Ухвала

від 16.04.2025 по справі 925/1535/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 925/1535/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Україна» - Шевченка О. В.,

Приватного акціонерного

товариства «Украгро НПК» - Вронського О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 (у складі колегії суддів: Владимиренко С. В. (головуючий), Демидова А. М., Ходаківська І. П.)

та рішення Господарського суду Черкаської області від 21.03.2024 (суддя Спаських Н. М.)

у справі № 925/1535/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»

до Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК»

про стягнення 1 844 854,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» (далі - ТОВ «Україна») звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» (далі - ПрАТ «Украгро НПК») про стягнення 1 812 234,00 грн попередньої оплати та 32 620,00 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки від 08.02.2022 № ТР87 щодо поставки товару у визначені строки та неповернення позивачу суми попередньої оплати.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.03.2024 позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «Украгро НПК» на користь ТОВ «Україна» 1 812 234,00 грн основного боргу, 32 620,00 грн - 3 % річних. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 рішення Господарського суду Черкаської області від 21.03.2024 скасовано. Прийнято рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 24.10.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 скасовано, справу № 925/1535/23 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

При новому розгляді постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 рішення Господарського суду Черкаської області від 21.03.2024 залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у лютому 2025 року ПрАТ «Украгро НПК» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 та рішення Господарського суду Черкаської області від 21.03.2024, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: ОСОБА_1 - головуючої, Булгакової І. В., Колос І. Б. від 19.02.2025 у справі № 925/1535/23 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Украгро НПК» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 та рішення Господарського суду Черкаської області від 21.03.2024 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.03.2025.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025 у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_1 (рішення Вищої ради правосуддя від 25.02.2025) справу № 925/1535/23 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Зуєв В. А., Міщенко І. С.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С. від 13.03.2025 у справі № 925/1535/23 у зв`язку зі зміною складу суду розгляд касаційної скарги ПрАТ «Украгро НПК» на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 призначено на 16.04.2025.

ТОВ «Україна» у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 08.02.2022 між ПрАТ «Украгро НПК» (постачальник) та ТОВ «Україна» (покупець) укладено договір поставки № ТР87, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити в обумовлені договором строки покупцеві товар а саме, аміачну селітру в кількості 68,000 тонн на загальну суму 1 812 234,00 грн, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар (пункти 1.1, 1.2).

Загальна вартість товару за договором складає 1 510 195,00 грн, ПДВ (20%) 302 039,00 грн, разом 1 812 234,00 грн, +/- 10% в залежності від кількості фактично поставленого товару (пункт 2.1 договору).

Сторони у договорі домовились, що поставка товару позивачу за цим договором здійснюється залізничним транспортом на умовах СРТ (перевезення оплачено до) - станція Камиш-Зоря код станції 462405, залізниця ПриднЗ, за наступними реквізитами: одержувач: ПрАТ «Украгро НПК», код ЄДРПОУ 31961067, адреса одержувача: 19200, Черкаська область, Жашківський район, м. Жашків, вул. Промислова, 1, код на залізниці: 3463 (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору обов`язок постачальника поставити товар вважається виконаним з моменту передачі товару першому перевізнику, з цього моменту покупець несе ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару, у тому числі покупець несе ризик природної втрати, пов`язаної із його перевезенням.

Поставка товару здійснюється повністю чи окремими партіями за вибором постачальника протягом 60 (шістдесяти) днів із дня повної оплати товару. Постачальник самостійно визначає дату поставки кожної окремої партії товару в межах періоду поставки. Партія товару повинна бути кратна технічній нормі завантаження вагону, цистерни або контейнеру.

У пункті 4.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах повної попередньої оплати. Товар, що підлягає поставці, повинен бути повністю оплачений протягом 3 (трьох) днів із дати укладання цього договору.

08.02.2022 відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату № ТР87 за аміачну селітру із посиланням на зазначений договір на суму 1 812 234,00 грн.

Позивач виконав свої зобов`язання за договором та здійснив передоплату за аміачну селітру у розмірі 100%, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: від 08.02.2022 № 4155 на суму 1 439 127,00 грн, від 08.02.2022 № 5088 на суму 106 602,00 грн, від 09.02.2022 № 4156 на суму 266 505,00 грн, а також банківськими виписками. Загальна сума оплати склала 1 812 234,00 грн.

Зазначені обставини визнаються сторонами.

У зв`язку з неотриманням оплаченого товару позивач звернувся до відповідача з претензією щодо повернення грошових коштів від 27.02.2023, у якій просив останнього повернути грошові кошти сплачені, зокрема, за договором від 08.02.2022 № ТР87, у зв`язку з непоставкою відповідачем товару.

У відповіді (лист від 03.03.2023 № 286) на зазначену претензію, відповідач повідомив позивача що, зокрема, поставку товару ПрАТ «Украгро НПК» за договором від 08.02.2022 № ТР87 вважає виконаною, оскільки товар було доставлено до пункту призначення вагоном № 54038237.

У подальшому ПрАТ «Украгро НПК» були надіслані відповідачу листи-вимоги від 22.03.2023 № 2 та від 03.04.2023 № 3 про повернення передоплати, у тому числі за договором поставки від 08.02.2022 № ТР87 на загальну суму 1 812 234,00 грн.

Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідачем була повернута позивачу передоплата за іншими договорами поставки на суму 5 324 400,00 грн, однак за договором поставки від 08.02.2022 № ТР87 відповідач передоплату не повернув, оскільки наполягав на тому, що виконав свої договірні зобов`язання в частині цієї поставки.

У зв`язку з цим позивач направив відповідачу запит від 20.06.2023 № 75, в якому просив ТОВ «Україна» на підтвердження факту поставки товару надати документи (видаткову накладну на поставку товару; довіреність (доручення) на представника ТОВ «Україна» на отримання товару; товарно-транспортну накладну на доставку товару; акт приймання-передачі товару (за наявності); інші документи, які свідчили б про факт отримання товару ТОВ «України» за договором поставки № ТР87) або повернути сплачені позивачем кошти за договором поставки від 08.02.2022 № ТР87 у розмірі 1 812 234,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 08.02.2022 № ТР87 щодо поставки товару та неповернення сплачених позивачем за цим договором коштів, стало підставою для звернення ТОВ «Україна» до суду з відповідним позовом.

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на належне виконання умов договору поставки від 08.02.2022 № ТР87. На підтвердження зазначених обставин позивачем було надано суду накладну про перевезення товару № 34471953 та видаткову накладну від 15.02.2022 № ТР 157 на отримання товару (скановану копію).

Судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з залізничною накладною № 34471953, яка є договором перевезення, відповідач 15.02.2022 відвантажив спірну партію товару - добрив, запакованих в контейнери, загальною вагою 68,0 тонн; власником вантажу вказано позивача; одержувачем вантажу, за діловим звичаєм, що склався між сторонами, вказано відповідача, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, у позивача не було договору із залізницею, тому він не міг безпосередньо від перевізника одержувати товар, який йому надходив. Згідно відміткою на залізничній накладній товар надійшов на станцію Камиш-Зоря 24.02.2022 та був виданий представнику вантажоодержувача (відповідача) за довіреністю.

Предметом розгляду у справі № 925/1535/23, що розглядається, є позовні вимоги про стягнення 1 812 234,00 грн попередньої оплати та 32 620,00 грн 3% річних у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки від 08.02.2022 № ТР87.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, виходив із того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами як поставку позивачу товару на виконання умов договору поставки від 08.02.2022 № ТР87, так і передачу вантажу (товару) перевізнику для доставки позивачу, за який останнім було сплачено повну вартість. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, ураховуючи те, що вимога про повернення спірних коштів відповідачем була отримана 05.04.2023, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем помилково вказано період нарахування з 05.04.2023 по 10.11.2023, тоді як правильним є період з 06.04.2023 по 10.11.2023, разом з тим це не вплинуло на правильність розміру 3% річних, заявлених до стягнення. За таких обставин суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

При цьому, суд апеляційної інстанції також погодився з висновком суду першої інстанції про те, що сканована копія видаткової накладної від 15.02.2022 № ТР 157 на отримання позивачем товару, подана відповідачем як доказ виконання зобов`язань за договором поставки від 08.02.2022 № ТР87, відповідно до частини 6 статті 91 ГПК України не може бути взята судом до уваги, оскільки відповідачем не надано суду оригіналу такої накладної, а позивач не визнає оформлення такої накладної.

У поданій касаційній скарзі ПрАТ «Украгро НПК» на обґрунтування підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 824/97/22, від 27.06.2024 у справі № 824/98/22 щодо умов поставки СРТ (перевезення сплачено до).

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 19 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

Умови прийнятності касаційної скарги, за змістом норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996; «Brualla Gomes de la Torre v. Spain» від 19.12.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі «Monnel and Morris v. the United Kingdom», серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі «Helmers v. Sweden», серія A, N 212-A, с.15, п.31).

Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

ПрАТ «Украгро НПК», обґрунтовуючи у поданій касаційній скарзі наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалась на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо умов поставки СРТ (перевезення сплачено до), викладеного у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 824/97/22, від 27.06.2024 у справі № 824/98/22.

У справі № 824/97/22 (за заявою іноземної юридичної особи про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу про стягнення з іноземної юридичної особи (боржника) несплаченої ціни відвантаженого товару), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення заяви стягувачу та направляючи справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, виходив із того, що заявником до заяви додано докази на підтвердження обставин знаходження у боржника майна в Україні, які суд апеляційної інстанції, повертаючи заяву, не врахував та не надав їм належної правової оцінки під час вирішення питання, чи підсудна заява стягувача судам України.

У справі № 824/98/22 (за заявою іноземної юридичної особи про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу про стягнення з іноземної юридичної особи (боржника) несплаченої ціни відвантаженого товару, що належить заявнику), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд залишаючи без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, погодився з його висновком про відсутність підстав, передбачених статтею 478 Цивільного процесуального кодексу України та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу.

У справі № 925/1535/23, що розглядається, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили із того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами як поставку позивачу товару на виконання умов договору поставки від 08.02.2022 № ТР87, так і передачу вантажу (товару) перевізнику для доставки позивачу, за який останнім було сплачено повну вартість.

Отже, аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішеннях у справі № 925/535/23, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 824/97/22, від 27.06.2024 у справі № 824/98/22, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, що розглядається, не є подібними, враховуючи відмінні фактичні обставини, зміст та правове регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 та рішення Господарського суду Черкаської області від 21.03.2024 у справі № 925/1535/23.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко