Ухвала

від 29.10.2024 по справі 930/1373/24

НЕМИРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 930/1373/24

Провадження №2-о/930/101/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2024 року м. Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді: Царапори О.П.

при секретарі судового засідання: Поліщук Р.В.

за участю представника заявника: адвоката Кравець В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Немирів цивільну справу, за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служба у справах дітей Брацлавської селищної ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Немирівського районного суду Вінницької області знаходиться заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служба у справах дітей Брацлавської селищної ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком.

У своїй заяві заявник просить встановити факт, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судовому засіданні представник заявника, адвокат Кравець В.А. заяву підтримала у повному обсязі та просила її задовольнити.

Представник заінтересованої особи служби у справах дітей Брацлавської селищної ради у судове засідання не з`явилася, 03.07.2024 року від неї надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, заявлені вимоги визнає і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення заяви.

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засіданні повідомлявся завчасно та належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документу в його електронний кабінет.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що він є батьком заявника та підтвердив факт що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд, заслухавши пояснення представника заявника та свідка, дослідивши матеріали справи, приходить на наступних висновків.

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Брацлав, Немирівського району Вінницької області. Його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 02 жовтня 2023 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Додатковим рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2023 року малолітнього сина ОСОБА_2 залишено проживати разом із батьком.

Як вбачається із характеристики, виданої директором Брацлавського ліцею № 1, ОСОБА_2 , мати участі у вихованні дитини не приймає, батько виховує та утримує сина самостійно, приділяє належну увагу виконанню. Батько турбується про всебічний розвиток дитини, підтримує спортивні здібності сина. Хлопчик отримує багато любові та уваги.

Відповідно до довідки, виданої директором Брацлавського ліцею № 1 від 30.04.2024 року, мати ОСОБА_2 участі у його вихованні не приймає, батько виховує та утримує дитину самостійно.

Відповідно до довідки, виданої директором КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Брацлавської селищної ради від 13.05.2024 року, станом на 13.05.2024 року наявна декларація між пацієнтом ОСОБА_2 (законний представник пацієнта ОСОБА_1 ) та лікарем ЗПСМ Брацлавської лікарської амбулаторної загальної сімейної медицини. ОСОБА_2 звертався за допомогою 3 рази в супроводі законного представника, батька ОСОБА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Брацлавської селищної ради від 24.06.2024 року № 47 вирішено вважати за доцільне встановити факт самостійного виховання та утримання дитини малолітнього ОСОБА_2 батьком ОСОБА_1 .

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов малолітнього ОСОБА_2 від 24 жовтня 2024 року, малолітній на момент обстеження проживає разом із батьками ОСОБА_1 . Сам ОСОБА_1 зі слів його батьків 23.10.2024 року призваний до лав ЗСУ, мати дитини на даний час перебуває за кордоном, а саме Республіка Польща.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком необхідно заявнику для подачі судового рішення то РТЦК та СП для оформлення права на відстрочку відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За частиною першою статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України і не є вичерпним.

Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (далі - СК України; стаття 1).

У частині першій статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У статті 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені в статтях 150, 151 СК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

У силу положень ЦК України в момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом. Тому смерть, до прикладу, батька дитини є підставою для припинення його обов`язку утримувати дитину.

Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється в зв`язку з неможливістю його виконання.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

У СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.

У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов`язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

У частині першій статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята статті 19 СК України) .

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, зокрема від обов`язків виховання дитини, то питання, заявлене ОСОБА_1 у цій справі, не може з`ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та має вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.

Факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право.

У частині шостій статті 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Такі висновки узгоджуються з постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23), врахування якої є обов`язковим відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294, 315, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служба у справах дітей Брацлавської селищної ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О.П. Царапора