Рішення

від 23.10.2024 по справі 137/441/24

ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 137/441/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2024 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участю секретаря Іванової І.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Зайця Б.В.,

представника третьої особи Войтюк Н.С. ,

відповідачки ОСОБА_3 ,

розглянувши у режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом мотивуючи його тим, що він і відповідачка є батьками чотирьох дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зазначає, що шлюб між ними був розірваний рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 07.11.2023 року через неналежну поведінку відповідачки, яка проявлялася в агресії та постійній відсутності вдома. Після розірвання шлюбу поведінка ОСОБА_8 не покращилася, і вона продовжила уникати виховання дітей.

Позивач зазначає, що він проживає з дітьми, тоді як відповідачка не бере участі в їхньому житті: не телефонує, не навідується і не цікавиться їхнім здоров`ям та навчанням. Вона отримує державну допомогу на дітей, але сама не витрачає ці кошти на них.

Діти навчаються в Пеньківському ліцеї, і їхній батько активно підтримує їх навчання та розвиток. Відповідачка ж не бере участі у їхньому шкільному житті та не цікавиться їхнім благополуччям.

За вказаних обставин просив у суду позбавити відповідачку батьківських прав щодо дітей та стягувати з ОСОБА_3 на його користь аліменти на утримання дітей у розмірі частки доходу, але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину до досягнення ними повноліття.

Представник позивача - адвокат Заєць Б.В. у судовому засіданні у режимі відеоконференції позов підтримав та просив його задовольнити з підстав зазначених у позові. Також просив звернути увагу на процесуальну поведінку відповідачки, котра не з`явилась до судового засідання та проігнорувала його.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позицію свого представника.

Відповідачка ОСОБА_3 до судового засідання 23.10.2024 не з`явилась, хоча про місце дату та час була повідомлена заздалегідь та належним чином. Про причини неявки суд не попередила, будь-яких клопотань на адресу суду не надала (а.с. 137). Відповідачці відомо про наявність судово провадження, адже остання була присутня у судовому засіданні 30.04.2024 (а.с. 48-50) та знайомилась із матеріалами справи (а.с. 53).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької до судового засідання не з`явився. Надіслали на адресу суду заяву відповідно до якої просили розгляд справи проводити у відсутність представника селищної ради. При вирішенні спору поклались на розсуд суду. Не заперечили проти ухвалення заочного рішення. (а.с. 121-122).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, його представника, свідка, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

У судовому засіданні 15.07.2024 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області Войтюк Н.С. повідомила, що відповідачка перебуває у селі Хоросток, Шепетівського району Хмельницької області. Вона зазначила, що у відповідачки проблеми зі здоров`ям, зокрема психічні розлади, і що вона була госпіталізована у спеціалізований лікувальний заклад. Представник не знає, чи було відповідачку визнано недієздатною. Вважає, що ОСОБА_3 має справді проблеми зі здоров`ям. Виникло сильне загострення, через що довго шукали її. Вона ночами блукала по селу з дітьми, були звернення до старости, телефонували о третій годині ночі, і її привозили додому. При спілкуванні ОСОБА_3 повідомляла, що лікувалася, хоче дбати про дітей, але не має можливості їх відвідувати. У серпні 2023 року вона була госпіталізована, про її теперішнє місцезнаходження нічого не відомо, і вона не відповідає на дзвінки. Діти перебувають на обліку, і з квітня 2023 року вони були взяті під опіку через загострення здоров`я відповідачки. Представник третьої особи зазначила, що їй важко добиратися до с. Пеньківка, і коли вона спілкується з відповідачкою, то має враження, що ОСОБА_3 дуже тепло ставиться до дітей. Однак, її стан здоров`я викликає занепокоєння, і представник не знає, чому вона так себе поводить. ОСОБА_3 не приїжджала з квітня місяця. Інформації про те, що вона відвідувала дітей, немає. В телефонній розмові ОСОБА_3 повідомила, що через власну вагітність їй важко відвідувати дітей. На цей момент інформації про психічний стан позивачки не має.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомила, що її батьки є корінними жителями с. Пеньківка, а родичі проживають через одну хату поруч із сім`єю ОСОБА_10 . Свідок знала родичів і зазначила, що вони завжди дружили, як сусіди. Коли у ОСОБА_10 народилися діти, свідок протягом останніх чотирьох років постійно бачила їх як сусідка. Вона зазначила, що ОСОБА_3 завжди була уважною до своїх дітей. Коли у неї народився син ОСОБА_11 , свідок не помічала, щоб у сім`ї були якісь серйозні проблеми. Згодом свідок замітила про зміни у психічному стані відповідачки, адже на той час ОСОБА_3 ходила посеред ночі, говорила нерозбірливо, і її важко було зрозуміти. За заявою свідка, дітьми опікується ОСОБА_1 - він доглядає за ними і отримує допомогу від інших людей. Він годує дітей, відводить їх до школи та забирає після уроків. Також свідок підтвердила, що ОСОБА_3 неодноразово була госпіталізована у психіатричний лікувальний заклад.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 за клопотанням сторони позивача повідомив, що він рідко, але заходив у гості до сім`ї ОСОБА_10 , і на початку нічим особливим вони не відрізнялися. Проте пізніше, виникли певні проблеми; дружина - ОСОБА_3 , часто тікала з дому. Свідок почав ходити в гості рідше. Свідку відомо про обставини справи, бо він частіше буває в с. Пеньківці, ніж у м. Стрижавці. Свідок знає дітей, якими опікується ОСОБА_1 , оскільки їхньої матері вже давно немає. Він готує їсти, займається пранням, миє і піклується про них. Також возить дітей до школи та забирає їх після уроків. Діти постійно перебувають з батьком і перебувають на його утриманні. У родині немає ні бабусі, ні дідуся. Відтак зробив висновок, що діти перебувають на утриманні відповідача. Свідку невідомо про те, щоб останнім часом мати навідувалася до своїх дітей. Більше року її тут не було, і йому нічого не відомо про факти, коли мати надавала допомогу. Коли свідок спілкувався з ОСОБА_3 , він помічав, що її поведінка дивна. Вона не навчалася, але вміє гарно розповідати історії та міркувати на філософські теми, що виглядає дещо нереально.

Відповідно до свідоцтва про народження (а.с. 7-10) батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

07.11.2023 рішенням Літинського районного суду Вінницької області розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Рішення набрало законної сили 07.12.2023 (а.с. 11-12).

Актом обстеження умов проживання від 11.12.2023 (а.с. 13) зазначається про те, по АДРЕСА_1 спільно проживають: батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У висновку комісії до акту обстеження зазначається про те, що діти забезпеченні усім необхідним для розвитку та виховання. Мати дітей ОСОБА_3 з дітьми не проживає з 18.08.2023.

Відповідно до характеристики Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області за № 119 від 12.12.2023 (а.с. 14) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає та зареєстрований по АДРЕСА_1 самостійно виховує 4 малолітніх дітей. Сім`я перебуває на обліку, як така, що опинилась в складних сімейних обставинах. Скарги від жителів села на даного громадянина не надходило.

Характеристикою учня класу ОСОБА_4 за №01-18/37 від 22.02.2024 (а.с. 15) зазначається про те, що останній проживає із батьком ОСОБА_1 , який приділяє належну увагу вихованню сина. Мати - ОСОБА_3 не цікавиться жодним аспектом шкільного життя сина, не бере участі ні у навчальній частині, ні у виховній. Жодного разу не з`являлася на батьківських зборах, на зв`язок не виходила.

Довідкою за № 65 від 20.12.2023 (а.с. 17) ОСОБА_4 та ОСОБА_4 відвідують КЗ «ЗДО(ясла-садок) «Колобок» с. Пеньківка Стрижавської селищної ради» з 18.09.2023 року. Проводив і забирав із закладу дітей лише батько ОСОБА_1 .. За час відвідування дітьми їх мати до закладу не навідувалась.

Згідно довідки Пеньківської АЗПСМ (а.с. 18) за період з 01.09.2023 по 15.12.2023 з питань стану здоров`я його дітей ОСОБА_7 , 2013 року народження, ОСОБА_4 , 2016 року народження, ОСОБА_4 , 2018 року народження, ОСОБА_4 , 2021 року народження звертався виключно ОСОБА_1 .. Мати дітей ОСОБА_3 , жодного разу з приводу стану здоров`я вищевказаних дітей не зверталась.

Рішеннями за № 173,174,175, 176 від 23.04.2024 (а.с. 39-46) орган опіки і піклування Стрижавської селищної ради прийшов до висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 по відношенню до дітей:

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно листа від 16.08.2024 (а.с. 109) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом «параноїдна шизофренія епізодична з наростаючим дефектом». Остання госпіталізація: 18.08.2023-19.09.2023.

Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.

Відповідно до ст. 180 СК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України, при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з п. 17 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дітей той із них, з ким вони проживають, вправі звернутись до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, аліменти на дітей присуджуються у частці від заробітку (доходу) їх матері, батька або у твердій грошовій сумі і виплачуються щомісячно.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 183 Сімейного Кодексу України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Ненадання відповідачкою у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дітей є підставою для задоволення позову в частині позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дітей.

Згідно п.п.2-6 ч.1 ст. 164 СК України, один з батьків може бути позбавлений батьківських прав, якщо буде встановлено, що:

-ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

-жорстоко поводяться з дитиною;

-є хронічними алкоголіками або наркоманами;

-вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

-засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачки відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідачки відносно дітей є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які, можливо, склалися навколо неї: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дітей, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб, усвідомлення подій, що відбувається, враховуючи її психічним стан (а.с. 109) та пояснення свідків, тощо.

Також позивачем не доведено, що наявні інші підстави передбачені п.п.2-6 ч.1 ст. 164 СК України для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Окрім того у матеріалах справи наявні висновки Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, (а.с. 39-46) про недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей. Зі змісту вказаних висновків вбачається, що ОСОБА_3 була присутня на засіданні комісії та було заслухано її думку, щодо позбавлення батьківських прав. Вона повідомила, що її колишній чоловік під час спільного проживання вчинився відносно неї домашнє насильство, яке зафіксовано в поліції. Усіма чотирьма дітьми на даний момент опікується батько дітей ОСОБА_13 , а їй з ними не дозволяє бачитися. Категорично заперечила щодо позбавлення її батьківських прав.

У своїй постанові від 07.05.2024 у справі № 137/1411/24 Вінницький апеляційний суд наголошував на необхідності забезпечення якнайкращих інтересів дитини з огляду на необхідність забезпечення її права на спілкування та збереження зв`язків з обома батьками.

Судом враховано, що відповідачка не з`явилася на судове засідання. Проте це не може розцінюватися як ігнорування, оскільки слід взяти до уваги її стан здоров`я, зважаючи на відповідні підтвердження, надані суду. Також у суду відсутні відомості, які підтверджують або спростовують перебування відповідачки, станом на дату розгляду справи, на лікуванні, про яке вже зазначалось свідками та підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітніх дітей не забезпечуватиме інтересів самих дітей, оскільки позивач не довів, та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дітей батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне (свідоме) ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно дітей, а відтак суд вважає за необхідне відмовити у задоволені позову в цій частині.

Керуючись ст.ст .55,58,60 ЦК України ст.ст. 2, 141, 259, 263-268 ЦПК України, ст.ст. 7, 150, 164-167, 181-183, 191 СК України, п.п. 15, 16. Постанови Пленуму Верховного Суду України«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», №3 від 30.03.2007 р., беручи до уваги ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, (ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року), Декларації прав дитини Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 р., ст. 18 Конвенції про права дитини (ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р.), суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягувати із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_2 виданий 18.02.2022 органом №0524, РНОКПП НОМЕР_3 ) в розмірі 1/2 частки від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не більше 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щомісячно і до їх повноліття, починаючи стягнення з 04.04.2024.

У задоволенні позовної вимоги про позбавлення ОСОБА_3 , батьківських прав, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави Україна 1211,20 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Гопкін П. В.