Рішення

від 29.10.2024 по справі 362/3955/24

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/3955/24

Провадження № 2/362/2163/24

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2024 року

суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота середина» про визнання інформації недостовірною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою в обґрунтування вимог якої зазначив, що через мережу Інтернет на сайті інтернет-видання «Обозреватель», що належить ТОВ «Золота середина» було розміщено статтю із недостовірною інформацією щодо нього, а саме: 03.05.2024 року о 14 годині 02 хвилин за адресою посилання: https://incident.obozrevatel.com/kiyany/crime/moshennicheskij-koll-tsentr-i-nelegalnoe-kazino-dlya-elityi-v-biznes-tsentre-v-kieve-razoblachili-zloumyishlennikov-podrobnosti-dela.htm, розміщено статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Заявою від17липня 2024року представникомпозивача булозміно предметпозову,із обґрунтуваннямпублікації вказаноїстатті такожй у перекладі на українську мову за посиланням: https://incident.obozrevatel.com/ukr/kiyany/crime/shahrajskij-kol-tsentr-ta-nelegalne-kazino-dlya-eliti-u-biznes-tsentri-u-kievi-vikrili-zlovmisnikiv-podrobitsi-spravi.htm, під заголовком: «Шахрайський кол-центр і нелегальне казино для депутатів та еліти: у Києві викрили незаконний бізнес. Фото і подробиці».

Посилаючись на те, що поширена у вказаній статті двома мовами, інформація стосовно позивача є неправдивою, не відповідає дійсності та принижує його честь, гідність і ділову репутацію, позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить:

- визнати недостовірною і такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію про те, що: «У Києві в одному зі столичних бізнес-центрів правоохоронці викрили нелегальне казино та шахрайський кол-центр, який привласнював кошти громадян України, Німеччини та Чехії. Як стало відомо OBOZ.UA з власних джерел, організатором "бізнесу" є співвласник СЕО Club Ukraine ОСОБА_2 »; ….. організатором "бізнесу"є співвласник СЕО Club ОСОБА_3 »; ….. Правоохоронці слідкували за ОСОБА_4 8 місяців»;

- зобов`язативідповідача за власний рахунок видалити зазначену статтю обома мовами (т.с. 2, а.с. 1 20, 216 218).

Дану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження.

18 липня 2024 року судом отримано заяву представника позивача від 17 липня 2024 року про зміну предмету позову, в якій позовні вимог викладено з урахуванням публікації вказаної статті також й у перекладі на українську мову за посиланням: https://incident.obozrevatel.com/ukr/kiyany/crime/shahrajskij-kol-tsentr-ta-nelegalne-kazino-dlya-eliti-u-biznes-tsentri-u-kievi-vikrili-zlovmisnikiv-podrobitsi-spravi.htm, під заголовком: «Шахрайський кол-центр і нелегальне казино для депутатів та еліти: у Києві викрили незаконний бізнес. Фото і подробиці» (т.с. 2, а.с. 216 218).

Ухвалою від 18 липня 2024 року прийнято до розгляду заяву представника позивача від 17 липня 2024 року про зміну предмету позову (т.с. 2, а.с. 225).

Представником відповідача надано суду письмові пояснення по справі за змістом яких відповідача заперечив вимоги позивача та просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що:

-поширена інформація це републікований матеріал, який не є авторським текстом (перша частина публікації), оскільки вже була поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 в статті під назвою «У київському бізнес-центрі викрили незаконне казино і кол-центр. Підозру отримав директор компаній бізнесмена В? ОСОБА_5 » на веб-сайті https://babel.ua за посилання https://babel.ua/amp/news/106661-u-kijivskomu-biznes-centri-vikrili-nezakonne-kazino-ta-koll-centr-pidozru-otrimav-direktor-kompaniy-biznesmena-v-yacheslava-lisenka;

-у даному випадку оспорювана інформація була «перепощена» веб-сайтом ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-інформація розміщена відповідачем в мережі Інтернет є не що інше як «перепост» інформації без її спотворення;

-оспорювана інформація є викладення автором статті інформації заснованій на інтерв`ю та вирвана із контексту;

-позивач спростовує інформацію у вигляді обраних на його розсуд окремих слів (частин речення);

-спірна публікація є відтворенням інформації вже раніше поширеної іншою особою та стосується суспільно значимої теми (т.с. 3, а.с. 1 25).

Представником позивача надано письмові заперечення на вказані пояснення представника відповідача у яких представник наголосив на невідповідності процесуальних дій представника відповідача стосовно подання «письмових пояснень» по суті спору та не погодився із викладеними запереченнями представника відповідача; зокрема, представник зауважила, що методом порівняння спростовуються твердження представника відповідача про републікацією матеріалу (тобто дослівне відтворення матеріалів), опубліковані відповідачем твердження про позивача не є оціночними судженнями та не вирвані з контексту, а стосуються безпосередньо особи позивача (т.с. 3, а.с. 34 43).

14 жовтня 2024 року судом отримано заяву представника позивача про відмову від частини позовних вимог (т.с. 3, а.с. 53 55).

Ухвалою від 24 жовтня 2024 року задоволено заяву представника позивача про відмову від частини позовних вимог; прийнято відмову ОСОБА_1 від частини позовних вимог до ТОВ «Золота середина» про зобов`язання вчинити дії; закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Золота середина» про зобов`язання ТОВ «Золота середина» протягом п`яти днів з дати набрання рішенням законної сили, за власний рахунок, без власних зауважень та коментарів, спростувати вищезазначену інформацію, шляхом розміщення в мережі Інтернет на сайті Інтернет видання «Обозреватель» за Інтернет адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 під заголовком «Спростування», повідомлення такого змісту: «На сайті Інтернет видання «Обозреватель», що належить ТОВ «Золота середина», була розміщена стаття із недостовірною інформацією щодо ОСОБА_1 , під заголовком «Шахрайський кол-центр і нелегальне казино для депутатів та еліти: у Києві викрили незаконний бізнес. Фото і подробиці» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 та в перекладі на українську мову за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 Зокрема не відповідає дійсності інформація, що була поширена у вищевказаній статті, а саме: що організатором грального «бізнесу», нелегального казино та шахрайського кол-центру, який обманював на кошти громадян України, Германії та Чехії, є співвласник СЕО Club Ukraine ОСОБА_2 . Також, не відповідає дійсності інформація про слідкування з боку правоохоронних органів за ОСОБА_4 вісім місяців.» (т.с. 3, а.с. 57).

Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд встановив такі обставини та приходить до наступних висновків.

03 травня 2024 року о 14 годині 02 хвилини на сайті Інтернет-видання « ІНФОРМАЦІЯ_7 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 , розміщено статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 дану статтю в перекладі на українську мову під заголовком: «Шахрайський кол-центр і нелегальне казино для депутатів та еліти: у Києві викрили незаконний бізнес. Фото і подробиці», які містять інформацію про те, що:

- «У Києві в одному зі столичних бізнес-центрів правоохоронці викрили нелегальне казино та шахрайський кол-центр, який привласнював кошти громадян України, Німеччини та Чехії. Як стало відомо OBOZ.UA з власних джерел, організатором "бізнесу" є співвласник СЕО Club Ukraine ОСОБА_2 »;

- «….. організатором "бізнесу"є співвласник СЕО Club Ukraine ОСОБА_2 »;

- «….. Правоохоронці слідкували за ОСОБА_4 8 місяців».

Вирішуючи спір по суті, суд насамперед керується наступними нормами цивільного законодавства.

Пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» передбачає, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Насамперед, факт поширення відповідачем в мережі Інтернет на веб-сайті Інтернет-видання «Обозреватель» вказаних вище двох статей відповідачем визнано і не заперечено.

З урахуванням способу поширення даної інформації через мережу Інтернет, суд вважає, що вказану інформацію було доведено до відома невизначеному колу осіб.

Зокрема, вирішуючи питання про недостовірність поширеної інформації та її аналіз на предмет відповідності дійсності, суд переконаний у тому, що наведена інформація яку просить спростувати позивач за своїм характером є фактичними твердженнями та потребує висновку стосовно її достовірності.

Під час розгляду справи судом досліджено зміст обох зазначених статей за вказаними посиланнями.

Враховуючи зміст і суть відомостей які викладено у вказаних статтях, суд вважає недостовірною і такою, що не відповідає дійсності наступну інформацію поширену відповідачем про особу позивача:

-«У Києві в одному зі столичних бізнес-центрів правоохоронці викрили нелегальне казино та шахрайський кол-центр, який привласнював кошти громадян України, Німеччини та Чехії. Як стало відомо OBOZ.UA з власних джерел, організатором "бізнесу" є співвласник СЕО Club Ukraine ОСОБА_2 »;

-«….. організатором "бізнесу"є співвласник СЕО Club Ukraine ОСОБА_2 »;

-«….. Правоохоронці слідкували за ОСОБА_4 8 місяців».

Зокрема, всупереч вимогам статей 76 84 ЦПК України, представником відповідача під час розгляду справи не підтверджено відповідними і належними доказами достовірність поширеної відповідачем інформації про те, що:

-«У Києві в одному зі столичних бізнес-центрів правоохоронці викрили нелегальне казино та шахрайський кол-центр, який привласнював кошти громадян України, Німеччини та Чехії. Як стало відомо OBOZ.UA з власних джерел, організатором "бізнесу" є співвласник СЕО Club Ukraine ОСОБА_2 »;

-«….. організатором "бізнесу"є співвласник СЕО Club Ukraine ОСОБА_2 »;

-«….. Правоохоронці слідкували за ОСОБА_4 8 місяців».

Беззаперечно відомості та інформація про те, що:

-«У Києві в одному зі столичних бізнес-центрів правоохоронці викрили нелегальне казино та шахрайський кол-центр, який привласнював кошти громадян України, Німеччини та Чехії. Як стало відомо OBOZ.UA з власних джерел, організатором "бізнесу" є співвласник СЕО Club Ukraine ОСОБА_2 »;

-«….. організатором "бізнесу"є співвласник СЕО Club Ukraine ОСОБА_2 »;

-«….. Правоохоронці слідкували за ОСОБА_4 8 місяців», має бути обов`язково підтверджене прямим, достовірними, беззаперечними і об`єктивними доказами, наприклад у вигляді рішень судів у конкретних судових справах про встановлення вказаних обставин.

Натомість, під час розгляду справи, відповідно до вимог статті 81 ЦПК України відповідач не довів суду, що поширена ним зазначена вище інформація стосовно позивача є достовірною та відповідає дійсності.

Оскільки, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені), розповсюджену відповідачем відносно позивача інформацію слід вважати недостовірною.

Одночасно, з урахуванням змісту і смислового значення певних частин поширених відповідачем статей, суд вважає, що така поширена інформація стосується позивача, оскільки її викладено у контексті та у прямому зв`язку із обставинами поширеної інформації стосовно позивача із використанням його імені та прізвища.

У зв`язку з цим, суд не приймає до уваги та відхиляє твердження сторони відповідача про те, що вказана інформація є відтворенням інформації вже раніше поширеної іншою особою та стосується суспільно значимої теми.

Також, суд критично оцінює та відхиляє заперечення представника відповідача стосовно того, що поширена інформація є републікованим матеріалом, який не є авторським текстом та оспорювана інформація була «перепощена» без її спотворення, оскільки в обох поширених статтях відсутні посилання на веб-сайт https://babel.ua, як на першоджерело інформації.

При цьому, стаття від 01 травня 2024 року під назвою «У київському бізнес-центрі викрили незаконне казино і кол-центр. Підозру отримав директор компаній бізнесмена ОСОБА_6 » на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_8 за посиланням https://babel.ua/amp/news/106661-u-kijivskomu-biznes-centri-vikrili-nezakonne-kazino-ta-koll-centr-pidozru-otrimav-direktor-kompaniy-biznesmena-v-yacheslava-lisenka, не містить тверджень про те, що:

-«….. організатором "бізнесу"є співвласник СЕО Club Ukraine ОСОБА_2 »;

-«….. Правоохоронці слідкували за ОСОБА_4 8 місяців».

Зокрема, суд погоджується із доводами представника позивача про те, що шляхом порівняння статті із сайту https://babel.ua та поширених відповідачем статей, вбачається, що вказані статті є різними за змістом:

-https://babel.ua

-«У Києві у вівторок, 30 квітня, детективи Територіального управління Бюро економічної безпеки разом з іншими правоохоронцями викрили в одному зі столичних бізнес-центрів нелегальне казино і шахрайський кол-центр, який ошукував українців та громадян Німеччини та Чехії»;

-За інформацією «Бабеля» у правоохоронних органах, підозру у цій справі отримав ОСОБА_7 . Він директор у двох компаніях, які належать акціонеру логістичної компанії Meest China, члену наглядової ради CEO Club UkraineВ? ОСОБА_8 ;

- «Зловмиснику та його поплічникам загрожує кримінальна відповідальність. Про це повідомили впресслужбіБюро економічної безпеки»;

2. https://www.obozrevatel.com

- «У Києві в одному зі столичних бізнес-центрів правоохоронці викрили нелегальне казино та шахрайський кол-центр, який привласнював кошти громадян України, Німеччини та Чехії. Як стало відомо OBOZ.UA з власних джерел, організатором "бізнесу" є співвласник СЕО Club Ukraine В?ячеслав ОСОБА_9 ».

- Директору бізнес-центру, який організував роботу незаконного казино, повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 203-2 Кримінального кодексу України. Як стало відомо OBOZ.UA з власних джерел,організатором "бізнесу"є співвласник СЕО Club Ukraine В?ячеслав ОСОБА_9 .

Вищевикладеним порівнянням спростовуються твердження представника відповідача про те, що спірна публікація є републікацією матеріалу (тобто дослівним відтворенням матеріалів), оскільки саме відповідачем була зазначена інформація щодо позивача інформація, яку розповсюджено у вказаних статтях.

Положеннямистатті 117 Закону України «Про медіа» визначено вичерпний перелік випадків звільнення суб`єктів у сфері медіа та їх працівників від відповідальності за поширення інформації, забороненої цим Законом, а також інформації, що не відповідає дійсності, порушує права і законні інтереси особи, якщо ця інформація:

1) є дослівним або у переказі без спотворення суті відтворенням матеріалів, опублікованих іншим зареєстрованим медіа, або точним за змістом відтворенням оригінальних матеріалів іноземного медіа з посиланням на них;

2) була отримана у відповідь на запит на інформацію, поданий відповідно доЗакону України«Про доступ до публічної інформації», або у відповідь на звернення, подане відповідно доЗакону України«Про звернення громадян»;

3) містилася в офіційних повідомленнях або одержана від державних органів, органів місцевого самоврядування (в тому числі іноземних) у письмовій формі, в тому числі була оприлюднена на їхніх веб-сайтах та сторінках на платформах спільного доступу до інформації;

4) є дослівним відтворенням публічних виступів чи повідомлень юридичних осіб, державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, народних депутатів України, кандидатів на виборні посади;

5) поширювалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками відповідного суб`єкта у сфері медіа, якщо працівники такого суб`єкта вжили заходів щодо припинення порушення.

Отже, спірна публікація не є дослівним відворенням, оскільки відповідачем змінено суть відтвореного матеріалу.

Як наслідок, спірна публікація є авторськими матеріалами, які викладено відповідачем із зазначенням імені та прізвища позивача.

Крім того, суд не погоджується і не приймає до уваги заперечення представника відповідача відносно того, що поширена відповідачем оспорювана інформація є викладення автором статті інформації заснованій на інтерв`ю та вирвана із контексту, а позивач спростовує інформацію у вигляді обраних на його розсуд окремих слів (частин речення), оскільки із доданого до позову на підтвердження своїх вимог висновку експерта № 3824 від 23.05.2024 року за результатами семантико-текстуального (лінгвістичного) дослідження, вбачається, що: текст статті під назвою «Мошеннический колл-центр и нелегальное казино для элиты в бизнес-центре: в Киеве разоблачили злоумышленников. Подробности дела», розміщеної у мережі Інтернет для невизначеного кола осіб за посиланням https://incident.obozrevatel.com/kiyany/crime/moshennicheskij-koll-tsentr-i-nelegalnoe-kazino-dlya-elityi-v-biznes-tsentre-v-kieve-razoblachili-zloumyishlennikov-podrobnosti-dela.htm, містить висловлювання, в яких наявна інформація негативного характеру стосовно особи ОСОБА_10 (самі висловлювання наведено у п. 1 дослідницької частини Висновку експерта); вказані вище висловлювання, в яких наявна інформація негативного характеру стосовно особи ОСОБА_10 , викладено у формі фактичних тверджень (т.с. 2, а.с. 22 33).

Тобто, слід вважати, що розповсюджена відповідачем інформація безпосередньо стосується твердження про організацію позивачем нелегального казино і шахрайського кол-центру про незаконне присвоювання коштів громадян України, Германії та Чехії, що вказує на порушення позивачем закону (вчинення злочину), а тому така інформація є твердженням про факт.

Серед іншого, суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Фактичне твердження це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Логіко-змістовий аналіз наведених вище фрагментів досліджуваного тексту, показав, що висловлювання, які містяться в них мають стверджувальний характер. Вони містять основні тези, в яких адресант, вживаючи дієслова та дієслівні форми у теперішньому та минулому часістверджує, що події відбуваються або вже відбулись і, як про доконаний факт, інформує про них адресатів, вказує на існування певних фактів та констатує їх, викладаючи текст у вигляді розповіді про певні обставини чи події, робить висновки з цих фактів.

Крім того, у цих висловлюваннях відсутні мовностилістичні засоби (вживання гіпербол, алегорій, тощо), а також спеціальні вставні конструкції та прислівники, що виражають оцінність, невпевненість, підкреслюють вірогідність повідомлюваного (наприклад, мені здається, на мою думку, я вважаю тощо), і вказують на те, що висловлюване є суб`єктивною думкою та поглядом автора тексту на події, його суб`єктивною оцінкою того, що відбувалось або відбувається, а отже відбивають його особисту точку зору та ставлення до описуваних подій і не можуть бути перевірені на предмет відповідності дійсним фактам.

Головною ж ознакою, яка визначає оцінність того чи іншого судження є неможливість його верифікації, тобто відповідності дійсним фактам. У даному випадку перевірка достовірності інформації, викладеної у досліджуваному тексті, уявляється цілком можливою.

Згідно позиції ЄСПЛ щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «факти», зокрема у пункті 39 рішення ЄСПЛ від 28.03.2013 року у справі «Нова Газета» і Бородянський проти росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено.

Постанова Верховного Суду від 21.07.2022 року по справі № 278/1638/19 містить висновки про те, що «частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року)».

Як зазначено в постанові Верховного суду від 02.06.2022 року по справі № 757/55559/20-ц, вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку. Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

Отже, поширено відповідачем про позивача інформація містить посилання на конкретні факти та події, носить стверджувальний характер та не містить жодних посилань чи обмовок щодо припущень, власного тлумачення або викладення інформації через власні погляди відповідача, а тому інформацію, поширену у публікаціях відповідача можна перевірити на предмет її дійсності.

Як випливає із загального змісту тексту статті, його стилістичних особливостей, значень лексем, за допомогою яких характеризується діяльність позивача, можна стверджувати, що у загальному контексті висловлювань ці словосполучення та фразові єдності мають виражену негативну конотацію, тобто є носіями негативної інформації, а зміст текстового матеріалу полягає у змалюванні негативного образу позивача, який, будучи відомим у країні бізнесменом, здійснює протиправні дії.

Логіко-змістовий аналіз наведених вище фрагментів досліджуваного тексту, показав, що висловлювання, які містяться в них мають стверджувальний характер. Вони містять основні тези в яких адресант, вживаючи дієслова та дієслівні форми у теперішньому та минулому часі стверджує, що події відбуваються або вже відбулись і, як про доконаний факт, інформує про них адресатів, вказує на існування певних фактів та констатує їх, викладаючи текст у вигляді розповіді про певні обставини чи події, робить висновки з цих фактів.

Крім того, у цих висловлюваннях відсутні мовностилістичні засоби (вживання гіпербол, алегорій, тощо), а також спеціальні вставні конструкції та прислівники, що виражають оцінність, невпевненість, підкреслюють вірогідність повідомлюваного (наприклад: мені здається, на мою думку, я вважаю тощо), і вказують на те, що висловлюване є суб`єктивною думкою та поглядом автора тексту на події, його суб`єктивною оцінкою того, що відбувалось або відбувається, а отже відбивають його особисту точку зору та ставлення до описуваних подій і не можуть бути перевірені на предмет відповідності дійсним фактам.

Головною ж ознакою, яка визначає оцінність того чи іншого судження є неможливість його верифікації, тобто відповідності дійсним фактам. У даному випадку перевірка достовірності інформації, викладеної в матеріалі відповідача, уявляється цілком можливою.

У підсумку, можна стверджувати про те, що висловлювання негативного характеру стосовно позивача, які містяться у тексті вказаних статей є твердженнями в яких об`єкти, події, інші сутності та їх якості представляються як такі, що мають місце насправді, а інформація яка в них міститься передбачає можливість верифікації, тобто оцінку істинності наведених відомостей і викладена у формі фактичних тверджень.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що згідно із статтями 12, 13 і 76 84 ЦПК України, відповідно до яких на засадах змагальності сторін кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі та суд не наділений функцією доказування, відповідач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

З наведених підстав, суд не погоджується із доводами відповідача щодо характеру поширеної інформації, як оціночні судження, оскільки зазначена інформація містить конкретні твердження, що можуть бути підтверджені тими чи іншими фактичними даними.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно із частиною четвертою статті 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Норма частини шостої статті 277 ЦК України передбачає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом; спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Згідно із пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

З огляду на зазначений зміст понять гідності, честі та ділової репутації фізичної особи, а також, зміст розповсюдженої відповідачем інформації про позивача, необхідно зробити висновок, що поширення такої інформації про останнього безумовно порушує його особисті немайнові права, тобто завдає шкоди його особистим немайновим благам, як особистості.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 квітня 2022 року у справі № 748/2794/20 (провадження № 61-13474св21) зазначено, що: «Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб».

Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення (частина друга статті 278 ЦК України).

Тлумачення частини другої статті 278 ЦК України свідчить, що з метою захисту особистого немайнового права, законодавець допускає застосування різних способів захисту. У разі поширення інформації в мережі Інтернет, яка порушує особисте немайнове право особи, вимога про видалення статті з мережі Інтернет є належним способом захисту.

Оскільки підчас розглядусправи встановленонедостовірність поширеноївідповідачем стосовнопозивача певноїінформації вдвох публікаціяху мережіІнтернет,суд приходитьдо висновку,що напідставі частинидругої статті278ЦК Українинеобхідно зобов`язативідповідача видалитиу мережі Інтернет на сайті Інтернет-видання «Обозреватель» усі дві зазначені вище статті.

Таким чином, враховуючи зазначені вище обставини та вищенаведені положення законодавства, порушені права позивача слід захистити у наведений ним спосіб.

За таких обставин, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Воднораз, обґрунтовуючи дане судове рішення, суд керується нормою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно із яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

За подачу даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 4 844 гривень 80 копійок, що підтверджується відповідними платіжними документами від 04 червня і 17 липня 2024 року (т.с. 2, а.с. 21, 219).

Пунктом 2 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витратипов`язані із залученням спеціалістів і експертів та проведенням експертизи.

Зокрема, суду надано акт здачі-приймання наданих послуг № 1/58/24 від 23 травня 2024 року, рахунок № 01/58/24-13052024 від 13.05.2024 року і квитанцію від 14.05.2024 року з яких вбачається, що представником позивача оплачено послуги із залучення експерта для проведення експертного дослідження в сумі 38 000 гривень 00 копійок (т.с. 2, а.с. 34, 35, 36).

Також, суду надано договір про надання послуг № 101/2024 від 24 травня 2024 року, акт наданих послуг № 1-101/2024 від 27 травня 2024 року, рахунки на оплату №№ 1-3574 і 2-3330 від 24 травня 2024 року та квитанції від 27 травня 2024 року з яких вбачається, що позивачем оплачено послуги із залучення спеціалістів в загальній сумі 25 200 гривень 00 копійок т.с. 2, а.с. 57 60, 61, 62, 63, 64).

Тобто, на підставі пункту 1 частини другої статті 141, статті 133 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, на відповідача слід покласти судові витрати позивача у вигляді сплаченого ним судового збору за подання позову із чотирма позовними вимогами немайнового характеру та витратпов`язаних із залученням спеціалістів і експертів.

Стосовно заявлених за змістом позову витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд враховує, що відповідно до пункту 4.1. договору про надання адвокатських послуг від 29 квітня 2024 року, розмір гонорару та погодинних ставок адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору (т.с. 2, а.с. 191 193).

Як наслідок, на підставі частини восьмої статті 141 ЦПК України, питання про розподіл судових витрат позивача на правову допомогу буде вирішено судом у випадку надання стороною позивача доказів сплати за додатковою угодою поданих протягом п`яти днів після ухвалення даного рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», статтею 117 Закону України «Про медіа», статтею 30 Закону України «Про інформацію», статтями 277, 278 ЦК України, статтями 1 13, 19, 23, 27, 34, 76 83, 89, 95, 133, 141, 197, 198, 258, 259, 263 265, 273 279 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов.

Визнати недостовірною ітакою,що принижуєчесть,гідність таділову репутацію ОСОБА_1 інформацію про те, що:

- «У Києві в одному зі столичних бізнес-центрів правоохоронці викрили нелегальне казино та шахрайський кол-центр, який привласнював кошти громадян України, Німеччини та Чехії. Як стало відомо OBOZ.UA з власних джерел, організатором "бізнесу" є співвласник СЕО Club Ukraine ОСОБА_2 »;

- «….. організатором "бізнесу"є співвласник СЕО Club Ukraine ОСОБА_2 »;

- «….. Правоохоронці слідкували за ОСОБА_4 8 місяців», яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14 годині 02 хвилини на сайті Інтернет-видання « ІНФОРМАЦІЯ_7 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 , у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 в перекладі на українську мову у статті під заголовком: «Шахрайський кол-центр і нелегальне казино для депутатів та еліти: у Києві викрили незаконний бізнес. Фото і подробиці».

Зобов`язати Товариствоз обмеженоювідповідальністю «Золотасередина» протягомп`яти календарнихднів здня набранняданим рішеннямсуду законноїсили видалитиза власнийрахунок у мережі Інтернет на веб-сайті Інтернет-видання «Обозреватель» статті під назвою:

- « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яку розміщено за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_5 казино для депутатів та еліти: у Києві викрили незаконний бізнес. Фото і подробиці», яку розміщено за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота середина» на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат грошові кошти в сумі 68044 (шістдесят вісім тисяч сорок чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя

Дата складення повного рішення суду 29 жовтня 2024 року.