Постанова

від 17.10.2024 по справі 161/8196/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/8196/22 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П. Провадження № 22-ц/802/965/24 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,

представника боржника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1 ,

стягувача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Державного підприємства «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», заінтересована особа ОСОБА_2 , про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про визнання незаконним призупинення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою боржника Державного підприємства «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 серпня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року Державне підприємство (далі ДП) «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» звернулося до суду із зазначеною заявою, обґрунтовуючи вимоги тим, що є правонаступником ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» та добровільно виконало рішення суду, ухвалене в межах цивільної справи № 161/8196/22 про стягнення з підприємства на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрат по справі. Так, 08 лютого 2024 року підприємством на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 сплачено грошові кошти у розмірі 9 321 грн 14 коп., з яких: 992 грн 40 коп. судовий збір; 5 000 грн витрати на професійну правничу допомогу; 3 328 грн 74 коп. судовий збір. Крім того, рішення суду добровільно виконано підприємством і в частині стягнутого судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 125 101 грн 20 коп. Зокрема, із розрахункового листка за лютий 2024 року слідує, що загальна сума нарахування грошових коштів ОСОБА_2 становить 140 209 грн 24 коп., з яких: нарахований оклад по днях 1 700 грн; компенсація відпустки 6 651 грн 60 коп.; компенсація відпустки - 5 494 грн 80 коп.; компенсація відпустки - 1 261 грн 64 коп.; оплата по судових рішеннях 125 101 грн 20 коп.

Боржник зазначав, що з 140 209 грн 24 коп. утримано 28 742 грн 89 коп., з яких: профспілкові утримання 1402 грн 09 коп.; військовий збір 2 103 грн 14 коп.; ПДФО 25 237 грн 66 коп. У результаті ОСОБА_2 сплачена сума 111 466 грн 35 коп., до якої входить 125 101 грн 20 коп. з відрахуванням обов`язкових податкових платежів та зборів. Отже, ОСОБА_2 нараховано 125 101 грн 20 коп. стягнутого судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак виплачено йому їх було відповідно до вимог закону з вирахуванням відповідних податків і зборів.

Боржник також вказував, що незважаючи на добровільне виконання ним рішення суду, 10 травня 2024 року головний державний виконавець відділу ДВС у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Левчук І. О. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 161/8196/22 від 02 травня 2024 року, виконавче провадження № 74973423.

Ураховуючи наведене, ДП «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» просило суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 1344 від 02 травня 2024 року, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області у цивільній справі №161/8196/22.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 серпня 2024 року у задоволенні заяви ДП «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, боржник ДП «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» подало апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви, оскільки не врахував, що наявні у справі докази підтверджують повне виконання підприємством у добровільному порядку рішення суду, що відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України є підставою для визнання виконавчого листа № 1344 від 02 травня 2024 року, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області у цивільній справі № 161/8196/22, таким, що не підлягає виконанню.

У відзиві на апеляційну скаргу стягувач ОСОБА_2 просив її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника боржника, стягувача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви, виходячи з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2023 року у справі №161/8196/22 визнано незаконним призупинення ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» дії трудового договору з ОСОБА_2 , оформлене наказами № 5-к від 25 березня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору» та № 7-к від 22 квітня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору». Стягнуто з ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 квітня 2022 року по 01 грудня 2022 року у розмірі 125 101 грн 20 коп. та судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп.

15 лютого 2023 року додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області з ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на користь ОСОБА_2 стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Постановою Волинського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2023 року та додаткове рішення від 15 лютого 2023 року у цій справі скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 31 січня 2024 року постанову Волинського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року скасовано, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2023 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 лютого 2023 року залишено в силі. Стягнуто з ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 328 грн 74 коп.

02 травня 2024 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області на виконання рішення суду видано виконавчий лист № 1344.

10 травня 2024 року головним державним виконавцем відділу ДВС у м.Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Левчук І. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 161/8196/22 від 02 травня 2024 року, виконавче провадження № 74973423.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 червня 2024 року боржника ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» у цій справі замінено на його правонаступника ДП «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації».

З матеріалів справи також вбачаться, що згідно з квитанцією від 08 лютого 2024 року ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» виплачено ОСОБА_2 за рішенням рішення суду судові витрати у розмірі 9 321 грн 14 коп.

Відповідно до довідки від 10 червня 2024 року № ВМ000000012 ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» виплачено ОСОБА_2 за рішенням суду середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 125 101 грн 20 коп. З цієї суми утримано податків на суму 25 645 грн 75 коп., виплачено працівнику 99 455 грн 45 коп.

Відмовляючи у задоволенні заяви ДП «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», суд першої інстанції виходив з того, що до матеріалів справи не додано доказів того, що судове рішення виконане божником у повному обсязі. Сторонами надано взаємовиключні розрахункові листки, що на думку суду виключає підстави вважати, що судове рішення у цій справі є виконаним.

Однак, з такими висновками суду погодитись не можна.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 15 ЦК України, ч.1 ст. 16 ЦК України).

Отже, судовому захисту підлягають лише порушене, невизнане або оспорюване право особи, а також її законний інтерес.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а, отже, принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Заявник у цій справі як на підставу для задоволення заяви посилався на те, що підприємством добровільно виконано рішення суду на момент відкриття виконавчого провадження.

Законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав.

Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Крім того, відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 1995 року № 100, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Таким чином, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів, які підлягають сплаті податковим агентом.

Відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також підлягали відрахуванню податки і збори.

У справі, що переглядається, стягувач ОСОБА_2 під час апеляційного розгляду не заперечував, що боржник виплатив йому суму у розмірі 99 455 грн 45 коп., однак зазначав, що ця сума не є повною сумою, яка присуджена рішенням суду, а тому пред`явив виконавчий лист до примусового виконання до державної виконавчої служби.

Представник боржника у своїх поясненнях, наданих у суді апеляційної інстанції, вказував, що вид виплати у розрахункових листках за лютий 2024 року (в одному зазначено оплата по судових рішеннях (за рахунок організації), в іншому, який долучив стягувач до матеріалів справи оплата мобілізованим (за рахунок організації)) був неправильно зазначений, оскільки на час виплати стягувач ОСОБА_2 не був мобілізований, а в цей період проходив лише військово-лікарську комісію, а тому виплати як мобілізованому йому не могли виплачуватись, тим більше в такому розмірі (99 455 грн 45 коп.) При цьому представник зазначив, що рішення суду підприємство добровільно виконало з відрахуванням обов`язкових податкових платежів та зборів, що підтверджується, зокрема, довідкою від 10 червня 2024 року № ВМ000000012.

Зважаючи на наведене та встановлені у справі обставини, колегія суддів доходить висновку, що оскільки наявні у справі докази підтверджують добровільне виконання боржником рішення суду до відкриття виконавчого провадження, його обов`язок перед стягувачем за рішенням суду відсутній повністю, тому виконавчий лист № 1344 від 02 травня 2024 року, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області у цивільній справі №161/8196/22, належить визнати таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, тому з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, її необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви ДП «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації».

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу боржника Державного підприємства «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 серпня 2024 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву Державного підприємства «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» задовольнити.

Визнати виконавчий лист № 1344 від 02 травня 2024 року, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області у справі № 161/8196/22 про стягнення з Державного підприємства «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 квітня 2022 року по 01 грудня 2022 року у розмірі 125 101 гривня 20 копійок та 992 гривень 40 копійок судового збору, таким, що не підлягає виконанню.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий-суддя

Судді: