Рішення
від 17.10.2024 по справі 902/567/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2024 р.Cправа № 902/567/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Родючість", 23500, Жмеринський р-н, Вінницька обл., місто Шаргород, вулиця Маліванчука, будинок, 34, ідентифікаційний код юридичної особи 31223063

до Шаргородської міської ради, 23500, Вінницька обл., Жмеринський р-н, місто Шаргород, вулиця Героїв Майдану, будинок, 224, ідентифікаційний код юридичної особи 04326253

про визнання незаконним та скасування рішення в частині, визнання за позивачем права на купівлю земельної ділянки

за участю представників:

від позивача адвокат Путілін Є.В., згідно ордеру

від відповідача не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 17.05.2024 надійшла позовна заява (вх. № 583/24 від 17.05.2024) Селянського (фермерського) господарства "Родючість" до Шаргородської міської ради у якій позивач просить:

- визнати незаконним та скасувати пункт 3 рішення 41 сесії 8 скликання Шаргородської міської ради № 777 від 10.04.2024 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою, наданні в оренду та відмову у продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності";

- визнати за Селянським (фермерським) господарством "Родючість" право на купівлю земельної ділянки кадастровий номер 0525385500:02:001:0397 площею 19,0536 га відповідно до положень п. 6-1 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2024 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 21.05.2024 судом постановлено позовну заяву (вх. № 583/24 від 17.05.2024) Селянського (фермерського) господарства "Родючість" залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.

До суду від позивача 24.05.2024 надійшла заява про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою від 29.05.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №902/567/24 за правилами загального позовного провадження, судове засідання у справі призначено на 27.06.2024 року о 14:00 год.

24.06.2024 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 24.06.2024 (вх. № 01-34/6524/24) про долучення доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.06.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/567/24 на 14:00 05.07.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

01.07.2024 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№ 01-34/6799/24).

04.07.2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 01-34/6953/24).

У судовому засіданні 05.07.2024 року суд постановив ухвалу про задоволення клопотання представника позивача про оголошення перерви для подання відповіді на відзив та оголосив перерву у судовому засіданні до 14:30 24.07.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

09.07.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 09.07.2024 (вх. № 01-34/7102/24).

09.07.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№ 01-34/7104/24).

Ухвалою від 24.07.2024 судом закрито підготовче провадження у справі №902/567/24, призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 23.08.2024 року о 10:00 год.

29.07.2024 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 29.07.2024 (вх. № 01-34/7666/24 від 29.07.2024) про долучення документів на виконання вимог суду.

16.08.2024 до суду від представника відповідача надійшла заява № б/н від 16.08.2024 (вх. № 01-34/8193/24 від 16.08.2024) у якій останнім зазначено, що відповідач проти позову заперечує з підстав зазначених у відзиві та заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Судове засідання 23.08.2024 не відбулося у зв`язку з повідомленням про замінування приміщення суду.

Ухвалою від 24.07.2024 судом повідомлено позивача та відповідача про призначення судового засідання з розгляду справи №902/567/24 по суті на 11:00 03.10.2024 року.

У судовому засіданні 03.10.2024 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/567/24 по суті до 17.10.2024 о 15:30 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

15.10.2024 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 15.10.2024 (вх. № 01-34/10120/24 від 15.10.2024) про долучення доказів на виконання вимог суду та додаткових пояснень.

17.10.2024 представником позивача у судовому засіданні подано заяву № б/н від 17.10.2024 (вх. № 01-34/10254/24 від 17.10.2024) про долучення документів на виконання вимог суду.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник позивача. Відповідач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений ухвалою суду від 04.10.2024, що підтверджує відповідна довідка про доставку електронного листа.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

За наслідками розгляду справи, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі та орієнтовний час повернення. Після виходу з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Селянське (фермерське) господарство "Родючість" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Шаргородської міської ради про визнання незаконним та скасування пункту 3 рішення 41 сесії 8 скликання Шаргородської міської ради № 777 від 10.04.2024 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою, наданні в оренду та відмову у продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності" та про визнання за Селянським (фермерським) господарством "Родючість" права на купівлю земельної ділянки кадастровий номер 0525385500:02:001:0397 площею 19,0536 га відповідно до положень п. 6-1 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням 11 сесії 3 скликання Шаргородської районної ради від 28.09.2000р. було затверджено проект землеустрою та надано в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 26,9 га, 09.10.2000 громадянину ОСОБА_1 було видано державний акт на право постійного користування вказаною земельною ділянкою, а 15.12.2000 було зареєстроване селянське фермерське господарство "Родючість".

Позивач зауважив, що після отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки користувача такої земельної ділянки переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації та зазначив, що на підставі технічної документації земельна ділянка кадастровий номер 0525385500:02:001:0397 площею 19,0536 га була внесена 10.04.2020 р. до державного земельного кадастру та за Селянським фермерським господарством "Родючість" зареєстроване інше речове право (право постійного користування землею).

Позивач зазначив, що 13.03.2024 р. Селянське (фермерське) господарство "Родючість" звернулося до Шаргородської міської ради з клопотанням про викуп земельної ділянки, однак рішенням 41 сесії 8 скликання Шаргородської міської ради №777 від 10 04 2024 р. йому було відмовлено у викупі земельної ділянки у зв`язку з відсутністю рішення органу місцевого самоврядування про передачу в постійне користування селянському (фермерському) господареву "Родючість" цієї земельної ділянки.

Вказану відмову позивач вважає протиправною, а тому звернувся із позовом до суду у якому просить визнати незаконним та скасувати пункт 3 рішення 41 сесії 8 скликання Шаргородської міської ради № 777 від 10.04.2024 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою, наданні в оренду та відмову у продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності" та визнати за Селянським (фермерським) господарством "Родючість" право на купівлю земельної ділянки кадастровий номер 0525385500:02:001:0397 площею 19,0536 га відповідно до положень п. 6-1 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Відповідач у поданому до суду відзиві зазначив, що спірна земельна ділянка площею 26,9 га надавалася у постійне користування фізичній особі ОСОБА_1 на підставі рішення 11 сесії 3 скликання Шаргородської районної ради для ведення селянського (фермерського) господарства та на базі цієї земельної ділянки було створене фермерське господарство "Родючість".

Відповідач зауважив, що частина земельної ділянки за ініціативою ОСОБА_1 та за рішенням розпорядника земель (на той час Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області) передана у власність членам фермерського господарства, а частина загальною площею 19,0536 га залишилась у ОСОБА_1 на умовах постійного користування. Кадастровий номер земельної ділянки 0525385500:02:001:0397, та зазначив, що Селянське (фермерське) господарство "Родючість" не зверталося із клопотанням до міської ради щодо надання йому земельної ділянки у постійне користування.

З урахуванням наведеного Шаргородська міська рада вважає незаконною реєстрацію права постійного користування за Селянським (фермерським) господарством "Родючість" та відповідно викуп ним земельної ділянки у власність за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки та з огляду на безпідставність заявлених вимог просить у задоволенні заявленого позивачем позову відмовити у повному обсязі.

Позивач у відповіді на відзив заперечив щодо зазначеного відповідачем та зауважив, що після отримання громадянином правовстановлюючих документів на земельну ділянку державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства, права й обов`язки користувача такої земельної ділянки переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації.

Відповідач зазначив, що на підставі технічної документації виготовленої ФОП Устименко С.І. 15.03.2020 р. земельна ділянка кадастровий номер 0525385500:02:001:0397 площею 19,0536 га була внесена 10.04.2020 р. до державного земельного кадастру, що підтверджується витягом з державного земельного кадастру від 13.03.2024р., а також за Селянським фермерським господарством "Родючість" було зареєстроване інше речове право (право постійного користування землею), що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав від 02.08.2023 р.

Відповідач зазначив, що згідно ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому, як стверджує позивач доводи відповідача щодо відсутності права постійного користування у позивача є необгрунованими.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

06 квітня 2000 року Шаргородською районною радою Вінницької області на 9 сесії 23 скликання ухвалено рішення «Про надання земельних ділянок в постійне користування для ведення селянських (фермерських) господарств» (т. 1 а.с. 80).

Відповідно до пункту 2 вказаного рішення Шаргородською районною радою Вінницької області ухвалено надати земельну ділянку в постійне користування із земель запасу Носиківської сільської ради - ОСОБА_1 26,9 га ріллі для ведення селянського (фермерського) господарства.

28 вересня 2000 року Шаргородською районною радою Вінницької області на 11 сесії 3 скликання ухвалено рішення "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки для організації селянського (фермерського) господарства та видачу державного акта на право постійного користування землею" (т. 1 а.с. 5).

Пунктами 1, 3, 5 цього рішення ухвалено затвердити проект відведення земельної ділянки в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства громадянину ОСОБА_1 із земель запасу Носиківської сільської ради, надати в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку громадянину ОСОБА_1 загальною площею 26,9 га, в тому числі ріллі 26,9 га та видати державний акт на право постійного користування землею громадянину ОСОБА_1 загальною площею 26,9 га, в тому числі ріллі 26,9 га.

На підставі рішення 11 сесії 3 скликання Шаргородської районної ради народних депутатів Шаргородського району Вінницької області від 28.09.2000 року громадянину ОСОБА_1 09.10.2000 року видано державний акт серії ВН на право постійного користування землею площею 26,9 га, що знаходиться на території Носиківської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства. Державний акт на право постійного користування зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №50 (т. 1 а.с. 6).

Як вбачається із Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 284386 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 15.12.2000 було зареєстровано як юридичну особу Селянське (фермерське) господарство "Родючість" з присвоєнням ідентифікаційного коду 31223063 (т. 1 а.с. 7).

Згідно пункту 1.1. статуту Селянського (фермерського) господарства "Родючість", зареєстрованого 15.12.2000 року, Селянське (фермерське) господарство "Родючість" створене рішенням засновника ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (т. 1 а.с. 60-63).

16 серпня 2004 року Шаргородською районною державною адміністрацією винесено розпорядження № 292 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо відводу земельних ділянок в натурі із виготовленням державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення фермерських господарств членам фермерського господарства "Родючість", яке розміщене на території Носиківської сільської ради» згідно з яким надано дозвіл членам фермерського господарства "Родючість", яке розміщене на території Носиківської сільської ради, на виготовлення технічної документації щодо відводу земельних ділянок в натурі, із виготовленням державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення фермерських господарств із земель фермерського господарства Родючість, загальним розміром 6,99 умовних кадастрових гектарів ріллі, згідно з додатком (т. 1 а.с. 79).

Згідно розпорядження Шаргородської районної державної адміністрації № 227 від 27.05.2009 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) членам фермерського господарства "Родючість" та передачу у власність земельних ділянок із земель фермерського господарства на території Носиківської сільської ради» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) членам фермерського господарства „Родючість для ведення фермерського господарства загальною площею 7,8465 га ріллі із земель фермерського господарства „Родючість, розташованого на території Носиківської сільської ради, що додається (т. 1 а.с. 80 (зворотна сторона) - 82).

Відповідно до пункту 2 цього розпорядження, Шаргородською районною державною адміністрацією передано у власність земельні ділянки громадянам-членам фермерського господарства із земель фермерського господарства "Родючість" для ведення фермерського господарства та видано державні акти на право власності на земельні ділянки, згідно додатку.

За змістом додатку до розпорядження Шаргородської районної державної адміністрації № 227 від 27.05.2009 до списку громадян-членів фермерського господарства "Родючість", яким видаються державні акти на право власності на земельні ділянки із земель фермерського господарства Родючість на території Носиківської сільської ради для ведення фермерського господарства внесено: ОСОБА_2 , загальна площа, 2,7505 га, цільове призначення земельної ділянки ведення фермерського господарства, ОСОБА_3 , загальна площа, 2,3525 га, цільове призначення земельної ділянки ведення фермерського господарства, ОСОБА_4 , загальна площа, 2,7453 га, цільове призначення земельної ділянки ведення фермерського господарства.

Згідно довідки АБ № 196738 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України керівником Селянського (фермерського) господарства "Родючість" був ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 8).

Пунктами 1.1-1.3. статуту Селянського (фермерського) господарства "Родючість" у редакції, затвердженій 02.12.2019 року, визначено, що Селянське (фермерське) господарство створене за рішенням засновника на невизначений строк у відповідності із чинним на момент створення законодавством України (т. 1 а.с. 55-59).

Засновником ФГ є громадянин України - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Членами господарства є громадяни України: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Із технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства (код згідно КВЦПЗ - 01.02) розробленої ФОП Устименко С.І. у 2020 році слідує, що земельна ділянка площею 19,0536 га, яка була надана ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею для ведення селянського (фермерського) господарства стала об`єктом інвентаризації, за результатами якої встановлено, що фактична площа земельної ділянки становить 19,0536 га. Внаслідок проведеної інвентаризації було сформовано земельну ділянку площею 19,0536 га та присвоєно їй кадастровий номер 0525385500:02:001:0397 (т.1 а.с. 76 (зворотна сторона), 77).

Відомості щодо земельної ділянки кадастровий номер 0525385500:02:001:0397 внесено до автоматизованої бази Державного земельного кадастру, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.03.2024 року № НВ-0000652222024 та від 25.07.2024 № НВ-9944520192024 (т.1 а.с. 9-11, 92-97).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9944520192024 від 25.07.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 0525385500:02:001:0397 площею 19,0536 га, цільове призначення 01.02. для ведення фермерського господарства, категорія земель землі сільськогосподарського призначення зареєстрована 10.04.2020 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за Шаргородською міською радою, право постійного користування земельною ділянкою - за Селянським (фермерським) господарством «Родючість» (т.1 а.с. 92-97).

Як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.07.2024 № 388222163 речове право - право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер: 0525385500:02:001:0397 площею 19,0536 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2186112205253) зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Селянським (фермерським) господарством "Родючість", код ЄДРПОУ 31223063, номер запису про інше речове право 38522018 (т. 1 а.с. 98).

Також із зазначеної інформаційної довідки вбачається, що 21.09.2020 право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 0525385500:02:001:0397 площею 19,0536 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2186112205253) зареєстровано за Шаргородською міською радою, номер запису про речове право: право власності 38521694.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено 02.12.2021 відповідний актовий запис №429 та видано Шаргородським відділом реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 від 02.12.2021 року (т. 1 а.с. 77 (зворотна сторона)).

04 квітня 2023 ОСОБА_2 як спадкоємцю ОСОБА_1 , державним нотаріусом Шаргородської державної нотаріальної контори Вінницької області Хлапоніним О.О. видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

Згідно вказаного свідоцтва ОСОБА_2 є спадкоємицею належного ОСОБА_1 розміру в статутному капіталі Селянського (фермерського) господарства "Родючість", податковий номер 31223063, вартість 10 000,00 гривень, місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1 , що належить спадкодавцю на підставі статуту СФГ "Родючість".

04 квітня 2023 громадянкою ОСОБА_2 як засновником Селянського (фермерського) господарства "Родючість" прийнято рішення № 1 приступити до виконання обов`язків голови Селянського (фермерського) господарства "Родючість", у зв`язку зі зміною засновника та адміністративно - територіального устрою в Україні, змінити місцезнаходження юридичної особи, затвердити статут ФГ у новій редакції, з метою державної реєстрації змін, що містяться в ЄДР, особисто подати установчі документи підприємства для державної реєстрації (т. 1 а.с. 78 (зворотна сторона)).

