Рішення

від 18.10.2024 по справі 537/388/24

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/440/2024

Справа № 537/388/24

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.10.2024 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючої судді Мурашової Н.В.,

за участю секретаря Дьяченко В.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Малеки І.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Охмака В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в м.Кременчук Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Спірідович Надії Василівни, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування,

у с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_3 :

26.01.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Спірідович Н.В., Першої кременчуцької державної нотаріальної контори, в якій просила: 1) встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її матір`ю, а ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її батьком; 2) встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_4 , що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловіка ОСОБА_5 , на 1/6 частку в квартирі АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ виконкому Кременчуцької міської ради народних депутатів Полтавської області 23.12.1997 року згідно з розпорядженням від 23 грудня 1997 року №6944/2; 3) визнати за нею, ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , право власності на належну померлій 1/2 частку в квартирі АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позову зазначено, що квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ виконкому Кременчуцької міської ради народних депутатів Полтавської області 23.12.1997 року, згідно з розпорядженням від 23.12.2997 року, належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

З 30.08.1960 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були одружені, мали двох доньок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 . Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, його спадщину прийняли дружина ОСОБА_4 та донька ОСОБА_8 , які проживали з ним разом на день відкриття спадщини. За ч.1 ст.1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Враховуючи, що ОСОБА_9 за життя належала 1/3 частина спірної квартири, то кожна зі спадкоємиць першої черги за законом, які прийняли спадщину, а саме дружина ОСОБА_4 та донька ОСОБА_8 , в порядку спадкування отримали право на спадщину по 1/6 частині спірної квартири. Свідоцтво про право на спадщину їм не видавалося, але за ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно відчасу прийняттяспадщини вонаналежить спадкоємцевіз часувідкриття спадщини.За ч.3ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За життя ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений 26.10.2016 року приватним нотаріусом Спірідович Н.В., в якому на випадок своєї смерті заповіла все своє майно ОСОБА_10 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 . ЇЇ спадщину прийняла спадкоємець за заповітом ОСОБА_11 , шляхом звернення до нотаріуса зі відповідною заявою. Враховуючи, що за життя спадкодавцю ОСОБА_12 належала частина спірної квартири (1/3 частина на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого УЖКГ виконкому Кременчуцької міської ради народних депутатів Полтавської області 23.12.1997 року, згідно з розпорядженням від 23.12.2997 року, 1/6 частина в порядку спадкування за законом після чоловіка ОСОБА_13 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ), тому з моменту відкриття спадщини вона належить спадкоємиці за заповітом ОСОБА_10 , яка її прийняла.

Проте ОСОБА_11 не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом померлої ОСОБА_14 , оскільки її право на спадкування та розмір спадщини оскаржується сестрою ОСОБА_15 , яка не надає для оформлення спадщини оригінал правоустановчого документу на спадкове майно, а саме свідоцтво про право власності на житло виданого УЖКГ виконкому Кременчуцької міської ради народних депутатів Полтавської області 23.12.1997 року, згідно з розпорядженням від 23.12.1997 року, не надає оригінал свідоцтва про народження ОСОБА_3 , для підтвердження родинних відносин з батьком ОСОБА_16 та матір`ю ОСОБА_17 , що має істотне значення для оформлення спадщини, а саме визначення ставки податків, за якою має оподатковуватися прийняте спадкове майно. ОСОБА_8 не визнає, що батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були одружені з 30.08.1960 року, а їх шлюб не було розірвано в установленому законом порядку, що має істотне значення для вирішення питання про прийняття матір`ю ОСОБА_17 спадщини після свого чоловіка ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 зазначила, що на момент ухвалення рішення народного суду Дзержинського району м. Н.-Тагила РРФСР від 25.08.1967 року №2-622, яке набрало законної сили 04.09.1967 року, шлюб вважався розірваним з моменту реєстрації рішення суду в органах ЗАГС. Оскільки їх батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не зареєстрували рішення суду про розірвання шлюбу в органах ЗАГС, то їх шлюб не був розірваний в установленому законом порядку, а вони вважалися одруженими до смерті чоловіка ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За таких обставин, враховуючи наявність спору про право на спадщину між спадкоємцями, ОСОБА_11 звернулася до суду з позовом за захистом своїх майнових прав на спадкове майно, в якому просила 1) установити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її матір`ю, а ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її батьком, що має юридичне значення для оформлення спадщини, а саме визначення ставки для її оподаткування при прийнятті спадщини; 2) установити факт прийняття спадщини ОСОБА_4 , що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловіка ОСОБА_5 , на 1/6 частку в квартирі АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ виконкому Кременчуцької міської ради народних депутатів Полтавської області 23.12.1997 року згідно з розпорядженням від 23 грудня 1997 року №6944/2, оскільки за життя ОСОБА_4 не оформила свої права на спадщину чоловіка, і це має юридичне значення для визначення розміру належного їй майна, яке належало їй за життя, а після смерті входить до складу спадщини, яка за заповітом має перейти до ОСОБА_3 ; 3) визнати за нею, ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , право власності на належну померлій 1/2 частку в квартирі АДРЕСА_1 , оскільки спадкоємиця не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за вісутністю правоустановчих документів.

Відзив на позов відповідача ОСОБА_18 .

Відповідач ОСОБА_8 подала до суду відзив на позов ОСОБА_3 , просила відмовити в задоволенні позовних вимог. У відзиві зазначила, що не оспорює факту родинних відносин ОСОБА_1 з їх батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Але заперечує проти установлення такого факту в позовному провадженні, осільки він нею не оспорюється, й такий факт не має юридичного значення для отримання спадщини ОСОБА_1 після батьків. Так, ОСОБА_1 не прийняла спадщину за законом після батька ОСОБА_5 , а після матері ОСОБА_4 має право на спадщину за заповітом.

Разом з тим, ОСОБА_2 стверджувала, що їх батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_19 розірвали шлюб, зареєстрований 30.08.1960 року, що підтверджено поданим нею рішенням народного суду Дзержинського району м. Н.-Тагила РРФСР від 25.08.1967 року №2-622, яке набрало законної сили 04.09.1967 року. Відомостей про реєстрацію в органах РАЦС такого рішення ОСОБА_2 не має, але батьки хоч і проживали разом, але не були однією сім`єю, не вели спільного господарства та не мали спільного бюджету. А тому мати ОСОБА_4 не мала права прийняти після померлого батька ОСОБА_5 спадщину за законом, на рівні спадкоємців першої черги.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, й не підлягають задоволенню. (а.с.68-70).

Рух справи.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 13.02.2024 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 (а.с.42).

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 22.02.2024 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області СпірідовичН.В., Першої кременчуцької державної нотаріальної контори, в якому позивач просила: 1) встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її матір`ю, а ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її батьком; 2) встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_4 , що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловіка ОСОБА_5 , на 1/6 частку в квартирі АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ виконкому Кременчуцької міської ради народних депутатів Полтавської області 23.12.1997 року згідно з розпорядженням від 23 грудня 1997 року №6944/2; 3) визнати за нею, ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , право власності на належну померлій 1/2 частку в квартирі АДРЕСА_1 . (а.с.51).

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.03.2024 року задоволено клопотання позивача та її представника про витребування доказів. (а.с.79).

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 26.06.2024 року за заявою позивача залишено без розгляду частину позовних вимог, а саме про встановлення факту родинних відносин, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком позивача ОСОБА_1 . Підготовче провадження у справі запозовом, з внесеними змінами, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Спірідович Н.В., Першої кременчуцької державної нотаріальної контори про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права власності в порядку спадкування, закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиції учасників процесу в судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_11 та її представник адвоката Малека І.В. в судовому засіданні підтримали позов з внесеними змінами, просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_8 та її представник адвокат Охмак В.І. в судовому засіданні не визнали позов, просили відмовити в його задоволенні. ОСОБА_8 повідомила, що не знає чи є ОСОБА_11 її сестрою, донькою ОСОБА_14 та ОСОБА_13 . Заперечувала проти установлення факту прийняття спадщини ОСОБА_17 після ОСОБА_13 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , з підстав що вони розірвали шлюб у 1967 році. А тому ОСОБА_4 не була спадкоємцем першої черги після померлого ОСОБА_13 , й не могла отримати спадщину разом з іншим спадкоємцем першої черги, яка прийняла спадщину, - ОСОБА_15 . За таких обставин ОСОБА_12 не належала на день смерті частина спірної квартири. А тому позивач ОСОБА_11 безпідставно просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_14 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , на майно, яке не належало спадкодавцю.

Обставини, установлені судом.

Центральним міжрегіональним управлінням державної Міграційної служби у м. Києві та Київській області надано інформацію з картотек заяв про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року та картотеки заяв про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, які передані територіальними органами ДМС України для централізованого зберігання. Так були надані заяви від 1978 року та від 1994 року про надання паспортів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , де зазначено, що ОСОБА_5 був одружений із ОСОБА_17 , мали доньку ОСОБА_7 . (а.с.25-30).

Виконавчим комітетом міської ради депутатів м. Кременчука видано ордер від 06.10.1972 року №1444 на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з 4 кімнат, житловою площею 44,49 м2, ОСОБА_9 та його сім`ї у складі дружини ОСОБА_4 , доньок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.31).

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_20 ) зареєстрували шлюб 30.08.1960 року, актовий запис №941, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію шлюбу НОМЕР_1 , виданим повторно08.10.2009року відділом запису актів цивільного стану Дзержинського району м. Нижній Тагил Свердловської області РФ. (а.с.23).

Згідно з копією рішення народного суду Дзержинського району м. Н.-Тагила РСФСР від 25.08.1967 року №2-622, ухвалено розірвати зареєстрований 30.08.1960 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . При отриманнів органахЗАГС свідоцтвапро розірванняшлюбу стягнутив дохіддержави із ОСОБА_5 50 крб. ОСОБА_4 звільнити від судових витрат. Рішення набрало законної сили 04.09.1967 року. (а.с.24).

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ виконкому Кременчуцької міської ради народних депутатів Полтавської області 23.12.1997 року, записаний в реєстрову книгу №М-1/81, нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 . (а.с. 152).

Згідно з довідкою КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентарізації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області» №61/2302 від 25.02.2023 року, за даними архівного обліку станом на 28.12.2012 року у КП «КМБІ» зареєстровано нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ виконкому Кременчуцької міської ради народних депутатів Полтавської області 23.12.1997 року, записаний в реєстрову книгу №М-1/81. (а.с.21).

Інших правочинів із вказаною квартирою не проводилося, що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №399158056 від 14.10.2024 року.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 14.09.2009 року Крюківським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис №111. (а.с.22).

Перша Кременчуцька державна нотаріальна контора надала суду копію спадкової справи №155/2017 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 . З якої вбачається, що ОСОБА_5 за життя не складав заповіт. (а.с.154). Згідно з довідкою ТОВ «Місто для людей Кременчук» №1411/36 від 07.07.2017 року, листа Крюківської районної адміністрації №998/01-27 від 15.02.2023 року, ОСОБА_5 мав зареєстроване місце проживання у квартирі АДРЕСА_1 , станом на день смерті з ним були зареєстровані донька ОСОБА_8 та дружина ОСОБА_4 (а.с.151, 160). 07.07.2017 року ОСОБА_8 подала Другій Кременчуцькій державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини ОСОБА_13 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій зазначила, що окрім неї є інший спадкоємець за законом дружина померлого ОСОБА_4 (а.с.146). Подано Свідоцтво про право власності на житло, видане УЖКГ виконкому Кременчуцької міської ради народних депутатів Полтавської області 23.12.1997 року, записане в реєстрову книгу №М-1/81, та технічний паспорт, за яким нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (а.с.152, 155-156). 25.07.2023 року ОСОБА_8 подала нотаріусу заяву, в якій зазначила, що 17.05.2023 року вона дізналася про те, що її батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були розлучені, рішенням народного суду РСФСР Дзержинського району м. Нижній Тагил, яке набрало законної сили 04.09.1967 року було розірвано їх шлюб, зареєстрований 30.08.1960 року. А тому її мати ОСОБА_4 не була спадкоємцем першої черги після ОСОБА_13 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.165-166). 17.08.2023 року ОСОБА_8 подала державному нотаріусу Першої державної нотаріальної контори заяву, в якій просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на усе майно померлого батька ОСОБА_13 , як єдиному спадкоємцю першої черги, яка прийняла спадщину (а.с.168). Державний нотаріус Першої державної нотаріальної контори Полтавської області Сороколат І.М. постановою від 17.08.2023 року відмовила ОСОБА_21 у видачі свідоцтва про право на всю спадщину померлого батька ОСОБА_13 , оскільки вважала ще спадкоємицею першої черги, яка прийняла спадщину, дружину ОСОБА_22 , оскільки подружжя не зареєстрували в органах ЗАГС рішення народного суду Дзержинського району м. Нижній Тагил від 25.08.1967 року, яке набрало законної сили, та не отримали свідоцтво про розірвання шлюбу, на що вказує долучене до матеріалів справи свідоцтво про реєстрацію шлюбу ОСОБА_14 із ОСОБА_16 , видане повторно відділом ЗАГС м. Нижній Тагил Свердловської області РФ 08.10.2009 року . (а.с.145-170).

26.10.2016 року приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Спірідович Н.В. посвідчила заповіт ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка на випадок своєї смерті дала таке розпорядження: усе своє майно, що буде належати їй на день смерті, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.18).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 , що підтверджено Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00038037893 від 04.01.2023 року (а.с. 128).

Після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , яка була зареєстрована і проживала на день смерті за адресою: АДРЕСА_2 , приватним нотаріусом Спірідович Н.В. заведена 04.01.2023 року спадкова справа №01/2023. Спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка прийняла спадщину шляхом своєчасного подання заяви про прийняття спадщини 04.01.2023 року за №1 до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Спірідович Н.В., що підтверджено довідкою цього нотаріуса №278/01-16 від 24.05.2023 року, витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі №71088519 від 04.01.2023 року. (а.с.19-20).

Приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Спірідович Н.В. постановою №403/02-31 від 07.08.2023 року відмовила ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину квартири АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 . В обґрунтування постанови зазначено, що 04.01.2023 року ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Спірідович Н.В. заяву про прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 . За життя ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений нотаріусом, яким у випадку своєї смерті зробила розпорядження заповіла все своє майно ОСОБА_1 . Проте спадкоємиця за заповітом ОСОБА_1 не подала нотаріусу оригінал документів на підтвердження факту родинних відносин зі спадкодавицею померлою ОСОБА_4 , не подала оригіналу правоустановчих документів на спадщину померлої ОСОБА_4 . Факт прийняття ОСОБА_4 спадщини після померлого ОСОБА_5 оспорюється іншим спадкоємцем донькою ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину батька, й стверджувала, що Рішенням народного суду Дзержинського району м. Н.-Тагила РСФСР від 25.08.1967 року №2-622, було розірвано шлюб ОСОБА_4 із ОСОБА_5 , зареєстрований 30.08.1960 року, а тому ОСОБА_4 не мала права на спадкування як спадкоємиця першої черги після померлого ОСОБА_5 (а.с.34-37).

Приватний нотаріус Спірідович Н.В. надала суду копію спадкової справи №01/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 . З якої вбачається, що 26.10.2016 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Спірідович Н.В., яким на випадок своєї смерті зробила розпорядження, заповіла усе належне їй майно ОСОБА_10 . ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . А 04.01.2023 року спадкоємиця за заповітом ОСОБА_11 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини померлої ОСОБА_14 . Згідно з довідкою Крюківської районної адміністрації №165/09.01.2023 року ОСОБА_4 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_15 (а.с.127-142).

Норми права та мотиви суду при ухваленні рішення.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У ст. 4 ЦПК України установлено право на звернення до суду за захистом. Так, кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до п.1, п.4 Прикінцевих та Перехідних положень, Цивільний Кодекс України 2003 року набирає чинності з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» у п.1, п.2 постанови №7 від 30.05.2008 року дав роз`яснення, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкриласядо 1січня 2004року тощо.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд на підставі частини шостої статті 235 ЦПК України (1618-15) залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Під час ухвалення судового рішення, суд з`ясовує, яка правова норма підлягає застосуванню.

Предметом позову ОСОБА_3 є спір про визнання її права на спадщину за заповітом після ОСОБА_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка складається з частини квартири АДРЕСА_1 . Для визначення розміру спадщини позивач вважала за необхідне оцінити факт прийняття спадкодавцем ОСОБА_17 за життя спадщини ОСОБА_13 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . А також установити факт родинних відносин ОСОБА_3 зі спадкодавцем ОСОБА_17 , що має значення для установлення ставки оподаткування при оформленні спадщини. Такий спір має розглядатися в позовному провадженні за наявності спору позивача ОСОБА_3 про право на спадщину із відповідачем ОСОБА_15 .

Враховуючи, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , то відносини спадкування їх спадщини регулюються ЦК України 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року. Оскільки між позивачем ОСОБА_23 та відповідачем ОСОБА_15 є спір про право на спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , тому суд вважає, що позивач ОСОБА_11 правомірно звернулася до суду в позовному провадженні для розгляду справи про спадкування їх майна, а також для устанавлення факту родинних відносин, що має юридичне значення для позивача, оскільки від установлення такого факту залежить ставка, за якою вона має сплатити податки при оформленні спадщини.

Враховуючи, що спадщина ОСОБА_13 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрилася після 01.01.2004 року, тому обраний позивачем ОСОБА_23 спосіб захисту у вигляді встановлення факту прийняття ОСОБА_17 спідщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_13 не відповідає вимогам закону, а тому не підлягає задоволенню.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» у п.1, п.2 постанови №7 від 30.05.2008 року, правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.03.2021 року у справі № 200/12980/14-ц (провадження № 61-14159св19), у постанові від 14.07.2021 року у справі №237/2312/17 (провадження № 61-23150св19).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. (ст.1217 ЦК України).

У ст.1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу).

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. (ст.1221 ЦК України).

Відповідно до ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

У ст.1233 ЦК України наведено поняття заповіту. Так, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За ст.1234, ст.1235, ст.1236 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Порядок прийняття спадщини наведений у ст. 1268 ЦК України. Так, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

За ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2016 року приватний нотаріус Спірідович Н.В. посвідчила заповіт ОСОБА_14 , яка на випадок своєї смерті усе своє майно заповіла ОСОБА_10 . Сторони не оспорювали заповіт ОСОБА_14 , посвідчений 26.10.2016 року. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Кременчуці, з цього дня відкрилася її спадщина, яку в установлений ст.1270 ЦК України строк, прийняла спадкоємець за заповітом ОСОБА_11 , шляхом подання до приватного нотаріуса Спірідович Н.В. відповідної заяви про прийняття спадщини від 04.01.2023 року.

Таким чином ОСОБА_11 як спадкоємець за заповітом, яка прийняла спадщину, має право на спадщину ОСОБА_14 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За життя ОСОБА_12 належала частини квартири АДРЕСА_1 .

Так, нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , належало на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ виконкому Кременчуцької міської ради народних депутатів Полтавської області 23.12.1997 року, записаний в реєстрову книгу №М-1/81. (а.с.21, ст.152).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . За життя він не посвідчив заповіт.

Відповідно до ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259цього Кодексу.

За ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У ст.1267 ЦК України визначено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

У ст.1296 ЦК України наведено право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину. Так, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У ст.1297 ЦК України наведено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину. Так, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

У ст.1298 ЦК України установлений строк видачі свідоцтва про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення.

У п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року дано роз`яснення, що за загальними правилами ч.2 ст.372 ЦК України при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (ч.2 ст.370, ч.2 ст.372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Розглядаючи спори, пов`язані зі спадкуванням частки в праві спільної сумісної власності, необхідно звертати увагу на те, що згідно зі ст.368 ЦК спільною сумісною власністю є не лише майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом, а й майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

У п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року дано роз`яснення, що отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК є правом, а не обов`язком спадкоємця. Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ прийняв узагальнення «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» лист 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, де роз`яснив, що при розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Відповідно до норм ч.5 ст.1268ЦКнезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297ЦКвстановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Судом установлено, що спадщину ОСОБА_24 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняли два спадкоємці за законом першої черги дружина ОСОБА_4 та донька ОСОБА_8 , оскільки на час відкриття спадщини зі спадкодавцем постійно проживали та мали зареєстроване місце проживання, а в установлені законом строки не подали заяву про відмову від спадщини.

Таким чином спадкоємцям першої черги за законом ОСОБА_12 та ОСОБА_21 , які прийняли спадщину в установленому ч.3 ст.1268 ЦК України порядку, належить кожній по частині спадщини ОСОБА_13 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , з моменту відкриття спадщини, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Враховуючи, що за життя ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності разом із ОСОБА_17 та ОСОБА_15 належала квартира за адресою: АДРЕСА_2 . Тому спадщина ОСОБА_13 складається з 1/3 частини вказаної квартири. А відповідно кожна із його спадкоємиць, які прийняли спадщину, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 має право на спадщину по 1/2 її частині, тобто кожна зі спадкоємиць має право в порядку спадкування за законом на 1/6 частину вказаної квартири.

Суд критично відноситься к твердженням відповідача ОСОБА_18 про те, що її батьки ОСОБА_25 та ОСОБА_5 розірвали шлюб на підставі рішення народного суду Дзержинського району м. Н.-Тагила РСФСР від 25.08.1967 року №2-622, яким ухвалено розірвати зареєстрований 30.08.1960 року шлюб між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , що набрало законної сили 04.09.1967 року.

Так, рішення народного суду Дзержинського району м. Н.-Тагила РРФСР від 25.08.1967 року №2-622, яким ухвалено розірвати зареєстрований 30.08.1960 року шлюб між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , яке набрало законної сили 04.09.1967 року, - не було зареєстровано в органах ЗАГС.

До такого висновку суд прийшов, враховуючи, 08.10.2009 року відділом запису актів цивільного стану Дзержинського району м. Нижній Тагил Свердловської області РФ, тобто після смерті ОСОБА_13 , повторно видано свідоцтво про реєстрацію шлюбу НОМЕР_1 , яким підтверджено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 30.08.1960 року, актовий запис №941. Разом з тим сторони не подали доказів про реєстрацію рішення про розірвання шлюбу в органах ЗАГС, не подали свідоцтва про розірвання шлюбу.

У п.15Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Пропрактику застосуваннясудами законодавствапри розглядісправ проправо нашлюб,розірвання шлюбу,визнання йогонедійсним таподіл спільногомайна подружжя»№11від 21.12.2007 року звернули увагу судів на те, що хоча розірвання шлюбу, здійснене на підставі рішення суду, потребує подальшої реєстрації у державному органі РАЦС, моментом припинення шлюбу є день набрання чинності рішенням суду про його розірвання (ч.2 ст.114 СК). Проте це правило не поширюється на випадки, коли шлюб було розірвано у судовому порядку до 1 січня 2004 р., тобто до дня набрання чинності СК України.

Так, відповідно до ст.2 Кодексу законів про шлюб, сім`ю та опіку 1926 року, який вступив в силу з 01.01.2027 року та діяв до 01.11.1969 року, реєстрація шлюбу в органах запису актів цивільного стану є безспірним доказом наявності шлюбу.

Відповідно до ст.17-19 Кодексу законів про шлюб, сім`ю та опіку 1926 року, брак припиняється смертю одного з подружжя, а також і судовим рішенням про оголошення його померлим. При житті подружжя шлюб може бути припинений як за взаємною згодою подружжя, так і за одноособовим бажанням одного з них. Припинення шлюбу як зареєстрованого, так і не зареєстрованого, але установленого судом, згідно ст. 12 цього Кодексу, за життя подружжя може бути зареєстровано в органах запису актів цивільного стану (розірвання шлюбу).

Відповідно до ст.20 Кодексу законів про шлюб, сім`ю та опіку 1926 року, факт припинення шлюбу, у випадку відсутності реєстрації розірвання шлюбу, може бути установлений судом.

У ст.111, ст.138 Кодексу законів про шлюб, сім`ю та опіку 1926 року наведено порядок реєстрації в органах ЗАГС розірвання шлюбу.

Зі змісту ст.20 Кодексу законів про шлюб, сім`ю та опіку 1926 року, вбачається, що вона стосується установлення судом факту, який має юридичне значення, - припинення шлюбу у випадку відсутності реєстрації розірвання шлюбу, що не є тотожнім рішенню суду про розірвання шлюбу, порядок ухвалення і набрання чинності якого та момент припинення шлюбу врегульовано зокрема ст.2, ст.18, ст.19, ст.111, ст.138 цього Кодексу.

З огляду на наведені положення Закону та установлені обставини справи, суд вважає доведеним, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 30.08.1960 року, а їх шлюб припинився зі смертю одного з подружжя ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 . А тому ОСОБА_4 як дружина померлого ОСОБА_13 була його спадкоємцем першої черги, яка прийняла спадщину шляхом спільного проживання на час відкриття спадщини відповідно до положень ч.3 ст.1268 ЦК України.

Таким чином за життя і на момент смерті ОСОБА_12 належала частини нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: 1/3 частина на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ виконкому Кременчуцької міської ради народних депутатів Полтавської області 23.12.1997 року, записаний в реєстрову книгу №М-1/81; 1/6 частина в порядку спадкування за законом після чоловіка ОСОБА_13 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже ОСОБА_10 належить право на спадщину за заповітом ОСОБА_14 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка складається з частини нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .

Незважаючи на наведене, право ОСОБА_3 на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_26 не визнається ОСОБА_15 , в наслідок чого приватний нотаріус Спірідович Н.В. постановою відмовила їй у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

За таким обставин, суд вважає за необхідне ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_23 в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_14 право власності на 1/2 частину в квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Центральним міжрегіональним управлінням державної Міграційної служби у м. Києві та Київській області надона інформацію з картотек заяв про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року та картотеки заяв про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, які передані територіальними органами ДМС України для централізованого зберігання. Так були надані заяви від 1978 року та від 1994 року про надання паспортів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , де зазначено, що ОСОБА_5 був одружений із ОСОБА_17 , мали доньку ОСОБА_7 . (а.с.25-30).

Виконавчим комітетом міської ради депутатів м. Кременчука видано ордер від 06.10.1972 року №1444 на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з 4 кімнат, житлооб площею 44,49 м2 . ОСОБА_9 та його сім`ї: дружина ОСОБА_4 , доньки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.31).

А приватний нотаріус Спірідович Н.В. постановою №403/02-31 від 07.08.2023 року відмовила ОСОБА_10 у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_14 , зазначивши однією з підстав не подання спадкоємицею за заповітом ОСОБА_1 оригіналу документів на підтвердження факту родинних відносин зі спадкодавицею померлою ОСОБА_4 .

За таких обставин, суд вважає за неохідне установити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_1 .

Цей факт має для ОСОБА_3 юридичне значення для оформлення спадщини померлої ОСОБА_14 , а саме для визначення ставки оподаткування.

Отже позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання факту родинних відносин позивача з її матір`ю ОСОБА_17 , визнання права позивача власності в порядку спадкування за заповітом після матері ОСОБА_14 на частину спірної квартири. Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні іншої частини позовних вимог, а саме про установлення факту прийняття спадщини, яка відкрилася після 01.01.2004 року, ОСОБА_17 після чоловіка ОСОБА_13 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Статтею 141Цивільного процесуальногокодексу України установлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 5513,70 грн. (сплачений судовий збір за задоволену вимогу майнового характеру 4302,50 грн. + судовий збір за задоволену вимогу немайнового характеру 1211,20грн.=5513,70 грн.).

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Керуючись ст.ст. 5-19, 30, 76-83, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 315, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Спірідович Надії Василівни, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування, задовольнити частково.

Установити факт родинних відносин, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину в квартирі АДРЕСА_1 .

Відмовити в задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір в розмірі 5513 (п`ять тисяч п`ятсот тринадцять) грн. 70 коп.

Інформація про сторони:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 28.12.1999 року Крюківським РВ УМВС України в Полтавській області, РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт НОМЕР_6 , виданий 06.08.1999 року Крюківським РВ УМВС України в Полтавській області, РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 28.10.2024 року.

Суддя Мурашова Н.В.