Рішення

від 15.10.2024 по справі 205/12671/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

15.10.2024 Єдиний унікальний номер 205/12671/24

Єдиний унікальний номер 205/12671/24

Провадження № 2/205/4330/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чичекова Савелія Федоровича, треті особи: Національний природний парк «Меотида» та ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою, повернення (витребування) з незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2024 року заступник керівника Донецької області через систему «Електронний суд» звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Донецької ОДА, Донецької ОВА до відповідачів ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Маріупольського РНО Донецької області Чичекова С.Ф., треті особи: Національний природний парк «Меотида» та ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою, повернення (витребування) з незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2023 року позов було прийнято до розгляду суду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у своєму позові та відповіді на відзив посилався на те, що в провадженні Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області перебуває кримінальне провадження № 42021052290000019 від 27 квітня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи ГУ Держгеокадастру в Донецькій області шляхом зловживання службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди, з використанням наданим їм службового становища, передали фізичним особам у приватну власність 11 земельних ділянок, загальною площею 20,42 га, серед яких земельна ділянка з кадастровим № 1423984400:07:000:1591, площею 2 га, які належать НПП «Меотида» та розташовані поблизу сел. Бурякова Балка, Маріупольського (Мангушського) району Донецької області. НПП «Меотида» (далі НПП «Меотида») є об`єктом природно-заповідного фонду України і був створений Указом Президента України № 1099/2009 від 25 грудня 2009 року на території Мангушського, Нікольського (Володарського) та Новоазовського районів Донецької області з метою збереження, відтворення і раціонального використання типових та унікальних природних комплексів узбережжя Азовського моря, а також територій Кривої коси та Білосарайської коси, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення. До території НПП «Меотида» погоджено включення 20720,9531 га земель державної власності, а саме: 3580,9467 га земель, що надаються, у тому числі із вилученням у землекористувачів, національному природному парку в постійне користування; 2762,7298 га земель, що включаються до складу парку без вилучення, а також 14377,2766 га прилеглих ділянок акваторії Азовського моря. Відповідно до проекту створення НПП «Меотида» до його території увійшла ділянка «Балка Широка» без вилучення у землекористувачів, загальною площею 194,8930 га, яка розташована біля с. Бурякова Балка Мелекінської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області (Мангушської селищної ради Маріупольського району поза межами населених пунктів). ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, попри вимоги природоохоронного законодавства, з перевищенням повноважень, надано дозвіл відповідачеві, ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення особистого селянського господарства наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 25 червня 2019 року № 2810-СГ. Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 7033-СГ від 30 грудня 2020 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачеві, ОСОБА_2 , та передано у власність ділянку, площею 2,0000 га з кадастровим № 1423984400:07:000:1591 для ведення особистого селянського господарства. На підставі затвердженого проекту землеустрою, рішенням державного реєстратора приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чекіди О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 січня 2021 року № 56274317 за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку, площею 2 га з кадастровим № 1423984400:07:000:1591. 28 січня 2021 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим № 1423984400:07:000:1591, яка розташована на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, за межами населеного пункту, у межах згідно з кадастровим планом земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чичековим С.Ф. і зареєстрований в реєстрі за № 117. Листом № Р-165 від 22 травня 2019 року НПП «Меотида» з метою розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території НПП «Меотида» та внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, спрямувало до відділу у Мангушському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області схеми меж територій НПП «Меотида», що увійшли до складу Парку без вилучення у землевласників та землекористувачів на території Мангушського (Першотравневого) району. Проте, вказана інформація не була врахована відділом у Мангушському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області під час надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області. Листом № Р-234 від 23 липня 2020 року НПП «Меотида» повідомив відділ у Мангушському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області та безпосередньо ГУ Держгеокадастру у Донецькій області про те, що в порушення вимог законодавства, ГУ Держгеокадастру у Донецькій області в межах НПП «Меотида» неодноразово виділялися земельні ділянки в приватну власність, проте, матеріали Проекту створення НПП «Меотида» неодноразово надавалися адміністрацією парку як відділу у Мангушському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, так і ГУ Держгеокадастру у Донецькій області. Крім того, НПП «Меотида» повідомив, що 11 земельних ділянок (з кадастровими номерами: 1423984400:07:000:1585, 1423984400:07:000:1586, 1423984400:07:000:1587, 1423984400:07:000:1588, 1423984400:07:000:1589, 1423984400:07:000:1590, 1423984400:07:000:1591, 1423984400:07:000:1592, 1423984400:07:000:1593, 1423984400:07:000:1594, 1423984400:07:000:1595) загальною площею 20,42 га, які готуються ГУ Держгеокадастру у Донецькій області до передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, стосовно яких видані накази про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, розташовані у межах території НПП «Меотида» у Широкій Балці. Вказана інформація також не була врахована, під час затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення. Спірну земельну ділянку надано у власність ОСОБА_2 як землі сільськогосподарського призначення. В 2005 році розроблено проект створення територій НПП «Меотида». Рішенням Мелекінської сільської ради № 5/5-152 від 17 жовтня 2006 року погоджено межі НПП «Меотида» на території Мелекінської сільради за межами населеного пункту, площею 1287,7397 га. Земельна ділянка з кадастровим №1423984400:07:000:1591 Кабінетом Міністрів України у встановленому порядку зі складу природно-заповідного фонду не вилучалася. Згідно з відомостями, зазначеними у листі № 02/24-1154/4-24 від 25 березня 2024 року Донецької обласної державної адміністрації, останній не було відомо про передання цих земель у приватну власність. Облдержадміністрація лише надала прокуратурі копію листа НПП «Меотида» № Р-22 з додатками від 05 березня 2024 року, в якому повідомлялось про факти накладення зареєстрованих земельних ділянок на територію НПП «Меотида». Втім, облдержадміністрація зазначила, що не планує звертатись до суду з відповідними позовними заявами щодо захисту інтересів держави. Факт знаходження даної земельної ділянки у межах НПП «Меотида» також підтверджується листом Державної екологічної інспекції Донецької області від 17 травня 2021 року, в якому зазначено, що за результатами заходів державного нагляду (контролю) Держекоінспекцією у Донецькій області було встановлено факт незаконного використання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території природно-заповідного фонду України НПП «Меотида». В листі зазначено, що за наявною у Держекоінспекції у Донецькій області копією Проекту створення НПП «Меотида» було визначено, що 11 земельних ділянок, серед яких і спірна земельна ділянка, виділені в межах земельної ділянки Парку № 5, яка розташована на землях Мелекінської сільської ради (нині Мангушська сільська рада) біля с. Бурякова Балка, площею 194,8930 га, та передбачена Проектом про включення до складу парку без вилучення із землекористування сільської ради. Також, Держекоінспекцією у Донецькій області повідомлено, що результатом геоботанічного обстеження на земельних ділянках які відведені у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, та на даний час розорені, зростали рослини занесені до Червоної Книги України, у зв`язку з чим, їх знищення та пошкодження призвело до спричинення збитків на загальну суму 53 млн. 351 тис. 186 грн. Листом № Р-22 від 05 березня 2024 року НПП «Меотида» повідомив Департамент екології та природних ресурсів Донецької ОДА щодо встановлення фактів зареєстрованих земельних ділянок, які повність або частково накладаються на територію НПП «Меотида», в переліку яких зазначено і спірну земельну ділянку, та надав схеми розташування зареєстрованих кадастрових ділянок на території НПП «Меотида». Також, в провадженні Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області перебуває кримінальне провадження № 12021053710000059 від 28 лютого 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, за фактом самовільного зайняття земельних ділянок з кадастровими номерами: 1423984400:07:000:1585; 1423984400:07:000:1586; 1423984400:07:000:1587; 1423984400:07:000:1588; 1423984400:07:000:1589; 1423984400:07:000:1590; 1423984400:07:000:1591; 1423984400:07:000:1592; 1423984400:07:000:1593; 1423984400:07:000:1594; 1423984400:07:000:1595, загальною площею 20,42 га. В межах досудового розслідування кримінального провадження № 12021053710000059 Донецьким відділенням ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» проведена судова земельно-технічна експертиза. Згідно з висновком експерта № 4926-4936 від 27 липня 2023 року, відповідно до відомостей (кадастрової інформації), яка міститься в Державному земельному кадастрі, на території розташування цих земельних ділянок знаходиться об`єкт природно-заповідного фонду (ПЗФ), який входить до складу НПП «Меотида», що не співпадає з відомостями, зазначеними в документації із землеустрою. Спірна земельна ділянка, площею 2 га, з кадастровим № 1423984400:07:000:1591, яка розташована поблизу сел. Бурякова Балка Маріупольського (Мангушського) району Донецької області, за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду та не могла бути передана ОСОБА_2 у приватну власність без вилучення у НПП «Меотида». Просили суд усунути перешкоди у здійсненні Донецькою обласною державною адміністрацією, Донецькою обласною військовою адміністрацією право користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим № 1423984400:07:000:1591 шляхом її повернення (витребування) з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації; усунути перешкоди у здійсненні Донецькою обласною державною адміністрацією, Донецькою обласною військовою адміністрацією право користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим № 1423984400:07:000:1591 шляхом скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чичекова С.Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 січня 2021 року № 56356669, здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим № 1423984400:07:000:1591 та припинити право власності ОСОБА_1 на неї; усунути перешкоди у здійсненні Донецькою обласною державною адміністрацією, Донецькою обласною військовою адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим № 1423984400:07:000:1591 шляхом визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 7033-СГ від 30 грудня 2020 року, скасувавши в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки, площею 2 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 1423984400:07:000:1591; усунути перешкоди у здійсненні Донецькою обласною державною адміністрацією, Донецькою обласною військовою адміністрацією право користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим № 1423984400:07:000:1591 шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки № 117 від 28 січня 2021 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; судові витрати по справі стягнути з відповідачів.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України у своїх письмових поясненнях справу просили розглядати за відсутності представника, зазначивши, що відповідачем, ГУ Держгеокадастру у Донецькій області перевищено повноваження та надано дозвіл відповідачеві ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Мелекінської сільської ради Донецької області за межами населених пунктів, для ведення особистого селянського господарства, а згодом, 30 грудня 2020 року, затверджено проект землеустрою для відведення земельної ділянки у власність. На підставі затвердженого проекту землеустрою рішенням державного реєстратора приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чекіди О.А. № 56274317 від 22 січня 2021 року за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим № 1423984400:07:000:1591, площею 2 га, яка розташована поблизу сел. Бурякова Балка Маріупольського (Мангушського) району Донецької області. 28 січня 2021 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим № 1423984400:07:000:1591, яка розташована на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, за межами населеного пункту, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чичековим С.Ф. і зареєстрований в реєстрі за № 117. В порушення вимог ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачеві ОСОБА_2 не було погоджено зі структурним підрозділом Донецької обласної державної адміністрації, враховуючи, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення і розташована на території природно-заповідного фонду. З огляду на зазначене, спірна земельна ділянка з кадастровим № 1423984400:07:000:1591, площею 2 га, яка розташована поблизу сел. Бурякова Балка Маріупольського (Мангушського) району Донецької області, не могла бути передана відповідачеві ОСОБА_2 у приватну власність без вилучення у НПП «Меотида», який у свою чергу відчужив спірну земельну ділянку відповідачеві ОСОБА_1 . Позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Донецька обласна державна адміністрація, Донецька обласна військова адміністрація у своїх письмових поясненнях, аналогічних до позовної заяви, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. У своїй відповіді на відзив відповідача ГУ Держгеокадастру у Донецькій області зазначила, що стосовно позовної вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 2 га, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 1423984400:07:000:1591, зазначає, що цю земельну ділянку було сформовано та внесено до Державного земельного кадастру на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної форми власності для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_2 . Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, право власності за вищезазначеним кадастровим номером зареєстровано за ОСОБА_1 , земельна ділянка перебуває у приватній власності. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності). На підставі вищевикладеного, зазначаємо, що позовну заяву заступника керівника Донецької обласної прокуратури, в частині вимог щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки, подано з дотриманням вимог статті 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» та вказано в переліку вимог позовної заяви, що у разі задоволення судом позову у повному обсязі, призведе до одночасного припинення прийнятим рішенням суду усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1423984400:07:000:1591 та відновлення порушених прав держави у повному обсязі. У своїй заяві до суду представник просив справу розглядати без фіксації судового процесу, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач ГУ Держгеокадастру у Донецькій області у своєму відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що 07 червня 2019 року за реєстраційним номером № С-3449/0/36-19 до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області надійшло клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, площею 2,0000 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області. За результатами розгляду вищезазначеного клопотання ГУ Держгеокадастру у Донецькій області видано наказ від 25 червня 2019 року № 2810-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою». Твердження позивача стосовного то, що на час прийняття наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області здійснено перевищення повноважень не відповідають дійсності, оскільки на час прийняття наказу межі НПП «Меотида» не були затвердженні остаточно, проект на реєстрацію до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не надходив, тому земельна ділянка не може вважатись такою, що знаходиться в межах земель, що належать до НПП «Меотида». На час звернення до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_4 до клопотання про надання дозволу, надано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації для перевірки відповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення відповідача про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. На земельну ділянку не було жодних заборон і земельна ділянка повністю підлягала під задоволення, наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 30 грудня 2020 року № 7033-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Мелекінської сільської ради за межами населених пунктів Мангушського району Донецької області та надано у власність земельну ділянку з кадастровим № 1423984400:07:000:1591, площею 2,0000 га. (пасовища). Згідно з інформацією, що є актуальною в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку, на час реєстрації проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 12 вересня 2019 року, який розроблено ФОП ОСОБА_5 , та зареєстровано 07 лютого 2020 року у Відділі у Мангушському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, жодних обмежень у використанні земельної ділянки, які встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, не зареєстровані. За таких обставин, доводи позивача ґрунтуються на припущеннях та не мають жодного підтвердженого тому, що на час прийняття рішень ГУ Держгеокадастру у Донецькій області діяли якісь обмеження у використання, оскільки відповідно до даних Державного земельного кадастру межі земельної ділянки з кадастровим № 1423984400:07:000:1591 не перетинають межі об`єктів Державного земельного кадастру «обмеження у використанні земель», відомості про які внесено відповідно до ст. 28 ЗУ «Про Державний земельний кадастр». Візуально земельна ділянка знаходяться в межах об`єкту природно-заповідного фонду, зазначеного на інформаційно-довідковому шарі програмного забезпечення Державного земельного кадастру «Природно-заповідний фонд». Інформаційний шар «Природно-заповідний фонд» не містить офіційних відомостей Державного земельного кадастру і має інформаційний характер. Інформаційний шар створено з метою збереження та охорони об`єктів природно-заповідного фонду, відкриття для широкого загалу даних про такі території та місце їх розташування, а також для надання можливості державним кадастровим реєстраторам враховувати таку інформацію при прийнятті рішення про реєстрацію земельної ділянки. Спірна земельна ділянка перебуває у приватній власності, будь-які дії можливі лише після припинення права приватної власності, а тому оскільки право приватної власності не скасовано, відсутні підстави для віднесення земельної ділянки до архівного шару та підстави для реєстрації земельної ділянки позивача згідно технічної документації. Зазначили, що прокурор заявив вимогу про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 7033-СГ від 30 грудня 2020 року, відповідачем зазначив ГУ Держгеокадастру у Донецькій області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління), проте позивач і відповідач не можуть збігатись. Фактичною стороною у справі є держава, навіть, якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Також вказував, що спірний наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки вичерпав свою дію фактом його виконання, результатом якого є реєстрація речового права на нерухоме майно. У спорах про витребування майна, вимога про визнання недійсним наказу Головного управління не є ефективним способом захисту, а тому є підстави для відмови в задоволенні цієї вимоги. Разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (п. 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19). Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18. У зв`язку з веденням активних бойових дій на території Донецької області за для збереження життя та здоров`я, а також тривале перебування працівників у робочий час в укритті під час повітряної тривоги, вимкнення світла та відсутність інтернету, просили справу розглядати за відсутності представника ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 про час та дату судового розгляду повідомлений в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки судові не повідомив, відзив на позов не надав. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Відповідач ОСОБА_1 про час та дату судового розгляду повідомлена в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки судові не повідомила, відзив на позов не надала. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Відповідач приватний нотаріус Маріупольського РНО Донецької області Чичеков С.Ф. про час та дату судового розгляду повідомлений в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Третя особа НПП «Меотида» свого представника у судове засідання не направила, про час та дату судового засідання повідомлена належним чином, про причини не направлення свого представника судові не повідомила, письмових пояснень на позовну заяву не надала, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходили.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки судові не повідомив, письмових пояснень на позовну заяву не надав, будь-яких заяв чи клопотань до суду не направив.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятих 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів (далі Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

