Постанова

від 17.10.2024 по справі 922/2905/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 922/2905/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В. , суддя Крестьянінов О.О.,

при секретарі судового засідання Погребняк А.М.,

за участі сторін:

від відповідачів 2, 3 , Євстаф`єва О.В., (вкз)

прокурор, Горгуль Н.В.,

від відповідача 1, Чернявський А. В.,

від інших,не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури, за вх. №1602 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від "11" липня 2023 р. (повний текст складено 20.07.23, суддя О.В. Погорелова) у справі №922/2905/19

за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави,

до

Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (перший відповідач);

Фізичної особи-підприємця Томка Андрія Івановича (другий відповідач);

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (третій відповідач)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Красноградська міська рада, Харківської області,

про визнання недійсними договорів, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області (з 15.03.2021 Красноградська окружна прокуратура, далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру), фізичної особи-підприємця Томка Андрія Івановича (далі - ФОП Томко А. І.) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (далі - СТОВ "Мрія") про:

- визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області (далі - ГУ Держземагенства) "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 18.06.2014 №1295-СГ (далі - наказ від 18.06.2014);

- визнання недійсним укладеного 07.07.2014 між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 договору оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 3,7600 га, розташованої за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 24.07.2014 №6463617;

- визнання недійсним укладеного 01.06.2018 між ФОП Томком А. І. та СТОВ "Мрія" договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,7600 га, розташованої за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 17.07.2018 № 27161669;

- зобов`язання ФОП Томка А. І. повернути, а ГУ Держгеокадастру у Харківській області прийняти земельну ділянку загальною площею 3,7600 га, кадастровий номер 6323381000:05:000:0067, вартістю 109 943,93 грн, розташовану на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.02.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.03.2023, постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2021 у справі № 922/2905/19 скасовано в частині відмови у позові про визнання недійсними договорів оренди та суборенди, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення та постанову у частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області від 18.06.2014 №1295-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" залишено без змін, з мотивів, викладених у постанові.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.04.2023 прийнято до провадження на новий розгляд справу №922/2905/19.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.07.2023 р. у справі №922/2905/19 у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що строк позовної давності пропущено прокурором без поважних причин, що є підставою, для відмови у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Вважає, що судом першої інстанції зроблено безпідставний висновок про те, що строк позовної давності пропущено прокурором без поважних причин. Звертає увагу суду, що земля є об`єктом права власності Українського народу, тому умови щодо використання даного природного ресурсу є особливо суворими. Відповідачами було суттєво порушено норми діючого законодавства, що встановлено судами при розгляді цієї справи.

Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів: суддя Склярук О.І., суддя Крестьянінов О.О., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.08.2023 апеляційна скарга Заступника керівника Харківської обласної прокуратури, за вх. №1602 Х/1, залишена без руху з підстав висвітлених у вказаній ухвалі.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання стосовно виконання вимог попередньої ухвали, якими були усунуті встановлені раніше недоліки.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 відкрито апеляційне провадження у справі.

Відповідно до приписів частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану було продовжено.

Відповідно до наказу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 №03 «Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:

- тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;

- запроваджено з 01.04.2022 роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об`єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;

- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;

- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв`язку. У разі відсутності об`єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.

Згідно до приписів статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, відповідно до Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого у статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

18.09.2023 р від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Звертають увагу суду, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наразі земельна ділянка кадастровий номер 63233810000:05:000:0067 площею 3,76 га перебуває у власності органу місцевого самоврядування Красноградської міської ради.

16.10.2023 від фізичної особи-підприємця Томко Андрія Івановича надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 розгляд справи призначено на 23.10.2023.

У зв`язку із перебуванням судді, члена колегії Россолова В.В. на лікарняному, судове засідання, призначене на 23.10.2023 у справі не відбулося.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Крестьянінов О.О., суддя Сгара Е.В.

Колегія суддів ухвалою від 25.10.2023 призначила справу до слухання на 23.11.2023.

У судове засідання прибули представники відповідача та прокурор . Інші сторони не прибули, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.23 у справі №922/2905/19 оголошено перерву до 20.12.23.

Судове засідання призначене на 20.12.23 не відбулося через несправність засобів електронного зв`язку та онлайн-серверів суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.12.23 призначено розгляд справи №922/2905/19 на 17.01.2024 .

У судове засідання прибули представник відповідачів та прокурор . Інші сторони не прибули, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.24 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 22.02.2024. Фізичній особі підприємцю Томка А.І. (другий відповідач) та Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія" (третій відповідач) запропоновано до наступного судового засідання надати до апеляційного суду пояснення щодо наявності або відсутності згоди орендодавця на укладання договору суборенди від 01.06.2018, у разі наявності такої згоди надати відповідні докази.

У судове засідання, яке відбулося 22.02.2024 прибули представник відповідача та прокурор. Інші сторони не прибули, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином .

До канцелярії апеляційного суду від представника відповідача також були надані пояснення по справі, які стосувалися наявності згоди на укладання договору суборенди та клопотання про зупинення провадження по справі, до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень по справі №925/1133/18.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.24 у справі зупинено провадження за скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури, за вх. №1602 Х/1, на рішення господарського суду Харківської області від 11.07.2023 р. у справі №922/2905/19 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №925/1133/18 та оприлюдненні у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

До апеляційного суду надійшло клопотання Харківської обласної прокуратури про поновлення провадження у справі у зв`язку з прийняттям та оприлюдненням у ЄДРСР повного тексту постанови Верховного Суду у справі №925/1133/18 .

Станом на 13.08.24 колегією суддів встановлено оприлюднення у ЄДРСР повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.24 у справі №925/1133/18.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку із відпусткою судді Сгари Е. В., сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В., суддя Крестьянінов О. О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 р. поновлено апеляційне провадження у справі №922/2905/19 . Розгляд справи призначено на 11.09.2024р.

У судовому засіданні, яке відбулося на 11.09.2024 приймали участь представники відповідачів та прокурор.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 р. у судовому засіданні оголошувалася перерва до 17.10.2024 р.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.10.2024 р. приймали участь прокурор та представники відповідачів, які підтримали свої вимоги та заперечення.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України)

Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача ), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини справи.

Громадянин ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області з заявою від 18.11.2013, в якій просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,76 га для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області для подальшої передачі в оренду. До заяви було додано наступні документи: викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; інформацію про віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності (довідка по формі 6-зем станом на 01.01.2013 року); копію паспорту громадянина України; копію ідентифікаційного коду; документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві (копія трудової книжки) або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (копія диплому); обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства (бізнес-план).

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області №ХА/6323381000:05:000/00000553 від 22.11.2013 громадянину ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду, зокрема, земельної ділянки, орієнтовною площею 3,76000 га, розташованої за межами населеного пункту с. Червоне Красноградського району Харківської області.

В подальшому, наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області №1295-СГ від 18.06.2014 затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту с. Червоне Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, з кадастровим номером 6323381000:05:000:0067, площею 3,7600 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.

На виконання зазначених наказів, між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 07.07.2014 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, загальною площею 3,7600 га, кадастровий номер 6323381000:05:000:0067, строком на 49 років, який зареєстровано 25.07.2014 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 14709213.

Відповідно до п. 14 вищевказаного договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Згідно з п. 30 вказаного договору, орендар за письмовим погодженням з орендодавцем має право передавати земельну ділянку або її частину в суборенду.

Факт передачі спірної земельної ділянки в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 07.07.2014.

В подальшому, ОСОБА_1 уклав з СТОВ «МРІЯ» договір суборенди від 01.07.2015, згідно якого в суборенду СТОВ "Мрія" передається земельна ділянка з кадастровим номером 6323381000:05:000:0067 загальною площею 3,7600 га, раніше отримана в оренду ОСОБА_1 на підставі Договору від 07.07.2014. Договір суборенди вищевказаної земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №22585979 від 03.07.2015 .

Судом першої інстанції також було встановлено, що 11.07.2017 р. Первомайська місцева прокуратура звернулася до Красноградського районного суду Харківської області з позовною заявою до 1) Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківської області 2) ОСОБА_1 3) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія"; третя особа - Красноградська районна державна адміністрація Харківської області, в якому прокурор просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 18.06.2014 №1295-СГ; визнати недійсним, укладений 07.07.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 6323381000:05:000:0067 площею 3,7600 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 14709213 від 25.07.2014; визнати недійсним, укладений 01.07.2015 між ОСОБА_1 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія" (далі СТОВ "Мрія"), договір суборенди вищевказаної земельної ділянки, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 22585979 від 03.07.2015; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, кадастровий номер 6323381000:05:000:0067 площею 3,7600 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, вартістю 109943,93 грн.

В процесі розгляду Красноградським районним судом Харківської області вказаного позову, ОСОБА_1 07.12.2017 здійснено реєстрацію фізичної - особи підприємця Томко А.І.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 03.12.2018 у справі № 626/1057/17 провадження у справі закрито з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір у даній справі підвідомчий господарським судам.

З матеріалів справи також убачається, що 01.06.2018 між ФОП Томком А. І. та СТОВ "Мрія" було укладено договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,7600 га, розташованої за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, який було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.07.2018 за №27161669.

Відповідно до листів ГУ ДФС у Харківській області № 940/10/20-16-08-21 від 06.04.2017 та №21787/9/20-40-52-06-21 від 10.07.2019 інформація про перебування ОСОБА_1 , як засновника юридичної особи чи члена фермерського господарства не надходила.

Дії Головного управління Держземагенства у Харківській області щодо надання ОСОБА_1 земельної ділянки згідно з наказом №1295-СГ від 18.06.2014 прокурор вважає незаконними, оскільки останнє на його думку, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду вищевказаної земельної ділянки, не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

Таким чином, на думку прокурора, зловживаючи своїм правом, визначеним частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 отримав 5 земельних ділянок на території Красноградського району Харківської області, у тому числі 3,7600 га, без обґрунтування перспектив діяльності фермерського господарства, штучно застосувавши пільговий порядок отримання землі для ведення фермерського господарства та не маючи наміру самостійно господарювати на цих ділянках, а отримав її в інтересах СТОВ "Мрія".

За таких обставин, прокурор вважає, що наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №1295-СГ від 18.06.2014 підлягає скасуванню як незаконний, а укладені договори оренди та суборенди - визнанню недійсними зі скасуванням їх державної реєстрації та поверненням ФОП Томком А.І. земельної ділянки. Зазначені обставини стали підставами для звернення прокурора до суду з позовом у даній справі.

Господарським судом Харківської області 22.02.2021 р. у справі № 922/2905/19 було прийнято рішення, яким у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Зазначене рішення залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2021

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.03.2023, постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2021 у справі № 922/2905/19 скасовано в частині відмови у позові про визнання недійсними договорів оренди та суборенди, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення та постанову у частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області від 18.06.2014 №1295-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" залишено без змін, з мотивів, викладених у цій постанові.

Отже, предметом розгляду у цій справі під час нового розгляду є наступні позовні вимоги

-визнання недійсним укладеного 07.07.2014 між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 договору оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 3,7600 га, розташованої за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 24.07.2014 №6463617;

- визнання недійсним укладеного 01.06.2018 між ФОП Томком А. І. та СТОВ "Мрія" договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,7600 га, розташованої за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 17.07.2018 № 27161669;

-зобов`язання ФОП Томка А. І. повернути, а ГУ Держгеокадастру у Харківській області прийняти земельну ділянку загальною площею 3,7600 га, кадастровий номер 6323381000:05:000:0067, вартістю 109 943,93 грн, розташовану на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

Як зазначалося вище, за наслідками нового розгляду Господарським судом Харківської області 11.07.2023 р. було прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Суд першої інстанції, встановивши підстави для визнання договору оренди недійсним, відмовив у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском прокурором строків позовної давності без поважних причин.

Судова колегія частково не погоджується з рішенням суду першої інстанції враховуючи нижче викладене.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 3,7600 га, розташованої за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області , який було укладено 07.07.2014 між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 та зобов`язання ФОП Томка А.І. повернути земельну ділянку.

Як зазначалося вище, Прокурор просить визнати недійсним договір оренди землі сільськогосподарського призначення від 07.07.2014 р. підписаний ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 оскільки зазначений договір було укладено з порушенням частини другою статті 134 Земельного кодексу України.

За змістом статті 22 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до частин другої, третьої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV).

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 973-IV для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини друга, четверта статті 7 Закону № 973-IV).

Таким чином, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений статтею 7 Закону № 973-IV як спеціального щодо до статті 123 Земельного кодексу України.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 при подачі Головного управління Держземагенства у Харківській області заяви від 18.11.2013, не обґрунтував розмір земельної ділянки, про яку йшлося в заяві, з урахуванням можливості її обробітку та не зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Тобто, майбутній фермер для отримання земельної ділянки великої площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриманні у користування землі, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, потенційних контрагентів, тощо.

З доданого ОСОБА_1 до заяви від 18.11.2013 обґрунтування вбачається, що вони викладені у формі окремого документу, не є складовою частиною заяви про виділення землі і в них ОСОБА_1 лише висловлює своє переконання про можливість використання земельної ділянки без зазначення певної площі. Тобто жодних обґрунтувань зазначені документи не містять. Також ОСОБА_1 не підтверджено наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо).

Окрім цього, ОСОБА_1 в обґрунтуваннях не зазначено дані щодо членів сім`ї, з числа яких останній начебто планував в подальшому створити фермерське господарство, а також не підтверджено наявність ресурсів для залучення найманих працівників чи оренду сільськогосподарської техніки.

Крім того, ОСОБА_1 до заяви від 18.11.2013 не додано відомостей, щодо наявності у нього відповідної аграрної освіти або досвіду роботи у сільському господарстві. ОСОБА_1 додано до заяви лише копію диплому від 29.06.1982, виданого Красноградським технікумом механізації сільського господарства імені Тимошенка, про те, що ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію "техніка-електрика" за спеціальністю "електрифікація". Однак, освіта ОСОБА_1 у галузі "електрифікації" немає жодного відношення до ведення сільського (фермерського) господарства, що залишено поза увагою ГУ Держземагенства у Харківській області при розгляді заяви та документів заявника.

Головним управлінням Держземагенства у Харківській області під час розгляду заяви громадянина ОСОБА_1 без урахування відповідності її розміру трудовим та виробничим ресурсам безпідставно використало спрощений режим отримання земель для ведення фермерського господарства всупереч цілей, визначених Законом України "Про фермерське господарство", не перевірено можливість самостійно ним та працею найманих працівників вести фермерську діяльність, чи мав (має) він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи мав ОСОБА_1 потенційних контрагентів, ресурси яких він може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також загалом, чи зможе потенційний орендар проводити діяльність на наданій земельній ділянці.

Розмір земельної ділянки має відповідати трудовим та виробничим ресурсам, які має особа, що отримує землю для подальшого створення фермерського господарства. Разом з тим, за ОСОБА_1 , як вже було зазначено вище, не зареєстровано жодної сільськогосподарської техніки, а реєстрація ним себе як фізичної особи - підприємця відбулася більше ніж через два року після отримання в оренду земельної ділянки і лише після пред`явлення прокурором позову у порядку цивільного судочинства.

Матеріали даної справи не містять будь-яких доказів безпосереднього використання ОСОБА_1 орендованої земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства, а цю ділянку останній передав в суборенду СТОВ "Мрія". Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 явно не в змозі самостійно обробити орендовану земельну ділянку розміром 3,7600 га.

Крім того, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 звертаючись до Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявою про отримання земельної ділянки та отримуючи її від останнього згідно з наказом №1295-СГ від 18.06.2014 мав на меті не створити нове фермерське господарство, а для іншої діяльності, а саме, розширення земельного банку іншого суб`єкта господарювання - СТОВ "Мрія" поза процедурою проведення земельних торгів, оскільки отримана в оренду згідно з оскаржуваним наказом земельна ділянка Томко А.І. безпосередньо з метою ведення фермерського господарства не використовувалася, а за згодою Головного управління Держземагенства у Харківській області була передана в суборенду СТОВ "Мрія".

Відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на створення та ведення фермерського господарства додатково підтверджується фактом повторної передачі земельної ділянки в суборенду СТОВ "Мрія" на підставі договору суборенди від 01.06.2018, але вже як фізичною особою-підприємцем Томком А.І.

Зазначені обставини в їх сукупності свідчить про те, що дії ОСОБА_1 щодо отримання в оренду земельної ділянки на території Кирилівської сільської ради Красноградського району загальною площею 3,7600 га, кадастровий номер: 6323381000:05:000:0067 також були фактично спрямовані не на ведення фермерського господарства особисто, а на отримання СТОВ "Мрія" цієї земельної ділянки за спрощеною процедурою, без проведення земельних торгів.

Однак, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Зазначені обставини Головним управлінням Держземагенства у Харківській області не були враховані. Останнє, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду спірної земельної ділянки, не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що передача в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства відбулась в порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, статей 7, 12 Закону № 973-IV.

Колегія суддів зазначає, що спірний договір оренди за своїм змістом відповідає закону. Водночас порушення порядку його укладення були спрямовані на навмисне введення ОСОБА_1 орендодавця в оману шляхом замовчення його справжніх намірів використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, тобто для ведення фермерського господарства, а для отримання доходу шляхом здачі земельної ділянки, отриманої на пільгових умовах, в суборенду. За таких умов наявні підстави для визнання спірного договору оренди недійсним відповідно до частини першої статті 230 Цивільного кодексу України. Отже, позовна вимога про визнання спірного договору недійсним є обґрунтованою і доведеною.

Оскільки договір оренди визнаний судом недійсним, то він не породжує правових наслідків, крім пов`язаних з його недійсністю, тому ОСОБА_1 зайняв земельну ділянку незаконно, без установлених законом підстав. За висновками Великої Палати Верховного Суду (постанова від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.27)) якщо земельні ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав, то це зайняття треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння; у цьому випадку ефективним способом захисту права є усунення перешкод у користуванні майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 р. у справі № 922/3204/19.

Матеріали справи містять акт прийома-передачі спірної земельної ділянки від 07.07.2014 ( а.с. 93, т.с. 1) з тексту якого убачається, що вона була прийнята ОСОБА_1 .

Акту прийома-передачі спірної земельної ділянки між ОСОБА_1 та СТОВ «Мрія» матеріали справи не містять.

Що стосується тієї обставини, що на час прийняття рішення по справі земельна спірна земельна ділянка зареєстрована за Красноградською міською радою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 р. у справі № 633/408/18 зазначила, зокрема, що за наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки прокурор мав обов`язок звернутися до суду за захистом відповідних публічних інтересів. Той факт, що під час розгляду та вирішення справи внаслідок змін у чинному законодавстві інтерес у поверненні спірної земельної ділянки отримала певна територіальна громада, не є перешкодою для продовження представництва прокурором інтересів держави, задоволення позову у разі його обґрунтованості та для виконання судового рішення у частині повернення земельної ділянки на користь належного суб`єкта ( територіальної громади).

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги щодо повернення спірної земельної ділянки також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачами було подані заяви про застосування строків позовної давності.

Щодо застосування строків позовної давності при розгляді цієї справи.

З матеріалів справи убачається, що рішенням господарського суду Харківської області від 22.02.2021 р. у задоволені позовних вимог було відмовлено саме з підстав пропущення прокурором строку позовної давності. Поставною Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 р. рішення було залишено без змін. При цьому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що прокурором строк позовної давності було пропущено та визнав, що його було пропущено без поважних причин.

Верховний Суд у постанові від 14.03.2023 р., скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині визнання недійсним договору оренди, договору суборенди, та їх державної реєстрації, а також повернення земельної ділянки послався на ту обставину, що судами не було достеменно встановлено, що прокуратура неналежно виконувала свої повноваження та покладені на неї законом обов`язки.

Як зазначалося вище, Відповідачі звернулись до суду з заявами про застосування позовної давності, а прокурор просив суд визнати поважними причини її пропуску.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги.

Щодо вимог про визнання недійсним договору оренди землі, визнання недійсним договору суборенди та повернення земельної ділянки колегія суддів враховує, що позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави (як представником носія порушеного права), від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 зазначила, що: "якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц та у справі № 469/1203/15-ц (пункт 7.8 ). Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог" (пункт 7.10)).

Суд першої інстанції встановив обґрунтованість позовних вимог, про те не визнав поважними причини пропуску позовної давності, наведені прокурором.

За частиною п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункти 61, 62), від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17 (пункти 5.43, 5.44) та у справі № 911/3677/17 (пункти 6.43, 6.44).

При цьому питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц).

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі інших позовів, заяв про закриття провадження у справі тощо. Подібний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19.

Крім того, за змістом пункту 2 частини першої статті 81 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та пункту 3 частини першої статті 226 цього ж Кодексу (у редакції, чинній з 15.12.2017) наявність у провадженні суду справи із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є підставою для залишення позову без розгляду.

Такі саме висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19.

У зазначеній постанові, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, зважаючи на факт тривалого розгляду іншої справи, у якій позивач звертався з аналогічними вимогами та у якій позов було залишено без розгляду. Щодо вказаних обставин Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у позивача були наявні підстави вважати, що його права будуть захищені в цьому судовому провадженні.

У справі, що розглядається, установлено, що прокурор звертався до Красноградського районного суду Харківської області із аналогічним позовом про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 18.06.2014 № 1295-СГ, визнання недійсними договору оренди землі від 07.07.2014 р. та договору суборенди земельної ділянки від 03.07.2015 р. , скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки.

Позов було подано 11.07.2017 р. Тобто з пропуском трирічного строку позовної давності відносно вимоги, про визнання недійсним наказу ГУ Держземагентства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 18.06.2014 № 1295-СГ та визнання недійсними договору оренди землі від 07.07.2014 р. При цьому, щодо позовної вимоги про визнання недійсними договору оренди землі від 07.07.2014 р. трирічний строк позовної давності було пропущено лише на 4 дні.

Судова колегія також враховує, що первісний договір суборенди земельної ділянки було укладено ОСОБА_1 01.07.2015 р. А саме на наявність цього договору прокурор посилався як на обставину, яка доводить, що ОСОБА_1 не мав на меті створювати фермерське господарство.

Під час розгляду вказаної справи 07.12.2017 ОСОБА_1 здійснив реєстрацію себе як фізичної особи-підприємця, розірвав договір суборенди, укладений між ним як фізичною особою та СТОВ "Мрія" та уклав з товариством новий договір суборенди вже як фізична-особа підприємець.

З цих підстав ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 03.12.2018 закрито провадження у справі №626/1057/17, з огляду на те, що такі позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. ( а.с. 104 т.с. 1)

При цьому, ці дії (укладання нового договору суборенди) ОСОБА_1 вчинив 01.06.2018, тобто після того, як позовна давність щодо вимоги про визнання основного договору оренди сплинула.

У справі № 904/3405/19 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що звернувшись із позовною заявою щодо захисту певного порушеного права, у позивача виникають очікування щодо розгляду такої справи і можливого захисту відповідного права. Як зауважила об`єднана палата Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19 і з якою погодилася Велика Палата Верховного Суду у справі № 904/3405/19, перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі інших позовів.

Тобто, з правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, випливає, що незалежно від причин залишення позовної заяви без розгляду, звернення до суду за захистом прав і тривалий розгляд такої справи може вважатися поважною причиною пропуску позовної давності і судам варто враховувати такі обставини.

У свою чергу, оскільки прокурор вчиняв дії щодо захисту порушеного права у межах справи № 922/2905/19, очікував, що воно буде захищене у належний спосіб, помилковим буде відхилення мотивів щодо визнання поважними причин пропуску позовної давності лише внаслідок неподання одночасно і іншого позову для захисту порушеного права.

Водночас обставина повторного укладення договору суборенди одразу після спливу позовної давності до вимог про оспорення договору оренди стала підставою для повторного звернення прокурора до суду для розгляду цього спору в порядку господарського судочинства.

Судова колегія враховує, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також активні дії прокурора із захисту інтересів держави у вигляді подання позову хоча і з недодержанням правил підвідомчості, судова колегія приходить до висновку про поважність причин пропуску прокурором строку позовної давності у цій справі та наявність підстав для захисту порушеного права.

Вказана правова позиція щодо поважності причин пропуску позовної давності узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом в постанові від 09.06.2021 у справі №922/1141/20 при розгляді спору у подібних правовідносинах, а також в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.

Крім того, в цій частині колегія суддів опирається на базові принципи цивільного судочинства - справедливості і розумності (п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України) і звертає увагу на ті обставини, що по-перше, прокурор звернувся до загального суду відповідно до усталеної судової практики, яка діяла на час звернення із позовом, про що свідчать численні дані ЄДРСР; по-друге, дії відповідача з перереєстрації свого статусу на ФОП, які потягли закриття провадження, на переконання колегії суддів, укладення нового договору суборенди, після спливу трирічного строку позовної давності щодо вимог про визнання недійсним договору оренди від 07.07.2014 не повинні тлумачитися на користь ОСОБА_1 .

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку про поважність причин пропуску позовної давності, наведених прокурором, а тому позовні вимоги в частині визнання недійсним договору оренди є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору суборенди, який було укладено 01.06.2018 р., то строк позовної давності на час звернення з позовом до господарського суду взагалі не сплив.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ФОП Томка А.І. повернути, а ГУ Держгеокадастру у Харківській області прийняти земельну ділянку, судова колегія зазначає, що вимога зобов`язати повернути земельну ділянку можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору суборенди.

Відповідно до п.30 Договору оренди землі від 07.07.2014 року укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_1 ( орендар) орендар має право передати в суборенду земельну ділянку або її частину без зміни цільового призначення за письмовим погодженням з орендодавцем.

Як убачається з матеріалів справи між ФОП Томко А.І. та СТОВ «Мрія» 01.06.2018 було укладено договір суборенди.

Зазначений договір було укладено за згодою Головного управління Держземагенства у Харківській області, що підтверджується листом 04.08.2014 № 19-20-14-9579/0/9-14 ( а.с. 81 т.с. 6)

За змістом статті 8 Закону України "Про оренду землі" чинність договору суборенди земельної ділянки прямо пов`язана з чинністю договору оренди.

Враховуючи визнання судом недійсним договору оренди землі від 07.07.2014 року який було укладеного між Головним управлінням Держземаненства у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_1 ( орендар), договір суборенди від 01.06.2018 також підлягають визнанню недійсним.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав записів № № 6463617 від 24.07.2014 р та № 271616699 від 17.07.2018 судова колегія зазначає наступне

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі №922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство відокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України).

Не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації.

Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18, пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-386цс18, пункт 74), від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 8.1).

З огляду на наведене позовні вимоги у цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення

Стаття 277 Господарського процесуального кодексу України, встановлює підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Так, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі було з`ясовано усі обставини справи, що мають значення для її вирішення, у зв`язку з чим, рішення по справі підлягає частковому скасуванню з прийняття нового рішення по справі про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди від 07.07.2014, договору суборенди від 01.06.2018 та повернення земельної ділянки. В іншій частині рішення по справі залишається без змін з підстав зазначених у цій постанові.

Судові витрати покладаються на сторін по справі пропорційне задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281- 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури, за вх. №1602 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від "11" липня 2023 р. у справі №922/2905/19 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Харківської області від "11" липня 2023 р. у справі №922/2905/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог визнання недійсним укладеного 07.07.2014 між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 договору оренди землі , визнання недійсним укладеного 01.06.2018 між ФОП Томком А. І. та СТОВ "Мрія" договору суборенди земельної ділянки та про зобов`язання ФОП Томка А. І. повернути, а ГУ Держгеокадастру у Харківській області прийняти земельну ділянку загальною площею 3,7600 га, кадастровий номер 6323381000:05:000:0067, вартістю 109 943,93 грн, розташовану на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

В цій частині прийняти нове рішення про задоволення цих позовних вимог у справі.

Визнати недійсним укладений 07.07.2014 між ГУ Держземагенства та ОСОБА_1 договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Визнати недійсним укладений 01.06.2018 між ФОП Томком А. І. та СТОВ "Мрія" договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Зобов`язати ФОП Томка А. І. повернути, а ГУ Держгеокадастру у Харківській області прийняти земельну ділянку загальною площею 3,7600 га, кадастровий номер 6323381000:05:000:0067, вартістю 109 943,93 грн, розташовану на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

Рішення по справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

В решті рішення по справі залишити без змін.

3.Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, Харківська область, місто Харків, вулиця Космічна, будинок 21, пов.8-9, код ЄДРПОУ 39792822) на користь Харківської обласної прокуратури ( 61001, Харківська область, місто Харків , вул. Б. Хмельницького , будинок 4, код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір у розмірі 1921,00 грн. за звернення до суду з позовною заявою.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Томка Андрія Івановича ( АДРЕСА_1 , інд.код НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури ( 61001, Харківська область, місто Харків , вул.Б. Хмельницького , будинок 4, код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір у розмірі 1921, 00 грн. за звернення до суду з позовною заявою.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (63340, Харківська область, Красноградський район, с. Петрівка , код ЄДРПОУ 30378024) на користь Харківської обласної прокуратури ( 61001, Харківська область, місто Харків , вул.Б. Хмельницького , будинок 4, код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір у розмірі 1921, 00 грн. за звернення до суду з позовною заявою.

4.Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, Харківська область, місто Харків, вулиця Космічна, будинок 21, пов.8-9, код ЄДРПОУ 39792822) на користь Харківської обласної прокуратури ( 61001, Харківська область, місто Харків , вул. Б. Хмельницького , будинок 4, код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір у розмірі 2881,50 грн. за звернення з апеляційною скаргою.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Томка Андрія Івановича ( АДРЕСА_1 , інд.код НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури ( 61001, Харківська область, місто Харків , вул.Б. Хмельницького , будинок 4, код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір у розмірі 2881, 50 грн. за звернення з апеляційною скаргою.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (63340, Харківська область, Красноградський район, с. Петрівка , код ЄДРПОУ 30378024) на користь Харківської обласної прокуратури ( 61001, Харківська область, місто Харків , вул.Б. Хмельницького , будинок 4, код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір у розмірі 2881, 50 грн. за звернення з апеляційною скаргою.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.10.2024

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.О. Крестьянінов