Постанова
від 16.10.2024 по справі 201/5847/23
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7649/24 Справа № 201/5847/23 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

при секретарі - Шавкун Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово будівельний кооператив «Вишеград» про розірвання договору про пайову участь у кооперативі та стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОК "ЖБК "ВИШЕГРАД", в якому просила розірвати договір про сплату пайових внесків та стягнути сплачену суму пайових внесків з урахуванням індексу інфляції відповідно до положень ст. 625 ЦК України.

Позов мотивовано тим, що 21 жовтня 2021 року з відповідачем був укладений договір №155/А/149 про сплату пайових внесків, за умовами якого ОК "ЖБК "ВИШЕГРАД" (надалі ЖБК) зобов`язувалось організувати будівництво об`єкту будівництва за рахунок пайових внесків, здати в експлуатацію об`єкт будівництва до ІІ кварталу 2023 року та надати учасникам необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності за ними, а учасники, зобов`язались сплатити ЖБК пайові внески у розмірах та в порядку, встановлених договором.

Позивач зазначає, що 26 жовтня 2021 року сплатила пайові внески у розмірі 350 126,55 грн, 26 листопада 2021 року у розмірі 35 306,88 грн, 26 грудня 2021 року у розмірі 35 306,88 грн, 26 січня 2022 року у розмірі 35 306,88 грн. Натомість, після початку повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року російської федерації на територію України, черговий платіж 25 лютого 2022 року позивач здійснити не змогла, адже рахунок відповідача був заблокований.

29 лютого 2022 року вона зв`язалась з представником відповідача, який за телефоном повідомив, що будівництво на час оголошення військового стану на території України призупинено, а рахунки заблоковані. При цьому, що жодних письмових повідомлень, як це передбачено умовами договору, з боку відповідача щодо обставин зупинки будівництва та форс-мажорних обставин позивачці, не надходило.

На початку квітня 2023 року отримала від відповідача лист від 27 березня 2023 року, в якому останній повідомляв, що будівництво об`єкту будівництва планується завершити у ІІІ кварталі 2025 року, тобто, з перевищенням встановленого у п.4.2.1 договору строку, що, на її думку, порушує умови спірного договору та є підставою у розумінні положень ст.610, 611, 651 ЦК України для розірвання такого договору і повернення сплачених нею відповідачеві коштів за пайові внески.

Разом з цим вважає, що тривале користування відповідачем коштами позивача, які вона сплачувала як пайові внески, та які не були повернуті відповідачем вчасно, дає підстави для стягнення з відповідача на її користь інфляції у відповідності до положень ч.2 ст. 625 ЦК України, яка за весь період користування становить 123 087,14 грн /а.с. 1-11/.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено /а.с. 186-194/.

Рішення суду мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову, оскільки позивач не зверталась до відповідача з письмовою заявою про припинення (розірвання) договору, тоді як працівники відділу продажу відповідача пропонували позивачеві написати відповідну заяву та погодити та підписати додаткову угоду, як це передбачено умовами п.5.2 договору. Також позивач знехтувала можливістю досудового врегулювання спору та не доклала максимальних зусиль для цього, як і не повідомляла відповідача письмовою заявою про реквізити, на які необхідно повернути їй сплачені кошти. Також суд першої інстанції зазначив, що позивач не надала належних доказів про підтвердження факту застосування наслідків недійсності правочину в цілому, а вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника звернулась із апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права до спірних правовідносин та безпідставну відмову у застосуванні норм ЗУ "Про захист прав споживачів", тоді як це питання у справі вже вирішувалось судом апеляційної інстанції. Вказує, що судом першої інстанції невірно з`ясовано характер спірних правовідносин, предмет позову, та не враховано обов`язок відповідача щодо належного виконання зобов`язань за договором, який не може бути в залежності від діянь третіх осіб, оскільки це порушує засадничі принципи цивільного законодавства. Вказує, що причиною зупинки будівництва стало саме повномасштабне вторгнення росії на територію України, а не відсутність сплати пайових внесків /а.с.199-203/.

ОК "ЖБК "ВИШЕГРАД", скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, подало відзив на апеляційну скаргу (а.с.218-223), в якому зазначило, що позивач, яка ініціювала припинення договору, не виконала умови п.5.2 договору та не надсилала письмових звернень до відповідача щодо розірвання договору та повернення сплачених пайових внесків, як і не повідомляла письмово про реквізити, на які слід повернути кошти, як це передбачено умовами п. 5.7 договору. Також зазначило, що у відповідності до умов п.4.2.1 договору, відповідач організовує та дотримується умов будівництва об`єкту будівництва в порядку та строки сплати пайових внесків, а здача в експлуатацію, з урахуванням неотримання Сертифікату готовності об`єкта до експлуатації, не з вини ЖБК, продовжується до 30 календарних днів, що свідчить про те, що тільки за наявності належного фінансування позивачем етапів будівництва, відповідач може дотримуватись встановлених строків. Однак позивач має борг перед відповідачем у розмірі 794 219,84 грн, що робить безпідставним вимоги про дотримання останнім умов договору. В свою чергу, відповідач звернувся до позивача у березні 2023 року письмово, де повідомляв, що будівництво закінчиться у ІІІ кварталі 2025 року з об`єктивних причин.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОК «ЖБК «ВИШЕГРАД» будує об`єкт будівництва: багатоквартирний житловий будинок з вбудовано - прибудованими приміщеннями громадського призначення та паркінгом (торгова марка якого офіційно зареєстрована, як «ІНФОРМАЦІЯ_3») за будівельною адресою: в районі АДРЕСА_2 та провулку АДРЕСА_1 на земельній ділянці (кадастровий номер 1210100000:03:294:0014).

21 жовтня 2021 року між ОСОБА_3 та ОК «ЖБК «ВИШЕГРАД» укладено договір № 155/А/149 про сплату пайових внесків у ОК «ЖБК «ВИШЕГРАД», відповідно до п. 1.2. якого ЖБК: зобов`язується організувати будівництво об`єкту будівництва за рахунок пайових внесків учасника та пайових внесків інших асоційованих членів ЖБК, здати його в експлуатацію, передати учаснику приміщення в об`єкт будівництва, обумовлене цим договором та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього, а учасник зобов`язується сплатити до ЖБК пайові внески у розмірах та в порядку, встановлених даним договором та додатковими угодами до нього.

За умовами пункту 1.3 договору «даний договір вважається рішенням голови ЖБК про прийняття до кооперативу нового асоційованого члена, яке після зарахування повної суми пайового внеску від учасника на рахунок ЖБК підлягає обов`язковому розгляду та затвердженню загальними зборами ЖБК. З моменту підписання даного договору учасник має ті права та обов`язки, що й інші асоційовані члени ЖБК».

Відповідно до п. 4.2.1. ЖБК зобов`язувався організувати будівництво об`єкту будівництва та здачу його в експлуатацію у строк до II кварталу 2023 року. Відповідно до п. 4.2.7 відповідач зобов`язаний забезпечити будівництво об`єкту будівництва та введення його в експлуатацію в строки, передбачені даним договором.

Зі свого боку як сторона договору згідно п. 4.1.5 позивач зобов`язана була здійснювати оплату пайових внесків на умовах, узгоджених сторонами і обумовлених в додатку 1 цього договору. Загальна сума договору складає 1 250 267.04 грн, останній платіж за договором, згідно додатку №1 до договору, може бути здійснений 26 жовтня 2023 року.

На виконання умов договору позивачем були сплачені наступні суми пайових внесків: 26 жовтня 2021 року - 350 126.56 грн, 26 листопада 2021 року - 35 306.88 грн., 26 грудня 2021 року - 35 306.88 грн., 26 січня 2022 року - 35 306.88 грн., тобто до лютого 2022 року вчасно вносила пайові внески відповідно до умов вищезазначеного договору, що підтверджується квитанціями.

25 лютого 2022 року позивач не змогла провести оплату через те, що рахунок, на який здійснювалось переведення суми пайових внесків був заблокований, що не відповідає дійсності та спростовується довідкою банку.

