Ухвала
від 07.11.2024 по справі 917/1462/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

07.11.2024 Справа № 917/1462/24

клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІКО"

про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 917/1462/24

за позовною заявою Приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Шевченко Марини Сергіївни, вул.Святотроїцька,4, м.Коростишів, Житомирський район, Житомирська область, 12501

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІКО", вул.Козацька, 151А, с.Мирне, Бердичівський район, Житомирська область, 13313

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІКО ТРЕЙД", вул.Козацька, 151А, с.Мирне, Бердичівський район, Житомирська область, 13313

ІІІ особа Товариство з обмеженою відповідальністю "АІР-ПРИНТ", вул.Межова,1, м.Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 36264565

про визнання недійсним Договору купівлі-продажу

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар судового засідання Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання

Обставини справи: Приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Шевченко Марина Сергіївна звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІКО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІКО ТРЕЙД", в якому просить суд визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, укладений 21.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІКО» (код ЄДРПОУ 30741101) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІКО ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 45293083), який посвідчено приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу Житомирської області Ковальчук О.Д. за реєстр. № 369, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «СПІКО ТРЕЙД», код ЄДРПОУ 45293083 (номер відомостей про речове право 54229670 від 21.03.2024).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.09.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 24.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.10.2024 року суд залишив позов Приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Шевченко Марини Сергіївни без розгляду.

28.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІКО" надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000грн.., понесених під час розгляду справи. До заяви додано копії документів на підтвердження понесених витрат (Договір про надання правничої допомоги від 23.09.2024 №1/23.09.24, Акт приймання-передачі наданих послуг від 23.10.2024, а також докази надсилання заяви на адресу позивача.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.10.2024 року суд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІКО" про вирішення питання щодо понесених витрат на правничу допомогу призначено до розгляду в судовому засіданні 07.11.2024

07.11.2024 за вхід. № 14940 від Приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Шевченко Марини Сергіївни надійшли заперечення на клопотання. У заяві вказує на те, що суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін. Також зазначає, що єдиною підставою для покладення на позивача обов`язку компенсувати витрати, що здійснені відповідачем, як це передбачено ч. 5 ст. 130 ГПК України, є виключно необґрунтовані дії позивача. Відповідачем не наводиться жодних доводів чи аргументів на підтвердження того, що дії виконавця, як позивача під час подачі відповідної позовної заяви, є необґрунтованими і незаконними.

Дослідивши клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що вказана заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 126 ГПК України).\

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи

За змістом п. 1 ч.2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказане відповідає правовій позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, та позиції Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.

Разом з тим, у ст. 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Так, відповідно до положень ч.ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Вказана норма передбачає надання оцінки судами діям позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості поданого позивачем позову. В той же час вищевказані приписи не встановлюють критеріїв для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

За змістом ГПК України (ст. 129 (розподіл судових витрат) та ст. 130 (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) при вирішенні питання про розподіл судових витрат у разі залишення позову (заяви) без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень ч.5 ст. 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною по відношенню до загальних правил розподілу судових витрат, встановлених ст.129 ГПК України. Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 904/9024/16, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, додаткових ухвалах від 12.07.2021 у справі № 903/317/20, від 02.09.2021 у справі № 922/2568/20.

За змістом ч. 5 ст. 130 ГПК України однією із умов для компенсації особі (одній стороні) здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи, мають бути необґрунтовані дії іншої сторони, що і зумовили відповідні витрати під час розгляду справи та пов`язані з цим розглядом.

Тобто стягнення з однієї сторони компенсації понесених іншою стороною витрат, зокрема і витрат на правничу допомогу у разі залишення без розгляду позову, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій такої сторони.

Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

В силу положень ст. 74 ГПК України обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

А тому, стороні/особі, що заявляє про компенсацію здійснених нею витрат, внаслідок необґрунтованих дій іншої сторони (у разі залишення заяви без розгляду) необхідно довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії іншої сторони були ним вчинені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяла ця сторона недобросовісно; чи недобросовісна сторона мала на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів іншої сторони; чи були дії недобросовісної сторони умисні та який ступінь її вини й чим це підтверджується тощо. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі №924/804/20.

Суд зазначає, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача в контексті застосування частини п`ятої статті 130 ГПК України, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав. Близька за змістом послідовна та стала правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 23.07.2021 зі справи № 910/13025/19, від 02.09.2021 зі справи № 922/2568/20, від 23.12.2021 зі справи № 910/16777/20.

Водночас суд також враховує й іншу послідовну та сталу правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 зі справи № 905/121/19, від 13.05.2021 зі справи № 910/16777/20, від 15.09.2021 зі справи № 902/136/21, від 18.01.2022 зі справи № 922/2017/17).

Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, звертаючись з відповідною заявою чи клопотанням про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідачу необхідно зазначати у заяві та доводити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.

Враховуючи вищевикладене, оскільки ухвалою суду від 22.10.2024 у справі № 917/1462/24 позовну заяву залишено без розгляду за заявою позивача, то відповідачу, який заявив про стягнення на його користь судових витрат на правничу допомогу, необхідно довести які саме необґрунтовані дії були вчинені позивачем в ході розгляду даної справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.

Посилання відповідача на те, що внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач з метою захисту своїх прав був вимушений звернутися за правовою допомогою до адвоката, у зв`язку з чим поніс матеріальні витрати, не дає підстав для висновку, що спір у даній справі виник внаслідок саме неправильних дій позивача, вчинених ним відомо з такою метою.

Суд виходить з положень статей 2, 4, 14, 226, 130 ГПК України, з яких вбачається, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Подання заяви про залишення позову без розгляду є правом позивача і формою закінчення справи без ухвалення рішення та без з`ясування обставин, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, що не свідчить про необґрунтованість дій та зловживання правами.

Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Подання заяви про залишення позову без розгляду є практичною реалізацією принципу диспозитивності господарського судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, подання Приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Шевченко Марини Сергіївни заяви про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 917/1462/24 в порядку п.5 ч.1 ст.226 ГПК України, є реалізацією суб`єктивного процесуального права у даній справі, однак не є свідченням необґрунтованості поданої позовної заяви та не дає підстави для висновку, що внаслідок саме неправильних дій позивача було ініційовано провадження у даній справі № 917/1462/241 (подібна правова позиція викладена в додаткових ухвалах Верховного Суду від 12.07.2021 у справі № 903/317/20, від 02.09.2021 у справі № 922/2568/20, від 23.07.2021 у справі №910/13025/19).

Таким чином, аналіз обставин розгляду цієї справи свідчить про добросовісність користування позивачем наданими йому процесуальними правами та відсутність з його сторони зловживань щодо них.

Суд зазначає, що під час розгляду цієї справи судом не встановлено фактів зловживання процесуальними правами з боку позивача. Доказів на спростування вказаного в матеріали справи не подано.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що відповідачем не доведено необґрунтованості дій позивача, як і не доведено та не підтверджено відповідними доказами те, що дії позивача з пред`явлення позову мали на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про компенсацію судових витрат.

Керуючись статтями 123, 129, 130, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІКО " (вх.№ 14298 від 28.10.2024) про компенсацію витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00грн. відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 11.11.2024

Суддя Кльопов І.Г.

СудГосподарський суд Полтавської області
Дата ухвалення рішення07.11.2024
Оприлюднено15.11.2024
Номер документу122982983
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —917/1462/24

Ухвала від 07.11.2024

Господарське

Господарський суд Полтавської області

Кльопов І.Г.

Ухвала від 07.11.2024

Господарське

Господарський суд Полтавської області

Кльопов І.Г.

Ухвала від 30.10.2024

Господарське

Господарський суд Полтавської області

Кльопов І.Г.

Ухвала від 30.10.2024

Господарське

Господарський суд Полтавської області

Кльопов І.Г.

Постанова від 22.10.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Істоміна Олена Аркадіївна

Ухвала від 22.10.2024

Господарське

Господарський суд Полтавської області

Кльопов І.Г.

Ухвала від 15.10.2024

Господарське

Господарський суд Полтавської області

Кльопов І.Г.

Ухвала від 25.09.2024

Господарське

Господарський суд Полтавської області

Кльопов І.Г.

Ухвала від 24.09.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Істоміна Олена Аркадіївна

Ухвала від 24.09.2024

Господарське

Господарський суд Полтавської області

Кльопов І.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні