Рішення

від 10.12.2007 по справі 30/482

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

30/482

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  30/482

10.12.07

За позовом        Товариства з обмеженою відповідальністю «А&А»

до                        1) Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятак»(надалі –відповідач-1)

                           2) Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»(надалі –відповідач-2)

про                      визнання права власності та зобов'язання вчинити дії

                                                                                                    Суддя   Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача         Биструшкін О.О. –представник за довіреністю № 32-01/2007 від 08.11.07.

Від відповідача-1 не з'явився

Від відповідача-2 Пузир А.М. –представник за довіреністю № 35246 від 12.10.05.      

                                   ОБСТАВИНИ  СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «А&А»до Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятак»та Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»про:

-  розірвання договору оренди від 01.08.07. між ТОВ «А&А»та ТОВ «П'ятак»;

- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «А&А» право власності на об'єкт нерухомого майна, що  знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 2, загальною площею 400 кв. м;

- зобов'язання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»на підставі рішення суду зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «А&А» право власності на об'єкт нерухомого майна, що  знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 2, загальною площею 400 кв. м.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1 систематично порушує умови договору оренди спірного майна шляхом несплати орендних платежів, та відповідачем-2 було відмовлено позивачу  у здійсненні державної реєстрації права власності на спірне майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.07. порушено провадження у справі № 30/482, розгляд справи призначено на 10.12.07. о 09-10.

В судовому засіданні 10.12.07. представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити в повному обсязі. Крім того, представник позивача просить суд покласти судові витрати на Товариство з обмеженою відповідальністю «А&А».

Представником відповідача-2 в судовому засіданні 10.12.07. було надано суду відзив на позов, відповідно до якого Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»позов не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.

Відповідач-1 в призначене судове засідання 10.12.07. не з'явився, письмово відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до Акту комісії по прийманню закінченого об'єкта будівництва  від 31.08.94. встановлено, що роботи виконано у відповідності до проекту, будівельними нормами, правилами та відповідають вимогами приймання в експлуатацію об'єктів завершеного будівництва.

Зазначеним вище документом КМД «ТАКО»передало, а ТОВ  «А&А»прийняло об'єкт нерухомого майна, що знаходиться у м. Києві, по вул. Кіото, 2.

Частиною 1 ст. 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору є власником цієї речі.

Позивач зазначає, що внаслідок створення нової речі,  приміщення загальною площею –400 кв. м, ТОВ  «А&А»набуло права власності на цю річ.

Реалізуючи своє право власності позивач вирішив надати в тимчасове користування ТОВ «П'ятак»(відповідач-1) об'єкт  нерухомого майна, розташований за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 2, загальною площею 400 кв. м, в зв'язку з чим було укладено Договір оренди  від 01.08.07. (надалі –Договір оренди).

Договором оренди від 01.08.07. передбачений розмір та порядок сплати орендної плати, а також підстави розірвання договору у разі недотримання відповідних положень.

Так у п. 2.1 Договору оренди зазначено, що орендна плата становить 3 000 грн. на місяць. Орендна плата сплачується Орендарем наперед не пізніше 10 числа поточного місяця, що є розрахунковим.

П. 8.1. Договору оренди встановлено, що цей Договір підлягає розірванню в  одноособовому порядку за ініціативою Орендодавця при попередженні Орендаря за два тижні у випадку систематичного (більше двох разів) прострочення або несплати орендної плати.

У відповідності до листа позивача від 15.10.07. Орендодавець просив у відповідача-1 погасити  заборгованість по несплаті орендної плати в сумі 6000,00 грн.

Листом 14.11.07. позивач повідомив відповідача-1 про розірвання Договору оренди від 01.08.07.,  у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «П'ятак»умов, передбачених п. 4.1, а також ігнорування попередження, викладеного у листі від 15.10.07.

Відповідач-1 своїм листом від 15.11.07. посилався на  тимчасову неспроможність сплачувати орендну плату за Договором оренди, та просив позивача вважати Договір оренди чинним.

Також відповідач-1 відмовлявся звільнити спірне приміщення до 18.11.07., оскільки не вважає, що на це є вагомі причини, тим самим порушуючи право власності позивача  на відповідне майно.

Враховуючи вищезазначене позивач звернувся до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»з проханням зареєструвати право власності на спірні приміщення, але отримав відмову відповідача-2, яка була обґрунтована тим, що додані до заяви документи не відповідають вимогам закону.

Позивач вважає, що відповідачі порушують його право власності, не дозволяючи Товариству з обмеженою відповідальністю «А&А»здійснювати повноцінне користування, володіння та розпорядження своїм майном.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1. ст. 759 Цивільного  кодексу України встановлено, що за договором оренди наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 283 ч. Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно.

Ст. 2 ч. 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначає оренду як засноване на договоре строкове платне користування майном.

Статтею 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У відповідності до ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець  має  право відмовитися від договору найму і вимагати  повернення  речі,  якщо  наймач  не  вносить  плату   за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію, у даному випадку сплатити гроші. Цей обов'язок виникає з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України, а саме з договору.         

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання це є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Таким чином, за твердженням позивача, які не спростовані відповідачем-1, Товариством з обмеженою відповідальністю «П'ятак»на протязі дії Договору оренди грубо порушувались його умови, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «А&А»за Договором оренди в сумі 6 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Згідно ст. 188 Господарського кодексу України, сторона  договору,  яка вважає  за  необхідне змінити або розірвати договір,  повинна надіслати  пропозиції  про  це  другій стороні за договором. Сторона  договору,  яка  одержала  пропозицію про зміну чи розірвання  договору,  у  двадцятиденний  строк  після   одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У відповідності до матеріалів справи, позивачем у відповідності до вимог ст. 188 Господарського кодексу України на адресу відповідача-1 було надіслано лист від 14.11.07., відповідно до якого позивач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «П'ятак»про розірвання Договору оренди.

З огляду на наведене, вимога позивача щодо розірвання Договору  оренди від 01.08.07. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору є власником цієї речі.

Отже, позивач внаслідок створення нової речі, приміщення загальною площею –400 кв.м,  набув права власності на цю річ.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, а саме, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до абц. 11 ст. 19 вищезазначеного Закону акт прийому нерухомого майна до експлуатації є документом, що посвідчує виникнення речових прав на нерухоме майно.  

Таким чином, акт прийняття в експлуатацію жилих та нежилих приміщень після перепланування та переобладнання є документом, який посвідчує право власності позивача  - Товариства з обмеженою відповідальністю «А&А» на спірний об'єкт нерухомого майна.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача про визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «А&А» на об'єкт нерухомого майна, що  знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 2, загальною площею 400 кв. м є обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача - Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «А&А» право власності  на об'єкт нерухомого майна, що  знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 2, загальною площею 400 кв. м, суд встановив наступне.

Згідно ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме право власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1.3, 1.4, 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02. N 7/5, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулась до БТІ.

Обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Таким чином, відповідач-2 своєю відмовою зареєструвати право власності позивача на спірне майно фактично відмовляється визнавати право власності позивача на це нерухоме  майно.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України, відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати у відповідності до усного клопотання позивача покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «А&А».

В зв'язку з тим, що позивачем при подачі позовної заяви не було сплачено державне мито у порядку та розмірі, визначених Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», з Товариства з обмеженою відповідальністю «А&А»в доход державного бюджету України підлягає стягненню 34,34 грн. - недоплаченого державного мита.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «А&А» задовольнити повністю.

2.          Розірвати Договір оренди від 01.08.07., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «А&А»(02166, м. Київ, вул. Кіото, 2, код ЄДРПОУ 21460757) та Товариством з обмеженою відповідальністю «П'ятак»(м. Київ, вул. Курчатова, 13, код ЄДРПОУ 23159430).

3.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «А&А»(02166, м. Київ, вул. Кіото, 2, код ЄДРПОУ 21460757) право власності на об'єкт нерухомого майна, що  знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 2, загальною площею 400 кв. м.

4.          Зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»(м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в, код ЄДРПОУ 03359836) на підставі рішення суду зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «А&А»  (02166, м. Київ, вул. Кіото, 2, код ЄДРПОУ 21460757) право власності на об'єкт нерухомого майна, що  знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 2, загальною площею 400 кв. м.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А&А»(02166, м. Київ, вул. Кіото, 2, код ЄДРПОУ 21460757) в доход Державного бюджету України 34 (тридцять чотири) грн. 34 коп. –недоплаченого державного мита.

6.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до вимог ст.84 ГПК України.

Суддя                                                                                                            Т.М.Ващенко