Постанова

від 15.10.2024 по справі 523/7675/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5932/24

Справа № 523/7675/24

Головуючий у першій інстанції Дяченко В.Г.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2024 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (третя особа - Таїровська селищна рада Одеського району Одеської області, як орган опіки та піклування про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способів участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними, на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Дяченко В.Г. 23 травня 2024 року у м. Одеса,

встановила:

У травні 2024 року до суду першої інстанції звернувся ОСОБА_2 із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій позивач просив :

- зобов`язати ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у їх вихованні;

- визначити способи участі ОСОБА_2 у спілкування з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у їх вихованні наступним чином:

1.кожні перший та третій тижні місяця, з 08:00 години понеділка до 20:00 год. неділі, з можливістю ночівель обох дітей за місцем проживання батька, без присутності матері дітей, з подальшим їх поверненням до місця постійного проживання;

2.проведення днів народження ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (11 лютого, 24 вересня, 04 серпня кожного року), Нового Року, Різдва Христова, Великодня, інших пам`ятних для ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 дат: з 08:00 год. до 20:00 год., за попереднім погодженням місця зустрічі з матір`ю дітей ОСОБА_1 ;

3. спільні поїздки на відпочинок та оздоровлення, зокрема, за межі України: без присутності матері дітей ОСОБА_1 , за попередньою домовленістю із ОСОБА_1 про напрямки, умови перебування та тривалість поїздок, з подальшим повернення дітей до місця постійного проживання;

4. у разі хвороби ОСОБА_3 або ОСОБА_4 : можливість ОСОБА_2 безперешкодно відвідувати їх за місцем проживання чи перебування; аудіо- та відеодзвінки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 : без обмежень у будь-який час, виходячи з режиму дня та графіку навчання й відпочинку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23.05.2024 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, було задоволено заяву представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом:

Зобов`язання ОСОБА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням по справі №523/7675/24, передавати малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьку ОСОБА_2 для систематичних побачень щотижня кожної п`ятниці та кожної суботи, з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., без присутності ОСОБА_1 .

Заборони ОСОБА_1 чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у визначений судом час (кожної п`ятниці та кожної суботи, з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.), до набрання законної сили рішенням суду по справі №523/7675/24.

Заборони Державній прикордонній службі України здійснювати пропуск через державний кордон за межі України малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без супроводу їхнього батька ОСОБА_2 або без його письмової нотаріально посвідченої згоди, до набрання законної сили судовим рішенням по справі №523/7675/24.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач дійсно відмовила позивачу у наданні доступу у спілкуванні з дітьми через те, що ОСОБА_1 із дітьми страждала від систематичного домашнього насильства від колишнього співмешканця, тобто ОСОБА_2 .

Сторони про розгляд справи на 15.10.2024 рокубули сповіщені належним чином, у судове засідання з`явились ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представники.

Враховуючи, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно п.п. 1-3 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Статтею 7 Сімейного кодексу України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Коли сім`я руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи забезпечити інтереси дитини, щоб дитина зростала у благополучному середовищі, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення зростання дитини у найсприятливішому середовищі.

Згідно ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це, як правило, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову у спорах щодо визначення місця проживання малолітньої дитини має на меті гарантувати дотримання інтересів дитини, створити передумови, які унеможливлять недобросовісну поведінку батьків, забезпечать фундамент для належного виконання судового рішення.

Згідно з п. 3, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У справах про визначення місця проживання дитини суд має право вжити таких заходів забезпечення позову, як заборона переміщення (виїзду) дитини за межі України, визначення на період розгляду спору графіку побачень дитини з тим з батьків, з яким дитина фактично не проживає (особливо у випадку відчуження дитини від іншого з батьків), встановленням обов`язку вчинити певні дії.

Як зазначав Європейський суд з прав людини, національні органи влади зобов`язані максимально сприяти спілкуванню дитини з тим з батьків, з яким дитина не проживає, при цьому мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам. Зволікання у цьому, з урахуванням обставин справи, може мати непоправні наслідки для відносин дитини з тим із батьків, хто не проживає з нею (§ 79-80 рішення ЄСПЛ Mamchur v. Ukraine (заява № 10383/09) від 16.07.2015 року).

У рішенні від 04.09.2018 року у справі Сristian Сatalin Ungureanu v. Romania, заява № 6221/14 ЄСПЛ зазначив, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, з встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися із сином протягом трьох років і п`яти місяців, що свідчить про порушення ст. 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя, а тому допустимим є встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті (§ 33-34).

У § 127 рішення ЄСПЛ Eberhard and M. v. Slovenia від 01.12.2009 року, заяви № 8673/05, 9733/05, наголошено, що ст. 8 Конвенції передбачає право батьків на вжиття заходів для возз`єднання їх зі своїми дітьми та зобов`язання національних органів влади сприяти такому возз`єднанню. Суд вважав, що неефективне та запізніле здійснення провадження щодо дитячої опіки може призвести до порушення ст. 8 Конвенції.

