Постанова

від 25.09.2024 по справі 756/2511/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 756/2511/23

головуючий у суді І інстанції Рудюк О.Д.

провадження № 22-ц/824/10277/2024

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Велес Груп» - адвоката Варченко Ірини Вікторівни на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 листопада 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Велес Груп» про захист прав споживачів, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ТОВ «БК Велес Груп», у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 49-50), просив стягнути з ТОВ «БК Велес Груп» на його користь 371 981 грн 85 коп., що складається з безпідставно сплачених коштів у розмірі 278 257 грн 05 коп., 3 % річних - 13 151 грн 24 коп., інфляційних витрат - 80 573 грн 56 коп.

Позов обґрунтовано тим, що 10 вересня 2019 року позивач зареєстрував право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_1 .

17 вересня 2019 року між позивачем, як споживачем, та ТОВ «БК Велес Груп» укладений договір № 14НП про відшкодування витрат, за умовами якого позивач зобов`язався компенсувати витрати на електроенергію відповідача як її кінцевий споживач. Відповідно до умов договору, відшкодування витрат відповідача позивачем відбувається за тарифом для побутових споживачів ТОВ «Київська обласна ЕК».

Згідно з інформації, яка розміщена на сайті ТОВ «Київська обласна ЕК», тарифи для побутових споживачів за період з січня 2021 року до липня 2022 року включно складав 1 грн 68 коп. за кВт/год.

Аналогічна ціна на електричну енергію для побутових споживачів з 01 січня 2021 року встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 року № 1325.

З грудня 2020 року до липня 2022 року позивачем сплачено відповідачу 394 015 грн 77 коп. за 68 904 кВт/год., у той час як вартість вказаної кількості електроенергії за тарифами для побутових споживачів становила 115 758 грн 72 коп., тобто позивач переплатив відповідачу 278 257 грн 05 коп. без належної правової підстави, під тиском та погрозою відключення електроенергії.

Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ТОВ «БК Велес Груп» на користь ОСОБА_1 371 981 грн 85 коп.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивач свої обов`язки за договором №14НП про відшкодування витрат виконав повністю, а свої договірні зобов`язання, визначені пунктом 5.6. указаного договору щодо умов відшкодування витрат за тарифами для побутових споживачів ТОВ «Київська обласна ЕК» належним чином не виконав, тобто набув грошові кошти позивача без достатньої правової підстави.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 27 лютого 2024 року заяву ТОВ «БК Велес Груп» про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 листопада 2023 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «БК Велес Груп» - адвокат Варченко І.А. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 листопада 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що ТОВ «БК Велес Груп» не було повідомлене судом першої інстанції про розгляд цієї справи, процесуальні документи у цій справі не надходили на адресу відповідача, а повістки, надіслані судом на номер телефону не надходили, оскільки цей телефон є стаціонарним та не має технічної можливості отримувати смс-повідомлення.

Суд першої інстанції у заочному рішенні, як на підставу задоволення позовних вимог, посилається на договір від 17 вересня 2019 року № 14НП, однак указаний договір не був долучений до позовної заяви, на момент прийняття рішення був відсутній в матеріалах справи та досліджувався судом.

При ухваленні оскаржуваного рішення та при задоволенні позовних вимог суд першої інстанції посилався лише на твердження позивача, зазначених в позовній заяві без дослідження належних доказів.

Саме лише посилання на окремі умови договору № 14НП від 17 вересня 2019 року без його дослідження у цілому не може бути достатнім для встановлення не виконання зобов`язань ТОВ «БК Велес Груп».

Копія договору № 14 НП від 17 вересня 2019 року долучена представником ТОВ «БК Велес Груп» до матеріалів справи тільки при поданні заяви про перегляд заочного рішення.

На думку апелянта, враховуючи, що при розгляді справи, договір від 17 вересня 2019 року № 14НП не був предметом дослідження, у зв`язку з його відсутністю у матеріалах справи, та відповідно до статті 229 ЦПК України не може бути покладеним судом в основу ухваленого судового рішення.

Зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції посилався на те, що позивач є побутовим споживачем, однак не дослідив використання нежитлового приміщення, не встановив для яких потреб позивач користується електричною енергію.

Тобто суд першої інстанції, без дослідження належних та допустимих доказів у справі ухвалив рішення, яким задовольнив позовні вимоги.

Зазначає, що позивач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , та використовує указане приміщення для ведення господарської діяльності, а саме: у цьому приміщення розміщується заклад громадського харчування. Тобто зазначене приміщення використовує електричну енергію електроустановки якого приєднані до електричних мереж з значно більшою потужністю ніж для побутових споживачів.

Вказує, що нарахування компенсації вартості спожитої електричної енергії співвласникам багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за тарифами як для юридичних осіб обумовлено тим, що постачальником надавалася електрична енергія на підставі договору, де споживач с юридична особа, оскільки індивідуальний договір про постачання електричної енергії співвласниками з постачальником не укладався. Однак, не зважаючи на те, що за договором споживачем вказано ТОВ «БК Велес Груп», фактично споживачами є власники не житлових/житлових приміщень/квартир.

Зазначає, що між сторонами існували домовленості щодо компенсації вартості спожитої електричної енергії, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень про сплату електричної енергії позивачем, а отже, позивав добровільно сплачував кошти ТОВ «БК Велес Груп» на загальну суму 394 015 грн 77 коп. за використану ним 68 904 кВт/год електричну енергію.

У тексті позовної заяви сам позивач наголошує на тому, що він знав про начебто завищені тарифи у день здійснення кожного платежу.

Тобто, позивач вважаючи, що тариф на компенсацію електричної енергії є необґрунтованим та завищеним, однак продовжував регулярно оплачувати виставлені відповідачем рахунки на компенсацію, що свідчить про його суперечливу поведінку.

Посилання позивача на те, що «вимушений був сплачувати за здирницьким, нічим необґрунтованими тарифами, адже в іншому випадку відповідач погрожував відключити електроенергію» не відповідає дійсності, оскільки ТОВ «БК Велес Груп» не є особою, яка має повноваження відповідно до п. 7.5 розділу VII Правил роздрібного ринку щодо відключення/відновлення електроживлення споживача тобто не є оператором системи, а є основним споживачем електричної енергії.

Також звертає увагу суду, що згідно з відомостей, які містяться в ЄРАУ позивач є адвокатом та партнером в АО «Збаранський і партнери», тобто є людиною - спеціалістом у галузі права, однак, вважаючи, що йому протиправно завищують тариф на компенсацію електричної енергії, жодного разу не звертався до ТОВ «БК Верес Груп» з будь якими заявами або листами /зверненнями про надання пояснень /обґрунтувань/ перерахунків з питань оплати вартості спожитої ним електричної енергії.

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Любченка О.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а заочне рішення - без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що відповідачем не доведено наявності поважних причин його неявки у судові засідання, неподання ним відзиву, оскільки судом першої інстанції неодноразово надсилалися судові повістки за зареєстрованим місцезнаходження відповідача та здійснювався виклик шляхом публікації оголошень.

Вказує, що разом із позовною заявою через систему «Електронний суд» була подана копія договору від 17 вересня 2019 року № 14НП.

ТОВ «БК Верес Груп» фактично не знаходиться за зареєстрованою адресою, кореспонденцію не отримує. Застосування коефіцієнта 1,55 не обговорювалося з позивачем, його повідомили про запровадження цього коефіцієнту без обговорення та внесення змін до договору.

Також представником ОСОБА_1 - адвокатом Любченко О.І. до відзиву на апеляційну скаргу надано копію листа ПрАТ «Київобленерго» від 20 вересня 2019 року № 04/200/100/7620.

Згідно з частиною 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз змісту пункту 6 частини 2 статті 356, частин 1-3 статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 83 ЦПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що копія указаного листа ПрАТ «Київобленерго» не подавалася раніше з огляду на неподання відповідачем відзиву на позов та відсутності у зв`язку із цим розуміння його позиції та обставин, які підлягають доказуванню.

Однак, представником позивача не заявлене клопотання про долучення указаних доказів та не надано доказів неможливості подання таких до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, у зв`язку з чим апеляційним судом такі не приймаються та підлягають залишенню без розгляду, як подані після закінчення процесуальних строків.

Представник ТОВ «БК Велес Груп» - адвокат Варченко І.А. у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Любченко О.І. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, дійшла висновку про таке.

В апеляційній скарзі наведено доводи про те, що відповідач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання у суді першої інстанції.

Надаючи оцінку указаним доводам, апеляційний суд враховує таке.

Частиною 1 статті 8 ЦПК України визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина 2 статті 211 ЦПК України).

Відповідно до частини 6, 7 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У ЦПК України законодавець встановив повноваження суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції із підстави неналежного повідомлення у суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини 3 статті 376 ЦПК України).

Тлумачення частини 1 статті 8, частини 2 статті 211, пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що:

обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу;

невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства;

розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17 квітня 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Судові повістка про виклик до суду двічі направлялися судом першої інстанції відповідачу на адресу: АДРЕСА_3 , однак повернуті до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 69, 88).

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), повернення судової повістки з відміткою «за закінченням терміну зберігання» не є належним повідомленням про дату судового засідання.

Відповідно до довідок про доставку SMS судом першої інстанції здійснювалося повідомлення про розгляд справи відповідача ТОВ «БК Велес Груп» шляхом направлення SMS-повідомлення на номер телефону, зазначений у позові (а.с. 42, 59).

Однак, ці довідки про доставку SMS представнику позивача не можуть вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, оскільки згідно пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73 (у редакції, яка була чинною станом на час направлення указаних SMS-повідомлень), текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздрукування та заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

У матеріалах справи відсутня заява представника ТОВ «БК Велес Груп» про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. За таких обставин не можна вважати, що суд першої інстанції належним чином повідомив представника позивача про дату, час і місце судових засідань у цій справі.

Повідомлення відповідача здійснювалося судом першої інстанції також шляхом через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 58).

Частиною 11 статті 128 ЦПК України визначено, що відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання.

Отже, якщо відповідачем є юридична особа - це виключає можливість застосування частини 11 статті 128 ЦПК України.

20 листопада 2023 року Вишгородський районний суд Київської області ухвалив заочне рішення.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, докази про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання відсутні.

Указані обставини відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 17 вересня 2019 року між ТОВ «БК Велес Груп» (сторона 1) та ОСОБА_1 (сторона 2) укладений договір № 14НП про відшкодування витрат (а.с. 109-110).

Пунктом 1.1 цього договору визначено, що сторона 2 компенсує витрати на електроенергію сторони 1, як кінцевий споживач електроенергії для проведення ремонтних робіт та експлуатації нежитлового приміщення № 14 в будинку за адресою: АДРЕСА_4 .

Сторона 1 передає електричну енергію стороні 2 для забезпечення потреб сторони 2 з дозволеною потужністю, а сторона 2 відшкодовує стороні 1 вартість використаної електричної енергії та здійснює відповідні платежі згідно з умовами цього договору (пункт 1.2 договору).

У зв`язку з витратами сторони 1 на передачу енергії, сторона 2 бере на себе зобов`язання відшкодувати стороні 1 вартість спожитої електричної енергії, шляхом сплати платежів відповідно до показників приладу обліку за тарифом встановленим для комерційних споживачів, а сторона 1 має право вимагати здійснення оплати на умовах та в порядку передбаченому цим договором (пункт 1.3 договору).

Відповідно до пункту 5.6 договору відшкодування витрат сторони 1 стороною 2 відбувається за тарифом для побутових споживачів ТОВ «Київська обласна ЕК».

Усі кошти, які надходять згідно з цим договором перераховуються в повному обсязі ТОВ «Київська обласна ЕК» (пункт 5.11 договору).

Цей договір укладається тимчасово, на строк приведення договірних відносин сторони 2 у відповідності до вимог діючого законодавства в галузі забезпечення електропостачання на потреби населення з ліцензіатом послуг ТОВ «Київська обласна ЕК» та діє з моменту фактичного надання послуг (пункт 7.2 договору).

10 лютого 2021 року на електронну пошту ОСОБА_1 від ТОВ «БК Велес Груп» надійшло оголошення про те, що з 01 лютого 2021 року змінено тариф для компенсації за використану електричну енергію нежитловими приміщеннями відповідно до укладених договорів, та такий буде обчислюватися за формулою: тариф компенсації = тариф «КОЕК» комерційний х коефіцієнт 1.55 (а.с. 27).

Згідно з квитанціями за період з 14 січня 2021 року по 11 липня 2022 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «БК Велес Груп» на підставі договору від 17 вересня 2019 року № 14НП - 394 015 грн 27 коп. (а.с. 8-17, 21-26).

Взаємовідносини сторін в частині електрозабезпечення регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року (далі - ПРРЕЕ) та Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим Постановою НКРЕКП № 311 від 14 березня 2018 року (далі - ККО).

Пунктом 1.2.1 ПРРЕЕ визначено, що на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Відповідно до пункту 3.1.6 ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо:

1) об`єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку;

2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи;

3) споживач є стороною діючих договорів:

про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок;

про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»;

про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач.

Згідно з вимогами ПРРЕЕ умовою для укладення договорів з власниками квартир з відповідним застосуванням тарифів на електроенергію є закінчене будівництво об`єктів у відповідності з визначеними чергами будівництва та узгодженими проектними рішеннями щодо влаштування внутрішнього електрообладнання, визначення дозволеної до використання потужності окремих приміщень будинку, застосування комутаційних автоматичних вимикачів захисту.

У матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «БК Велес Груп» є забудовником відносно об`єкта за адресою: АДРЕСА_4 , а також уповноважений здійснювати постачання (розподіл) електроенергії для проведення ремонтних робіт та експлуатації приміщень об`єкту за указаною адресою.

Разом з тим, 17 вересня 2019 року між ТОВ «БК Велес Груп» та ОСОБА_1 укладений договір № 14НП про відшкодування витрат на електроенергію, що сторонами визнається та не заперечується.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1.2 договору про відшкодування витрат на електроенергію визначено обов`язок ТОВ «БК Велес Груп» передавати електричну енергію ОСОБА_1 для забезпечення його потреб з дозволеною потужністю, а також обов`язок ОСОБА_1 відшкодувати стороні вартість використаної електричної енергії.

Щодо тарифу, за яким ОСОБА_1 має відшкодувати відповідачу спожиту електричну енергію, то пунктом 1.3 цього договору визначено, що вартість електричної енергії обраховується за тарифом для комерційних споживачів, а пунктом 5.6 договору передбачено обрахування вартості за тарифом для побутових споживачів.

Зі змісту апеляційної скарги та відзиву на неї вбачається наявність неоднакового розуміння сторонами умов договору про тариф, за яким має обраховуватися вартість спожитої електроенергії.

У постанові від 30 червня 2021 року у справі № 183/2390/18 (провадження № 61-5123св19) Верховний Суд зазначив, що «підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів у тексті всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір.

У той же час, тлумачення не може створювати нові умови договору, а виключно роз`яснює існуючі умови угоди. Тобто суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення потрібно розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.

З огляду на викладене тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення (з`ясування) його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення незрозумілостей та суперечностей у трактуванні його положень».

У постанові від 03 березня 2021 року у справі № 522/799/16 (провадження № 61-2887св20) Верховний Суд зазначив, що метою тлумачення правочину є з`ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малося на увазі. Потреба у тлумаченні правочину виникає у зв`язку з неповнотою або недостатньою ясністю окремих його умов. Саме тому при тлумаченні правочину суди першої та апеляційної інстанцій насамперед повинні були брати до уваги однакове для усього змісту правочину буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, вжитих у правочині.

З`ясовуючи загальноприйняте значення термінів, вжитих у правочині, у відповідній сфері відносин, апеляційний суд враховує, що законодавством у сфері енергопостачання не передбачено такого терміну як «тариф для комерційних споживачів» або «комерційний споживач».

Натомість ПРРЕЕ (зокрема і у період спірних правовідносин) визначено два види споживачів та тарифів для них: «побутові споживачі» та «малі непобутові споживачі».

Також на офіційному сайті ТОВ «Київська обласна ЕК» опублікована інформація про тарифи для «побутових споживачів», «малих непобутових споживачів», а також відсутня будь-яка інформація щодо тарифів для «комерційних споживачів».

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18), на яку посилається заявник, зазначено, що в разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

Текст договору від 17 вересня 2019 року № 14НП написаний ТОВ «БК Велес Груп», що вбачається з того, що він має форма бланку з пустими графами щодо сторони 2 (кінцевого споживача).

На підставі викладеного, враховуючи загальноприйняте у сфері відносин постачання електричної енергії значення термінів, вжитих у договорі від 17 вересня 2019 року № 14НП, а також те, що його текст написаний відповідачем, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вирішуючи позовні вимоги судом мають враховуватися тарифи для побутових споживачів.

Відповідно до Постанови КМУ від 28 грудня 2020 року № 1325 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року № 483», а також за відомостями офіційного сайту ТОВ «Київська обласна ЕК» тарифи для побутових споживачів у спірний період становив 1,68 грн за кВт/год.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами відсутній спір щодо кількості спожитої ОСОБА_1 електричної енергії, однак наявний спір щодо її вартості.

10 лютого 2021 року ТОВ «БК Велес Груп» направило на електронну пошту ОСОБА_1 оголошення про зміну з 01 лютого 2021 року тарифу для компенсації за використану електричну енергію нежитловими приміщеннями відповідно до укладених договорів, а також зазначено нову формулу обчислення:

тариф компенсації = тариф «КОЕК» комерційний х коефіцієнт 1.55.

Пунктом 7.1 договору визначено, що усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами.

Відповідно до частини 1 статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, зміни до умов договору від 17 вересня 2019 року № 14НП, зокрема в частині розміру тарифу для компенсації за використану електричну енергію, не могли бути внесені шляхом направлення оголошення кінцевому споживачу (позивачу), а тому відсутні підстави вважати, що указаним оголошенням внесені зміни до пункту 5.6 договору, яким визначено, що відшкодування витрат відбувається за тарифом для побутових споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов:

1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, провадження № 14-32цс19, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, провадження № 14-175цс21).

У особи виникає зобов`язання повернути отримане майно, зокрема, грошові кошти, згідно зі статтею 1212 ЦПК України, як безпідставно набуте, якщо особа отримала їх без правової підстави, за відсутності договірних правовідносин щодо цього майна.

Указані правові висновки відповідають висновкам, які викладені у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 495/2442/16-ц, провадження № 61-15428св19.

Оскільки умовами договору від 17 вересня 2019 року № 14НП не передбачено застосування до тарифу коефіцієнту 1,5, то грошові кошти, сплачені позивачем за спожиту електричну енергію відповідно до рахунків-актів на користь ТОВ «БК Велес Груп» понад тарифів для побутових споживачів є такими, що відповідач набув за рахунок позивача без достатньої правової підстави.

Апеляційний суд погоджується з розрахунком зайво сплачених витрат за коефіцієнтом 1,5, здійснений позивачем (а.с. 51), а також враховує, що указаних розрахунок відповідачем не спростований.

В апеляційній скарзі ТОВ «БК Велес Груп» посилається на те, що позивач добровільно сплачував кошти ТОВ «БК Велес Груп» на загальну суму 394 015 грн 77 коп. за використану ним 68 904 кВт/год електричну енергію. Позивач вважаючи, що тариф на компенсацію електричної енергії є необґрунтованим та завищеним, продовжував регулярно оплачувати виставлені відповідачем рахунки на компенсацію, що свідчить про його суперечливу поведінку.

У позовній заяві та у відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що йому було відомо про протиправно завищені тарифи на електричну енергію, однак він був вимушений сплачувати саме за такими тарифами у зв`язку із погрозами відповідача відключити електроенергію.

Дослідивши вказаний довід апеляційної скарги, апеляційний суд враховує, що пунктом 4.2 договору визначено, що постачання електричної енергії стороні 2 може бути припинено або обмежено стороною 1 з повідомленням сторони 2 не пізніше ніж за 3 робочих дні у разі несплати за отриману електричну енергію за розрахунковий місяць.

З урахуванням змісту указаної умови договору, яка наділяє відповідача правом припинити постачання електричної енергії позивачу у разі несплати за електричну енергію за один розрахунковий місяць, апеляційний суд вважає переконливими доводи позивача про те, що він здійснював сплату за тарифами, які вважав безпідставними, у зв`язку із наявністю реальних ризиків відключення електричної енергії відповідачем.

У зв`язку з цим апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про суперечливу поведінку ОСОБА_1 стосовно здійснення добровільної оплати нарахованих витрат.

Щодо позовних вимог про стягнення з ТОВ «БК Велес Груп» 3 % річних та інфляційних витрат.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Унаслідок чого у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Указані висновки відповідають висновкам, які викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2020 року у справі № 760/6938/16-ц (провадження № 61-22875св19).

Позивачем не надано суду доказів звернення до ТОВ «БК Велес Груп» з вимогою про повернення безпідставно одержаних коштів, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних витрат на підставі статті 625 ЦК України відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем за період з 14 січня 2021 року по 11 липня 2022 року (а.с. 51), що передує його зверненню до суду з цим позовом, тобто за відсутності прострочення виконання грошового зобов`язання за цей період.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині вимог.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, апеляційну скаргу ТОВ «БК Велес Груп» необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

У пункті 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснено, що якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що позов задоволено частково (враховуючи розмір задоволених позовних вимог 74,80 %), а тому з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 2 782 грн 55 коп. (74,80 % х 3 719 грн 80 коп. : 100% = 2 782 грн 55 коп.).

Також відповідачу має бути компенсовано за рахунок держави судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено - у розмірі 1 406 грн 08 коп. (25,2 % х 5 579 грн 70 коп. : 100% = 1 406 грн 08 коп.).

Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь держави підлягає до стягнення різниця судових витрат у розмірі 1 376 грн 46 коп. (2 782 грн 55 коп. - 1 406 грн 08 коп.).

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Велес Груп» - адвоката Варченко Ірини Вікторівни задовольнити частково.

Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 листопада 2023 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Велес Груп» про захист прав споживачів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Велес Груп» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 278 257 грн 05 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Велес Груп» на користь держави судовий збір у розмірі 1 376 грн 46 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 28 жовтня 2024 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська