Постанова

від 22.10.2024 по справі 917/1462/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 917/1462/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.

за участю представників:

позивача не з`явився

1-го відповідача не з`явився

2-го відповідача ОСОБА_1 (поза межами приміщення суду) - ордер ВС№1289563 від 11.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного виконавця округу Житомирської області Шевченко Марини Сергіївни (вх.№2195П/3) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.09.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі №917/1462/24 (суддя Кльопов І.Г., повний текст ухвали підписано 04.09.2024)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Аір-Принт", м.Прилуки Чернігівської області

до пред`явлення позовної заяви

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіко", с.Мирне, Бердичівський район, Житомирська область,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіко Трейд", с.Мирне, Бердичівський район, Житомирська область

про визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області надійшла заява Приватного виконавця округу Житомирської області Шевченко Марини Сергіївни про забезпечення позову до його пред`явлення. В поданій заяві заявник просить суд в порядку забезпечення позову накласти арешт на нежитлову будівлю (виробничий корпус А-1), загальною площею 506,2 кв.м., що розташована за адресою: Полтавська область, Полтавський район, місто Решетилівка, вулиця Старокиївська, 17. До нежитлової будівлі належать: Дизельна, Б-1; Вбиральня, В; Сарай, Г-1; Водонапірна башта, Д; Скважина, 1; Паркан, 2,3; Ворота, 4, 5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 283277353242), та заборонити всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на вказане нерухоме майно до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.09.2024 відмовлено в задоволенні заяви Приватного виконавця округу Житомирської області Шевченко Марини Сергіївни про забезпечення позову до подання позову.

Заявник з вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та ухвалити нову, якою задовольнити в повному обсязі заяву про забезпечення позову від 02.09.2024. Накласти арешт на нежитлову будівлю (виробничий корпус А-1), загальною площею 506,2 кв.м., що розташована за адресою: Полтавська область, Полтавський район, місто Решетилівка, вулиця Старокиївська, 17. До нежитлової будівлі належать: Дизельна, Б-1; Вбиральня, В; Сарай, Г-1; Водонапірна башта, Д; Скважина, 1; Паркан, 2,3; Ворота, 4, 5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 283277353242), та заборонити всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на вказане нерухоме майно до набрання законної сили рішенням суду у справі. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник зазначає, що ухвала Господарського суду Полтавської області від 04.09.2024 у справі №917/1462/24 постановлена з порушенням норм процесуального права, є незаконною та підлягає скасуванню. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позовних вимог, суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини справи і не врахував, що заявлений спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна, яке є предметом оспорюваного правочину, узгоджується з предметом позову, не виходять за його межі, тому існує логічний зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, з огляду на що вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна, забезпечить ефективн у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Радіонова О.О., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі №917/1462/24 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного виконавця округу Житомирської області Шевченко Марини Сергіївни. Встановлено строк до 14.10.2024 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України. Запропоновано учасникам справи до 14.10.2024 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України. Призначено справу до розгляду на 22.10.2024. Витребувано матеріали справи №917/1462/24 з Господарського суду Полтавської області.

02.10.2024 на виконання ухвали апеляційного суду від 24.09.2024 матеріали оскаржуваної ухвали у справі №917/1462/24 надійшли з Господарського суду Полтавської області.

14.10.2024 через електронну систему Електронний суд на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ Спіко Трейд надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому другий відповідач заперечує проти доводів Приватного виконавця округу Житомирської області Шевченко Марини Сергіївни, вважаючи їх безпідставними. Так, 2-й відповідач зазначає, що з моменту відкриття провадження у даній справі він не вчинив жодних дій, які навіть опосередковано підтверджували би намір відчужити спірну нежитлову будівлю. Станом на сьогодні спірна нежитлова будівля продовжує перебувати у власності 2-го відповідача і він не має наміру відчужувати дану нежитлову будівлю, адже за допомогою такої він здійснює свою господарську діяльність.

Представник 2-го відповідача в ході судового засідання погодився з оскаржуваною ухвалою та доводами наведеними у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апелянт свого представника в судове засідання не направив.

Інші сторони також не направили своїх представників по справі, про причини неявки суд не повідомили, хоча про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Учасники справи (повноважні представники) про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення ухвали апеляційного господарського суду від 24.09.2024 до електронних кабінетів учасників справи та отримана ними 25.09.2024.

Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).

Ухвала суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим. Тобто, ухвала суду від 24.09.2024 оприлюднена на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 26.09.2024 і з цього моменту стала загальнодоступною для ознайомлення.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. Суд визнавав явку представників сторін необов`язковою та повідомляв, що їх нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників), а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов`язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності представників апелянта, позивача та 1-го відповідача у даному судовому засіданні.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

За твердженням апелянта, предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним правочину з відчуження нерухомого майна боржника, за яким ТОВ «Спіко» продало ТОВ «Спіко Трейд» нежитлову будівлю (виробничий корпус А-1), загальною площею 506,2 кв.м., що розташована за адресою: Полтавська область, Полтавський район, місто Решетилівка, вулиця Старокиївська, 17. До нежитлової будівлі належать: Дизельна, Б-1; Вбиральня, В; Сарай, Г-1; Водонапірна башта, Д; Скважина, 1; Паркан, 2,3; Ворота, 4, 5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 283277353242).

Крім того, заявник на підтвердження власної правової позиції щодо необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту зазначає наступне:

- перебування на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Шевченко М.С. виконавчого провадження №75195426 з примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області, виданого 08.05.2024 у справі №906/1216/23, про стягнення з ТОВ «Спіко» на користь ТОВ «Аір-Принт» 261.042,65 грн основного боргу, 24.662,03 грн інфляційних нарахувань, 3.428,67 судового збору та 7.133,09 грн витрат на професійну правничу допомогу;

- 03.06.2024 винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№75195426, копію якої на вимогу ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» та повідомлення боржника про це належним чином;

- проведення перевірки майнового стану боржника в якості необхідних заходів після відкриття виконавчого провадження, в результаті якої встановлено відсутність рухомого майна, грошових коштів та інших цінностей, на виконання вимог чинного законодавства з дотриманням вимог черговості звернення стягнення на майно боржника;

- встановлення належності боржнику на праві приватної власності нежитлової будівлі (виробничий корпус А-І) за адресою: Полтавська область, м.Решетилівка, вул.Старокиївська, 17. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 283277353242. Відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна: Дизельна, Б-1; Вбиральня, В; Сарай, Г-1; Водонапірна башта, Д; Скважина, 1; Паркан, 2,3; Ворота, 4, 5. Зазначене майно належало боржнику на підставі договору купівлі- продажу, серія та номер: 4288, посвідченого 11.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П., що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав №389419501 від 02.08.2024;

- відчуження належного боржнику на праві приватної власності вищезазначеного нерухомого майна на користь пов`язаної юридичної особи ТОВ «Спіко Трейд ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 45293083) на підставі договору купівлі-продажу від 21.03.2024, посвідченого приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу Ковальчук О.Д. за реєст. №369 вже після прийняття Господарським судом Житомирської області рішення від 19.02.2024 у справі №906/1216/23 на виконання якого видано відповідний наказ, що наразі здійснюється у виконавчому провадженні №75195426.

На переконання заявника, боржником укладено вищезазначений договір на шкоду кредитору (стягувачу) з метою приховання майна від стягнення та виконання за його рахунок в майбутньому судового рішення, ухваленого на користь ТОВ «Аір-Принт», що у свою чергу, стало передумовою звернення до Господарського суду Полтавської області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.03.2024, посвідченого приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу Ковальчук О.Д. за реєст. №369, як такого, що вчинений на шкоду кредитору з метою уникнення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду.

Господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, відмовив в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведені достатньо обґрунтовані підстави та не подані належні докази того, що невжиття визначених у заяві заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, або унеможливить ефективний захист прав позивача за позовом. Зокрема, на думку суду першої інстанції, дана заява не містить жодних обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин справи, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Крім того, судом наголошено, шо рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.02.2024 по справі №906/1216/23 постановлено стягнути грошові кошти з відповідача ТОВ «Спіко» на користь ТОВ «Аір-Принт», а не нежитлові приміщення, тоді як заявником не надано доказів, які підтверджують обставини щодо неможливості виконання наказу Господарського суду Житомирської області від 19.02.2024 по справі №906/1216/23 (доказів відсутності у відповідача іншого майна чи відсутність відкритих рахунків, тощо).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення заяви заявника про забезпечення позову з огляду на таке.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі, але не виключно задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Частиною 1 статті 137 ГПК України визначені заходи забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому за змістом наведеної норми під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 21.08.2020 у справі №904/2357/20.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2024 у справі №916/938/24 свідчать про те, що застосування процесуальних норм статей 136, 137 ГПК України залежить від конкретних обставин справи та наданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, і саме цим обґрунтована відмінність у цій категорії судових рішень, адже не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 в справі №914/1570/20 зокрема вказано про те, що важливим є момент об`єктивного існування […] того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Таким чином, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

В той же час з матеріалів оскарження, вбачається, що заявник:

- не підтвердив належним чином викладені у заяві твердження ймовірності невиконання чи утруднення виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог;

- не навів обґрунтованих причин, у зв`язку з якими необхідно забезпечувати позов саме таким заходом забезпечення позову як накладення арешту на майно;

- не надав ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду доказів відсутності грошових коштів на банківських рахунках відповідачів, накладення арешту на які могло б відповідати суті позовних вимог;

- не надав будь-яких доказів співмірності вартості майна 2-го відповідача заявленим позовним вимогам;

- не обґрунтував, яким чином накладення арешту на нежитлову будівлю сприятиме створенню умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалено на користь позивача.

- рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.02.2024 по справі №906/1216/23 постановлено стягнути грошові кошти з відповідача ТОВ "Спіко" на користь ТОВ "Аір-Принт", а не нежитлові приміщення.

- заявником не надано доказів, які підтверджують обставини щодо неможливості виконання наказу Господарського суду Житомирської області від 08.05.2024 по справі №906/1216/23 (доказів відсутності у відповідача іншого майна чи відсутність відкритих рахунків, тощо).

Колегія суддів звертає увагу, що відсутня інформація щодо вартості визначеного майна унеможливлює встановлення судом співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів не вбачає наявності зв`язку між цим заходом забезпечення позову і предметом заявленої позовної вимоги, а, отже, відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно 2-го відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 в справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття «ефективний засіб», за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Отже, в розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.

Колегія суддів констатує, що заявником не доведено належними та допустимими доказами обставин ймовірності того, що майно другого відповідача може зникнути шляхом відчуження. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо). Проте, заявником не надано відповідних доказів.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення 2-го відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Разом із тим, заява про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення другого відповідача від виконання рішення суду в даній справі в разі задоволення позову.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Наведені позивачем обставини щодо необхідності застосування заходів до забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені відповідними доказами.

З огляду на наведене вище, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно другого відповідача судова колегія не вбачає.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що доводи Приватного виконавця округу Житомирської області Шевченко Марини Сергіївни, викладені нею в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного і правового обґрунтування та не спростовують висновків місцевого суду.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Полтавської області від 04.09.2024 у справі №917/1462/24 прийнята при належному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні, в зв`язку з чим, апеляційна скарга Приватного виконавця округу Житомирської області Шевченко Марини Сергіївни не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного виконавця округу Житомирської області Шевченко Марини Сергіївни залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.09.2024 у справі №917/1462/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.10.2024

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.О. Радіонова