КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 369/10236/23
провадження № 22-ц/824/1387/2024
17 вересня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т.І.
при секретарі Халепчук Д. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення коштів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Козира Сергія Володимировича та апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2023 року в складі судді Пінкевич Н. С.,
встановив:
03.07.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Посилалась на ті підстави, що 10 листопада 2020 року між ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 ( продавець), та ОСОБА_1 (покупець), укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири.
За цим договором у строк до тридцятого березня 2022 року продавець зобов`язується передати у власність покупця, з укладенням договорів купівлі-продажу ( далі - основні договори), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 26,7 кв.м., в багатоквартирному будинку, збудованому на земельних ділянках площею 0,0300 га, кадастровий номер якої - 3222486201:01:011:5011 та площею 0,0300 га, кадастровий номер якої - 3222486201:01:011:5012, що знаходиться в АДРЕСА_2 та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання, водовідведення та електроенергії), у порядку та на умовах, передбачених відповідно цим та основним договором ( п.1).
Ціна продажу - 768 128 грн, що на день укладення договору еквівалентно 27 200 доларів США ( п. 3).
При укладенні цього договору на підтвердження намірів сторін покупець передала, а продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 384 064 грн, що на день укладення цього договору еквівалентно 13 600 доларів США. Суму у розмірі 383 964 грн, що на день укладення договору еквівалентно 13 596, 46 доларів США, покупець зобов`язується сплатити рівними частинами щомісячно до 10 листопада 2021 року. Залишок суми у розмірі 100 грн покупець зобов`язується сплатити під час підписання основних договорів (п. 4).
На виконання умов договору щодо поетапної оплати залишку коштів, 09.12.2020, 16.01.2021, 17.02.2021, 20.03.2021 та 12.05.2021 позивачка сплатила продавцю 5 700 доларів США, що еквівалентно 155 097 грн.
На виконання умов договору позивачка передала, а продавець прийняв грошову суму в загальному розмірі 539 161 грн.
Сторони також домовилися, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартир у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об`єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об`єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього всю суму авансового платежу протягом двох місяців (п. 5).
Продавцем не виконано умови договору щодо передачі у власність квартир АДРЕСА_2 , а також не повернуто отриманий аванс в загальному розмірі 539 161 грн у зв`язку з не укладенням основного договору.
Прострочення виконання зобов`язання розпочалось з 31 березня 2022 року.
З огляду на те, що відповідач ухилявся від укладення основного договору, станом на даний час цей договір припинений, під час дії попереднього договору відповідач пропозицій укласти основний договір позивачу не направляв, позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за попереднім договором у розмірі 539 161 грн (основний борг), інфляційні витрати та 3% річних за період з 31.03.2022 по день ухвалення рішення.
Також просила вирішити питання щодо судових витрат на правничу допомогу та судового збору.
Протокольною ухвалою суду від 05 жовтня 2023 року ОСОБА_3 залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 689 324, 93 грн, які складаються з: 539 161 грн - сума основного боргу, 123 132,02 грн - інфляційні втрати, 27 031,91 грн - 3% річних.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 5 391, 61 грн.
27.12.2023 третя особа ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2023 року подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Вважає, що оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем не було зазначено належний суб`єктний склад відповідачів.
Так, відповідно до наданих позивачем доказів, остання передала кошти ОСОБА_4 в сумі 2 300 доларів США згідно актів приймання-передачі грошових коштів від 20.03.2021 та від 12.05.2021. Вказані кошти ОСОБА_2 не отримував та не уповноважував ОСОБА_4 їх отримувати, а підпис в акті приймання-передачі грошових коштів від 20.03.2021 навпроти його прізвища підроблений та йому не належить.
Крім цього, судом першої інстанції було розглянуто справу за його відсутності. Він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Судом першої інстанції розглянуто справу з порушенням територіальної підсудності. Станом на день подання позову квартири АДРЕСА_2 не існує, а сам будинок не побудований, тобто відсутній об`єкт нерухомості, що виключає наявність виключної підсудності для розгляду справи Києво-Святошинським районним судом Київської області.
Крім цього, суд першої інстанції розглянув дану справу з ціною позову, що перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у спрощеному позовному провадженні замість загального позовного провадження.
Також зазначив, що 18.12.2023 судді Пінкевич Н. С. було заявлено відвід, який не був розглянутий, і станом на 18.12.2023 рішення у справі не було ні проголошено, ні підписано. Відповідно до інформації з ЄСІТС скорочений текст рішення від 30.11.2023 був складений і підписаний 21.12.2023, тобто після заявленого відводу. До вирішення заяви про відвід суд не відповідач вимогам «незалежного та неупередженого суду , встановленого законом», й відповідно не міг вирішувати жодне процесуальне питання, крім вирішення заявленого відводу (висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 27 травня 2020 року по справі 2-18/11).
Судом першої інстанції не з`ясовано наявність обставин, за яких у відповідача згідно п. 5 договору мав би виникнути обов`язок з повернення позивачу авансу і пройшов строк один місяць. Позивач не звертався до відповідача із заявою про повернення коштів.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 всю суму, передбачену попереднім договором, яка складає 539 161 грн. Позивач зобов`язання за укладеним договором повністю не виконала.
19.01.2024 представник ОСОБА_2 - адвокат Козир С. В. на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2023 року подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Свої доводи обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було розглянуто справу за відсутності відповідача та його представника, яких не було повідомлено про дату, час та місце проведення судового засідання, а також за відсутності позивача та його представника.
При стягненні з відповідача 3% річних та інфляційних втрат починаючи з 31 березня 2022 року, судом першої інстанції не надана оцінка позиції відповідача щодо строку виконання грошового зобов`язання та відповідно визначення моменту прострочення виконання такого зобов`язання.
Виходячи з аналізу положень п. 5 Попереднього договору та логіки, події, визначені у цьому пункті могли наступити в будь який момент до закінчення строку дії обов`язку передбаченого п. 1 Попереднього договору (до 30 березня 2022 року), а враховуючи той факт, що п. 5 Попереднього договору не визначає момент з якого має рахуватися двомісячний строк для повернення сплаченого авансу то в силу положень ч. 2 ст. 530 ЦК України такий момент мав визначатися пред`явленою вимогою позивача.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив факт відмови (ухилення) від укладення основного договору, при цьому не з`ясував чи могло бути реалізоване двостороннє зобов`язання сторін укласти основний договір, які мотиви та обставини стали причиною не укладення основного договору. Судом не встановлено факт ухилення відповідача від укладення основного договору. Позивач не зверталась до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів, а тому суд безпідставної дійшов висновку про те, що відповідач прострочив грошове зобов`язання, пов`язане з поверненням сплаченого авансового платежу за попереднім договором.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не отримував грошові кошти. Матеріали справи також не містять доручень від відповідача на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які б наділяли останніх повноваженнями на отримання грошових коштів.
23.05.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Гімарі Р. А. через систему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в якому просить в задоволенні вказаної апеляційної скарги відмовити, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2023 року залишити без змін.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Козир С. В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Гімарі Р. А. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник ОСОБА_3 - адвокат Тарасов С. О. звернувся до суду з клопотанням, в якому просив провести судовий розгляд справи без участі ОСОБА_3 та його представника. Апеляційну скаргу просив задовольнити повністю.
Переглянувши справу за наявними в ній та додатково наданими доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 не виконав свої зобов`язання за попереднім договором, будинок не збудував, не ввів його в експлуатацію, в строк до 30 березня 2022 року основний договір з ОСОБА_1 укладено не було.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 зобов`язання за укладеним попереднім договором виконала та передала ОСОБА_2 всю суму, передбачену попереднім договором, яка складає 539 161 грн, що підтверджується умовами укладеного між сторонами договору від 10 листопада 2020 року та актами передачі грошових коштів.
З огляду на те, що основний договір укладено не було, а чинним законодавством не передбачено залишення авансу або його основної частини у сторони попереднього договору у випадку неукладення основного договору, наявні правові підстави для повернення забезпечувального платежу в розмірі 539 161 грн.
Оскільки грошові кошти повернуто не було, наявні підстави для покладення на відповідача відповідальності у виплаті сплати 3% річних та інфляційних втрат за період з 31 березня 2022 року по 30 листопада 2023 року.
Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції, оскільки рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для його скасування.
Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в апеляційних скаргах посилаються на те, що суд першої інстанції розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Так, перелік справ, які може бути розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, наведено у статті 274 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Частина четверта статті 274 ЦПК України містить імперативну норму, що визначає перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження.
Цей перелік ґрунтується на класифікації справ за матеріально-правовою ознакою, тобто за характером спірних матеріально-правових відносин.
Згідно із пунктом 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 277 ЦПК України).
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила стягнути на її користь 539 161 грн основного боргу, інфляційні втрати та 3% річних з 31 березня 2022 року по день ухвалення судового рішення.
Залишаючи позовну заяву без руху для усунення недоліків, суд першої інстанції в ухвалі від 17 жовтня 2023 року зазначив, що позивачем вказана орієнтовна загальна сума, яка підлягає стягненню, в розмірі 674 467,40 грн.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на час звернення до суду з цим позовом становив 2 684,00 грн, отже, двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становило 671 000,00 грн
Таким чином, ціна позову у справі, що переглядається, перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 липня 2023 року відкрито провадження у справі. В ухвалі зазначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.
Разом з тим, ціна позову у цій справі перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України справа не може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Є обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи судом першої інстанції за відсутності відповідача та третьої особи, не повідомлених належним чином про дату, час і місце засідання суду.
Відповідно до частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно з положеннями частини першої , другої статті 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Судові виклики і повідомлення учасників про місце, дату і час судового засідання проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.
Частинами третьою, четвертою статті 128 ЦПК України передбачено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Частиною шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом
Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку - абзац 2 частини шостої статті 128 ЦПК України.
Виходячи із положень статей 128-130 ЦПК України про належне вручення учаснику справи судової повістки про місце, дату і час судового засідання, окрім випадків, передбачений пунктами 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, може свідчити лише розписка.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання - пункт 1 частини 2 статті 223 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що про судове засідання 30 листопада 2023 року відповідач та третя особа повідомлялись шляхом надіслання судових повісток та SMS повідомлення.
Разом з тим, доказів вручення вказаним особам повістки про виклик до суду в судове засідання, в якому було закінчено судовий розгляд справи з ухваленням судового рішення матеріали справи не містять. Довідка про доставку відповідного SMS повідомлення ОСОБА_3 таким доказом не є.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Конструкція наведеної правової норми у взаємозв`язку зі статтею 6 Конвенції дає підстави для висновку про те, що розгляд справи судом першої інстанції без повідомлення (виклику) сторін, за відсутності доказів отримання учасником справи судового виклику про місце, дату і час судового засідання, свідчить про позбавлення такої сторони доступу до правосуддя, що, у свою чергу, є обов`язковою підставою для скасування в апеляційному порядку оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин, з урахуванням вищенаведених норм процесуального права, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність обов`язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення судового рішення по суті заявленого позову.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо порушення судом правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Згідно з частиною першою статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).
Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.
У справі, що розглядається, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення суми коштів, сплачених при укладенні попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу квартири на підтвердження намірів сторін передати у власність, прийняти та оплатити квартиру в багатоквартирному будинку, збудованому на земельній ділянці, що знаходиться в АДРЕСА_2 , а тому такий спір розглянуто з дотриманням правил підсудності.
Підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 в тій частині, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, який не був розглянутий станом на час ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване судове рішення було ухвалено 30 листопада 2023 року, а заява про відвід судді Пінкевич Н. С. подана 18 грудня 2023 року.
Фактичні обставини у справі, яка переглядається, свідчать про те, що 10 листопада 2020 року між ОСОБА_2 (продавець) від імені якого діяв ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої Михальченко М. М., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 10 червня 2020 року за реєстровим номером №1361, та ОСОБА_1 (покупець) укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири.
За умовами вказаного договору у строк до тридцятого березня 2022 року продавець зобов`язується передати у власність покупця, з укладенням договорів купівлі-продажу ( далі - основні договори), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 26,7 кв.м., в багатоквартирному будинку, збудованому на земельних ділянках площею 0,0300 га, кадастровий номер якої - 3222486201:01:011:5011 та площею 0,0300 га, кадастровий номер якої - 3222486201:01:011:5012, що знаходиться в АДРЕСА_2 та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання, водовідведення та електроенергії), у порядку та на умовах, передбачених відповідно цим та основним договором ( п.1).
Сторони домовились , що продавець зобов`язується збудувати на вищевказаних земельних ділянках багатоквартирний житловий будинок та ввести його в експлуатацію до 30.12.2021 , в якому будуть розташовуватися вказані квартири. Ціна продажу - 768 128 грн, що на день укладення договору еквівалентно 27 200 доларів США ( п. 3).
При укладенні цього договору на підтвердження намірів сторін покупець передала, а продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 384 064 грн, що на день укладення цього договору еквівалентно 13 600 доларів США. Суму у розмірі 383 964 грн, що на день укладення договору еквівалентно 13 596, 46 доларів США, покупець зобов`язується сплатити рівними частинами щомісячно до 10 листопада 2021 року. Залишок суми у розмірі 100 грн покупець зобов`язується сплатити під час підписання основних договорів (п. 4).
Відповідно до пункту 5 попереднього договору, сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартир у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об`єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об`єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього всю суму авансового платежу протягом двох місяців (п. 5).
Судом встановлено, що в строк до 30 березня 2022 року квартири №41 та №42 в будинку, який мав бути побудований на земельних ділянках площею 0,0300 га, кадастровий номер 3222486201:01:011:5011, та площею 0,0300 га, кадастровий номер 3222486201:01:011:5012, що знаходяться в АДРЕСА_2 та підключений до центральних комунікацій (водопостачання, водовідведення та електроенергії) у власність покупця ОСОБА_1 передано не було. Будинок, який продавець зобов`язався побудувати та ввести в експлуатацію в строк до 30.12.2021, побудовано та введене в експлуатацію не було.
Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
З огляду на те, що ОСОБА_2 не виконав взяте на себе зобов`язання щодо будівництва житлового будинку та здачі його в експлуатацію в строк до 30.12.2021, а також щодо передачі у власність позивача квартир у вказаному будинку в строк до 30 березня 2022 року, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сплачених авансові платежів за попереднім договором купівлі-продажу квартири.
Отримання відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 384 064 грн підтверджено умовами укладеного від його імені договору та наявними в матеріалах справи доказами вказана обставина спростована не була.
Судом апеляційної інстанції досліджено довіреність від 10 червня 2020 року, посвідчена Михальченко М. М., приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області, яка була видана ОСОБА_2 строком на п`ять років.
Вказаною довіреністю останній уповноважив, зокрема, ОСОБА_3 бути його представником, в тому числі, у взаємовідносинах із фізичними особами з усіх питань, пов`язаних з замовленням та отриманням усіх необхідних та передбачених законодавством документів, необхідних йому для укладення у наступному правочинів щодо відчуження належних йому будь-яких квартир, нежитлових приміщень, офісних приміщень, гаражів, житлових будинків, земельних ділянок тощо, розташованих в АДРЕСА_2 . Для чого представнику надається право, зокрема, підписувати договори купівлі-продажу вищевказаного нерухомого майна, а у разі необхідності - попередні договори, отримувати авансові платежі згідно попередніх договорів тощо.
За таких підстав доводи відповідача про те, що він не уповноважував ОСОБА_3 на укладення попереднього договору з позивачем, а сплачені за цим договором авансові платежі не отримував, є необґрунтованими.
Особу громадянина ОСОБА_3 , який підписав попередній договір про укладення договору купівлі-продаж квартири від 10 листопада 2020 року від імені продавця ОСОБА_2 на підставі нотаріально-посвідченої довіреності від 10 червня 2020 року, встановлено приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Квінікадзе О. Б., а також перевірено його повноваження та дієздатність.
Згідно зі статтею 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє права та обов`язки особи, яку він представляє.
За приписами частини третьої статті 237 ЦПК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі скасування довіреності особою, яка її видала.
Доказів того, що на час укладення попереднього договору довіреність на ім`я ОСОБА_3 була скасована особою, яка її видала, матеріали справи не містять.
З дати видачі довіреності від 10 червня 2020 року до часу звернення до суду з цим позовом, відповідач з вимогою про визнання довіреності недійсною не звертався.
Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказів того, що ОСОБА_2 не уповноважував ОСОБА_3 на укладення попереднього договору купівлі-продажу та прийняття передоплати у вигляді авансу суду надано не було.
Доведення вказаної обставини є процесуальним обов`язком відповідача.
За таких обставин правові підстави для висновку про те, що ОСОБА_2 не отримував грошові кошти, сплачені покупцем у вигляді авансу, відсутні.
На підтвердження сплати залишку суми коштів по договору ОСОБА_1 надала Акти прийому-передачі грошових коштів : від 09.12.2020 на суму 1 200 доларів США; від 16.01.2021 на суму 1 100 доларів США; від 17.02.2021 на суму 1 100 доларів США; від 20.03.2021 на суму 1 200 доларів США та від 12.05.2021 на суму 1 100 доларів США.
Оцінивши вказані докази, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційних скарг в тій частині, що Акт прийому-передачі грошових коштів від 20.03.2021 на суму 1 200 доларів США та від 12.05.2021 на суму 1 100 доларів США , які від імені продавця підписані ОСОБА_4 за відсутності доказів на підтвердження повноважень на отримання вказаних грошових сум від продавця, не можуть слугувати достатньою підставою для покладення відповідальності по їх поверненню саме на ОСОБА_2 .
Таким чином, при визначенні розміру суми авансу, який було сплачено позивачем та підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з такого розрахунку: 384 064 грн + 34 560 грн ( 09.12.2020, 1 200 доларів США, курс 28,08) + 30 855 грн ( 16.01.2021, 1 100 доларів СШУ, курс 28,05) +30 613 грн ( 17.02.2021, 1100 доларів США, курс 27, 83) = 480 092 грн.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.
Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
У відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем щодо повернення суми авансу внаслідок невиконання умов попереднього договору щодо повернення авансу у випадку не укладення основного договору.
Доводи відповідача про те, що попередній договір не визначає момент, з якого має рахуватися місячний строк для повернення отриманої суми авансового платежу, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Попередній договір автоматично припиняється у разі не укладення основного договору у встановлений у попередньому договорі строк, причому це не залежить від причин пропущення цього строку (вина, ухилення сторони чи сторін, тощо).
Відповідна позиція щодо застосування ст. 635 ЦК України висловлена Верховним Судом у постанові від 21.04.2021 року у справі №607/15301/18.
Укладений між сторонами попередній договір має чітко встановлений строк, в який мав бути укладений основний договір купівлі продажу, а саме 30.03.2022 року. У вказаний строк основний договір купівлі-продажу квартир укладено не було.
У пункті 5 попереднього договору сторони також домовились, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об`єкту будівництва незаконно забудованою, або наявність підстав для визнання забудови як об`єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливість ввести його в експлуатацію, продавець повинен повернути покупцю одержану суму авансового платежу протягом двох місяців.
А відтак, оскільки основний договір не укладений у погоджений сторонами в попередньому договорі строк і попередній договір через це припинився, ціль та підстави для зберігання відповідачем сплачених позивачем коштів припинилися 31.03.2022 року (наступний день за днем в який мав бути укладений основний договір) та протягом двох місяців (до кінця травня 2022 року) продавець зобов`язаний був повернути покупцю одержану суму авансу, оскільки підстави для його подальшого зберігання відпали.
Отже, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних та інфляційних втрат на підставі приписів частини другої статті 625 ЦК України.
З огляду на те, що прострочення виконання зобов`язання розпочалось з 01 червня 2022 року, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 21 623, 87 - 3% річних та 76 871, 92 грн - інфляційні втрати за період з 01.06.2022 по 30.11.2023, виходячи з такого розрахунку:
сума боргу 480 092, 00 грн;
інфляційні втрати, період червень 2022 - листопад 2023 (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (100,50 : 100) = 1.16011915
Інфляційне збільшення = 480 092,00 x 1.16011915 - 480 092,00 = 76 871,92 грн.
Штрафні санкції - 480 092,00 x 3 % x 548 (кількість днів прострочення) : 365 : 100 = 21 623,87 грн.
Всього сума стягнення становить 578 587,79 грн.
Частиною 4 статті 382 ЦПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
З огляду на розмір задоволених позовних вимог (83,93%), з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають компенсації судові витрати по сплаті останньою суми судового збору в сумі 5 785,87 грн.
З огляду на те, що ОСОБА_3 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, з нього в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 8 678, 25 грн ( 5 785,87 грн х150%).
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Козира Сергія Володимировича та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2023 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 578 587,79 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 785, 87 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8 678, 25 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28.10.2024.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 17.09.2024 |
Оприлюднено | 30.10.2024 |
Номер документу | 122609978 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них купівлі-продажу |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Кирилюк Галина Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні