Постанова

від 22.10.2024 по справі 927/389/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2024 р. Справа№ 927/389/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Сибіги О.М.

секретаря судового засідання Антонюк А.С.,

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 22.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2024 (повний текст складено 06.09.2024)

у справі № 927/389/24 (суддя - М.О.Демидова)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро»

до Фермерського господарства «Кронос-Агро»

про стягнення 654 097,92 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 23.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства "КРОНОС-АГРО" про стягнення заборгованості в сумі 654097,92 грн, з яких 136220,49 грн - пеня, 132994,99 грн - 36 % річних, 384882,44 грн - збільшення ціни товару.

2. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням договору поставки сільськогосподарської техніки та запчастин № 700/21-САТ від 07.12.2021 року в частині проведення своєчасного розрахунку.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

3. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2024 р. (повний текст складено 06.09.2024 р.) у справі № 927/389/24 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Фермерського господарства «Кронос-Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» 36% річних у розмірі 32562 грн. 53 коп. та судовий збір у розмірі 390 грн. 75 коп.; у решті вимог позову відмовлено.

4. Частково задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що станом на 29.03.2024 зобов`язання відповідача з оплати вартості товару припинено у зв`язку з виконанням. Дію укладеного сторонами договору також припинено, у тому числі договір сторін був припинений і станом на дату початку обрахунку позивачем періоду прострочення у даній справі 21.06.2023.

5. Позивач не скористався своїми правами, передбаченими п. 2.2.3 договору, в межах розгляду справи № 927/858/23, і виклав такі вимоги лише після припинення дії договору сторін у справі.

6. З огляду на вказане вище у сукупності місцевий суд дійшов висновку про те, що у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача пені та обумовленої умовами договору оплати різниці ціни товару.

7. Дія договору сторін, зокрема, дія його положень про право позивача нараховувати 36% річних за прострочення відповідачем грошового зобов`язання припинена разом із припиненням дії договору.

8. Останньою датою прострочення у розрахунку слід вважати 29.03.2024, проте сумами заборгованості, виходячи з яких слід обраховувати 3% річних, у період з 21.06.2023 по 12.02.2024 з урахуванням здійснених відповідачем оплат слід вважати 1445063 грн. 05 коп., у період з 13.02.2024 по 25.03.2024 - 1245063 грн. 05 коп., у період з 26.03.2024 по 27.03.2024 516774 грн. 85 коп., у період з 27.03.2024 по 29.07.2024 229542 грн. 57 коп.

9. Також місцевий суд визначив, що доводи позивача у справі про те, що сторонами у справі у договорі встановлено порядок зарахування грошових коштів, що надходять від відповідача як покупця на виконання умов договору, можуть стосуватися лише зобов`язань відповідача з оплати вартості товару та інших нарахованих саме на підставі договору сум і жодних чином не можуть стосуватися подальших судових проваджень.

10. У даному випадку суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірне зарахування позивачем у справі здійснених відповідачем оплат з оплати вартості товару в рахунок сплати судових витрат у судовій справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

11. Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник скаржника адвокат Бохан С. О., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» на підставі довіреності від 31.12.2023 року, 19.09.2024 р. у встановлений процесуальний строк через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/389/24 від 27 серпня 2024 р. в частині: відмови в позові про стягнення з відповідача Фермерського господарства «КРОНОС-АГРО» на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО» заборгованості за договором поставки в розмірі 621 535,39 грн, а саме: 136 220,49 грн. пені; 100 432,46 грн. 36 % річних та 384 882,44 грн. збільшення ціни товару (курсової різниці); розподілу судових витрат, а саме: в частині відмови в стягненні з відповідача Фермерського господарства «КРОНОС-АГРО» на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТРАГРО» 7 458,43 грн судового збору; винести в цій частині нове рішення про задоволення позову про стягнення з відповідача Фермерського господарства «КРОНОС-АГРО» на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО» заборгованості за договором поставки в розмірі 654 097,92 грн., а саме: 136 220,49 грн. пені; 132 994,99 грн. 36 % річних та 384 882,44 грн. збільшення ціни товару (курсової різниці), а також судового збору в розмірі 7 849,18 грн.; в іншій частині рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/389/24 від 27 серпня 2024 р. залишити без змін.

12. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що твердження суду першої інстанції щодо того, що дію укладеного сторонами договору також припинено, у тому числі договір сторін був припинений і станом на дату початку обрахунку позивачем періоду прострочення у даній справі - 21.06.2023, є необґрунтованим та неправомірним, оскільки вартість поставленого товару була оплачена лише 29 березня 2024 р. і саме на дату, що передує даті повної оплати Товару (28 березня 2024 p.), позивач припиняє нарахування пені та 36 % річних.

13. Крім того, на думку скаржника, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позивач не скористався своїми правами, передбаченими п. 2.2.3 договору, в межах розгляду справи №927/858/23, і виклав такі вимоги лише після припинення дії договору сторін у справі, а отже у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача обумовленої умовами договору оплати різниці ціни товару. Цей висновок суду є хибним з огляду на те, що зміна ціни розраховувалась саме на дату платежу, тобто при розрахунку враховується курс гривні до іноземної валюти на дату платежу, при цьому право відкоригувати ціну товару існує протягом 3-х років. До 29 березня 2027 р. позивач має право, відкоригувати ціну товару по п. 2.2.3 договору поставки, взявши курс гривні до іноземної валюти саме на дату платежу.

14. Також скаржник робить висновок, що оплата за поставлений товар, яку було здійсненої відповідачем, не є виконанням договору в повному обсязі в розумінні домовленостей, які передбачені в п. 2.2.3 договору поставки. Враховуючи, що сторони погодились і передбачили в договорі п. 2.2.3, який передбачає можливість коригування ціни товару в разі, якщо в цей період відбулося зміни курсу валют по відношенню до гривні, і це право на коригування позивач має право застосувати (відкоригувати ціну товару) протягом 3-х років з моменту його виникнення. Таким чином, договір поставки не було виконано в повному обсязі відповідачем, який сплатив вартість товару і не сплатив різницю ціну Товару, яка передбачена п.2.2.3 цього договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

15. Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» у справі № 927/389/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Хрипун О.О., Сибіга О.М.

16. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Сибіги О.М., Хрипуна О.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2024 у справі № 927/389/24; ухвалено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи; справу № 927/389/24 призначено до розгляду на 22.10.2024.

Позиції учасників справи

17. Фермерське господарство «Кронос-Агро» у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Клопотання учасників справи

18. Представник позивача звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

19. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Сибіги О.М., Хрипуна О.О.) задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалено, що судове засідання в режимі відеоконференції відбудеться 22.10.2024 о 12:30.

Явка представників учасників справи

20. У судове засідання 22.10.2024 з`явився представник відповідача.

21. У судовому засіданні 22.10.2024 представник позивача був присутній в режимі відеоконференції.

22. Представник позивача(скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд апеляційної інстанції її задовольнити.

23. Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні, рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2024 у справі №927/389/24 просив залишити в силі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

24. 07.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО» (постачальник) та Фермерським господарством «КРОНОС-АГРО» (покупець) укладено договір №700/21-САТ поставки сільськогосподарської техніки та запчастин (далі - Договір).

25. Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язався передати у власність покупця сільськогосподарську техніку та/або запасні частини (товар) на умовах товарного кредиту, а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

26. Згідно із п. 1.2 Договору найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна товару у гривнях, строк та базис поставки (згідно правил Інкотермс) та строк оплати товару, а також інші умови, визначені крім тексту цього договору також і в додатку, який є невід`ємною частиною договору.