Згідно з ч. 3, 10 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18.

Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

У постанові від 18.05.2021 року у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Держава не повинна допускати ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини протягом тривалого часу за наявності судового спору між батьками щодо визначення місця проживання малолітньої дитини.

У постанові від 26.10.2022 року у справі № 752/1253/22 (провадження № 61-7628св22) Верховний Суд дійшов висновку, що заборона батькові та бабусі вчиняти дії, спрямовані на вчинення перешкод матері у спілкуванні та вихованні, проведенні спільного часу разом із сином з встановленням графіку перебування дитини з матір`ю за місцем її реєстрації без присутності батька та бабусі є співмірним заходом забезпечення позову. Верховний Суд мотивував судове рішення тим, що існує необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час достатньо тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Водночас доцільно надати можливість безперешкодного спілкування та побачень матері з дитиною, участі у її вихованні, недопущення розриву сталого психологічного зв`язку протягом певного проміжку часу.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з матір`ю.

У постанові від 17.04.2023 року у справі № 203/3174/22 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і зобов`язання батька передавати малолітнього сина матері для особистого спілкування без обмеження місць перебування, без присутності батька у визначений час, а також зобов`язання батька надати необмежене спілкування матері із сином особисто, у вільний час дитини, засобами телефонного, електронного та іншого способу зв`язку.

У справі № 467/403/22 забезпечено позов матері шляхом визначення часу спілкування малолітньої дитини, 2016 року народження, за місцем проживання матері у м. Одеса з 14:00 год. кожної першої п`ятниці до 18:00 год. кожної першої неділі та з 14:00 год. кожної третьої п`ятниці до 18:00 год. кожної третьої неділі без присутності батька, зобов`язано батька дитини передавати малолітню дитину її матері за місцем проживання дитини. Верховним Судом у постанові від 15.11.2023 року у цій справі наголошено, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

У постанові від 05.12.2023 року у справі № 490/2077/23 Верховний Суд зазначив, що з метою запобігання втраті емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршенню психоемоційного зв`язку між ними на період розгляду справи в суді, який може бути тривалим, забезпечення позову шляхом безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу батька з малолітнім сином, за місцем проживання першого у період з 11:00 год. кожної другої суботи місяця до 16:00 год неділі, з можливістю ночівлі дитини з батьком, відповідає нормам процесуального права. Судом враховано, що з січня 2021 року позивач через дії матері не має можливості вільно спілкуватись зі своїм малолітнім сином, що призводить до втрати зв`язку між батьком та дитиною.

У справі № 752/1253/22 (постанова від 26.10.2022 року) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо доцільності забезпечення позову шляхом встановлення графіку перебування дитини з матір`ю з 19:30 год. до 21:00 год. щотижня кожного понеділка, середи, п`ятниці, а також другої, четвертої та п`ятої суботи та неділі місяця з 11:00 год. суботи до 19:30 год. неділі за місцем реєстрації матері, без присутності батька та бабусі. Судом ураховано наявність обставин, які позбавляють матір можливості спілкуватися з малолітнім сином.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що зустрічі та спілкування одного з батьків з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову щодо фізичної опіки над дитиною, враховуючи, що спір виник із сімейних правовідносин (постанови Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі № 127/31828/19, від 22.06.2022 року у справі № 757/33742/19-ц, від 24.02.2022 року у справі № 361/8355/21, від 31.08.2022 року у справі № 545/3933/21, від 26.10.2022 року у справі № 752/1253/22, від 15.11.2023 рок у справі № 467/403/22, від 05.12.2023 року у справі № 490/2077/23).

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа : Таїровська селищна рада Одеського району Одеської області, як орган опіки та піклування Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способів участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними.

У заявлених позовних вимогах ОСОБА_2 посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкуванні позивача із малолітніми дітьми, а тому просив ухвалити судове рішення, яким усунути такі перешкоди та встановити спосіб їх побачень.

ОСОБА_1 не спростовує наявність вчинення нею перешкод у спілкуванні позивача із малолітніми дітьми, обґрунтовуючи це тим, що зустрічі дітей з батьком без присутності матері можуть загрожувати їх життю та здоров`ю, що суперечить інтересам дітей.

Колегія суддів приймає до уваги, що обставини цієї справи свідчать, що з метою недопущення розриву психологічного зв`язку між батьком і дітьми з плином часу, забезпечення належного контакту доньки та сина з кожним з батьків під час судового процесу щодо усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способів участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними, доцільно забезпечити безперешкодне проведення батьківського часу (спілкування та побачень) батька з дітьми, участі батька у їх вихованні.

Однак, колегія суддів зазначає, що хоча вжитий судом першої інстанції захід забезпечення позову слід визнати таким, що не суперечить принципу співмірності з позовними вимогами, однак, він не у повному обсязі відповідає інтересам дітей.

