Рішення

від 28.10.2024 по справі 275/827/24

БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 275/827/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року селище Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Миколайчука П.В.,

із секретарем судового засідання Довгаленко О.І.,

з участю позвиача ОСОБА_1 ,

представника позвиача Нестеренка М.М.,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав щодо їх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачка є матір`ю їх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою позивач проживав без реєстрації шлюбу. Зазначає, що відповідачка веде аморальний спосіб життя, вживає наркотичні засоби та алкоголь, жорстоко поводиться з дітьми, внаслідок чого вони розійшлися та ОСОБА_3 стала проживати окремо. На даний час Відповідачка не навідує дітей, не цікавиться їх життям та розвитком, також не надає матеріальної допомоги для їх утримання. Крім того, зазначає, що відповідачка ОСОБА_3 веде розгульний спосіб життя, ніде не працює і не хоче працювати, не хоче проводити час з дітьми, тобто самоусунулася від виховання дітей, не спілкується з ними, не цікавиться їх здоров`ям, фізичним, духовним та моральним розвитком, тобто батьківських обов`язків не виконує належним чином. Зважаючи на викладене вище, просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно їх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути аліменти на їх утримання в розмірі частини заробітку (доходу) відповідачки.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Ухвалою судді від 10.07.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 12.09.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні допитаний за правилами допиту свідків позивач ОСОБА_1 позов підтримав, вказав, що з весни відповідачка не проживає з дітьми та з ним, одного разу влітку навідалась та посварилася з ним, на неї поліцейські складали протокол, життям дітей не цікавиться, діти живуть з ним, за ними доглядає він та його мати. Відповідачка з новим співмешканцем поїхала за кордон.

Представник позивача адвокат Нестеренко М.М. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, в поданій до суду заяві зазначила, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, планує проживати без дітей з іншою людиною в іншій місцевості, просила розглядати справу без її участі.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області в судовому засіданні позов підтримала.

Відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223 суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідачки.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази та пояснення учасників справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 (а.с. 11, 12).

Згідно довідки Відділу ЦНАП Брусилівської ради Житомирського району Житомирської області від 17.2024 № 1803 та витягу з реєстру територіальної громади позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та його діти зареєстровані в АДРЕСА_1 та його сім`я складається з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 4, 5, 6).

Згідно характеристики та довідки від 20.06.2024 виданих ФОП « ОСОБА_6 » ОСОБА_1 працює на посаді різноробочого та має позитивні характеристики та його заробітна плата становить 15 000 грн. на місяць (а.с. 7, 8).

Згідно договору дарування від 16.12.2019 ОСОБА_1 передано у власність житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 (а.с. 9).

ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.12.2019 № 193452304 (а.с. 10).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 16.05.2024 № 2024/005264396 відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 17).

Згідно постанови Брусилівського районного суду Житомирської області від 09.08.2024, справа № 275/875/24 ОСОБА_3 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 42).

Рішенням Виконкому Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 07.08.2024 № 2434 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно її дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 43, 44-46).

Заслухана в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_4 пояснила, що з весни мати не живе з ними та батьком, вітку сварилася з батьком, з нею зв`язку нема, дітей доглядає бабця та тато (позивач).

Інших доказів суду не надано, з клопотанням про їх витребування сторони не звертались, заяв про допит свідків не надходило.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява (№70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських правяк крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі №760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі №753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі №552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ

У справі, що розглядалась, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, посилався на те, що ОСОБА_3 не бере участі у вихованні дітей, не цікавиться ними, тобто взагалі не виконує батьківські обов`язки, що є достатньою підставою для позбавлення матері батьківських прав та відповідатиме інтересам дитини.

Суд враховує вік дітей, меншому з яких лише три роки, та, вочевидь, можливість мати зв`язок з матір`ю для дитини такого віку є вкрай важливою, а тому в суду мають бути виняткові, крайні підстави для позбавлення матері батьківських прав щодо дітей такого віку.

При цьому, позивач вказував на неприязні відносини з відповідачкою, яка має нового співмешканця та змінила місце проживання, вчиняла сварку.

В свою чергу, суду не було надано жодних належних та достатніх доказів зміни місця проживання відповідачкою (судові рішення, акти, реєстраційні дані тощо), її виїзду за кордон чи в іншу місцевість. Лист до суду, направлений з Закарпатської області не може вважатися достатнім доказом зміни місця проживання відповідачкою.

Суду також не було надано належних доказів тривалого ігнорування відповідачкою своїх батьківських обов`язків (листування, записів телефонних розмов, покази свідків тощо) незацікавлення відповідачки в навчанні старшої дитини чи в вихованні меншої дитини, а самі лише пояснення позивача з цього приводу суд оцінює критично, оскільки він є зацікавленою особою.

Пояснення в суді старшої дититини ОСОБА_4 також не кажують на доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки, а вказують на конфлікти між сторонами та їх непроживання разом.

При цьому у матеріалах справи також відсутні докази того, що відповідач притягувалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв`язку із неналежним поводженням щодо дітей чи щодо неналежного виконання своїх батьківських обов`язків (наприклад, за ст. 184 КУпАП), а досліджена судом постанова про насильство в сім`ї (справа № 275/875/24) вказує на разовий характер дій відповідачки. Також, згідно постанови, дії ОСОБА_3 були направлені не щодо дітей, а щодо лише ОСОБА_1 .

Суд враховує, що саме по собі ймовірне залишення місця проживання ще не вказує на остаточне й безповоротнє нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками.

Висновок органу опіки та піклування від 07.08.2024 про доцільність позбавлення ОСОБА_7 батьківських прав, який носить рекомендаційний характер, не містить однозначних обставин, які б вказували саме на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, а тому відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд з ним не погоджується.

Так, вказаний висновок не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам усунення відповідача від утримання та виховання дитини, ставлення дітей до матері на час складання висновку, висновок здійснено без участі відповідачки, твердження про її не проживання з дітьми констатоване лише зі слів позивача та сусідів. Значна частина висновку містить відомості про позитивні характеристик позивача, що не є предметом спору, однак у ньому не приділено достатньої уваги конкретним обставинам існування підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав. Суду також не було надано інших доказів, на підставі яких орган опіки та піклування дійшов до висновку про доцільність позбавлення матері відносно молодого віку батьківських права щодо двох своїх малолітніх дітей (пояснень сусідів, актів огляду).

Суд також критично ставиться до заяв відповідачки в суді про визнання позову, оскільки таке може бути викликане погішенням стосунків з позвиачем, а не остаточної втрати інтересу до дітей. Крім того, саме по собі визнання матір`ю позову про позбавлення батьківських прав не може бути прийняте судом з підстав, передбачених ч. 4 ст. 206 ЦПК України, оскільки у цій категорії справ визнання позову суперечить закону, а саме ч. 3 ст. 155 СК України, та порушує інтереси дитини. До схожих висновків дійшов і Верховний Суд у постанові КЦС ВС від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22.

Інші досліджені докази вказують на наявність у позивача роботи, житла, на його позитивні характеристики, однак вказане не є сукупністю достатніх доказів для висновку про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав.

Свідки в судовому засіданні не допитувались, з клопотанням про витребування доказів до суду сторони не звертались.

За наведеного вище, суд приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимим доказами умисного ухилення відповідача від виховання своїх двох дітей, свідомого нехтування батьківськими обов`язками, тобто позбавлення відповідача батьківських прав є передчасним і таким, що суперечить інтересам дітей.

При цьому суд наголошує, що особисті непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.

Разом з тим, з урахуванням встановлених обставин справи та поведінки відповідача, суд попереджає відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, поклавши на відповідний орган опіки та піклування за місцем проживання дітей та відповідача контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

На підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати у виді судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 150, 155, 157, 164,165, 166 СК України та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 200, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.10.2024.

Реквізити сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Брусилівська селищна рада Житомирського району Житомирської області, юридична адреса: 12601, Житомирська область с-ще Брусилів, вул. Небесної Сотні, 2, ЄДРПОУ 04348504.

Суддя П.В. Миколайчук