27. Згідно із п. 2.2. Договору, зважаючи на те, що товар виробляється за кордоном та імпортується на територію України, сторони домовились, що вказані у підписаних сторонами Додатках в гривнях ціни на товар та загальна сума договору не є фіксованими і можуть бути відкориговані постачальником в залежності від зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти. Ціна Товару заокруглюється до 0,01 грн. Зважаючи на те, що сторони погодились із тим, що ціна товару за цим Договором є договірною (може визначатися за згодою сторін), то процедуру коригування ціни товару постачальником у порядку, передбаченому п.п. 2.2.1-2.2.3. сторони домовились вважати погодженою на увесь час чинності цього Договору та не вважати таке коригування односторонньою зміною умов Договору, що потребує окремого погодження Сторін.

28. Відповідно до умов договору комерційним курсом гривні до іноземної валюти слід вважати міжбанківський валютний курс продажу іноземної валюти до гривні, який щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці (http://minfin.com.ua/currency/mb/).

29. Відповідно до п. 2.2.3. Договору на дату, що передує даті оплати або на дату оплати відстроченого платежу за поставлений товар та/або на дату звернення до суду (у разі звернення із позовом до суду при повній або частковій несплаті) постачальник має право здійснити коригування ціни товару (відстроченого платежу) без додаткового узгодження з покупцем. У цьому випадку ціна Товару підлягає розрахунку за наступною формулою:

30. Цоп = Цпост х (Коп/Кпост), де

31. Цпост ціна постачання, розрахована з врахуванням п.п. 2.2.1-2.2.2;

32. Коп комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати

33. або на дату оплати відстроченого платежу та/або на дату звернення до суду.

34. Якщо на дату, що передує даті оплати або на дату оплати відстроченого платежу Коп/Кпост менше 1,01, коригування ціни Товару, передбачене даним пунктом Договору, не здійснюється.».

35. Пунктом 2.2.4 Договору передбачено обов`язковою передумовою оплати різниці ціни Товару, нарахованої згідно п.п. 2.2.3 Договору, є отримання покупцем у постачальника рахунку. Різниця ціни товару, нарахована згідно п.п. 2.2.3 Договору, сплачується покупцем протягом п`яти банківських днів після отримання від постачальника рахунку, який складає постачальник та надсилає його на адресу покупця, що вказана в тексті цього Договору.

36. Після оплати різниці ціни товару покупцем постачальник складає протокол зміни ціни товару та податкову накладну датою надходження оплати і надсилає його на адресу покупця, що вказана в тексті Договору. Покупець зобов`язується підписати вказаний протокол та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі, якщо підписаний протокол не повертається постачальнику, він вважається схваленим та підписаним покупцем.

37. Застосувати процедуру коригування ціни товару, нараховану відповідно до пункту 2.2.3 Договору, постачальник має право протягом трьох років з моменту повної оплати товару.

38. Відповідно до п. 2.9. Договору у випадку недостатності коштів, отриманих від покупця на виконання в повному обсязі його зобов`язань за Договором, постачальник має право провести зарахування коштів у такому порядку:

1) в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, передбачених п. 2.5 Договору;

2) в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами та індексу інфляції в порядку, передбаченому п. 7.2 (В) Договору;

3) в рахунок сплати пені за кожен день прострочення, передбаченої п. 7.2 (А) Договору;

4) в рахунок сплати штрафу, передбаченого п. 7.2 (Б) Договору;

5) в рахунок оплати вартості (ціни) товару, пропорційно кожній номенклатурі неоплаченого Товару;

6) в рахунок оплати різниці ціни Товару, передбаченої п. 2.2.3 Договору.

39. Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за Договором, покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення від суми боргу, кожен день такого прострочення; сплачує на користь Постачальника 36% річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

40. У п. 7.4. Договору сторони також домовились, керуючись ст.259 Цивільного кодексу України, про збільшення строку позовної давності по всім зобов`язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього Договору до 3 років. Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань припиняється через три роки від дня коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

41. На виконання умов Договору та додатку до договору поставки №1/СА000055045 від 07.12.2021 (а.с. 13-14), позивач поставив відповідачу товар по видатковій накладній №25693 від 14.06.2022 на суму 1525472,81 грн (а.с. 32).

42. 14.04.2022 сторонами укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди доповнити п. 2.2 Договору абзацом наступного змісту: «На період дії воєнного стану, запровадженого указом Президента України № 64 від 24.02.2022 р. (зі змінами та доповненнями) у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, сторони погоджують, що комерційним курсом гривні до іноземної валюти слід вважати курс євро, встановлений Національним Банком України, + 1%. Вказаний курс щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці https://minfin.com.ua/currency/nbu/ (а.с. 15).

43. Відповідно до умов договору поставки відповідач зобов`язувався здійснити оплату за поставлений товар у строки, зазначені у додатку до договору поставки, проте, у порушення умов договору поставки прострочив оплату товару, сплативши вищевказану суму частково.

44. 20.06.2023 позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Фермерського господарства «Кронос-Агро» 479939,49 грн основного боргу за договором поставки №700/21-САТ від 07 грудня 2021 року, 7292,79 грн відсотків за користування товарним кредитом, 339066,20 грн пені, 244127,68 грн 36% річних та 245094,56 грн штрафу.

45. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2023 у справі 927/858/23 стягнуто з Фермерського господарства «Кронос-Агро» про стягнення 1315520,72 грн позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 479939,49 грн заборгованості, 7292,79 грн відсотків за користування товарним кредитом, 169533,10 грн пені, 122547,28 грн штрафу, 20343,95 грн 3% річних, 9595,88 грн судового збору та 26614,69 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, розстрочено виконання рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №927/858/23 з дня його ухвалення на дванадцять місяців, з оплатою до останнього дня кожного місяця, а саме: до 30.11.2023 66638,06 грн, до 31.12.2023 66638,05 грн, до 31.01.2024 66638,05 грн, до 29.02.2024 66638,05 грн, до 31.03.2024 66638,05 грн, до 30.04.2024 66638,05 грн, до 31.05.2024 66638,05 грн, до 30.06.2024 66638,05 грн, до 31.07.2024 66638,05 грн, до 31.08.2024 66638,05 грн, до 30.09.2024 66638,05 грн, до 31.10.2024 66638,05 грн. В решті позовних вимог відмовлено (а.с. 34-38).

46. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 927/858/23 рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2023 скасоване у частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині прийнято нове рішення про повне задоволення позову: з Фермерського господарства "Кронос-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" стягнуто 479939,49 грн заборгованості, 7292,79 грн відсотків за користування товарним кредитом, 339066,20 грн пені, 245094,56 грн штрафу, 244127,68 грн 36% річних, 15718,40 грн судового збору та 108789,04 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката; Фермерському господарству "Кронос-Агро" відмовлено у розстроченні виконання рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/858/23 (а.с. 50-54).

47. Як зазначає позивач, відповідачем у добровільному порядку виконане рішення суду у справі № 927/858/23 та сплачено присуджені до стягнення суми, що підтверджено такими документами, як платіжна інструкція № 1909 від 12.02.2024 на суму 200000,00 грн; платіжна інструкція № 1977 від 25.03.2024 на суму 728288,20 грн, платіжна інструкція № 1980 від 27.03.2024 на суму 287232,28 грн; платіжна інструкція № 1987 від 29.03.2024 на суму 229542,57 (а.с. 23-24).

48. Заборгованість з оплати вартості поставленого товару наразі відсутня.

49. 22.04.2024 позивачем підставі п. 2.2.3 Договору сформовано рахунок № 2204/23 на оплату збільшення ціни товару на від 22.04.2024 на суму 384882,44 грн. У рахунку зазначено, що він має бути сплачений протягом 5 банківських днів після отримання (а.с. 48). Вказаний рахунок направлено на адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0870202722711 від 22.04.2024, фіскальним чеком від 22.04.2024 та накладною «Укрпошта» № 0870202722711 від 22.04.2024.

50. Позовні вимоги у цій справі № 927/389/24 обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання в частині своєчасної оплати за поставлений товар у визначений Додатком № 1 до Договору строк, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

51. З посиланням на п. 2.2.3 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача 384882,44 грн різниці ціни товару.