У пункті 7 Рекомендацій передбачено, що ілюстрацією повноважень публічних обвинувачів у системі загального права є визнання або анулювання шлюбів, захист дітей або недієздатних осіб і реєстрацію або припинення діяльності асоціацій та фондів. Іншою групою повноважень публічних обвинувачів є правовий контроль публічної адміністрації та інших юридичних осіб під кутом зору відповідності їх діяльності закону. В цілому, ці повноваження покладені на публічного обвинувача з міркувань публічного інтересу та захисту прав людини і, як правило, здійснюється в суді.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Таким чином, з огляду на зазначені законодавчі положення, прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (статті 3, 8).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом «суд знає закони» під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання набуття відповідачами права власності на земельну ділянку земель державного природно-заповідного фонду та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом, а отже порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод у даному спорі відсутнє.

Відповідно до ч. 7 ст. 147 ЗУ «Просудоустрій істатус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 06березня 2022року №1/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ, підсудних Приморському районному судові м. Маріуполя Донецької області, Орджонікідзевському районному судові м. Маріуполя Донецької області та Першотравневому районному судові Донецької області на Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що Указом Президента України № 1099/2009 від 25 грудня 2009 року на території Володарського, Новоазовського та Першотравневого районів Донецької області створено національний природний парк «Меотида» (а.с. 27-28).

31 серпня 2020 року наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів № 112 від 31 серпня 2020 року затверджено положення про НПП «Меотида» (а.с. 83-91).

07 червня 2019 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності із земель, що перебувають у запасі на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області (а.с. 48).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 2810-СГ від 25 червня 2019 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності із земель, що перебувають у запасі на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області (а.с. 48 оберт).

25 вересня 2019 року погоджено державною експертизою проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення сільського господарства на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, виконаний ФОП ОСОБА_5 (а.с. 44-68).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 7033-СГ від 30 грудня 2020 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення сільського господарства на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області (а.с. 69).

Відповідно до рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чекіди О.А. від 22 січня 2021 року індексний № 56274317, прийнятого на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 7033-СГ від 30 грудня 2020 року, право власності на земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий № 1423984400:07:000:1591 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 (а.с. 20).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 січня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Мангушського районного нотаріального округу Донецької області Чичековим С.Ф. і зареєстрованого в реєстрі за № 117, право власності на земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий № 1423984400:07:000:1591 зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с. 21-22, 20).

27 квітня 2021 року посадовою особою Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області було внесено відомості до ЄРДР за № 42021052290000019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом виявлення, що посадовими особами ГУ Держгеокадастру в Донецькій області шляхом зловживання службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди передано у приватну власність земельні ділянки, належні НПП «Меотида» (а.с. 23).

Згідно з висновком експерта № 4926-4936 від 27 липня 2023 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи за матеріалами кримінального провадження № 12021053710000059 від 28 лютого 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, відповідно до проекту створення НПП «Меотида», земельна ділянка з кадастровим № 1423984400:07:000:1591, передана у власність ОСОБА_2 , в межах НПП «Меотида» не розташована, але згідно з кадастровою інформацією, на території розташування цієї земельної ділянки знаходиться об`єкт природно-заповідного фонду, який входить до складу НПП «Меотида», що не відповідає відомостям, зазначеним в документації із землеустрою (а.с. 75-82).

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2024 року відновлено матеріали кримінального провадження № 42021052290000019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (а.с. 23 оберт-26).

Відповідно до положень ст.13Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Належне (законне) розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності, які відповідно до ст.14Конституції України є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, а право власності на які набувається виключно відповідно до закону, безумовно є складовою питання державного (загального) інтересу.

Повернення у власність держави незаконно приватизованої земельної ділянки сприятиме реалізації зазначених конституційних положень, а також є умовою позбавлення безпідставних переваг відповідача ОСОБА_1 та відновлення можливості справедливого (законного) розподілу такого обмеженого державного ресурсу, що становить державний інтерес (вказане цілком узгоджується із правовою позицією ЄСПЛ, п.п. 70-71 рішення від 20 жовтня 2011 року, п. 54 рішення від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).

Верховним Судом у постанові від 10 грудня 2021 року по справі № 924/454/20 сформовано правову позицію щодо дотримання прокурором ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод щодо відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном, а саме критеріям законності, суспільного інтересу та пропорційності в частині витребування земельної ділянки сільськогосподарського призначення на користь держави.

Зокрема, критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції».

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Право держави витребовувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття цієї земельної ділянки з власності держави, становить пропорційне втручання у право власності з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України, права власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 2 статті 373ЦК України встановлено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Статтею 19Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.78ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 4 статті 11ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АР Крим або органів місцевого самоврядування.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80ЗК України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Згідно зі ст.ст.83-84ЗК України в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Частиною 1 статті 116ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 3 ст.116ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4ст. 116 Земельного кодексу України).

Зі змісту ст.116ЗК України вбачається, що наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність визначається в якості обов`язкової передумови для подальшого отримання прав власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 2 ст.328ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлена судом.

Щодо позовних вимог, заявлених позивачем до приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чичекова С.Ф., суд приходить до висновку, що вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 3 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36).

Зміст і характер правовідносин між учасниками справи, свідчать про те, що спір у позивача, який діє в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Донецької ОДА, Донецької ОВА виник саме з відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , як колишнім і теперішнім власником земельної ділянки, за якою право власності зареєстровано на теперішній час, щодо права власності на спірну земельну ділянку та правомірності дій відповідача ОСОБА_2 щодо реєстрації за ним такого права.

Фізична особа, яка досягла повноліття, у цивільному процесі може бути стороною саме як така особа, а не як нотаріус, державний реєстратор тощо.

Таким чином, позовні вимоги про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою, повернення (витребування) з незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності не можуть бути звернені до приватного нотаріуса, якого позивач визначив відповідачем.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог до приватного Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чичекова С.Ф. слід відмовити.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 7033-СГ від 30 грудня 2020 року, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною 2 ст. 84 ЗК України передбачено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Право власності на земельні ділянки, визнане за державою рішенням суду, реалізується органами виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, незалежно від органу, в особі якого судом визнане таке право за державою. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 статті 117 ЗК України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

27 травня 2021 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

Відповідно до п. 58 вищевказаного Закону розділ Х «Перехідні положення» ЗК України був доповнений пунктом 24, яким визначається, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, перелік яких визначений законом.

Згідно з п. 24 Перехідних положень ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Згідно зі ст. 11 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 425 від 27 травня 2020 року «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» утворено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, яке забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, радіаційної, біологічної і генетичної безпеки.

За таких обставин, відповідач ГУ Держгеокадастр в Донецькій області не був повноважною особою на вчинення дій з надання дозволу відповідачеві ОСОБА_2 на розроблення проекту щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності із земель, що перебувають у запасі на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, а також на затвердження проекту землеустрою з такого відведення, оскільки спірна земельна ділянка, площею 2 га, кадастровий № 1423984400:07:000:1591, належить до земель природно-заповідного фонду, який входить до складу НПП «Меотида», та не є землями комунальної власності, оскільки належить до земель державної власності, правом на розпорядження якими наділений позивач Донецька обласна державна адміністрації (після 24 лютого 2022 року Донецька обласна військова адміністрація). Таким чином, право власності на земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий № 1423984400:07:000:1591 було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Донецькій області № 7033-СГ від 30 грудня 2020 року, який за своєю правовою природою є недійсним, тобто, без належних правових підстав.

Згідно ч. 10 ст.24ЗУ «Продержавний земельнийкадастр» ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

З приводу заявлених позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 січня 2021, посвідченого приватним нотаріусом Мангушського районного нотаріального округу Донецької області Чичековим С.Ф. і зареєстрованого в реєстрі за № 117, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 2 ст. 203 ЦК України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Визнання нікчемного правочину недійсним законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону (ст. 215 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2019 року у справі № 916/3156/17 дійшла висновку, згідно з яким визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Захист права шляхом визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено та не є належним способом захисту та таким, що матиме реальне відновлення порушених прав позивача.

Враховуючи зазначене суд про приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 січня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Мангушського районного нотаріального округу Донецької області Чичековим С.Ф. і зареєстрованого в реєстрі за № 117, оскільки він є нікчемним та не може створювати для його сторін прав та обов`язків.

Правовою підставою для державної реєстрації державним реєстратором приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чекідою О.А. від 22 січня 2021 року індексний № 56274317, права власності на земельну ділянку з кадастровим № 1423984400:07:000:1591 площею 2,0000 га за ОСОБА_2 , був наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 30 грудня 2020 року № 7033-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність», яке неповноважне на розпорядження землями державної власності, він не може вважатися підставою для набуття права власності особою на спірну земельну ділянку та не породжує відповідних правових наслідків, що в свою чергу є наслідком укладення між відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_1 нікчемного правочину, який не породжує правових наслідків.

Таким чином, спірна земельна ділянка з власності держави в особі Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації вибула на користь ОСОБА_2 незаконно і безпідставно, який відчужив на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28 січня 2021 року, право власності на яку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин, оскільки відповідач ОСОБА_2 неправомірно набув у власність спірну земельну ділянку без достатніх правових підстав, та відчужив її без необхідного обсягу правомочності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом витребування спірної земельної ділянки у відповідача ОСОБА_1 на користь держави в особі Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації.

Верховний Суд в постанові від 15 травня 2019 року у справі №462/5804/16-ц за позовом керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 в інтересах Львівської міської ради про визнання недійсними договорів, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, звільнення земельних ділянок зазначив наступне: «Відповідно до статті 5ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності».

Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів правоможної особи. Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Судом враховується, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання оспорюваного договору недійсним не є ефективним засобом відновлення порушеного права позивача, адже за загальним правилом наслідком встановлення судом недійсності правочину є реституція.

Відповідно, визнання договору щодо відчуження спірного майна недійсними не матиме наслідком повернення земельної ділянки чи усунення перешкод у користуванні нею, а тому не відновить порушеного права позивача, який не є власником майна, відчуженого за оспорюваним договором купівлі-продажу.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З цих же підстав позовні вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за відповідачем не є належним способом захисту, а витребування земельної ділянки на користь держави в особі Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації є достатньою правовою підставою для припинення права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем Донецькою обласною прокуратурою було сплачено судовий збір у загальному розмірі 12 112 грн. (а.с. 1).

З урахуванням задоволення позовної вимоги про усунення перешкод у спосіб вилучення (витребування) спірного нерухомого майна, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 141, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Усунути перешкоди у здійсненні Донецькою обласною державною адміністрацією, Донецькою обласною військовою адміністрацією (ЄДРПОУ 00022473, місцезнаходження за адресою: 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. О. Тихого, буд. 6) право користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим № 1423984400:07:000:1591 шляхом витребування від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації (ЄДРПОУ 00022473, місцезнаходження за адресою: 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. О. Тихого, буд. 6) земельної ділянки № 1423984400:07:000:1591, площею 2 га, яка розташована на території на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Донецької обласної прокуратури (ЄДРПОУ 25707002, № UA918201720343180002000016251, Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172) судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: