Постанова

від 24.10.2024 по справі 925/1535/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 925/1535/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Губенко Н. М., Мамалуй О. О.

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.

та представників:

позивача - Шевченко О. В.

відповідача - Вронський О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 (головуючий - Козир Т. П., судді Мальченко А. О., Агрикова О. В.)

у справі № 925/1535/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК"

про стягнення 1 844 854,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" (позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" (відповідач), у якому просило суд стягнути з відповідача 1 844 854 грн, у тому числі: 1 812 234 грн передоплати за непоставлений товар та 32620 грн 3% річних.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не здійснив поставку товару по договору поставки № ТР87 від 08.02.2022 та не повернув на вимогу позивачу суму попередньої оплати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.03.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" 1 812 234 грн основного боргу, 32 620 грн - 3 % річних на підставі договору поставки № ТР87 від 08.02.2022.

4. Ухвалюючи відповідне рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 рішення Господарського суду Черкаської області від 21.03.2024 скасовано. Прийнято рішення про відмову у задоволенні позову.

6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що враховуючи, що позивач прийняв умови договору, за якими вантажоодержувачем визначено відповідача, а зобов`язання відповідача з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару першому перевізнику, тобто, всі ризики власника переходять до позивача з цього моменту; товар передано перевізнику - залізниці 15.02.2022; відповідач не визнає непоставку товару саме за цим договором, одночасно не оспорюючи факти непоставки за іншими договорами цього ж періоду та пропонуючи позивачу шляхи врегулювання ділових відносин; керуючись стандартом доказування вірогідності доказів, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт виконання відповідачем договірних зобов`язань з поставки добрив, а відтак і відсутності підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

7. Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить (з урахуванням уточненої касаційно скарги) скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 і залишити в силі рішення Господарського суду Черкаської області від 21.03.2024.

8. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 664 Цивільного кодексу України, у подібних правовідносинах.

Позиція інших учасників справи

9. Відповідач не надав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

10. 08.02.2022 між Приватним акціонерним товариством "Украгро НПК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" було укладено договір поставки № ТР87, у відповідності до якого постачальник зобов`язується поставити в обумовлені договором строки покупцеві, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар, а саме, аміачну селітру в кількості 68,000 тон на загальну суму 1 812 234,00 грн, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар (п.1.1, 1.2 договору).

11. Загальна вартість товару за договором складає 1 510 195,00 грн, ПДВ (20%) 302 039,00 грн, разом 1 812 234,00 грн, +/- 10 % в залежності від кількості фактично поставленого товару (п.2.1 договору).

12. Сторони у договорі домовились, що поставка товару позивачу за цим договором здійснюється залізничним транспортом на умовах СРТ (перевезення оплачено до) - станція Камиш-Зоря код станції 462405, залізниця ПриднЗ, за наступними реквізитами: одержувач: Приватне акціонерне товариство "Украгро НПК", код ЄДРПОУ 31961067, адреса одержувача: 19200, Черкаська область, Жашківський район, м. Жашків, вул. Промислова, 1, код на залізниці: 3463 (п.3.1 договору).

13. У пункті 3.2 договору сторони домовились, що обов`язок постачальника поставити товар вважається виконаним з моменту передачі товару першому перевізнику, з цього моменту покупець несе ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару, у тому числі покупець несе ризик природної втрати, пов`язаної із його перевезенням.

14. Згідно п.3.3 договору поставка товару здійснюється повністю чи окремими партіями за вибором постачальника протягом 60 (шістдесяти) днів із дня повної оплати товару. Постачальник самостійно визначає дату поставки кожної окремої партії товару в межах періоду поставки. Партія товару повинна бути кратна технічній нормі завантаження вагону, цистерни або контейнеру.

15. Пунктом 4.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах повної попередньої оплати. Товар, що підлягає поставці, повинен бути повністю оплачений протягом 3 (трьох) днів із дати укладання цього договору.

16. 08.02.2022 відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату № ТР87 за аміачну селітру із посиланням на вказаний Договір на загальну суму 1 812 234,00 грн.

17. Позивач виконав свої зобов`язання за договором та здійснив передоплату за селітру у розмірі 100%, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: № 4155 від 08.02.2022 на суму 1 439 127,00 грн, № 5088 від 08.02.2022 на суму 106 602,00 грн, № 4156 від 09.02.2022 на суму 266 505,00 грн, а також банківськими виписками. Загальна сума оплати склала 1 812 234 грн.

18. У судовому засіданні представники сторін підтвердили факт передоплати товару.

19. Позивач заявляє, що ним не було отримано оплачений товар і видаткова накладна про це ТОВ "Україна" не підписувалася, на підтвердження чого надав суду наступні докази:

- претензію про повернення грошових коштів, яка містить посилання на триваючі відносини між сторонами за кількома договорами, в т.ч. № ТР87 від 08.02.2022, і на їх виконання;

- відповідь № 286 від 03.03.2023 на претензію, в якій зазначено, що, зокрема, поставку товару по Договору № ТР87 від 08.02.2022 ПАТ "Украгро НПК" вважає виконаною, оскільки товар було доставлено до пункту призначення вагоном № 54038237;

- листи-вимоги позивача про повернення передоплати, в тому числі за договором поставки № ТР87 від 08.02.2022 на загальну суму 1 812 234,00 грн, а саме: лист-вимогу № 2 від 22.03.2023 та лист-вимогу № 3 від 03.04.2023.

20. Як підтверджується перепискою сторін, за зазначеними листами-вимогами передоплата позивачу була повернута за іншими договорами поставки на суму 5 324 400,00 грн, а за договором поставки № ТР87 від 08.02.2022 відповідач передоплату не повернув, позаяк наполягає на тому, що виконав свої договірні зобов`язання в частині цієї поставки.

21. У зв`язку з цим позивач на адресу відповідача направив запит № 75 від 20.06.2023, в якому ТОВ "Україна" на підтвердження факту поставки товару просило відповідача надати наступні документи:

- видаткову накладну на поставку товару;

- довіреність (доручення) на представника ТОВ "Україна" на отримання товару;

- товарно-транспортну накладну на доставку товару;

- акт приймання-передачі товару (за наявності);

- інші документи, які свідчили б про факт отримання товару ТОВ "України" за Договором поставки № ТР87.

22. Як вбачається із залізничної накладної, яка є договором перевезення, відповідач 15.02.2022 відвантажив позивачу спірну партію товару - добрив, запакованих в контейнери, загальною вагою 68,0 тон.

23. Власником вантажу в договорі перевезення вказано позивача.

24. Одержувачем вантажу, за діловим звичаєм, що склався між сторонами, у залізничній накладній вказано відповідача, оскільки, як встановлено в судовому засіданні поясненнями сторін, у позивача не було договору із залізницею, тому він не міг безпосередньо від перевізника одержувати товар, який йому надходив.

25. Згідно відмітки на залізничній накладній та матеріалів справи, товар надійшов на станцію Камиш-Зоря 24.02.2022 та був виданий представнику вантажоодержувача за довіреністю.

Позиція Верховного Суду

26. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

27. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

28. Частинами першою, другою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

29. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

30. Положеннями частини першої статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

31. Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

32. Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

33. За приписами частини другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

34. Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

35. Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

36. У статті 664 ЦК України зазначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

37. Статтею 689 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

38. Згідно з частинами першою, другою статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

39. Як встановлено судами попередніх інстанцій між Приватним акціонерним товариством "Украгро НПК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" було укладено договір поставки № ТР87, у відповідності до якого постачальник зобов`язується поставити в обумовлені договором строки покупцеві, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар, а саме, аміачну селітру в кількості 68,000 тон на загальну суму 1 812 234,00 грн, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар.

40. Сторони у договорі домовились, що поставка товару позивачу за цим договором здійснюється залізничним транспортом на умовах СРТ (перевезення оплачено до) - станція Камиш-Зоря код станції 462405, залізниця ПриднЗ, за наступними реквізитами: одержувач: Приватне акціонерне товариство "Украгро НПК", код ЄДРПОУ 31961067, адреса одержувача: 19200, Черкаська область, Жашківський район, м. Жашків, вул. Промислова, 1, код на залізниці: 3463 (п.3.1 договору).

41. У пункті 3.2 договору сторони визначили, що обов`язок постачальника поставити товар вважається виконаним з моменту передачі товару першому перевізнику, з цього моменту покупець несе ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару, у тому числі покупець несе ризик природної втрати, пов`язаної із його перевезенням.

42. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду і ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що із залізничної накладної, яка є договором перевезення, вбачається, що відповідач 15.02.2022 відвантажив позивачу спірну партію товару - добрив, запакованих в контейнери, загальною вагою 68,0 тон. Власником вантажу в договорі перевезення вказано позивача. Одержувачем вантажу, за діловим звичаєм, що склався між сторонами, у залізничній накладній вказано відповідача, оскільки, як встановлено в судовому засіданні поясненнями сторін, у позивача не було договору із залізницею, тому він не міг безпосередньо від перевізника одержувати товар, який йому надходив.

43. Згідно відмітки на залізничній накладній та матеріалів справи, товар надійшов на станцію Камиш-Зоря 24.02.2022 та був виданий представнику вантажоодержувача за довіреністю.

44. Врахувавши умови пунктів 3.1, 3.2 укладеного між сторонами договору, суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи, що позивач прийняв умови договору, за якими вантажоодержувачем визначено відповідача, а зобов`язання відповідача з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару першому перевізнику, тобто, всі ризики власника переходять до позивача з цього моменту; товар передано перевізнику - залізниці 15.02.2022; відповідач не визнає непоставку товару саме за цим договором, одночасно не оспорюючи факти непоставки за іншими договорами цього ж періоду та пропонуючи позивачу шляхи врегулювання ділових відносин; керуючись стандартом доказування вірогідності доказів, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт виконання відповідачем договірних зобов`язань з поставки добрив.

45. Однак Верховний Суд вважає наведені висновки суду апеляційної інстанції передчасними з огляду на таке.

46. Суди попередніх інстанцій встановили, що умовами пунктів 3.1, 3.2 договору сторони погодили, що поставка товару позивачу за цим договором здійснюється залізничним транспортом на умовах СРТ (перевезення оплачено до) - станція Камиш-Зоря код станції 462405, залізниця ПриднЗ, за наступними реквізитами: одержувач: Приватне акціонерне товариство "Украгро НПК", код ЄДРПОУ 31961067, адреса одержувача: 19200, Черкаська область, Жашківський район, м. Жашків, вул. Промислова, 1, код на залізниці: 3463 (п.3.1 договору). При цьому, обов`язок постачальника поставити товар вважається виконаним з моменту передачі товару першому перевізнику, з цього моменту покупець несе ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару, у тому числі покупець несе ризик природної втрати, пов`язаної із його перевезенням.

47. Так, згідно з правилами "Інкотермс 2010" CPT (Carriage Paid To (... named place of destination) Фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення). Термін "фрахт/перевезення оплачено до" означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані із перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики втрати чи пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 910/16199/18 та від 10.10.2024 у справі № 814/476/18.

48. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

49. Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

50. Згідно із частиною п`ятою статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

51. За приписами статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

52. Відповідно до статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

53. Згідно зі статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, зокрема, що у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

54. Разом з цим, статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

55. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України, положення якого, згідно із статтею 2 Статуту, визначають обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

56. Статтею 3 Статуту залізниць України передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

57. Згідно зі статтею 46 Статуту залізниць України одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

58. Статтею 71 Статуту залізниць України визначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

59. Згідно ст. 6 Статут залізниць України у статуті вживаються такі терміни:

- вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення;

- вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж.

60. Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

61. Як зазначалось, статтею 6 Статуту залізниць України накладну визначено як основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

62. Пунктом 5.4. Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури № 17 від 29.01.2015, встановлено, що перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.

63. Відповідно до пункту 1.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 "Найменування вантажу" відправником зазначається: для локомотивів і завантажених вагонів - "Власний (орендований) вагон (локомотив). Власник (орендар) (найменування власника, державної вагонної компанії, оператора, орендаря)"; для порожніх вагонів - "Порожній власний (орендований) вагон. З-під... (найменування вантажу). Власник (орендар) (найменування власника, вагонної компанії або орендаря). Направляється до пункту навантаження (в ремонт тощо)".

64. За змістом статті 4 Закону України "Про залізничний транспорт", статті 5 Статуту залізниць, пунктів 1.1, 3.1-3.2 Правил (які є обов`язковим для всіх юридичних і фізичних осіб на території України нормативним актом, затвердженим Мінінфраструктури на підставі Статуту залізниць) управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях здійснюється централізовано і належить до виключної компетенції АТ "Укрзалізниця", а визначений Правилами порядок експлуатації власних вантажних вагонів на залізничному транспорті загального користування є обов`язковим при перевезеннях вантажів вагонами, що перебувають у власності перевізників, операторів, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, які орендують їх в інших власників або якими вони володіють на підставі договору управління майном, договору про спільну діяльність тощо.

65. Одним із складових такого порядку експлуатації власних вантажних вагонів на залізничному транспорті загального користування є порядок курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування, який здійснюється на підставі договору між власником (орендарем, оператором) та залізницею.

66. Як уже зазначалось вище, під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. При цьому, ключовим моментом є те, що надання послуг з перевезення будь-яким видом транспорту відбувається на договірних засадах.

67. Так, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог з мотивів підтвердження матеріалами справи факту виконання відповідачем договірних зобов`язань з поставки добрив за спірним договором, посилаючись на умови договору, якими передбачено, що зобов`язання відповідача з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару першому перевізнику, та зазначаючи про те, що залізнична накладна є договором перевезення з якої вбачається, що товар передано перевізнику - залізниці 15.02.2022, належним чином не дослідив зібрані у справі докази та, відповідно, не мотивував наведені вище висновки.

68. Зокрема, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на наведені вище положення чинного законодавства, що стосуються надання послуг перевезення залізничним та іншими видами транспорту та/або транспортного експедирування, належним чином не дослідив та не встановив, хто саме і на підставі якого договору здійснював перевезення вантажу, чи здійснювалось таке перевезення саме за спірним договором, та чи взагалі здійснювалась передача вантажу перевізникові.

69. Відповідно, висновок суду апеляційної інстанції про те, що товар передано перевізнику - залізниці 15.02.2022, що на думку колегії суддів суду апеляційної інстанції підтверджується залізничною накладною, без встановлення обставин укладення відповідних договорів перевезення, є передчасним. А відтак і передчасними є висновки суду апеляційної інстанції про належне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань за спірним договором.

70. Верховний Суд зазначає, що для застосування приписів частини другої статті 664 ЦК України, відповідно до якої визначено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві, важливим і необхідним є встановлення факту передачі товару саме перевізникові за умовами відповідного договору перевезення, чого в свою чергу судом апеляційної інстанції встановлено не було.

71. Так, відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам часників справи.

72. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

73. У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 5 частини четвертої статті 238 ГПК України).

74. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

75. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

76. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

77. Згідно із статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

78. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

79. З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, адже суд апеляційної інстанції не врахував наведені вище норми чинного законодавства, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору.

80. Верховний Суд зазначає, що право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на обґрунтоване рішення. У справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001 ЄСПЛ зазначив, що лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя.

81. У Рішенні ЄСПЛ "Мала проти України" від 17.11.2014 суд погодився з доводами заявниці про наявність порушення статті 6 Конвенції у випадку ненадання судом оцінок аргументові заявниці, що мав ключове значення для результатів провадження.

82. Аналогічно, у даній справі, ненадання судом належної оцінки всім обставинам справи, Суд вважає таким процесуальним порушенням, яке виключає справедливість постановленого судового рішення в розумінні статті 6 Конвенції.

83. У зв`язку з зазначеним, Верховний Суд дійшов висновку, що недоліки у вирішенні спору, яких припустився апеляційний господарський суд, свідчать про передчасність здійснених висновків у даній справі щодо відмови у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

84. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

85. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

86. Згідно із частиною четвертою статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

87. З огляду на викладене, Верховний Суд вбачає правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" шляхом скасування оскаржуваної постанови та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

88. Так, під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, належним чином оцінити всі доводи сторін, установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку, та вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного розгляду цієї справи.

Розподіл судових витрат

89. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює і не ухвалює нове рішення (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України), розподіл судових витрат Касаційним господарським судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у справі № 925/1535/23 скасувати.

3. Справу № 925/1535/23 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді Н. М. Губенко

О. О. Мамалуй