Рішення

від 28.10.2024 по справі 420/18426/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/18426/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

28 жовтня 2024 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді: Бойко О.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШОНА-ТРЕЙД» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000276/2 від 27.04.2024,-

ВСТАНОВИВ:

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 10.10.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ШОНА-ТРЕЙД» до Одеської митниці задовольнив, а саме вирішив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000276/2 від 27.04.2024;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ШОНА-ТРЕЙД судовий збір в розмірі 3028(три тисячі двадцять вісім),00 грн.

16.10.2024 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якому він просив стягнути судові витрати на правову допомогу у розмірі 20 500,00 грн.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення може за заявою учасника чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Згідно з ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви представника позивача ухвалення додаткового рішення по справі № 420/18426/24 у порядку письмового провадження.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, суд встановив, що у поданій позовній заяві представник позивача зазначав, що орієнтовний розрахунок судових витрат на час подання позову складає сплачений судовий збір, витрати на правову допомогу в розмірі 20 500 грн. З урахуванням відсутності даних щодо остаточного розміру витрат на правову допомогу, суд не вирішував у рішенні від 10.10.2024 питання щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з матеріалами справи суд встановив, що на підтвердження надання правової допомоги до суду надано:

- договір № 1/1106-ю/24 про надання правової/правничої допомоги від 11.06.2024, укладений між позивачем (клієнт) та адвокатом Шевченко Максимом Володимировичем (адвокат);

- акт приймання-передачі наданої правової/правничої допомоги № 1 від 15.10.2024 до Договору про надання правової/правничої допомоги 1/1106-ю/24 від 11.06.2024, відповідно до п.1 якого адвокат Шевченко Максим Володимирович, що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1775 від 28.04.2009 виданого Одеською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури з однієї сторони та позивач з іншої сторони, склали цей Акт про виконані адвокатом роботи, що передбачені договором про надання правової допомоги, а саме:

- ознайомлення з документами наданими клієнтом для підготовки правої позиції щодо звернення до суду із позовом;

- підготовка та подача позову до суду;

- підготовка та подача до суду заперечення на відзив;

- супровід справи в суді.

Згідно з абз.2 п.1 вказаного акту відповідно до положень укладеного між сторонами договору (п.1.9) сторони погодили фіксовану суму вартості наданих послуг (гонорару) які адвокат отримав в розмірі 20 500 грн. шляхом переказу грошей на банківський рахунок;

- рахунок № 01 від 12.06.2024;

- платіжну інструкцію від 13.06.2024 на суму 20 500,00 грн.

22.10.2024 від відповідача надійшли заперечення щодо ухвалення додаткового рішення у справі, оскільки, на його думку, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 20 500,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати, що належать сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI).

Відповідно до ч. 3 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п. 1, 2, 6 ч. 1, 2 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Частиною 3 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 з`їздом адвокатів України.

Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

У відповідності з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. На підставі викладеного, суд вважає, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 20 500, 00 грн. не є співмірним із складністю справи і наданими адвокатом послугами.

Суд також враховує, що стягнення витрат у заявленому розмірі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв`язку із чим суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат за надання правової допомоги у цій справі є сума 5000, 00 грн., оскільки такий розмір гонорару є співмірним, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час.

На підставі викладеного, враховуючи досліджені докази, вимоги чинного процесуального законодавства щодо справедливого вирішення спорів та дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 139, 252, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Ухвалити по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШОНА-ТРЕЙД» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000276/2 від 27.04.2024, додаткове рішення.

2.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШОНА-ТРЕЙД» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч гривень), 00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Оксана БОЙКО