Постанова

від 25.10.2024 по справі 480/1549/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 р. Справа № 480/1549/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2024, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, м. Суми, повний текст складено 24.05.24 у справі № 480/1549/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоімпорт Укр"

до Сумської митниці

про скасування рішень та карток відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Автоімпорт Укр (далі - позивач, ТОВ Автоімпорт Укр) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці (далі відповідач, митниця), в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару № UA805000/2023/00082/2 від 06.12.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000556;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару № UA805000/2023/00089/2 від 27.12.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000575;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару № UA805000/2023/00090/2 від 27.12.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000576.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товару № UA805000/2023/00082/2 від 06.12.2023.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000556.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товару № UA805000/2023/00089/2 від 27.12.2023.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000575.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товару № UA805000/2023/00090/2 від 27.12.2023.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000576.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, обставинам та матеріалам, що мають значення для правильного вирішення справи, не застосував до спірних правовідносин приписи ст. ст. 51-52, 58, 280, 295, 336, 345, 346 Митного кодексу України.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що з метою митного оформлення автомобіля SKODA OCTAVIA, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , 2018 року випуску, тип кузова універсал, тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна 1598 см3, колір сірий, придбаного відповідно до договору поставки № 2203_48723 від 01.03.2023, на підставі інвойсу № FT ВЕ/2062 від 03.11.2023, позивач подав митну декларацію № UA805020014393U8, у якій митна вартість транспортного засобу визначена за основним методом ціною договору.

Разом із вказаною ЕМД до Сумської митниці позивачем подано такі товаросупровідні документи:

- за кодом «0380» рахунок-фактуру (інвойс) від 03.11.2023 за № FT BE/2062;

- за кодом «1702» протокол про порушення митних правил від 05.12.2023 за № 00336/80500/23;

- за кодом «2800» свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 07.09.2018 за № НОМЕР_2 ;

- за кодом «2800» свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 17.02.2023 за № НОМЕР_3 ;

- за кодом «2800» свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 07.03.2023 за № НОМЕР_4 ;

- за кодом «3002» платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 06.11.2023 за № 94JBKLNB;

- за кодом «3002» платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 06.11.2023 за №NJBKLNB6O88PZST;

- за кодом «3006» калькуляцію транспортних витрат від 05.12.2023;

- за кодом «4100» зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 01.03.2023 за №2023_48723;

- за кодом «4207» договір про надання послуг митного брокера від 21.07.2021 за №99-21;

- за кодом «7017» висновок про проходження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом від 02.12.2023 за № UA.014.029937-23;

- за кодом «9000» довідку VIN від 04.12.2023;

- за кодом «9610» копію митної декларації країни відправлення від 28.11.2023 за № 23PL401010E0084070;

- за кодом «9703» сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 02.12.2023 за № UA.014.029937-23.

За результатами розгляду поданих документів, відповідачем направлено повідомлення, у якому зазначалось про те, що надана калькуляція транспортних витрат не може бути підтвердженням витрат на транспортування оцінюваного товару, оскільки: у цій калькуляції вказано маршрут перевезення: «Aartsellaar (Belgium) - Суми (Україна)», із зазначенням конкретного географічного пункту доставки товару, тобто місця, у якому продавець передає товар перевізнику, а згідно з договором, умовами поставки є FCA (Belgium), без зазначення конкретного географічного пункту, що викликає сумніви відносно достовірності місця відправлення. Також у повідомленні вказувалось на те, що згідно з інвойсом № FT BE/2062 від 03.11.2023, оплата за транспортний засіб мала бути здійснена 03.11.2023, а фактично здійснена 06.11.2023.

У зв`язку з цим, відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України та з урахуванням частин другої-третьої статті 53, ТОВ «Автоімпорт Укр» зобов`язано протягом 10 календарних днів надати за наявності: - висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, з метою визначення вартості транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України.

На виконання вказаної вимоги, 06.12.2023 позивачем направлено лист, у якому повідомлялось, що умови поставки товару в інвойсах, відповідно до Інкотермс 2010, визначаються без зазначення конкретного географічного пункту, а вже після оплати товару, продавцем був наданий пікап документ № 821531 від 07.11.2023, в якому зазначено точне географічне місце відправлення товару, а саме - Site Belcar Zuid (South) Bist 12 2630 Aartselaar (Belgium).

Стосовно дати оплати транспортного засобу повідомлялось, що 03.11.2023 після 13:00 здійснити оплату було неможливо, оскільки стандартна торгова сесія банку діє з 10:00 до 13:00. Відповідно, оплата за товар була здійснена на наступний робочий день, а саме - 06.11.2023, на підтвердження чого надані банківські платіжні документи № 94JBKLNB та № NJBKLNB6088PZST.

Розглянувши отримані документи, 06.12.2023 Сумська митниця прийняла рішення № UA805000/2023/000082/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким митну вартість транспортного засобу скориговано за 3 (третім) методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості митний орган визначив відсутність усіх даних для підтвердження складових заявленої митної вартості, а саме: витрат на транспортування автомобіля з місця його фактичного завантаження до місця ввезення на митну територію України.

У зв`язку з прийняттям зазначеного рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000556.

Також з метою митного оформлення автомобіля SKODA OCTAVIA, номер кузова (VIN): НОМЕР_5 , 2019 року випуску, тип кузова універсал, тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна 1598 см3, колір сірий, придбаного на підставі інвойсу № FT BE/2240 від 27.11.2023, позивач подав митну декларацію № UA805020015049U1, у якій митна вартість транспортного засобу визначена за основним методом ціною договору.

Разом із указаною ЕМД до Сумської митниці позивачем подано такі товаросупровідні документи:

- за кодом «0380» рахунок-фактуру (інвойс) від 27.11.2023 за № FT BE/2240;

- за кодом «2800» свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 19.06.2019 за № НОМЕР_6 ;

- за кодом «2800» свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 17.02.2023 за № НОМЕР_7 ;

- за кодом «2800» свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 07.03.2023 за № НОМЕР_4 ;

- за кодом «3002» платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 30.11.2023 за № 107JBKLNB;

- за кодом «3002» платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 30.11.2023 за №NJBKLNBUO88DERZ6;

- за кодом «3006» калькуляцію транспортних витрат від 22.12.2023;

- за кодом «4100» зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 01.03.2023 за №2023_48723;

- за кодом «4207» договір про надання послуг митного брокера від 21.07.2021 за №99-21;

- за кодом «7017» висновок про проходження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом від 23.12.2023 за № UA.014.036187-23;

- за кодом «9000» сертифікат відповідності виробника від 24.05.2019;

- за кодом «9610» копію митної декларації країни відправлення від 15.12.2023 № 23PL401010E0105920;

- за кодом «9703» сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 23.12.2023 за № UA.014.036187-23.

За результатами розгляду поданих документів, відповідачем направлено повідомлення, у якому зазначалось про те, що згідно з інвойсом № FT BE/2240 від 27.11.2023 оплата за товар має бути здійснена 27.11.2023, а фактично здійснена 30.11.2023. Також у повідомленні вказувалось на те, що заявлена митна вартість транспортного засобу значно нижча митної вартості транспортних засобів з подібними (аналогічними) характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено.

У зв`язку з цим, відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України та з урахуванням частин другої-третьої статті 53, ТОВ «Автоімпорт Укр» зобов`язано протягом 10 календарних днів надати за наявності: - висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, з метою визначення вартості транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України.

На виконання вказаної вимоги, позивачем направлено лист, у якому повідомлялось, що платіж за імпортований транспортний засіб було здійснено 30.11.2023 замість 27.11.2023 у зв`язку з обмеженими операційними можливостями банківських установ України та країн-членів Європейського Союзу. Одночасно, зауважувалось на тому, що ці обставини жодним чином не впливають на фактурну вартість транспортного засобу.

Стосовно іншого рівня митної вартості подібних (аналогічних) транспортних засобів, митне оформлення яких вже здійснено, ТОВ «Автоімпорт Укр» зауважило, що інформаційні дані з автомобільних сайтів мережі Інтернет не можуть стовідсотково точно визначати фактичну вартість конкретного автомобіля.

Розглянувши отримані документи, 27.12.2023 Сумська митниця прийняла рішення № UA805000/2023/000089/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким митну вартість транспортного засобу скориговано за 3 (третім) методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості, митний орган визначив ненадання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України.

У зв`язку з прийняттям зазначеного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем була винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000575.

Також, з метою митного оформлення автомобіля SKODA OCTAVIA, номер кузова (VIN): НОМЕР_8 , 2019 року випуску, тип кузова універсал, тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна 1598 см3, колір сірий, придбаного на підставі інвойсу № FT BE/2231 від 23.11.2023, позивач подав митну декларацію № UA805020015050U4, у якій митна вартість транспортного засобу визначена за основним методом ціною договору.

Разом із указаною ЕМД до Сумської митниці позивачем подано такі товаросупровідні документи:

- за кодом «0380» рахунок-фактуру (інвойс) від 23.11.2023 за № FT BE/2231;

- за кодом «2800» свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 13.06.2019 за № НОМЕР_9 ;

- за кодом «2800» свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 07.03.2023 за № НОМЕР_10 ;

- за кодом «2800» свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 17.02.2023 за № НОМЕР_11 ;

- за кодом «3002» платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 24.11.2023 за № 106JBKLNB;

- за кодом «3002» платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 24.11.2023 за №NJBKLNBОO8CCXGW;

- за кодом «3006» калькуляцію транспортних витрат від 22.12.2023;

- за кодом «4100» зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 01.03.2023 за №2023_48723;

- за кодом «4207» договір про надання послуг митного брокера від 21.07.2021 за №99-21;

- за кодом «7017» висновок про проходження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом від 23.12.2023 за № UA.014.036186-23;

- за кодом «9000» сертифікат відповідності виробника від 24.05.2019;

- за кодом «9610» копію митної декларації країни відправлення від 15.12.2023 за № 23PL401010E0105947;

- за кодом «9703» сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 23.12.2023 за № UA.014.036186-23.

За результатами розгляду поданих документів відповідачем направлено повідомлення, у якому зазначалось про те, що згідно з інвойсом № FT BE/2231 від 23.11.2023 оплата за товар має бути здійснена 23.11.2023, а фактично здійснена 24.11.2023. Також у повідомленні вказувалось на те, що заявлена митна вартість транспортного засобу значно нижча митної вартості транспортних засобів з подібними (аналогічними) характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено.

У зв`язку з цим, відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України та з урахуванням частин другої-третьої статті 53, ТОВ «Автоімпорт Укр» зобов`язано протягом 10 календарних днів надати за наявності: - висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, з метою визначення вартості транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України.

На виконання вказаної вимоги позивачем направлено лист, у якому повідомлялось, що платіж за імпортований транспортний засіб було здійснено 24.11.2023 замість 23.11.2023 у зв`язку з обмеженими операційними можливостями банківських установ України та країн-членів Європейського Союзу. Одночасно, зауважувалось на тому, що ці обставини жодним чином не впливають на фактурну вартість транспортного засобу.

Стосовно іншого рівня митної вартості подібних (аналогічних) транспортних засобів, митне оформлення яких вже здійснено, ТОВ «Автоімпорт Укр» зауважило, що інформаційні дані з автомобільних сайтів мережі Інтернет не можуть стовідсотково точно визначати фактичну вартість конкретного автомобіля.

Розглянувши отримані документи, 27.12.2023 Сумська митниця прийняла рішення № UA805000/2023/000090/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким митну вартість транспортного засобу скориговано за 3 (третім) методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості, митний орган визначив ненадання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України.

У зв`язку з прийняттям зазначеного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем була винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА805020/2023/000576.

Не погодившись з рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність оскаржуваних рішень про коригування митної вартості та карток відмови критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, у графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи. При цьому відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з класифікатором документів, через пробіл номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. При внесенні до графи відомостей про документи, які відповідно до МКУ не подаються митному органу одночасно з МД та зберігаються декларантом, перед кодом документу проставляється символ "d". Класифікатор документів затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 за № 1011 (далі Класифікатор документів).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Із положень частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За частиною п`ятою статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631).

Відповідно до п.4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності:

4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками).

Вказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС та є обов`язковим для відпрацювання.

Спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи.

В даному контексті доречно зауважити, що згідно зі статтею 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Цілями застосування системи управління ризиками є:

запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи;

забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);

забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;

прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим у розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Водночас митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Разом з цим контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частини 1, 4 статті 337 Митного кодексу).

В свою чергу, згідно з частиною 1 статті 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак самі по собі не є підставою для коригування митної вартості.

Як убачається з матеріалів справи, разом з митною декларацією № UA805020014393U8 від 05.12.2023, ТОВ «Автоімпорт Укр» подало калькуляцію вартості транспортних витрат, у якій маршрут перевезення визначено з Aartsellaar (Belgium) до м. Суми (Україна). Водночас у інвойсі № FT BE/2062 від 13.11.2023, умовами поставки товару визначено FCA (Belgium), без зазначення конкретного географічний пункту.

У поясненнях, наданих після отримання повідомлення про надання додаткових документів, позивач указав на те, що умови поставки транспортного засобу в інвойсах відповідно до Інкотермс 2010 визначені без зазначення конкретного географічного пункту, а вже після оплати товару продавцем було видано пікап - документ № 821531 від 07.11.2023, в якому зазначено точне географічне місце відправлення товару, а саме - Site Belcar Zuid (South) Bist 12 2630 Aartselaar (Belgium).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що надані позивачем пояснення і документи належним чином підтверджують достовірність місця відправлення, вказаного у калькуляції вартості транспортних витрат, свідчать про необґрунтованість доводів відповідача щодо непідтвердження транспортних витрат як складової митної вартості та про відсутність підстав для застосування другорядного методу її визначення.

Щодо здійснення оплати придбаних автомобілів поза межами встановлених строків, що визначено відповідачем іншою підставою для висновків про відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт оплати автомобілів не в день отримання інвойсів, за умови того, що платіжні документи дають змогу встановити відповідне призначення платежу, не може викликати сумнівів у дійсності оплати та не зумовлює виникнення у митниці права витребовувати додаткові документи.

Колегія суддів зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 804/4680/16.

Дослідивши надані позивачем до матеріалів справи копії документів, поданих з митними деклараціями № UA805020014393U8 від 05.12.2023, від 26.12.2023 № UA805020015049U1 та № UA805020015050U4, колегія суддів зазначає, що такі не містять розбіжностей, які вказують на заниження ТОВ Автоімпорт Укр митної вартості товарів, та дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Як убачається з оскаржуваних рішень, коригування митної вартості придбаних позивачем товарів здійснено за другорядним (резервним) методом за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів митних декларацій, ціна товару по яких взята за основу, та яка міститься в електронних інформаційних ресурсах.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, колегія суддів ураховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, відповідно до п. 2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Зазначена позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 8 лютого 2019 року у справі № 825/648/17, від 21.01.2020 у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 року у справі № 804/7761/16, від 9 вересня 2020 року у справі №400/3133/18.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Однак в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що є порушенням ч. 2 ст. 55 МК України.

Разом з цим одна лише обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

При відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками контролюючий орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.

Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09.10.2018 у справі №826/24835/15, від 24.01.2019 у справі №820/636/17, від 21.01.2020 у справі №812/2336/14, від 13.02.2020 у справі №810/1175/16, від 26.01.2021 у справі №826/13892/16).

Інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 810/4194/15.

Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди подібні (аналогічні) товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/16046/16.

Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, відповідач не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару не за ціною договору, враховуючи таке.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

В свою чергу, відповідач не довів, що подані відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України декларантом документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Щодо зауважень митного органу про відсутність інформації щодо угод на ідентичні, подібні товари, колегія суддів зазначає, що оскаржувані рішення не містять відомостей про те, яких саме відомостей не вистачає відповідачу, через які митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст. ст. 54, 55, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Митного кодексу України.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем не вказано належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірних рішеннях, а спірні рішення містять лише посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Отже, підстави для застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості не є доведеними, а розрахована митна вартість - не є обґрунтованою.

Відсутність належного обґрунтування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості позбавило позивача можливості будь-яким чином спростувати сумніви митниці в заявленій митній вартості.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятих митницею рішень про коригування митної вартості товарів № UA805000/2023/00082/2 від 06.12.2023, № UA805000/2023/00089/2 від 27.12.2023, № UA805000/2023/00090/2 від 27.12.2023.

Оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваних рішень про коригування митної вартості слугувало підставою для видання карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішень про коригування митної вартості протиправними та їх скасування є підставою для визнання протиправними та скасування сформованих Сумською митницею карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Об`єднання цих вимог є належним способом захисту порушених прав позивача з урахуванням усталеної судової практики (постанова Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 809/506/17).

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних у цій справі рішень митного органу, оскільки такі не відповідають критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, є обґрунтованим і законним.

Доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а відтак підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на положення статті 139 КАС України у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумської митниці залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі № 480/1549/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк