Постанова

від 12.11.2024 по справі 480/1549/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 р. Справа № 480/1549/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоімпорт Укр" про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі № 480/1549/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоімпорт Укр"

до Сумської митниці

про скасування рішень та карток відмови,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Автоімпорт Укр до Сумської митниці про скасування рішень та карток відмови задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товару № UA805000/2023/00082/2 від 06.12.2023.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000556.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товару № UA805000/2023/00089/2 від 27.12.2023.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000575.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товару № UA805000/2023/00090/2 від 27.12.2023.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000576.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Сумська митниця оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Сумської митниці залишено без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі № 480/1549/24 залишено без змін.

30.10.2024 через підсистему "Електронний суд" представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 480/1549/24, яка зареєстрована 31.10.2024.

30.10.2024 копію заяви з доданими до неї письмовими доказами через підсистему Електронний суд позивачем направлено до Сумської митниці.

Від відповідача на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в обґрунтування якого вказано, що понесені позивачем витрати у сумі 6500 грн є неспівмірними зі складністю даної справи, а загальні витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, є необґрунтованими та завищеними.

Перевіривши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів уважає, що подана заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Приписами ч. 3 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 6 ст. 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 135 КАС України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеної в постанові від 23.10.2018 по справі № 826/9047/16, ст. 134 КАС України, не передбачено імперативної вказівки щодо форми документа про детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Натомість усталена судова практика свідчить, що для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, належними доказами можуть бути саме договір про надання правової допомоги та акти приймання-передачі до договору.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надані копії: договору про надання професійної правничої допомоги від 22.04.2024, акта наданих послуг № 2 від 10.07.2024 до договору про надання професійної правничої допомоги від 22.04.2024, платіжної інструкції № 104 від 10.07.2024.

Надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.

Так, згідно з актом наданих послуг № 2 від 10.07.2024 за договором про надання професійної правничої допомоги від 22.04.2024 позивачу надані послуги з представництва інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції, з підготовки та подання процесуальних документів у справі № 480/1549/24.

Колегія суддів, дослідивши подані заявником докази, вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвокатів є дещо завищеним, не є співмірним зі складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); обсягом, наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, оскільки підготовка та представництво інтересів позивача у цій справі не потребувала настільки значного часу для надання адвокатами послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги позивачу у співвідношенні до вартості послуг адвоката, а суми, які заявлені до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги, не є належним чином обґрунтовані на предмет їх розміру, який визначений в поданій заяві.

Разом з цим колегія суддів зауважує, що в будь-якому випадку надання правової допомоги щодо вирішення навіть певної (усієї) сукупності питань у апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. У свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.

Крім того, участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19.

Отже, враховуючи наведені обставини, предмет спірних правовідносин, наявність значного обсягу судової практики з цього питання, а також зміст та обсяг наданих послуг, колегія суддів уважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Колегія судів дійшла висновку, що розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу позивача у суді, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, є витрати у сумі 2 500,00 грн.

Судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн (6 500,00 грн 2 500,00 грн) не підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 420/1109/20.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю Автоімпорт Укр.

Керуючись статтями 134, 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоімпорт Укр" про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову, якою стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоімпорт Укр" за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя П`янова Я.В.Судді Присяжнюк О.В. Русанова В.Б.