Рішення

від 28.10.2024 по справі 925/967/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 925/967/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОКОМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке"

про стягнення 1145442,94 грн.

Представники учасників справи:

Позивач Лосич Т.С., адвокат;

Відповідач Верещака П.М., адвокат.

Секретар судового засідання Драченко Т.О.

Суддя Гладун А.І.

1.Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників справи.

1.1.29.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОКОМ" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке".

1.2.Змістом позову є майнова вимога позивача стягнути з відповідача 1145442,94 грн, зокрема 76295,75 грн боргу за поставлений товар за договором №Чк311022/01 поставки на умовах товарного кредиту від 31.10.2022, 976280,20 грн штрафу, 44935,64 грн 30% річних, 47931,35 грн пені.

1.3.Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що поставив відповідачу товар у обсягах і в строк визначені договором, а відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання у строк встановлений договором, у результаті чого у позивач нарахував та просив стягнути з відповідача штраф, 30% річних та пеню за період з 31.10.2023 до 13.11.2023.

1.4.30.07.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №925/967/24, справу ухвалив розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив о 10 год. 00 хв. 10.09.2024.

1.5.27.08.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 89-93) та клопотання про зменшення штрафних санкцій (а.с. 96-100), у яких повідомив, що 02.08.2024 сплатив позивачу 76295,75 грн боргу на підставі платіжної інструкції №1108 від 02.08.2024 (а.с. 118), заперечив проти стягнення 976280,20 грн штрафу, 44935,64 грн 30% річних, 47931,35 грн пені у зв`язку з тим, що загальна сума стягнення не є неспівмірною із сумою загальної вартості товару у розмірі 5578743,85 грн і є способом надмірного збагачення позивача. Просив на підставі статті 233 Господарського кодексу України зменшити розміри штрафу, пені та 30% річних до розміру 229088,59 грн та задовольнити позов частково.

1.6.10.09.2024 суд ухвалив відкласти розгляд справи у підготовчому засіданні до 12 год. 30 хв. 24.09.2024.

1.7.24.09.2024 у підготовчому засіданні взяли участь представник позивача адвокат Лосич Т.С. та представник відповідача адвокат Верещака П.М.

1.8.Представник позивача адвокат Лосич Т.С. у підготовчому засіданні пояснила, що відповідач сплатив позивачу 76295,75 грн боргу після відкриття провадження у справі, спір щодо стягнення основного боргу між сторонами відсутній.

1.9.Представник відповідача адвокат Верещака П.М. у підготовчому засіданні пояснив, що відповідач сплатив позивачу 76295,75 грн боргу, що підтверджується платіжною інструкцією №1108 від 02.08.2024, спір щодо стягнення основного боргу між сторонами відсутній.

1.10.24.09.2024 суд ухвалив провадження у справі в частині стягнення 76295,75 грн боргу закрити.

1.11.24.09.2024 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті о 09 год. 00 хв. 16.10.2024.

1.12.Судове засідання о 09 год. 00 хв. 16.10.2024 не відбулося в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді.

1.13.21.10.2024 суд ухвалив призначити розгляд справи у судовому засіданні о 12 год. 00 хв. 28.10.2024.

1.14.28.10.2024 позивач подав до суду заяву про приєднання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 168-169).

1.15.28.10.2024 у судовому засіданні взяли участь представник позивача адвокат Лосич Т.С. та представник відповідача адвокат Верещака П.М.

1.16. Представник позивача Лосич Т.С у судовому засіданні просила позов задовольнити повністю.

1.17.Представник відповідача адвокат Верещака П.М. у судовому засіданні просив суд позов задовольнити частково та зменшити розмір штрафних санкцій, які є надмірними.

1.18.28.10.2024 суд завершив розгляд справи та видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення суду.

1.19.Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд проголосив вступну та резолютивну частини судового рішення у справі №925/967/24.

Вислухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

2.Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

2.1.Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення пені, штрафу та 30% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

2.2.Підставами позову є обставини, якими позивач доводить виникнення між сторонами зобов`язання на підставі договору поставки; неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару у строк, встановлений договором.

2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

2.4. Предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами майнового господарського зобов`язання на підставі договору поставки; невиконання відповідачем зобов`язання з оплати у строк, встановлений договором; період прострочення виконання грошового зобов`язання; розміри та підстави нарахування штрафу, пені та 30%річних за прострочення виконання грошового зобов`язання; порушення суб`єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.

3.Обставини, які не підлягають доказуванню у справі.

3.1.Відповідно до частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

3.2.Позивач та відповідач визнають обставини укладення договору поставки на умовах товарного кредиту №Чк311022/01 від 31.10.2022, визнають факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання на 14 днів. Відповідач визнає правильність здійсненого позивачем розрахунку штрафу, пені та 30 % річних.

4.Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

4.1.На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:

4.1.1.31.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Полянецьке" (покупець) уклали договір поставки на умовах товарного кредиту № Чк311022/01 (а.с. 12-17).

Згідно з істотними умовами договору сторони передбачили:

п. 1.1 - продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупця (поставити) товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення (мікродобрива), засоби захисту рослин, регулятори росту рослин, мінеральні добрива), а покупець зобов`язується у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти товар та оплатити його вартість;

п. 2.1 - ціна товару (в т.ч. одиниця за одиницю товару), умови та витрати на доставку вказується сторонами у специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору. Сплата ціни товару покупцем здійснюється у гривнях України.

п. 2.5 - термін оплати: оплата товару проводиться в терміни, які вказані в специфікаціях до даного договору, з урахуванням п. 2.7 даного договору. У випадку, якщо сторони передбачають в специфікаціях поетапну оплату ціни товару, або поставка товару здійснюється у відповідності до кількох специфікацій і при цьому покупець порушує строк сплати передбаченого чергового платежу по специфікації або порушує строк сплати за однією із підписаних специфікацій, продавець надсилає покупцю вимогу про дострокову сплату всієї ціни поставленого товару незалежно від настання чергового етапу спати оплати, що передбачений специфікацією або настання строку оплати по іншим специфікаціям. В такому разі покупець зобов`язаний сплатити повну ціну поставленого товару впродовж десяти днів з моменту направлення йому продавцем повідомлення про дострокову сплату ціни поставленого товару;

п. 5.2 - сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Сума простроченого платежу визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання продавцем вимоги або позову до суду щодо сплати покупцем пені, ціна товару (її частина) не сплачена покупцем, сума несплаченої ціни товару (її частини), для розрахунку пені, визначається відповідно до п. 5.4 договору;

п. 5.3 - керуючись положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди, що у випадку прострочення покупцем платежу, сплата якого передбачена відповідно до умов цього договору, покупець на вимогу продавця сплачує останньому 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми. Прострочена сума визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання продавцем вимоги або позову до суду щодо сплати покупцем 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми, ціна товару (її частини) не сплачена покупцем, сума несплаченої ціни товару (її частини), для розрахунку відсотків річних, визначається відповідно до 5.4 договору;

п. 5.5 - сторони домовилися, що згідно з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), нарахованих відповідно до умов цього договору, становить три роки. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за цим договором припиняється через 3 роки з моменту виникнення прострочення;

п. 7.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

4.1.2.28.03.2023 сторони склали та підписали Специфікації до договору, у яких погодили асортимент товару, його кількість, вартість та строк оплати, зокрема:

- Специфікація №1 (додаток №1 до договору): вартість товару 4557931,55 грн, зокрема 30% вартості товару у розмірі 1367379,56 грн сплатити у строк до 18.11.2022; 70% вартості товару 3190552,29 грн - до 30.10.2023 (а.с. 18);

- Специфікація №2 (додаток №2 до договору): вартість товару 182012,00 грн, зокрема 30% вартості товару у розмірі 54603,60 грн сплатити у строк до 18.11.2022; 70% вартості товару 127408,40 грн - до 30.10.2023 (а.с. 30);

- Специфікація №3 (додаток №3 до договору): вартість товару 838800,00 грн, зокрема 30% вартості товару у розмірі 251640,00 грн сплатити у строк до 18.11.2022; 70% вартості товару 587160,00 грн - до 30.10.2023 (а.с. 37);

4.1.3.На виконання договору позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату: №Чк000002 від 22.11.2022 на суму 4557931,55 грн (а.с. 19), №Чк000003 від 22.11.2022 на суму 182012,00 грн (а.с. 31) №000004 від 22.11.2022 на поставку товару вартістю 838800,00 грн (а.с. 38).

4.1.4.13.12.2022, 01.02.2023 та 29.03.2023 сторони склали та підписали видаткові накладні №000002 на поставку товару вартістю 137500,00 грн (а.с. 32), №000003 на поставку товару вартістю 2500,00 грн (а.с. 33), №000004 на поставку товару вартістю 42012,00 грн (а.с. 34), №Чк000005 на поставку товару вартістю 2484786,50 грн (а.с. 20), №Чк000006 на поставку товару вартістю 551578,00 грн (а.с. 21), №Чк000007 на поставку товару вартістю 10835,00 грн (а.с. 22), №Чк000008 на поставку товару вартістю 613596,00 грн (а.с. 23), №Чк000009 на поставку товару вартістю 481137,35 грн (а.с. 24), №Чк000002 на поставку товару вартістю 301521,50 грн (а.с. 25), №Чк000014 на поставку товару вартістю 114477,50 грн (а.с. 26), №Чк000015 на поставку товару вартістю 838800,00 грн Всього позивач поставив відповідачу товар вартістю 5578743,85 грн. (а.с. 26).

4.1.5.08.12.2022 відповідач сплатив позивачу 1367379,56 грн, 54603,50 грн та 251640,00 грн; 21.12.2023 відповідач сплатив позивачу 127408,40 грн, 3190552,29 грн, 587160,00 грн, 22521,21 грн, 4723,98 грн, 122377,35 грн; Всього відповідач сплатив позивачу 5728366,29 грн (а.с. 27-28).

4.1.6.14.11.2023 сторони уклали додаткову угоду №000001690 до договору поставки на умовах товарного кредиту №Чк311022/01 від 31.10.2022 (а.с. 40), у якій визнали, що заборгованість покупця перед продавцем за договором станом на 13.11.2023 становить 3905120,79 грн з ПДВ згідно з видатковими накладними без перегляду ціни поставленого товару у порядку, передбаченому п. 2.3 договору; внесли зміни до додатків №1-3 від 22.11.2022, виклавши їх у новій редакції, зокрема:

- Специфікація №1 (додаток №1 до договору): вартість товару 4680309,20 грн, зокрема 29,22% вартості товару у розмірі 1367379,56 грн сплатити у строк до 18.11.2022; 70% вартості товару 3312929,64 грн - до 25.12.2023 (а.с. 41);

- Специфікація №2 (додаток №2 до договору): вартість товару 186735,98 грн, зокрема 29,24% вартості товару у розмірі 54603,60 грн сплатити у строк до 18.11.2022; 70,76% вартості товару 132132,38 грн - до 25.12.2023 (а.с. 42);

- Специфікація №3 (додаток №3 до договору): вартість товару 861321,21 грн, зокрема 29,21% вартості товару у розмірі 245013,48 грн сплатити у строк до 18.11.2022; 70,79% вартості товару 593786,52 грн - до 25.12.2023 (а.с. 43).

4.1.7.14.11.2023 сторони склали та підписали коригування цін до видаткових накладних №1690 на суму 4680309,20 грн (а.с. 44), №1691 на суму 186735,98 грн (а.с. 45), №1692 на суму 861321,21 грн (а.с. 46).

4.1.8.16.11.2023 сторони склали та підписали протокол (угоду) про взаємозалік коштів, за змістом якої сторони зарахували зустрічні однорідні вимоги у розмірі 2626,99 грн (а.с. 35-36).

4.1.9.За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 47931,35 грн пені за період з 31.10.2023 по 13.11.2023 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі пункту 5.2 договору (а.с. 11):

- за специфікацією №1: 39160,75 грн за період з 31.10.2023 по 13.11.2023 за 14 днів за не своєчасну оплату товару у розмірі 3190552,29 грн у строк до 30.10.2023;

- за специфікацією №2: 1563,81 грн за період з 31.10.2023 по 13.11.2023 за 14 днів за не своєчасну оплату товару у розмірі 127408,50 грн у строк до 30.10.2023;

- за специфікацією №3: 7206,79 грн за період з 31.10.2023 по 13.11.2023 за 14 днів за не своєчасну оплату товару у розмірі 587160,00 грн у строк до 30.10.2023.

