Ухвала

від 28.10.2024 по справі 280/6041/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

28 жовтня 2024 року Справа № 280/6041/24 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку, подану в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Запорізької районної філії Запорізького обласного центру зайнятості,

Запорізького міського центру зайнятості

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Запорізької районної філії Запорізького обласного центру зайнятості про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

Ухвалою від 24.06.2024 суд відкрив провадження у справі № 280/5296/24, призначив її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.

Ухвалою суду від 27.06.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 роз`єднано, виділено у самостійне провадження позовні вимоги у частині, у якій позивач просить суд зобов`язати Запорізьку районну філію Запорізького обласного центру зайнятості нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати (донарахування належних сум доходів в частині компенсації) з накладенням інфляційних втрат при виплаті допомоги по безробіттю застрахованої особи позивача за період затримки розрахунку по виплаті за час перебування на обліку.

Адміністративній справі із зазначеною позовною вимогою присвоєно єдиний унікальний номер № 280/6041/24 та передано її на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Мінаєвій К.В. (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.06.2024).

Ухвалою від 02.07.2024 суд прийняв до провадження адміністративну справу № 280/6041/24.

Ухвалою від 15.07.2024 суд витребував від Запорізької районної філії Запорізького обласного центру зайнятості письмові пояснення щодо виплати допомоги по безробіттю застрахованої особи ОСОБА_1 із зазначенням конкретних дат та періодів перебування її на обліку.

26.07.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву Запорізької районної філії Запорізького обласного центру зайнятості, у якому зазначено, що ОСОБА_1 ніколи не перебувала на обліку як безробітна і не отримувала допомогу по безробіттю у Запорізькій районній філії Запорізького обласного центру зайнятості. Натомість відповідно до інформації електронної програми ЄІАС позивач перебувала на обліку в Запорізькому міському центрі зайнятості у період з 21.10.2021 по 21.12.2022 та отримала допомогу по безробіттю за період перебування на обліку у розмірі 98808,69 грн. Після закінчення виплати допомоги по безробіттю, тобто після 21.12.2022 року позивач до Запорізького міського центру зайнятості не зверталася з вимогами щодо порушення її строків виплати допомоги по безробіттю, що вказує на відсутність спору між сторонами з цього приводу.

31.07.2024 судом отримано заяву позивача, у якій вона вказує, що позовні вимоги та доводи на їх обґрунтування є законними та підлягають задоволенню у повному обсязі. Враховуючи зазначене, позивач вважає за можливе скористатись своїм правом не подавати відповідь на відзив, просить суд розглянути справу за наявними матеріалами.

01.08.2024 від Запорізької районної філії Запорізького обласного центру зайнятості надійшла заява про надання інформації, у якій зазначено, що Запорізький міський центр зайнятості знаходиться у стадії припинення юридичної особи, але Запорізька районна філія не є його правонаступником. Таким чином, позовні вимоги можуть бути пред`явлені до ліквідаційної комісії Запорізького міського центру зайнятості.

Ухвалою від 09.08.2024 суд залучив у якості співвідповідача Запорізький міський центр зайнятості; розгляд справи розпочато спочатку.

26.08.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву Запорізького міського центру зайнятості, у якому відповідачем зазначено, що позивачу за період перебування на обліку, а саме з 21.10.2021 по 21.12.2022 нараховано та перераховано допомоги по безробіттю в сумі 98808,69 грн. Відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення позивача до суду.

30.08.2024 судом отримано заяву позивача, у якій вона вказує, що позовні вимоги та доводи на їх обґрунтування є законними та підлягають задоволенню у повному обсязі. Враховуючи зазначене, позивач вважає за можливе скористатись своїм правом не подавати відповідь на відзив, просить суд розглянути справу за наявними матеріалами.

Ухвалою від 25.09.2024 суд залишив позовну заяву без руху, надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, у спосіб подання до суду належним чином оформленої відповідно до статті 167 КАС України заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску такого строку, з визначенням обставин, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.

24.10.2024 судом отримана заява позивача про поновлення строку звернення до суду, у якій вона зазначає, що за час перебування позивача на обліку, а також після припинення реєстрації безробітного позивач була необізнана, а також не зобов`язана і не повинна ознайомлюватися з законодавством України у сфері матеріального забезпечення на випадок безробіття та соціальних послуг, а тому приписи п.10 ст.22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» позивачу до моменту подання позову було невідомо, так само як не було необхідності в ознайомленні локальних актів, що стосується діяльності відповідачів. Крім того, про факт відсутності у позивача страхового стажу стало відомо лише під час відвідування ПФ з метою з`ясування наявного страхового стажу у липні 2023 року та лише з цього періоду позивач мала реальну об`єктивну можливість та виявила належну зацікавленість, а також вчиняла активні дії з метою отримання інформації про порушення свого права. Просить прийняти суд до уваги конкретні обставини справи позивача, а також висновок Верховного Суду у справі № 500/1912/22 стосовно звернення до суду під час дії воєнного стану; поновити строк звернення до суду.

Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

При вирішенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд виходить передусім із завдань адміністративного судочинства, якими відповідно до частини першої статті КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, положеннями частини першої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписи абзацу першого частини другої статті 122 КАС України визначають, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд констатує, що встановленими строками законодавцем обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, вони покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах.

Крім того, дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Тобто, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.04.2024 у справі №990/135/22.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спричинено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, "дізналася" та "повинна була дізнатись" про порушення права. Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).

Суд зазначає, що при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом першочергово слід визначитись із строком, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та моментом початку його перебігу. Лише після встановлення зазначених обставин суд переходить до оцінки поважності причин пропуску такого строку, якщо він дійсно був пропущений. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 06.07.2023 у справі № 380/7418/22.

Залишаючи позовну заяву у визначеній частині без руху, в ухвалі від 25.09.2024 суд зазначив, що позивач перебувала на обліку в Запорізькому міському центрі зайнятості у період з 21.10.2021 по 21.12.2022, та отримала допомогу по безробіттю, за період перебування на обліку, у розмірі 98808,69 грн. Тобто, про порушення свого права позивач повинна була дізнатися у грудні 2021 року листопаді 2022 року (коли їй виплачувалась допомога по безробіттю) та мала можливість звернутися у шестимісячний строк з відповідними позовними вимогами після рішення про припинення перебування її на обліку (18.11.2022), проте до суду з позовом звернулася у червні 2024 року. При цьому суд зауважив, що звернення позивача 12.09.2024 до відповідача із заявою про надання інформації по суті спору не змінює момент, з якого особа (позивач) повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права. За виявлення належної активності та небайдужості, існувала об`єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження у встановлений законом строк

Частиною шостою статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Під час звернення до суду позивачем не було подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав пропуску такого, відповідну заяву подано позивачем після залишення судом позовної заяви без руху.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Аналізуючи доводи позивача про визнання поважними причин пропуску строку до суду, викладені у заяві про поновлення такого строку, суд виходить з наступного.

Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Поняття «поважні причини пропуску процесуальних строків» є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Суд зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Отже, суд перевіряє обставини пропуску строку на підставі клопотання особи, в якому наведено поважність причин такого строку та наданих нею доказів, яким може бути надано відповідну правову оцінку судом.

Заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду фактично мотивована необізнаністю у законодавстві у сфері матеріального забезпечення на випадок безробіття та соціальних послуг, а також тим, що про факт відсутності страхового стажу позивачу стало відомо лише під час відвідування Пенсійного фонду у липні 2023 року; також звернуто увагу на необхідність врахування позиції Верховного Суду щодо звернення до суду під час дії воєнного стану.

Суд враховує, що введений в країні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 23.02.2023 у справі №640/7095/22 при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 у справі № 320/1753/23.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач та відповідач територіально знаходяться в межах території міста Запоріжжя. При цьому, із загальновідомих фактів, ані відділення Укрпошти, ані Запорізький окружний адміністративний суд, ані сторони у справі не припиняли роботи на період введення на території України воєнного стану. Отже, позивач мала можливість звернутися до суду з цим позовом як безпосередньо до суду, так і направивши позов поштою, або через систему «Електронного суду».

У свою чергу, позивач не надала доказів на підтвердження того, що введення воєнного стану з 24.02.2022 унеможливлювало/ускладнювало їй звернення до суду з цим позовом у встановлений шестимісячний строк з відповідними позовними вимогами після рішення про припинення перебування її на обліку від 18.11.2024 (до травня 2023 року) або після отримання останньої виплати допомоги по безробіттю (до червня 2023 року), та у зв`язку з чим вона зволікала з його поданням аж до червня 2024 року. Крім того, позивачем жодним чином необґрунтовано неможливість звернення протягом шестимісячного строку з моменту, коли, за словами позивача, вона дізналася про порушення своїх прав у липні 2023 року (до січня 2024 року). Відтак, суд враховує обставини щодо введення в Україні воєнного стану, однак неможливість подання позовної заяви у встановлений законодавством строк в результаті дії таких обставин має бути конкретизована (із зазначенням конкретних причин та періоду, протягом якого вони діяли) та підтверджена відповідними доказами, які позивачем надані не були.

Також не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду той факт, що ОСОБА_1 за час перебування позивача на обліку, а також після припинення реєстрації безробітного позивач була необізнана, а також не зобов`язана і не повинна ознайомлюватися з законодавством України у сфері матеріального забезпечення на випадок безробіття та соціальних послуг, а тому приписи п.10 ст.22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» позивачу до моменту подання позову було невідомо, так само як не було необхідності в ознайомленні локальних актів, що стосується діяльності відповідачів, позаяк це прямо свідчить про триваючу пасивну поведінку позивача та не може буди підставою для поновлення строку звернення до суду.

Суд звертає увагу, що необізнаність позивача з нормами законодавства не може свідчити про поважність причин пропуску такого строку, оскільки вказана обставина не є незалежною від його волі та не пов`язана з дійсними істотними перешкодами та труднощами, а також не змінює момент, з якого вона повинна була дізнатись про порушення її прав та інтересів, позаяк вказують лише на час, коли вона почала вчиняти дії щодо захисту таких прав та інтересів. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.02.2021 по справі №540/2097/18, відповідно до якої юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом.

Суд підсумовує, що за виявлення належної активності та небайдужості, у позивача існувала об`єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження у встановлений законом строк. Початок перебігу строку, встановленого для подання до суду позову стосується всіх суб`єктів, та не пов`язується із моментом вчинення особою активних дій, адже інше призводить до можливості такої особи через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення до суду за власним волевиявленням.

Таким чином, наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останню можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки. Відтак, порушення позивачем строку звернення з позовом до суду спричинено виключно пасивною поведінкою позивача.

З аналізу матеріалів справи, змісту конкретних обставин, хронології та послідовності дій позивача судом не встановлено підстав для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом. Жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, нею не надано та судом не знайдено.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

На підставі зазначеного та за відсутності поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 з позовом до Запорізької районної філії Запорізького обласного центру зайнятості, Запорізького міського центру зайнятості про зобов`язання вчинити певні дії та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Запорізької районної філії Запорізького обласного центру зайнятості, Запорізького міського центру зайнятості про зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана 28.10.2024.

Суддя К.В.Мінаєва