Рішення

від 16.10.2024 по справі 346/5929/23

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/5929/23

Провадження № 2/346/293/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого - судді: Коваленка Д.С., секретар судового засідання: Івантишин Д.Р., за участю позивача: ОСОБА_1 та його представника: ОСОБА_2 , представника відповідача: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні зали судових засідань суду, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти Коломийської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з позовною заявою до Управління освіти Коломийської міської ради, якою просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ виконувача обов`язків начальника управління освіти Коломийської міської ради Гриджук В.Д. № 148/К від 15.09.2023 року, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Коломийського ліцею імені М. Грушевського Коломийської міської ради 18.09.2023 року на підставі п.4-1 ч.1 ст. 41 Кодексу Законів про працю України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді директора Коломийського ліцею імені М.Грушевського Коломийської міської ради;

- стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, який складає 226741грн.20коп.,

- стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.

Підставою позову вказує порушення законодавства відповідачем при його звільненні.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 23.10.2023 року, суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання.

Відповідач 15.11.2023р. подав відзив на позов з документами, які його підтверджують.

21.11.2023р. суд задовольнив клопотання представниця відповідача, продовжив строки підготовчого провадження.

11.12.2023 року надав суду додаткові пояснення у справі. А 01.01.2024 року позивач подав до суду заяву про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат.

Підготовче судове засідання було закрито 05.01.2024 р. і розгляд справи призначено до розгляду по суті на 12.02.2024 р. Однак, для належного виконання учасниками по справі свого процесуального обов`язку щодо надання суду доказів, розгляд справи по суті було відкладено на 21.03.2024р.

20.03.2024 року позивач подав заяву про долучення до матеріалів справи документів, а також як і представниця відповідача просив відкласти розгляд справи, тому суд відклав судовий розгляд на 24.04.2024 р.

23.04.2024р. представниця відповідача знову подала заяву про відкладення розгляду справи, а представник позивача просив суд дослідити письмові докази, які є в матеріалах справи, а потім відкласти судове засідання для виступу учасників у судових дебатах. І суд дослідив письмові докази, які були в матеріалах судової справи, після чого оголосив перерву до 04.06.2024р.

04.06.2024р. суд проводив розгляд справи та без виходу до нарадчої кімнати, на підставі ч.7 ст. 81, п.4 п.7 ч.2 ст. 43 ЦПК України зобов`язав представника відповідача надати до суду у строк до 11.06.2024 року належним чином засвідчені копії колективного договору укладеного співробітниками Коломийського ліцею та Положення про надання щорічної грошової винагороди та премій педагогічним працівникам та іншим працівникам навчальних закладів за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків та з нагоди професійних свят та ювілейних дат, а також встановив строк позивачу і його представнику на ознайомлення з цими документами в приміщенні суду до 11.06.2024 року, у зв`язку з цим в судовому засіданні знову було оголошено перерву до 14.06.2024р. Однак у цей день суд відклав судове засідання на підставі клопотання представника позивача, на 15.07.2024р.

07.06.2024 року представниця відповідача подала клопотання про долучення доказів.

Разом з цим 12.07.2024 року позивач також надав свої додаткові пояснення у справі.

Однак 15.07.2024р. розгляд справи не здійснювався через відсутність електричної енергії у суді, а справу було призначено до розгляду на 19.08.2024р.

19.08.2024 року, на підставі ч.7 ст. 81, п.4 п.7 ч.2 ст. 43 ЦПК України, після дослідження нових поданих суду письмових доказів, суд, без виходу до нарадчої кімнати, зобов`язав представницю відповідача надати до суду у строк по 30.09.2024р. докази підтвердження періоду роботи позивача на посаді вчителя після його звільнення у тому самому ліцеї, тобто у відповідача, а також суму отриманих ним доходів та кількості відпрацьованих ним робочих днів у кожному місяці з відображенням сум доходів за кожен відпрацьований місяць. А у судовому засіданні, суд оголосив перерву до 01.10.2024р.

30.09.2024 року представниця відповідача подала суду письмові докази.

01.10.2024 року розгляд справи не відбувся у зв`язку із перебуванням судді у щорічній відпустці, але наступне судове засідання суд призначив на 11.10.2024р.

11.10.2024 року в судовому засіданні суд зобов`язав позивача та його представника надати до Коломийського міськрайонного суду 15.10.2024 року не пізніше 17:00 год. розрахунок середнього заробітку, який позивач вважає необхідним стягнути з відповідача станом на 15.10.2024 року, а представницю відповідача надати до Коломийського міськрайонного суду 15.10.2024 року не пізніше 17:00 год. довідку про отримані доходи позивачем на посаді вчителя з 27.09.2023 по 15.10.2024, а також розрахунок середнього заробітку, який на думку відповідача суд може присудити на користь позивача у випадку задоволення позовних вимог. А у судовому засіданні суд оголосив перерву до 15.10.2024 року 17:00 год.

15.10.2024 року суду було подано необхідні документи і суд завершив розгляд справи, але вийшов із нарадчої кімнати 16.10.2024р.

Стислі позиції учасників.

Аргументи позивача та його представника. Наказ про його звільнення є незаконним, оскільки конкретної підстави через яку його звільнено у зв`язку із конфліктом інтересів, наказ не містить (навіть не вказано про те, який саме конфлікт інтересів мав місце і коли, і яким він був реальним чи потенційним); розірвання трудового договору та звільнення з посади з підстав конфлікту інтересів є винятковим, крайнім заходом, застосувати який роботодавець має право виключно у тих випадках, коли конфлікт інтересів має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України "Про запобігання корупції". Позивач особисто пропонував відповідачу врегулювати конфлікт інтересів у спосіб передбачений цим законом, зокрема шляхом застосування зовнішнього контролю. Однак позивача рекомендовано звільнити із займаної посади без вирішення питання про застосування цього чи іншого способу врегулювання конфлікту інтересів. Саме рішення про звільнення позивача містить посилання на лист-подання прокуратури, яке не містить вимоги про необхідність саме звільнення позивача з посади; так само і Акт службового розслідування не містить ні оцінки того, який же саме конфлікт інтересів мав місце, коли саме, і чому не можна було його врегулювати, якщо він мав місце у спосіб, передбачений Законом України "Про запобігання корупції". Разом з цим просив врахувати, що якщо його звільняли за преміювання ним своєї дружини за наказом у 2021 році, то з 30.11.2021 року ним було розірвано із нею шлюб, тобто задовго до наказу про його звільнення у 2023 році. І тому наказ слід визнати не законними і скасувати. 2) Враховуючи, що його було звільнено незаконно, для повного відновлення його порушеного права на працю просив поновити його на посаді з дати звільнення, а також стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Аргументи представника відповідача. Перебуваючи на посаді директора ліцею позивач підписав наказ № 84-к від 17.09.2021 року «Про виплату грошової винагороди, згідно з яким преміював працівників Коломийського ліцею ім.М. Грушевського, у тому числі і близьку особу (дружину) ОСОБА_4 , з якою перебував у зареєстрованому шлюбі, тобто прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів. Однак жодного повідомлення ні письмово, ні в інший спосіб в період з 01.05.2021 року по 15.05.2023 року щодо виникнення у нього конфлікту інтересів, відповідно до ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» позивач ні до Коломийської міської ради, ні до Управління освіти цієї ради не подавав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 65-1 ЗУ «Про запобігання корупції», особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов`язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю, пов`язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

І тому відповідач, з метою врегулювання реального конфлікту інтересів позивача запропонував йому переведення на посаду заступника директора ліцею, однак той відмовився. Відповідно, оскільки позивач сам не врегулював конфлікту інтересів, і на пропозицію відповідача врегулювати його у спосіб, передбачений Законом України "Про запобігання корупції" не погодився, і оскільки інші способи врегулювання конфлікту інтересів не могли бути застосовані, відповідач повинен був звільнити позивача, що і було зроблено. Що повністю узгоджується з листом прокуратури та Актом службового розслідування.

Фактичні обставини, встановлені судом.

01.09.2005 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду вчителя історії Коломийської гімназії ім. М. Грушевського на підставі наказу №79-К від 30.08.2005 року. (а.с.16-37 том 1). А з 02.03.2015 року був переведений з посади заступника директора з навчально-виховної роботи на посаду директора Коломийської гімназії ім. М.Грушевського (а.с.16-37 том 1).

27 вересня 2021 року наказом №84-к директора Коломийського ліцею імені М.Грушевського ОСОБА_1 (з нагоди дня працівників освіти за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків) педагогічним працівникам Коломийського ліцею імені М.Грушевського наказано виплатити щорічну грошову винагороду у розмірі 25% від посадового окладу, у тому числі і ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , які на той час перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.192-195 том 1, а.с.9 том 2).

Аудиторським звітом від 20.12.2022 року (який складено Управлінням фінансів і внутрішнього аудиту Коломийської міської ради) було встановлено, що (а.с. 142-159 том 1) :

- відповідно до п.4.5 наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, керівникам навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» керівниками навчальних закладів надано право затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи в межах коштів на оплату праці;

- до аудиту представлено колективний договір на 2018-2023 рок між дирекцією та профспілковим комітетом Коломийської гімназії імені М.Грушевського (правонаступником якої є ліцей) з додатками. Одним із додатків Колективного договору є Положення про надання щорічної грошової винагороди та премій педагогічним працівникам та іншим працівникам навчальних закладів за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків та з нагоди професійних свят та ювілейних дат згідно якого преміювання працівників здійснюється начальником управління освіти міської ради за подання керівника ліцею. Однак ліцеєм не приведено Колективний договір та Положення про преміювання у відповідність до нового статусу (фінансової автономії);

- фактично преміювання здійснювалось директором ліцею в розмірах, що не перевищують 100% посадового окладу з урахуванням надбавок і доплат в межах фонду оплати праці та без погодження із управлінням освіти, яке вимагається наявними Положеннями про преміювання (Розділ ІІ);

- у зв`язку із чим рекомендовано на рівні об`єкту аудиту Коломийського ліцею імені М. Грушевського: привести Колективний договір та Положення про преміювання працівників у відповідність із статусом фінансової автономії (Розділ ІV);

- на рівні об`єкту аудиту Коломийської міської ради/управління освіти Коломийської міської ради: враховуючи надання директором ліцею стимулюючих виплат (премій) працівниці із таким самим прізвищем, ініціювати проведення відповідними уповноваженими органами/особами перевірки дотримання антикорупційного законодавства (Розділ IV).

16.01.2023 року наказом №23-к в.о. начальника управління освіти Коломийської міської ради "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_5 " йому було оголошено догану, серед іншого, й за те, що що він як директор ліцею преміював працівників без погодження з управлінням освіти (а.с.165 том 1).

Наказом директора Коломийського ліцею імені М.Грушевського Ткачука В. №41-к від 04 квітня 2023 року "Про преміювання працівників" наказано у квітні 2023 року провести нарахування одноразової премії у розмірі 3750 гривень працівникам Коломийського ліцею імені М.Грушевського, у тому числі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с.197-201 том 1).

Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2023 року було встановлено, що ОСОБА_1 від імені Коломийського ліцею ім. М. Грушевського підписав наказ № 84-к від 17.09.2021 року «Про виплату грошової винагороди» згідно з яким преміював працівників Коломийського ліцею ім. М.Грушевського, в тому числі і близьку особу (дружину) ОСОБА_4 . Таким чином, директор Коломийського ліцею ім. М. Грушевського Коломийської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_1 , будучи відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, порушив вимоги п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону, а саме не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів, не повідомив вищестоящий орган - Коломийську міську раду про наявність у нього реального конфлікту інтересів, а саме про намір видати наказ № 84-к від 17.09.2021 року Про виплату грошової винагороди, згідно з яким його близькій особі (дружині) ОСОБА_4 , виплачено грошову винагороду (а.с.170-174 т.1, 10-14 т.2). Крім того, цією ж постановою суду встановлено, що директор Коломийського ліцею ім. М. Грушевського Коломийської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_1 , будучи відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст.3 Закону суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, порушив вимоги п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону, а саме вчинив дії і прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, що виразилось в підписанні наказу № 84-к від 17.09.2021 року Про виплату грошової винагороди, згідно з яким його близькій особі (дружині) ОСОБА_4 , виплачено грошову винагороду, що свідчить про приватний інтерес, зумовлений особистою зацікавленістю в преміюванні близької особи (а.с.170-174 т.1, 10-14 т.2).

У зв`язку із чим вказаною постановою суду (яка набрала законної сили 29.07.2023р.), ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7 та ч.2 ст. 172-7 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу (а.с. 170-174 т.1, 10-14 т.2). Тобто, судом дійсно не було накладено на нього стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю, пов`язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності.

У серпні 2023 року, керівник Коломийської окружної прокуратури звернувся до Голови Коломийської міської ради з проханням вирішити питання про призначення та проведення службового розслідування з метою встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню ОСОБА_1 правопорушення, пов`язаного з корупцією, і за результатами вжити заходів щодо недопущення вчинення у майбутньому аналогічних правопорушень, і притягнути винних до дисциплінарної відповідальності (а.с.58-61, 166-169 т.1).

На підставі чого, 11.08.2023 року в.о. начальника Управління освіти Коломийської міської ради (наказом №126 від 11.08.2023р.) вирішено провести службове розслідування щодо директора Коломийського ліцею імені м. Грушевського Коломийської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_1 (а.с.38-41,175-177,178 том 1). А згодом 21.08.2023 року вирішено продовжити службове розслідування щодо директора Коломийського ліцею імені М.Грушевського Коломийської міської ради Івано-Франківської області (а.с. 47 том 1).

Відповідно до протоколу № 1 засідання комісії з проведення службового розслідування щодо виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню ОСОБА_1 правопорушення пов`язаного з корупцією від 14.08.2023 року, ОСОБА_6 запропонувала ОСОБА_1 надати усне пояснення у справі. Директор ліцею ім. М. Грушевського Коломийської міської ради ОСОБА_7 який визнав, що дійсно видав наказ від 17 вересня 2021 року № 84 «Про виплату грошової винагороди» згідно якого преміював свою дружину ОСОБА_4 ; що з поданням про виплату щорічної грошової винагороди своїй дружині ОСОБА_4 до управління освіти Коломийської міської ради не звертався та вищевказаний наказ не погоджував; наказ від 17 вересня 2021 року № 84 «Про виплату грошової винагороди» був виданий без подання та погодження з управлінням освіти, а Національне агентство з питань запобігання корупції про наявний конфлікт інтересів не повідомляв. Разом з цим, було вирішено долучити до матеріалів службового розслідування свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та його дружиною (а.с.44-46, 179-181 т.1).

Відповідно до протоколу №2 засідання комісії з проведення службового розслідування щодо виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню ОСОБА_1 правопорушення пов`язаного з корупцією від 11.09.2023 року, комісією вирішено додати до матеріалів службового розслідування додаткові документи, які на думку членів комісії свідчили про видачу ОСОБА_1 аналогічних наказів про преміювання дружини в минулому (а.с.182-184 т.1).

Актом службового розслідування від 13.09.2023р. щодо директора Коломийського ліцею імені Михайла Грушевського Коломийської міської ради ОСОБА_1 було встановлено, що (а.с.52-57,186-191 т.1):

- відповідно до підпункту «а» п.2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» директор ліцею ОСОБА_1 , як посадова особа юридичної особи публічного права, є суб`єктом на якого поширюється дія Закону, у тому числі вимогу статті 28 Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. Водночас встановлено, що постановою Коломийського міськрайонного суду від 18.07.2023 року у справі № 346/3806/23 ОСОБА_1 , який обіймає посаду директора Коломийського ліцею імені М.Грушевського визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень (вступ);

- 17 вересня 2021 року директор Коломийського ліцею імені М.Грушевського ОСОБА_1 , видав наказ № 84 «Про виплату грошової винагороди». Згідно даного наказу директор ОСОБА_1 призначив виплату щорічної грошової винагороди працівникам ліцею, в тому числі, і своїй близькій особі, а саме дружині ОСОБА_4 , що суперечить ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та свідчить про приватний інтерес, зумовлений особистою зацікавленістю в преміюванні близької особи (щодо правопорушення пов`язаного з корупцією);

- також 17 вересня 2021 року № 84 «Про виплату грошової винагороди» ОСОБА_1 самостійно прийняв рішення про виплату собі щорічної грошової винагороди у розмірі 25% від посадового окладу, хоча у нього були відсутні службові повноваження щодо одноосібного преміювання себе, як посадової особи, з чого вбачається систематичне порушення директором Коломийського ліцею імені Михайла Грушевського Ткачуком В.М. Закону України «Про запобігання корупції». З окремим поданням до управління освіти Коломийської міської ради не звертався та не погоджував даного наказу в управлінні освіти, що суперечить ст. 27-29 Закону України «Про запобігання корупції» (щодо виплати винагороди ОСОБА_1 собі);

- умовою вчинення корупційного порушення ОСОБА_1 директор Коломийського ліцею імені М.Грушевського є те, що ліцей наділений фінансовою автономією. Зокрема, можливістю керівника самостійно та відповідально приймати рішення у фінансових питаннях (висновок комісії);

- комісія рекомендує в.о. начальника управління освіти ОСОБА_8 : за неодноразове та систематичне вчинення корупційних правопорушень та неналежне виконання службових обов`язків в організаційно-управлінській діяльності закладу притягнути ОСОБА_1 , (враховуючи догану оголошену Наказом Управління освіти міської ради від 16.01.2023 року № 23-К «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_5 ») до дисциплінарної відповідальності у вигляді застосування дисциплінарного стягнення звільнення (а.с. 52-57 том 1).

Таким чином, з огляду на зміст Акту службового розслідування, комісія яка його склала проводила аналіз широкого періоду діяльності позивача на посаді директора, досліджувала різні прийняті ним рішення у формі наказів у різні дати щодо різних подій, а також різні вчинені ним дії та допущену ним бездіяльність. Однак висновок і рекомендація комісії не містить будь-яких відомостей про конкретний чітко визначений випадок наявності у ОСОБА_1 реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має саме постійний характер і який не міг би бути врегульований у будь-який спосіб, передбачений Законом України "Про запобігання корупції", інший ніж звільнення його з посади.

Ба більше, комісія рекомендувала в.о. начальника Управління освіти звільнити ОСОБА_1 не з підстав, передбачених п.41 ч.1 ст.41 КЗпП України, а за неодноразове та систематичне вчинення корупційних правопорушень та не належне виконання ним службових обов`язків в організаційно-управлінській діяльності закладу.

Також суд відзначає, що Акт службового розслідування не містить будь-якого аналізу конкретного випадку, у якому б ОСОБА_1 діяв саме при наявності встановленого комісією реального чи потенційного конфлікту інтересів з точки зору його постійності, продовження, тривалості та безперервності на момент складання Акту, який би було неможливо врегулювати у будь-який інший спосіб ніж звільнення. Акт навіть не містить будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_1 подав свідоцтво про розірвання шлюбу між ним та колишньою дружиною, який комісія вирішила додати до матеріалів службового розслідування. Жодна оцінка цьому не надана.

І у цей же день, в.о. начальника Управління освіти ОСОБА_9 14.09.2023р. у зв`язку із наявним у ОСОБА_1 постійним реальним конфліктом інтересів (який, як нею зазначено, полягає в одноосібному прийнятті рішень щодо виплати собі та своїм рідним стимулюючих виплат, але без зазначення конкретних випадків про які іде мова), з метою його врегулювання, запропонувала ОСОБА_1 перевести його на посаду заступника директора ліцею (а.с.67,206-208 т.1). Але з огляду на зміст цього листа суд відзначає, що інших способів врегулювання конфлікту інтересів запропоновано нею не було і про неможливість їх застосування не зазначено.

На наступний день, 15.09.2023р. ОСОБА_1 надіслав листа Управлінню освіти з повідомленням про те, що шлюб між ним та ОСОБА_4 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 30 листопада 2021 року, актовий запис № 80, яке надано ним у розпорядження комісії 14.08.2023 року, і зазначив про те, що на даний час у нього вже відсутній реальний конфлікт інтересів у розумінні Закону України «Про запобігання корупції». Крім того, з метою врегулювання конфлікту інтересів, крім переведення його на іншу посаду або звільнення з посади, запропонував управлінню вжити інші заходи врегулювання конфлікту інтересів, зокрема, захід передбачений п.2 ч.1 ст. 29 Закону України «Про запобігання корупції», а саме застосування внутрішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчинення нею певних дій чи прийняття рішень (а.с. 68-72,209-212 том 1).

Однак, наказом в.о. начальника Управління освіти від 15.09.2023 року №148/К ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Коломийського ліцею імені М. Грушевського Коломийської міської ради, з 18 вересня 2023 року, відповідно п.41 ч.1 ст. 41 КЗпП України. З підстав, як вказано у наказі, Акту службового розслідування та листа-подання Коломийської окружної прокуратури від 29.08.2023 року (а.с. 13-14,213-214 том 1), що також підтверджується відомостями в трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с. 36 том 1).

І суд відзначає, що вказаний наказ взагалі не містить будь-яких конкретних обставин, за яких в.о. начальника Управління освіти дійшла до висновку щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади директора ліцею саме на підставі п.41 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

У наказі взагалі не наведено, що мала місце наявність у ОСОБА_1 реального та/або потенційного конфлікту інтересів, що такий конфлікт інтересів мав постійний характер і не припинився на момент видання цього наказу, і що такий конфлікт інтересів не міг бути врегульований в інший спосіб, передбачений ст.29 Закону України "Про запобігання корупції", окрім звільнення. Із змісту наказу взагалі неможна встановити будь-які фактичні обставини на підставі яких, було прийнято наказ про звільнення ОСОБА_1 по вказаному пункту.

Акт службового розслідування, на який є посилання у наказі про звільнення ОСОБА_1 , як на підставу для його звільнення, як вже було вказано судом, не містить будь-якого аналізу конкретного випадку, у якому б ОСОБА_1 діяв саме при наявності встановленого комісією реального чи потенційного конфлікту інтересів з точки зору його постійності, продовження, тривалості та безперервності на момент складання Акту, який би було неможливо врегулювати у будь-який інший спосіб ніж звільнення. Акт навіть не містить будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_1 подав свідоцтво про розірвання шлюбу між ним та колишньою дружиною, який комісія вирішила додати до матеріалів службового розслідування. Жодна оцінка цьому не була надана. Акт містить описаний комісією широкий період діяльності позивача на посаді директора, різні прийняті ним рішення у формі наказів у різні дати щодо різних подій, а також різні вчинені ним дії та допущену ним бездіяльність, на думку тих, хто його склав. Однак висновок і рекомендація комісії не містить будь-яких відомостей про конкретний чітко визначений випадок наявності у ОСОБА_1 реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має саме постійний характер і який не міг би бути врегульований у будь-який спосіб, передбачений Законом України "Про запобігання корупції", інший ніж звільнення його з посади. І, в цьому Акті комісія рекомендувала в.о. начальнику Управління освіти звільнити ОСОБА_1 не з підстав, передбачених п.41 ч.1 ст.41 КЗпП України, а за неодноразове та систематичне вчинення корупційних правопорушень та не належне виконання ним службових обов`язків в організаційно-управлінській діяльності закладу.

Що стосується листа керівника окружної прокуратури, з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню ОСОБА_1 правопорушення, пов`язаного з корупцією (який також вказано як підставу для звільнення ОСОБА_1 ), то хоча він і містить відомості про конкретний випадок прийняття позивачем рішення в умовах конфлікту інтересів, в силу ч.3 ст.651 Закону України "Про запобігання корупції", такий лист є виключною підставою для проведення службового розслідування за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. І не може бути ні правовою, ні фактичною самостійною і достатньою підставою для звільнення будь-якої особи з посади на підставі п.41 ч.1 ст.41 КЗпП України.

Разом з цим судом встановлено, що на момент звільнення позивача, діяли наступні нормативні документи, обов`язкові і для позивача, і для відповідача.

Статутом Коломийського ліцею імені М.Грушевського Коломийської міської ради Івано-Франківської області, яке затверджене рішенням міської ради від 28.03.2019 року, було встановлено наступне (а.с.113-138 том 1) :

- засновником Коломийського ліцею імені М.Грушевського є Коломийська міська рада Івано-Франківської області (п.1.5.), і цей ліцей є закладом загальної середньої освіти, що забезпечує здобуття базової та профільної середньої освіти та провадь освітню діяльність відповідно до ліцензії (п.1.7.);

- принципами освітньої діяльності закладу освіти є прозорість і публічність прийняття та виконання управлінських рішень, фінансова, академічна, кадрова та організаційна автономія Коломийського ліцею імені М.Грушевського у межах, визначених законом (п.1.13.);

- автономія Коломийського ліцею імені М.Грушевського визначається його правом залишати у своєму розпорядженні і використовувати власні надходження у порядку, визначеному законодавством (п.1.19);

- призначення на посаду, звільнення з посади педагогічних та інших працівників закладу освіти, інші трудові відносини регулюються законодавством про працю, Законом України «Про загальну середню освіту» та іншими законодавчими актами (п.3.10);

- керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень здійснює повноваження, що делеговані засновником закладу освіти або уповноваженим ним органом та/або передбачені Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» (п.4.4.);

- педагогічна рада закладу освіти ухвалює рішення щодо відзначення, морального та матеріального заохочення учнів (вихованців), працівників закладу та інших учасників освітнього процесу, а також розглядає інші питання, віднесені Законом України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» та/або цим Статутом до її повноважень. Рішення педагогічної ради закладу освіти вводяться в дію наказом керівника закладу (п.4.7.);

- фінансово-господарська діяльність закладу здійснюється на основі його кошторису та за наявності додаткових коштів на фінансування закладу можливе збільшення фонду заробітної плати для індивідуального преміювання працівників (п.7.5., 7.10.);

- засновник закладу освіти або уповноважена ним особа: здійснює контроль за дотриманням установчих документів закладу освіти; здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу освіти; здійснює контроль за недопущенням привілеїв чи обмежень (дискримінації) за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (п.9.7.).

Положенням про Управління освіти Коломийської міської ради від 16.02.2023 року було встановлено наступне (а.с.102-112 том 1):

- управління освіти здійснює організацію, забезпечення та здійснення у визначеному законом порядку контролю за дотриманням керівниками закладів освіти трудових договорів (контрактів) та вимог установчих документів відповідних закладів освіти (п.2.1.11.);

- управління освіти вносить пропозиції щодо обсягів бюджетного фінансування закладів освіти, аналізує їх використання. Є головним розпорядником бюджетних коштів які виділяються з місцевого бюджету на утримання закладів загальної середньої, дошкільної, позашкільної освіти Коломийської міської територіальної громади (п.2.2.19.);

- управління освіти здійснює добір, призначення на посаду та звільнення з посад керівників закладів дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти, у порядку, визначеному законодавством у галузі освіти (п.2.2.33.);

- управління освіти має право вносити органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування пропозиції щодо фінансування закладів та установ освіти, брати безпосередню участь у формуванні бюджету освітньої галузі та реалізувати інші права та функції, що визначені чинним законодавством (п.3.3, 3.12.);

- управління освіти очолює начальник, який призначається на посаду на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України та звільняється з посади міським головою (п.4.2.);

- начальник управління освіти представляє інтереси Коломийської міської територіальної громади в галузі освіти у відносинах з юридичними та фізичними особами, а також здійснює керівництво діяльністю управління освіти, забезпечує виконання покладених на управління освіти завдань, визначає посадові обов`язки і ступінь відповідальності заступника начальника та працівників управління освіти (п.4.3. та 4.3.1.);

- начальник управління освіти призначає на посаду та звільняє з посади керівників закладів освіти у порядку, встановленому чином законодавством України, а також заохочує та накладає дисциплінарні стягнення на працівників Управління освіти, керівників та педагогічних працівників закладів та установ освіти, у порядку, встановленому чинним законодавством (п.4.3.4. та 4.3.5.).

Колективний договір, укладений між дирекцією та профспілковим комітетом Коломийської гімназії імені М.Грушевського на 2018-2023 роки, згідно з додатком 5 передбачав, що (а.с.48-69 т.2):

- начальник управління освіти міської ради має право за поданням керівників виплачувати щорічну грошову винагороду педагогічним працівникам, що перебувають у їх штаті, в межах асигнувань, передбачених кошторисом на оплату праці (п.2.1.);

- начальник управління освіти міської ради має право за поданням керівників преміювати працівників закладів освіти, що перебувають у їх штаті, в межах асигнувань, передбачених кошторисом на оплату праці (п.3.1.).

Колективний договір, укладений між дирекцією та профспілковим комітетом Коломийської гімназії імені М.Грушевського на 2023-2026 роки, згідно з додатком 7 передбачав, що (а.с.70-84 т.2):

- керівник закладу освіти, який має фінансову автономність, має право самостійно приймати рішення щодо преміювання педагогічних працівників, що перебувають у їх штаті (п.2.1.);

- питання надання щорічної грошової винагороди розглядається один раз у рік. Конкретні розміри цих виплат встановлюються начальником управління освіти для закладів, що перебувають у підпорядкуванні управління освіти міської ради та керівникам закладів освіти (п.2.7.);

- керівник закладу освіти, який має фінансову автономію, має право самостійно приймати рішення щодо преміювання педагогічних працівників, що перебувають у їх штаті (п.3.1.).

Таким чином, на момент звільнення позивача з посади директора, питання конфлікту інтересів в діяльності керівників закладів освіти в частині їх самопреміювання щорічною грошовою винагородою вже було вирішено самим Управлінням освіти. А також продовжувала діяти редакція Статуту ліцею, яка передбачала, що педагогічна рада ліцею ухвалює рішення щодо матеріального заохочення працівників закладу та інших учасників освітнього процесу. Хоча рішення педагогічної ради закладу освіти вводяться в дію наказом директора.

Проте судом також встановлено і те, що наказом в.о. директора Коломийського ліцею імені М.Грушевського №83-к від 26.09.2023р. ОСОБА_1 було призначено на посаду вчителя історії та суспільствознавчих дисциплін з 27.09.2023 року (а.с.122 т.2).

І за даними відповідача, ОСОБА_1 працював на цій посаді з 27.09.2023 року по 15.10.2024 року і отримав 109229 грн.01коп. (а.с.143-146).

Оцінка суду змісту спірних правовідносин.

Отже, встановлені судом обставини вказують на те, що у позивача дійсно виникли трудові правовідносини з відповідачем, в межах яких між ними виник спір з приводу правомірності застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення та припинення із ним трудових відносин шляхом його звільнення у зв`язку із наявністю конфлікту інтересів.

І в цьому спорі позивач вважає, що відповідач порушив його право на працю, яке суду слід захистити шляхом визнання не законним та скасування наказу про його звільнення, поновити його на посаді з дати звільнення, а також стягнути з відповідача, який нараховує та виплачує йому заробітну плату середній заробіток, за весь час вимушеного прогулу.

Оцінка суду щодо права позивача.

Стаття 43 Конституції України, гарантує кожному право на працю, одним з аспектів якого є гарантія захисту від незаконного звільнення.

Реалізація права громадянина на працю відбувається, як прямо вказано у частині 2 статті 2 Кодексу законів про працю України шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, установі чи організації. А гарантією захисту від незаконного звільнення є виключний перелік випадків коли трудовий договір може бути розірваний, зокрема і на підставі п.41 ч.1 ст.41 КЗпП України.

Положеннями п.41 ч.1 ст.41 КЗпП України передбачено, що трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадку наявності у працівника реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України "Про запобігання корупції".

Отже, трудовий договір із працівником, у т.ч. і директором ліцею, може бути розірваний виключно у випадку наявності у працівника конкретно визначеного реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України "Про запобігання корупції".

І суд відзначає, що наказ про звільнення позивача не містить конкретно визначеного реального чи потенційного конфлікту інтересів у зв`язку із наявністю якого його було звільнено. Не визначено у наказі про його звільнення і того, що такий конфлікт інтересів дійсно має постійний характер і не припинився не момент звільнення позивача з посади директора. Відсутнє і будь-яке обґрунтування того, чому конкретно визначений конфлікт інтересів не може бути врегульований іншими, передбаченими ст.29 Закону України "Про запобігання корупції" способами, окрім звільнення з посади.

Протягом усього часу розгляду справи суд був дуже уважний до аргументів представниці відповідача про те, що позивача було звільнено саме за те, що він своїм наказом №84-к від 17.09.2021 року преміював свою дружину, тобто саме у цей день прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, який мав постійний характер і який не можна було врегулювати у будь-який інший спосіб, передбачений ст.29 Закону України "Про запобігання корупції", окрім звільнення з посади.

Однак відзначає, що пояснення представника у справі не є засобом доказування, а надані відповідачем докази цього не підтверджують. Крім того, якщо фактичною підставою для звільнення позивача було виключно це рішення, про це прямо і недвозначно повинно було вказано у наказі про його звільнення. Позаяк єдиною підставою для звільнення позивача і його гарантією від незаконного звільнення є наказ роботодавця, в якому буде чітко і недвозначно визначена не тільки передбачена законом правова підстава для звільнення, а й фактична підстава, тобто конкретні фактичні дані з яких можна встановити наявність фактичних даних за наявності яких звільнення може мати місце. Натомість наказ, який оскаржує позивач, містить просте нічим не обґрунтоване посилання на п.41 ч.1 ст.41 КЗпП України, без наведення даних, що фактичні підстави для застосування цієї норми права мали місце.

Разом з цим, якщо навіть позивача і хотіли звільнити на підставі п.41 ч.1 ст.41 КЗпП України у зв`язку із наказом №84-к від 17.09.2021 року яким позивач преміював свою дружину, тобто саме у цей день прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, що підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили. Відповідач повинен був встановити і зазначити про це у наказі про звільнення позивача, чому відповідач вважає, що такий конфлікт інтересів носить постійний характер і що він не припинився на момент його звільнення. І це при тому, що позивач надав комісії, яка проводила службове розслідування, свідоцтво про розірвання шлюбу з дружиною. Цей факт обов`язково повинен був стати предметом оцінки людиною, яка видавала наказ про звільнення позивача, як і те чому і як було встановлено, що якщо конфлікт інтересів продовжував існувати на постійній основі, чому його не можна було врегулювати в інший, передбачений ст.29 Закону України "Про запобігання корупції" спосіб, зокрема зовнішній контроль.

Жодні надані суду докази, окрім відзиву на позов (який не є доказом), не містять відомостей про те, що вказані умови для застосування п.41 ч.1 ст.41 КЗпП України були виконані. А аргументи представника відповідача наведеного не спростовують.

І тому, з огляду на все викладене вище і зазначену норму закону суд вважає, що оскаржуваний позивачем наказ дійсно є незаконним і підлягає скасуванню, а відповідно сам позивач, на підставі ч.1 ст.235 КЗпП України поновленню на роботі (на цій же посаді і з дати його звільнення, зокрема з 18.09.2023р.), оскільки наказом, який оскаржує позивач дійсно було порушено його право на працю. Тому ці позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

При цьому суд врахував, що на момент розгляду справи, ліцей змінив своє найменування, однак позивач підлягає поновленню саме на посаді, яку він займав у ліцеї до його перейменування, а факт перейменування не впливає і не може бути перешкодою для виконання рішення суду у цій частині.

Разом з цим суд враховує, що позивач просив стягнути на його користь за період з дати його звільнення (з 18.09.2023р.) і по 15.10.2023р. середній заробіток за час вимушеного прогулу, який за його підрахунками складає 226741грн.71коп.

Положення частини 2 статті 235 КЗпП України передбачають, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

І застосовуючи вказану норму матеріального права, яка не є новою, суд також враховує і висновок Верховного Суду України, наданий ним у п.32 постанови Пленуму "Про практику розгляду судами трудових спорів". Зокрема у тій частині, яка не втратила своєї актуальності, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи, який працівник мав в цей час.

Іншими словами, якщо у період незаконного звільнення позивач працював, але на нижче оплачуваній роботі, то цей заробіток повинен враховуватись і на його користь присуджується різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Такий висновок узгоджується і з буквальним тлумаченням ч.2 ст.235 КЗпП України і з його системним тлумаченням, яке наведено у постанові Верховного суду від 02 квітня 2024 року справа №520/6577/17, в якій Верховний Суд зазначив, що: "Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує соціальну функцію, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення, і таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства. Таким чином, у разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.".

Однак, у цій справі судом встановлено, що позивач не був повністю позбавлений можливості виконувати трудову функцію та заробляти собі на життя, він був працевлаштований у цього ж відповідача і виконував трудову функцію за що отримував заробітну плату, але виконуючи нижчеоплачувану роботу, що суд і враховує.

Питанню нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу присвячені положення постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, які суд і застосовує.

Зокрема, на виконання положень абзацу 4 пункту 2 Розділу ІІ цього порядку суд констатує, що за останні два календарні місці роботи: серпень і липень 2023 року, відповідач нарахував позивачу заробітну плату в розмірі 5648 грн.42коп (що сторони не оспорювали); на виконання пункту 3 Розділу ІІІ суд враховує всю суму виплат, без вирахування податків; на виконання пункту 5 та пункту 8 Розділу IV, суд відзначає, що: кількість фактично відпрацьованих робочих днів позивачем за вказані два місяці (що не заперечували сторони) складала 7 днів, а тому його середньоденний заробіток склав 806 грн.91 коп.

Число робочих днів, що має бути сплачено середнім заробітком та сам заробіток за період з 19.09.2023 року по 15.10.2024 року (281 робочий день), складає 226741 грн.71коп. (281 робочих днів помножено на 806 гривень - середньоденний заробіток).

Але оскільки, у цей самий період позивач працював і виконував нижче оплачувану роботу, і отримав 109229грн.01коп. заробітної плати, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток тільки у сумі 117512грн.70коп. (що є різницею між середнім заробітком, який він би отримав якби взагалі не працював: 226741грн.71коп. та заробітком, який він отримав за час виконання нижчеоплачуваної роботи: 109229грн.01коп.).

Тому у цій частині, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 117512грн.70коп. У стягненні середнього заробітку у більшому розмірі слід відмовити.

Витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частини 1 та 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу. А згідно з частиною 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.

Тож враховуючи це і оскільки суд, по суті, задовольнив позов на користь позивача, з відповідача дійсно можуть бути стягнені понесені витрати на професійну правничу допомогу.

В силу положень частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З огляду на положення частини 2 статті 137 ЦПК України, для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Представник долучив до матеріалів справи на підтвердження розміру витрат: Додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 19.09.2023 року (а.с.235 том 1) та акт приймання-передачі за договором про надання правової допомоги від 19.09.2023 року (а.с. 236-237 том 1).

З вказаного документу вбачається, що адвокат надав, а позивач отримав такі види правничої допомоги: підготовка та подання позовної заяви вартістю 3000 гривень; участь у підготовчому засіданні та засіданнях у суді першої інстанції незалежно від їх кількості та тривалості вартістю 2000 гривень (а.с.235).

І з огляду на це, і оскільки заперечень проти цих витрат відповідач не подав, суд вважає що розмір витрат на правничу допомогу є співмірним із складністю справи та категорією спору.

І тому, з огляду на викладене, суд вважає що до стягнення із відповідача підлягають витрати на правничу допомогу про які зазначив позивач у розмірі 5000 гривень.

Оцінка суду щодо судового збору.

Положеннями частини 1 і 2 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

А ч.1 ст.141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, в силу положеньчастини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Таким чином, керуючись статтями 2,3,5,10,19,23,34,76-83,89,133,141,227-247,258,259,263-265,272,273,351-355,430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Управління освіти Коломийської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ виконувача обов`язків начальника управління освіти Коломийської міської ради Гриджук В.Д. № 148/К від 15.09.2023 року, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Коломийського ліцею імені М.Грушевського Коломийської міської ради 18.09.2023 року на підставі п.4-1 ч.1 ст. 41 Кодексу законів про працю України.

Поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на посаді директора Коломийського ліцею імені М.Грушевського Коломийської міської ради (ідентифікаційний номер (код ЄДРПОУ): 20553669), з 18 вересня 2023 року. Допустити рішення суду у цій частині до негайного виконання.

Стягнути з Управління освіти Коломийської міської ради (ідентифікаційний номер (код ЄДРПОУ): 02143442; 78200, Україна, Івано-Франківська обл., місто Коломия, вулиця Й. Кобринського, будинок, 10) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошові кошти у розмірі 117512 (сто сімнадцять тисяч п`ятсот дванадцять) гривень 70 (сімдесят) копійок, у якості середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18 вересня 2023 року по 15 жовтня 2024 року, з обов`язковим відрахуванням обов`язкових податків, зборів та платежів. У стягненні середнього заробітку у більшому розмірі - відмовити.

Стягнути з Управління освіти Коломийської міської ради (ідентифікаційний номер (код ЄДРПОУ): 02143442; 78200, Україна, Івано-Франківська обл., місто Коломия, вулиця Й. Кобринського, будинок, 10) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошові кошти у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень у якості компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Управління освіти Коломийської міської ради (ідентифікаційний номер (код ЄДРПОУ): 02143442; 78200, Україна, Івано-Франківська обл., місто Коломия, вулиця Й. Кобринського, будинок, 10) на користь держави: Україна (на рахунок: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2024 року.

Суддя: Коваленко Д. С.