Постанова

від 22.10.2024 по справі 524/906/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/906/23 Номер провадження 22-ц/814/2799/24Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Карпушина Г.Л., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу культури «Кременчуцький міський палац культури» про нарахування та стягнення недоотриманих коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу культури «Кременчуцький міський палац культури» (далі КЗК «Кременчуцький міський палац культури») про нарахування та стягнення недоотриманих коштів.

В обґрунтування позову зазначено, що з 01 квітня 2014 року позивач працював на посаді завідуючого адміністративно-маркетингового відділу КЗК «Кременчуцький міський палац культури».

Згідно постанови КабінетуМіністрів Українивід 09грудня 2015року №1026«Питання виплатипрацівникам державнихі комунальнихклубних закладів,парків культурита відпочинку,центрів (будинків)народної творчості,центрів культурита дозвілля,інших культурно-освітніхцентрів доплатиза вислугуроків,допомоги дляоздоровлення таматеріальної допомогидля вирішеннясоціально-побутовихпитань» позивачу як особі, що має понад 10 років відповідного стажу роботи, починаючи з 01 січня 2016 року повинна виплачуватись доплата в розмірі 20 % від посадового окладу, а починаючи з 01 березня 2018 року, як особі, що має понад 20 років стажу, в розмірі 30 % від посадового окладу.

Проте доплата за вислугу років не нараховувалася та не виплачувалася за період з 01 січня 2016 року по 30 квітня 2017 року, а з 01 березня 2018 року по 31 липня 2022 року виплачувалась доплата в розмірі 20 % від посадового окладу замість 30 %, а з 01 березня 2022 року зупинена виплата взагалі.

Вважаючи дії відповідача незаконними щодо неналежного нарахування та виплати працівнику заробітної плати та доплати за вислугу років, ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, прохав суд стягнути з відповідача на свою користь недоотриману заробітну плату за період з 01 жовтня 2023 року по 02 січня 2024 року у розмірі 10050,00 грн; надбавку за вислугу років за період з 01 липня 2018 року по 28 лютого 2022 року у розмірі 21946,20 грн; надбавку за вислугу років за період з 01 березня 2022 року по 02 лютого 2024 року у розмірі 43581,60 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до КЗК «Кременчуцький міський палац культури» про нарахування та стягнення недоотриманих коштів задоволено частково.

Стягнуто з КЗК «Кременчуцький міський палац культури» на користь ОСОБА_1 надбавку до заробітної плати за вислугу років за період з 01 липня 2018 року по 28 лютого 2022 року у розмірі 21946,20 грн з урахуванням сум, що підлягають відрахуванню із заробітної плати.

В частині позовних вимог про стягнення недоотриманої заробітної плати за період з 01 жовтня 2023 року по 02 січня 2024 року та надбавки до заробітної плати за вислугу років за період з 01 березня 2022 року по 02 лютого 2024 року відмовлено.

Стягнуто з КЗК «Кременчуцький міський палац культури» на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 квітня 2024 року не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохав суд: скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 квітня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення надбавки за вислугу років за період з 01 березня 2022 року по 02 лютого 2024 року у розмірі 43581,60 грн і ухвалити у відповідній частині нове рішення про задоволення позовної вимоги щодо стягнення надбавки за вислугу років за період з 01 березня 2022 року по 02 січня 2023 року у розмірі 43581,60 грн, стягнувши з КЗК «Кременчуцький міський палац культури» на користь ОСОБА_1 надбавку до заробітної плати за вислугу років за період з 01 березня 2022 року по 02 січня 2023 року у розмірі 43581,60 грн; скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 квітня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення недоотриманої заробітної плати за період з 01 жовтня 2023 року по 02 січня 2024 року у розмірі 10050,00 грн і ухвалити у відповідній частині нове рішення про задоволення позовної вимоги щодо стягнення недоотриманої заробітної плати за період з 01 жовтня 2023 року по 02 січня 2024 року у розмірі 10050,00 грн, стягнувши з КЗК «Кременчуцький міський палац культури» на користь ОСОБА_1 частку недоотриманої заробітної плати за період з 01 жовтня 2023 року по 02 січня 2024 року у розмірі 10050,00 грн; покласти на відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Позивач вважає, що Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області не з`ясовані обставини, що мають значення для справи, не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

На думку позивача, для розгляду справи по суті було достатньо копій затверджених Управлінням культури і туризму Кременчуцької міської ради типових штатних розписів на 2022-2023 роки для підтвердження аргументів в частині розмірів посадового окладу та відсотків надбавки за вислугу років ОСОБА_1 та в частині підтвердження факту фінансування КЗК «Кременчуцький міський палац культури» за статтею оплати праці за рахунок бюджетних коштів у 2022-2023 роки.

ОСОБА_1 зазначає, що доплата за вислугу років є невід`ємною частиною заробітної плати, належить до категорії, яка напряму пов`язана з посадовим окладом, і є обов`язковою для нарахування та виплати.

Суд першої інстанції формально дослідив доводи та аргументи позивача, що спричинило помилку у частині строків позовних вимог у частині зазначення періоду з 01 березня 2022 року по 02 лютого 2024 року, оскільки починаючи з 03 січня 2024 року позивач вже не працював у КЗК «Кременчуцький міський палац культури».

Крім того, введення воєнного стану в країні, на який посилається відповідач у своїх наказах КЗК «Кременчуцький міський палац культури», не є правовою підставою для зміни умов трудового договору у частині переведення його на простій зі зміною умов оплати праці, призупинення дії трудового договору та (або) для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

Також роботодавець не ознайомлював працівника у відповідності з нормами КЗпП України з наказами про зміну істотних умов праці, з наказами про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення, чим суттєво порушив права позивача.

На підтвердження заявлених вимог позивачем долучено до поданої апеляційної скарги нові докази, які на думку останнього, мають суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки підтверджують факт роботи відповідача під час воєнного стану у спірний період.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

Учасники справи, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання, на розгляд справи до суду апеляційної інстанції не з`явилися.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Щодо меж перегляду рішення місцевого суду

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки з апеляційною скаргою до суду звернувся ОСОБА_1 , оскаржуючи рішення місцевого суду лише в частині незадоволених позовних вимог, то колегія суддів позбавлена можливості перевірити рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 квітня 2024 року в неоскарженій частині.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 01 квітня 2014 року працював на посаді завідуючого адміністративно-маркетингового відділу КЗК «Кременчуцький міський палац культури», що підтверджується записом в трудовій книжці серії НОМЕР_1 (т.1, а.с. 11-15).

Відповідно до наказу КЗК «Кременчуцький міський палац культури» від 26 лютого 2022 року № 7/Д «Про зміну істотних умов праці», з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року введено на підприємстві простій з оплатою праці в розмірі окладу, але не менше мінімальної заробітної плати (т.1, а.с. 55).

Наказами КЗК «Кременчуцький міський палац культури» від 30 березня 2022 року № 11/Д, від 27 квітня 2022 року № 16/Д, від 31 травня 2022 року № 19/Д, від 30 червня 2022 року № 23/Д, від 19 липня 2022 року № 28Д, від 19 серпня 2022 року № 32Д продовжено на підприємстві простій з оплатою праці в розмірі окладу, але не більше мінімальної заробітної плати (т.1, а.с. 56-61).

Згідно наказу від 20 жовтня 2023 року № 50/Д «Про внесення змін до діяльності в структурних підрозділах та штатного розпису» у зв`язку зі зміною діяльності в структурі, розформування адміністративно-маркетингового відділу виключено із штатного розпису, затвердженого 01 квітня 2023 року з 03 січня 2024 року посаду завідувача адміністративно-маркетинговим відділом (т.1, а.с. 167).

Наказом КЗК «Кременчуцький міський палац культури» від 26 жовтня 2023 року № 37/К завідувача адміністративно-маркетинговим відділом ОСОБА_1 попереджено про звільнення 02 січня 2024 року відповідно до пункту 1 статті 40КЗпП України (т.1, а.с. 168).

Наказом КЗК «Кременчуцький міський палац культури» від 25 грудня 2023 року № 44/К завідувача адміністративно-маркетинговим відділом ОСОБА_1 звільнено з посади 02 січня 2024 року у зв`язку зі змінами в організації виробництва (розформуванням адміністративно-маркетингового відділу) згідно пункту 1 статті 40КЗпП України (т.1, а.с. 169).

Позиція апеляційного суду

Щодо подання нових доказів до суду апеляційної інстанції

З матеріалів справи вбачається, що до апеляційної скарги позивачем додано звіти про діяльність клубного закладу за 2022-2023 роки.

Відповідно до положень статті 83ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до частини третьої статті 367ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі № 279/11692/15-ц зазначено, що тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Частинами першою-третьою статті 13ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки звіти про діяльність клубного закладу за 2022-2023 роки подані ОСОБА_1 разом з апеляційною скаргою та не були подані до суду першої інстанції, відтак, з урахуванням положень статті 367 ЦПК України, не приймаються до уваги колегією суддів, так як жодні поважні причини щодо неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції в матеріалах справи відсутні та останнім не зазначені.

Щодо виплати надбавки за вислугу років у період простою

З матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що з 01 березня 2022 року в КЗК «Кременчуцькийміський палацкультури» у зв`язку з введенням воєнного стану оголошено простій з оплатою праці в розмірі окладу, але не більше мінімальної заробітної плати (з квітня 2022 року).

Згідно статті 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Тлумачення статті 34 КЗпП України свідчить про те, що обов`язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.

Порядок оплати часу простою передбачений нормами статті 113 КЗпП України, якими, зокрема, передбачено, що час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця чи бригадира, майстра або посадових осіб.

При цьому простій - це час протягом якого працівник не працює. Оплата простою не з вини працівника є платою за невідпрацьований час і входить до фонду додаткової заробітної плати.

Оплата і стимулювання праці працівників у сфері культури передбачена статтею 29 Закону України «Про культуру», нормами якої вказано, що заробітна плата працівника у сфері культури, педагогічного працівника закладу освіти сфери культури складається з посадового окладу (тарифної ставки), надбавки за почесне звання, доплат за науковий ступінь, вислугу років залежно від стажу роботи в державних і комунальних закладах культури, закладах освіти сфери культури, інших надбавок та доплат, премій, винагород за творчу діяльність, передбачених законодавством (частина перша вказаної статті).

Працівники у сфері культури, педагогічні працівники закладів освіти сфери культури, які працюють у державних і комунальних закладах культури, мають право на допомогу для оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі посадового окладу, а також на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та доплату завислугу років у розмірах і порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина третя вказаної статті).

У постанові Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» надано право керівникам державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).

З оглядуна вищевказанінорми матеріальногоправа вбачається,що уперіод простоюзаконодавцем передбаченомінімальний розміроплати праціпрацівника -не нижчевід двохтретин тарифноїставки встановленогопрацівникові тарифногорозряду (посадовогоокладу), однак цей розмір встановлено саме на рівні посадового окладу, а не заробітної плати в цілому, що є ширшим за своєю суттю та значенням.

Аналізуючи матеріали справи та норми матеріального права, з урахуванням позовних вимог ОСОБА_1 , вбачається, що визначений роботодавцем розмір оплати праці під час введення простою є таким, що відповідає нормам трудового законодавства. Крім того, отримання працівником у сфері культури доплати за вислугу років є його правом та в передбачених законодавством порядках може бути обмежено.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення надбавки за вислугу років за період з 01 березня 2022 року по 02 лютого 2024 року у розмірі 43581,60 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Окремо слід зауважити, що період «з 01 березня 2022 року по 02 лютого 2024 року» є таким, що вказаний саме позивачем у позовних вимогах поданої ним до суду позовній заяві, а тому залежить виключно від волевиявлення заявника.

Щодо виплати заробітної плати у спірний період

Звертаючись до суду з позовними вимогами щодо стягнення недоотриманої заробітної плати за період з 01 жовтня 2023 року по день звільнення 02 січня 2024 року, позивачем зазначено, що він без його погодження був переведений на неповний робочий день, що дорівнює 0,5 тарифної ставки.

Аналізуючи матеріали справи вбачається, що у них відсутні будь-які докази про переведення позивача на неповний робочий день, натомість з відомостей за видами оплат з січня 2021 року по грудень 2023 року вбачається, що вид оплати ОСОБА_1 за період з жовтня 2023 року по грудень 2023 року встановлений як простій та за 21 день жовтня 2023 року нараховано суму 3283,50 грн, за 22 дня листопада 2023 року 3283,50 грн, а за 7 днів грудня 2023 року 1044,75 грн (т.1, а.с. 245).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем, як роботодавцем, не було доведено законність часткового нарахування позивачу у спірний період заробітної плати під час введення простою у комунальному закладі. Однак з аналізу наданих відомостей вбачається, що у період з жовтня 2023 року по грудень 2023 року, на відміну від попередніх місяців, зменшення виплат становило 50 %, про що й зазначав позивач у поданому ним позові.

Враховуючи, що відповідачем, як роботодавцем, не було доведено законність здійснення нарахування суми, яка підлягала сплаті у вказаний період позивачу, у меншому розмірі, то суд апеляційної інстанції вважає, що з метою відновлення прав позивача, як працівника, який є менш захищеним у позасудовому просторі на відміну від роботодавця, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення недоотриманої заробітної плати за період з 01 жовтня 2023 року по 02 січня 2024 року підлягає частковому задоволенню, а тому з КЗК «Кременчуцький міський палац культури» на його користь слід стягнути заробітну плату у розмірі 7611,75 грн (враховуючи фактичну кількість днів).

Щодо інших доводів апеляційної скарги

Аналізуючи зміст поданої до суду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне наголосити, що введення простою на підприємстві та призупинення дії трудового договору є різними за регулюванням, змістом, наслідками та особливостями застосування процедурами, а тому їх ототожнення позивачем не є правильним.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (стаття 13 ЦПК України), а тому з урахуванням позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що останнім не оскаржуються накази про запровадження простою в комунальному закладі.

Окремо слід наголосити, що запровадження на території України воєнного стану вплинуло, у тому числі, й на регулювання трудових відносин, зокрема частиною другою статті 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 КЗпП України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Надані до суду першої інстанції типові штатні розписи КЗК «Кременчуцький міський палац культури» не беруться судом до уваги під час розгляду даної справи, оскільки викладені у них відомості не є сталими та мають прогнозований характер.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 1, 4 частини першої статті 376ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 квітня 2024 року у частині стягнення заробітної плати слід скасувати та ухвалити у цій частині нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до КЗК «Кременчуцький міський палац культури» про стягнення недоотриманої заробітної плати задовольнити частково, стягнувши з КЗК «Кременчуцький міський палац культури» на користь ОСОБА_1 недоотриману заробітну плату за період з 01 жовтня 2023 року по 02 січня 2024 року у розмірі 7611,75 грн, з якої підлягають утриманню установлені законодавством України податки і збори.

В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 квітня 2024 року підлягає залишенню без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Від сплатисудового зборупід часрозгляду справив усіхсудових інстанціяхзвільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі (пункт 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, зокрема у частині стягнення заробітної плати, то з КЗК «Кременчуцький міський палац культури» на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1219,70 грн (в апеляційному порядку задоволено 1 позовну вимогу на 75,74 %).

Керуючись статтями 367, 374, 375, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 квітня 2024 року у частині стягнення заробітної плати скасувати та ухвалити у цій частині нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального закладу культури «Кременчуцький міський палац культури» про стягнення недоотриманої заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу культури «Кременчуцький міський палац культури» на користь ОСОБА_1 недоотриману заробітну плату за період з 01 жовтня 2023 року по 02 січня 2024 року у розмірі 7611,75 грн, з якої підлягають утриманню установлені законодавством України податки і збори.

В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 квітня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з Комунального закладу культури «Кременчуцький міський палац культури» на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1219,70 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2024 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Г.Л. Карпушин

О.О. Панченко