Постанова

від 28.10.2024 по справі 947/7664/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5276/24

Справа № 947/7664/23

Головуючий у першій інстанції Коваленко О. Б.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

розглянувши у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 березня 2024 року за заявою ОСОБА_3 по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Атланта» про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

В проваджені Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Атланта» про стягнення грошових коштів

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , суму коштів у розмірі 54 487, 21 грн.

05.03.2024 року ОСОБА_3 звернулася до Київського районного суду м. Одеси суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат між сторонами, згідно якої просила стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 19500,0 грн. та судового збору 1610,40 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що 29.02.2024 року судом ухвалено рішення по цивільній справі № 947/7664/23, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Позивач по справі понесла судові витрати, які складаються зі сплати судового збору у розмірі 1610,40 грн., а також витрати на правову допомогу адвоката, які підтверджуються розрахунком з описом вказаних робіт по даній справі та актом прийому передачі виконаних робіт від 04.03.2024 року.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 березня 2024 року заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Атланта» про стягнення грошових коштів - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на правову допомогу у розмірі 19500,0 грн. та судовий збір 1610,40 грн.

Не погоджуючись з таким додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 березня 2024 року скасувати та ухвалити в нове судове рішення, яким відмовити у стягненні судових витрат у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Атланта» про стягнення грошових кошті, стягуючи з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_3 , витрати на правову допомогу у розмірі 19500,0 грн. та судовий збір 1610,40 грн. суд першої інстанції виходив з дотримання принципів обґрунтованості, пропорційності (співмірності) витрат на оплату послуг адвоката, складності справи, значення її для сторін, з обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

07.03.2023 року представник ОСОБА_3 адвокат Грушевська Н.І. подала до Київського районногосуду м.Одеси позовдо ОСОБА_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору-Товариство зобмеженою відповідальністю«Атланта» простягнення грошовихкоштів.Також у позові зазначено, що позивач очікує понести витрати у суді першої інстанції на правничу допомогу в орієнтовному розмірі 16 000 грн, та сплату судового збору 1610,40 грн.

- Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 13 березня 2023 року відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору-Товариство зобмеженою відповідальністю«Атланта» простягнення грошовихкоштівта призначено в порядку спрощеного позовного провадження на 18.03.2023 року о 12 год. 30 хв.

- 07.03. 2023 року представником ОСОБА_3 адвокатом Грушевська Н.І. подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 392/4000 часток кімнат у секції гуртожитку АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_4

- Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 13 березня 2023 року заяву про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на вищевказане майно.

- 02.06.2023 року представником ОСОБА_3 адвокатом Грушевська Н.І. подано до суду відповідь на відзив.

- згідно протоколів судових засідань, представник позивача ОСОБА_3 адвокат Грушевська Н.І. була присутня на таких судових засіданнях: 06.06.2023 року, 06.07.2023 року, 04.08.2023 року, 20.11.2023 року, 20.12.2023 року, 19.02.2024 року, 29.02.2024 року.

- 01.12.2023 року представником ОСОБА_3 адвокатом Грушевська Н.І. подано до суду заперечення на клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

- 01.12.2023 року представником ОСОБА_3 адвокатом Грушевська Н.І. подано до суду заперечення на клопотання про залучення до матеріалів справи докази.

- 01.12.2023 року представником ОСОБА_3 адвокатом Грушевська Н.І. подано до суду заперечення на клопотання про повернення до підготовчого провадження.

- 29.02.2024 року Київським районним судом м. Одеси ухвалено рішення по суті заявлених позовних вимог, яким позов задоволено.

- 05.03.2024 року ОСОБА_3 звернулася до Київського районного суду м. Одеси суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат між сторонами, згідно якої просила стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 19500,0 грн. та судового збору 1610,40 грн.

- 01.03.2023 року між адвокатом Грушевська Н.І. та ОСОБА_3 було укладено договір про надання правової допомоги, згідно п. 1.1. вищевказаного договору, Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати витрати на її надання у повному обсязі. Згідно п. 5.1 детальний перелік послуг, а також розмір та порядок оплати Клієнтом Адвокату гонорару та витрат пов`язаних із виконанням даного Договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися додатковою угодою до цього Договору.

- згідно додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги (щодо гонорарних правовідносин) від 01.03.2023 року, сторони на підставі укладеного договору, сторони уклали цей додаток №1, в якому дійшли згоди встановити гонорар у такій формі: погодинній оплаті, комбінованій формі. Вартість одного часу роботи адвоката 1000 грн. Згідно п. 5 комбінована форма оплати передбачає представництво клієнта у судах першої та апеляційної інстанції, яка становить 1500 грн. за одне засідання. Відповідно до п. 10 за фактом повного або часткового виконання доручення, адвокат скалдає Акт викоаннх робіт та узгоджує і підписує його з Клієнтом.

- згідно акту приймання передачі виконаних робіт до Договору про надання правничої допомоги № 07/3 від 01.03.2023 року (додаток №1) від 04.03.2024 року, адвокат надав, а клієнт прийняв послуги (допомогу) згідно Договору, щодо ведення справи 947/7664/23 у Київському райсуду м. Одеси, за позовом про стягнення грошових коштів. Сторони підписали даний акт на загальну вартість 19500 грн.

На підтвердження понесених витрат ОСОБА_3 , наданні до суду 3 квитанції від 04.03.2024 року про зарахування на платіжну картку адвоката Грушевська Н.І. на загальну суму 12000 грн., та квитанцію до прибуткового касового ордера № 07/3 від 07.03.2023 року на суму 7500 грн.

- 06.03.2024 року Київським районним судом м. Одеси ухвалено додаткове рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 19500 грн. та судового збору 1610,40 грн.

Колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до змісту ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України закріплює принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Крім того, в ч. 1 ст. 58 ЦПК України закріплено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За приписами ч. 1 6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 1 4, 8, 9 ст. 141 ЦПК України, що закріплює вимоги щодо розподілу судових витрат між сторонами, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28, 29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

В постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц (провадження № 61-19062св21) зроблено висновок, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

У пунктах 140 142, 145, 147 постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (№ 922/1964/21) сформульовано такі висновки: «Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Як вбачається з хронології розгляду справи в суді першої інстанції, представником позивача адвокатом Грушевська Н.І. було:

- здійснено аналіз документів клієнта, надано усну консультацію, складено та підписано договір про надання правничої допомоги (2 години роботи адвоката);

- складено та подано до Київського районногосуду м.Одеси позовдо ОСОБА_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору-Товариство зобмеженою відповідальністю«Атланта» простягнення грошовихкоштів (3години роботиадвоката);

- складено та подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 392/4000 часток кімнат у секції гуртожитку АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_4 (1 година роботи адвоката);

- подано до суду відповідь на відзив;

- складено та подано до суду заперечення на клопотання про скасування заходів забезпечення позову (1 година роботи адвоката);

- складено та подано до суду заперечення на клопотання про залучення до матеріалів справи докази (1 година роботи адвоката);

- подано до суду заперечення на клопотання про повернення до підготовчого провадження (1 година роботи адвоката);

- згідно протоколів судових засідань, адвокат Грушевська Н.І. була присутня на таких судових засіданнях: 06.06.2023 року, 06.07.2023 року, 04.08.2023 року, 20.12.2023 року, 19.02.2024 року, 29.02.2024 року.

Крім того 23.03.2023 року оформлено та подано документи в реєстраційну службу юридичного департаменту ОМР для накладення арешту згідно з ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 13.03.2023 року.

Таким чином адвокатом витрачено 9 годин для здійснення консультацій, складання та подання до суду процесуальних документів у письмовому вигляді: позовної заяви, клопотань, заперечень тощо, що є еквівалентним 9000 грн. в грошовому виразі (9* 1 000).

Також адвокатом взято участь в 6 судових засіданнях та витрачено час на подання документів до реєстраційної служби для накладення арешту згідно з ухвалою суду, що в грошовому виразі становить 10500 грн. (7* 1 500).

Загальна сума витрат на правничу допомогу адвоката становить 19500 грн. (9000 + 10500), які сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується відповідними квитанціями (а. с. 62- 63).

З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві, представником позивача зазначено, що ОСОБА_3 очікує понести витрати у суді першої інстанції на правничу допомогу обраховані відповідачем в орієнтовному розмірі 1600 грн., які були уточнені в процесі розгляду справи у заяві про ухвалення додаткового рішення, відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України.

- 29.02.2024 року Київським районним судом м. Одеси ухвалено рішення по суті заявлених позовних вимог, яким позов задоволено, тобто мета надання адвокатом Грушевська Н.І. правової допомоги ОСОБА_3 в суді першої інстанції досягнута. Дане рішення суду набрало законної сили та в апеляційному порядку залишено без змін.

05.03.2024 року ОСОБА_3 звернулася до Київського районного суду м. Одеси суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат між сторонами, згідно якої просила стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 19 500,0 грн. та судового збору 1 610,40 грн. з доданням акту виконаних робіт, в якому відображені зазначений обсяг робіт та витрачений адвокатом час на їх здійснення

За таких обставин, у суду першої інстанції були наявні всі підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 березня 2024 року заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Атланта» про стягнення грошових коштів - задоволено.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності копії договору про надання правової допомоги, не надання розрахунку за який час адвокатом витрачено на надання консультацій, складання клопотань, акту виконаних робіт, спростовуються матеріалами справи та наведено у цій постанові.

Апеляційним судом критично сприймаються доводи скаржника про недоведеність понесених позивачем судових витрат, виходячи з наступного.

Так, у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України позивачем подано до суду докази понесених судових витрат на правничу допомогу.

Не маючи повноважень втручатися в відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення гонорару адвоката за надані ним послуги, суд лише здійснює оцінку дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності такого гонорару вчиненій адвокатом роботі під час судового провадження у справі з урахуванням складності та значення справи, за умови подання іншою стороною клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Апеляційний суд вважає, що надані докази підтверджують дійсність, обґрунтованість і співмірність понесених судових витрат відповідача на правничу допомогу відповідно складності справи, значення розгляду справи для сторін, наданим адвокатом обсягом послуг, а також відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що справа з підстав розгляду спору по суті перебувала в провадженні районного суду з березня 2023 року по лютого 2024 року, під час якого представником позивача у справі подавались процесуальні документи, зокрема заява про забезпечення позову, відповідь на відзив, заперечення на клопотання. Також, адвокат позивача приймав участь в шести судових засіданнях, що підтверджуються протоколами судових засідань.

Крім того, убачається, що адвокатом позивача досягнуто мети надання правничої допомоги у справі.

Слід зазначити, що представником позивача під час розгляду справи не вчинялись дії, що могли призвести до затягування розгляду справи або надання тверджень та заперечень щодо певних обставин, без надання відповідних доказів на підтвердження своєї позиції.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку суд першої інстанції правомірно стягнув судові витрати на правничу допомогу з відповідача на користь позивача, оскільки стороною позивача надано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат та докази таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, враховуючи подання представником позивача позовну заяву, 4 заяв по суті справи та участь в шести судових засіданнях, беручи до уваги складність справи та її важливість для сторін.

Отже, доводи апеляційної скарги висновок районного суду не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних рішень у різних країнах.

Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія А № 303-А; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У справі «Серявін та інші проти України» зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Додаткове рішенняКиївського районногосуду м.Одеси від06березня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 п. 2 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова