Постанова

від 28.10.2024 по справі 361/1742/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року місто Київ

Справа № 361/1742/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/15154/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), Мазурик О.Ф., Немировська О.В.

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2024 року (ухвалене у складі судді Петришин Н.М., повне рішення складено 07 червня 2024 року)

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ-ГАРАНТ», про стягнення суми майнової шкоди, завданої внаслідок події дорожньо-транспортної пригод

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Строй-гарант» в якому просив стягнути солідарно з відповідача ОСОБА_1 , як особи, винної в ДТП, та ТОВ «Строй-гарант», як власника автомобіля Nissan CAB Star, д.н.з. НОМЕР_1 , керуючи яким ОСОБА_1 допустив зіткнення 16 серпня 2022 року, майнову шкоду у розмірі 74 081,42 грн, а також вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 16 серпня 2022 року об 11 годині 15 хвилин по вул. Київська, 264 в м. Бровари Київської обл., водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Nissan CAB Star, д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Ford Fiesta д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався в попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Згідно постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2022 року ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, визнав, провадження в справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за закінченням строків притягнення до відповідальності.

На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як особи, що керувала автомобілем Nissan CAB Star, д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована в СК «Альфа-Гарант». Власником даного транспортного засобу є ТОВ «Строй-гарант», з яким відповідач ОСОБА_1 в трудових відносинах не перебував.

21 жовтня 2022 року страховиком СК «Альфа-Гарант» визнано дорожньо-транспортну пригоду, що відбулася 16 серпня 2022 року, страховим випадком та здійснено страхове відшкодування на користь позивача завданої внаслідок ДТП майнової шкоди у розмірі 70 000 грн.

Відповідно до висновку № 027, складеного 23 вересня 2022 року судовим експертом-авто-товарознавцем Петрик О.І. , вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Fiesta д.н.з. НОМЕР_2 , становить 135 586,93 грн, без урахування ПДВ на вартість робіт та матеріалів та з врахуванням ПДВ на вартість складових станом на час проведення дослідження; вартість матеріального збитку, з врахуванням втрати товарної вартості на час проведення дослідження, становить 144 081,42 грн.

Таким чином, розмір невідшкодованого матеріального збитку становить 74 081,42 (144 081,42 - 70 000) грн.

22 грудня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «Строй-гарант» з письмовою вимогою про відшкодування суми завданого збитку внаслідок ДТП у розмірі 74 081,42 грн та витрат за виготовлення висновку № 027 від 23 вересня 2022 року у розмірі 3 020 грн, однак дана вимога проігнорована товариством.

З огляду на вищевикладене, ОСОБА_2 просив стягнути солідарно з відповідача ОСОБА_1 , як особи, винної в ДТП, та ТОВ «Строй-гарант», як власника автомобіля Nissan CAB Star, д.н.з. НОМЕР_1 , керуючи яким ОСОБА_1 допустив зіткнення 16 серпня 2022 року, майнову шкоду у розмірі 74 081,42 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідачів у рівних частинах наступні судові витрати: витрати на професійну допомогу у розмірі 2 800 грн, витрати на виготовлення висновку експерта № 027 від 23 вересня 2022 року у розмірі 3 020 грн, а також 1 073,60 грн сплаченого судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 77 101 (сімдесят сім тисяч сто одна) гривня 42 копійки, судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 2 800 (дві тисячі вісімсот) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 23 липня 2024 року засобами поштового зв`язку направив на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2024 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вказує, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Nissan CAB Star, д.н.з. НОМЕР_1 , на час ДТП застрахована СК «Альфа-Гарант» відповідно до полісу № 210038620 та ліміт відповідальності за шкоду завдану майну становить 160 000 грн. Однак, страховиком виплачено страхове відшкодування лише у розмірі 70 000 грн, хоча вартість відновлення пошкодженого авто становила 144 081,42 грн, тобто в межах ліміту.

Враховуючи викладене зазначає, що саме страховик є зобов`язаним суб`єктом перед позивачем, а він, як особа винна в ДТП, може нести відповідальність лише в разі недостатності виплати страхового відшкодування для покриття збитків, що перебільшує ліміт відповідальності страховика.

Рішення суду в частині незадоволених вимог до ТОВ «Строй-Гарант» позивачем не оскаржено, а тому в цій частині не переглядається.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційна скарга разом із додатками направлялася судом за адресою, указаною позивачем при зверненні до суду в порядку ст. 128 ЦПК України. Однак, конверт повернувся до суду із відміткою установи поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою», що за приписами п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17).

Також судом направлено копію апеляційної скарги адвокату Рязанцю А.А., який надавав правничу допомогу позивачу при складені позовної заяви. Лист Київського апеляційного суду отриманий адвокатом 30 вересня 2024 року, про що в матеріалах справи міститься звіт про доставку вихідної кореспонденції.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2022 року встановлено, що 16 серпня 2022 року об 11 годині 15 хвилин по вул. Київська, 264 в м. Бровари Київської обл., водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Nissan CAB Star, д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Ford Fiesta д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався в попутньому напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому адміністративному правопорушенні визнав, щиро розкаявся, фактичні обставини вчинення ДТП не спростовував.

Відповідно до вищевказаної постанови закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ст. 124 КУпАП, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за закінченням строків притягнення до відповідальності (а. с. 8-9).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником автомобіля марки «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 (а. с. 7).

Відповідно до полісу № 210038620 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ТОВ «Строй-гарант» та СК «Альфа-Гарант», застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Nissan CAB Star», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Строй-гарант», ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 160 000,00 грн, розмір франшизи нуль грн. Поліс чинний з 14 липня 2022 року по 13 липня 2023 року (а. с. 104).

З метою встановлення вартості матеріального збитку, завданого належному позивачу транспортному засобу, ОСОБА_2 звернувся до судового експерта-авто-товарознавця Петрика О.І. , яким 23 вересня 2022 року складено висновок № 027, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Fiesta д.н.з. НОМЕР_2 , становить 135 586,93 грн, без урахування ПДВ на вартість робіт та матеріалів та з врахуванням ПДВ на вартість складових станом на час проведення дослідження; вартість матеріального збитку, з врахуванням втрати товарної вартості на час проведення дослідження, становить 144 081 грн 42 коп. (а.с. 11-40).

З матеріалів справи вбачається, що 21 жовтня 2022 року ОСОБА_2 отримав від страховика СК «Альфа-Гарант» страхове відшкодування за полісом № 210038620 від 13 липня 2022 року, згідно страхового акту № TsV/22/3291, у розмірі 70 000 грн (а. с. 10).

22 грудня 2022 року позивач ОСОБА_2 направив ТОВ «Строй-гарант» вимогу про сплату майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у розмірі 74 081 грн 42 коп., що становить різницю між вартістю завданого матеріального збитку у розмірі 144 081 грн 42 коп. та виплаченою сумою страхового відшкодування у розмірі 70 000 грн (а. с. 44-45).

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За правилами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що невідшкодованою залишилася сума в розмірі 74 081,42 грн (144 081,42 грн - 70 000 грн), яку позивач і просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , як винуватця ДТП, та ТОВ «Строй-гарант», як власника транспортного засобу. Однак, пред`явлення позивачем вимог до ТОВ «Строй-гарант», суд вважав необґрунтованим, оскільки відповідно до приписів ст. 1194 ЦК України, обов`язок з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) покладається на особу, з вини якої завдано шкоду потерпілій стороні. Враховуючи вищевикладене, а також оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у розмірі 74 081,42 грн.

Колегія суддів не може повністю погодитися із такими висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог заявлених до винного водія, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню. Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон № 1909-IX).

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до полісу № 210038620 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ТОВ «Строй-гарант» та СК «Альфа-Гарант», застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Nissan CAB Star», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Строй-гарант», ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 160 000,00 грн, розмір франшизи нуль грн. Поліс чинний з 14 липня 2022 року по 13 липня 2023 року (а. с. 104).

21.10.2022 ОСОБА_2 виплачено від ТДВ «СК «Альфа-Гарант» 70 000 грн страхового відшкодування.

Відповідно до висновку експертного авто-товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, завданого КТЗ № 027 від 23.09.2022, вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Fiesta д.н.з. НОМЕР_2 , становить 135 586,93 грн, без урахування ПДВ на вартість робіт та матеріалів та з врахуванням ПДВ на вартість складових станом на час проведення дослідження; вартість матеріального збитку, з врахуванням втрати товарної вартості на час проведення дослідження, становить 144 081 грн 42 коп (а.с. 11-40).

За приписами частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок із виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

У справі № 569/13697/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 21 березня 2018 року), залишаючи без змін рішення апеляційного суду, звернув увагу, що позивач підписав заяву про виплату страхового відшкодування і погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Однак суд першої інстанції, стягуючи зі страховика на користь позивача різницю між страховою виплатою та розміром шкоди, з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування, дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов`язку такої виплати.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 сформульований висновок, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській правовій максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Колегія суддів вважає, що згода ОСОБА_2 щодо розміру отриманого страхового відшкодування від СК «Альфа-Гарант» у меншому (70 000 грн), ніж ліміт відповідальності страховика (160 000 грн), розмірі позбавляє його права вимагати від заподіювача шкоди стягнення недоплаченого розміру вартості відновлювального ремонту, оскільки такі дії суперечать принципу добросовісності та меті інституту страхування.

У випадку незгоди із розміром страхового відшкодування ОСОБА_2 повинен був звертатися із позовом до страховика, вимагаючи відшкодування збитків у максимальному розмірі, що відповідав би ліміту відповідальності страховика за полісом, а не спрямовувати свої вимоги до ОСОБА_1 .

Так, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі ст. 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, з якою погодився і Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц.

Разом із цим колегія суддів зауважує, що відповідно до висновку спеціаліста, приєднаного до позовної заяви вартість відновлювального ремонту становить 135586 грн. 93 коп. , втрата товарної вартості 8494 грн. 49 коп., розмір завданої шкоди (144 081,42 грн). Вартість відновлювального ремонту 135 586,93 грн. не перевищує ліміт відповідальності страховика (160 000 грн), а тому ОСОБА_1 як особа винна у заподіянні такої шкоди не повинна відшкодувати різницю між фактично отриманою позивачем сумою і вартістю відновлювального ремонту.

Відповідно до пункту 32.7 статті 32 Закону № 1961-IV страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.

Таким чином сума втрати товарної вартості-8494 грн. 49 коп. є сумою відшкодовувати яку у страховика обов`язок не виник, а тому саме цю суму має відшкодувати позивачу винний водій ОСОБА_1 .

Таким чином, позивачем необґрунтовано заявлено вимогу про стягнення із заподіювача шкоди різниці між отриманою сумою та вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу.

Також апеляційний суд знаючи закон, обізнаний, що у страховика виникає обов`язок компенсувати вартість вузлів та деталей, що підлягають заміні з врахування їх фізичного зносу. Разом з тим з наданого позивачем висновку та інших доказів неможливо встановити, яка сума буде складати знос таких деталей. Крім того з висновку вбачається, що пошкоджений транспортний засіб в експлуатації був лише 6 років, відповідно за таких обставин та з урахуванням методики знос не нараховувався.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки апеляційним судом встановлена невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення майнової шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову про стягнення на користь позивача з винного водія 8494 грн. 49 коп. втрати товарної вартості пошкодженого транспортного засобу.

Судові витрати

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду, позовні вимоги позивача задоволено на 11,5%, відповідач ОСОБА_4 зобов`язаний компенсувати позивачу 123грн. 46 коп. (1073.60х11.5%)за подачу позову . Так як відповідач за результатами апеляційного перегляду виграв спір на 88,5%, позивач зобов`язаний компенсувати відповідачу 1425,20 грн. ( 1610,40х88,5) Якщо провести зарахування однорідних вимог, то позивач зобов`язаний компенсувати відповідачу 1425,20-123.46 =1301,74 грн.

Керуючись статтями 12, 81, 141, 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2024 року - в частині вирішення позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 та в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування шкоди 8494 грн. 49 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 301,74 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді О.Ф. Мазурик

О.В. Немировська