За змістом пунктів 1.1., 1.2. статуту Селянського (фермерського) господарства "Родючість" у новій редакції затвердженого 20.06.2024 року, Селянське (фермерське) господарство "Родючість" (далі по тексту ФГ) створено відповідно до Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про фермерське господарство», інших нормативних актів, та діє на підставі цього Статуту. Засновником ФГ є громадянка України ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 .

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником (учасником), кінцевим беніфенціарним власником та керівником Селянського (фермерського) господарства "Родючість", ідентифікаційний код юридичної особи 31223063 є громадянка України ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 з відсотком частки статутного капіталу 100% (т. 1 а.с. 25).

Судом установлено, що 13 березня 2024 Селянське (фермерське) господарство "Родючість" звернулось до Шаргородської міської ради із клопотанням про викуп земельної ділянки на підставі пункту 6-1 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, у якому, зокрема просило забезпечити Селянському (фермерському) господарству "Родючість", код ЄДРПОУ 31223063 реалізацію права на викуп земельної ділянки з кадастровим номером 0525385500:02:001:0397, площею 19,0536 га без розстрочки платежу за ціною нормативної грошової оцінки земельної ділянки на дату укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки та укласти договір-купівлі продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0525385500:02:001:0397, площею 19,0536 га за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці такої земельної ділянки, без проведення земельних торгів, без розстрочки платежу з Селянським (фермерським) господарством "Родючість", код ЄДРПОУ: 31223063 (т. 1 а.с. 13, 14).

10 квітня 2024 року Шаргородською міською радою на 41 позачерговій сесії 8 скликання ухвалено рішення № 777 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення документацій із землеустрою, наданні в оренду та відмову у продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності".

Як вбачається із пункту 3 витягу з рішення від 10.04.2024 Шаргородською міською радою ухвалено відмовити Селянському (фермерському) господарству «Родючість» у реалізації права на викуп земельної ділянки площею 19,0536 га для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 0525385500:02:001:0397 за ціною нормативної грошової оцінки земельної ділянки з підстав порушення вимог ст.12, ст.92, ст.122, ст.123 Земельного кодексу України та відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у постійне користування селянському (фермерському) господарству «Родючість» (т. 1 а.с. 15).

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом, що є предметом розгляду у цій справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про визнання незаконним та скасування пункту 3 рішення 41 сесії 8 скликання Шаргородської міської ради № 777 від 10.04.2024 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою, наданні в оренду та відмову у продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності" та про визнання за Селянським (фермерським) господарством "Родючість" права на купівлю земельної ділянки кадастровий номер 0525385500:02:001:0397 площею 19,0536 га відповідно до положень п. 6-1 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення відповідача, яким відмовлено у реалізації права на купівлю земельної ділянки у порядку, визначеному пунктом 6-1 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Згідно статті 4 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Положеннями частини 1 статті 82 ЗК України передбачено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу;

в) прийняття спадщини;

г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Частиною 1 статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно частини 1 статті 127 ЗК України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що 13 березня 2024 Селянське (фермерське) господарство "Родючість" звернулось до Шаргородської міської ради із клопотанням про викуп земельної ділянки з кадастровим номером 0525385500:02:001:0397, площею 19,0536 га на підставі пункту 6-1 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

У вказаному клопотанні Селянське (фермерське) господарство "Родючість" зазначило, що площа земельної ділянки відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ВН №50, виданого 09 жовтня 2000 року не відповідає актуальній площі (було 26,9 га, стало 19,0536 га) та пояснило, що це пов`язано із тим, що частина земельної ділянки була передана в приватну власність у порядку безоплатної приватизації, а решта земельної ділянки площею 19,0536 га залишилася в постійному користуванні СФГ "Родючість". Державний акт на право постійного користування землею серії ВН №50, виданий 09 жовтня 2000 року зберіг свою чинність в частині земельної ділянки, що залишилася в постійному користуванні СФГ "Родючість" та навів критерії, яким відповідає позивач для реалізації права на купівлю з 1 січня 2024 року земельної ділянки без проведення земельних торгів, за ціною нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки.

За результатами розгляду вказаного клопотання, 10 квітня 2024 року Шаргородською міською радою на 41 позачерговій сесії 8 скликання ухвалено рішення № 777 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення документацій із землеустрою, наданні в оренду та відмову у продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності".

Згідно пункту 3 вказаного рішення Шаргородська міська рада ухвалила відмовити Селянському (фермерському) господарству "Родючість" у реалізації права на викуп земельної ділянки площею 19,0536 га для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 0525385500:02:001:0397 за ціною нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Як убачається із змісту оскаржуваного рішення у якості правової підстави для відмови у викупі земельної ділянки зазначено - порушення вимог ст.12, ст.92, ст.122, ст.123 Земельного кодексу України, у якості фактичної підстави - відсутність рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у постійне користування селянському (фермерському) господарству "Родючість".

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, судом враховано таке.

Положеннями пункту 6-1 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України передбачено, що громадяни України, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, а також юридичні особи, яким на момент набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" належало право постійного користування земельними ділянками державної чи комунальної власності, та які відповідно до статті 92 цього Кодексу не можуть набувати земельні ділянки на праві постійного користування, орендарі земельних ділянок, які набули право оренди земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", мають право на купівлю таких земельних ділянок без проведення земельних торгів. Купівля земельних ділянок відповідно до цього пункту здійснюється за ціною, що дорівнює: нормативній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель сільськогосподарського призначення; експертній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель несільськогосподарського призначення.

У разі купівлі земельної ділянки її покупець має право на розстрочення платежу зі сплати ціни земельної ділянки з рівним річним платежем з урахуванням індексу інфляції, за умови встановлення заборони на продаж або інше відчуження та надання у користування земельної ділянки (крім надання у користування фермерському господарству земельних ділянок, які знаходяться у власності членів такого фермерського господарства, що є покупцями такої земельної ділянки) до повного розрахунку покупця за договором купівлі-продажу.

Розрахунок за придбану земельну ділянку здійснюється щороку, рівними частинами, у місяць, що настає за звітним роком. Покупець має право на дострокове погашення всієї або частини суми ціни продажу земельної ділянки з розстроченням платежу з урахуванням індексу інфляції. Строк розстрочення платежу становить: щодо земель сільськогосподарського призначення - 10 років, щодо земель несільськогосподарського призначення - 30 років, якщо покупець не ініціює встановлення меншого строку. У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу.

Право купівлі земельної ділянки відповідно до цього пункту також мають громадяни України - спадкоємці громадян, яким належало право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної чи комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства (крім випадків, якщо такі земельні ділянки були передані у власність чи користування фізичним або юридичним особам). Якщо таких спадкоємців декілька, земельна ділянка придбавається ними у спільну часткову власність, де частки кожного із спадкоємців у праві власності є рівними.

Громадяни України та юридичні особи, що здійснюють купівлю земельних ділянок сільськогосподарського призначення відповідно до цього пункту, мають відповідати вимогам, визначеним цим Кодексом до набувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Положення частини сьомої статті 130 цього Кодексу не поширюються на земельні ділянки, які придбаваються відповідно до цього пункту.

Юридичні особи набувають право на купівлю земельних ділянок сільськогосподарського призначення відповідно до цього пункту з 1 січня 2024 року.

Із аналізу наведеної норми закону слідує, що юридичні особи, яким на момент набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" належало право постійного користування земельними ділянками державної чи комунальної власності, та які відповідно до статті 92 цього Кодексу не можуть набувати земельні ділянки на праві постійного користування, орендарі земельних ділянок, які набули право оренди земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" мають право на купівлю таких земельних ділянок без проведення земельних торгів. Купівля земельних ділянок відповідно до цього пункту здійснюється за ціною, що дорівнює: нормативній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель сільськогосподарського призначення; експертній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель несільськогосподарського призначення.

Право на купівлю земельних ділянок сільськогосподарського призначення відповідно до цього пункту юридичні особи набувають з 1 січня 2024 року.

При цьому, юридичні особи, що здійснюють купівлю земельних ділянок сільськогосподарського призначення відповідно до цього пункту, мають відповідати вимогам, визначеним цим Кодексом до набувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення та заборона продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності, передбачена частиною сьомою статті 130 цього Кодексу не поширюються на земельні ділянки, які придбаваються відповідно до пункту 6-1 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України.

Отже, для установлення наявності права позивача на викуп земельної ділянки у порядку визначеному пунктом 6-1 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України необхідно установити, чи належало позивачу право постійного користування земельною ділянкою комунальної власності сільськогосподарського призначення станом на момент набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" та чи відноситься позивач до категорії осіб, які відповідно до статті 92 цього Кодексу не можуть набувати земельні ділянки на праві постійного користування.

Судом установлено, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" від 19 жовтня 2022 року № 2698-IX набрав чинності 19.11.2022 року.

Приписами статті 31 ЗК України визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

1) земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування;

2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Згідно із частиною 1 статті 51 ЗК України (у редакції чинній на момент створення та реєстрації Селянського (фермерського) господарства "Родючість") громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 ЗК України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Із наведених законодавчих норм, а також з наявних у справі доказів, зокрема рішення Шаргородської районної ради Вінницької області від 28 вересня 2000 року "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки для організації селянського (фермерського) господарства та видачу державного акта на право постійного користування землею", державного акту на право постійного користування землею виданого 09.10.2000 року вбачається, що земельна ділянка площею 26,9 га на території Носиківської сільської ради надавалась гр. ОСОБА_1 як спеціальному суб`єктові для організації селянського (фермерського) господарства у постійне користування із цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства.

Положеннями частини 1, частини 5 статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції чинній на момент надання земельної ділянки у постійне користування та створення СФГ) передбачено, що селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Положеннями абзацу першого частини 1 статті 4 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" визначено, що земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди.

Відповідно до частин 1-2 статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Законодавством, чинним на момент створення СФГ "Родючість" було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянським (фермерським) господарством як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу надалі подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ без створення такого СФГ.

19 червня 2003 року було прийнято Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство", яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України. Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

З аналізу положень статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (пункт 53 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками та переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, від 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18).

За змістом частин 1, 5 статті 7 ЗК України (у редакції, чинній на час надання земельної ділянки) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства.

Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року, який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 зазначив, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

Велика Палата Верховного Суду (пункт 61 постанови від 23.06.2020 у справі №922/989/18) дійшла висновку, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду з урахуванням положень статті 141 ЗК України (у редакції 2001 року) та статті 27 ЗК України (1990 року) зазначила, що підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника, як смерть громадянина - засновника селянського фермерського господарства відсутня. Адже правове становище селянського (фермерського) господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства (пункти 66, 67 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

У пункті 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 зроблено висновок про те, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

У пунктах 72, 73 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 922/2103/17 та у постановах Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц, від 23.11.2016 у справі № 6-3113цс15, від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16, про те, що зі смертю особи припиняється і не входить до складу спадщини право користування особи, що виникло на підставі державного акта. У цій частині Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним (пункт 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18).

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

У разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зі смертю гр. ОСОБА_1 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування для створення селянського (фермерського) господарства, таке право не припинилось, водночас після створення СФГ право постійного користування перейшло до Селянського (фермерського) господарства "Родючість" (ідентифікаційний код юридичної особи 31223063) і на час розгляду справи зберігається за Селянським (фермерським) господарством "Родючість", яке набуло права та обов`язки землекористувача і використовує вказану земельну ділянку у своїй господарській діяльності, що підтверджують докази, які містяться у матеріалах справи.

При розгляді цієї справи судом взято до уваги, що згідно державного акту на право постійного користування землею від 09.10.2000 року гр. ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею 26,9 га.

Водночас, згідно розпорядження Шаргородської районної державної адміністрації № 227 від 27.05.2009 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) членам фермерського господарства "Родючість" та передачу у власність земельних ділянок із земель фермерського господарства на території Носиківської сільської ради затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) членам фермерського господарства "Родючість" для ведення фермерського господарства загальною площею 7,8465 га ріллі із земель фермерського господарства "Родючість", розташованого на території Носиківської сільської ради, що додається.

Відповідно до пункту 2 цього розпорядження, Шаргородською районною державною адміністрацією передано у власність земельні ділянки громадянам-членам фермерського господарства із земель фермерського господарства "Родючість" для ведення фермерського господарства та видано державні акти на право власності на земельні ділянки, згідно додатку загальною площею 7,8465 га.

Із технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства (код згідно КВЦПЗ - 01.02), розробленої ФОП Устименко С.І. у 2020 році слідує, що площа земельної ділянки наданої гр. ОСОБА_1 за межами населеного пункту на території Носиківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області становить 19,0536 га. Внаслідок проведеної інвентаризації було сформовано земельну ділянку площею 19,0536 га та присвоєно їй кадастровий номер 0525385500:02:001:0397.

Судом враховано, що чинним законодавством не передбачено внесення змін до раніше виданого державного акту на право постійного користування земельною ділянкою щодо площі земельної ділянки та кадастрового номеру земельної ділянки, визначених внаслідок формування земельної ділянки у результаті проведеної технічної інвентаризації, натомість такі актуальні відомості вносяться до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини 1, частини 9 статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель.

Відомості про речові права на земельні ділянки, що виникли до 1 січня 2013 року, вносяться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до Державного земельного кадастру із Державного реєстру земель та документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів. Відомості про розподіл земель за формами власності і видами речових прав вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України (у чинній редакції) право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Із матеріалів справи вбачається, що станом на день звернення позивача до відповідача з клопотанням про викуп земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за Селянським (фермерським) господарством "Родючість" було зареєстровано речове право - право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер: 0525385500:02:001:0397 площею 19,0536 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2186112205253).

Докази скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права (права постійного користування) земельною ділянкою кадастровий номер: 0525385500:02:001:0397 площею 19,0536 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2186112205253) за Селянським (фермерським) господарством "Родючість" у матеріалах справи відсутні.

Судом установлено, що на час розгляду справи спірна земельна ділянка є сформованою та зареєстрованою у Державному земельному кадастрі як об`єкт цивільних прав площею 19,0536 га з присвоєним кадастровим номером 0525385500:02:001:0397. Вказана земельна ділянка за категорією відносяться до земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням "01.02 для ведення фермерського господарства" та є землями комунальної форми власності.

Встановлені судом обставини відповідачем не спростовані.

Враховуючи матеріали технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі та відомості щодо неї, які містяться у державному земельному кадастрі, суд дійшов висновку, що Селянське (фермерське) господарство "Родючість" є користувачем на праві постійного користування земельної ділянки кадастровий номер 0525385500:02:001:0397 площею 19,0536 га із цільовим призначенням 01.02 для ведення фермерського господарства.

З урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених під час розгляду справи доказів, суд дійшов висновку, що як станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" (19.11.2022 року) так і станом на день розгляду справи Селянському (фермерському) господарству "Родючість" належить на праві постійного користування земельна ділянка кадастровий номер 525385500:02:001:0397 площею 19,0536 га із цільовим призначенням 01.02 для ведення фермерського господарства.

За змістом частин 1-2 статті 92 ЗК України (у чинній редакції) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та акціонерне товариство, утворене відповідно до Закону України "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом";

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

е) оператор газотранспортної системи, оператор газосховища та оператор системи передачі;

є) господарські товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності";

ж) акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України", утворене відповідно до Закону України "Про суспільні медіа України".

Передача земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності у постійне користування дозволяється лише для будівництва та обслуговування об`єктів нерухомого майна (будівлі, споруди), а також у випадках передачі у постійне користування державному, комунальному підприємству, установі, організації земельної ділянки, вилученої із постійного користування іншого державного, комунального підприємства, установи, організації (частина 4 статті 92 ЗК України).

Із аналізу статті 92 ЗК України слідує, що юридичні особи, окрім перерахованих у частині 2 цієї статті не можуть набувати земельні ділянки на праві постійного користування.

Частиною 1 статті 128 ЗК України визначено, що продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до вимог частин 1-2 статті 130 ЗК України набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть:

а) громадяни України;

б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади;

в) територіальні громади;

г) держава.

Право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може також набуватися банками лише в порядку звернення стягнення на них як на предмет застави. Такі земельні ділянки мають бути відчужені банками на земельних торгах протягом двох років з дня набуття права власності.

Іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення. Цей абзац втрачає чинність за умови та з дня схвалення на референдумі рішення, визначеного абзацом восьмим цієї частини.

Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення юридичними особами, створеними і зареєстрованими за законодавством України, учасниками (засновниками) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, які не є громадянами України, може здійснюватися з дня та за умови схвалення такого рішення на референдумі.

За будь-яких умов, у тому числі у разі схвалення на референдумі рішення, визначеного абзацом восьмим цієї частини, забороняється набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення:

1) юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, які не є громадянами України, - на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), які розташовані ближче 50 кілометрів від державного кордону України (крім державного кордону України, який проходить по морю);

2) юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є громадяни держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом;

3) особами, які належать або належали до терористичних організацій;

4) юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є іноземні держави;

5) юридичними особами, у яких неможливо встановити кінцевого бенефіціарного власника;

6) юридичними особами, кінцеві бенефіціарні власники яких зареєстровані в офшорних зонах, віднесених до переліку офшорних зон, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

7) фізичними та юридичними особами, стосовно яких та/або стосовно учасників (акціонерів, членів) або кінцевих бенефіціарних власників яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції" у вигляді заборони на укладення правочинів з набуття у власність земельних ділянок, а також пов`язаними з ними особами;

8) юридичними особами, створеними за законодавством України, що перебувають під контролем фізичних та юридичних осіб, зареєстрованих у державах, включених Міжнародною групою з протидії відмиванню брудних грошей (FATF) до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.

Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина України не може перевищувати десяти тисяч гектарів. Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності юридичної особи (крім банків) не може перевищувати загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності всіх її учасників (членів, акціонерів), але не більше десяти тисяч гектарів. При цьому, якщо громадянину України належить право власності на частку у статутному (складеному) капіталі, у пайовому фонді юридичної особи або лише на окремі акції, паї, для цілей цієї статті вважається, що такому громадянину, крім земельних ділянок, що належать йому на праві власності, також належить право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею, що дорівнює площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності юридичної особи, учасником (членом, акціонером) якої він є, помноженої на розмір частки такого громадянина, вираженої у відсотках, у статутному (складеному) капіталі, пайовому фонді цієї юридичної особи.

Для цілей цієї статті площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що належать на праві спільної сумісної власності подружжю, враховується у загальній площі земельних ділянок лише того з подружжя (колишнього подружжя), за яким зареєстровано право власності.

Згідно частини 5 статті 128 ЗК України підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:

а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;

б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;

г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;

ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За змістом статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26, статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Частинами 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Положеннями частини 10 статті 128 ЗК України передбачено, що рішення про відмову продажу земельної ділянки може бути оскаржено в суді.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За змістом статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання акта незаконним та його скасування є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Обраний позивачем спосіб захисту шляхом оскарження рішення уповноваженого органу безпосередньо передбачений у пункті 10 частини 2 статті 16 ЦК України та, за встановлених судом обставин справи, є ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору.

Як убачається з матеріалів справи, станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" (19.11.2022 року) позивачу на праві постійного користування належить земельна ділянка кадастровий номер 525385500:02:001:0397 площею 19,0536 га із цільовим призначенням 01.02 для ведення фермерського господарства та позивач не належить до категорії осіб, які відповідно до статті 92 ЗК України можуть набувати земельні ділянки на праві постійного користування.

Отже, позивач з 1 січня 2024 року має право на купівлю належної йому на праві постійного користування земельної ділянки кадастровий номер 525385500:02:001:0397 площею 19,0536 га сільськогосподарського призначення відповідно до пункту 6-1 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України.

Відповідно до статті 5 ЗК України забезпечення гарантій прав на землю є одним із принципів на яких базується земельне законодавство.

Суд вважає, що зібраними у справі доказами доведено перехід до Селянського (фермерського) "Родючість" права постійного користування земельною ділянкою згідно державного акту на право постійного користування землею, доказів припинення такого права позивача у відповідності до вимог чинного законодавства суду не надано, а тому рішення відповідача про відмову у реалізації права на викуп земельної ділянки з підстав відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у постійне користування селянському (фермерському) господарству "Родючість" прийнято з порушенням вимог статей 5, 82, 122, 127, 128, пункту 6-1 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

За встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що рішення Шаргородської міської ради, викладене у пункті 3 рішення від 10 квітня 2024 року № 777 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення документацій із землеустрою, наданні в оренду та відмову у продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності" щодо відмови Селянському (фермерському) господарству «Родючість» у реалізації права на викуп земельної ділянки площею 19,0536 га для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 0525385500:02:001:0397 за ціною нормативної грошової оцінки земельної ділянки з підстав порушення вимог ст.12, ст.92, ст.122, ст.123 Земельного кодексу України та відсутністю рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у постійне користування селянському (фермерському) господарству «Родючість» є незаконним, порушує права та інтереси позивача та підлягає скасуванню.

З урахуванням обставин, якими позивач мотивує порушення відповідачем його прав та інтересів на викуп земельної ділянки, скасування рішення відповідача, яке продовжує діяти як підстава відмови у реалізації права на викуп земельної ділянки призведе до усунення такого порушення та правової визначеності у спірних правовідносинах щодо права позивача на купівлю земельної ділянки у порядку, визначеному пунктом 6-1 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування викладеного у пункті 3 рішення 41 позачергової сесії 8 скликання Шаргородської міської ради "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою, наданні в оренду та відмову у продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності" є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання за Селянським (фермерським) господарством "Родючість" права на купівлю земельної ділянки кадастровий номер 0525385500:02:001:0397 площею 19,0536 га відповідно до положень пункту 6-1 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України судом враховано таке.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Суд звертає увагу, що задовольнивши позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення відповідача, яким позивачу було відмовлено у реалізації права на викуп земельної ділянки, суд виснував, що позивачу належить право постійного користування земельною ділянкою комунальної власності із цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства та позивач відноситься до категорії осіб, що має право на купівлю належної йому земельної ділянки без проведення земельних торгів у порядку, визначеному пунктом 6-1 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, а тому рішення відповідача яким безпідставно у реалізації такого права відмовлено є незаконним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, задоволення окремої позовної вимоги про визнання за позивачем права на викуп земельної ділянки у контексті спірних правовідносин не приведе до ефективного та належного захисту прав чи інтересів позивача, оскільки судове рішення про визнання права на купівлю земельної ділянки у порядку, визначеному пунктом 6-1 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України не матиме наслідком фактичної реалізації права на викуп вказаної земельної ділянки шляхом укладення відповідного договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Отже, зазначена позовна вимога не відповідає критеріям належного та ефективного способу захисту прав, що є підставою для відмови у її задоволенні.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково у частині визнання незаконним та скасування викладеного у пункті 3 рішення 41 позачергової сесії 8 скликання Шаргородської міської ради № 777 від 10.04.2024 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою, наданні в оренду та відмову у продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності", в іншій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 296 від 15.05.2024 сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 гривень та згідно платіжної інструкції № 297 від 15.05.2024 сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, витрати на сплату судового збору у сумі 3 028,00 гривень покладаються на відповідача, витрати на сплату судового збору в сумі 3 028,00 гривень покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати викладене у пункті 3 рішення 41 позачергової сесії 8 скликання Шаргородської міської ради (23500, Вінницька обл., Жмеринський р-н, місто Шаргород, вулиця Героїв Майдану, будинок, 224, ідентифікаційний код юридичної особи 04326253) № 777 від 10.04.2024 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою, наданні в оренду та відмову у продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності".

3. Стягнути з Шаргородської міської ради (23500, Вінницька обл., Жмеринський р-н, місто Шаргород, вулиця Героїв Майдану, будинок, 224, ідентифікаційний код юридичної особи 04326253) на користь Селянського (фермерського) господарства "Родючість" (23500, Жмеринський р-н, Вінницька обл., місто Шаргород, вулиця Маліванчука, будинок, 34, ідентифікаційний код юридичної особи 31223063) 3 028,00 гривень (три тисячі двадцять вісім гривень) судових витрат зі сплати судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Судові витрати зі сплати 3 028,00 гривень судового збору покласти на позивача.

7. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Примірник судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повне рішення складено 28 жовтня 2024 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу, відповідачу до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

СудГосподарський суд Вінницької області
Дата ухвалення рішення17.10.2024
Оприлюднено31.10.2024
Номер документу122636498
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку

Судовий реєстр по справі —902/567/24

Судовий наказ від 25.11.2024

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

Рішення від 17.10.2024

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

Ухвала від 04.10.2024

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

Ухвала від 26.08.2024

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

Ухвала від 24.07.2024

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

Ухвала від 05.07.2024

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

Ухвала від 29.05.2024

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

Ухвала від 21.05.2024

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні