Рішення

від 23.10.2024 по справі 522/10740/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/10740/21

Провадження № 2/522/1587/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року Приморського районного суду міста Одеси у складі:

головуючого судді Свячена Ю.Б.,

при секретарі судового засідання Бондар А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служби у справах дітей Одеської міської ради та Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку її виховання, -

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2021 року позивачі звернулись із позовом, який в подальшому було уточнено, до ОСОБА_3 про усунення перешкоди у спілкуванні, вихованні дитини. В обґрунтування своїх вимог позивачі посилалися на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стосунки між подружжям не склалися. Шлюб між цими сторонами розірваний, дитина проживає із матір`ю, яка перешкоджає батьку у спілкуванні із сином. ОСОБА_2 є бабусею ОСОБА_5 та також позбавлена можливості брати участь у вихованні, спілкуванні із онуком. Вирішити спір в досудовому порядку сторонам не вдалось, тому позивачі звернулися до суду із даним позовом.

01 вересня 2021 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси (головуючий - суддя Шенцева О.П.) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації, про визнання способу у вихованні дитини, зобов`язання не чинити перешкоди, надіслано за підсудністю до Малиновського районного суду м. Одеси.

14 червня 2022 року заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси вирішено позов задовольнити частково; зобов`язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні, вихованні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина шляхом встановлення перебування дитини із батьком :

- кожної суботи з 10.00 до 19.00 годину (в перші три місяці з початку фактичного виконання рішення суду - в присутності матері, в подальшому - без присутності матері);

- 25.04 кожного року - не менше трьох годин в день без присутності матері, які безпосередньо обумовлюються батьками;

- кожного року в період зимових канікул із досягненням дитиною шкільного віку - 7 днів без присутності матері в період, що визначається батьками за їх домовленістю;

- кожного року в період літніх канікул із досягненням дитиною шкільного віку - 14 днів без присутності матері в період, що визначається батьками за їх домовленістю.

Зобов`язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні, вихованні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши спосіб участі баби у вихованні малолітнього онука шляхом встановлення перебування дитини із бабусею : - систематично кожної п`ятниці місяця з 14.00 по 19.00 годину (в перші три місяці з початку фактичного виконання рішення суду - в присутності матері, в подальшому - без присутності матері).

17 серпня 2022 року через канцелярію Малиновського районного суду м. Одеси представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2022 року. Представник апелянтів не погоджується з оскаржуваним заочним рішенням, вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та з неповним з`ясуванням судом першої інстанції усіх обставин справи. Так, представник апелянтів зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги всі докази, які наявні в матеріалах справи. При цьому, представник апелянтів звертає увагу на те, що після винесення Органом опіки та піклування висновку «Про можливість визначення способів участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_4 » від 30 серпня 2021 року, матір сина, відповідачка, не виконує даний висновок, у зв`язку з чим позивач-1 змушений звертатися до Органу опіки та піклування із заявами про те, щоб співробітники провели профілактичну бесіду з матір`ю та застосували до останньої певні заходи виховного та пояснювального характеру. Також, представник апелянтів повідомляє, що відповідачка часто виїжджає за кордон, про що повідомляє у соціальних мережах, при цьому, є підстави вважати, що малолітній син проживає в цей період з бабусею. Крім того, представник апелянтів вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано та безпідставно визначено порядок зустрічей батька з сином в перші три місяці з початку фактичного виконання рішення суду в присутності матері. З огляду на викладене в апеляційній скарзі, представник апелянтів просить поновити апелянтам строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2022 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовну заяву в повному. Відзив на апеляційну скаргу позивачів до апеляційного суду не надходив.

19 квітня 2023 року безпосередньо на адресу Одеського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга адвоката Савенкова Олександра Сергійовича в інтересах ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеса від 14 червня 2022 року, в якій апелянт просить оскаржуване рішення скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що рішення підлягає скасуванню відповідно до ст. 378 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції. При цьому, апелянт посилаючись на ст. 27 ЦПК України, згідно з якою позови подаються за місцем проживання відповідача, зазначає, що позовна заява повинна була бути поданою до Приморського районного суду м. Одеса, оскільки рішенням Малиновського районного суду м. Одеса від 22 лютого 2022 року по справі №521/20261/20 ОСОБА_3 було визнано такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 . Апелянт також стверджує, що позивачі взагалі не знаходяться на території України та не мають фактичного бажання спілкуватися з дитиною. При цьому, на думку апелянта, спілкування батька та бабусі з ОСОБА_7 призводить до емоційного стресу дитини, останній взагалі не бажає та боїться знаходитись з позивачами наодинці. Разом з тим, апелянт стверджує, що розглядаючи справу без участі позивачів та відповідачки у судовому засіданні, та відповідно безпосередньо без дитини, судом першої інстанції було порушено право на справедливий судовий розгляд.

04 травня 2023 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в якому представник позивачів наголошувала на тому, що підсудність спору визначена відповідно до чинного законодавства та перевірена судом. При цьому, представник позивачів зауважила, що сторона відповідача не надавала суду жодних заяв чи клопотань, в яких було б заявлено про непідсудність справи Малиновському районному суду м. Одеси. Крім того, представник позивачів вважає, що оскільки між батьками виник конфлікт, спричинений перешкодами у спілкуванні батька з сином зі сторони матері, то допит малолітнього у судовому процесі спричинить емоційний стрес, зважаючи на вік дитини, адже дитина у 5-річному віці не здатна сформулювати свою думку та погляди. Тому, представник позивачів просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 .

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

У судовому засіданні 02 листопада 2023 року, представник позивачів та позивач ОСОБА_2 просили задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 відмовити. Представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_3 , проти задоволення апеляційної скарги позивачів заперечував. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції до суду не подавали.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників провадження та дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги частково підлягають задоволенню, а оскаржуване заочне рішення скасуванню із направленням справи для розгляду по суті за підсудністю, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуване заочне рішення, суд першої інстанції встановив, що дитина проживає із матір`ю. Відповідач перешкоджає позивачам у спілкуванні із дитиною. На час звернення позивачів із позовом в досудовому порядку вирішити питання про їх участь у спілкуванні і вихованні малолітнього ОСОБА_5 сторонам не вдалось, що частково обумовлено об`єктивними обставинами такими як не перебування батьків дитини шлюбі, їх окремим проживанням, неприязними відносинами, що склалися між сторонами по справі. Визначаючи спосіб участі батька та бабусі у спілкуванні з дитиною, суд першої інстанції врахував маленький вік дитини, її стать, звичайний уклад її життя, здобуті навички для свого віку, місця проживання сторін, особисті неприязні стосунки, які склались між ними, прихильність дитини за віком до матері, а тому дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Апеляційний суд скасував заочне рішення та направив справу до іншого суду за підсудністю.

Відтак, справа була передана до Приморського районного суду м. Одеси.

Суд першої інстанції враховує докази надані позивачами, а саме висновок органу опіки та піклування про можливість визначення способів участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , року виданого Приморською районною адміністрацією, згідно даного висновку Приморська районна адміністрація, як орган опіки та піклування, зобов?язала ОСОБА_3 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька у вихованні сина та визначено способу участі гр. ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з сином перший та третій тиждень: понеділок, середа, п?ятниця з 15:00 до 20:00 у присутності матері до налагодження стосунків , а також дні народження та святкові дні за попередньою домовленістю батьків.

Висновок органу опіки та піклування щодо необхідності проведення зустрічей сина з батьком виключно у присутності матері є безпідставними та необгрунтованими , оскільки між сторонами існують неприязні відносини, які при зустрічі переростають у суперечки, що матиме негативний вплив на психоемоційний стан дитини, негативно вплине на ставлення сина до батька. Відтак, проведення зустрічей у присутності матері не сприятиме налагодженню відносин між сином та батьком. Зустрічі та спілкування сина з батьком, без присутності третіх осіб відповідатимуть якнайкращим інтересам дитини та батька.

Враховуючи вік дитини, з метою налагодження та нормалізації стосунків між батьком та сином, вважаємо за можливе встановити графік спілкування та зустрічей в другий та четвертий тиждень місяця з 17:00 годин четверга до 18:00 годин суботи без присутності матері. Доводи висновку Органу опіки та піклування про проведення зустрічей батька виключно у присутності матері є необґрунтованими, оскільки такі вимоги обмежують права батька та дітей на безперешкодне особисте спілкування.

Крім того, до уточненої позовної заяви позивачами було надано копію рапорту Старшого інспектора СЮП ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 14.05.2021 року N?10627 відповідно до якого, 14.05.2021 року до чергової частини надійшло повідомлення гр. ОСОБА_1 по факту вчинення домашнього насильства зі сторони колишньої дружини, ОСОБА_3 , яка не дозволяє батьку бачитись з сином. У ході проведення перевірки 14.05.2021 року інспектор поліції спільно із заявником здійснив виїзд за адресою мешкання ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 , однак двері ніхто не відчинив. Обстежуючи прилеглу територію парку Юність, було виявлено бабусю з онуком, який плакав там та мав садна на обличчі, однак бабуся дитини, матір Відповідачки - ОСОБА_8 почала кричати, поводитись агресивно та тікати, погрожувала при цьому батьку дитини. Це все відбувалось у присутності малолітнього.

Також, суд враховує і інші заяви та надані позивачами документи, копії квитанцій про відправку посилок, які містили в собі подарунки для дитини, як доказ того, що позивачі постійно намагалися спілкуватися із дитиною та копії пояснення свідків, які свідчать про те, що позивачі дійсно намагалися налагодити контакт з матір`ю дитини та встановити графік зустрічей з сином та онуком самостійно.

В свою чергу суд звертає увагу і на те, що відповідачкою не було надано відзиву, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, відповідачем не надано суду жодних доказів, які би підтверджували той факт, що вона не заперечує проти зустрічей сина з батьком та бабусею по лінії батька (позивачами по справі).

Суд приймає до уваги, що відповідно до Постанови Верховного суду від 30.09.2021 року по справі №176/1955/20, вказано наступне: «Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дітей, спілкуванні з ними, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, враховує принцип рівності прав батьків у вихованні дітей та передусім інтереси дітей з урахування конкретних обставин справи. Установивши, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють можливості позивача спілкуватися з синами, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахував чоловічу стать дітей, вік, особливості розвитку хлопчиків в такому віці, режим дня, стан здоров`я, врахував рішення органу опіки та піклування від 23 листопада 2020 року, а також надані цим органом під час розгляду справи письмові пояснення із запропонованим графіком періодичних тимчасових побачень, погодився з ним, проте дійшов висновку про доцільність встановити такий (запропонований органом опіки і піклування) порядок і спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітніми синами без участі матері».

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов?язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв?язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам?ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв?язків із сім?єю, крім випадків, коли сім?я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, №10383/09, Рішення від 16 липня 2015 року).

За висновками Європейського суду з прав людини, - між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, N 31111/04, § 54, Рішення від 07 грудня 2006 року).

У питанні участі Позивача-1 (батька дитини) у вихованні та спілкуванні з сином пріоритетними мають бути найкращі інтереси дитини, які за їх важливістю мають переважати над інтересами батьків, саме спільно проведений відпочинок під час канікул з бабусею є тим самим способом збереження міцних сімейних зв?язків, про які завжди наголошують в Рішення Верховного суду, Європейського суду з прав людини, і це відповідатиме якнайкращим інтересам дитини та батька.

За змістом ст.ст. 3, 7, 8, 10 Конвенції «Про права дитини» від 20.11.1989 року, у усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно ст.ст. 11, 15, 16, 16-1 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Отже, при вирішенні спору щодо забезпечення реалізації права доступу до дитини, участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини, з урахування конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини.

При розгляді судом спорів щодо забезпечення реалізації права доступу до дитини, що має на меті визначення порядку спілкування з дитиною одного з батьків, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (стаття 19 СК України).

Частиною 1 ст. 2 СК України врегульовано сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, у томі числі і спілкуватися зі своїм батьком, бабусею та дідусем.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно вимог ст. 15 вказаного Закону, дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом буде визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі, коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Дані положення законодавства повністю знайшли відображення і з Положеннями Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року.

Згідно вимог ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

На підставі ст. 151 ч.ч.1,3 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Стаття 52 Конституції України вказує на те, що форми та методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України, Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, Декларації з прав дитини від 20.11.1959 року та Закону України «Про охорону дитинства».

Положеннями статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 607/13092/16-ц (провадження № 61-1713св17) зазначено, що будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

За правилами частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров`я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 172/456/21: «Вирішуючи питання про графік спілкування позивача з онуками, суди врахували, що батьки не дійшли згоди щодо визначення у добровільному порядку місця проживання малолітніх дітей, а рішення з цього питання відповідними органами чи судом не приймалося, наявний конфлікт між колишнім подружжям - батьками дітей, що створює перешкоди у вільному спілкуванні між онуками та бабою. Разом із цим, врахувавши інтереси малолітніх дітей та конкретні обставини саме цієї справи, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, правильно визначив порядок спілкування баби з онуками, з яким Верховний Суд погодився, оскільки такий забезпечує якнайкращі інтереси дітей».

Положення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, §108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ у справі «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, § 82).

Подібні правові висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини висловлені у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2019 року у справі «Швець проти України» («Shvets v. Ukraine», заява № 22208/17), а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15.

При цьому у вищевказаній постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено, у тому числі, й те, що для врахування балансу інтересів у цій справі суд звертається до положення статті 257 СК України, згідно з якою баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивачів обґрунтованими щодо зобов`язання відповідача не чинити перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною підлягають до задоволення шляхом визначення способу участі батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення наступного порядку спілкування з дитиною:

-кожний другий та четвертий тиждень місяця з 17:00 годин четверга до 18:00 годин суботи без присутності матері;

-в період зимніх канікул не менше семи днів, в період літніх канікул не менше 30 днів за домовленістю між батьками;

-щороку ІНФОРМАЦІЯ_7, у день народження сина з 16:00 годин до 19:00 годин, без присутності матері;

-спілкуватися з дитиною, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом відеозв`язку, зокрема з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, WhatsApp), та/або за допомогою програм Zoom, Skype сім разів на тиждень, з понеділка по неділю в часовий проміжок з 18:00 по 19:00 годину, з урахуванням режиму дня дитини та різниці в часі з країною перебування;

- у випадку перебування дитини за кордоном безперешкодне спілкування з дитиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього візуального контакту між батьком та дитиною з урахуванням режиму дня та зайнятості дитини.

А також Визначити ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з внуком - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом встановлення їх побачень:

-в перші та треті вихідні місяця, а саме: з 16:00 годин п`ятниці до 14:00 годин неділі, без присутності матері;

-святкові дні за домовленістю з матір`ю;

-спілкування з дитиною, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом відеозв`язку, зокрема, з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, WhatsApp), та/або за допомогою програм Zoom, Skype сім разів на тиждень, з понеділка по неділю в часовий проміжок з 19:00 по 20:00 годину, з урахуванням режиму дня дитини та різниці в часі з країною перебування;

- у випадку перебування дитини закордоном безперешкодне спілкування з дитиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього візуального контакту між бабусею та дитиною з урахуванням режиму дня та зайнятості дитини.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про доцільність задоволення позовної вимоги про покладення обов`язку на відповідача не чинити перешкод позивачам у вихованні та спілкуванні з дитиною, оскільки сторона відповідача не надала відзиву та доказів по справі, а в судовому засіданні зазначили, що вони заперечують проти задоволення позовних вимог і просили відмовити повністю у задоволенні позовної заяви.

Крім того, суд зауважує, що право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає його інтересам. Між тим з батьків, хто проживає окремо і дитиною має існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дітей з батьками служить задоволенню життєво важливих потреб дитини. Крім того, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Діти мають рости під опікою і відповідальністю обох батьків, а тому участь позивача у вихованні дитини, спілкуванні між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а буде відповідати інтересам дитини.

Отже, суд погоджується та вважає обґрунтованими позовні вимоги позивачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 17, 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служби у справах дітей Одеської міської ради та Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку її виховання - задовольнити.

Визначити спосіб участі батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення наступного порядку спілкування з дитиною:

-кожний другий та четвертий тиждень місяця з 17:00 годин четверга до 18:00 годин суботи без присутності матері; у випадку перебування дитини за кордоном;

-в період зимніх канікул не менше семи днів, в період літніх канікул не менше 30 днів за домовленістю між батьками;

-щороку ІНФОРМАЦІЯ_7, у день народження сина з 16:00 годин до 19:00 годин, без присутності матері;

-спілкуватися з дитиною, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом відеозв`язку, зокрема з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, WhatsApp), та/або за допомогою програм Zoom, Skype сім разів на тиждень, з понеділка по неділю в часовий проміжок з 18:00 по 19:00 годину, з урахуванням режиму дня дитини та різниці в часі з країною перебування;

-безперешкодне спілкування з дитиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього візуального контакту між батьком та дитиною з урахуванням режиму дня та зайнятості дитини.

Визначити ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з внуком - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом встановлення їх побачень:

-в перші та треті вихідні місяця, а саме: з 16:00 годин п`ятниці до 14:00 годин неділі, без присутності матері;

-святкові дні за домовленістю з матір`ю;

-спілкування з дитиною, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом відеозв`язку, зокрема, з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, WhatsApp), та/або за допомогою програм Zoom, Skype сім разів на тиждень, з понеділка по неділю в часовий проміжок з 19:00 по 20:00 годину, з урахуванням режиму дня дитини та різниці в часі з країною перебування;

-безперешкодне спілкування з дитиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього візуального контакту між бабусею та дитиною з урахуванням режиму дня та зайнятості дитини.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_4 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у розгляді цивільної справи, але не були присутні при оголошенні у той самий строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Ю. Б. Свячена

23.10.24