29 лютого 2022 року позивач зв`язалась з представником відповідача, який за телефоном повідомив, що будівництво на час оголошення військового стану зупинено, а рахунки заблоковано у зв`язку із ситуацією в Україні. Жодних офіційних письмових повідомлень щодо обставин зупинки будівельних робіт, щодо настання форс-мажорних обставин та/або дії обставин непереборної сили, від відповідача не отримувала.

На початку квітня 2023 року позивач отримала лист за вихідним № 149 від 27 березня 2023 року, в якому ОК «ЖБК «ВИШЕГРАД» її повідомили, що будівництво об`єкту будівництва планується к завершенню у III кварталі 2025 року, тобто з перевищенням встановленого у п. 4.2.1. строку більш ніж на два роки.

Таким чином, на думку позивача, вочевидь відповідачем не може бути вчасно виконано зобов`язання, передбачене умовами договору, у зв`язку з чим остання виявила намір його розірвати. Повідомляючи про зміну строків виконання зобов`язання, відповідачем було здійснено зміну суттєвих умов договору, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Також судом першої інстанції встановлено, що всупереч умовам укладеного договору позивач жодного разу не зверталася до відповідача з заявою про припинення (розірвання) умов договору, передбаченою договором, в той час як працівники відділу продажу відповідача пропонували позивачу написати відповідну заяву та погодити та підписати додаткову угоду про припинення (розірвання) договору на виконання вимог пункту 5.2 договору, що підтверджується принтскрин (ргіпtscгееn) листуванням з позивачем з офіційної електронної адреси відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 на електрону адресу позивача, зазначену в позовній заяві ІНФОРМАЦІЯ_2 , але позивач ніяких заходів відносно припинення (розірвання) договору не вживала. За таких обставин суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги є передчасними, у зв`язку із відсутністю між сторонами спору відносно припинення (розірвання) договору. Позивач також знехтувала можливістю досудового врегулювання спору, передбаченого пунктом 10.3. договору: «Сторони висловили намір у випадку виникнення спірних чи конфліктних ситуацій докласти максимальних зусиль щодо врегулювання їх власними силами», звернувшись до суду.

Відповідно до пункту 5.7 договору, для отримання повернення сплаченої суми пайових внесків від ЖБК Учасник повинен письмово повідомити ЖБК про реквізити свого банківського рахунку або надати інші дані (реквізити), що дозволяють ЖБК перерахувати учаснику належні йому кошти або зазначення іншого способу повернення коштів. У разі не надання такої інформації суми сплачених пайових внесків залишаються на зберіганні у ЖБК до отримання такої заяви від учасника.

Разом з цим судом першої інстанції встановлено, що за умовами п. 4.2.1 договору відповідач дотримується строків будівництва тільки при наявності належного фінансування позивачем етапів будівництва, але борг позивача складає 794 219.84 грн, що робить безпідставним вимагання позивачем від відповідача дотримання умов договору, при цьому грубо порушуючи їх зі свого боку, не сплачуючи пайові внески.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вважав вважав необґрунтованим позов, адже позивачем належними, допустимим та достатніми доказами за європейським стандартом доказування «поза розумним сумнівом» не доведено, що спірний правочин було вчинено внаслідок недобросовісної поведінки відповідача з метою уникнення його виконання. Посилання позивача на грубе порушення умов договору відповідачем у зв`язку з перенесенням строків будівництва, що ніби є підставою для його розірвання, суд першої інстанції вважав надуманими та такими, що не відповідають погодженим сторонами умовам договору, а також спробою позивача повернути грошові кошти не за умовами договору, а стягнути з відповідача за рішенням суду.

Разом з цим, сторони договору передбачили відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань (пункт 6.3.1.), а саме: у випадку порушення ЖБК строку, визначеного п. 4.2.1 та п. 4.2.3. цього договору, ЖБК зобов`язується сплатити учаснику неустойку у формі штрафу, що складає 1000.00 грн, за кожний повний календарний місяць такого затримання. Зазначену цим пунктом неустойку ЖБК зобов`язується сплатити учаснику протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту пред`явлення вимоги учасником про її сплату.

Однак перенесення погоджених в п. 4.2.1 договору строків спричинене порушенням умов договору саме позивачем, тому до відповідача не можуть застосовуватися будь-які штрафні санкції, вимоги сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, тощо, передбачені умовами договору чи нормами ст. 625 ЦК України та/або Закону України «Про захист прав споживачів» у зв`язку з відсутністю факту порушенння умов договору відповідачем та у зв`язку з відсутністю будь-якої заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки відповідач не отримував від позивача жодної письмової вимоги щодо повернення сплачених ним пайових внесків.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду, з огляду на таке.

Так, положеннями ч. 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

В силу вимог до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.ч. 1,2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями ч.1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

Відповідно до положень частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Згідно з вимогами ч.ч. 1,2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору, як істотного, здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року в справі № 6-75цс13.

Встановлено, що ОСОБА_1 належним чином виконувала включно до 24 лютого 2022 року умови договору щодо внесення обумовлених Порядком сплати внесків, що є додатком №1 до договору №155/А/149 про сплату пайових внесків у ОК "ЖБК "ВИШЕГРАД", що підтверджується наданими квитанціями (а.с.104104-106, 109), а ОК "ЖБК "ВИШЕГРАД" припинило здійснення будівництва з того ж часу у зв`язку із повномасштабним вторгненням росії на територію України, що підтверджується листом ОК "ЖБК "ВИШЕГРАД" за вих.№ 149 від 27 березня 2023 року (а.с.111,112). Планове завершення будівництва та введення в експлуатацію будинку встановлено договором ІІ квартал 2023 року.

Також у зазначеному листі, адресованому позивачеві, відповідачем зазначалось про підвищення вартості будівельних матеріалів, транспортно-логістичних витрат, паливно-мастильних матеріалів, підвищення курсу долара США по відношенню до гривні, внаслідок чого підвищилась вартість одного квадратного метру будівництва об`єкту будівництва до 6000 грн. Відповідач зазначив, що позивач має перед ним заборгованість у несплаті за цей час пайових внесків, що зумовлює продовження будівництва.

Висновки суду першої інстанції, що на спірні правовідносини не поширюються норми Закону України «Про захист прав споживачів», є необґрунтованими, оскільки у справі встановлено, що договір, який укладений між позивачем і відповідачем, був спрямований на продовження виконання домовленостей щодо будівництва об`єкту будівництва, де позивач є пайовим учасником такого будівництва, враховуючи, що вона отримувала послуги з цього будівництва, розраховуючи на належне і своєчасне введення об`єкту будівництва в експлуатацію та оформленнях своїх майнових прав на приміщення в багатоквартирному житловому комплексі, про що сторони домовились у спірному договорі.

За характером ці правовідносини подібні до положень статті 875 ЦК України (договір будівельного підряду), а отже, з урахуванням установлених у цій справі обставин, колегія суддів виходить із того, що правовідносини між відповідачем, як виробником послуг, вид діяльності якого є забезпечення житлом та/або нежитловими приміщеннями членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва за власні кошти багатоквартирних житлових будинків, як це зазначено у Статуті відповідача та Виписці державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де зазначено вид економічної діяльності відповідача як комплексне обслуговування об`єктів (а.с.132-136), і позивачем, як споживачем (замовником), слід кваліфікувати у цій справі, як угоду про послугу, - будівництво житла.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 04 лютого 2021 року у справі № 607/1579/19 та від 20 травня 2021 року у справі №607/1569/19.

Таким чином, колегією суддів встановлено, а відповідачем не спростовано, що ОК "ЖБК "ВИШЕГРАД" було допущено порушення умов вказаного договору щодо обов`язку будувати об`єкт будівництва щонайменш з лютого 2022 року та до березня 2023 року, враховуючи ще і письмове повідомлення позивача у березні 2023 року про збільшення вартості одного квадратного метру будівництва, без укладання додаткової угоди до договору, як це передбачено п. 2.5 договору, які суд вважає істотним порушенням договору та підставою для його розірвання.

Колегія суддів наголошує, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивачем своєчасно та у встановленому розмірі вносились пайові внески до припинення будівництва відповідачем у кінці лютого 2022 року, що відповідачем не заперечувалось.

Крім того, суд першої інстанції, зазначаючи про переписку сторін засобами електронної пошти, не врахував, що саме позивач відреагувала 31 березня 2023 року (а.с.150-152) на лист відповідача, датований 27 березня 2023 року щодо збільшення вартості квадратного метру будівництва та продовження будівництва у раз внесення суми пайових внесків за час відсутності будівництва, та просила розірвати договір. На цей лист відповідач жодним способом, встановленим умовами договору, не відреагував.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що наведених фактичних обставин суд першої інстанції не встановив та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні вимоги щодо розірвання умов договору за таких підстав.

Разом з цим, відповідно до вимог ч. 5 статті 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Цією нормою права передбачено відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В силу вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегією суддів встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справі оказами, що позивач на момент припинення відповідачем будівництва не мала заборгованості зі сплати пайових внесків за об`єкт будівництва, тому у зв`язку із розірванням спірного договору, позивачу завдано шкоди у розмірі сплачених нею коштів за цим договором у загальному розмірі 456 047,20 грн, які і належить стягнути з відповідача на користь позивача.

В свою чергу, відповідачем не доведено належними, достатніми та достовірними доказами належність виконання ним умов договору з продовження будівництва об`єкту будівництва починаючи з березня 2022 року та станом на момент розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що відповідач істотно порушив умови договору і не виконав зобов`язання в частині будівництва об`єкту будівництва, тому позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково, розірвати договір № 155/А/149 про сплату пайових внесків у ОК "ЖБК "ВИШЕГРАД" від 21 жовтня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОК "ЖБК "ВИШЕГРАД", а також стягнути із ОК "ЖБК "ВИШЕГРАД" сплачені за договором кошти у розмірі 456 047,20 грн у якості збитків.

Разом з цим колегія суддів вважає, що у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат лід відмовити, адже штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання умов договору передбачено умовами договору, який на момент розгляду справи судом першої інстанції не закінчив свою дію, однак такі вимоги позивачем не заявлялись, як і не було заявлено про стягнення штрафних санкцій, передбачених ст. 10 Закону Укріїни "Про захист прав споживачів".

Колегія суддів частково приймає доводи апеляційної скарги до уваги, тобто, в частині наведення правових підстав для розірвання спірного договору між сторонами та стягнення грошових коштів, які були сплачені на виконання умов цього договору, що буде співмірною сатисфакцією для відновлення порушеного майнового права позивача.

З урахуванням вищезазначеного та враховуючи встановлені фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, колегія суддів частково погоджується із доводами скаржника, та в силу норм ст. ст. 5, ч. 3 ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, вважає за необхідне ухвалити судове рішення про часткове задоволення позову, встановивши, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовані обставини справи, характер спірних правовідносин, не вірно надано правову оцінку як викладеним у позові обставинам та письмовим доказам, так і встановленим обставинам в судовому засіданні, що призвело до помилкового висновку у цій справі та порушенню норм матеріального і процесуального права, що є підставою для застосування вимог ст. 376 ЦПК України та скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2024 року -скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Розірвати Договір № 155/А/149 про сплату пайових внесків у обслуговуючому кооперативі «Житлово-будівельний кооператив «Вишеград» від 21 жовтня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та обслуговуючим кооперативом «Житлово- будівельний кооператив «Вишеград».

Стягнути з обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вишеград» на користь ОСОБА_1 сплачену суму пайових внесків у розмірі 456047,20 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна

СудДніпровський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення16.10.2024
Оприлюднено31.10.2024
Номер документу122611916
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

Судовий реєстр по справі —201/5847/23

Ухвала від 22.11.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Пархоменко Павло Іванович

Постанова від 16.10.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Петешенкова М. Ю.

Постанова від 16.10.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Петешенкова М. Ю.

Ухвала від 27.09.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Гулейков Ігор Юрійович

Ухвала від 08.07.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Петешенкова М. Ю.

Ухвала від 08.07.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Петешенкова М. Ю.

Ухвала від 24.06.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Петешенкова М. Ю.

Рішення від 23.05.2024

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Антонюк О. А.

Ухвала від 16.04.2024

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Антонюк О. А.

Ухвала від 20.02.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Гулейков Ігор Юрійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні