Ухвала

від 28.10.2024 по справі 160/23606/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 жовтня 2024 рокуСправа №160/23606/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Юркова Е.О., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Азот-Імпекс" про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 14.11.2023 у справі №160/23606/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азот-Імпекс" до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області, Державної податкової служби України про визнання протиправними рішень, скасування їх та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

23.10.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Азот-Імпекс" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 14.11.2023 у справі №160/23606/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азот-Імпекс" до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області, Державної податкової служби України про визнання протиправними рішень, скасування їх та зобов`язання вчинити певні дії.

Вказана заява обґрунтована тим, що станом на дату звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОТ-ІМПЕКС» до суду із клопотанням про встановлення судового контролю, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 року у справі №160/23606/23 не виконано в частині зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Азот-Імпекс" №1 від 31.07.2023 датою надходження на реєстрацію.

Розглянувши подану заяву, вивчивши доводи, наведені заявником в її обґрунтування, суд дійшов наступних висновків.

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі №160/23606/23 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Азот-Імпекс" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними рішень, скасування їх та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №43884 від 12.07.2023 та №55527 від 30.08.2023.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16.08.2023 №9357670/41803552 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 31.07.2023р.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Азот-Імпекс" № 1 від 31.07.2023 датою їх надходження на реєстрацію.

В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.04.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 в справі №160/23606/23 залишено без змін.

24.05.2024 позивачем отримано виконавчий лист №160/23606/23.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 31.07.2024 відкрито виконавче провадження №75662192 з примусового виконання виконавчого листа №160/23606/23.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.10.2024 виконавче провадження №75662192 з примусового виконання виконавчого листа №160/23606/23 закінчено.

Відповідно до вимог частини першоїстатті 382 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що згідно з вимогамистатті 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно достатті 129-1 Конституції Українисудове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судові рішення виконуються безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Відповідно до вимогстатті 370 Кодексу адміністративного судочинства Українисудове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно доЗакону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Застосовуючи правові висновки Верховного Суду у справах № 826/11347/14 та №800/592/17, ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у у справі № 800/592/17 (провадження №11-21заі18), суд доходить висновку, щоКодекс адміністративного судочинства Українине пов`язує встановлення судового контролю за виконанням рішення суду із встановленням у резолютивній частині рішення суду відповідачу - суб`єкту владних повноважень обов`язку подати звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, судовий контроль в порядкустатті 382 Кодексу адміністративного судочинства Україниможе встановлюватись судом і після постановлення рішення по суті спору.

Врішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд Українизазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№29979/04) висловив правову позицію, відповідно до якої принцип належного урядування, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Європейський суд з прав людини у справі Горнсбі проти Греції (Case of Hornsby v. Greece, Страсбург, 19.03.1997 року) наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду .

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12 травня 2011 року).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004 року, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 у зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

У пунктах 46, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи - позивача.

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченогостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних правових норм, судом встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, а оскільки рішення суду зобов`язує Державну податкову службу України - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, суд вважає, що заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду слід задовольнити та встановити відповідачу строк для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі № 160/23606/23 - один місяць з дня отримання ухвали про встановлення судового контролю.

Керуючись ст.243,248,382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Азот-Імпекс" про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 14.11.2023 у справі №160/23606/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азот-Імпекс" до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області, Державної податкової служби України про визнання протиправними рішень, скасування їх та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати Державну податкову службу України подати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі №160/23606/23 у строк - один місяць з дня отримання ухвали про встановлення судового контролю.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 256 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржена в строки, передбаченістаттею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.О. Юрков