Постанова

від 29.10.2024 по справі 576/303/24

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року м.Суми

Справа №576/303/24

Номер провадження 22-ц/816/1173/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

з участю секретаря судового засідання Назарової О.М.

у присутності:

представника заявника ОСОБА_1 адвоката Скоробагатька Володимира Юрійовича

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Скоробагатьком Володимиром Юрійовичем,

на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 06 березня 2024 року у складі судді Сапона О.В., ухвалене в м. Глухів Сумської області,

в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей Глухівської міської ради Сумської області, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Скоробагатька В.Ю. звернувся до суду з вказаною заявою.

Заяву мотивовано тим, що з 24 листопада 2012 року по 06 вересня 2021 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу мають малолітню дитину сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу за домовленістю між ним та ОСОБА_2 було визначено місце проживання малолітнього сина, а саме разом з батьком ОСОБА_1 . Через особисті неприязні відносини та постійні конфлікти мати дитини проживає окремо від сина з вересня 2021 року, а заявник з дитиною без реєстрації фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити факт самостійного виховання дитини батьком йому необхідно, оскільки в подальшому можуть виникати питання оформлення документів щодо соціальної допомоги на дитину, яка виховується тільки одним з батьків, а також щодо переміщення сина без документального оформлення згоди матері, яка не проживає разом з ними.

Посилаючись на вказані обставини, просить встановити юридичний факт, а саме, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з ним за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 06 березня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Скоробагатька В.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким заяву задовольнити.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_2 в судовому порядку місце проживання своєї дитини не вирішувала та не заперечувала того факту, що дитина проживає разом з батьком ОСОБА_1 та перебуває повністю на його утриманні.

Вважає, що суд не взяв до уваги надані заявником докази, що малолітній син проживає разом з ним, що саме батько створює всі належні умови для проживання дитини, здійснює опіку над дитиною і займається вихованням сина, а мати дитини не виконує своїх обов`язків щодо малолітнього сина.

Також суд залишив поза увагою, що встановлення такого факту необхідно заявнику для оформлення документів щодо соціальної допомоги на дитину, яка виховується одним з батьків, а також щодо переміщення сина без документального оформлення згоди матері, яка не проживає разом з ними. Не враховано, що між батьками відсутній спір про визначення місця проживання дитини. Крім того, факт проживання дитини разом з батьком, здійснення ним самостійного виховання малолітньої дитини та перебування на його утриманні також підтверджується особистою заявою ОСОБА_2 .

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав оводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2021 року у справі № 576/1496/21 (а.с. 17).

Від вказаного шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16).

З довідки Баницького старостинського округу від 05 грудня 2022 року № 01-20/591 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зареєстрований, але фактично проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Відповідно до довідки Глухівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 від 22 грудня 2023 року № 01-12/455, ОСОБА_1 - батько ОСОБА_3 , учня 5-В класу, бере участь у вихованні сина, а саме: відвідує батьківські збори, цікавиться шкільним життям дитини, спілкується з вчителями (а.с. 10).

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявник просить встановити вказаний факт з метою оформлення документів щодо отримання соціальної допомоги на дитину або для переміщення сина без документального оформлення згоди матері, яка не проживає разом з ними, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення заявника до відповідних служб, органів того з питання оформлення документів щодо отримання соціальної допомоги на дитину або переміщення сина без документального оформлення згоди матері, та їх відмови останньому, що стало б підставою для звернення до суду.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, так як суд дійшов їх з порушенням норм процесуального права.

Відповідно достатті 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи визначено частиною першоюстатті 315 ЦПК України, який не є вичерпним.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

У справі, яка є предметом перегляду, заявник просить встановити факт самостійного виховання та утримання дитини.Заявлені вимоги, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує та утримує дитину.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною пятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях150, 151 СК України.

За приписами частини другоїстатті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертоїстатті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першоюстатті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У справі, яка переглядається, заявник просить установити факт самостійного виховання та утримання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.

Так, у статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні та утриманні дитини та/або ухилення від участі у вихованні та утриманні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята cтатті 19 СК України) .

Доведення факту одноосібного виховання та утримання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання та утримання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини, а визначена частиною першоюстатті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання та утримання дитини, тофакт одноосібного виховання та утримання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання та утримання дитини.

Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

Суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для задоволення заяви про встановлення юридичного факту. Разом з тим суд не звернув уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання та утримання дитини, то питання, заявлене у цій справі, не може з`ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.

Зазначене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23).

Частиною шостою статті 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

За установлених у цій справі конкретних обставин факт самостійного виховання та утримання дитини батьком не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку із чим заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.

Пунктом 4 ч.1 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правоскасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Отже, рішення суду на підставі п. 4 ч. 1 ст.374ЦПК України підлягаєскасуванню іззалишенням заяви ОСОБА_1 про встановленняфакту,що маютьюридичне значення, без розгляду.

Керуючись ст.ст. 294, 315, 367, 374, 377, 381-382, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Скоробагатьком Володимиром Юрійовичем, задовольнити частково.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 06 березня 2024 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей Глухівської міської ради Сумської області, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 29 жовтня 2024 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Ю. О. Філонова

В. Ю. Рунов