Рішення

від 03.01.2025 по справі 275/827/24

БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 275/827/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2025 року селище Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області у складі

головуючого судді Миколайчука П.В.,

із секретарем судового засідання Котенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 28.10.2024 у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав відмовлено. Вказане рішення було оскаржено позивачем в апеляційному порядку.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 16.12.2024 матеріали справи повернуті до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення, оскільки в рішенні суду від 28.10.2024 не було вирішено питання щодо розгляду позовної вимоги про стягнення аліментів. Встановлено строк виконання ували терміном 20 днів.

В судове засіданні учасники справи не з`явилися, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 430 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215-217 ЦПК (стара редакція). У ній, зокрема, має бути зазначено: висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково (при відмові в позові слід точно зазначити, кому, відносно кого та в чому відмовлено); висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено; розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні; вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна у наявності не буде; конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права; розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 88 ЦПК (стара редакція); строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; у яких межах допускається негайне виконання рішення, коли суд зобов`язаний або має право його допустити.

Судом встановлено, що рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 28.10.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про позбавлення батьківських прав - відмовлено; попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Водночас, при ухваленні рішення Брусилівським районним судом Житомирської області від 28.10.2024 не було вирішено позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дітей в розмірі доходів платника, про яку було заявлено в позові.

За наведеного, суд приходить до висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України в частині вирішення позовної вимоги про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII 78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. У ч. 1 ст. 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно частин 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно із ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 2, 3 ст. 181 СК України).

Згідно вимог ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частин 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до роз`яснень п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

В ході судового розгляду позивач, його представник та неповнолітня свідок ОСОБА_3 вказали, що діти ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживають саме з батьком, вказане підтверджується і письмовими доказами (а.с.5, 6), в тому числі - висновком органу опіки та піклування від 07.08.2024 (а.с.44).

Заперечень щодо цього не було наведено відповідачкою в ході підготовчого судового засідання чи в заявах до суду.

Тому, оскільки діти ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , проживають з батьком, то останній має право на стягнення аліментів з їх матері на утриманні дітей, позивач бажає отримувати аліменти за рішенням суду та просить їх стягувати у частці від доходів ОСОБА_2 .

Відповідач за віком є працездатною, відсутні відомості, що вона є особою з інвалідністю чи має інших утриманців, суду відповідач не наводила доводів щодо неможливості сплати аліментів у розмірі 1/4 частини від свого доходу, які просив стягувати позивач.

Підсумовуючи викладене вище, призначаючи розмір аліментів, відповідно до ст. 182 СК України, суд враховує потребу дітей у догляді, наявні відомості про матеріальне становище батьків, а також беручи до уваги рівний обов`язок обох батьків брати участь в утриманні дітей, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

За встановлених обставин справи, суд вважає вказаний розмір аліментів, стягуваних з одного з батьків, необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду за вказаною позовною вимогою, а відповідач від сплати судового збору під час розгляду даної справи не звільнена, то на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст .430 ЦПК України, рішення суду підлягає до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Згідно ч.1 ст.191 СК України - аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову - з 09.07.2024.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 180, 181, 182, 183 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 3 , 4, 10, 12,13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 270, 279, 280-282, 288, 289, 354, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 09.07.2024 і до досягнення старшою дитиною повноліття, а саме - до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у виді судового збору в сумі 1211 гривень 20 копійок.

Допустити негайне виконання судового рішення в межах платежу за один місяць.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Брусилівська селищна рада Житомирського району Житомирської області, юридична адреса: 12601, Житомирська область с-ще Брусилів, вул. Небесної Сотні, 2, ЄДРПОУ - 04348504.

Суддя П.В. Миколайчук