Так, забезпечуючи позов шляхом зобов`язання ОСОБА_1 передавати малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьку ОСОБА_2 для систематичних побачень щотижня кожної п`ятниці та кожної суботи, з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., без присутності ОСОБА_1 , судом першої інстанції не було враховано вік малолітніх дітей (п`ять та чотири роки), через який відсутність матері при побаченнях із батьком стане психотравмуючим фактором для дітей та не відповідатиме їх інтересам.

Крім того, визначаючи час побачень дітей із батьком щотижня кожної п`ятниці та кожної суботи, протягом тривалого часу - з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., судом першої інстанції не було враховано розпорядок дня дітей, їх денного та вечірнього сна, відвідування дітьми гуртків та інше.

На підставі викладеного, колегія суддів, з урахуванням найкращих інтересів дітей, доходить висновку про необхідність зміни резолютивної частини ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 23.05.2024 року, та вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

Зобов`язання ОСОБА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням по справі №523/7675/24, передавати малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьку ОСОБА_2 для систематичних побачень у першу, третю п`ятницю та суботу кожного місяця з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., в присутності матері ОСОБА_1 .

Заборони ОСОБА_1 чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у визначений судом час, а саме: першу, третю п`ятницю та суботу кожного місяця з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., до набрання законної сили рішенням суду по справі №523/7675/24.

Щодо заборони Державній прикордонній службі України здійснювати пропуск через державний кордон за межі України малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без супроводу їхнього батька ОСОБА_2 або без його письмової нотаріально посвідченої згоди, до набрання законної сили судовим рішенням по справі №523/7675/24, то колегія суддів зазначає наступне.

З огляду на введення воєнного стану в Україні, при вирішенні спорів, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги беззаперечне існування на території України загрози життю та здоров`ю дітей через постійні ракетні обстріли, а також відсутність доказів можливості у ОСОБА_2 вільного виїзду за межі України, колегія суддів, виходячи з найкращих інтересів дітей, зокрема з права на безпеку і життя, вважає за доцільне заборонити Державній прикордонній службі України здійснювати пропуск через державний кордон за межі України малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без письмової нотаріально посвідченої згоди батька ОСОБА_2 , до набрання законної сили судовим рішенням по справі №523/7675/24.

Також, колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу відповідачки, що мати не має права штучно створювати перешкоди батьку спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні і піклуванні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дітей і відбувається саме в інтересах дітей.

Незастосування заходів забезпечення позову у цій справі може призвести до розриву психоемоційного зв`язку між батьком та малолітніми дітьми, що не відповідає інтересам останніх. Отже негативні непоправні наслідки, які можуть настати у випадку зволікання у відновленні стабільного контакту батька з дітьми, свідчать про наявність обґрунтованих підстав для вжиття тимчасових заходів забезпечення позову у цій справі.

За необхідності, виконання судового рішення про застосування заходів забезпечення позову може здійснюватися із залученням спеціалістів органів у справах дітей, психологів тощо.

Застосування судом тимчасового (до набрання законної сили рішенням по суті спору) заходу забезпечення позову шляхом усунення перешкод одному з батьків, з яким діти на час вирішення спору фактично не проживають, у спілкуванні й вихованні дітей, зобов`язання іншого з батьків вчинити певні дії, не свідчить про вирішення судом по суті спору про визначення місця проживання малолітніх дітей. Такі заходи забезпечення позову перебувають у межах виконання органами державної влади позитивних зобов`язань, які випливають з гарантій, передбачених ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідають наведеній вище практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність часткового задоволення заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову, однак неповно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, у зв`язку із чим ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 23.05.2024 року підлягає зміні, із викладенням його мотивувальної та резолютивної частин в редакції цієї постанови. В іншій частині судове рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 23 травня 2024 року - змінити.

Викласти її резолютивну частину в наступні редакції.

Заявупредставника позивача ОСОБА_2 адвоката Слободяника Олексія Ігоровича про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Таїровська селищна рада Одеського району Одеської області, як орган опіки та піклування про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способів участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними задовольнитичастково.

Вжити заходи забезпечення позову, а саме :

Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), до набрання законної сили судовим рішенням по справі №523/7675/24, передавати малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьку ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) для систематичних побачень першу, третю п`ятницю та суботу кожного місяця з 10 годин 00 хвилин до 17 години 00 хвилин, в присутності матері ОСОБА_1 .

Заборонити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) чинити перешкоди ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у визначений судом час, а саме: першу, третю п`ятницю та суботу кожного місяця з 10 годин 00 хвилин до 17 години 00 хвилин, до набрання законної сили рішенням суду по справі №523/7675/24.

Заборонити Державній прикордонній службі України здійснювати пропуск через державний кордон за межі України малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без письмової нотаріально посвідченої згоди батька ОСОБА_2 , до набрання законної сили судовим рішенням по справі №523/7675/24.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 28 жовтня 2024 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе