Ухвала

від 07.10.2024 по справі 756/14326/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/14326/21

Провадження № 2-п/756/108/24

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року місто Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,

представника заявника (відповідача) - Носенко Т.С. ,

представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Григоріва В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві заяву представника ОСОБА_3 - Носенко Т.С. про перегляд заочного рішення від 02.05.2024 у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІЛД ЛТД», ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чигрін Андрій Олегович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Наталія Миколаївна, ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину та витребування майна,

УСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02 травня 2024 року задоволено позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІЛД ЛТД", ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чигрін Андрій Олегович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Наталія Миколаївна, ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину та витребування майна. Визнано недійсним акт приймання-передачі майна, що вноситься до Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІЛД ЛТД» від 20.02.2019 про передачу учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «НІЛД ЛТД» ОСОБА_2 директору Товариства з обмеженою відповідальністю «НІЛД ЛТД» Оленковській Марії Михайлівні в якості внеску до статутного капіталу товариства об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,1000га, кадастровий номер 8000000000:85:977:0027, місце розташування: АДРЕСА_1 . Витребувано у ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:85:977:0027, місце розташування: АДРЕСА_1 . Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НІЛД ЛТД" на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 гривень 00 копійок.

06.08.2024 представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Носенко Т.С. звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 травня 2024 року у цивільній справі №756/14326/21 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІЛД ЛТД», ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чигрін Андрій Олегович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Наталія Миколаївна, ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину та витребування майна.

В обґрунтування своїх вимог представник відповідача ОСОБА_3 зазначила, що відповідач не перебуває на території України, оскільки через повномаштабне вторгнення 07.03.2022 виїхала за межі території України та перебуває в Королівстві Нідерландів. У зв`язку з необхідністю заміни представника відповідача, була змушена підписати договір про надання правничих послуг з новим представником. Вказане спричинило пропуск строків, для подання заяви про перегляд заочного рішення. Між іншим зазначається, що відповідач та представник не отримували судових повісток про розгляд справи, повідомлень чи ухвал про призначення судового засідання на 02.05.2024. Про ухвалення рішення суду відповідач дізналася випадково 26.06.2024 після оприлюднення його в Єдиному державному реєстрі судових рішень, копію заочного рішення не отримувала. З огляду на те, що відповідач не отримувала копію заочного рішення через перебування за межами території України, а також враховуючи положення ст.127 ЦПК України, керуючись ст.43 ЦПК України, просить суд поновити строки на подання заяви про перегляд заочного рішення у даній справі. Також, зазначається, що у заочному рішенні суд посилається на висновок КНДІСЕ №18736/23-32 від 14.09.2023 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, при тому, що відповідно до ст.110 ЦПК України, висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили і має оцінюватись судом разом із іншими доказами, але у зазначеному заочному рішенні суд не посилається на інші докази, які б спростовували волевиявлення позивача щодо передачі майна. З урахуванням наведеного, представник відповідача просить суд поновити строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, скасувати заочне рішення суду від 02 травня 2024 року.

04.09.2024 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Григорів В.Б. надійшли письмові заперечення на заяву про перегляд заочного рішення.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - Носенко Т.С. просив задовольнити заяву у повному обсязі з підстав, зазначених у заяві про перегляд заочного рішення. Крім того, зазначила, що враховуючи вимогу позивача про визнання недійсним правочину, даний спір є господарським спором і повинен розглядатися господарським судом.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Григоріва В.Б. у судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви сторони відповідача, зазначив, що наведені відповідачем обставини не можуть бути підставою для перегляду заочного рішення.

Інші учасники судового процесу у судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що у вересні 2021 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Григорів Віталій Богданович звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІЛД ЛТД», ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чигрін Андрій Олегович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Наталія Миколаївна, ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину та витребування майна.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 13.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІЛД ЛТД», ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чигрін Андрій Олегович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Наталія Миколаївна, ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину та витребування майна. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

Із матеріалів справи вбачається, що судом неодноразово за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, направлялись судові повістки про день та час розгляду справи та на офіційному сайті Судової влади України, розміщувалось оголошення про виклик відповідача, також відповідач особисто під розпис була повідомлена про розгляд справи, про що наявна відповідна розписка. Крім того, відповідно до заяви від 10.11.2021, відповідач ОСОБА_3 особисто була ознайомлена з матеріалами справи. Між іншим, 09.06.2022 представник відповідача ОСОБА_6 була ознайомлена з матеріалами справи, та у судових засіданнях призначених на 13.06.2022, 14.07.2022, 18.01.2023 приймала участь.

Сторона відповідача ОСОБА_3 та уповноважений представник ТОВ «НІЛД ЛТД» в судове засідання 02.05.2024 не з`явилися, про час та дату судового засідання повідомлялися, шляхом направлення судової повістки через засоби поштового зв`язку та розміщенням оголошення про виклик на сайті Судової влади України. Позивач у засідання суду не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася. При цьому, 02.05.2024 до суду представником позивача було подано заяву, в якій просить проводити розгляд справи без участі представника позивача, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та не заперечив проти ухвалення заочного рішення. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та дату судового засідання повідомлялися, шляхом направлення судової повістки через засоби поштового зв`язку та розміщенням оголошення про виклик на сайті Судової влади України.

02 травня 2024 року у справі було ухвалене заочне рішення про задоволення вимог позивача.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

З матеріалів справи вбачається, що відомості про отримання відповідачем ОСОБА_3 заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 травня 2024 року по цивільній справі №756/14326/21 відсутні.

Ураховуючи вищевикладене та беручи до уваги викладені представником відповідача обставини, суд приходить до висновку про необхідність поновлення відповідачу строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідач не з`явився в судове засідання в якому було ухвалене заочне рішення та не повідомив про причини своєї неявки з поважних причин, оскільки відсутні дані які б свідчили про обізнаність відповідача ОСОБА_3 щодо дати та часу проведення судового розгляду.

При цьому, зі змісту положень ч. 1 ст. 288 ЦПК України вбачається, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом одночасно кількох обставин: відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Однак, в даному випадку суд, дійшовши висновку про наявність поважних причин неявки в судове засідання та не повідомлення суду про причини неявки, не вбачає у заяві про перегляд заочного рішення суду посилань на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому, до заяви про перегляд заочно рішення жодного доказу в розумінні положень ст. 76 ЦПК України не додано. У судовому засіданні заявником також не було надано суду належних і допустимих доказів, в обґрунтування поданої заяви про перегляд заочного рішення, які б могли вплинути на зміст прийнятого рішення.

Суд вважає, що пояснення та докази, на які посилається в своїй заяві представник відповідача ОСОБА_3 , зводяться лише до правової позиції відповідача щодо предмету спору та фактичної переоцінки доказів та обставин, які судом оцінені і встановлені при прийнятті рішення, тобто заявник фактично не погоджується з прийнятим рішенням, здійсненою судом оцінкою доказів та встановленими обставинами справи і відповідно застосованими судом нормами чинного законодавства України.

Крім того, у відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП],№28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з наведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 Конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Стосовно доводів представника відповідача про те, що вирішення даного спору відноситься до компетенції господарського суду, суд виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними (правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/6125/20).

Разом з тим відповідно до ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені ст. 20 ГПК України, відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 якої, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

За змістом ч.ч.1-3 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Згідно з ч. 2 ст. 96-1 ЦК України корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів (правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19); від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду із даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІЛД ЛТД» та ОСОБА_3 , у зв`язку із встановленням, як зазначав позивач, факту незаконного набуття відповідачами права власності на земельну ділянку.

При цьому, ОСОБА_3 , виступала у спірних правовідносинах, як фізична особа, а не суб`єкт господарювання, а тому, правовідносини, які склалися між нею та іншими учасниками справи не можна вважати господарськими.

Крім того, відповідно до ст.50 ЦПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач, зокрема, просив витребувати у ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:85:977:0027, місце розташування: АДРЕСА_1 .

В свою чергу, вказана позовна вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним акта приймання-передачі майна від 20.02.2019.

Таким чином, вирішення позовної вимоги про визнання недійсним акта приймання-передачі майна від 20.02.2019 за правилами господарського судочинства, а позовної вимоги про витребування у ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:85:977:0027, місце розташування: АДРЕСА_1 у порядку цивільного судочинства, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження того ж самого предмета, а також тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій (висновки Великої палати Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20). Враховуючи наведене, суд вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а доводи про те, що вирішення даного спору відноситься до компетенції господарського суду, є помилковими та не відповідають принципу правової визначеності.

У відповідності до ч. 3 ст.287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

За таких обставин, посилання сторони відповідача не є доказами, що мають істотне значення для правильного вирішення справи в розумінні положень ч. 1 ст. 288 ЦПК України, а є підставою для апеляційного перегляду рішення суду, оскільки суд першої інстанції не може скасувати заочне рішення суду для надання іншої правової оцінки тим самим доказам у справі.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про залишення заяви про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 травня 2024 року без задоволення.

Керуючись статтями 76, 259-261, 287-289, 353-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити представнику ОСОБА_3 - Носенко Т.С. строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.05.2024 у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІЛД ЛТД», ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чигрін Андрій Олегович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Наталія Миколаївна, ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину та витребування майна.

Заяву представника ОСОБА_3 - Носенко Т.С. про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м.Києва від 02.05.2024, у цивільній справі №756/14326/21 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІЛД ЛТД», ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чигрін Андрій Олегович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Наталія Миколаївна, ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину та витребування майна - залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що заочне рішення суду може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 07.10.2024.

Суддя М.М. Ткач