Постанова

від 22.10.2024 по справі 362/3847/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

22 жовтня 2024 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/16693/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О.В., Немировської О. В.,

за участю секретаря Марченка М. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного - підприємства виробничо-комерційної фірми «Русіра»

на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2024 року про закриття провадження у справі

та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БАГРЯН", ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2024 року про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення

в складі судді Кравченко Л. М.

у цивільній справі №362/3847/21 Васильківського міськрайонного суду Київської області про закриття провадження у справі

за позовом Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «РУСІРА»

до Калинівської селищної ради ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БАГРЯН»

третя особа - Госпрозрахункова контора матеріально-технічного забезпечення Київського «ОБЛСІЛЬКОМУНГОСП»

про визнання недійсними та скасування рішень сесії сільської ради, визнання недійними договорів купівлі продажу земельних ділянок, нежитлового приміщення та скасування державної реєстрації речових прав,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року позивач - Приватне підприємство виробничо-комерційної фірми «Русіра» (далі - ПП ВКФ «РУСІРА») звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Калинівської селищної ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «БАГРЯН», третя особа - ГК МТЗ Київського «ОБЛСІЛЬКОМУНГОСП» про визнання недійсним та скасування рішення сесії сільської ради, скасування державної реєстрації земельних ділянок, визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельних ділянок та нежитлових приміщень.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2024 року закрито провадження у справі.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права та фактично позбавляє позивача права на доступ до правосуддя, а тому підлягає скасуванню.

Зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі через те, що спірне нерухоме майно належить юридичним особам, а тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Суд не врахував, що позовні вимоги є послідовними та взаємопов`язаними, а тому не має значення арифметична кількість заявлених вимог до юридичних та фізичних осіб, а визначальну роль відіграє предмет та характер спірних правовідносин, а не суб`єктний склад.

Зазначив, що суд не взяв до уваги, що спір виник не між державою та територіальною громадою, а між юридичною особою та територіальною громадою та іншими фізичними особами, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Додав, що Велика Палата Верховного Суду у справі №357/8277/19 від 18.04.2023 дійшла висновку про те, що у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися вимоги у яких хоча б одна із сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предмет позову є цивільні права, які на думку позивача є порушеними, оспореними чи невизнаними.

За наведених обставин, просив скасувати ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник позивача - ОСОБА_3 в судовому засіданні надала пояснення, тотожні зазначеним в апеляційній скарзі та просила задовольнити її, з підстав наведених в ній. Крім того, вказувала, що ділянки які перебувають у власності фізичних осіб початково були однією земельною ділянкою. Також зазначила, що Дібрівська селищна рада припинила своє існування, а її правонаступником є Калинівська селищна рада, право на земельні ділянки до якої перейти вже не може, оскільки на земельних ділянках є нежитлові будівлі, право на які зареєстровано за фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому вимоги в цій частині є нерозривними. Додала, що у 2021 році апеляційним судом вже було роз`яснено про те, що вказану справу слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Представник відповідачів ТОВ «БАГРЯН», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в судовому засіданні перебував у режимі відеоконференції та проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Погодився із доводами позивача про наявність спору про право, однак вважав, що спір виник між юридичними особами, а тому справу слід розглядати у порядку господарського судочинства.

Представник третьої особи Госпрозрахункової контори матеріально-технічного забезпечення Київського «ОБЛСІЛЬКОМУНГОСП» - Водяний В. П. підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її.

Калинівська селищна рада належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи в судове засідання свого представника не направила.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Калинівської селищної ради.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, представника ПП ВКФ «РУСІРА» - Шуміло Н. М., представника ТОВ «БАГРЯН», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , представника третьої особи - ОСОБА_5 , перевірила доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що предмет спору у даній справі стосується нерухомого майна, яке належить Калинівській селищній раді, а тому спір виник між юридичними особами та має розглядатися у порядку господарського судочинства.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, позивач посилався на те, що суд першої інстанції, не перевіривши належність земельних ділянок та іншого нерухомого майна фізичним особам, дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі.

Колегія суддів вважає обґрунтованими такі доводи апеляційної скарги, враховуючи наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі №357/8277/19 вирішено виключну правову проблему розмежування підсудності (юрисдикції) земельних спорів. Велика Палата сформувала правовий висновок про те, що оскільки предметом спору у справі, що переглядається, є земельні ділянки, власником яких є фізична особа як сторона договорів оренди землі (як первісного, укладеного із позивачем, так і двох на ступних, укладених із відповідачем), предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків власника земельних ділянок.

З наведеного слід дійти висновку, що підсудність земельних спорів, в яких учасниками є і фізичні, і юридичні особи, слід визначати відповідно до того, хто є власником спірних земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник щодо земельних ділянок та нежитлових приміщень, розташованих на земельних ділянках. Колегія суддів перевірила належність спірного майна та зазначає наступне.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 3221482103:02:005:0005; 3221482103:02:005:0008; 3221482103:02:002:0041 за рішенням Дібрівської сільської рада про реєстрацію права власності за собою належать Калинівській селищній раді, як правонаступнику Дібрівської сільської рада (том 1, а. с 63).

Згідно відповідей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на судові запити щодо належності нерухомого майна вбачається, що:

земельні ділянки з кадастровими номерами 3221482103:02:005:0012, 3221482103:02:006:0049, 3221482103:02:005:0010 належить Калинівській селищній раді;

земельна ділянка з кадастровим номером 3221482103:02:006:0048 належить Дібрівській сільській раді, правонаступником якої є Калинівська селищна рада;

земельна ділянка з кадастровим номером 3221482103:02:005:0009 належить ОСОБА_2 ;

земельна ділянка з кадастровим номером 3221482103:02:005:0011 належить ОСОБА_1 ;

нежитлове приміщення 58,4 м2 (Пилорама) належить ОСОБА_2 ;

нежитлове приміщення 307 м2 (Ангар) належить ОСОБА_2 ;

нежитлове приміщення 395 м2 (Склад) належить ОСОБА_1 .

Однак, суд першої інстанції не перевірив доводи позивача щодо перетворення одних земельних ділянок в інші та помилково встановив, що предмет цього спору стосується лише права власності на земельні ділянки юридичної особи.

Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про закриття провадження у справі. Такий висновок суду першої інстанції суперечить вищенаведеним правовим позиціям Верховного Суду, адже суд не перевірив хто є власником спірного нерухомого майна.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу про закриття провадження судом постановлено з порушенням норм процесуального права.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо апеляційної скарги відповідачів на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10.09.2024 про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року в справі № 756/4441/17 (провадження № 61-17081св18)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що: «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у cправі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у цій справі, то додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2022 року також слід скасувати».

З урахуванням того, що ухвала Васильківського міськрайонного суду від 27 серпня 2024 року про закриття провадження у справі підлягає скасуванню, то ухвалу Васильківського міськрайонного суду від 10 вересня 2024 року також належить скасувати.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 379, 383, 384, 389 ЦПК України

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного - підприємства виробничо-комерційної фірми «Русіра» - задовольнити.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2024 року та ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 28 жовтня 2024 року.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська