Справа № 761/44967/19
Провадження № 2/761/161/2024
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Харечко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Шевченківської районної в місті Києва державної адміністрації, Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення заробітної плати (втраченого заробітку), -
в с т а н о в и в :
У листопаді 2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Державного реєстратора Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просив суд:
- визнати право Підприємства «Валді-Україна» на державну реєстрацію до моменту повного завершення, у встановленому законом порядку, процедури ліквідації цього підприємства відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 03 лютого 2005р. у справі № 43/96;
- визнати незаконним внесення відповідачами до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо підприємства «Валді-Україна» запису № 10741170004017100 від 20 червня 2017р. про припинення Підприємства «Валді-Україна», «Стан суб`єкта: припинено»;
- визнати незаконним виключення відповідачами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо Підприємства «Валді-Україна», запису б/н, наявного у цьому реєстрі станом, принаймні, на 12 червня 2017р.: « ОСОБА_1 - голова комісії з припинення або ліквідатор»;
- визнати незаконним внесення відповідачами до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо Підприємства «Валді-Україна», запису б/н «ОСОБА_2 - голова комісії з припинення або ліквідатор»;
- визнати незаконним внесення відповідачами до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо Підприємства «Валді-Україна» запису б/н: «Дата зняття з обліку: 20.06.2017» стосовно зняття з обліку Підприємства «Валді-Україна», в Головному Управлінні регіональної статистики;
- визнати незаконним внесення відповідачами до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо Підприємства «Валді-Україна», запису б/н «Дата зняття з обліку: 20.06.2017» стосовно зняття з обліку Підприємства «Валді-Україна», в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі головного управління ДФС у м. Києві;
- стягнути, з відповідачів солідарно суму заробітної плати (втраченого заробітку) позивача ОСОБА_1 , як голови комісії з припинення (ліквідатора) Підприємства «Валді-Україна», за час вимушеного позбавлення відповідачами з 20 червня 2017р. по момент набуття законної сили судовим рішенням у даній справі повноважень голови комісії з припинення (ліквідатора) Підприємства «Валді-Україна», - за весь час з 20 червня 2017р. по момент набуття законної сили судовим рішенням у даній справі - всього (в залежності від дати завершення розгляду даної справи): 142290,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що постановою Арбітражного суду м. Києва від 01 серпня 2001р. у справі № 10/189 за заявою АКАБ «Україна», Підприємство «Валді-Україна» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ОСОБА_2 В подальшому ухвалою Господарського суду м. Києва від 27 червня 2003р. у справі № 10/189 було затверджено звіт ліквідатора від 25 червня 2003р. та ліквідаційний баланс Підприємства «Валді-Україна» від 25 червня 2003р., ліквідовано Підприємство «Валді-Україна» як юридичну особу у зв`язку з банкрутством, ухвалено Державній податковій інспекції у Солом`янському районі м. Києва виключити Підприємство «Валді-Україна» з реєстру платників податків, Солом`янській районній у м. Києві державній адміністрації - скасувати державну реєстрацію підприємства «Валді-Україна», а Київському міському управлінню статистики - виключити підприємство «Валді-Україна» з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Крім того, рішенням Господарського суду м. Києва від 03 лютого 2005р. у справі № 43/96 було задоволено позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до Підприємства «Валді-Україна», третя особа: Державна адміністрація у Шевченківському районі м. Києва, про припинення юридичної особи, припинено державну реєстрацію Підприємства «Валді-Україна», зобов`язано державного реєстратора створити ліквідаційну комісію для здійснення заходів щодо припинення юридичної особи у зв`язку з її ліквідацією, внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення, провести державну реєстрацію припинення юридичної особи відповідно до чинного законодавства та повідомити органи статистики, Державної податкової служби, Пенсійного фонду України, Фонд соціального страхування та юридичну особу, щодо якої прийнято рішення, про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису. Ухвала Господарського суду м. Києва від 27 червня 2003р. у справі № 10/189 виконана не була, а на час ухвалення рішення Господарського суду м. Києва від 03 лютого 2005р. у справі № 43/96 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі по тексту - ЄДР) позивач був зазначений, як особа, яка має право вчиняти дії від імені Підприємства «Валді-Україна, оскільки попередній ліквідатор цього підприємства ОСОБА_2 помер. На виконання рішення Господарського суду м. Києва від 03 лютого 2005р. у справі № 43/96 державний реєстратор 12 травня 2006р. вніс до ЄДР відповідні записи щодо Підприємства «Валді-Україна» та зазначив позивача головою ліквідаційної комісії цього підприємства. Позивач тривалий час працював головою ліквідаційної комісії з припинення (ліквідації) Підприємства «Валді-Україна», однак не отримував заробітну плату. При цьому 20 червня 2017р. відповідачами внесено до ЄДР запис № 10741170004017100 про припинення Підприємства «Валді-Україна», а також замість нього зазначено головою ліквідаційної комісії ОСОБА_2 . Такі дії відповідачів є безпідставними і незаконними, оскільки порушують його трудові права.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 листопада 2019р. визначено головуючого по справі суддю Кондратенко О.О.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2019р. відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання дій незаконними, оскільки заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку ЦПК України.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2019р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення заробітної плати, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, встановлені процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2020р. ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2019р. про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2020р. ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2019р. та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2020р. змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. В іншій частині ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2019р. та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2020р. залишено без змін.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2020р. справу передано в провадження судді Волошина В.О.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020р. прийнято до розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення заробітної плати, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2021р. за заявою ОСОБА_1 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 826/17187/17.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2023р. поновлено зупинене провадження у даній справі.
У судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Позивач неодноразово подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Разом з цим, суд, враховуючи тривалий розгляд справи, а також те, що повторна неявка позивача не перешкоджає вирішенню справи по суті, вважає за можливе розглядати справу без участі сторін, враховуючи положення ст. ст. 211, 223 ЦПК України.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Арбітражного суду м. Києва від 01 серпня 2001р. у справі №10/189 визнано боржника (Підприємство «Валді-Україна») банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено по справі ліквідатором ОСОБА_2
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27 червня 2003р. у справі № 10/189 було затверджено звіт ліквідатора від 25 червня 2003р. та ліквідаційний баланс підприємства «Валді-Україна» від 25 червня 2003р., ліквідовано Підприємство «Валді-Україна», як юридичну особу у зв`язку з банкрутством, ухвалено Державній податковій інспекції у Солом`янському районі м. Києва виключити це підприємство з реєстру платників податків, Солом`янській районній у м. Києві державній адміністрації - скасувати державну реєстрацію цього підприємства, а Київському міському управлінню статистики - виключити Підприємство «Валді-Україна» з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 03 лютого 2005р. у справі № 43/96 припинено державну реєстрацію Підприємства «Валді-України (код ЄДРПОУ 21629794).
20 червня 2017р. Державним реєстратором Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації на підставі вищевказаних судових рішень до ЄДР було внесено запис № 10741170004017100 про проведення реєстраційної дії «Держана реєстрація припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом» та внесено інформацію про ліквідатора ОСОБА_2
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач наголошував, що у зв`язку із смертю ОСОБА_2 , саме позивача було призначено головою ліквідаційної комісії, про що 12 травня 2006р. до ЄДР були внесені відомості. Тому, державним реєстратором незаконно 20 червня 2017р. внесено запис до відповідного реєстру інформацію про голову ліквідаційної комісії замість ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Таким чином, позивач вважає, що незаконними діями відповідачів було припинено як юридичну особу Підприємство «Валді-Україна», що перешкоджає йому подати позов до цього підприємства, як до відповідача про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Тому, з цих підстав він просив суд стягнути саме з відповідачів солідарно суму заробітної плати (втраченого заробітку) за час вимушеного позбавлення його відповідачами повноважень голови комісії з припинення підприємства «Валді-Україна» з 20 червня 2017р. до моменту набуття законної сили судовим рішенням у даній справі.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Статтею 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
На підставі ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.
Виходячи із зазначених положень цивільного законодавства, правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 04 вересня 2020р. у справі № 311/2145/19, за ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2019р., відповідач Державний реєстратор Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації пояснив, що 19 червня 2017р. до відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб - підприємців Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від Господарського суду м. Києва надійшла супровідним листом від 09 червня 2017р. постанова Арбітражного суду м. Києва від 01 серпня 2001р. у справі № 10/189 про визнання боржника (Підприємство «Валді-Україна») банкрутом і відкриття ліквідаційної справи. При цьому, в п. 2 резолютивної частини даного судового рішення було призначено по справі ліквідатором ОСОБА_2
Відповідно до абз. 9 п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції, яка діяла станом на дату проведення реєстраційної дії) державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції, яка діяла станом на дату проведення реєстраційної дії) суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).
Таким чином, суд вважає, що державним реєстратором в межах своїх повноважень, відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», до ЄДР були внесені записи згідно інформації, зазначеної у постанові Арбітражного суду м. Києва від 01 серпня 2001р. у справі № 10/189.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Отже, існування трудових правовідносин створюють підстави для реалізації працівником трудових прав, зокрема на заробітну плату. Тобто, трудові правовідносини між працівником та роботодавцем виникають на підставі трудового договору.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно зі ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 07 жовтян 2020р. у справі № 705/3876/18, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
У п. 40 постанови від 17 квітня 2018р. у справі № 523/9076/16 Велика Палата Верховного Суду прийшла до правового висновку, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивачем, всупереч зазначених вимог закону, не надано суду належних і допустимих доказів того, що відповідачі порушили його трудові права, які полягають, на його думку, у вчиненні незаконних дій щодо припинення юридичної особи - Підприємства «Валді-Україна», внаслідок чого у нього виникли перешкоди звернутися з позов до цього підприємства, як до відповідача про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Оскільки судом встановлено, що між сторонами відсутні трудові правовідносини, а відтак, відповідачі у даній справі не є суб`єктами порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального права, а тому не можуть виступати належними відповідачами у даному спорі.
Суд, враховуючи правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018р. у справі № 523/9076/16, Верховним Судом в постанові від 07 жовтня 2020р. у справі № 705/3876/18, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач пред`явив позов до неналежних відповідачів.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідачів не підлягає стягненню судові витрати.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-83, 89, 141, 258, 259, 263 -265, 268, 273, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 43 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 21, 233 КЗпП України; ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», суд, -
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державного реєстратора Шевченківської районної в місті Києва державної адміністрації (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 26/4), Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 37405111, місцезнаходження: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 24) про стягнення заробітної плати (втраченого заробітку) - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 30 вересня 2024р.
Суддя:
Суд | Шевченківський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 24.09.2024 |
Оприлюднено | 30.10.2024 |
Номер документу | 122608639 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них |
Цивільне
Шевченківський районний суд міста Києва
Волошин В. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні