Постанова

від 28.01.2025 по справі 346/5929/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/5929/23

Провадження № 22-ц/4808/107/25

Головуючий у 1 інстанції Коваленко Д. С.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Баркова В.М, Девляшевського В.А,

секретар Струтинська Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління освіти Коломийської міської ради на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти Коломийської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

16 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Управління освіти Коломийської міської ради. Підставою позову вказував порушення законодавства відповідачем при його звільненні та обгрунтовував тим, що наказ про його звільнення є незаконним, оскільки конкретної підстави, через яку його звільнено у зв`язку із конфліктом інтересів, не містить (навіть не вказано про те, який саме конфлікт інтересів мав місце і коли, і яким він був реальним чи потенційним); розірвання трудового договору та звільнення з посади з підстав конфлікту інтересів є винятковим, крайнім заходом, застосувати який роботодавець має право виключно у тих випадках, коли конфлікт інтересів має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України "Про запобігання корупції".

Позивач особисто пропонував відповідачу врегулювати конфлікт інтересів у спосіб, передбачений цим законом, зокрема шляхом застосування зовнішнього контролю. Однак його було рекомендовано звільнити із займаної посади без вирішення питання про застосування цього чи іншого способу врегулювання конфлікту інтересів. Рішення про звільнення позивача містить посилання на лист-подання прокуратури, яке не містить вимоги про необхідність саме звільнення позивача з посади; так само і Акт службового розслідування не містить ні оцінки того, який же саме конфлікт інтересів мав місце, коли саме, і чому не можна було його врегулювати, якщо він мав місце у спосіб, передбачений Законом України "Про запобігання корупції". Разом з цим просив врахувати, якщо його звільняли за преміювання ним своєї дружини за наказом у 2021 році, то з 30.11.2021 року ним було розірвано із нею шлюб, тобто задовго до наказу про його звільнення у 2023 році. І тому такий наказ є незаконним.

Таким чином ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ виконувача обов`язків начальника управління освіти Коломийської міської ради Гриджук В.Д. № 148/К від 15.09.2023 року, яким його було звільнено з посади директора Коломийського ліцею імені М.Грушевського Коломийської міської ради 18.09.2023 року на підставі п.4-1 ч.1 ст. 41 КЗпП України; поновити на посаді директора Коломийського ліцею імені М.Грушевського Коломийської міської ради; стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, який складає 226741,2 грн., стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.

Рішенням Коломийської міської ради на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 до Управління освіти Коломийської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволений частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ виконувача обов`язків начальника управління освіти Коломийської міської ради Гриджук В.Д. № 148/К від 15.09.2023 року, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Коломийського ліцею імені М.Грушевського Коломийської міської ради 18.09.2023 року на підставі п.4-1 ч.1 ст. 41 Кодексу законів про працю України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Коломийського ліцею імені М.Грушевського Коломийської міської ради з 18 вересня 2023 року.

Стягнуто з Управління освіти Коломийської міської ради на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 117 512,70 гривень у якості середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18 вересня 2023 року по 15 жовтня 2024 року з обов`язковим відрахуванням обов`язкових податків, зборів та платежів. У стягненні середнього заробітку у більшому розмірі відмовлено.

Стягнуто з Управління освіти Коломийської міської на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5000 гривень у якості компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з Управління освіти Коломийської міської ради на користь держави Україна судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач Управління освіти Коломийської міської ради подало апеляційну скаргу. Вважає оскаржене рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із порушенням вимог матеріального та процесуального права, висновки суду не грунтуються на наявних у матеріалах справи доказах.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи рішення, вказує на те, що наказ про звільнення позивача не містить конкретно визначеного реального чи потенційного конфлікту інтересів у зв`язку із наявністю якого його було звільнено, не визначено і того, що такий конфлікт інтересів дійсно має постійний характер, відсутнє будь-яке обґрунтування, чому конкретно визначений конфлікт інтересів не може бути врегульований іншими, передбаченими ст. 29 Закону України «Про запобігання корупції», способами. Управління освіти Коломийської міської ради вказує, що такі твердження суду не ґрунтуються на вимогах норм матеріального права адже норми КЗпПУ не містять прямих вказівок щодо змісту наказу про звільнення особи.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ № 148/К від 15.09.2023 року містить всю необхідну інформацію щодо роботодавця, працівника, що підлягає до звільнення, підстави звільнення із обов`язковим посиланням та конкретну норму (пункт, частину, статтю) КЗпПУ, розпорядження про здійснення розрахункових виплат при звільненні, посилання на документальні підстави звільнення, підпис уповноваженої особи роботодавця та підпис працівника, що засвідчує факт ознайомлення з наказом. Крім того наявний Акт службового розслідування від 13.09.2023 року, зі змістом якого позивач ОСОБА_1 був ознайомлений та мав можливість надавати пояснення під час даного службового розслідування.

Також в справі є копія постанови Коломийського міськрайонного суду від 18.07.2023 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Отже, ОСОБА_1 , який попередньо неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, що пов`язані із вчиненням ним дій в умовах реального конфлікту інтересів, був обізнаний із причинами та підставами свого звільнення. Тому висновок суду про те, що наказ про звільнення не містить належних підтверджень та обґрунтувань, не лише не грунтується на наявних в матеріалах справи доказах, а й суперечить вимогам чинного трудового законодавства України.

До того ж наказом № 23/к від 16 січня 2023 року позивача було притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Оскільки до ОСОБА_1 протягом року вже було застосовано такий вид дисциплінарного стягнення як догана, то наступним видом стягнення є звільнення, що корелюється із вимогами ст. 65-1 Закону України «Про запобігання корупції» та ст. 147 КЗпП України. Судом не надано належної оцінки тій обставині, що у позивача дійсно був наявний реальний конфлікт інтересів, а відповідач дійсно вчинив усі необхідні та достатні дії, передбачені розділом 5 Закону України «Про запобігання корупції» для врегулювання зазначеного конфлікту іншим, ніж звільнення, шляхом. Дані обставини справи не дали змоги застосувати інші, крім звільнення, шляхи усунення конфлікту інтересів.

Незважаючи на те, що формально шлюб між позивачем та ОСОБА_2 розірвано, вони продовжують проживати разом, ведуть спільне подружнє життя, мають спільний побут, інтереси. Зазначена обставина підтверджується довідкою № 1 від 07.03.2024 року, виданою головою правління ОСББ «Надія-12». Таким чином, твердження позивача про усунення ним конфлікту інтересів є неправдивим. Проте дана обставина залишилась поза увагою суду, не була ним досліджена, мотиви її відхилення в рішенні не наведені. Отже, ОСОБА_2 є підлеглою позивача та прийняття ним щодо неї рішень, пов`язаних із трудовими відносинами, не лише про преміювання, а й інші (переведення, звільнення тощо) знову ж таки призведе до виникнення реального конфлікту інтересів.

Одночасно необгрунтованість висновку суду про незаконність наказу про звільнення ОСОБА_1 тягне за собою і необгрунтованість рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки зазначені вимоги є похідними від встановлення правомірності дій відповідача щодо звільнення позивача.

Крім того суд першої інстанції в оскарженому рішенні зазначив, що пояснення представника у справі не є засобом доказування, а надані відповідачем докази цього не підтверджують. Однак до матеріалів справи скаржником було надано відзив на позов, у якому наведено підстави та мотиви заперечень проти позовних вимог позивача та додано до відзиву ряд письмових доказів в обгрунтування наведених у ньому заперечень. Проте судом в оскарженому рішенні жодної оцінки наданим відповідачем доказам надано не було, мотивів їх відхилення у рішенні не наведено. Тому вимогам вмотивованості та обґрунтованості оскаржене судове рішення не відповідає.

Апелянт просить рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко В.С. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржене рішення є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню. Натомість, доводи скаржника, викладені ним у своїй апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, більше того вони фактично дублюють аргументи відповідача, зазначені ним у відзиві на позовну заяву, які в свою чергу, були перевірені судом першої інстанції та яким вже була надана оцінка.

Посилання відповідача на факт притягнення у минулому позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 та ч.2 ст. 172-7 КУпАП, як на підставу законності свого рішення про звільнення позивача і відповідно як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції не витримує критики, оскільки як вбачається із змісту самого наказу про звільнення, позивача було звільнено не на підставі ст. 65-1 Закону України «Про запобігання корупції» або п. 5 ч. 2 ст. 38 Закону України «Про повну загальну середню освіту» чи за будь-якими іншими підставами, а саме на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю, тобто звільнено з ініціативи роботодавця у випадку наявності у працівника реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України «Про запобігання корупції». При цьому, як правильно встановив суд першої інстанції, вказаний наказ взагалі не містить будь-яких конкретних обставин, за яких відповідач дійшов до висновку щодо наявності підстав для звільнення позивача з посади директора ліцею саме на підставі п.4-1 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Судом першої інстанції на підставі всебічного та об`єктивного судового розгляду правильно встановлено, що відповідач не надав належних доказів законності та обґрунтованості звільнення позивача, а самі по собі пояснення представника відповідача не підтверджені документально і не є засобом доказування.

Твердження відповідача про те, що наказі про звільнення позивача зазначено усіх необхідних відомостей, але суд всупереч закону не врахував це, не відповідають дійсності, оскільки ні з самого наказу про звільнення, ні із змісту документів, на які містить посилання даний наказ, не можна зробити жодних висновків щодо наявності або відсутності у позивача конфлікту інтересів та неможливості врегулювання такого конфлікту інтересів у спосіб, визначений ст. 29 Закону України «Про протидію корупції», інший аніж звільнення.

Одна лише згадка у наказі відповідача № 148-К від 15.09.2023 про норму КЗпПУ, як підставу для звільнення позивача і відсутність будь-яких інших відомостей щодо наявності в останнього конфлікту інтересів, а також інформації, у чому такий конфлікт інтересів полягає та чому його неможливо врегулювати у спосіб інший, ніж звільнення, свідчить про незаконність та необґрунтованість такого наказу.

Тому просить апеляційну скаргу Управління освіти Коломийської міської ради залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2024 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників Управління освіти Коломийської міської ради Козловської М.І., Костромін Н.Р., які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення позивача ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_3 , вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу про звільнення і поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що трудовий договір із працівником, у т.ч. і директором ліцею, може бути розірваний виключно у випадку наявності у працівника конкретно визначеного реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України "Про запобігання корупції". Однак оспорений наказ про звільнення позивача не містить конкретно визначеного реального чи потенційного конфлікту інтересів у зв`язку із наявністю якого його було звільнено. Не визначено у наказі про звільнення і того, що такий конфлікт інтересів дійсно має постійний характер і не припинився не момент звільнення позивача з посади директора. Відсутнє будь-яке обґрунтування того, чому конкретно визначений конфлікт інтересів не може бути врегульований іншими, передбаченими ст.29 Закону України "Про запобігання корупції" способами, окрім звільнення з посади. Отже, роботодавець повинен був встановити і зазначити в наказі, за які саме дії, що вказують на конфлікт інтересів, звільнено позивача, навести мотиви, чому відповідач вважає, що такий конфлікт інтересів носить постійний характер і він не припинився на момент його звільнення. Разом з тим комісією, яка проводила службове розслідування, не надано оцінки факту розірвання шлюбу позивача з дружиною, яка працює під його керівництвом, що свідчить про намір позивача врегулювати це питання. Тому судом зазначено, якщо конфлікт інтересів продовжував існувати на постійній основі, то відповідач не надав переконливих обгрунтувань, чому такий конфлікт не можна було врегулювати в інший, передбачений ст.29 Закону України "Про запобігання корупції", спосіб, зокрема зовнішній контроль. На думку суду представником відповідача обставини, на які посилався позивач, не спростовані.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції є передчасними, не відповідають вимогам закону і встановленим по справі обставинам, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 01.09.2005 року ОСОБА_1 працював вчителкм історії Коломийської гімназії ім. М. Грушевського на підставі наказу №79-К від 30.08.2005 року. (а.с.16-37 том 1).

З 02.03.2015 року позивач переведений з посади заступника директора з навчально-виховної роботи на посаду директора Коломийської гімназії ім. М.Грушевського (а.с.16-37 том 1).

27 вересня 2021 року його наказом №84-к як директора Коломийського ліцею імені М.Грушевського (з нагоди дня працівників освіти за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків) педагогічним працівникам Коломийського ліцею імені М.Грушевського наказано виплатити щорічну грошову винагороду у розмірі 25% від посадового окладу, у тому числі і ОСОБА_2 і та йому самому, хоча на той час вони перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.192-195 том 1, а.с.9 том 2).

Аудиторським звітом від 20.12.2022 року Управлінням фінансів і внутрішнього аудиту Коломийської міської ради встановлено, (а.с. 142-159 том 1) :

- відповідно до п.4.5 наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, керівникам навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» керівниками навчальних закладів надано право затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи в межах коштів на оплату праці;

- до аудиту представлено колективний договір на 2018-2023 рок між дирекцією та профспілковим комітетом Коломийської гімназії імені М.Грушевського (правонаступником якої є ліцей) з додатками. Одним із додатків Колективного договору є Положення про надання щорічної грошової винагороди та премій педагогічним працівникам та іншим працівникам навчальних закладів за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків та з нагоди професійних свят та ювілейних дат згідно якого преміювання працівників здійснюється начальником управління освіти міської ради за подання керівника ліцею. Однак ліцеєм не приведено Колективний договір та Положення про преміювання у відповідність до нового статусу (фінансової автономії);

- фактично преміювання здійснювалось директором ліцею в розмірах, що не перевищують 100% посадового окладу з урахуванням надбавок і доплат в межах фонду оплати праці та без погодження із управлінням освіти, яке вимагається наявними Положеннями про преміювання (Розділ ІІ);

- у зв`язку із чим рекомендовано на рівні об`єкту аудиту - Коломийського ліцею імені М. Грушевського: привести Колективний договір та Положення про преміювання працівників у відповідність із статусом фінансової автономії (Розділ ІV);

- на рівні об`єкту аудиту - Коломийської міської ради/управління освіти Коломийської міської ради: враховуючи надання директором ліцею стимулюючих виплат (премій) працівниці із таким самим прізвищем, ініціювати проведення відповідними уповноваженими органами/особами перевірки дотримання антикорупційного законодавства (Розділ IV).

16.01.2023 року наказом №23-к в.о. начальника управління освіти Коломийської міської ради "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4 " позивачу було оголошено догану, серед іншого, й за те, що що він як директор ліцею преміював працівників без погодження з управлінням освіти (а.с.165 том 1).

Наказом директора Коломийського ліцею імені М.Грушевського ОСОБА_1. №41-к від 04 квітня 2023 року "Про преміювання працівників" наказано у квітні 2023 року провести нарахування одноразової премії у розмірі 3750 гривень працівникам Коломийського ліцею імені М.Грушевського, у тому числі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.197-201 том 1).

Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2023 року було встановлено, що ОСОБА_1 від імені Коломийського ліцею ім. М. Грушевського підписав наказ № 84-к від 17.09.2021 року «Про виплату грошової винагороди» згідно з яким преміював працівників Коломийського ліцею ім. М.Грушевського, в тому числі і близьку особу (дружину) ОСОБА_2 . Таким чином, директор Коломийського ліцею ім. М. Грушевського Коломийської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_1 , будучи відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, порушив вимоги п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону, а саме не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів, не повідомив вищестоящий орган - Коломийську міську раду про наявність у нього реального конфлікту інтересів, а саме про намір видати наказ № 84-к від 17.09.2021 року Про виплату грошової винагороди, згідно з яким його близькій особі (дружині) ОСОБА_2 , виплачено грошову винагороду (а.с.170-174 т.1, 10-14 т.2). Крім того, цією ж постановою суду встановлено, що директор Коломийського ліцею ім. М. Грушевського Коломийської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_1 , будучи відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст.3 Закону суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, порушив вимоги п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону, а саме вчинив дії і прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, що виразилось в підписанні наказу № 84-к від 17.09.2021 року Про виплату грошової винагороди, згідно з яким його близькій особі (дружині) ОСОБА_2 , виплачено грошову винагороду, що свідчить про приватний інтерес, зумовлений особистою зацікавленістю в преміюванні близької особи (а.с.170-174 т.1, 10-14 т.2).

У зв`язку із чим вказаною постановою суду (яка набрала законної сили 29.07.2023р.) ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7 та ч.2 ст. 172-7 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу (а.с. 170-174 т.1, 10-14 т.2). Тобто, судом дійсно не було накладено на нього стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю, пов`язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності.

У серпні 2023 року керівник Коломийської окружної прокуратури звернувся до Голови Коломийської міської ради з проханням вирішити питання про призначення та проведення службового розслідування з метою встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню ОСОБА_1 правопорушення, пов`язаного з корупцією, і за результатами вжити заходів щодо недопущення вчинення у майбутньому аналогічних правопорушень, і притягнути винних до дисциплінарної відповідальності (а.с.58-61, 166-169 т.1).

На підставі чого 11.08.2023 року наказом в.о. начальника Управління освіти Коломийської міської ради (наказом №126 від 11.08.2023р.) вирішено провести службове розслідування щодо директора Коломийського ліцею імені м. Грушевського Коломийської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_1 (а.с.38-41,175-177,178 том 1). 21.08.2023 року вирішено продовжити службове розслідування щодо директора Коломийського ліцею імені М.Грушевського Коломийської міської ради Івано-Франківської області (а.с. 47 том 1).

Відповідно до протоколу № 1 засідання комісії з проведення службового розслідування щодо виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню ОСОБА_1 правопорушення, пов`язаного з корупцією від 14.08.2023 року, заступник начальника управління освіти запропонувала позивачу надати усне пояснення у справі. Він визнав, що дійсно видав наказ від 17 вересня 2021 року № 84 «Про виплату грошової винагороди», на підставі якого преміював свою дружину ОСОБА_2 ; що з поданням про виплату щорічної грошової винагороди своїй дружині ОСОБА_2 до управління освіти Коломийської міської ради не звертався та вищевказаний наказ не погоджував; наказ від 17 вересня 2021 року № 84 «Про виплату грошової винагороди» був виданий без подання та погодження з управлінням освіти, а Національне агентство з питань запобігання корупції про наявний конфлікт інтересів не повідомляв. Разом з цим, було вирішено долучити до матеріалів службового розслідування свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та його дружиною (а.с.44-46, 179-181 т.1).

Відповідно до протоколу №2 засідання комісії з проведення службового розслідування щодо виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню ОСОБА_1 правопорушення, пов`язаного з корупцією від 11.09.2023 року, комісією вирішено додати до матеріалів службового розслідування додаткові документи, які на думку членів комісії свідчили про видачу ОСОБА_1 аналогічних наказів про преміювання дружини в минулому (а.с.182-184 т.1).

Актом службового розслідування від 13.09.2023р. щодо директора Коломийського ліцею імені Михайла Грушевського Коломийської міської ради ОСОБА_1 було встановлено, що (а.с.52-57,186-191 т.1):

- відповідно до підпункту «а» п.2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» директор ліцею ОСОБА_1 , як посадова особа юридичної особи публічного права, є суб`єктом на якого поширюється дія Закону, у тому числі вимогу статті 28 Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. Водночас встановлено, що постановою Коломийського міськрайонного суду від 18.07.2023 року у справі № 346/3806/23 ОСОБА_1 , який обіймає посаду директора Коломийського ліцею імені М.Грушевського визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень (вступ);

- 17 вересня 2021 року директор Коломийського ліцею імені М.Грушевського ОСОБА_1 , видав наказ № 84 «Про виплату грошової винагороди». Згідно даного наказу директор ОСОБА_1 призначив виплату щорічної грошової винагороди працівникам ліцею, в тому числі, і своїй близькій особі, а саме дружині - ОСОБА_2 , що суперечить ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та свідчить про приватний інтерес, зумовлений особистою зацікавленістю в преміюванні близької особи (щодо правопорушення пов`язаного з корупцією);

- також 17 вересня 2021 року № 84 «Про виплату грошової винагороди» ОСОБА_1 самостійно прийняв рішення про виплату собі щорічної грошової винагороди у розмірі 25% від посадового окладу, хоча у нього були відсутні службові повноваження щодо одноосібного преміювання себе, як посадової особи, з чого вбачається систематичне порушення директором Коломийського ліцею імені Михайла Грушевського ОСОБА_1 Закону України «Про запобігання корупції». З окремим поданням до управління освіти Коломийської міської ради не звертався та не погоджував даного наказу в управлінні освіти, що суперечить ст. 27-29 Закону України «Про запобігання корупції» (щодо виплати винагороди ОСОБА_1 собі);

- умовою вчинення корупційного порушення ОСОБА_1 директор Коломийського ліцею імені М.Грушевського є те, що ліцей наділений фінансовою автономією. Зокрема, можливістю керівника самостійно та відповідально приймати рішення у фінансових питаннях (висновок комісії);

- комісія рекомендує в.о. начальника управління освіти Вікторії Гриджук: за неодноразове та систематичне вчинення корупційних правопорушень та неналежне виконання службових обов`язків в організаційно-управлінській діяльності закладу притягнути ОСОБА_1 , (враховуючи догану оголошену Наказом Управління освіти міської ради від 16.01.2023 року № 23-К «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4 ») до дисциплінарної відповідальності у вигляді застосування дисциплінарного стягнення - звільнення (а.с. 52-57 том 1).

В.о. начальника Управління освіти Гриджук В. 14.09.2023р. у зв`язку із наявним у ОСОБА_1 постійним реальним конфліктом інтересів, з метою його врегулювання, письмово запропонувала ОСОБА_1 перевести його на посаду заступника директора ліцею (а.с.67,206-208 т.1).

15.09.2023р. ОСОБА_1 надіслав листа Управлінню освіти з повідомленням про те, що шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 30 листопада 2021 року, актовий запис № 80, яке надано ним у розпорядження комісії 14.08.2023 року, і зазначив про те, що на даний час у нього вже відсутній реальний конфлікт інтересів у розумінні Закону України «Про запобігання корупції». Крім того, з метою врегулювання конфлікту інтересів, крім переведення його на іншу посаду або звільнення з посади, запропонував управлінню вжити інші заходи врегулювання конфлікту інтересів, зокрема, захід передбачений п.2 ч.1 ст. 29 Закону України «Про запобігання корупції», а саме застосування внутрішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчинення нею певних дій чи прийняття рішень (а.с. 68-72,209-212 том 1).

Наказом в.о. начальника Управління освіти від 15.09.2023 року №148/К ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Коломийського ліцею імені М. Грушевського Коломийської міської ради, з 18 вересня 2023 року, відповідно п.41 ч.1 ст. 41 КЗпП України. З підстав, як вказано у наказі, Акту службового розслідування та листа-подання Коломийської окружної прокуратури від 29.08.2023 року (а.с. 13-14,213-214 том 1), що також підтверджується відомостями в трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с. 36 том 1).

Також судом встановлено, що згідно з Статутом Коломийського ліцею імені М.Грушевського Коломийської міської ради Івано-Франківської області, яке затверджене рішенням міської ради від 28.03.2019 року:

- засновником Коломийського ліцею імені М.Грушевського є Коломийська міська рада Івано-Франківської області (п.1.5.), і цей ліцей є закладом загальної середньої освіти, що забезпечує здобуття базової та профільної середньої освіти та провадь освітню діяльність відповідно до ліцензії (п.1.7.);

- принципами освітньої діяльності закладу освіти є прозорість і публічність прийняття та виконання управлінських рішень, фінансова, академічна, кадрова та організаційна автономія Коломийського ліцею імені М.Грушевського у межах, визначених законом (п.1.13.);

- автономія Коломийського ліцею імені М.Грушевського визначається його правом залишати у своєму розпорядженні і використовувати власні надходження у порядку, визначеному законодавством (п.1.19);

- призначення на посаду, звільнення з посади педагогічних та інших працівників закладу освіти, інші трудові відносини регулюються законодавством про працю, Законом України «Про загальну середню освіту» та іншими законодавчими актами (п.3.10);

- керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень здійснює повноваження, що делеговані засновником закладу освіти або уповноваженим ним органом та/або передбачені Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» (п.4.4.);

- педагогічна рада закладу освіти ухвалює рішення щодо відзначення, морального та матеріального заохочення учнів (вихованців), працівників закладу та інших учасників освітнього процесу, а також розглядає інші питання, віднесені Законом України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» та/або цим Статутом до її повноважень. Рішення педагогічної ради закладу освіти вводяться в дію наказом керівника закладу (п.4.7.);

- фінансово-господарська діяльність закладу здійснюється на основі його кошторису та за наявності додаткових коштів на фінансування закладу можливе збільшення фонду заробітної плати для індивідуального преміювання працівників (п.7.5., 7.10.);

- засновник закладу освіти або уповноважена ним особа: здійснює контроль за дотриманням установчих документів закладу освіти; здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу освіти; здійснює контроль за недопущенням привілеїв чи обмежень (дискримінації) за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (п.9.7.).

Положенням про Управління освіти Коломийської міської ради від 16.02.2023 року було встановлено наступне (а.с.102-112 том 1):

- управління освіти здійснює організацію, забезпечення та здійснення у визначеному законом порядку контролю за дотриманням керівниками закладів освіти трудових договорів (контрактів) та вимог установчих документів відповідних закладів освіти (п.2.1.11.);

- управління освіти вносить пропозиції щодо обсягів бюджетного фінансування закладів освіти, аналізує їх використання. Є головним розпорядником бюджетних коштів які виділяються з місцевого бюджету на утримання закладів загальної середньої, дошкільної, позашкільної освіти Коломийської міської територіальної громади (п.2.2.19.);

- управління освіти здійснює добір, призначення на посаду та звільнення з посад керівників закладів дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти, у порядку, визначеному законодавством у галузі освіти (п.2.2.33.);

- управління освіти має право вносити органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування пропозиції щодо фінансування закладів та установ освіти, брати безпосередню участь у формуванні бюджету освітньої галузі та реалізувати інші права та функції, що визначені чинним законодавством (п.3.3, 3.12.);

- управління освіти очолює начальник, який призначається на посаду на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України та звільняється з посади - міським головою (п.4.2.);

- начальник управління освіти представляє інтереси Коломийської міської територіальної громади в галузі освіти у відносинах з юридичними та фізичними особами, а також здійснює керівництво діяльністю управління освіти, забезпечує виконання покладених на управління освіти завдань, визначає посадові обов`язки і ступінь відповідальності заступника начальника та працівників управління освіти (п.4.3. та 4.3.1.);

- начальник управління освіти призначає на посаду та звільняє з посади керівників закладів освіти у порядку, встановленому чином законодавством України, а також заохочує та накладає дисциплінарні стягнення на працівників Управління освіти, керівників та педагогічних працівників закладів та установ освіти, у порядку, встановленому чинним законодавством (п.4.3.4. та 4.3.5.).

Колективний договір, укладений між дирекцією та профспілковим комітетом Коломийської гімназії імені М.Грушевського на 2018-2023 роки, згідно з додатком 5 передбачав, що (а.с.48-69 т.2):

- начальник управління освіти міської ради має право за поданням керівників виплачувати щорічну грошову винагороду педагогічним працівникам, що перебувають у їх штаті, в межах асигнувань, передбачених кошторисом на оплату праці (п.2.1.);

- начальник управління освіти міської ради має право за поданням керівників преміювати працівників закладів освіти, що перебувають у їх штаті, в межах асигнувань, передбачених кошторисом на оплату праці (п.3.1.).

Колективний договір, укладений між дирекцією та профспілковим комітетом Коломийської гімназії імені М.Грушевського на 2023-2026 роки, згідно з додатком 7 передбачав, що (а.с.70-84 т.2):

- керівник закладу освіти, який має фінансову автономність, має право самостійно приймати рішення щодо преміювання педагогічних працівників, що перебувають у їх штаті (п.2.1.);

- питання надання щорічної грошової винагороди розглядається один раз у рік. Конкретні розміри цих виплат встановлюються начальником управління освіти для закладів, що перебувають у підпорядкуванні управління освіти міської ради та керівникам закладів освіти (п.2.7.);

- керівник закладу освіти, який має фінансову автономію, має право самостійно приймати рішення щодо преміювання педагогічних працівників, що перебувають у їх штаті (п.3.1.).

Отже, статутом закладу встановлено, що автономія Коломийського ліцею імені М.Грушевського визначається його правом залишати у своєму розпорядженні і використовувати власні надходження у порядку, визначеному законодавством. Керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень здійснює повноваження, що делеговані засновником закладу освіти або уповноваженим ним органом та/або передбачені Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» (п.4.4.). Колективним договором між дирекцією та профспілковим комітетом Коломийської гімназії імені М.Грушевського на 2023-2026 роки передбачено, що керівник закладу освіти, який має фінансову автономність, має право самостійно приймати рішення щодо преміювання педагогічних працівників, що перебувають у їх штаті.

Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За змістом пункту 41 частини першої статті 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках наявності у працівника реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер, не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України «Про запобігання корупції».

Зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначається Законом України «Про запобігання корупції» (далі - Закон).

З урахуванням положень статті 81 ЦК України навчальні заклади державної та комунальної форм власності є юридичними особами публічного права.

Директор Коломийської гімназії імені М.Грушевського ОСОБА_6 відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» є посадовою особою юридичної особи публічного права.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що пряме підпорядкування - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням.

Згідно зі статтею 1 Закону під потенційним конфліктом інтересів розуміють наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.

Приватний інтерес згідно зі статтею 1 Закону є будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

При цьому приватний інтерес не обмежується фінансовими чи матеріальними інтересами або тими інтересами, які дають службовій особі пряму особисту вигоду, в тому числі неправомірну.

Потенційний конфлікт інтересів, як і реальний конфлікт інтересів має три складові: перша складова - це наявність у особи повноваження, які можуть бути використані для задоволення приватного інтересу; друга складова - це наявність у особи приватного інтересу в тій сфері, в якій він виконує зазначені вище повноваження; третя складова - це ризик впливу приватного інтересу державного службовця на об`єктивність чи неупередженість прийняття ним рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених обов`язків та повноважень в майбутньому.

На відміну від реального конфлікту інтересів при потенційному конфлікті суперечність між приватним інтересом і службовими повноваженнями існує так само, як при реальному, різниця ж полягає в тому, що у випадку потенційного конфлікту приватний інтерес може вплинути на об`єктивність прийняття службовцем рішення чи вчинення діянь лише в майбутньому при настанні певних обставин.

Однак, варто відзначити, що при визначенні наявності в особи потенційного конфлікту інтересів необхідно визначити коло обставин, які потрібно враховувати як такі, що можуть вплинути на виникнення реального конфлікту в майбутньому. Такі обставини за своєю правовою природою є «відкладальними» за аналогією з терміном, який використовується в цивільному праві. Наведене в статті 1 Закону поняття фактично не визначає кола відкладальних обставин та допускає занадто широке тлумачення поняття «потенційний конфлікт інтересів».

Розширене тлумачення «відкладальної обставини» передбачає можливість попередження досить значного кола можливих ситуацій, які можуть призвести до вже реального конфлікту інтересів.

Так, згідно з приписами абзацу першого частини першої статті 27 Закону України «Про запобігання корупції» не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв`язку з виконанням повноважень близьким їм особам особи, зазначені у підпунктах "а", "в" - "з" пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції", не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв`язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

Пряме підпорядкування - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням (ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції")

Відповідно до статті 1 Закону України "Про запобігання корупції" наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

близькі особи - особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких із суб`єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також - незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб`єкта;

члени сім`ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Згідно з Статутом ліцею керівник закладу - директор організує діяльність закладу освіти, визначає функціональні обов`язки педагогічних працівників. Заклад має фінансову, академічну, кадрову та організаційну автономію в межах закону. Керівник закладу вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу освіти (т.1 а.с. 113-138).

Враховуючи той факт, що позивачу, який з 2015 року займає посаду директора закладу, прямо підпорядкована його дружина ОСОБА_2 , яку він власним наказом від 28.12.2020 року прийняв на роботу, і розірвав шлюб в листопаді 2021 року, між ними існує потенційний конфлікт інтересів. Такі обставини підтверджувалися постановою Коломийського міськарйонного суду від 18.07.2023 року.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про запобігання корупції" особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, до яких відносяться зокрема державні службовці, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Частиною 3 статті 28 Закону України "Про запобігання корупції" безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів упродовж семи робочих днів роз`яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.

Відповідно до частини 4 статті 28 Закону України "Про запобігання корупції" безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов`язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.

Частинами 5, 6 статті 28 Закону України "Про запобігання корупції" передбачено, що у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов`язана звернутися за роз`ясненнями до територіального органу Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.

Якщо особа отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона звільняється від відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона зверталася за роз`ясненням пізніше було виявлено конфлікт інтересів.

Отже, передбачений пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про запобігання корупції" обов`язок державного службовця повідомити керівника про наявність у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли він дізнався про наявність такого конфлікту, має на меті забезпечення вжиття керівником заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів підлеглої особи шляхом прийняття відповідного рішення у дводенний строк.

Статтею 29 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено заходи зовнішнього та самостійного врегулювання конфлікту інтересів. Згідно з нормами цієї статті зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом: 1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; 2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень; 3) обмеження доступу особи до певної інформації; 4) перегляду обсягу службових повноважень особи; 5) переведення особи на іншу посаду; 6) звільнення особи.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону, звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.

Враховуючи наведені вище норми Закону й те, що позивач наділений, як керівник установи, в якій працює його колишня дружина, організаційно-розпорядчими функціями (а.с.15), зокрема, повноваженнями з прийняття на роботу працівників управління, звільнення їх з роботи, застосування до них заохочень, дисциплінарних стягнень тощо, тому потенційний конфлікт інтересів, між ним, як керівником установи, та його дружиною, яка там також працює, і щодо якої він приймав певні розпорядчі рішення під час перебування у шлюбі, має постійний характер, тому в інший спосіб, ніж звільнення позивача з роботи, цього конфлікту не можна уникнути. Так, представник відповідача пояснив, що не має адміністративної можливості організувати постійний контроль розпоряджень позивача стосовно роботи його колишньої дружини, як і контролювати питання оплати її роботи і преміювання, шляхом зовнішнього контролю з урахуванням автономності навчального закладу.

Відтак, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про неправомірність звільнення позивача із займаної посади на підставі пункт 4-1 частини першої статті 41 КЗпП України.

Звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу (частина друга статті 34 Закону України «Про запобігання корупції»).

Установивши, що в діях ОСОБА_1 наявний потенційний конфлікт інтересів, який має постійний характер, роботодавець із дотриманням вимог Закону України «Про запобігання корупції» вжив заходи щодо зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів і запропонував позивачеві переведення на наявну вакантну посаду заступника директора, однак позивач не надав свою згоду на переведення, отже такий крайній захід як звільнення для врегулювання конфлікту інтересів застосований Управлінням освіти до ОСОБА_1 законно.

Такий в правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 20 травня 2020 року у справі № 160/5162/19, від 06 липня 2020 року у справі № 803/849/16.

Зокрема, у вказаних постановах Верховний Суд зробив висновок про те, що потенційний конфлікт інтересів завжди існуватиме, якщо в особи у сфері її повноважень є приватний інтерес, здатний вплинути на об`єктивність чи неупередженість рішення або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.За таких умов, навіть якщо особа приймає об`єктивні та неупереджені рішення,що в повній мірі відповідають закону, відбудеться надалі втрата довіри до органу,в якому вона працює.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №727/8727/16-ц зроблено правовий висновок такого змісту: «Право вибору заходу врегулювання конфлікту інтересів належить роботодавцю і складає зміст його дискреційний повноважень. Закон України «Про запобігання корупції» визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень. Цей закон не містить положень про обов`язок роботодавця застосовувати до особи всі можливі заходи врегулювання конфлікту інтересів до працівника перед звільненням. У ньому лише зазначено про обов`язок роботодавця застосувати такі заходи і надається право вибору у прийнятті рішення роботодавцем для досягнення цілей цього закону - запобігання корупції».

Переведення або звільнення особи у зв`язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів здійснюється лише у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований іншим шляхом (ст. 34 Закону № 1700).

Таким чином, не вжиття уповноваженим органом більш м`яких заходів врегулювання за умови відмови позивача від переведення на іншу посаду, яка б виключала наявність постійного конфлікту інтересів, жодним чином не спростовує правомірність рішення Управління освіти про звільнення позивача, оскільки право вибору заходу врегулювання конфлікту інтересів належить роботодавцю і складає зміст його дискреційних повноважень.

Доводи заперечень позивача проти апеляційної скарги про те, що він усунув потенційний конфлікт інтересів, оскільки розлучився із дружиною, що була його підлеглою, і тепер не підпорядковується безпосередньо своєму чоловіку, тому постійного характеру такий конфлікт інтересів не носить, не впливають на думку колегії суддів з урахуванням вищевикладеного аналізу норм права стосовно можливості підпорядкованості керівнику близьких осіб, визначених Законом України "Про запобігання корупції".

За таких обставин неможливо погодитися із думкою суду, що висновок Акту службового розслідування не містить будь-яких відомостей про конкретний чітко визначений випадок наявності у ОСОБА_1 реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має саме постійний характер і який не міг би бути врегульований у будь-який спосіб, передбачений Законом України "Про запобігання корупції" - інший, ніж звільнення його з посади.

Не відповідає обставинам справи висновок суду про те, що комісія рекомендувала в.о. начальника Управління освіти звільнити ОСОБА_1 не з підстав, передбачених п.41 ч.1 ст.41 КЗпП України, а за неодноразове та систематичне вчинення корупційних правопорушень та не належне виконання ним службових обов`язків в організаційно-управлінській діяльності закладу. Так, у висновку вказаного акту дійсно зазначено, що ОСОБА_1 вчиняв дії і приймав рішення в умовах реального конфлітку інтересів, а однією з умов вчинення таких дій є автономність навчального закладу і право керівника самостійно приймати рішення про фінансові заохочення.

Позиція суду першої інстанції стосовно того, що Акт службового розслідування не містить будь-якого аналізу конкретного випадку, у якому б ОСОБА_1 діяв саме при наявності встановленого комісією реального чи потенційного конфлікту інтересів з точки зору його постійності, продовження, тривалості та безперервності на момент складання Акту, не грунтується на конкретних обставинах справи. Думка суду про те, що відповідач всупереч закону не вживав заходів врегулювання такого питання, зокрема, шляхом зовнішнього контролю, є припущенням, оскільки судом не з`ясовано таке реальнее право Управління освіти і можливість подібного втручання в діяльність керівника ліцею. Крім того, як зазначалося вище, роботодавцем позивачу було запропоновано переведення на іншу посаду саме з ціллю врегулювання конфлікту інтресів, від чого він відмовився.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).

Апеляційний суд встановив, що позивач не погодився на можливий варіант врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер, і що відповідач не мав адміністративної і організаційної можливості зовнішнього контролю за діяльністю позивача з урахуванням статусу ліцею. Отже, відповідач вичерпав усі можливості для врегулювання такого питання щодо позивача. Тому колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що його звільнення проведено незаконно.

Відповідно, неможливо не погодитися із доводами апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не доведено обставин, викладених у позовній заяві щодо незаконності його звільнення у зв`язку із тим, що відповідачем не застосовані усі заходи врегулювання реального конфлікту інтересів в очолюваному позивачем навчальному закладі із організацією заходів зовнішнього контролю за його діяльністю.

Доводи заперечень позивача проти апеляційної скарги Управління освіти її не спростовують, зводяться до викладення обставин звільнення, яким обгрунтована позовна заява, і які спростовані доказами у справі.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що у відповідача були підстави провести звільнення позивача відповідно до пункту 41 частини першої статті 41 КЗпП України, і вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі є необґрунтованими. Як наслідок, не підлягають задовленню вимоги про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи і наданим сторонами доказам, судом у зв`язку із цим неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заявлених ОСОБА_1 вимог.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

За подання апеляційної скарги відповідачем Управлінням освіти Коломийської міської ради сплачено судовий збір в сумі 5 292,92 грн.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити, а апеляціійна скарга відповідача підлягає до задоволення, то у відповідності до ст. 141 ЦПК судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 5 292, 92 грн підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління освіти Коломийської міської ради задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2024 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління освіти Коломийської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 05 лютого 2025 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.М. Барков

В.А. Девляшевський