4.1.10.За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 44935,64 грн 30% річних за період з 31.10.2023 по 13.11.2023 на підставі пункту 5.3 договору (а.с. 11):

- за специфікацією №1: 36713,20 грн з 31.10.2023 по 13.11.2023 за 14 днів за не своєчасну оплату товару у розмірі 3190552,29 грн у строк до 30.10.2023;

- за специфікацією №2: 1466,07 грн за період з 31.10.2023 по 13.11.2023 за 14 днів за не своєчасну оплату товару у розмірі 127408,50 грн у строк до 30.10.2023;

- за специфікацією №3: 6756,36 грн за період з 31.10.2023 по 13.11.2023 за 14 днів за не своєчасну оплату товару у розмірі 587160,00 грн у строк до 30.10.2023.

4.1.11.За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 976280,20 грн штрафу у розмірі 25% від суми несплаченого платежу у розмірі 3905120,79 грн станом на 01.11.2023 на підставі пункту 5.2 договору (3905120,79 х 25%) (а.с. 11).

4.2.Відповідач на спростування доводів позивача подав докази, дослідивши які, суд встановив:

4.2.1.Відповідач склав бухгалтерську довідку-розрахунок від 19.08.2024 №10 пріоритетних зобов`язань ТОВ "Полянецьке", за змістом якої за період з 01.11.2023 до 31.12.2023 грошові зобов`язання відповідача склали 3018585,69 грн, зокрема зі сплати зарплати та податків із/на зарплату за 2-гу пол. жовтня 2023 р., за листопад 2023 р., за грудень 2023 р., орендної плати за землю за жовтень-листопад 2023 р., військового збору із орендної плати за земельні паї за 2023 р., погашення короткострокового кредиту в АТ "Прокредит Банк" (а.с. 101);

4.2.2.Відповідно до виписки АТ "Райффайзен Банк" із рахунку відповідача від 19.08.2024 станом на 01.11.2023 залишок коштів на рахунку відповідача становить 1118,21 грн. (а.с. 102-116);

4.2.3.Залишок на рахунку товариства станом на 31.10.2023 становив 1118,21 грн, про що складено довідку від 05.08.2024 №ВУК 19/25-88 (а.с. 117);

4.2.4.02.08.2024 відповідач сплатив позивачу 76295,75 грн боргу за поставлений товар, що підтверджується платіжною інструкцією №1108 від 02.08.2024 (а.с. 118).

4.3.Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

4.4.Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

4.5.На підставі поданих сторонами доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані сторонами докази суд визнає належними.

4.6.Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

4.7.На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, а відповідач заперечує проти позову сторони подали письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані сторонами отримані з порушенням закону. Докази подані сторонами суд визнає допустимими.

4.8.Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

4.9.Подані сторонами докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані сторонами, суд визнає достовірними.

4.10.Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

4.11.Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

4.12.Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів у суду не виникло.

5.Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

5.1.Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

5.2.Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

5.3.З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

5.4.Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.5.Враховуючи обставини, що не підлягають доказуванню, належність, допустимість та достовірність доказів, поданих позивачем, суд, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:

5.5.1.між сторонами виникло майново-господарське зобов`язання на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №Чк311022/01 від 31.10.2022;

5.5.2.позивач виконав свій обов`язок у зобов`язанні та поставив відповідачу товар вартістю 5578743,85 грн;

5.5.3.строк виконання відповідачем грошового зобов`язання закінчився 30.10.2023;

5.5.4.відповідач виконав свій обов`язок у зобов`язанні зі сплати за поставлений товар з пропуском строку, встановленого у договорі між сторонами.

5.5.5.прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання розпочалося з 31.10.2023 зі сплати 3905120,79 грн.

5.5.6.14.11.2023 сторони уклали додаткову угоду до договору поставки, у якій визнали, що заборгованість покупця перед продавцем за договором станом на 13.11.2023 становила 3905120,79 грн. Встановили строк виконання зобов`язання з оплати товару до 25.12.2023.

5.5.7.21.12.2023 відповідач виконав грошове зобов`язання, сплативши позивачу вартість поставленого товару.

6.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

6.1.Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

6.2.Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

6.3.Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

6.4.Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

6.5.Дослідивши зміст укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

6.6.Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

6.7.Відповідно до частини першої статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

6.8.Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

6.9.Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

6.10.До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

6.11.Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

6.12.Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

6.13.Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару, а продавець зобов`язаний передати у власність покупця оплачений товар.

6.14.Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

6.15.Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

6.16.Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

6.17.Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

6.18.Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

6.19.Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

6.20.Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

6.21.Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (стаття 216 Господарського кодексу України).

6.22.У разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

6.23.Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

6.24.Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

6.25.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права (статті 625 ЦК України), викладені в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

6.26.Відповідно до частини 1статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

7.Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

7.1.Передумовою спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору поставки.

7.2.Причиною виникнення спору є несвоєчасне виконання відповідачем свого обов`язку зі сплати за поставлений товар.

7.3.Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право на отримання плати за поставлений товар у строк встановлений договором та просить стягнути з відповідача штраф, пеню та 30 процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

7.4.Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права.

7.5.За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

7.6.На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 5578743,85 грн.

7.7.Сторони узгодили строк оплати товару до 30.10.2023.

7.7.1.Відповідач зобов`язання зі сплати за товар у строк встановлений договором не виконав. Прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання розпочалося 31.10.2023.

7.7.2.14.11.2023 сторони уклали додаткову угоду до договору поставки, якою встановили, що заборгованість відповідача станом на 13.11.2023 становила 3905120,79 грн. Встановили строк виконання зобов`язання з оплати товару до 25.12.2023.

7.7.3.21.12.2023 відповідач виконав грошове зобов`язання, сплативши позивачу вартість поставленого товару.

7.7.4.За прострочення виконання зобов`язання з оплати товару у розмірі 3905120,79 грн за період з 31.10.2023 до 13.11.2023 позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 30 відсотків річних від простроченої суми за весь час прострочення.

7.8.Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

7.9.За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

7.10.Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

7.11.Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

7.12.Передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу та проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі розпочався 31.10.2023.

7.13.Сторони дійшли згоди (п. 5.3 договору), що у випадку прострочення покупцем платежу, сплата якого передбачена відповідно до умов цього договору, покупець на вимогу продавця сплачує останньому 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми. Прострочена сума визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням.

7.14.Договір є обов`язковий до виконання сторонами.

7.15.Розмір 30 відсотків річних за порушення строку виконання відповідачем грошового зобов`язання, нарахований позивачем та визнаний відповідачем, становить 44935,64 грн.

7.16.Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

7.17.Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

7.18.Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

7.19.Прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання зі сплати за поставлений товар порушує право позивача на належне виконання зобов`язання іншою стороною та надає йому право нарахувати та вимагати стягнення процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення.

7.20.Вимогу позивача про стягнення з відповідача 44935,64 грн 30% річних суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

7.21.Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

7.22.Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій.

7.23.У разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

7.24.Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

7.25.Відповідно до пункту 5.2 укладеного сторонами договору за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сума простроченого платежу визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням.

7.25.1.За прострочення виконання зобов`язання з оплати товару у розмірі 3905120,79 грн за період з 31.10.2023 до 13.11.2023 позивач нарахував та просив стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

7.26.Розмір пені за порушення строку виконання відповідачем грошового зобов`язання, нарахованої позивачем та визнаної відповідачем, становить 47931,35 грн.

7.27.Прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання зі сплати за поставлений товар порушує право позивача на належне виконання зобов`язання іншою стороною та надає йому право нарахувати та вимагати стягнення пені від простроченої суми за весь час прострочення.

7.28.Сплата неустойки є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

7.29.Вимогу позивача про стягнення з відповідача 47931,35 грн пені суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

7.30.Відповідно до пункту 5.2 договору сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу. Сума простроченого платежу визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням.

7.31.Розмір нарахованого позивачем штрафу за порушення строку виконання відповідачем грошового зобов`язання у розмірі 3905120,79 грн становить 976280,20 грн.

7.32.Відповідач визнав правильність розрахунку штрафних санкцій та підстави їх стягнення, проте просив суд зменшити їх розмір. На переконання відповідача загальна сума штрафних санкцій є неспівмірною із сумою загальної вартості товару і є способом надмірного збагачення позивача.

7.33.Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

7.34.Принципи справедливості, добросовісності та розумності, передбачені положеннями пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.

7.35.Сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору, а кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17.

7.36.Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

7.37.Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони.

7.38.Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

7.39.Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

7.40.Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Такий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та у постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №922/4294/19.

7.41.Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

7.42.Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

7.43.Ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

7.44.Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

7.45.Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов`язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20.

7.46.Отже, штрафні санкції, які носять компенсаційний характер, можуть бути зменшені судом, виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням критеріїв, визначених статтями 223 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України.

7.47.Надаючи оцінку, розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, зокрема штрафу у розмірі 976280,20 грн, суд дійшов висновку, що розмір нарахованого позивачем штрафу є надмірним.

7.48.Суд бере до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, який виконав грошове зобов`язання повністю; майновий стан сторін, і, зокрема, враховує обставину відсутності у відповідача на банківському рахунку станом на день платежу достатньої для виконання зобов`язання суми коштів та настання строку виконання інших зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати та сплати податків.

7.49.Суд також враховує, що позивач не стверджував та не доводив, що порушення зобов`язання відповідачем завдало йому збитків.

7.50.Суд бере до уваги співвідношення загального розміру грошового зобов`язання відповідача та розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, штрафу у розмірі 25% від розміру невиконаного грошового зобов`язання, нарахування 30 відсотків річних від суми простроченого зобов`язання за весь час прострочення.

7.51.Суд враховує тривалість прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, яке тривало 14 днів та було виконано відповідачем повністю.

7.52.Нарахування такого значного розміру штрафних санкцій, з урахуванням тривалості прострочення, на переконання суду, несумісне з принципом розумності, справедливості, та носить не компенсаційний характер, а є додатковим надходженням для позивача, яке б він не отримав, за умови належного виконання відповідачем зобов`язань за договором.

7.53.Керуючись статтею 233 Господарського кодексу України, статтею 551 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку зменшити розмір штрафу на 90% до розміру 97628,02 грн.

7.54.Вимогу позивача про стягнення з відповідача 976280,20 грн штрафу суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний, проте доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині частково.

7.55.Керуючись статтею 233 Господарського кодексу України, статтею 551 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку зменшити розмір штрафу на 90% до розміру 97628,02 грн й у цій частині позов задовольнити.

8.Розподіл судових витрат.

8.1.Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

8.2.За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 17181,64 грн на підставі платіжної інструкції №4650 від 18.07.2024 (а.с. 8).

8.3.У зв`язку з закриттям провадження у справі в частині вимоги про стягнення боргу у розмірі 76295,75 грн позивач має право на повернення судового збору у розмірі 1144,43 грн.

8.4.Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

8.5.Відповідно до пунктів 1, 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

8.6.Позивач із заявою про повернення судового збору до суду не звертався. За відсутності заяви позивача суд не вирішує у рішенні суду питання про повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору у розмірі 1144,43 грн, сплаченого за подання позовної заяви в частині вимоги про стягнення 76295,75 грн, проте звертає увагу позивача на його право звернутися до суду із заявою про повернення судового збору.

8.7.Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

8.8.У постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16 наведено правовий висновок, за змістом якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

8.9.Зменшення розміру штрафу не є наслідком необґрунтованості позовних вимог, а є виключно наслідком застосуванням судом права зменшити розмір штрафних санкцій.

8.10.При розподілі судового збору у такому випадку враховується, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України покладається на відповідача повністю.

8.11.У цій справі суд дійшов до висновку зменшити розмір штрафу. При цьому, таке зменшення розміру штрафу не було наслідком необґрунтованості позовних вимог, а стало результатом застосування судом своїх дискреційних повноважень, передбачених статтею 233 Господарського кодексу України та частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

8.12.З урахування наведеного судовий збір у розмірі 16037,21 грн, сплачений позивачем за подання позовної заяви, суд покладає на відповідача у повному розмірі.

Керуючись статтями 14, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке" (ідентифікаційний код 02140917, адреса місця місцезнаходження: 20342, Черкаська область, Уманський район, с. Полянецьке, вул. Дружби, 77) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОКОМ" (ідентифікаційний код: 30530159, адреса місця знаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7) 97628,02 грн (дев`яносто сім тисяч шістсот двадцять вісім гривень 02 копійки) штрафу, 44935,64 грн (сорок чотири тисячі дев`ятсот тридцять п`ять гривень 64 копійки) 30% річних, 47931,35 грн (сорок сім тисяч дев`ятсот тридцять одну гривню 35 копійок) пені, 16037,21 грн (шістнадцять тисяч тридцять сім гривень 21 копійку) судових витрат зі сплати судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення суду складений 29.10.2024.

СуддяА.І. Гладун