Постанова

від 17.09.2024 по справі 296/2012/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/2012/23 Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н.М.

Категорія 76 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Житомирі цивільнусправу №296/2012/23 за позовом ОСОБА_1 до Державноїслужби Україниз питаньпраці провизнання припиненимитрудових відносинта зобов`язаннявчинити певнідії, за апеляційною скаргою Державної служби України з питань праці на рішення Корольовськогорайонного судум.Житомира від2квітня 2024року, ухвалене під головуванням судді Анциборенко Н.М.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Вдовиченко Б.В., звернувся з позовом, в якому зазначив, що 5 березня 2013 року між позивачем та Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України укладено контракт №1 про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника ДП «Житомирський ЕТЦ Держгірпромнагляду України», на термін до 5 березня 2018 року включно.

В подальшому ДП «Житомирський ЕТЦ Держгірпромнагляду України» віднесено до сфери управління Державної служби України з питань праці та перейменовано у ДП «Житомирський ЕТЦ».

Наказом Держгірпромнагляду України № 170-к від 5 червня 2015 року, під час тимчасової непрацездатності, ОСОБА_1 звільнено із займаної посади згідно з пунктом 7-2частини першої статті 36 КЗпП України з підстав, передбаченихЗаконом України «Про очищення влади».

Наказом Держгірпромнагляду України № 174-к від 08 червня 2015 року "Про внесення змін до наказу від 5 червня 2015 року № 170-к", в перший робочий день після відновлення працездатності, позивача звільнено вдруге.

Наказом ДП "Житомирський експертно-технічний центр Держпраці" № 150-к від 17 серпня 2015 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 17 серпня 2015 року.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2019 року визнано незаконними та скасовані наказ Держгірпромнагляду України № 170-к від 05 червня 2015 року, наказ № 174-к від 08 червня 2015 року, а також наказ № 105-к від 17 серпня 2015 року.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ДП "Житомирський ЕТЦ", стягнуто з ДП "Житомирський ЕТЦ" на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнуто з Державної служби з питань праці України та ДП "Житомирський ЕТЦ" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2019 року в частині поновлення позивача на роботі скасовано й ухвалено нове судове рішення,- про відмову у задоволенні цих вимог. В решті рішення залишене без змін.

Постановою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2019 року в частині, яка не скасована судом апеляційної інстанції та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року залишено без змін.

При вирішенні даного спору суди дійшли висновку про те, що звільнення позивача з посади начальника ДП « Житомирський ЕТЦ Держгірпромнагляду» відбулося з порушенням вимог законодавства, проте у зв`язку із закінченням строку дії контракту у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі було відмовлено.

Отже, у даному випадку роботодавець зобов`язаний був видати наказ про звільнення з посади у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

Представник позивача зазначає, що відповідач добровільно не виконав рішення суду та адміністрацією роботодавця не були видані відповідні накази.

За таких обставин, позивач звернувся до Державної служби України з питань праці із заявою про винесення наказу, яким просив поновити його на посаді директора ДП "Житомирського експертно-технічного центру Держгірпромнагляду України, а також видати наказ, яким звільнити його з посади начальника ДП "Житомирського експертно-технічного центру Держгірпромнагляду України" з 5 березня 2018 у зв`язку із закінченням строку дії контракту №1 від 5 березня 2015 року, а також внести відповідні записи до його трудової книжки.

На вказане звернення відповідач направив ОСОБА_1 лист, у якому повідомив, що підстави для винесення наказів про поновлення та звільнення з посади начальника ДП "Житомирського експертно-технічного центру Держгірпромнагляду України", а також внесення відповідних записів до трудової книжки у Держпраці, відсутні.

Представник ОСОБА_1 , вважає, що такими діями відповідач допустив порушення вимог трудового законодавства, зокрема, право позивача на припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений, право на вільне обрання місця роботи на власний розсуд, а також порушив пп. 1 п. 3 Положення про Державнуслужбу Україниз питаньпраці,а саме, здійснення державногонагляду таконтролю задодержанням законодавствапро працю.

Вищевказане, стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом за захистом порушених прав.

Таким чином представник ОСОБА_1 адвокат Вдовиченко Б.В., просив визнати припиненими трудові відносини, які виникли на підставі контракту №1 від 5 березня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та Державною службою України з питань праці, згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, з 6 березня 2018 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору, про що видати відповідний наказ (розпорядження).

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 2 квітня 2024 року позов задоволено.

Визнано припиненими трудові відносини, які виникли на підставі контракту №1 від 5 березня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та Державною службою України з питань праці, згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП Україниз 6 березня 2018 року, у зв`язку із закінченням строку трудового договору, про що видати відповідний наказ (розпорядження).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове,- про відмову у задоволенні позову.

Зокрема, зазначає, що оскільки ОСОБА_1 працював керівником Державного підприємства що належало до сфери управління Держгірпромнагляду, яке є суб`єктом надання адміністративних послуг, щодо нього була проведена відповідна перевірка, передбачена Законом України «Про очищення влади». Наказом № 170-к від 5 червня 2015 року позивач був звільнений з посади, з підстав, передбаченихпунктом 7-2частини 1 статті 36 КЗпП України.

20 квітня 2015 року позивачем подана заява про те, що до нього застосовуються заборони, визначені ч. 3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» , що є самостійною та достатньою підставою для припинення трудового договору, відповідно до п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП Україниу порядку, визначеному цим Законом.

Відповідач наголошує, на тому щоКЗпП Українине встановлює порядок припинення трудового договору за згаданої підстави, а відсилає саме доЗакону України "Про очищення влади".

Вказує, що відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про очищення влади» відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, яка передбачена частиною третьою або четвертоюстатті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положенняЗакону України "Про очищення влади", що формується та ведеться Міністерством юстиції України.

Відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, оприлюднюються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та вносяться до відповідного Реєстру протягом трьох робочих днів з дня надходження із Державної судової адміністрації України до Міністерства юстиції України наданої з Єдиного державного реєстру судових рішень електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили. Державна судова адміністрація України надсилає до Міністерства юстиції України таку електронну копію рішення суду не пізніш як на десятий день з дня набрання ним законної сили.

Звертає увагу на те, що заява про застосування заборон, передбаченихЗаконом України «Про очищення влади», подавалась ОСОБА_1 до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, з яким заявник перебував у трудових відносинах.

Разом з тим, відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 4 Закону подання заяви, у якій особа повідомляє про те, що до неї застосовується заборона, зазначена у частині третій або четвертійстатті 1 цього Закону, є достатньою підставою для звільнення особи із займаної посади. Згадана норма є імперативною та не допускає будь-яких виключень з цього правила.

Зазначає, що Державне підприємство «Житомирський ЕТЦ» реорганізовано в ТОВ « Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» , яке не відноситься до сфери управління Держпраці. Відтак, вважає, що позовні вимоги до Державної служби України з питань праці є безпідставними, адже даний спір повинен бути вирішений між ОСОБА_1 та ТзОВ "ЖЕТЦ Держпраці», оскільки останнє не перебуває в стані припинення та здійснює свої повноваження відповідно до статуту.

Звертає також увагу на те, що трудовий договір був укладений строком до 5 березня 2018 року. Разом з тим, цивільна справа за позовом ОСОБА_1 про скасування наказів про звільнення та поновлення на роботі, розглядалась судами першої та апеляційної інстанцій в період з 2015 року по 2019 року, а тому не було підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі.

У відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що твердження відповідача про те, що відомості стосовно нього знаходяться в Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положенняЗакону України "Про очищення влади", не відповідає дійсності. Такі відомості відсутні, що підтверджується листом № 109824/139965-33-22/13 від 21 листопада 2022 року Міністерства юстиції України.

Крім того, ОСОБА_1 наголошує на тому, що факт його незаконного звільнення підтверджується судовими рішеннями, ухваленими у цивільній справі за його позовом до ДП «Житомирський експертно технічний центр Держпраці» та Державної служби України з питань праці про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначає, що судові рішення набрали законної сили та є обов`язковими для виконання. Проте представник Держпраці, не виконуючи судового рішення, звернувся до суду з касаційною скаргою, у задоволенні якої судом касаційної інстанції було відмовлено.

ОСОБА_1 наголошує, що намагається звільнитись у законний спосіб, проте будь-яких рішень про припинення трудових обов`язків у зв`язку із закінченням дії контракту відповідачем не приймалось, у трудову книжку не вносились відомості щодо підстав його звільнення, що свідчить про порушення його права.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу.

Позивач та його представник не визнали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 5 березня 2013 року між Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України та ОСОБА_1 укладено контакт про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника державного підприємства "Житомирський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України", терміном до 05 березня 2018 року включно (а.с.30-35).

Наказом Держгірпромнагляду України від 5 червня 2015 року №170-к, під час тимчасової непрацездатності позивача, його було звільнено з посади начальника ДП "Житомирський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України" з підстав, передбачених Законом України « Про очищення влади», відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Наказом Держгірпромнагляду України від 8 червня 2015 року №174-к « Про внесення змін до наказу від 5 червня 2015 року №170-к» позивача було звільнено вдруге, в перший робочий день після відновлення працездатності.

Наказом державного підприємства "Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» від 17 серпня 2015 року №150-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 17 серпня 2015 року з підстав, передбачених Законом України « Про очищення влади», відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України, про що внесено відповідний запис до трудової книжки позивача.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від Житомира від 31 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано наказ Держгірпромнагляду України № 170-к від 5 червня 2015 року про звільнення позивача, наказ Держгірпромнагляду України № 174-к від 8 червня 2015 року « Про внесення змін до наказу від 5 червня 2015 року», а також наказ ДП « Житомирський ЕТЦ» від 17 серпня 2015 року №105-к про звільнення ОСОБА_1 .

Цим же рішенням поновлено позивача на посаді начальника ДП «Житомирський ЕТЦ», (незалежно від назви посади, яка існує на дату винесення судового рішення) як керівника та першої посадової особи відповідно до контракту.

Стягнуто з ДП « Житомирський ЕТЦ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 158812 грн. 70 коп..

Стягнуто з Державної служби з питань праці України та ДП «Житомирський ЕТЦ» на користь позивача по 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційні скарги Державної служби України з питань праці та ДП «Житомирський ЕТЦ» задоволено частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2019 року в частині задоволення позовних вимог про поновлення на роботі скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення,- про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції залишене без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду про те, що перевірка, передбачена вимогами Закону України « Про очищення влади», щодо позивача не була проведена, й дії відповідача при його звільненні не відповідали вимогам законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позову про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ДП "Житомирський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України", суд апеляційної інстанції виходив з того, що на день ухвалення рішення, а саме 31 травня 2019 року, дія укладеного із позивачем контракту закінчилася й виконання рішення суду у цій частині є неможливим.

Постановою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року касаційні скарги Державної служби з питань праці та ДП « Житомирський ЕТЦ Держпраці» залишено без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2019 року в нескасованій частині та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року залишено без змін.

24 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до директора ДП "Житомирський ЕТЦ Держпраці" ОСОБА_2 про внесення зміни до його трудової книжки щодо підстав та дати звільнення у зв`язку із скасуванням наказів про звільнення. Крім того, просив надати детальний розрахунок виплачених сум при проведенні остаточного розрахунку при звільненні (а.с.142).

Відповідно до листа Державного підприємства "Житомирський експертно-технічний центр Держпраці" вищевказане звернення розглянуто та надано детальний розрахунок (а.с.143).

Копія листа Державного підприємства "Житомирський експертно-технічний центр Держпраці" від 19.10.2021 №159/07-05/21 свідчить про розгляд звернення позивача від 18.10.2021 щодо внесення до його трудової книжки запису про звільнення, у зв`язку із закінчення строку, на який укладався контракт та повідомлено, що ДП "Житомирський експертно-технічний центр Держпраці" не наділено повноваженнями щодо внесення записів про закінчення терміну дії контракту до трудової книжки ОСОБА_1 , оскільки не є стороною контракту №1 від 05.03.2013 (а.с.118).

Матеріали справи також свідчать, що позивач 20 жовтня 2021 року звертався до в.о. голови Державної служби України з питань праці з проханням внести запис до трудової книжки про звільнення з вказаної посади у зв`язку із закінченням строку дії контракту (а.с.145).

Як вбачається з копії відповіді на вказане звернення, Державна служба України з питань праці повідомила, що у зв`язку із скасуванням наказу № 170-к від 5 червня 2015 року, наказу № 174-к від 8 червня 2015 року, наказу № 105 к від 17 серпня 2015 року у судовому порядку, видання органом окремих наказів є недоцільним. Також повідомлено про неможливість внесення змін до трудової книжки у зв`язку із змінами у сфері управління майном ДП «Житомирський ЕТЦ» (а.с. 15).

Судом також встановлено, що 11 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до голови Державної служби України з питань праці з проханням видати наказ, яким поновити його на посаді начальника ДП "Житомирського експертно-технічного центру Держгірпромнагляду України" із 17 серпня 2015 року по 5 березня 2018 року; видати наказ, яким звільнити його з посади начальника ДП "Житомирського експертно-технічного центру Держгірпромнагляду України" з 5 березня 2018 у зв`язку із закінченням дії контракту №1 від 5 березня 2013 року, а також внести відомості до його трудової книжки, відповідно до вищевказаних наказів. Підставою звернення були постанова Житомирського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року та постанова Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 296/6246/17-ц (а.с.12-13).

В матеріалах справи міститься відповідь Державної служби України з питань праці на вказане звернення про те, що підстави для видання наказів про поновлення та звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ДП "Житомирського експертно-технічного центру Держгірпромнагляду України", а також внесення відповідних записів до трудової книжки у Держпраці, відсутні (а.с.14).

Відповідно до копії листа Міністерства юстиції України №109824/139965-33-22/13 від 21.11.2022 року щодо вилучення відомостей з Єдиного реєстру осіб, щодо яких застосовано положенняЗакону України "Про очищення влади", ОСОБА_1 повідомлено, що за результатами розгляду наданих матеріалів відомості про нього 21.11.2022 року вилучені з Єдиного реєстру осіб, щодо яких застосовано положенняЗакону України "Про очищення влади"(а.с.144).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту сприятиме відновленню його трудових прав, гарантованих Конституцією України. При цьому, суд розцінив бездіяльність відповідача щодо припинення трудових правовідносин із ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку дії контракту як таку, що порушує його трудові права, зазначивши, що відповідач не виконав свій обов`язок щодо розірвання трудового догоовру з підстав, які зазначені у судових рішеннях. Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Отже, цивільні права та інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права та/або інтересу позивача.

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права та/або інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права та/або інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права (інтересу) позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право та/або інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У статті 43 Конституції України закріплено правило про те, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

У частинах третій та четвертій статті 36 КЗпП Українивизначено, що зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно з пунктом 2 частини першоїстатті 36 КЗпП Українипідставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2і3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку його дії не потребує заяви чи будь-якого волевиявлення працівника. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Тому контракт припиняється за закінченням строку його дії. Винятком з цього правила є фактичне продовження трудових відносини, коли жодна з сторін за закінченням строку дії трудового договору не поставила вимогу про їх припинення. У такому випадку дія трудового договору вважається продовженою на невизначений строк ( статті 39-1 КЗпП України), а у випадку, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк - на строк, передбачений законодавчими актами.

Як свідчать матеріали справи, позивача незаконно звільнено з роботи. З метою захисту своїх трудових прав він змушений був звернутися до суду. За час розгляду трудового спору закінчився строк дії укладеного з ним контракту, внаслідок чого суд був позбавлений можливості задовольнити позовну вимогу про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ДП «Житомирський ЕТЦ».

Оскільки звільнення ОСОБА_1 було здійснене з порушенням вимог законодавства й на час вирішення судом спору про поновлення його на роботі трудові правовідносини припинилися в силу положень пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, проте рішення про таке припинення відповідачем не прийнято, й наказ про звільнення позивача у зв`язку із закінченням строку дії контракту не видавався, суд першої інстанції обгрунтовано визнав припиненими трудові правовідносини.

Відповідач не виконав свого обов`язку щодо прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку дії контракту №1 від 5 березня 2013 року, як це передбачено пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, тому право позивача на припинення трудового договору із цієї підстави є порушеним.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб й дійшов вірного висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним та таким, що призведе до захисту його порушеного права.

Схожівисновки містятьсяу постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 668/15258/15-ц (провадження № 61-863св17), від 5 вересня 2018 року у справі № 552/4015/15-ц (провадження № 61-8981св18), від 22 травня 2019 року у справі № 757/61865/16-ц (провадження № 61-33113св18),від 14 липня 2021 року у справі № 205/8103/18 (провадження № 61-4388св20).

Таким чином, відсутні підстави для скасування рішення суду, яке ухвалене з дотриманням вимог матеріального й процесуального права.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст.259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з питань праці залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 2 квітня 2024 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: