р-н, місто Барвінкове, вулиця Скрипника, буд. 6; ЄДРПОУ 38072134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" (64650, Харківська обл., Лозівський р-н, село Веселе, вул. Центральна, буд. 1; ЄДРПОУ 34174009) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 60000,00 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ст. 256, 257 ГПК України, додаткове рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення.

Повне додаткове рішення буде складено на протязі десяти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини, відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Повне додаткове рішення підписано 28 жовтня 2024 року.

Суддя Л.В. Шарко