52. На підставі п. п. 7.2, 7.4 Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за прострочення обов`язку з оплати поставленого товару 136220,49 грн пені з період прострочення з 21.06.2023 по 28.03.2024, 132994,99 грн 36% річних за період прострочення з 21.06.2023 по 28.03.2024, що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с. 39).

53. Пеня, 36 % річних заявлені позивачем до стягнення з відповідача за період прострочення оплати товару з 21.06.2023 по 28.03.2024 (як зазначив позивач у позові а.с. 5, зворот, період нарахування 36% річних та пені ним визначений з 21.06.2023 з наступного дня після проведення розрахунків у справі № 927/858/23; це також дата прострочення, що не була вже врахована у постанові Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 927/858/23, по дату, що передує даті здійсненого відповідачем остаточного розрахунку за товар 28.03.2024).

54. Умовами пункту 5.1 договору встановлено, що господарські зобов`язання сторін договору, що виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін, крім обов`язків покупця з виконання грошових зобов`язань за договором та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині проведення розрахунків за товар, по штрафним санкціям до повного їх виконання.

55. Пунктом 7.4 договору сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції до 3 років.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

56. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

57. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

58. Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

59. Згідно з положеннями ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

60. Частинами першою і другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

61. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

62. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

63. Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

64. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

65. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

66. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

67. Згідно із ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

68. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

69. За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

70. Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

71. Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

72. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

73. В своїй апеляційній скарзі скаржник зазначає, що твердження суду першої інстанції щодо того, що дію укладеного сторонами договору також припинено, у тому числі договір сторін був припинений і станом на дату початку обрахунку позивачем періоду прострочення у даній справі - 21.06.2023, є необґрунтованим та неправомірним, оскільки вартість поставленого товару була оплачена лише 29 березня 2024 р. і саме на дату, що передує даті повної оплати Товару (28 березня 2024 p.), позивач припиняє нарахування пені та 36 % річних.

74. Крім того, на думку скаржника, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позивач не скористався своїми правами, передбаченими п. 2.2.3 договору, в межах розгляду справи №927/858/23, і виклав такі вимоги лише після припинення дії договору сторін у справі, а отже у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача обумовленої умовами договору оплати різниці ціни товару.

75. Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями скаржника, у зв`язку з таким:

76. Щодо рішення у справі № 927/858/23 та застосування судом положень статті 75 ГПК України, то відповідно до частини 4 вказаної норми обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

77. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Не надається преюдиціального значення також обставинам, зазначеним у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов`язані з доказуванням (наведену правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 916/2066/15, від 17.04.2018 у справі №916/3170/14 та від 26.06.2018 у справі № 910/22867/15).

78. Під час розгляду справи № 927/858/23 суди надали правову оцінку порушенням відповідачем строків оплати отриманого товару та наявності заборгованості в рамках договору поставки №700/21-САТ поставки сільськогосподарської техніки та запчастин від 07.12.2021.

79. Так, постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 927/858/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» задоволено повністю: з Фермерського господарства «Кронос-Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» стягнуто 479939,49 грн заборгованості, 7292,79 грн відсотків за користування товарним кредитом, 339066,20 грн пені, 245094,56 грн штрафу, 244127,68 грн 36% річних, 15718,40 грн судового збору та 108789,04 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката; відмовлено Фермерському господарству «Кронос-Агро» у розстроченні виконання рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/858/23 (а.с. 50-54).

80. Отже, прострочення грошового зобов`язання відповідача підтверджується рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, за участю тих самих сторін, а тому відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

81. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що у справі №927/858/23 стягнуто пеню та 36% річних, нарахованих станом на 20.06.2023, тому відповідно до вимог п. 7.2 договору позивачем додатково в іншому позовному провадженні нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 136 220,49 грн та 36% річних в розмірі 132 994,99 грн, нарахованих за період з 21.06.2023 по 28.03.2024 (дату, що передує даті остаточного розрахунку).

82. Також, посилаючись на п. 2.2.3 договору поставки, відповідачу позивачем нараховано та заявлено до стягнення різниця ціни товару у сумі 384 882,44 грн.

83. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17 зазначено: «Виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 цього Кодексу».

84. Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, станом на 29.03.2024 зобов`язання відповідача з оплати вартості товару припинено у зв`язку з виконанням. Дію укладеного сторонами договору також припинено, у тому числі договір сторін був припинений і станом на дату початку обрахунку позивачем періоду прострочення у даній справі 21.06.2023.

85. Суд звертає увагу на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом (товарним кредитом), а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексуУкраїни, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

86. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

87. За змістом частин першої, другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

88. Як вже було зазначено, дія договору сторін, зокрема, дія його положень про право позивача нараховувати 36% річних за прострочення відповідачем грошового зобов`язання припинена разом із припиненням дії договору.

89. У цьому випадку умови пункту 5.1 договору, що визначають період дії договору, стосуються, як зазначено у пункті 5.1 договору, розрахунків за товар та штрафних санкцій, а не відсотків річних, що і враховується судом.

90. Відсотки річних підлягають розрахунку виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України та визначеного вказаною нормою розміру 3% річних, а не виходячи з бланкетної частини ст. 625 Цивільного кодексу України, що відсилає за визначенням розміру відсотків до умов договору сторін, який в даному випадку припинив свою дію.

91. За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. (Висновки про застосування норм права, які зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).

92. У цій справі судом також встановлено, що позивач скористався своїм правом та стягнув з відповідача на свою користь суму основної заборгованості, відсотки за користування товарним кредитом, пеню, штраф та 36% річних, що були передбачені умовами договору №700/21-САТ поставки сільськогосподарської техніки та запчастин від 07.12.2021.

93. З вимогами про стягнення оплати різниці ціни товару позивач у справі № 927/858/23 не звертався.

94. При цьому, як вбачається з вимог п. 2.2.3 договору, на який позивач посилається при зверненні до суду з цим позовом, на дату, що передує даті оплати або на дату оплати відстроченого платежу за поставлений товар та/або на дату звернення до суду (у разі звернення із позовом до суду при повній або частковій несплаті) постачальник має право здійснити коригування ціни товару (відстроченого платежу) без додаткового узгодження з покупцем.

95. Отже, позивач не скористався своїми правами, передбаченими п. 2.2.3 договору, в межах розгляду справи № 927/858/23, і виклав такі вимоги лише після припинення дії договору сторін у справі.

96. За таких обставин, висновок скаржника, що оплата за поставлений товар, яку було здійсненої відповідачем, не є виконанням договору в повному обсязі в розумінні домовленостей, які передбачені в п. 2.2.3 договору поставки. Враховуючи, що сторони погодились і передбачили в договорі п. 2.2.3, який передбачає можливість коригування ціни товару в разі, якщо в цей період відбулося зміни курсу валют по відношенню до гривні, і це право на коригування позивач має право застосувати (відкоригувати ціну товару) протягом 3-х років з моменту його виникнення. Таким чином, договір поставки не було виконано в повному обсязі відповідачем, який сплатив вартість товару і не сплатив різницю ціну Товару, яка передбачена п.2.2.3 цього договору - є необґрунтованим.

97. Отже, з урахуванням положень договору, з огляду на те, що заявлена до стягнення пеня нарахована позивачем поза межами строку дії договору за прострочення виконання зобов`язання, яке мало місце після закінчення дії договору, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені.

98. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.05.2018 у справі № 927/333/17.

99. З огляду на вказане вище у сукупності місцевий суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, та 36% річних та обумовленої умовами договору оплати різниці ціни товару.

100. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15 ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

101. Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

102. Місцевим судом вірно здійснено перерахунок відсотків річних, виходячи з обґрунтованого стягнення саме 3% річних, як це визначено ст. 625 Цивільного кодексу України за умов відсутності положень договору сторін, які б регулювали вказане питання (внаслідок припинення дії договору). Розмір 3% річних, що підлягають стягненню за вказані періоди прострочення, становить 32562 грн. 53 коп. (у період з 21.06.2023 по 12.02.- 28135 грн. 09 коп., у період з 13.02.2024 по 25.03.2024 - 4286 грн. 28 коп., у період з 26.03.2024 по 27.03.2024 84 грн. 72 коп., у період з 27.03.2024 по 29.07.2024 56 грн. 44 коп.).

103. Відповідно до статті 210 ГПК України, що має назву "Дослідження доказів", суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Порядок з`ясування обставин справи та дослідження доказів визначений у § 3 глави 6 Розділу ІІІ ГПК України.

104. Стаття 86 ГПК України, що має назву "Оцінка доказів", визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

105. Для кожного окремо взятого доказу законодавець установлює такі критерії оцінки як належність, допустимість та достовірність (статті 76-78 ГПК України); доказів у їх сукупності - вірогідність (стаття 79 ГПК України).

106. Тобто заключною стадією процесу доказування є дослідження та оцінка доказів судом. Дослідження доказів - це процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного процесу щодо безпосереднього сприйняття і вивчення в судовому засіданні фактичних даних, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення. Вона провадиться в судовому засіданні з додержанням принципів усності, безпосередності та безперервності. Оцінка доказів завершує весь процес доказування. Результати оцінки доказів знаходять відображення в мотивувальній частині судового рішення, в якому суд зобов`язаний вказати, які факти судом встановлені, на основі яких доказів, які докази були відкинуті судом і з яких мотивів. Оцінка зібраних доказів здійснюється з точки зору їх достовірності, повноти, несуперечності, достатності на основі внутрішніх переконань (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 369/6092/20 (провадження № 14-9цс23)).

107. Отже, поняття "дослідження доказів" та "оцінка доказів" не є тотожними за своїм змістом. Дослідження доказів виступає одним з етапів судового доказування, який передує оцінці доказів. Порушення правил оцінки доказів судом першої (апеляційної) інстанції може виражатися або в порушенні правил дослідження доказів, або в неправильній оцінці доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

108. У справі, що переглядаються, місцевий суд дослідив зібрані у справі докази та прийшов до обґрунтованого висновку, що зобов`язання за договором є припиненими.

109. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 Цивільного кодексу України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

110. Як зазначає сам позивач, відповідачем у добровільному порядку виконане рішення суду у справі № 927/858/23 та сплачено присуджені до стягнення суми, що підтверджено такими документами, як платіжна інструкція № 1909 від 12.02.2024 на суму 200000,00 грн; платіжна інструкція № 1977 від 25.03.2024 на суму 728288,20 грн, платіжна інструкція № 1980 від 27.03.2024 на суму 287232,28 грн; платіжна інструкція № 1987 від 29.03.2024 на суму 229542,57 (а.с. 23-24).

111. Заборгованість з оплати вартості поставленого товару наразі відсутня.

112. Статтею 631 ЦК України та ч. 7 ст. 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

113. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, зазначила:

114. «6.4. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.».

115. Суд першої інстанції цілком обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи та приписів чинного законодавства визначив, що договір є припиненим.

116. Навпаки, позивач не довів належними доказами, що зобов`язання по договору є невиконаними, а договір продовжує свою дію.

117. Колегія суддів наголошує, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

118. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

119. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

120. 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів" .

121. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

122. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

123. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

124. Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

125. Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

126. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

127. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

128. Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

129. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з огляду на встановлені судом обставини договір є припиненим, а відтак відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені, 36% річних та обумовленої умовами договору оплати різниці ціни товару.

130. З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову в частині з відповідача пені, 36% річних та різниці ціни товару.

131. За таких обставин, колегією суддів апеляційної інстанції визнається правильним висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткової відмови в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

132. З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного рішення відхиляються апеляційним господарським судом як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження.

133. У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

134. Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

135. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами, доводи скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не знайшли свого підтвердження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

136. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

137. Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

138. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2024 у справі № 927/389/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

139. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» відсутні.

Судові витрати

140. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

141. Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського Чернігівської області від 27.08.2024 у справі №927/389/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.10.2024

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.О. Хрипун

О.М. Сибіга